Примітки
1
В листі від 6 лютого 1806 року (Листи до Ґьоте, НА, Bd. 1, n. 302*) А. фон Гумбольдт повідомляє про надіслану книгу, віньєтка якої натякає на союз поезії, філософії та науки, що його реалізував Ґьоте.
* В кінці книги читач знайде бібліографію, де розшифровано абревіатури, які використовуються в посиланнях, та міститься кілька додаткових вказівок з приводу окремих цитованих джерел.
2
Goethe, Die Métamorphose der Pflanzen. Andere Freundlichkeiten (1818—1820), HA, Bd. 13, S. 115.
3
Hadot P. Zur Idee der Naturgeheimnisse. Beim Betrachten des Widmungsblattes in den Humboldtschen «Ideen zu einer Geographie der Pflanzen» // Akademie der Wissenschaften und der Literatur Mainz. Abhandlungen der Geistes- und Sozialwissenschaftlichen Klasse. — Jahrgang 1982. — N. 8. — Wiesbaden, 1982.
4
Eamon W. Science and the Secrets of Nature. Books of Secrets in Médiéval and Early Modern Culture. — Princeton, 1994.
5
Ginzburg С. High and Low: The Theme of Forbidden Knowledge in the Sixteenth and Seventeenth Centuries // Past and Present. — 1976. — № 73. — P. 28—41.
6
Merchant C. The Death of Nature, Women, Ecology and the Scientific révolution. — San Francisco, 1980.
7
Fox Keller E. Secrets of God, Nature and Life // History of the Human Sciences. — 1990. — № 3(2). — P. 229—242.
8
В. de Saint-Sernin. L’ordre physico-chmique // Philosophie des sciences. — T. 1. — Paris, 2002. — P. 420.
9
Примітки перекладача див. в кінці книги. [В електронній версії тут і далі верстальник, відносячи ці примітки до відповідних місць у тексті, додає вираз «Прим. перекладача». — Прим. верстальника.]
С. 11 — arcana naturae, secreta naturae — таємниці природи (лат.) — Прим. перекладача.
10
С. 11 — aporrhéta tés phuseôs — таємниці природи (гр.) — Прим. перекладача.
11
Blumenberg H. Paradigmen zu einer Metaphorologie. — Frankfurt, 1960.
12
Діоген Лаертський, IX, 6
13
Геракліт, фрагм. 123; Dumont, р. 173.
14
Аристотель, Риторика, III, 5, 1407 b 11.
15
Платон, Протагор, 343 / Пер. Й. Кобіва.
16
Геродот, Історії, II, 27 (в перекладі А. Білецького «вітерці звичайно віють» — прим. пер.).
17
Демокріт, фр. 179; Dumont, р. 891.
18
Геракліт, фр. 1; Dumont, р. 146.
19
Геракліт, фр. 93; Dumont, р. 146.
20
Саме це дає зрозуміти цитування фрагменту 86 Климентом Александрійським, що, втім, можливо є деформацією: «Приховувати» глибину пізнання «означає приязну недовіру [вчителя стосовно натовпу], оскільки недовіра уникає бути відомою» (див. Стромати, V, 13, 88, 5; див. коментар А. Лебулека: Le Boulluec A. de // Clément d’Alexandrie. Stromates. — Paris, 1981. — T. II. — P. 289).
21
Емпедокл, фр. 8; Dumont, p. 376.
22
Геракліт, фр. 45; Dumont, р. 156.
23
Güntert H. Kalypso. — Halle, 1919. — S. 28—33: Каліпсо є «тією, що ховає», тобто богинею смерті.
24
Евріпід, Гіпполіт, вірш 245—250 / Пер. А. Содомори.
25
Onians R.B. The Origins of European Thought. — Cambridge, 1954. — P. 423, 427.
26
Аристотель, Політика, І, 2, 1252 b 33.
27
Геракліт, фр. 62; Dumont, р. 160.
28
Геракліт, фр. 20; Dumont, р. 151.
29
Геракліт, фр. 48; Dumont, р. 157.
30
Див.: Reinhardt K. Sophocle / Trad. fr. — Paris, 1871. — P. 49 з бібліографією у примітці.
31
Софокл, Аякс, вірш 646 і далі.
32
Див. нижче, с. 216—238 (В електронній версії — глава 14. Істина — донька часу. — Прим. верстальника).
33
Шекспір, Зґвалтування Лукреції, вірш 929, цитується Е. Панофскі: Panofski Е. Essais d’iconologie. — Paris, 1967. — P. 118—119, який повідомляє про численні цитування цього сюжету, що їх можна знайти у: Stevenson В. Home Book of Citations. — New York, 1934.
34
Reinhardt K. Sophocle… — P. 51.
35
Геракліт, фр. 52; Dumont, p. 158.
36
Лукіан, Філософи на продаж, § 14 (Lucien. Philosophes à vendre / Trad. O. Zink. — Paris, 1996. — P. 45)
37
Degani E. Aion. Da Omero ad Aristotele. — Padova, 1961. — P. 73.
38
Я вважаю, що моя інтерпретація досить близька до інтерпретації О. Ґіґона, див.: Gigon О. Untersuchungen zu Heraklit. — Leipzig, 1935. — S. 101.
39
Марк Аврелій, Наодинці з собою, X, 11 / Пер. Р. Паранька.
40
Рільке Р.М. Сонети до Орфея, ІІ, 12 / Пер. М. Бажана.
41
Mugnier, abbé. Journal. — Paris, 1985. — P. 221.
42
Монтень, Проби, І, 20.
43
Bernard С. De la physiologie générale. — Paris, 1872. — P. 327—328, n. 219. У тексті, надрукованому в 1872, міститься слово життя — саме, там, де воно потрібне. Можливо в наступних виданнях є друкарська помилка і я відновив слово «життя».
44
Jacob F. La logique du vivant. — Paris, 1970. — P. 330—331. Див., також, книгу Ж. Рюфьє «Стать та життя»: Ruffié J. Le sexe et la mort. — Paris, 1986.
45
Ameisen J.-C. Au coeur du vivant: l’autodestruction // Le Monde. — 16 octobre 1999.
46
Ravaisson F. Testament philosophique / Ed. Ch. Devivaise. — Paris, 1938. — P. 134.
47
С. 25 — Флп 1:23. Повністю міркування апостола Павла звучить так (тут і далі біблійний текст цитується у перекладі Івана Хоменка, скорочення біблійних книг подаються також за вид. І. Хоменка): «Для мене бо життя — Христос, а смерть — прибуток. Однак, як я живу в цім смертнім тілі, я можу ще корисно працювати; — та що вибрати, не знаю. Тягне бо мене на обидва боки: хотілося б мені померти, щоб із Христом бути, бо так багато краще; та задля вас мені куди конечніше зостатися в тілі» (Флп 1:21—24). — Прим. перекладача.
48
Les carnets de Léonard de Vinci / E. Maccardy, L. Servicen. — Paris, 1942. — T. I. — P. 527.
49
Ibid. — Р. 527—528. Дуже схожий пасаж цитує Ернст Ґомбріх (Gombrich Е.Н. The Heritage of Apeles. — Oxford, 1976. — P. 51, n. 64), який також подає бібліографію написаного на цю тему.
50
Про цю проблему див. важливу статтю: Bremer D. Von der Physis zur Natur. Eine griechische Konzeption und ihr Schicksal // Zeitschrift für philosophische Forschung. — 1989. — N. 43. — S. 241—264; книгу: Naddaf G. L’origine et l’évolution du concept grec de phusis. — Lewiston, Queenston, Lampeter, 1992. Див. також бібліографії в енциклопедичних статтях, наприклад: Natur / Е.Р. Hager, T. Gregory, A. Maierù, G. Stabile, F. Kaulbach // Historiches Wörterbuch der Philosophie. — Bd. 6. — Stuttgart-Basel, 1984. — S. 421—478; статтю «Nature» П. Обенка в «Encyclopaedia universalis». Про загальну історію поняття природи див.: Lenoble R. Esquisse d’une histoire de l’idée de nature. — Paris, 1969. Див. також блискуче дослідження: Pellicier A. Natura. Etude sémantique et historique du mot latin. — Paris: 1966.
51
Гомер, Одіссея, X, 303.
52
Емпедокл, фр. 8; Dumont, р. 176.
53
Парменід, фр. 10; Dumont, р. 266. Запропонований тут переклад відрізняється від перекладу Дюмона і дотримується інтерпретації Ф. Гайнімана: Heinimann F. Nomos und Phusis. Herkunft und einer Antithese im griechischen Denken des 5.Jahrhunderts. — Darmstadt, 1978. — S. 90.
54
Будова тіла: Хвороби, II, 3, 55, 3; Перебіг гострих хвороб, 35, 43, 78, 4; Місця в людині, II, 1. — Нормальний стан, природний стан: Про бачення, V, 2; Місця в людині, XVII, 1: про філософський концепт kata phusin. Матерія органу чи його устрій: залози мають пористу «природу»: Гланди, І, 1. Сам організм: Залози, IV, 1 та XII, 2. Результат росту: Хвороби, IV, XXXII, 1: з часом, сім’я стає phusis у вигляді людини.
55
Платон, Філеб, 28 а 2.
56
Геракліт, фр. 1; Dumont, р. 146.
57
Jouanna J. Introduction // Hippocrate L’ancienne médecine / Ed. et tr. J. Jouanna. — Paris, 1990. — P. 85.
58
Про коагуляцію див. прим. Ж. Жуанни (Hippocrate L’ancienne médecine / Ed. et tr. J. Jouanna… — P. 146).
59
Гіппократ, Давня медицина, XX, 1.
60
Див. місце, де йдеться про близькість з Емпедоклом: Hippocrate L’ancienne médecine / Ed. et tr. J. Jouanna… — P. 209, a також: Hippocrate L’ancienne médecine / Ed. et tr. A.-J. Festugière. — Paris, 1948. — P. 60.
61
Платон, Федон, 96 a 7 — 96 b 4 / Пер. Й. Кобіва.
62
Платон, Федон, 96 а 7 — 96 b 4 / Пер. Й. Кобіва.
63
Див. Mansion A. Introduction à la physique aristotélicienne. — Paris, 1945. — P. 84.
64
Платон, Софіст, 265 c 3
65
Див. нижче, розділи 17 і 18.
66
Емпедокл, фр. 23, 73, 87, 96; Dumont, р. 383, 402, 408, 412.
67
Brisson L. Le Même et l’Autre dans la structure ontologique du Timée de Platon. — Paris, 1974. — P. 35—50.
68
Аристотель, Про частини тварин, I, 9, 654 b 29.
69
Аристотель, Породження тварин, II, 6, 743 b 20—25. Про Natura artifex в середньовіччі див.: Modersohn М. «Ніс loquitur Natura». Natura als Lünstlerin. Ein «Renaissance-motiv» im Spätmittelalter // Idea. Jahrbuch der Hamburger Kunsthalle. — 1991. — 10. — S. 91—102.
70
Див. нижче, розділ 18.
71
Аристотель, Метафізика, XII, 3, 1070 а 7; Фізика, II, 1, 192 b 20.
72
Я запозичую цю формулу у В. Янкелевича: Jankélévihtch V. Bergson. — Paris, 1931. — P. 199, який показує, якими були позиції щодо цієї проблеми у Шопенгауера і Берґсона.
73
Марсіліо Фічіно, Платонівська теологія, IV, 1.
74
Епіхарм, фр. 4; Dumont, р. 199. Гіппократ, Епідемії, VI, 5, 1; Перебіг гострих хвороб, І, 15.
75
Аристотель, Про небо, I, 4, 271 а 33; II, 11, 291 b 12.
76
Аристотель, Породження тварин, II. 6, 744 а 35.
77
Аристотель, Про частини тварин, II, 16, 659 b 35; III, 1, 662 а 18.
78
Аристотель, Про частини тварин, II, 9, 655 а 23; III, 2, 663 а 16.
79
Аристотель, Про частини тварин, IV, 5, 681 а 12.
80
Кант, Критика здатності судження, Вступ, § V.
81
Див. блискучу статтю: Romeyer-Dherbey G. Art et Nature chez les stoïciens // La Grece pour penser l’avenir / M. Augé, C. Castoriadis et alii. — Paris, 2001. — P. 95—104
82
Діоген Лаертський, VII, 7.
83
Сенека, Про доброчинність, IV, 7.
84
Див.: Leeuw G. Van der La religion dans son essence et ses manifestations. — Paris, 1970. — P. 142—155.
85
Пліній Старший, Історія природи, XXXVII, 205.
86
Див.: Smolak K. Der Hymnus des Mesomedes an die Natur // Wiener Humanistische Blatter. — 1987. — 29. — S. 1—14 (грецький текст, німецький переклад та коментар).
87
Марк Аврелій, Наодинці з собою, IV, 23, 2 / Пер. Р. Паранька.
88
Грецький текст: Quandt G. Orphei Hymni. — Berlin, 1955. — S. 10—11. Англійський переклад в: Thomas Taylor the Platonist. Selected Writings / Ed. with introduction by Kathleen Raine and Georg Mills Harper. — Princeton University Press, Bollington Series, LXXXVIII, 1969. — P. 221—223. Грецький текст, італійський переклад і примітки в: Inni Orfici / A cura di G. Ricciardelle. — Milano, Fondazione Lorenzo Valla, 2000. — P. 32—35 (прим. P. 270—279)Б.
89
Vérilhac A.M. La déesse Physis dans une épigramme de Salamine de Chypre // Bulletin de correspondanse hellénique. — 1972. — P. 427—433.
90
Овідій, Метаморфози, І, 21: deus et melior [..] natura.
91
Клавдіан, Про консульство Стиліхона, І, 249Б
92
Клавдіан, Про консульство Стиліхона, III, 33.
93
Клавдіан, Про консульство Стиліхона, II, 424.
94
Curtius E.R. Littérature européenne et Moyen Age latin/ Trad. J. Bréjoux. — Paris, 1986. — Chap. 6, § 4. Див.: Modersohn M. Natura als Göttin im Mittelalter. Ikonographische Studien zu Darstellungen der personifizierten Natur. — Berlin, 1997.
95
Гомер, Одіссея, X, 306 / Пер. Б. Тена.
96
Алкмеон Кротонський, фр. 1; Dumont, р. 225.
97
Гомер, Іліада, XV, 411, говорить про теслю, який перейняв своє ремесло від Афіни. В Гомерівському гімні «Гермесу» (І, 511), Гермес винаходить сірінгу. Відомо, також, про ковальські таланти Гефеста.
98
Гесіод, Роботи і дні, В. 42—52 / Пер. В. Свідзинського.
99
Платон, Тімей, 68 d.
100
Сенека, Природні питання, Комети, IV (VII), 29, 3.
101
Див. нижче, розділ 11, с. 171—176.
102
Ціцерон, Нові академічні книги, І, 4, 15.
103
Лукрецій, Про природу речей, І, 321
104
Лукрецій, Про природу речей, III, 29—30.
105
Лукрецій, Про природу речей, І, 71.
106
Овідій, Метаморфози, XV, 63; Сілій Італік, Пуніка, XI, 187.
107
Пліній Старший, Історія природи, II, 77.
108
Про природу речей, І, 321.
109
Цельс, Про медицину, Передмова, 40. Див нижче, розділ 12, с. 184—185.
110
Ціцерон, Лукуллу, 39, 122.
111
Див. нижче, розділ 12, с. 184—185.
112
Сенека, Природні питання, VII, 30, 4.
113
Сенека, Природні питання, Про землетруси, VI, 3, 1.
114
Нарис цієї традиції див.: Schuhl Р.М. Adèla // Annales de la faculté des lettres de Toulouse. — 1995. — N. 1. — P. 86—94; Gernet L. Choses visibles et cheses invisibles // Revue philosophique. — 1956. — P. 79—87.
115
Анаксагор, фр. В 21 a; Dumont, p. 680.
116
Див.: Секст Емпірик, Проти логіків, І, § 140.
117
Див.: Schrijvers Р.Н. Le regard sur l’invisible. Etude sur l’emploi de l’analogie dans l’oeuvre de Lucrèce // Entretiens sur l’Antiquité classique. — T. XXIV. — Vandoeuvre-Genève: Fonation Hardt, 1978. — P. 116—117.
118
Diller H. OPSIS ADELON TA PHAINOMENA / Hermes. — 1932. — 67. — P. 14—42. Див. також: Regenbogen O. Eine Forschungsmethode antiker Naturwissenschaft // Quellen und Studien zur Geschichte der Mathematik. — 1930. — B 1, 2. — S. 131; Harl M. Note sur les variations d’une formule: OPSIS ADELON TA PHAINOMENA // Recueil Plassart. Etudes sur l’Antiquité grecque offertes à André Plassart par ses collèques de la Sorbonne. — Paris, 1976. — P. 105—117.
