ПОЕТИЧНІ ТВОРИ

Як тільки сонце вечір запалило

І небо скрізь прозоро затремтіло,

На ньому зорі блиснули прекрасні,

Як камені коштовнії, алмазні,

Фалес тут крикнув: «Гей-но, бабо люба!»

«Чого,- це баба,- розпустив ти губи?»

«Набридло, бабо, на одному місці,

Хотілося б до зір мені полізти».

Потюпала вперед стара із хати,

А слідом мудрість суне дурнувата.

Зійшли угору, стали на просторі,

Звідкіль дивитись зручно і на зорі.

Та мудрість впала і забила вухо.

«Ой бабо,- вже гукає,- чути туго!»

«Чого тебе понесло туди, діду?

Поліз сюди, то вже тримайся сліду,

Не може і канави розпізнати,

А лізе в небо зорі рахувати».

Додому баба повела старого,

А вуха він таки позбувсь одного.