Ой, там, за Дунаєм

1. Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:

Чому я не сокіл, чому не літаю,

Чому мені, боже, ти крилля не дав?

Я б землю покинув і в небо злітав.

2. Далеко за хмари, подальше од світу,

Шукать собі долі, на горе привіту,

I ласки у зірок, у сонця просить,

У світі їх яснім все горе втопить.

3. Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий,

Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;

Чужий я у долі, чужий у людей:

Хіба ж хто кохає нерідних дітей?

4. Кохаюся з лихом, привіту не знаю

I гірко, і марно свій вік коротаю,

I в горі спізнав я, що тільки одна —

Далекеє небо – моя сторона.

5. I на світі гірко, як стане ще гірше, —

Я очі на небо, мені веселіше!

Я в думках забуду, що я сирота,

I думка далеко, високо літа.

6. Коли б мені крилля, орлячі ті крилля,

Я б землю покинув і на новосілля

Орлом бистрокрилим у небо польнув

I в хмарах навіки од світу втонув!