119
Див. Аристотель, Про душу, І, 1, 402 b 20—25. Див.: Düring І. Aristoteles. — Heidelberg, 1966. — S. 572.
120
Сенека, Природні питання, VII, 30, 4.
121
Eamon W. Science and the Secrets of Nature. Books of Secrets in Médiéval and Early Modem Culture. — Princeton, 1994.
122
Festugière A.-J. La Révélation d’Hermès Trismégiste. — T. I. — Paris, 1959. — P. 196.
123
Див. нижче, розділ 9, с. 120—122.
124
Паскаль, Фрагмент з Трактату про порожнечу, Pascal В. Pensées et opuscules / Ed. L. Brunschvicg. — Paris, 1974. — P. 78.
125
Ґасенді, Синтагма, І, 68 b, цит. за: Detel W. Scientia rerum natura occultarum. Methodologische Studien zur Physik Pierre Gassendis. — Berlin, 1978. — S. 65, n. 78.
126
Див. вище, прим. 8 цього розділу [у електронній версії — прим. 102. — Прим. верстальника.].
127
Див.: Hadot P. La Citadelle intérieure. — Paris, 1992. — P. 158—159, де цитується Евріпід за: Euripides. Tragoediae / Hgt. A. Nauck. — Leipzig, 1912. — Fr. 890, S. 249. — Bd. III.
128
Текст можна легко знайти у Євсевія Кесарійського: Eusèbe de Césarée. La Préparation évangélique, ІІІ, 1 / Ed. E. des Places, trad. G. Favrelle. — Paris, 1976. — P. 141 (я цитую переклад зі змінами).
129
Е. де Пляс небезпідставно приймає в грецькому тексті виправлення saphestera (замість saphestera) Р. Райценштайна: Reitzenstein R. Poimandres. — Leipzig, 1904. — S. 164 (прийняте О. Керном: Kern О. Orphicorum Fragmenta. — Berlin, 1963. — S. 316 та K. Мрасом: Mras K. Eusebius Werke. — BD. VIII, 1. — Berlin, 1954. — S. 106), але він перекладає як ще яснішим, тоді як потрібно було б перекладати прийняте виправлення як ще темнішим.
130
Про цей текст див.: Pépin J. Mythe et allégorie. — Paris, 1958. — P. 184; Gasel O. De philosophorum graecorum silentio mystico (Religionsgeschichtliche Versuche und Vorarbeiten, XVI, 2). — Giessen, 1919. — S. 88—93; Griffiths J.G. Allegory in Greece und Egypt // Journal of Egyptian Archaeology. — 1967. — 53. — P. 79—102; Wehrli F. Zur Geschichte der allegorischen Deutung Homers im Altertum. — Leipzig, 1927 : Buffière F Les mytes d’Homère et la pensée grecque. — Paris, 1956; див. також Le Boulluec A. L’allégorie chez les stoïciens // Poétique. — 1975. — N. 23. — P. 301—321, дуже важлива стаття, що розглядає алегорію стоїків у контексті стоїчної теорії мови.
131
Bréhier Е. Chrysippe et l’ancien stoïcisme. — Paris, 1951. — P. 201.
132
Про цей папірус див.: Burkert W. La genèse des choses et des mots. Le papyrus de Derveni entre Anaxagore et Cratyle // Etudes philosophiques. — 1970. — N. 25. — P. 443—455 ; Boyancé P. Remarques sur la papyrus de Derveni // Revue des études grecques. — 1974. — N. 87. — P. 91—110 ; Le papyrus de Derveni / Texte présenté, traduit et annoté par F. Jourdan. — Paris, 2003.
133
Ксенократ, фр. 15; Heinze.
134
Аристотель, Рух тварин, 4, 699 b і далі.
135
SVF, t. II, § 910.
136
SVF, t. II, § 1074 = Оріген, проти Цельса, IV, 48 / Ed. et trad. M. Borret. — Paris, 1968. — P. 309.
137
Ціцерон, Про природу богів, І, XV, 41 / Пер. В. Литвинова.
138
Ціцерон, Про природу богів, III, XXIV, 63 / Пер. В. Литвинова.
139
Діоген Лаертський, VII, 147.
140
Сенека, Моральні листи до Луцілія, 9, 16.
141
SVF, t. 1, § 538; t. II, § 42, 1008.
142
Страбон, Географія, X, 3, 9 / Texte établi et traduit par F. Lasserre. — Paris, 1971. — P. 68 (я цитую переклад зі змінами).
143
Філон, Legum Allegoriae, ІІІ, § 63—68; Бут. 2:10—14.
144
Goulet R. La philosophie de Moise. Essai de reconstitution d’un commentaire philosophique préphilonien du Pentateuque. =— Paris, 1987.
145
Бут 18:1—2.
146
Філон, Questiones in Genesim, IV, 1 ; Mercier et Petit, p. 144—145. Замість того, щоб цитувати вказаний переклад, я віддав перевагу ближчій латинській версії, яка, втім, сама є лише перекладом з вірменської.
147
Філон, De fuga, § 178—179.
148
Афоризм цитується також в: De mutatione nominum, § 60.
149
De mutatione nominum, § 60—76.
150
С. 63 — про перейменування Аврама на Авраама див. Бут 17:5. — Прим. перекладача.
151
Філон, De somniis, І, § 6.
152
Лактанцій, Божественні установи, III, 26, 14. Щодо Модерних (Флоріана, Вольтера) див. статтю «Криниці» в словнику «Grand Robert». Див. також наприклад цитату Ґ. де Мопасана в: Salem J. Democrite. — Paris, 1996. — P. 161, n. 1.
153
Демокріт, фр. 117; Dumont, р. 873.
154
Аналогічна формула існує також в «Халдейських пророцтвах», фр. 183 de Places: «Істинне (atekes) в глибині». Див.: Cremer F.W. Die chaldaischen Orakel und Jamblich de mysteriis. — Meisenheim am Glan, 1959. — S. 56, n. 152.
155
Ціцерон, Лукулу, 10, 32.
156
Сенека, Природні питання, VII, 32, 4. Див. також: Сенека, Про доброчинність, VII, І, 5.: «прикрита, істина приховується в безодні». Природа та Істина були інтимно пов’язані вже в «Протрептику» Аристотеля, див.: Düring І. Aristotle on ultimate principles from nature and reality // Aristotle and Plato in the Mid-Fourth Century. — Göteborg, 1960. — P. 35—55.
157
Див. про це: Goulet R. La philosophie de Moïse. — P. 35—37, 544—545.
158
Філон, De Abrahamo, § 52.
159
Філон, De Abrahamo, § 200.
160
Наприклад у Марія Вікторіна, Adversus Arium, II, 3, 49 (Mariu Victorinus. Traités théologiques sur la Trinité / Trad. P. Hadot. — T. I. — Paris, 1960. — P. 404—405).
161
Філон, De Abrahamo, § 236. Про значення pragma y Філона див.: Hadot P. Sur divers sens du mot pragma dans la tradition philosophique grecque // Concepts et catégories dans la pensée antique / Sous la dir. de P. Aubenque. — Paris, 1980. — P. 309—320, особливо P. 311—312 (те саме див.: Hadot P. Etudes de philosophie ancienne. — Paris, 1998. — P. 61—76, особливо P. 64).
162
Можна відновити цей пасаж втраченого коментаря Порфирія на «Державу» Платона, порівнюючи «Коментарі до Сновидіння Сципіона Африканського» Макробія (1, II, 3—21 / Ed. et trad М. Armisen-Marchetti. — Paris, 2001; див. примітки в тексті), і «Коментар на Державу» Прокла (Ed. W. Kroll, t. II, p. 105; 23—107, 14; Ed. A.-J. Festugière, t. III, p. 47—50, див. також примітки).
163
Festugière A.-J. Epicure et ses dieux. — Paris, 1946. — P. 102—103.
164
Поділ міфів, який міститься у Макробія, хоча і не згадується Проклом, на мій погляд був встановлений Порфирієм (оскільки він спирається на Піфагорові символи та на теогонії Гесіода і Орфея). Макробій говорить про Петронія і Апулея, бо зберігає певну незалежність щодо джерела.
165
Див. Порфирій, Життя Піфагора, § 42 (Trad. Е. des Places. — Paris, 1982. — P. 55).
166
Ці тексти взяті з «Коментарів на Сновидіння Сципіона Африканського» Макробія (1, II, 13—16 / Пер. В. Андрушка з незначними змінами). Як ми сказали вище, можна реконструювати цей пасаж втраченого коментаря Порфирія на Державу Платона, порівнюючи текст Макробія з Прокловим «Коментарем на Державу» (t. II, р. 105, 23—107, 14 Kroll ; t. III, р. 47—50 Festugière). Класифікуючи Еннеади Плотина згідно з частинами філософії, Порфирій (Життя Плотина, § 24) розрізняє мораль (І Еннеада), фізику, яка розглядає світ (Еннеади II і III), і душі, тобто Душу світу та індивідуальні душі (IV Еннеада), зрештою вищу теологію, яка розглядає Благо, Інтелект і Душу, що перебувають в умосяжному світі (V—VI Еннеади). Згідно з текстом Макробія нижча теологія стосується Душі світу та індивідуальних душ, тобто онтологічного рівня «IV Еннеади».
167
Див.: Hadot P. Ouranos, Kronos and Zeus in Plotinus. Treatise against the Gnostics // Neoplatonism and Early Cristian Thought. Esays in Honour of A.H. Armstrong. — London, 1981. — P. 124—137. Див.: Плотин, Трактат 31 (V, 8), 13.
168
Натяк на афоризм Геракліта.
169
Макробій, Коментарі на Сновидіння Сципіона Африканського, 1, II, 17 / Пер. В. Андрушка (паралельно: Прокл, Коментар на Державу / Trad. A.-J. Festugière, t. III, р. 50)
170
Платон, Тімей, 48 с.
171
Mittelstrass J. Die Rettungder Phanomene. — Berlin, 1962. — S. 129.
172
Див. визначення Природи у Прокла, Коментар на Тімей / Trad. А.-J. Festugière, t. I, р. 35—40.
173
Порфирій, Лист Анебону, 12, грецький текст та італійський період: Porfirio. Lettera ad Anebo / A cura di A. R. Sodano. — Napoli, 1958. — P. 25, 1—2. Див.: Pépin J. Mythe et alégorie… — P. 465.
174
Про різницю між алегоричними методами стоїків та неоплатоніків див.: Bernard W. Zwei verschiedene Methoden der Allegorese in der Antike // Wolfenbütteler Forschungen. — Bd. 75. Die Allegorese des antiken Mythos / Hrsg. H.-J. Horn, H. Walter. — Wiesbaden, 1997. — S. 63—83.
175
Макробій, Коментарі до Сновидіння Сципіона Африканського, І, II, 20 / Укр. пер.: с. 19. Див. наступний параграф, с. 91.
176
Плотин, Трактат 38 (VI, 7), 8—14 / Trad. P. Hadot. — Paris, 1988 (див. також Вступ до цього видання, р. 31—36).
177
Порфирій, Сентенції, § 29 / Hrsg. Е. Lamberz. — Leipzig, 1975. — S. 19.
178
Я не вдаюся тут до розгляду деталей викладу, який я здійснив у іншому місці (Hadot P. Porphyre et Victorinus. — Paris, 1968. — T. І. — P. 187, 197 n. 7, 332 n. 8) і який дає змогу реконструювати теорію образного тіла у Порфирія. Вже в 1913 році Бідез (Bidez J. Vie de Porphyre. — Gand, 1913. — P. 89 n. 1) окреслив її у загальних рисах. Див. також: Hadot І. Le problème du néoplatonisme alexandrin. — Paris, 1984. — P. 100—101. Розділ 29 «Сентенцій» Порфирія уточнює, що тіло з етеру відповідає розумній душі, сонячне тіло — уяві. Але Сінезій, під впливом Порфирія, твердить, що виображення є першим тілом душі. Для нашого розгляду досить констатувати, що виображення визначається як тіло душі.
179
Сінезій, Трактат про сни, 5, грецький текст та італійський переклад: Sinesio di Cirene. І sogni / Intoduzione, traduzione et commenta di D. Susanetti. — Bari, 1992. — P. 53.
180
Sheppard A. The Mirror of Imagination. The Influence of Timaeus 70 e ff. // Ancient Approaches to Plato’s “Timaeus”. Bulletin of Institute of the Classical Studies. University of London. Institute of Classical Studies. — 2003. — Supplément 78. — P. 203—212. Шепард демонструє, що цей образ заснований на уривку 71 е «Тімея».
181
З приводу Прокла див.: Charles A. L’imagination miroir de l’âme selon Proclus // Le néoplatonisme. Colloque international du CNRS, 1969. — Paris: CNRS, 1971. — P. 241—251.
182
Макробій, Коментарі…, І, XI, 12 / Пер. В. Андрушка зі змінами, укр. пер.: с. 51. Макробій насправді передає спільну думку неоплатоніків, а отже Порфирія, див. Порфирій, Сентенції, § 29.
183
Див. вище, параграф 1, с. 17—20.
184
Грецький текст міститься в: Westerink І.G. The Greek Commentaries on Plato’s Phaedo. — Vol. I. Olympiodoros. — Amsterdam, 1976. — P. 96. Вестерінк вважає, що формула «Виображення у довгих покривалах» могла прийти від якогось кініка (Кратет Фіванський) чи від Тіона Фліунтського. Як би там не було, він повідомляє про можливу близькість з Порфирієм (Сентенції, § 40 / Lamberz, S. 48, 7) де виображення і покривало (kalumma) пов’язані між собою. Про зв’язок між міфом і людською уявою див.: Olympiodore. In Gorgiam. — Leipzig, 1970. — S. 237, 14 ; Westerink I.G. The Greek Commentairies… P. 239, 19.
185
Див. вище, параграф 2, с. 28. Насправді в «Одіссеї» (V, 43 і далі) Гермес чи розум приходить на допомогу Одіссею, в’язню Кліпсо, але цього разу він не використовує рослини молі, що служить для відвернення прокляття Кіркеї.
186
Макробій, Коментарі…, І, II, 17 / Укр. пер. с. 18.
187
L’imagination comme vêtement de l’âme chez Marsile Ficin et Giordano Bruno // Klein R. La forme et l’intelligible. — Paris, 1970. — P. 65—88.
188
Макробій, Коментарі…, І, II 18—19 / Укр. пер. с. 19.
189
Ямвліх у «Житті Піфагора» (17, § 75 / Introd., trad. et notes par I. Brisson, A.-Ph. Segonds. — Paris, 1996. — P. 43) також натякає на заборону розголошувати таємниці Елевсинських божеств.
190
Текст Ґійома де Конша можна знайти в: Dronke P. Fabula. Explorations into the Uses of Myth in Mediaeval Platonism. — Leyden-Koln, 1974. — P. 75.
191
Raby F.J.E. Nuda Natura and Tweltb Century Cosmology // Spéculum. — 1968. — 43. — P. 72—77.
192
Див. нижче, параграфи 19 і 22, С. 300—317 і 371—378.
193
Panofski Е. Essais d’iconologie. — P. 223—233.
194
Wind E. Mystères païens de la Renaissance. — Paris, 1992. — P. 157—166.
195
Panofski Е. La Renaissance et ses avant-courriers dans l'art d'Occident. — Paris, 1976. — P. 194—195.
196
Kemp W. Natura. Ikonographische Studien zur Geschichte und Verbreitung einer Allegorie. — Tübingen, 1973. — S. 19.
197
Порфирій, Про одухотворення ембріона / Kalbfleisch S. 42, 6; tr. fr. А.-J. Festugière : La Révélation d’Hermès Trismégiste, t. II, p. 277.
198
Плотин, Еннеади, III, 8, [30], 2, 3—6.
199
Порфирій, Про одухотворення ембріона / Kalbfleisch S. 42, 6; tr. fr. А.-J. Festugière : La Révélation d’Hermès Trismégiste, t. II, p. 277.
200
Цікава панорама цієї традиції міститься у: Faivre A. L’imagination créatrice (fonction magique et fonction mythique de l’image) // Revue d’Allemagne. — 1981. — 13. — P. 355—390.
