Остап Вишня. Невеселе життя

1

Полторацький О. Що таке Остап Вишня // Радянська література. —1934. —№ 4. – С. 179.

2

Йосип Гірняк. З Остапом Вишнею у таборах: (уривки зіспогадів) // Україна. —1989. —№ 41 (жовт.). —С. 17.

3

Йосип Гірняк. З Остапом Вишнею у таборах: продовження // Україна. —1989. —№ 42 (жовт.). —С. 16.

4

Ця стаття являє собою ґрунтовну переробку моєї статті, написаної в січні 1930 року і опублікованої в кількох нумерах журналу «Нова Генерація».

Незважаючи на те, що загальна установка тої статті хибувала на деякі дуже істотні відхилення від марксистського методу (наприклад, ще не пережитий формалізм, неточність класового визначення «творчості» Вишні й ін.) – основного меніпощастило досягти —визначити вперше в українській радянській критиці антипролетарськість, бездарність і куркульську ідеологію «творчості» цього суб'єкта, що вважав себе за «короля українського гумору».

Я пригадую той ефект, що його справив перший варіант цієї статті задоволення з боку радянської громадськості і дикий ґвалт і скавучання з боку тих, кому обов'язково треба було зберегти цього контрреволюціонера в лавах «майстрів» літератури.

М. Хвильовий написав тоді дуже нахабну своїми перекрученнями і фальсифікаціями статтю в захист свого однодумця. Шкідники, що на той час були в ЛІМ'і, простежили тоді, щоб моя стаття не побачила світу в окремому виданні.

Тепер, коли націоналістичну контрреволюцію розгромлено, я дістаю змогу опублікувати мою статтю знову. Звичайно, я й сам за ці чотири роки дещо виріс і деякі помилки, якія бачу в першому варіанті статті я з задоволенням виправляю.

5

Надалі я всюди посилатимусь на III видання «Усмішок» ДВУ 1929—930. Римською цифрою відмічатиму том, арабською —сторінку.

6

Мамонтов.

7

Цей памфлет вперше було опубліковано в жур. «Пролітфронт», Харків, 1930, ч. 4, стор. 254—309. Звідси без жодних змін взято його до нашого видання. (Григорій Костюк.)

8

Европенко-Европацький – узагальнений Хвильовим образ прихильника «Новоїгенерації» за допомогою якого він провів свій критичний діялог з О. Полторацьким. Причиною до цього діялогу була публікація в «Новій ґенерації» чч. 1, 2, 3, 1930 року великоїстатті О. Полторацького про Остапа Вишню. Як ця поліційновикривальна стаття відбилася на долі Остапа Вишніпісля його арешту 1933 року, ми не знаємо. Але сам О. Полторацький вважав це своєю заслугою. Коли О. Вишню засудили до рострілу (який пізніше замінили на 10 років табору), то О. Полторацький не тільки не відчув гризоти сумління, а з почуття героїчного вчинку він зробив у пресітаку заяву: «…основного мені пощастило досягти – визначити вперше в українській радянській критиці антипролетарськість, бездарність і куркульську ідеологію «творчости» цього суб'єкта»… «Тепер я щасливий відзначити, що подібне уже сталося (це засуд О. Вишнідо розстрілу. —Г. К.) і що моя стаття стає епітафією на смітникові, де поховано творчість О. Вишні» (Див.: Василь Стус. Відкритий лист до президії СПУ // «Сучасність, ч. 4, 1929, С. 75). (Григорій Костюк.)

9

Семенко М. «Повна збірка творів». Т. 1-й. 1929 р.

10

Семенко М. «Повна збірка творів». Т. 1-й. 1929 р.

11

Мабуть тут звичайна механічна похибка: не «З нікому невідомим майбутнім», а «З нікому невідомим минулим» (стор. 283 оригін.). (Григорій Костюк.)

12

Підпис не Остапа Вишні (С. Г.)

13

1934.

14

Має бути 34.