ПОЇЗДКА ДО ТАЇЛАНДУ

Всесвітня конференція з проблем щитовидної залози відбувалась у конференц-залі “Маріот” у Бангкоку впродовж чотирьох днів. Це була скорше не конференція, а всесвітня сімейна зустріч. Її учасники, фахівці з питань лікування щитовидної залози, здебільшого знали одне одного, а якщо ні — то знайомилися. Світ був справді малий. Удень оголошували результати наукових досліджень, увечері в окремих кімнатах відбувалися “круглі столи” з окремих питань. Близькі друзі збирались, щоб поновити давні стосунки. Пили австралійські вина, вели розмови про щитовидну залозу, пошепки переповідали одне одному різні чутки, обмінювались інформацією про умови праці, вислуховували свіженькі жарти на медичні теми й співали під магнітофон пісні гурту “Біч-Бойз”.

Під час перебування у Банкоку Сацукі спілкувалася переважно з друзями, із якими познайомилася колись у Детройті. Для неї це було найприємніше. Впродовж майже десяти років вона провадила дослідження імунних функцій щитовидної залози в лікарні Детройтського університету. Однак у той час не склалося її життя з чоловіком-американцем, експертом з питань фондової біржі. З кожним роком наростала його залежність від спиртного, а, крім того, в нього з’явилася коханка, яку Сацукі добре знала. Спочатку вона поселилася в окремій квартирі, а через рік за посередництвом адвоката отримала прикру заяву чоловіка: “Винне в усьому твоє небажання мати дитину”.

Через кілька місяців після закінчення шлюборозлучного процесу стався випадок: на автостоянці університетської лікарні хтось розбив вікно й фари її “хонди”, а також написав білою фарбою на корпусі автомобіля слова “Jap Car” [1]. Сацукі звернулася до поліції. Кремезний негр-поліцай, дописавши акт про заподіяну шкоду, сказав: ”Докторе, ви живете в Детройті. Доведеться купувати форда”.