201
Див. Монтень, Проби, кн. І, розділ XXI «Про силу нашого виображення»; про Парацельса див.: Koyré A. Mystiques, spirituels et alchimistes du XVI siècle allemand. — Paris, 1955. — P. 58; про Д. Бруно див: Klein R. L’imagination comme vêtement de l’âme chez Marcile Ficin et Giordano Bruno… — P. 74 ss; про Я. Бьоме див.: Koyré A. La philosophie de Jacob Boehme. — Paris, 1929. — P. 263; про Новаліса та Баадера див.: Faivre A. L’imagination créatrice… — P. 375—382.
202
Novalis, Le brouillon général. — Paris, 2000. — § 826. — P. 215: «Виображення є […] позамеханічною силою».
203
Bacon R. Opus tertium / Ed. Brewer. — London, 1859. — P. 95—96.
204
Див. Faivre A. L’imagination créatrice…
205
Goethe. Les affinités électives // Goethe Romans. — Paris, 1954. — I, 11 ; II, 11 — P. 219, 337.
206
Див. нижче, параграф 10, c. 141—144.
207
Див.: Koyré A. La philosophie de Jacob Boehme… — P. 214, 218, 481.
208
Див. вище, параграф 6, с. 83—84.
209
Макробій, Коментарі до сновидіння Сципіона Африканського, І, II, 20 / Укр. пер. с. 19.
210
Прокл, Коментар на Державу; Kroll, T. І, S. 107; Festugière, T. III, р. 50. Як демонструє Фестюж’єр (Festugiere, р. 49, n. 3), йдеться про Порфирія.
211
Таємницю Абідоса коментує Е. де Пляс (див. посилання у наступній примітці, р. 186, n.2). Згідно з давніми єгипетськими традиціями саме в Абідосі, місті у Верхньому Єгипті було поховане тіло Озіріса.
212
Ямвліх, Єгипетські містерії, VI, 7 / переклад Е. де Пляса зі змінами (Jamblique, Les mystères d’Egypte / Ed. et trad. E. de Places, Paris, 1966, p. 248, 11 ss).
213
Див.: Cremer F.W. Die chaldaischen Orakel und Jamblich De mysteriis, S. 13, n. 49. Кремер вважає, що такі уявлення виникли під впливом «Халдейських пророцтв».
214
Порфирій, Про утримання, II, 49.
215
Переклад найбільшої частини промови можна знайти у Ж. Даґрона: Dagron G. L'Empire romain d’Occident au IV siècle et les traditions politiques de l'hellenisme. Le temoinage de Thémistios // Travaux et Mémoires. Centre des recherches d’histoire et civilisation byzantines. — Paris, 1968. — T. 3. — P. 168—172 (p. 170).
216
Фемістій, Йовіану з нагоди його консулату, 69, b 3 / Hrsg. Dindorf, 1832, S. 82, 10. Див., також, Промову про релігію, там само, 159 b, S. 194.
217
Гомер, Іліада, II, 400 / Пер. Б. Тена.
218
Ідіомний вираз, що відсилає до Платон, Софіст, 226 а, який цитує прислів’я «однією рукою не впіймаєш», що означає: потрібно застосувати для цього усі свої сили.
219
Платон, Тімей, 28 с.
220
Латинський текст можна прочитати у Пруденція, Психомахія. Проти Сіммаха / Trad. Lavarenne, Paris, 1963. — P. 110 (Relatio Symmachi, § 10).
221
Плотин, Еннеади, II, 9 [33], 9, 35.
222
Юліан, Проти Гераклея, 11ь 216 b—d; Rochefort, р. 59.
223
Див. також Прокл, Коментар на Державу, Bd. І, S. 81, 12 Kroll ; T. І, р. 97—98 Festugière; а також: Bd. І, S. 84, 26 Kroll ; T. І, р. 101 Festugière.
224
Юліан, Проти Гераклея, 12, 217 с, р. 60 Rochefort.
225
Юліан, Промова про Царя-Сонце, 28, 148 а—b, р. 124 Lacombrade.
226
У Платона (Федр, 265 b) телестична нестяма (посвячення в таїнства) приписується Діонісу.
227
Див. Hadot І. Die Stellung des neuplatonikers Simplikios zum Verhaltnis der Philosophie zu Religion und Theurgie // Mataphysik und Religion, Akten des internationalen Kongresses vom 13—17 Mârz 2001 in Würzburg / Hrsg. Th. Kobusch, M. Erler. — München-Leipzig, 2002. — S. 325, цитує Гієрокла, Коментар на Золоті Вірші, XXVIII, 26, S. 118, 10 Köhler. В перекладі Маріо Меньє (Hiéroclès, Commentaire sur les Vers d’Or des pythagoriciens, Paris, 1979, p. 330) «телестичний» замінено на «початковий»
228
Див. Lewy H. Chaidaean Oracles and Theurgy. — Paris, 1978. — P. 252—254.
229
Юліан, Проти Гераклея, 11, 216 c, p. 61, Rochefort; див. Гермій, Коментар на Федр, р. 87, 6 Couvreur.
230
Bouyancé P. Théurgie et télestique néoplatoniciennes // Revue de l’histoire de religions. — 1955. — n. 147. — p. 189—209.
231
Див. Прокл, Коментар на Тімей, t. I, р. 273, 10 Diehl; t. II, p. 117 Festugière. Див. з цього приводу: Hadot I. Die Stellung des neuplatonikers Simplikios… — S. 327.
232
Див. Liefferinge van C. La Théurgie. Des Oracles chaldaïques à Proclus. — Liège, 1999. — P. 268.
233
П. Буаянсе в «Неоплатоністській теургії і телестиці» (Op.cit.) вважає, що йдеться про орфічну традицію.
234
Варон у Августиновому «Граді Божому» (VII, 5); Плотин, Еннеади, IV, 3, [27], 11.
235
Див. з цього приводу тексти Гієрокла (Коментар на Золоті Вірші, XXVI, 7, 21, 24, S. 113—117 Kölher) перекладені та коментовані І. Адо в: Simplicius. Commentaire sur le Manuel d’Epictète. — Paris, 2001. — P. CLII—CLVI.
236
Юліан, Проти Гераклея, 12, 217 d, р. 61 Rochefort.
237
Прокл, Коментар на Державу, Bd. II, S. 108, 18 Kroll ; t. III, р. 51 Festugière.
238
Ibid., Bd. І, S. 82 Kroll ; t. I, р. 98 Festugière.
239
Ніцше, По той бік добра і зла, Вступ.
240
Див. вище, параграфи 4—6.
241
Seznec J. La survivance des dieux antiques. Essai sur le rôle de la tradition mythologique dans l’humanisme et dans l’art de la Renaissance. — Londre, 1940. Див. критику E. Ґарена: Garin E. Moyen Âge et Renaissance. — Paris, 1969. — P. 56—73.
242
Chenu M.-D. La notion d’involucrum: le mythe selon les théologiens médiévaux // Archives d’histoire doctrinale et littéraire du Moyen Âge. — 1955. — n. 22. — P. 75—79. Див. також Dronke P. Fabula… — P. 56, n. 2.
243
Silvestre B. Commentaire sur Martianus Capella / Publ. E. Jeauneau // Lectio Philosophorum. Recherches sur l’école de Chartres. — Amsterdam, 1973. — P. 40. Див, також, в тому самому творі Е. Жоно параграф «Вжиток поняття integumentum у глосах Ґійома де Конша» (р. 127—192). Див.: Abélard Introductio in Théologiam, І, 19, PL 178, col. 1021—1023.
244
Платон, Тімей, 22 c.
245
Jeauneau Е. L’usage de notion integumentum… — P. 155.
246
Ibid. — P. 152.
247
Pépin J. La tradition de l’allégorie. — Paris, 1982. — P. 278.
248
Про ці метафори див.: Curtius E.R. Littérature européenne et Moyen Âge latin / Trad. J. Bréjoux. — Paris, 1986. — Chapitre 16, § 7. Див. також: Блюменберг Г. Світ як книга / Пер. з нім. В. Єрмоленка. — К.: Лібра, 2005. — С. 99—120 (параграф «Узгодження Божих книг»).
249
Латинський текст є в книзі: Dronke P. Fabula… — S. 74—75.
250
Wind Е. Mystères païens de la Renaissance… — P. 179, n. 51.
251
Ibid. — Р. 29—37.
252
Histoire des religions / Encyclopédie de la Pléiade. — Paris, 1972. — T. II. — P. 96; те саме див.: Hadot P. Etudes de philosophie ancienne… — P. 357.
253
Див.: Pléthon et le platonisme de Mistra. — Paris, 1956. Про Пліфона і «Халдейських пророків» див.: Tambrun Krasker В. Oracles chaldaïques, recension de Gémiste Pléthon. — Athènes-Paris-Bruxelles, 1955.
254
Chastel A. Marsile Ficin et l’art. — Paris, 1954. — P. 136—156.
255
Garin Е. Moyen Âge et Renaissance… — P. 68.
256
Seznec J. La survivance des dieux antiques… — P. 222.
257
Див. про це: Lemmi Ch.W. The Classical Deities in Bacon. A Study in Mythological Symbolisme. — Baltimore, 1933.
258
Тут і далі цитується у перекладі Святослава Гординського — прим. пер.
Див. дуже цікаву статтю: Theiler W. Der Mythos und die Götter Griechenlands // Will W. Horizonte der Humanitas. — Bern, 1960. — S. 15—36 (те саме див.: Theiler W. Untersuchungen zur antiken Literatur. — Berlin, 1970. — S. 130—147), де автор вивчає поему Шіллера у перспективі теорії міфу В. Отто.
259
Аматус, місто на південному березі острова Кіпр, де містився храм Венери. Тайлер (Theiler W. Der Mythos und die Götter Griechenlands… — S. 34, n. 59) небезпідставно вважає, що Шіллер знайшов цю Венеру у Овідія (Кохання, III, 15, 15: Culte puer puerique parens Amathusia culti / Улюблене дитя [=Амур] і ти, богине Аматусіє, матір цієї дитини»).
260
Душу приписували тому, що її не мало.
261
Рамюз у своїй книзі «Розмір людини» (Ramuz C.-F. Taille de l’homme. — Paris, 1935. — P. 34—44) з приводу екскурсії на гору згадує богинь а також німф у гірських струмках так, ніби він їх бачив.
262
Місяць
263
Theiler W. Der Mythos und die Götter Griechenlands… — S. 27.
264
Священна гора, поетичний образ.
265
Фірмік Матерн, Про помилки язичницьких релігій, III, 2; VIII, і / Ed. R. Turcan. — Paris, 1982. — P. 82—83; 96—97.
266
Детальніше див.: Blumenberg H. Paradigmen zu einer Metaphorologie. — Frankfurt, 1999. — S. 104—105.
267
Bernauer J. Schöne Welt, wo bist du? Über das Verhältnis von Lyrik und Poetik bei Schiller // Philologische Studien und Quellen. — Berlin, 1995. — Heft 138. — S. 105—117.
268
Schneider Kl. Die schweigenden Götter. — Hidelsheim, 1966. — S. 1—12; 100—103. Див. також: Borinske K. Die Antike in Poetik und Kunsttheorie. — Leipzig, 1924. — T. II. — S. 199—318 (Antiker Naturidealismus in Deutschland bis Herder); Butler E.M. The Tyranny of Greece over Germany. — Londres, 1935. Я натякаю на цю проблему у своєму вступі до: Bertram Е. Nietzsche. Essai de mythologie. — Paris, 1990. — P. 30.
269
Гьольдерлін, Хліб і вино, строфа 8.
270
Див нижче, параграф 21, с. 339—340.
271
Гьольдерлін, Смерть Емпедокла (перша версія).
272
Гьольдерлін, Гіперіон.
273
Див. нижче, параграф 21.
274
Ціцерон, Нові академічні книги, І, 4, 15. Див. також Тускуланські бесіди, V, 4, 10.
275
Див нижче, параграфи 12 та 22, с. 185—196, 375—376.
276
Ціцерон, Нові академічні книги, І, 5, 19.
277
Гіппократ, Про майстерність, XII, 3, р. 240 Jouanna, з блискучими примітками Жуанни; див.: Gomperz Th. Die Apologie der Heilkunst. — Wien, 1890. — S. 140.
278
Див.: Liebig J. Francis Bacon von Verulam und die Geschichte der Naturwissenschaften [1863] // Lievig J. Reden und Abhandlungen. — Leipzig, 1874. — S. 233; його цитує Г. Блюменберґ: Blumenberg Y. La légimité des Temps modernes. — Paris, 1999. — P. 439.
279
Бекон Ф. Новий Органон, І, § 98.
280
Бут 1:28.
281
Бекон Ф. Новий Органон, І, § 129.
282
Кант, Критика чистого розуму, Передмова до другого видання.
283
Цитується Γ. Блюменберґом: Blumenberg H. Paradigmen zu einer Metaphorologie… — S. 45, який не дає жодного посилання на джерело.
284
Бекон Ф. Новий Органон, І, § 129.
285
Garin Е. Moyen Âge et Renaissance… — P. 145.
286
Lenoble R. Histoire de l’idée de nature. — Paris, 1969. — P. 121.
287
Про історію міфу про Прометея див.: Raggio О. The Myth of Prometheus. Its Survival and Metamorphoses up to Eighteenth Century //Journal of Warburg and Courtauld Institutes. — 1958. — P. 44—62; Duchemin J. Prométhée et ses origins. — Paris, 1974; Trousson R. Le theme de Prométhée dans la literature européenne. — Genève, 1964; на мою думку Ленобль (Lenole R. Histoire de l’idée de nature… — P. 120) застосовує визначення «Прометеєва» до настанови Лукреція помилково. Див. нижче, параграф 12, с. 195—196.
288
Есхіл, Закутий Прометей, вірш 445—506; Платон, Протагор, 320—322.
289
Trousson R. Le thème de Prométhée… — P. 115.
290
Декарт, Дискурсія про метод, VI, § 62.
291
Lenoble R. Histoire de l‘idée de nature… — P. 323.
292
Ронсар П. де Гімн Вічності. Присвячується Мадам Маргариті, сестрі короля (Oeuvres complètes. — T. VIII. Les Hymnes (1555—1556) / Ed. par L. Laumonier. — Paris, 1936. — P. 246.
293
Рільке, Сонети Орфею, І, 3 / Пер. М. Бажана.
294
Див. нижче, параграф 14, с. 218—219.
295
Див. Graf F. Eleusis und die orphische Dichtung Athens in vorhellenisticher Zeit. — Berlin, 1974.
296
Ніцше, Весела наука. Передмова до другого видання.
297
Ginzburg С. High and Low: The Theme of Forbidden Knowledge in the Sixteenth and Seventeenth Centuries // Past and Present. — 1976. — 73. — P. 28—41.
298
Див. нижче, параграф 14, с. 234.
299
Ginzburg С. High and Low… — P. 40. Гасло взяте у Горація, Послання, І, 2, 40.
300
Див.: Venturi F. Was ist Aufklärung? Sapere aude! // Rivista storica italiana. — 1959. — 71. — P. 119—130; Utopia and Reform in the Enlightenment. — Cambridge, 1971. — P. 5—9 (їх цитує K. Ґінзбург y згаданій праці).
301
Втім саме у цьому сенс слів Noli altum sapere апостола Павла (Рим 11:20), який лежить в основі гасла «Не гордись»[1145].
302
Декарт, Дискурсія про метод, VI, § 61.
303
Антифон Трагік (кінець V — початок IV ст. до Р.Х.), фр. 4 (Snell В. Tragicorum Graecorum Fragmenta. — Bd. І. — Gôttingen, 1971. — S. 195—196).
304
Я не знаю жодного сучасного перекладу «Механічних проблем»; критичне вид.: Aristotele ΜΗΧΑΝΙΚΑ / A cura di М.Е. Bottechia. — Padoue, 1982. Див також текст «Математичного зібрання» Паппа Александрійського VIII, 1—2 (цит. за Lloyd G.E.R. Une histoire de la science grecque. — Paris, 1990. — P. 282—283).
305
Б. Жіль (Gille В. Les mécaniciens grecs. La naissance de la technologie. — Paris, 1980. — P. 222) цитує Belopoiika («Метальні машини») Філона Візантійського (IV, 77, 15).
306
Див. вище, параграф 9, с. 122—124.
307
Симплікій, Коментар на Фізику / Bd. 1, S. 4, 8 Diels.
308
Плутарх, Життя Марцелла, XIV, 10—11.
309
Gille В. Les mécaniciens grecs… — P. 86.
310
Reymond A. Histoire des sciences exactes et naturelles dans l'Antiquité gréco-romaine. — Paris, 1955. — P. 98.
311
Gille В. Les mécaniciens grecs… — P. 54—82; Taton R. La science antique et médiévale. — Paris, 1957. — P. 307—311.
312
Бібліографію див y Gille B. Les mécaniciens grecs… — P. 72.
313
Ibid. — P. 170 ss.
314
Плутарх, Життя Марцелла, XIV, 10—11.
315
Сенека, Моральні листи до Луцілія, 90, 20—25.
316
Dijksterhuis E.J. Die Mechanisierung des Weltbildes. — Berlin-Heidelberg-New York, 1983. — S. 556 (я посилаюсь на вказаний німецький переклад, оскільки вважаю, що нідерландський оригінал, який вийшов у 1950 році, менш доступний французькому читачеві).
317
Ляйбніц, Монадологія, § 17.
318
Я запозичую цю метафору з чудової книги Salem J. L’atomisme antique. — Paris, 1997. — P. 9, 11, 222.
319
Про магічні практики див.: Betz H.D. The Greek Magical Papyri in Translation. Including the Demonic Spells. — Chicago, 1986.
320
Abt A. Die Apologie des Apuleius von Madaura und die antike Zauberei. — Giessen, 1908.
321
Августин, Про Трійцю, III, 7, 12—8, 15.
322
Там само, III, 9, 16.
323
Августин, Про Град Божий, XXII, 24, 2.
324
Мудр 11:20.
325
Августин, Про трійцю, III, 9, 16.
326
Наприклад в «Коментарі на Євангеліє від Івана», IV, 4, 11 (SC, n. 180, р. 298); див. примітку ad locum перекладача цього тексту Е. Жанно, який цитує численні паралелі.
327
Тут і далі я використовую свою статтю Hadot P. L’Amour magicien // Revue philosophique. — 1982. — P. 283—292 (передрукована y Ficin M. Commentaire sur le Traité de l’amour ou le Festin de Platon / Publ. S. Matton. — Paris, 2001. — P. 69—81).
328
Плотин, Еннеади, IV, 4 [28], 40, 21.
329
Там само, 40, 4.
330
Там само, 41, 3—5.
331
Катул, Поезії, 62, 54; Овідій, Любовні елегії, II, 16, 41: «В'яз любить виноградну лозу, виноградна лоза не покине в’яз».
332
Монік Александр повідомила мені про цікавий текст Ахілла Татія «Левкіппа та Клітофонт» (цит. за фр. пер. П. Ґрімаля, Romans grecs et latins. — Paris, 1958. — P. 891): «Рослини закохані одна в одну, зокрема пальма найбільш схильна закохатися. Розповідають, що є пальми чоловічого та жіночого роду. Пальма чоловічого роду закохана в пальму жіночого роду і якщо пальма жіночого роду виявляється посадженою на певній дистанції, закоханий у неї чахне. Садівник розуміє тоді, що саме засмучує дерево; він піднімається на узвишшя, звідки відкривається весь навколишній край і зазначає напрям, в який схиляється дерево — оскільки воно схиляється завжди в напрямі предмету кохання; коли він відкриває такий предмет, він зараджує тоді хворобі дерева: бере гілку дерева жіночого роду і прищеплює до стовбура пальми чоловічого роду і це повертає життя рослині, а її тіло, що помирало, відновлюється, випрямляється внаслідок радості, якої йому надає поєднання з предметом кохання. Це одруження рослин».
333
Плотин, Еннеади, IV, 4 [28], 42, 24.
334
Там само, 42, 25—30.
335
Там само, 43—16.
336
Trahit sua quemque uoluptas, Вергілій, Буколіки, II, 65.
337
Ми віднаходимо тут ту саму ідею, що й у Плотина: магія полягає передусім в природному притягуванні.
338
Марсіліо Фічіно, Коментар на Бенкет Платона, VI, 10. Мій переклад спирається на два джерела: trad. R. Marcel. — Paris, 1956. — P. 219; trad. P. Laurens. — Paris, 2002. — P. 166—168.
339
Zintzen C. Die Wertung von Mystik und Magie in der neuplatonischen Philosophie // Rheinisches Muséum fur Philologie, Neue Folge. — 1956. — 108. — S. 91 u.w.
340
Garin Е. Moyen Âge et Renaissance… — P. 135 ss.
341
Zambelli P. Il problema délia magia naturalis nel Rinascimento // Rivista di Storia délia Filosofia. — 1973. — 28. — P. 271—296. Див. також: Walker D.P. Spiritual and Demonic Magic from Ficino to Campanella. — London, 1958.
342
Асклепій, § 6 / Corpus Hermeticum, t. II, Traités XIII—XVIII, Asclepius, texte établi par A.D. Nock, trad. A.-J. Festugière. — Paris, 1945, CUF, p. 301, 18—19; пор.: Garin E. Moyen Âge et Renaissance… — P. 123; Chastel A. Marsile Ficin et l’art. — Paris, 1954. — P. 60—61.
343
Chastel A. Marsile Ficin et l’art… — P. 118.
344
Ibid. — P. 74; Garin E. Moyen Âge et Renaissance… — P. 142.
345
Марсіліо Фічіно, Коментар на Бенкет, VI, 10, 82 v; р. 220 Marcel : «Quemadmodum inagricultura, natura segetes parit, ars preparat». Пор. Chastel A. Marsile Ficin et l’art… — P. 73.
346
Prost A. Les sciences et les arts occultes au XVI siècle. Corneille Agrippa, sa vie et ses oeuvres, I—II, Paris, 1881—1883.
347
Агріппа Нетесгаймський, Про таємну філософію. Книга третя / Ed. V. Perrone Compagni. — Leyden, 1992. — P. 414. Див.: Nauert Ch. Agrippa et la pensée de la Renaissance. — Paris, 2002. — P. 236.
348
Eamon W. Science and the Secrets of Nature… — P. 211.
349
Див. вище, параграф 3, с. 50—51.
350
Див. у збірнику досліджень під назвою «Світло і Космос» (Lumière et Cosmos. Cahiers de l’Hermétisme. — Paris, 1981. — P. 191—306) статті A. Февра «Magia naturalis» і «Тіні, Проблиск і Світло у Франца фон Баадера», так само як тексти Ф.К. Етінґера і Ґ.Ф. Рьослера, коментовані Февром
351
Bacon R. De mirabili potestate artis et naturae. — Paris, Simon Colin, 1542, fol. 37 recto.
352
Ibid. — fol. 42—45.
353
Blumenberg H. La légitimité des Temps modernes… — P. 428.
354
Bréhier E. Histoire de la philosophie. — Paris, 1991. — T. 1. — P. 619.
355
Bacon R. Opus Maius / Ed. J.H. Bridges. — Oxford, 1897—1900. — T. II. — P. 221. Пор.: Carton R. La synghèse doctrinale de R. Bacon. — Paris, 1924. — P. 94. Див. також роздуми E. Ґарена про Р. Бекона: Garin Е. Moyen Âge et Renaissance… — P. 23—25.
356
Taton R. La science antique et médiévale. — Paris, 1994 (reimpr.). — P. 637—638. В цій книзі на c. 607 можна знайти резюме «Епістоли про магнетизм», написане П. де Марікуром (він же Петрус Переґрінус) «в 1269 під стінами Лучери (можливо він перебував там як військовий інженер Карла Анжуйського)»: «Для П’єра де Марікура саме цілісність небесної сфери діє на цілісність магнітної стрілки». Див.: Radelet de Grave R, Speiser D. Le De magnete de Pierre de Maricourt / Trad. et commentaire dans Revue d’Histoire des sciences. — 1975. — P. 193—234.
357
Gille B. Les ingénieurs de la Renaissance. — Paris, 1967. — P. 126.
358
Ibid. — P. 126—135.
359
Dijksterhuis E.J. Die Mechanisierung des Weltbildes… — P. 284.
360
Taton R. La science antique et médiévale… — P. 595 ss.
361
Гіппократ, Про мистецтво, XII, 3; р. 240 Jouanna.
362
Див. вище, параграф 9, с. 120—122.
363
Див.: Lloyd G.E.R. Une histoire de la science grecque… — P. 193—196.
364
Про медичні експерименти див.: Grmek M.D. Le chaudron de Médée. L’Expérimentation sur le vivant dans l’Antiquité. — Paris, 1997.
365
Lloyd G.E.R. Une histoire de la science grecque… — P. 328—331.
366
Ibid. — P. 359.
367
Grmek M.D. Le choudron de Médée… — P. 22; Tsouyopoulos N. «Die induktive Méthode und das Induktionsproblem in der griechschen Philosophie // Zeitschrift für allgemeine Wissenschaftstheorie. — 1974. — 5. — S. 94—122.
368
Бекон Ф., Новий Органон, І, § 85.
369
Bacon F. Du progrès et de la promotion des avoirs / Tr. Fr. M. Le Doeuff. — Paris, 1991. — P. 133.
370
Див. вище, розділ 10, c. 138—141.
371
Бекон Ф., Новий Органон, І, § 109.
372
Бекон Ф., Новий Органон, І, § 98.
373
Див. вище, розділ 9, с. 120—123.
374
Bacon F. La Nouvelle Atlantide / Tr. Fr. M. Le Doeuff. — Paris, 1995. — P. 119. (В. Імон блискуче показав усе історичне значення Беконового проекту у розділі 9 своєї книги: Eamon Z. Science and the Secrets of Nature…).
375
Bacon F. La Nouvelle Atlantide… — P. 119—129.
376
Merchant С. The Death of Nature. — San Francisco, 1990. — P. 182—183.
377
Ibid. — P. 180—186.
378
Лист Ріве від 12 березня 1644 року, див.: Lenoble R. Mersenne ou le naissance du m&canisme. — Paris, 1943. — P. 342.
379
Lenoble R. Histoire de l’idée de nature… — P. 310—312.
380
Див. вище, розділ 9, c. 128—129, та нижче, розділ 18, с. 277—283.
381
Див. вище, розділ 10, с. 150—152.
382
La Rochelle, 1563 / Ed. critique par Keith Cameron, Genève, 1988.
383
Див. нижче, розділ 12, с. 196—197.
384
Див. нижче, розділ 14.
385
Декарт, Дискурсія про метод, VI, § 77.
386
Бекон Ф., Новий Органон, І, § 61; Декарт Р., Дискурсія про метод, І, § 3. Міттельштрас (Mittelstrass J. Die Rettung der Phànomene. — Berlin, 1962. — S. 199, n. 314) натякає на цей аспект механістичної революції.
387
Див. вище, розділ 10, с. 149—153.
388
Декарт, Принципи філософії, IV, § 203.
389
Наприклад Кеплер у «Mysterium Cosmographicum» 16 С, у фр. пер. Сеґонда «Таємниця світу»: «Бог виміряв усі речі як архітектор-людина» (Paris, 1984. — Р. 13; див. також примітку Сеґонда); Ляйбніц, Монадологія, § 87.
390
Вольтер, Інтриги. Їх можна прочитати з примітками самого Вольтера у виданні: Voltaire. Oeuvres complètes / Ed. M. Beuchot. — Paris, 1834. — T. XIV, vol. III, Poésies. — P. 261.
391
Лукрецій, Про природу речей, V, 96; Калкідій, Коментарі на Тімей, § 146, § 299, латинський текст див.: Plato Latinus. — T. IV. Timaeus a Calcidio translatus commentarioque instructus / Ed. J.H. Waszink. — London-Leyder, 1962. — P. 184, 19; 301, 19. Для Лактанція (Божественні установи, IV, 6, 1) Бог є machinator mundi. Про метафору машини див.: Blumenberg Н. Paradigmen zu einer Metaphorologie. — Frankfurt, 1998. — S. 91—96.
392
Oresme N. Le livre du Ciel et du Monde, II, 2 / Ed. by A.D. Menut and A.J. Denomy, tr. With an introduction by A.D. Menut. — Madison, Milwaukee and London, 1968. — P. 282, line 142. Про метафору годинникаря див.: Blumenberg H. Paradigmen zu einer Metaphorologie… — S. 103—107.
393
Monantholius H. Aristotelis Mechanica. Grauce emendata, Latine facta. — Paris, 1599. — Epistole dedicatoria, fol a III r.
394
Calilée. L’essayeur / Tr. fr. C. Chauviré. — Paris, 1980. — P. 141;
395
Baillet A. Vie de Descartes. — Paris, 1691. — T. II. — P. 352.
396
Паскаль Б. Фрагмент трактату про порожнечу / Brunschvicg, р. 78.
397
Див. нижче, параграф 19, с. 311—317.
398
Кеплер, De macula in sole observata, цит. за: Blumenberg H. La légitimité des Temps modernes… — P. 329, n. 2.
399
Див. розділ, присвячений Левенгуку в: Rostand J. Esquisse d’une histoire de la biologie. — Paris, 1945. — P. 9—21.
400
Arcana Naturae detecta, ab A. Van Leeuwenhoek. — Delphis Batavorum: H. Crooneveld, 1695.
401
Eamon W. Science and the Secrets of Nature… — P. 296—297.
402
Бекон Ф. Новий Органон, II, § 52.
403
Декарт, Дискурсія про метод, VI, § 61 / Alquié, р. 634.
404
Мудр 11:20
405
Августин, Про град божий, XII, 19.
406
Плутарх, Застільні промови, VIII, 2, 1, 718 b—с.
407
Наприклад Вольтер говорить про «вічного геометра» у своїх примітках до сатири «Інтриги»: «Той, кого Платон називав вічним геометром» (Ор. cit., р. 262). Див. нижче, с. 421 (В електронній версії — розділ Бібліографічний додаток. — Прим. верстальника).
408
Див.: Leibniz. De rerum originatione radicali // Die philosophischen Schriften von Gottfried Wilhilm Leibniz / Hrsg. C.I. Gerhardt. — Bd. VII. — Berlin, 1890. — S. 304: «В радикальному творенні (originatione) речей діє божественний математик».
409
Lenoble R. Histoire de l’idée de nature… — P. 323.
410
Див. нижче, c. 174—176, з приводу теологічного волюнтаризму (В електронній версії — параграф 6 Божественна таємниця розділу 11. — Примітка верстальника).
411
Див. вище, с. 164—165 (В електронній версії — параграф 3 Механістична революція XVII ст. розділу 11. — Примітка верстальника).
412
Декарт, Принципи філософії, IV, § 204 / Alquié, р. 521.
413
Там само.
414
Див. нижче, параграф 13, с. 210—215.
415
Декарт, Принципи філософії, IV, § 205: «certa moraliter, hoc est quantum sufficit ad usum vitae, quamvis, si ad absolutam Dei potentariam referantur, sint incerta» (цит. за: Oeuvres de Descartes / Ed. Ch. Adam, P. Tannery. — Paris, 1964. — T. VIII. — P. 327).
416
Повідомляючи мені про цінні вказівки, що містяться в рукописі, який він готує до видання, і у перекладі «Єдинородного» Макарія Магнезійського — християнського твору, завдяки якому можна реконструювати частину антихристиянської аргументації Порфирія.
417
Гален, De usu partium, XI, 1—4, грецький текст та латинський переклад: Galenos. Opera Omnia / Hrsg. C.G. Kühn. — Leipzig, 1821—1833. — Bd. III. — S. 905—906. Веронік Будон (Boudon V. Galien et le sacré // Bulletin de l’Association Guillaume Budé. — décembre 1988. — P. 334) розглядає текст у контексті настанови Галена щодо священного.
418
У Макарія Магнезійського, Єдинородний, IV, 24, 5 та Дідіма Сліпця, Коментар на Книгу Іова, X, 3, текст папірусу з Тури (Hrsg. U. Hagedorn, D. Hagedorn, L. Koenen. — Bonn, 1968. — S. 280). Див. фр. 94 збірника Гарнака (Harnack A. von. Porphyrios Contra Christianos. Abhandlungen der Königlichen Preussischen Akademie der Wissenschaften. Philosophisch-Historische Klasse. — Berlin, 1916. P. Ґуле сигналізує, що ту саму доктрину можна знайти вже в Природній історії Плінія Старшого: «Він не може зробити так, щоб двічі по десять не було двадцять» (II, 27).
419
Descartes. Oeuvres philosophiques, T. І, p. 259—260 Alquié.
420
Mersenne М. Questions théologiques. — Paris, 1634. — P. 11, цитується за Lenoble R. Mersenne ou la naissance du mécanisme… — P. 357. Див. нижче, параграф 20, c. 325—326.
421
Див. вище, c. 172 (В електронній версії — параграф 6 Божественна таємниця розділу 11. — Примітка верстальника).
422
Dijksterhuis E.J. Die Mechanisierung des Weltbildes, IV, § 162, S. 429. Про цю настанову див. нижче, параграф 13, с. 220—221 (з приводу Озіандера).
423
Сенека, Природні питання, Комети, VII, 29, 3.
424
У своїй статті «Таємниці Бога, Природи і Життя» Евелін Фокс Келлер у дуже цікавий спосіб продемонструвала, що в XVI та XVII століттях таємниці природи та життя становлять царину таємниць, що розглядались як жіночі, на противагу божественним таємницям, що розглядались як чоловічі (Keller Е.F. History of the Human Science. — 1990. — n. 3. — P. 229—230).
425
Паскаль Б. Думки, § 1001 Лафюма / Пер. А. Перепаді, О. Хоми.
426
Dijksterhuis E.J. Die Mechanisierung des Weltbildes, IV, § 330, P. 549.
427
Цитується A. Койре (Koyré A. Du monde clos à l’univers infini. — Paris, 1973. — P. 336), де можна знайти цікавий аналіз цієї еволюції.
428
Blumenberg H. La légitimité des Temps modernes… — P. 162.
429
Correspondance Leibniz-Clarke / Présentée par A. Robinet. — Paris, 1957. — P. 90.
430
Merchant C. The Death of Nature. Women, Ecology and the Scientific Révolution. — New York, 1980.
431
Декарт, Трактат про світ, VII // Descartes. Oeuvres philosophiques / Ed. F. Alquié. — T. I. — Paris, 1963. — P. 349.
432
Boyle R. A Free Inquiry into the Vulgarly Received Notion for Nature (London, 1686) // The Works of the Honorable Robert Boyle / Ed. Th. Birch. — London, 1772. — T. V. — P. 174.
433
Див. нижче, параграф 18, с. 280—283.
434
Див. нижче, параграф 19, с. 311—317.
435
Див. вище, параграф 9, с. 126—127.
436
Про осуд, а також про реабілітацію цікавості, див.: Blumenberg H. La légitimité des Temps modernes… — P. 257—518.
437
Див. вище, параграф 9, c. 118.
438
Сенека, Моральні листи до Луцілія, 88, 36.
439
Сенека, Про доброчинність, VII, 1, 5—6.
440
Епікур, Головні думки, XI // Epicure. Lettres, maximes, sentences / Intr., tr. fr. Et notes par J.-F. Balaudé. — Paris, 1994. — P. 201.
441
Філон, De migratione Abrahami, § 134.
442
Ibid., § 136.
443
Августин, Сповідь, X, 35, 54. Про осуд Августином цікавості, див.: Blumenberg H. La légitimité des Temps modernes… — P. 353—371.
444
Див. вище, параграф 11, c. 169—171.
445
Ксенофонт, Спогади, І, 1, 15.
446
Див. вище, параграф 3, с. 46—47.
447
Згідно з М.Д. Грмеком (Grmek M.D. Le chaudron de Médée… — P. 65), Аристотель «був переконаний, що реалізація штучних умов поміщує факт поза нормою, позбавляє подію її природи. Якщо й можна підстерегти природу, то вирвати у неї таємниці шляхом примусу не можна». Але я не бачу на якому конкретно тексті ґрунтується таке твердження.
448
Цельс, Про медицину, Передмова, § 40 / р. 134 Serbat. Про проблему вівісекції див.: Grmek M.D. Le chaudron de Médée… — P. 135—140; Deuse W. Celcus im Prooemium von «De Medicina»: Romische Aneignung griechischer Wissenschaft // Aufstieg und Niedergang der rdmischen Welt. — II, 37, 1. — Berlin-New York, 1993. — S. 819—841 де можна знайти багату бібліографію.
449
Овідій, Метаморфози, І, 137—142 / Пер. А. Содомори.
450
Сенека, Про доброчинство, VII, 1, 6: Природі нічого ховати з того, що може зробити нас щасливими. Див.: Пліній Старший, Природна історія, XXXIV, 1.
451
Сенека, Моральні листи до Луцілія, СХ, 10—11 / Пер. А. Содомори.
452
Там само, ХС; про Посідонія див. нижче, с. 189—190 (В електронній версії — параграф 3 Примітивізм розділу 12. — Примітка верстальника).
453
Див. нижче, параграф 14, с. 219—226.
454
Пліній Старший, Природна історія, XXXIII, 2—3; див. також II, 158. Ця критика гірничої діяльності знайде відгук за доби Відродження, наприклад у Спенсера, див.: Kendrick W.M. Earth of Flesh, Flesch of Earth: Mother Earth in the Fairie Queene // Renaissance Quarterly. — 1974. — 27. — P. 548—553. K. Мечент (Merchant C. The Death of Nature… — P. 29—41) аналізу ці тексти Античності та доби Відродження в контексті першого розділу своєї книги «Природа як особа жіночої статі».
455
Пліній Старший, Природна історія, XXXVI, 1—8.
456
Там само.
457
Латинський текст з англійським перекладом можна знайти у: Duff J.W., Duff А.М. Minor Latin Poets. — London-Cambridge (Mass.), 1945. — P. 82—383 (вірш 250 і далі).
458
Lovejoy А.О., G. Boas Primitivism and Related Ideas in Antiquity. Baltimore, 1935; Vischer R. Das einfache Leben. — Gottingen, 1965.
459
Емпедокл, фр. 126; Dumont, p. 427.
460
Овідій, Метаморфози, І, 89. На цю тему див.: Brisson J.-P. Rome et l’âge d’or. De Catulle à Ovide, vie et mort d’un mythe. — Paris, 1992.
461
Лукрецій, Про природу речей, II, 1122—1174.
462
Сенека, Природні питання, III, 30, 1—7.
463
Сенека, Моральні листи до Луцілія, СХ. Про цей лист див.: Chaumartin F.R. Sénèque, lecteur de Posidonius // Revue des études latines. — 1988. — 66. — P. 21—29.
464
Діоген Лаертський, VI, 44.
465
Діон Хризостом, Промови, VI, 25 / LCL, n. 257, ed. by J.W. Cohoon. — T. І. — Cambridge (Mass.)-London, 1971. — P. 262—263; фр. переклад: Paquet L. Les cyniques grecs. — Paris, 1982. — P. 283.
466
Kore Kosmou, 44–46 // Corpus Hermeticuin. — T. IV / Ed. A.D. Nock, tr. fr. A.-J. Festugière. — Paris, 1954. — P. 15.
467
Мом як втілення сатири постає, наприклад, у Платоновій «Державі» (487 а) чи у «Трагічному Юпітерові» Лукіана, де він пояснює богам, що їм не варто дивуватися, коли люди сумніваються в їх існуванні, оскільки вони дозволяють несправедливості панувати на землі.
468
Kore Kosmou, 44–46 // Corpus Hermeticum. — T. IV / Ed. A.D. Nock, tr. fr. A.-J. Festugière… — P. 15.
469
Латинський текст і переклад у: Hygin. Fables / Ed. I.-Y. Boriaud. — Paris, 1997. — CCXX. — P. 145.
470
Гайдегер M. Буття і час, § 42.
471
Agrippa von Nettesheim. De incertitudine et vanitate omnium scientiarum et artium. — Antwerpen, 1530; De l’incertitude aussi bien que de la vanité des sciences et des arts / Tr. fr. Gueudeville. — Leyde, 1726. Є також недавній німецький переклад: Güpner G. Über die Fragwürdigkeit und Nichtigkeit der Wissenschaften, Künste und Gewerbe. — Berlin, 1993.
472
Дідро Д. Думки про інтерпретацію Природи, § VI // Diderot D. Oeuvres philosophiques / Ed. P. Vernière. — Paris, 1964. — P. 182.
473
Руссо Ж.-Ж. Промова про науки та мистецтва // Ed. F. Bouchardy. — Paris, 1964. — P. 39.
474
Руссо Ж.Ж. Про суспільну угоду (1-а версія) // Rousseau J.-J. Du contrat social / Ed. R. Derathé. — Paris, 1964. — P. 105. Див. Lovejoy A.O. Essays on the History of the Ideas. — Baltimore, 1948. — The supposed Primitivism of Rousseau. — P. 34, n. 27; Blumenberg H. La légitimité des Temps modernes… — P. 477—478.
475
Руссо, Про суспільну угоду // Ibid. — P. 110.
476
Кант, Антропологія; tr. fr. М. Foucault. — Paris, 1984. — P. 165.
477
Лукрецій, Про природу речей, V, 958.
478
Див.: Manuwald В. Der Aufbau der lukrezischen Kulturentstehungslehre. — Wiesbaden, 1980. Див. також: Boyancé P. Lucrèce et l’épicurisme. — Paris, 1953. — P. 254—261.
479
Лукрецій, про природу речей, V, 1425—14280 / Пер. А. Содомори.
480
Руссо Ж.-Ж. Промова про науки та мистецтва; р. 42 Bouchardy.
481
Див. нижче, параграф 20.
482
Ґьоте, Фауст, І / Пер. М. Лукаша.
483
Ґьоте, Максими та розмірковування, § 498; НА, Bd. 12, S. 434. Див. також § 617 (S. 449), де він дає образ камери тортур.
484
Ibid., § 469; НА, Bd. 12, S. 430.
485
Idid., § 664; НА, Bd. 12, S. 458.
486
Goethe J.W. Gedichte in zeitliche Folge. — Frankfurt, 1978. — S. 67, цит. за фр. пер. П. Кіє в: Cassirer Е. La philsophie des Lumières. — Paris, 1966. — P. 332.
487
З цього приводу я відсилаю читача до чудового вступу, який Катрін Шевалі написала до перекладу В. Гайзенберґа (Chevalley С. Introduction // Heisenberg W. La nature dans le physique contemporaine. — Paris, 2000), у якому вона порівнює настанову Гайдеґера з настановою фізика В. Гайзенберґа.
488
Гайдеґер М. Питання про техніку // Heidegger М. Essais et conférences. — Paris, 1958. — P. 20.
489
Chevalley C. Op. Cit. — P. 106.
490
Див. нижче, параграф 17, c. 272—278.
491
Heisenberg W. La nature dans le physique contemporaine… — P. 136—137.
492
Платон, Тімей, 68 d.
493
На цю тему див.: Hadot P. Physique et poésie dans le Timée de Platon // Revue de théologie et de philosophie. — 1983. — n. 113. — P. 113—133, те саме: Hadot P. Etudes de philosophie ancienne… — P. 277—305.
494
Платон, Крітій, 106 a.
495
Claudel P. Art poétique. — Paris, 1946. — P. 62.
496
С. 203 — фр. слово connaissance «пізнання» можна прочитати як co-naissance «спів-народження». — Прим. перекладача.
497
Eikôs logos: Тімей, 29 c, 30 b, 38 d, 40 e, 55 d, 56 a—b, 57 d, 59 d, 90 e; eikôs muthos: Тімей, 29 d, 59 c, 68 d. Див. Witte B. Der eikôs logos in Platos Timaios. Beitrag zur Wissenschaftsmethode und Erkenntnistheorie bei dem späten Plato // Archiv für Geschichte der Philosophie. — 1964. — n. 46. — S. 1—16; Howald E. Eikôs logos // Hermes. — 1922. — n. 57. — P. 63—79; Brisson L. Platon, les mots et les mythes. — Paris, 1982. — P. 161—163.
498
Cornford F.M. Plato’s Cosmology. — London, 1937. — P. 30.
499
Ibid. — Р. 29, наприклад Ксенофан, фр. 35, Dumont, р. 123: «Розглядайте такі вигадки, що мають схожість з істиною».
500
Платон, Тімей, 29 с.
501
Там само, 59 c—d.
502
Аристотель, Поетика, 8, 1451 b.
503
Декарт, Дискурсія про метод, V, § 42 / Alquié, р. 615.
504
Descartes. Discours de la méthode / Texte et commentaire par E. Gilson. — Paris, 1939. — P. 391.
505
Mittelstrass J. Die Rettung der Phänomene… — S. 111.
506
Див. вище, параграф 11, c. 171—172.
507
Прокл, Коментар на Тімей / T. II, р. 66—67 Festugière.
508
Платон, Тімей, 27 d.
509
Brisson L., Meyerstein F.W. Inventer l’Univers. Le problème de la connaissance et les modèles cosmologiques. — Paris, 1991.
510
Див. вище, параграф 9, c. 170.
511
Див. вище, параграф 11, с. 154—156.
512
Симплікій, Коментар па Фізику / Bd. II, S. 18, 29—34 Diels.
513
Прокл, Коментар на Тімей / T. III, р. 160 Festugière.
514
С. 208 — антиподами у античні часи називали гіпотетичні території на протилежній Ойкумені стороні Землі; можливість проживання на них ставилось під сумнів з огляду на фізичні та кліматичні умови. — Прим. перекладача.
515
Ціцерон, Лукуллу, 39, 122.
516
Страбон, Географія, II, 3, 9.
517
Марк Аврелій, Наодинці з собою, V, 10 / Пер. Р. Паранька.
518
[Гален] Introductio sive medicus / Bd. XIV, S. 684 Kühn.
519
Наприклад, Прокл, Коментар на Тімей / T. II, р. 215 Festugière: вивчення світу може бути лише ймовірним дискурсом (eikotologia).
520
С. 210 — теорії ексцентриків та епіциклів були покликані пояснити нерівномірність руху небесних тіл довкола нерухомої Землі в межах геоцентричної моделі, такої, наприклад, як модель Птолемея. Теорія ексцентриків полягала у тому, що небесні тіла обертаються довкола центру, який не збігається з положенням Землі в космосі. Теорія епіциклів передбачала, що небесні тіла рухаються по малим колам — епіциклам, центри яких своєю чергою рухаються довкола Землі по великим колам — деферентам. Завдяки теоріям ексцентриків та епіциклів була досягнута висока точність розрахунку руху небесних тіл в межах геоцентричної системи, однак ця точність вимагала складних математичних моделей, оскільки небесні тіла відповідно до цих теорій рухались складними траєкторіями. — Прим. перекладача.
521
Там само / р. 212 Festugière.
522
Епікур, лист Піфоклу, 86—87; Лист Геродоту, 78—80. Див. пояснення Ж.-Ф. Балоде: Balaudé J.-F. Epicure, Lettres, maximes, sentences… — P. 102, 107.
523
Лукрецій, Про природу речей, V, 526—533 / Пер. А. Содомори.
524
Mittelstrass J. Die Rettung der Phänomene… — S. 16.
525
Пліній Старший, Природна історія, II, 77.
526
Див. з цього приводу дуже важливий текст Симплікія: Коментар на Фізику / Bd. І, S. 292 Diels, англійський переклад якого можна знайти в: Simplicius. On Aristotle Physics, II, 2 / Tr. B. Fleet. — London, 1997. — P. 47.
527
Симплікій, Коментар на Трактат про небо Аристотеля / S. 32 Heiberg.
528
Озіандер (= А.Гоземан, 1498—1552), Ad lectorim, de hypothesibus huius operis // Copernic. Des révolutions des orbes célestes / Ed. et tr. A. Koyré. — Paris, 1934. — P. 28—31.
529
Див. вище, параграф 11, c. 176.
530
Див.: Blumenberg H. Die Genesis der Kopernikanischen Welt. — Frankfurt, 1975. — S. 347.
531
Ibid. — S. 350.
532
Mittelstrass J. Die Rettung der Phânomene… — S. 219.
533
Див.: Blumenberg H. Die Genesis der Kopernikanischen Welt… — S. 350, n. 4, де цитуються листи Кеплера до Гейдона, літо 1605 року, та до Фабриція, 10 листопада 1608.
534
Newton І. Philosophiae Naturalis Principia Mathematica, L. III. — Cambridge, 1726. — Scholium generale, p. 530, 12—14 [Ed. A. Koyré, I.B. Cohen, T. II. — Cambridge (Mass.), 1972. — P. 764]. Див. Mittelstrass J. Die Rettung der Phànomene… — S. 262.
535
Сенека, Природні питання, VII, 29, 3.
536
Там само, VII, 32, 4.
537
Плутарх, Про допитливість, 5, 517 d.
538
Арат, Явища, вірші 766—772.
539
Філон, De specialibus legibus, IV, § 51.
540
Про метафору сили істини див.: Blumenberg H. Paradigmen zu einer Metaphofologie. — Francfort, 1998. — S. 14—22.
541
Філон, De specialibus legibus, I, § 322.
542
Ідею наукового прогресу в античній літературі вивчав Б. Майснер: Meissner В. Die technologische Fachliteratur der Antike. Struktur, Überlieferung und Wirkung technischen Wissens in der Antike (ca 400 v. Chr. — ca 500 n. Chr.). — Berlin, 1999.
543
Ксенофан, фр. В XVIII / Dumont, p. 119. Твір Ж. Дельвая на цю тему (Delvaille J. Esssai sur l’histoire de l’idée de progrès. — Paris, 1910) не втратив своєї цінності.
544
JouannaJ. Notice // Hipocrate. L’ancienne médecine… — p. 40.
545
Есхіл, Прометей, вірші 445—470.
546
Евріпід, Благальниці, вірш 202—215.
547
Софокл, Антігона, вірш 332 і далі.
548
Манілій, Астрономіка, І, 79 і далі.
549
Лукрецій, Про природу речей, V, 1448.
550
Аристотель, Метафізика, І. 2, 982 b 23.
551
Див. вище, параграф 12, с. 185—197.
552
Діоген Лаертський, Про життя, вчення та висловлювання видатних філософів, VII, 135—136.
553
Сенека, Природні питання, VII, 30, 5.
554
Лактанцій, De ira, 13 (SVF, t. II, § 1172).
555
Сенека, Природні питання, VII, 30, 6.
556
Клеант, SVF, t. I, § 538; Хрісіпп, в: Плутарх, Суперечності стоїків, 9, 1035 а // Les stoïciens / Textes traduits par E. Bréhier, édités sous la dir. de P.-M. Schuhl. — Paris, 1962. — P. 96; див. Reinhardt K. Poseidonios über Ursprung und Entartung. — München, 1921. — S. 77; Boyancé P. Sur les mystères d’Eleusis // Revue des études grecques. — 1972. — n. 75. — P. 469. Див. також: Плутарх, Про спокій душі, 20, 477 d.
557
Сенека, Природні питання, VII, 30, 1.
558
Там само, VII, 25, 4.
559
Ціцерон, Лукуллу, 5, 15.
560
Сенека, Природні питання, VI, 5, 2—3; VII, 25, 3—5.
561
Пліній Старший, Природна історія, II, 62.
562
Сенека, Моральні листи до Луцілія, 45, 4.
563
Сенека, Природні питання, VII, 25, 5.
564
Сенека, Моральні листи до Луцілія, 45, 4.
565
Сенека, Природні питання, VII, 30, 5; у цій фразі слово mundus використовується у двох різних значеннях: воно означає передусім всесвіт, а згодом і людськість.
566
Див. вище, параграфи 10 і 11, с. 149—152 і 155.
567
Бекон P. De viciis contractis in studio théologie // Opéra hactenus inedita Rogeri Baconi / Ed. R. Steele, fasc. I. — 1909. — P. 5.
568
Цитується В. Імоном: Eamon W. Science and the Secrets of Nature… — P. 273.
569
Див. вище, с. 157.
570
Бекон Ф. Новий Органон, І, § 109.
571
Бекон P. De viciis contractis… — р. 5.
572
Прісціан, Institutiones Grammaticae, Epist. Dédie. 1 / Hrsg. Hertz. — Leipzig, 1855. — S. 1, 7. Див.: Jeauneau E. Lectio Philosophorum. Recherches sur l’école de Chartres… — P. 359.
573
Bruno G. Le souper des cendres / Trad. Y. Hersant // Gruno G. Oeuvres complètes. — T. II. — Paris, 1994. — P. 56.
574
Це уявлення потужно змінює дуже живу в середньовіччі тему карликів (Модерні), що стоять на плечах гігантів (Давні), див.: Jeauneau Е. Nains et géants // Entretiens sur la Renaisance du XII siècle / Sous la direction de M. De Gandillac et d’E. Jeauneau. — Paris, 1968. — P. 21—38; Nani gigantium humeris insidentes. Essai d’interprétention de Bernard de Chartres // Vivarium. — 1967. — n. 5. — P. 79—99 (те саме див.: Jeauneau E. Lectio Philosophorum. Recherches sur l’école de Chartres… — P. 51—72.
575
Michelet J. Journal, 30 mars 1842. — T. I. — Paris, 1959. — P. 393.
576
42 Бекон Ф. Новий Органон, І, § 84.
577
Див. Le Doeuff М. Introduction // Bacon F. La Nouvelle Atlantide. — P. 59, n. 70.
578
Паскаль Б. Фрагмент Трактату про порожнечу; Brunschvicg, р. 76—79.
579
Про цю проблему див.: Blumenberg H. Wahrheit, Tochter der Zeit? // Lebenszeit und Weltzeit. — Frankfurt, 1986. — S. 153—172; див. також: Gentile G. Veritas filia tempori // Gentile G. Giordano Bruno e il pensiero del Rinascimento. — Firenze, 1925. — P. 227—248.
580
Гіппократ, Давня медицина, II, 1; Jouanna, р. 119, 14.
581
Аристотель, Нікомахова етика, І, 7, 1098 а 20—24.
582
Dirlmeier F. Aristoteles, Nikomachische Ethik. — Berlin, 1983. — S. 260—281.
583
Платон, Держава, 376 e.
584
Платон, Закони, 768 c—770 b.
585
Лукрецій, Про природу речей, V, 1448—1450 / Пер. А. Содомори. Мені здається що Р. Ленобль (Lenoble R. Histoire de l’idée de nature… — P. 120—130) перебільшує оригінальність Лукреція. Див., наприклад, з приводу теорії походження цивілізації Лукреція: Manuwald В. Der Aufbau der lukrezischen Kulturentstehungslehre. — Wiesbaden, 1980.
586
Sophocle. Hipponous, fragm. 301 // Pearson A.C. The Fragments of Sophocles. — Cambridge, 1917. — T. I. — P. 217; див. Авл Геллій, Аттичні ночі, XII, 11, 6.
587
Софокл, Аякс, вірш 646—647. Про ілюстрацію цього мотиву у період XVI—XVIII ст. див.: Saxl F. Veritas filia temporis // Philosophy and History, essays presented to Ernst Cassirer / Ed. by R. Klibansky, H.-J. Paton. — New York-London, 1936. — P. 197—222. Більшість з цих ілюстрацій стосуються першої інтерпретації (час розкриває таємниці та помилки). Див. також: Panofsky Е. Essais d’iconologie… — P. 119.
588
Див. наприклад у «Олімпійських гімнах» Піндара (X, 53): «Лише час може дати знати істину».
589
Сенека, Про гнів, II, 22, 3.
590
Авл Геллій, Аттичні ночі, XII, 11, 17.
591
Див. вище, параграф 9, с. 126—127.
592
Про це питання і, назагал, про поняття прогресу див.: Blumenberg Н. La légitimité des Temps modernes… — P. 94—95.
593
Паскаль, Фрагмент трактату про порожнечу / Brunschvicg, р. 80.
594
Mandosio J.-M. L’effondrement de la très grande Bibliothèque nationale de France. — Paris, 1999. — P. 98, цитує Lévy P. L’intellegence collective. Pour une anthropologie du «cyberespace». — Paris, 1994.
595
Лист Ґьоте Шіллеру від 21 лютого 1798 та 5 травня 1798 // НА, Goethes Briefe, Bd. 2, S. 333, 343.
596
Паскаль, Фрагмент трактату про порожнечу / Brunschvicg, р. 79.
597
Сенека, Моральні листи до Луцілія, СІІ / Пер. А. Содомори.
598
Kepler J. Cesammelte Werke. — Bd. II. — Munich, 1938. — S. 7, 15—18.
599
Lessing G.E. Eine Duplik, 1778 // Werke. — München, 1979. — Bd. 8. — S. 32—33.
600
Див. вище, прим. 51 цього параграфу (в електронній версії — примітка 585. — Примітка верстальника).
601
Germes P.-G. De. L’esprit de Primo Levi // Le Monde. — 23 octobre 2002. — P. 18. Тут постає складна проблема поняття тимчасової істини. Можна прочитати на цю тему чудове дослідження Сандри Ложьє «Від логіки науки до наукових революцій» (Laugier S. De la logique de la schience aux révolutions scientifiques // Les philosophes et la science / Sous la dir. de P. Wagner. — Paris, 2002. — P. 964—1016).
602
Платон, Тімей 59 с.
603
С. 240 — перша книга П’ятикнижжя і Біблії — книга Буття розповідає про походження світу, людини та перших родів людства. В грецькому (Септуагінта чи переклад LXX) та латинському перекладах, так само як і в багатьох перекладах новоєвропейськими мовами, ця книга названа гр. словом Genesis «генеза», «походження». — Прим. перекладача.
604
Див.: Naddaf G. L’origine et l’évolution du concept grec de phusis. — Queenston, Lampeter, 1992. — P. 61—90. Французький переклад поеми див. у: Labat R. Les religions du Proche-Orient. — Paris, 1970. — P. 36—70.
605
Huizinga J. Homo ludens. — Basel-Brüssel-Köln-Wien, s.d. — S. 171—191.
606
Платон, Закони, 803 c.
607
Платон, Федр, 265 c / Пер. Й. Кобіва.
608
Платон, Тімей, 90 d.
609
Аристотель, Про частини тварин, І, 5, 644 b 31. Роздуми над цим текстом див.: Адо П. Що таке антична філософія? — К.: Новий Акрополь, 2014. — С. 107—108.
610
Ціцерон, Лукуллу, 39, 122.
611
Там само, 41, 127.
612
Ціцерон, Про межі добра і зла, V, 19, 50—51.
613
Там само, V, 21, 58.
614
Пор.: Witte В. Der eikôs logos in Platos Timaios. Beitrag zur Wissenschaftsmethode und Erkenntnistheorie bei dem späten Plato // Archiv für Geschichte der Philosophie. — 1964. — n. 64. — S. 13.
615
Філон, De specialibus legibus, II, 44—45; Плутарх (Про спокій душі, 20, 477 с) передає слова Діогена.
616
Сенека, Моральні листи до Луцілія, 65, 17.
617
Платон, Держава, 486 а.
618
Сенека, Природні питання, III, передмова, 18; І, передмова, 1—16. Пор.: Hadot І. Seneca und die griechisch-römische Tradition der Seelenleitung. — Berlin, 1969. — S. 115.
619
Симплікій, Коментар на Фізику / Diels, Bd. І, S. 4 ss.
620
Аристотель, Нікомахова етика. VI, 12, 1144 а 18; X, 7, 1177 b 20; Метафізика, І, 2, 982 а 4 і далі.
621
Сенека, Природні питання, VI, 4, 2.
622
Адо П. Що таке антична філософія?… — С. 9—10.
623
Monod J. Le hasard et la nécessité. — Paris, 1970. — P. 191. Про «подолання» див. p. 192.
624
Πορ.: Hadot P. Exercices spirituels et philosophie antique. — P. 2002. — P. 145 ss.
625
Monod J. Le hasard et la nécessité… — P. 191.
626
Аристотель, Нікомахова етика, X, 7, 1177 b 27.
627
Грецький текст і французький переклад див.: Anthologie grecque. Anthologie palatine. — T. VIII (livre IX). — Paris, 1974. — § 577. — P. 98.
628
Див. вище, параграф 12, с. 138.
629
Jacob F. La statue intérieure. — Paris, 1987. — P. 356.
630
Див. вище, параграф 2, с. 33—42.
631
Аристотель, Про небо, II, 9, 201 а 24.
632
Аристотель, Про рух тварин, 8, 708 а 10; 12, 711 а 18; Про частини тварин, II, 13, 658 а 8; III, 1, 661 b 23; IV, 22, 691 b 4; IV, 12, 694 а 15; IV, 13, 695 b 19; Про походження тварин, II, 4, 739 b 19; II, 5, 741 b 3; II, 6, 744 а 36; V, 8, 788 b 21.
633
Boyle R. A Free Inquiry into the Vulgarly Received Notion of Nature. — London, 1686 // The Works of the Honorable Robert Boyle. — I—VI / Ed. by Th. Bird. — London, 1772. — T. V. — P. 174 ss.
634
Див. примітку М. Бертело про принцип найменшої дії у «Технічному і критичному словнику філософії» А. Лаланда (10 éd. — Paris, 1968. — P. 1232—1234); Kneser A. Das Prinzip der kleinsten Wirkung, von Leibniz zur Gegenwart. — Leipzig-Berlin, 1928.
635
Moreau de Maupertuis PL. Essai de cosmologie (1768) / Rééd. Par E Azouvi. — Paris, 1984. — P. 42. Про дискусії стосовно цього принципу див.: Pierre Louis Moreau de Maupertuis. Eine bilanz nach 300 Jahren / Hrsg. H. Hecht. — Berlin, 1999, зокрема дослідження: Borzeszkowski H.-H. Der epistemologische Gehalt des Maupertuischen Wirkungsprinzip (S. 419—425), Thiele R. Ist die natur Sparsam? (S. 432—503).
636
Аристотель, Метафізика, XIV, 3, 1090 b 19: «Природа не є послідовністю непов’язаних між собою епізодів на кшталт поганої трагедії».
637
Аристотель, Історія тварин, VII, 1, 588 b 4; Аристотель, Частини тварин, IV, 5, 681 а 12.
638
Leibniz. — Nouveaux essais sur l’entendement humain. — Paris, 1966. — P. 40.
639
Платон, Тімей, 31 b.
640
Lovejoy A.O. The Great Chain of Being. — Cambridge (Mass.), 1936.
641
Аристотель, Частини тварин, III, 2, 663 а 1; III, 2, 664 а 1.
642
Плотин, Еннеади, VI, 7 [38], 9, 40.
643
Платон, Тімей, 29, 30 b, 47.
644
Ґьоте, Принципи зоологічної філософії / НА, Bd. 13, S. 244, 22—29; Allgemeine Einleitung in die vergleichende Anatomie / HA, Bd. 13, S. 176, 15—21; Lepaden, S. 205, 15—23.
645
Див.: Ravaisson F. Testament philosophique… — P. 80.
646
Див. з цього приводу дуже багату примітку Π. Верньєра (Diderot. Oeuvres philosophiques. — Paris, 1964. — P. 187, n. 1), де містяться дуже важливі тексти Бюффона, Мопертюі та Робіне.
647
Цитується П. Верньєром у вказ. праці.
648
Jacob F. La logique du vivant… — P. 22.
649
Cassé М. La mise en ordre du chaos originel // Le Monde. — 29 juillet 1983.
650
Wittgenstein L. Carnets, 1914—1916 / Tr. fr. G.-G. Granger. — Paris, 1971. — P. 109 (1 червня 1915).
651
Вітгенштайн Л. Tractatus logico-philosophicus, 6.34 / Пер. Є. Поповича.
652
Там само, 6.3211 / Пер. Є. Поповича.
653
Кант І. Критика здатності судження, Вступ, V.
654
Diderot D. De l’interpretation de la nature, XII / Ed. P. Vernière // Oeuvres philosophiques… — P. 186.
655
Сенека, Природні питання, VII, 27, 5.
656
Хрісіпп у Плутарха, Суперечності стоїків, 21, 1044 с / Les stoïciens, P. 112. Див. також: Ціцерон, про межі добра і зла, III, 18.
657
На цю тему див. блискучу монографію: Deichgräber K. Natura varie ludens. Ein Nachtrag zum griechischen Naturbegriff. Abhandlungen der Akademie der Wissenschaften und der Literatur, Geistes- und sozialwissenschaftliche Klasse. — Mainz, 1954. — N. 3. Див. також тексти, які цитує Romeyer-Dherbey G. Art et Nature chez les stoïciens // Augé M., Castoriadis C. et alii. La Grèce pour penser l’avenir. P. 91—104.
658
Пліній Старший, Природна історія, IX, 102; XI, 123; XIV, 115; XXI, 1—2.
659
Там само, VII, 30; VIII, 33—34.
660
Там само, XXI, 23.
661
С. 259 — Айон — у давніх греків один з трьох вимірів часу поруч з Хроносом (кількісним часом, часом подій) та Кайросом (сприятливим часом, моментом). Первісно Айон означав «час життя», «тривалість життя, визначену долею», пізніше став ототожнюватися з вічністю. — Прим. перекладача.
662
Геракліт, фр. 52 / Dumont, р. 158.
663
Див. нижче, пар. 22, с. 372.
664
Див.: Hadot P. L’apport du néoplatonisme à la philosophie de la nature // Tradition und Gegenwart, Enatos Jahrbuch, 1968. — Zurich, 1970. — P. 91—99.
665
Лист Ґьоте Шарлотті фон Штайн від 10 липня 1786 // НА, Goethes Briefe, Bd. І, 1968. — S. 514.
666
Розмова Ґьоте з Фальком, 14 червня 1809 // Goethes Gesprache / Hrsg. Flodoard von Biedermann. — Leipzig, 1909—1911. — Bd. II. — S. 37—41.
667
Ibid. — S. 37.
668
Ніцше, Весела наука, § 349; По той бік добра і зла, § 9, § 188 / Пер. А. Онишка.
669
Див. нижче, пар. 22, с. 386—389. Див., з цього приводу: Fink Е. La philosophie de Nietzsche. — Paris, 1965, зокрема висновки (p. 240—241).
670
Bergson H. La pensée et le mouvant. — Paris, 1934. — P. 240.
671
Bergson H. L’énergie spirituelle. — Paris, 1930. — P. 25.
672
Див.: Portman F. La forme animale. — Paris, 1961.
673
Див. вище, пар. 13, с. 202—207.
674
Див. на цю тему: Hadot P. Physique et poésie dans le Timée de Platon // Revue de théologie et de philosophie. — 1983. — n. 113. — P. 113—133; те саме див.: Hadot P. Etudes de philosophie ancienne… — P. 277—305.
675
Філон, Quod deterius potiori insidiari soleat, § 124—125.
676
Аріан, Підручник Епіктета, § 17 / Tr. fr. P. Hadot. — Paris, 2000. — P. 174; вже Аристотель порівнює Всесвіт з трагедією, див.: Метафізика, XII, 10, 1076 а; XIV, 3, 1090 b 19; див. також: Плотин, Еннеади, III, 2 [47], 17, 34 і 49.
677
Августин, Листи, 138, 5 / S. 130 Goldbacher. Див. також Августин, Про музику, VI, 11, 29.
678
Прокл, Коментар на Державу / Bd. І, S. 69, 15 Kroll; T. І, р. 85 Festugière.
679
Бонавентура, II Sentent., dist. 13, art. 2, quaest. 2, ad. 2 / p. 316 Quaracchi.
680
Дослідження цієї метафори можна знайти у книзі Е.Р. Курціуса «Європейська література та латинське середньовіччя», розділ 16, § 7.
681
Arendt М. Natursprache // Historisches Worterbuch der Philosophie. — 1984. — Bd. 6. — Col. 633—635.
682
Meier-Oser S. Signatur // Historisches Worterbuch der Philosophie. — 1995. — Bd. 9. — Col. 751.
683
Koyré A. La philosophie de Jacob Boehme… — P. 460.
684
Вже y Плотина є певний зв’язок між ієрогліфом та природними формами, див. Еннеади, V, 8 [31], 6.
685
Browne T. Religio medici, І, 16 / Ed. by W.A. Greenhill. — London, 1889. — P. 27—29, цитується Гансом Блюменбергом y книзі «Світ як книга» (укр. вид. с. 146—147).
686
Гаман Й.Ґ. Лист Канту / Hamann J.G. Aesthetica in nuce / Introd. S. Majetschak, tr. fr. Deygout. — Paris, 2001. — P. 131.
687
Кант І., Критика здатності судження, § 42 / Tr. fr. A. Philonenko, p. 133.
688
Там само.
689
Goethe J.W. La métamorphose des plantes // Goethe J.W. Poésies / Tr. fr. et préf. R. Ayrault. — T. 2. — Paris, 1982. — P. 459; див. текст нижче, пар. 18, с. 291—292.
690
Ґьоте Й.В., Розмова з Фальком, 14 червня 1809 // Goethes Gesprache / Hrsg. Biedermann. — Bd. II. — S. 40—41.
691
С. 267 — прозопопея — фігура мовлення, яка наділяє неодухотворені предмети властивостями предметів одухотворених, зокрема змушує промовляти тварин, абстракції чи персоніфіковані сутності. — Прим. перекладача.
692
Плотин, Еннеади, III, 8 [30], 4, 3.
693
Novalis. Les disciples à Sais // Petits écrits / Tr. et introd. G. Bianquis. — Paris, 1947. — P. 179.
694
Schelling F.W. Système de l’idéalisme transcendantal // Schelling F.W. Essais / Tr. fr. et préf. S. Jankélévitch. — Paris, 1946. — P. 175. Див. Також: Schelling F.W. Philosophie der Kunst //Werke. — Frankfurt. — Bd. 2. — 1985. — S. 459: «Природа є першою поемою божественної уяви» і «те, що ми називаємо природою, є поемою, яка приховує себе в чудовому зашифрованому письмі» (Bd. І, S. 696).
695
Цитується у: Béguin A. L’âme romantique et le rêve. — Paris, 1946. — P. 71.
696
Див. нижче, параграф 20, c. 331—334.
697
Benveniste Е. Le vocabulaire des institutions indoeuropéennes. — T. II. — Paris, 1969. — P. 40. Див. також: Detienne M. Les maîtres de vérité dans la Grèce archaïque. — Paris, 1967. — P. 54.
698
Гомерівські гімни, Гермесу, вірш 427 (Бенвеніст ставить під сумнів переклад Ж. Амбера (J. Humbert, Paris, 1967. — P. 133).
699
Рільке Р.М. Сонети до Орфея, І, 3.
700
Див. вище, параграф 13, с. 202—207.
701
Гомер, Іліада, XVIII, 480 і далі. Див.: Alain. Propos de littérature. — Paris, 1934. — P. 77—78; Pigeaud J. L’art et le vivant. — Paris, 1995. — P. 21—28; Pigeaud J. Le bouclier d’Achille // Revue des études grecques. — 1988. — N. 101. — P. 54—63.
702
Alain. Propos de littérature… — P. 77.
703
Вергілій, Буколіки, VI, 32 і далі.
704
Мою увагу до цього тексту і його значення звернула цікава книга: Lieberg G. Poeta creator. Studien zu einer Figur der antiken Dichtung. — Amsterdam, 1982. — S. 35 u.w. На тему поета-творця див. також: Nigerstedt E.N. The Poet as Creator. Origins of a Metaphor // Comparative Literature Studies. — 1968. — n. 5. — P. 455—488 : Rostvig M.S. Ars Aeterna. Renaissance Poetics and Théories of Divine Création // Mosaic. — 1969–1970. — n. 3. — P. 40—61.
705
Lieberg G. Poeta creator… — P. 22—35.
706
Воуапсє P. Lucrèce et l’épicurisme… — P. 289.
707
Friedlânder P. The Pattern of the Sound and Atomistic Theory // American Journal of Philology. — 1941. — N. 62. — P. 16—34.
708
Див.: Shorey P. Plato, Lucretius and Epicurus // Harvard Studies in Classical Philology. — 1901. — N. 11. — P. 201—210.
709
Див. вище, параграф 2, c. 31.
710
Див.: Емпедокл, фр. В 23 / Dumont, р. 383.
711
Див.: Hadot P. Physique et poésie dans le Timée de Platon… — P. 113—133; Brisson L. Le Discours comme Univers et L’Univers corne Discours // Le texte et sa représentation. Etudes de littérature ancienne. — n. 3. — Paris, 1987.
712
Див.: Coutler J.A. The Literary Microcosm. Théories of Interprétation of the Later Neoplatonism. — Leyden, 1976. Sheppard A. Studies on the 5th and 6th Essays of Proclus’ Commentary of the Republis. — Göttingen, 1980.
713
С. 274 — армілярна сфера — модель світу з планетою Земля в центрі та рамками і кільцями довкола, які моделюють круги небесної сфери. Окрім демонстрації устрою світу, армілярна сфера або астролябія може виконувати функції астрономічного інструменту, за допомогою якого вираховували координати небесних тіл. — Прим. перекладача.
714
Brisson L. Le Même et l’Autre dans la structure ontologique du Timée de Platon… — P. 36.
715
Fowler A. Spenser and the Number of Times. — London, 1964; Heninger S.K. Touches of Sweet Harmony. Pythagorean Cosmology and Renaissance Poetics. — San Marino, California, 1974. — P. 287—324.
716
Див.: Plath M. Der Goethe-Schellingsche Plan eines philosophischen Naturgedichts. Eine Studie zu Goethes Gott und Welt // Preussische Jahrbücher. — 1901. — N. 106. — S. 44—71. Див. також: Gode von Aesch A.G.F. Naturel Science in German Romanticism. — New York, 1941. — P. 262 ss.
717
Див.: Tuzet H. Le cosmos et l’imagination. — Paris, 1965. — P. 115—120, зокрема P. 119: «Цей шедевр божественного мистецтва породжує у поета чисту інтелектуальну радість, яка близька до інтелектуальної радості молодого Канта». Хотів би скористатися нагодою наголосити значення вказаної книги Елен Тюзе, яка є чудовим есе про психологію виображення, написаним у традиції Ґ. Башляра.
718
Див. вище, с. 264—265 (В електронній версії — розділ 17. — Прим. верстальника).
719
Claudel P. Art poétique… — P. 64. Див. нижче, параграф 18, с. 298, прим. 79.
720
Див. роздуми Сезанна: Conversations avec Cézanne, Emile Bernare, Joachim Gasquet…, présantées par P.M. Doran. — Paris, 1978. — P. 119.
721
Merleau-Ponty М. Eloge de la philosophie et autres essais. — Paris, 1960. — P. 285; Husserl E. L’ârché originaire Terre ne se meut pas / Tr. fr. // Philosophie. — 1984. — T. I. — P. 4—21.
722
Bergson H. La vie et l’oeuvre de Ravaisson // La pensée et le mouvant… — P. 280.
723
Conversations avec Cézanne… — P. 157.
724
Bergson H. La pensée et le mouvant… — P. 152. Див.: Hadot P. Le sage et le monde // Le Temps de la réflexion. — Paris, Le Monde, 1989. — P. 179 ss (те саме див.: Hadot P. Exercices spirituels et philosophie antique. — Paris, 2002. — P. 343—360.
725
Лукрецій, Про природу речей, II, 1023—1039 / Пер. А. Содомори.
726
Сенека, Моральні листи до Луцілія, LXIV, 6 / Пер. А. Содомори.
727
Сенека, Природні питання, Про комети, VII, 1, 1—4.
728
Humboldt A. von. Kosmos. — Stuttgart-Ausburg, 1845—1858. — Bd. І. — S. 21.
729
Про А.Ґ. Баумґартена див. у Е. Касірера, «Філософія Просвітництва» (tr. fr. Р., 1966. — Р. 327—345), а також: Ritter J. Paysage. — Paris, 1997. — P. 69—70.
730
Баумґартен А.Ґ. Естетика, § 429; tr. fr. Pranchère J.-Y. — Paris, 1988. — § 423, p. 151; § 429, p. 154. У «Вступі» до свого перекладу Ж.-І. Праншер наполягає на значенні сприйняття у Баумґартена.
731
Кант І. Критика здатності судження, § 29 «Загальне зауваження до пояснення естетичних рефлексивних суджень».
732
Там само, § 42.
733
Там само.
734
Див.: Gloyna T, Han В.-Ch., Hügli A. Übung // Historisches Wôrterbuch der Philosophie. — Bd. 11.
735
Шопенгауер А. Світ як воля та уявлення, кн. III, § 33—34; цитата Спінози: Етика, V, теорема 31, схолія.
736
Підкреслення моє, характеристику Ґьотевої концепції природи, див. нижче, параграф 20, с. 328—337.
737
Ґьоте Й.В. Літа мандрів Вільгельма Майстера, цит. зі змінами за: Goethe J.W. Romans… — P. 1176.
738
Goethe. Maximen und Reflexionen, § 720, HA, Bd. 12, S. 467.
739
Див. нижче, параграф 20, с. 325.
740
Ґьоте Й.В. Літа мандрів Вільгельма Майстера // Goethe J.W. Romans… — P. 1184.
741
С. 283 — art brut (фр.) — букв, «грубе» чи «необроблене» мистецтво. Термін запропонований у 1940-х роках фр. художником Жаном Дюбюфе для позначення художніх творів людей без художньої підготовки, не знайомих з правилами мистецтва і естетичними принципами, тобто художників — самоуків, душевнохворих, з вадами сприйняття чи поведінки тощо. Ж. Дюбюфе наполягав на спонтанному характерові такого виду мистецтва і його відмінності від народного чи наївного мистецтва, підпорядкованих певним естетичним принципам. — Прим. перекладача.
742
Caillois R. Esthétique généralisée. — Paris, 1969. З приводу зв’язку філософії та сучасного мистецтва корисно буде звернутись до книги: Albert К. Philosophie der modernen Kunst. — Sankt Augustin, 1984.
743
Caillois R. Esthétique généralisée…, р. 14.
744
Ibid. — P. 8.
745
На цю тему див.: Caillois R. Méduse et Со. — Paris, 1960; Portmann A. La forme animale…
746
Шопенгауер A. Світ як воля та як репрезентація, кн. III, § 39.
747
Шопенгауер А., там само, цитує св. Августина, Град Божий, XI, 27.
748
Fink Е. La philosophie de Nietzsche. — Paris, 1965. — P. 32.
749
Ніцше Ф., Народження трагедії з духа музики, § 2.
750
Ніцше Ф., Посмертні фрагменти (осінь 1885—осінь 1887, 2 [119].
751
Там само, 2 [114].
752
Granier J. Le problème de la vérité dans la philosophie de Nietzsche. — Paris, 1966. — P. 523.
753
Klee P. Théorie de l’art moderne. — Bâle, s.d. — P. 43—45.
754
Claudel P. Art poétique… — P. 52.
755
Valéry P. Petite lettre sur les mythes // Oeuvres. — T. I. — Paris, 1957. — P. 963.
756
Portmann A. La forme animale… — P. 222.
757
Див. вище, параграф 7, с. 69—77.
758
Див. з цього приводу: Ruyer R. La genèse des formes vivantes. — Paris, 1958. — P. 255.
759
Лист Лу Андреас Саломе від 11 серпня 1903, див.: Rilke R.M., Salomé L. Andréas. Correspondance / Texte établi par E. Pfeiffer, tr. par Ph. Jaccottet. — Paris, 1985. — P. 97.
760
Плотин, Еннеади, V, 8 [31], 1, 36.
761
Див. наприклад те, що сказав Е. Кассірер про Шефтсбері у своїй книзі «Філософія просвітництва».
762
Goethe J.W. Voyage en Italie, 9 octobre 1787 / Tr. fr. Naujac. — Paris, 1961. — T. I. — P. 335.
763
Shitao. Les propos sur la peinture du moine Citrouille-Amère / Tr. fr. P. Ryckmans. — P. 46; Рікманс цитує ці слова за: Gilot F. Vivre avec Picasso. — Paris, 1965. — P. 69.
764
Klee P. Théorie de l’art moderne… — P. 28.
765
Ibid. — Р. 30.
766
Caillois R. Esthétique généralisée… — P. 25.
767
Caillois R. Méduse et Co… — P. 53. Сигналізуємо додатково, про існування «біоніки» — науки, яка вивчає процеси природи з метою винайти механізми, що імітують живий світ.
768
Кант, Критика здатності судження, § 42.
769
Goethe J.W. Voyage en Italie… — P. 188—189.
770
На цю тему див.: Hadot P. Emblèmes et symboles goethéens. Du caducée d’Hermès à la plante archétype // L’art des confins. Mélanges offerts à Maurice de Gandillac / Publiés sous la dir. d’A. Cazenave, J.-E Lyotard. — Paris, 1985. — P. 431—444.
771
Goethe J.W. Polarität // Sophienausgabe. — Weimar, 1887. — Bd. 11. — S. 166.
772
Йдеться про Ізіду, див. нижче, параграф 19.
773
Переклад Г. Ліхтенберґера відворений у: Carossa H. Les pages immortelles de Goethe / Tr. J.F. Angelloz. — Paris, 1942. — P. 152. Недавній переклад можна знайти у: Goethe J.W. Poésies / Tr. fr. et préf. R. Ayrault. — T. 2. — P. 459.
774
Bianquis G. Etudes sur Goethe. — Pari, 1951. — P. 63. Див. також два параграфи — «Полярність» та «Метаморфоза» у: Salm P. The Poem as Plant. — Cleveland-London, 1971. — P. 48—78.
775
Див.: La peinture allemande à l’époque du romantisme. Catalogue de l’exposition à l’Orangerie des Tuileries. — Paris, 1976. — P. 184.
776
Див. мою статтю, що цитується вище, в прим. 50 (В електронній версії — примітка 770. — Прим. верстальника).
777
Паскаль Б. Думки, § 771 Лафюма / Пер. А. Перепаді, О. Хоми.
778
Lomazzo G.P. Trattato dell’arte délia pittura, scoltura et architettura. — Milan, 1585, цитується y 1753 році В. Гоґартом (Hogart W. L’analyse de la beauté / Tr. O. Brunet. — Paris, 1963. — P. 140).
779
Див.: Richter J.P. The Literary Works of Leonardo da Vince. — London, 1939. — T. I. — n. 48. — P. 29. Я зобов’язаний атрибутуванням цього тексту Леонардо да Вінчі моєму другові Луї Франку, за що я йому щиро вдячний.
780
Panofski Е. Essais d’iconologie… — P. 258—259.
781
Hogart W. L’analyse de la beauté… — P. 182. Втім йому на цьому шляху передує французький фізик і математик Антуан Паран (1666—1716), див.: Brunet О. Introduction // Hogart W. L’analyse de la beauté…; Dobai J. William Hogart et Antoine Parent // Journal of the Warburg and Courtauld Institutes. — 1968. — N. 31. — P. 336—382.
782
Про це питання див.: Podro М. The Drawn Lines from Hogart to Schiller. Sind Briten hier. Relations between British and Continental Art, 1680—1880. — München, 1961. Див. також статтю: Düsling W. Schönheitslinie // Historisches Worterbuch der Philosophie. Bd. 8. — 1992, в якій на жаль не йдеться ні про Равесона, ні про Берґсона, ні про Мерло-Понті.
783
Goethe J.W. Spiraltendenz der Végétation, HA, Bd. 13, S. 130 u.w.
784
Goethe J.W. Fossiler Stier, HA, Bd. 13, S. 201.
785
Ґьоте є більш критичним стосовно тих, кого він називає «хвильовиками» чи «змієвиками» (див.: Goethe J.W. Der Sammler und die Seinigen, HA, Bd. 12, S. 92—93), закидаючи їм брак сили.
786
Потрібно прочитати дуже переконливі сторінки, які світлої пам’яті Д. Жаніко присвячує теорії звивистої лінії у Равесона, Берґсона та Мерло-Понті (Janicaud D. Une généalogie du spiritualisme français. Aux sources du bergsonisme. Ravaisson et la métaphysique. — La Haye, 1969. — P. 11, 53—56). Його досягненням є висвітлення непорозуміння, характерного для інтерпретацій Леонардо да Вінчі усіма трьома філософами.
787
Ravaisson F. Dessin // Buisson F. Dictionnaire de pédagogie. — Paris, 1882. — P. 673.
788
Ravaisson F. Testament philosophique… — P. 83.
789
Ibid. — P. 133.
790
Ibid. — P. 83.
791
Ibid. — P. 133.
792
С. 297 — фр. слово grâce позначає одночасно цілу групу понять, зокрема «доброту», «милосердя», «милість», «помилування», «благодать», а також «грацію» — шарм, привабливість, витонченість, від спільної назви давньогрецьких богинь харит, в лат. традиції — грацій. — Прим. перекладача.
793
Bergson H. La vie et l’oeuvre de Ravaisson // La pensée et le mouvant… — P. 280.
794
Див. вище, c. 287—290 (В електронній версії — параграф 3 Походження форм розділу 18. — Примітка верстальника).
795
Klee P. Théorie de l’art moderne… — P. 45.
796
Див. нижче, c. 301—302 (В електронній версії — параграф 6 Космічний екстаз розділу 18. — Примітка верстальника).
797
Див. з цього приводу тексти, зібрані Н. Вандьє-Ніколя під назвою «Естетика і живопис пейзажу в Китаї. Від витоків до династії Сун» (Van-dier-Nicolas N. Esthétique et peinture de paysage en Chine. Des origines aux Song. — Paris, 1987).
798
Ibid. — P. 113.
799
Ibid. — P. 114.
800
Перекладаючи таким чином Π. Рікманс натякає на глибоку гру слів Поля Клоделя, для якого пізнання є «спів-народженням», див. вище, параграф 17, с. 275.
801
Shitao. Les propos sur la peinture du moine Citrouille-Amère… — P. 69.
802
Ibid. — Р. 72.
803
Дорогий Ґьоте вираз, див. нижче, параграф 20, с. 328—337.
804
Carus C.G. Neuf lettres sur la peinture de paysage / Présentation par Marcel Brion // Carus C.G., C.D. Friedrich. De la peinture de paysage dans l’Allemagne romantique. — Paris, 1988. — P. 103.
805
Ґьоте, Страждання молодого Вертера, лист від 10 травня.
806
Рунге Ф.О. Лист від 9 березня 1802 // Runge Ph.O. Briefe und Schriften / Hrsg. von P. Betthausen. — Berlin, 1981. — S. 72. Див.: Gode von Aesch A.G.F. Natural Science in German Romanticism. — New York, 1941. — P. 132—133.
807
Van Gogh V. Lettres à son frère Théo. — Paris, 1988. — P. 418.
808
Conversations avec Cézanne… — P. 110.
809
Ibid. — Р. 122.
810
Ibid. — Р. 124—125.
811
Стосовно теми наступного викладу див. два чудові твори. В одному з них (Kemp W. Natura. Ikonographische Studien zur Geschichte und Verbreitung einer Allegorie. Dissertation. — Tübingen, 1973) можна знайти також усі інші типи уявлення про Природу; іншим є: Goesch A. Diana Ephesia. Ikonographische Studien zur Allegorie der Natur in der Kunst vom 16.—19. Jahrhundert. — Frankfurt, 1996 (див. також статтю того ж автора: Diana Ephesia // Der Neue Pauly, Rezeptions- und Wissenschaftsgeschichte. — Bd. 13. — Stuttgart-Weimar, 1999). Див. також статтю: Parlasca Kl. Zur Artemis Ephesia als Dea Natura in der klassizistischen Kunst // Studien zur Religion und Kultur Kleinasiens. Festschrift für Philip Karl Dörner / Hrsg. S. Sahin, E. Schwertheim, J. Wagner. — Leyden, 1978. — Bd. II. — S. 679—689; Thiersch H. Artémis Ephesia. Eine archäologische Untersuchung. Abhandlungen der Gesellschaft der Wisenschaften zu Göttingen. Philolog. Hist. Klasse. — 3. Folge. — Nr. 12. — Berlin, 1935.
812
Див. Kemp W. Natura… — S. 18; Goesch A. Diana Ephesia… — S. 24.
813
Див., наприклад, репродукцію Фонтану Регенерації[1146] (La Fontaine de la Régénération) відкритого 10 серпня 1792 року: Baltrusaitis J. La quête d’Isis. — Paris, 1967. — P. 29.
814
Див. статтю «Природа» в: Gravelot H.F., Cochin Ch.N. Iconologie par figures. — S.I., 1791.
815
Див. статтю «Природа» в: Ripa С. Nova Iconologia. — Rome, 1618.
816
Horapollon Hieroglyphyca, 1, 11. — Paris, 1754; Valeriano P. Hieroglyphica. — Basel, 1575. — P. 131, їх цитує В. Кемп у своїй роботі (Kemp W. Natura… — P. 23).
817
Див. нижче, с. 312 (В електронній версії — параграф 4 Тема розкриття розділу 19. — Примітка верстальника).
818
Див.: Armenini G.B. De’veri precetti délia pittura. — Ravene, 1587. — P. 196, його цитує В. Кемп (Kemp W. Natura… — P. 28). Див. також: Chastel A. Art et humanisme à Florence. — Paris, 1959. — P. 335; Salis A. von. Antike und Renaissance; Erlenbach-Zurich, 1947. — S. 44. Див. також Dacos N. La découverte de la Domus Aurea et la formation des grotesques à la Renaissance. — Studies of the Warburg Institute. — Vol. 31. — London, 1969; Hocke G.R. Die Welt als Labyrinth. Manier und Manie in der europäischen Kunst. — Hambourg, 1957. — S. 73.
819
Ioannes Sambucus. Emblemata cum aliquot nummis antiqui operis. — Antwerpen: Plantin, 1564. — P. 74.
820
Ієронім, Пролог до Коментаря на Послання Ефесянам // Patrologia Latina. — T. 26.
821
Delatte A., Derchain Ph. Les intailles magiques gréco-égyptiennes. — Paris, 1964. — P. 179.
822
Dunand F. Le culte d’Isis dans le bassin oriental de la Méditerranée. — Leyden, 1973. — T. I. — P. 18, 167, 193—204; T. II. — P. 164—165; Fleischer R. Artémis von Ephesos und verwandte Kultstatuen aus Anatolien und Syrien. — Leyden, 1973. — S. 74—78, 393—395.
823
Fleischer R. Artémis von Ephesos. — S. 74—78, 303—395.
824
Seiterle G. Artemis, Die grosse Göttin von Ephesos // Antike Welt. — 1979. — 10. — Heft 3. — S. 3—16.
825
Hölbl G. Zeugnisse ägyptischer Religionsvorstellungen für Ephesos // Leyden, 1978. — S. 25, 27, 52, 59—61, 64 (n. 326—327), 69, 72 ss., 77—85.
826
Про цей спосіб перекладати вираз natura rerum див. Pellicer A. Natura. Etude sémantique et historique du mot latin. — Paris, 1966. — P. 228—238.
827
Макробій, Сатурналії, І, 20, 18.
828
Jamblique. In Nicomachi Arithmeticam Commentaria / Hrsg. H. Pistelli. — Stuttgart, 1975. — S. 13, 12; [IamblichusJ Theologoumena Arithmeticae / Hrsg. V. De Falco, U. Klein. — Stuttgart, 1975. — S. 13 (рядки 13 і 15). Див.: Wit R.E. Isis in the Graeco-Roman World. — London, 1971. — P. 149—150.
829
Cartari V. Le imagini con la sposizione de і dei degli antichi. — Venezia, 1556. — P. 41.
830
Апулей, Метаморфози, XI, 5 / Пер. Й. Кобіва, Ю. Цимбалюка.
831
Про змішування Діани та Ізіди див.: Baltrusaitis J. La quête d’Isis… — P. 113 ss.
832
Ménétrier Cl. Symbolica Dianae Ephesiae Statua a Claudio Menetrio bibliothecae Barberinae praefecto. — Rome, Mascardi, 1657. Див. також: Montfaucon B. de. L’Antiquité expliquée. — Paris, 1719. — T. I. — P. 158.
833
Hooghe R. de. Hieroglyphica. — Amsterdam, 1735 (нідерландською); нім. переклад: Amsterdam, 1744. — S. 159, LXXXV, 3.
834
Paknadel F. Shaftesbury’s Illustrations of Characteristics // Journal of the Warburgand Courtauld Institutes. — 1974. — 37. — P. 290—312, 71 d.
835
Про одяг божественної статуї див.: Плутарх, Ізіда і Озіріс, 77, 382 с; див. також: Dunand F. Le culte d’Isis dans le bassin oriental de la Méditerranée. — T. I. — P. 18, 167, 193, 200—201, 204; T. II. — P. 164—165.
836
Spenser E. The Faerie Queene. Two Cantos of Mutabilities, Canto VII, 5—6 / Ed. by Th.E. Roche, C.P. O'Donnell. — Penguin Books, 1987. — P. 1041.
837
Kircher A. Oedipus Aegiptiacus. — Rome, 1652—1654. — T. І. — P. 191.
838
Boudard J.B. Iconologie tirée de divers auteurs. — Parme, 1759 (I éd.), 1766 (II éd.). — T. III. — P. 1.
839
Nature // Lacombe de Prézel H. Dictionnaire iconologique. — Paris, 1779.
840
Humboldt A. von. Ideen zu einer Geographie der Phlanzen. — Tübingen-Paris, 1807. (сторінка з присвятою).
841
Ґьоте, Метаморфози Рослин // НА, Bd. 13, S. 115.
842
Blasius G. Anatome animalium. — Amsterdam, 1681.
843
A. Ґеш (Goesch A. Diana Ephesia… — P. 224) цитує статтю «Intelletto» з «Iconologia» Ч. Ріпа.
844
Див. вище, c. 305 (В електронній версії — параграф 1 Артеміда Ефеська розділу 19. — Примітка верстальника).
845
С. 312 — putto (іт.; множина — puttï) — оголений хлопчик чи підліток, часто з крилами, персонаж групових картин в італійському живописі доби Відродження, який уособлює янгола чи генія римської міфології. — Прим. перекладача.
846
Leeuwenhoek Antonii van. Arcana Naturae detecta. — Delphis Batavorum, 1695.
847
Leeuwenhoek Antonii van. Anatomia seu interiora rerum. — Lugduni Batavorum, 1687.
848
Див. вище, параграф 14, c. 234.
849
Див.: Wind E. Mystères païens de la Renaissance… — P. 136—137.
850
Див.: Thiersch H. Artémis Ephesia… — P. 115.
851
Вергілій, Енеїда, III, 96.
852
Горацій, Поетичне мистецтво, вірш 48—51.
853
Paulson R. Hogarth. His Life, Art and Times. — New Haven-London, 1974. — P. 116.
854
Pomeau R. De la nature. Essai sur la vie littéraire d’une idée // Revue de l’enseignement supérieur. — 1959. — N. 1. — P. 107—119.
855
Про іконографію Природи в добу Французької революції див.: Renouvier J. Histoire de l’art pendant la Révolution. — Paris, 1863. — P. 49, 108, 139, 142, 232, 307, 365, 406.
856
Weimars Jubelfest am 3ten September 1825. Erste Abteilung. Die Feyer der Residenzstadt Weimar mit den Inschriften, gehaltenen Reden und Erschienen Gedichten mit acht Kupfertafeln. — Weimar: Wilhelm Hoffmann, 1825.
857
Goethes goldner Jubeltag, 7 Nov. 1825. — Weimar, 1926. — S. 143 (поема В. Ґергардта).
858
Ibid. — S. 38.
859
WA, 1, 5. — S. 91—92.
860
Goethe J.W. Genius die Büste der Natur enthüllend // WA, I, 4. — S. 127. Німецький текст та інший французький переклад можна знайти в: Goethe J.W. Poésies / Tr. fr. R. Ayrault. — T. II. — P. 733.
861
Goethe J.W. Zahme Xenien, VI 1640 // WA, І, 3. — S. 354.
862
Ґеорґ Фрідріх Кройцер (1771—1858) — автор «Символіки та міфології давніх народів» (1819—1821).
863
Я перекладаю «Die geschichtlichen Symbole» як «символи, пояснені історією» у контексті символіки Кройцера.
864
Goethe J.W. Faust І, вірш 668—674 / Пер. М. Лукаша.
865
Goethe J.W. Sämtliche Werke nach Epochen seiner Schaffens. Münchner Ausgabe. — T. 13, 1. — 1992. — S. 129 (коментар — S. 701).
866
Paralipomena zu Faust II, Dritter Akt, HP, 176 v // Goethe J.W. Faust / Herausgegeben von Albrecht Schöne. — Darmstadt, 1999. — S. 694.
867
Ґьоте, Фауст І, вірш 1936.
868
С. 325 — peplos (лат. peplum) — жіночий одяг, шматок тканини, що в гомерівську добу одягався на голе тіло, пізніше — поверх хітона (туніки); в архаїчному сенсі слова пеплос залишався одягом богів, міфологічних персонажів та сценічних героїв; див. прим. 6 на с. 342. — Прим. перекладача. [В електронній версії — прим. 911. — Примітка верстальника.]
869
Див. вище, параграф 18, с. 289.
870
Сигналізую про дві недавні роботи про науковий метод Ґьоте: Eynde L. van. La libre raison du phénomène. Essai sur la Naturphilosophie de Goethe. — Paris, 1998; Lacoste J. Goethe. Science et philosophie. — Paris, 1997.
871
Haller A. von. Die Falschheit menschlicher Tugenden… // Haller A. von. Versuch schweizerischer Gedichte. — Berne, 1732. — S. 78. На цю тему див. вище (параграф 11, с. 175) цитату М. Мерсена.
872
Goethe J.W. Allerdings. Dem Physiker («Безперечно. Фізику») в групі поем «Бог та світ» // WA, І, 3, S. 105.
873
Вираз Й.Ф. Блюменбаха, який І. Кант використовує у «Критиці здатності судження», § 81, та сам Ґьоте: Goethe J.W. Bildungstrieb, НА, Т. 13, S. 33.
874
Goethe J.W. Einwirkung der neueren Philosophie // HA, Bd. 13, S. 28.
875
Goethe J.W. Zur Morphologie. Die Absicht eingeleitet // HA, Bd. 13, S. 56.
876
Gogelein Ch. Zu Goethes Begriff von Wissenschaft. — München, 1972; Hadot P. L’apport du néoplatonisme à la philosophie de la nature // Tradition und Gegenwart. Eranos Jahrbuch 1968. — Zurich, 1970. — S. 95—99.
877
Goethe J.W. Zur Farbenlehre, § 175 // НА, Bd. 13, S. 368.
878
Ґьоте Й.В. Подорож в Італію, 17 квітня 1787 та 17 травня 1787. Див. вище, параграф 18, с. 290.
879
Goethe J.W. Zur Frabenlehre, Vorwort // HA, Bd. 13, S. 317, 11.
880
Goethe J.W. Maximen und Reflexionen, § 488 // HA, Bd. 12, S. 432.
881
Переклад Ж.-Ф. Анґеллоза зі змінами (Caressa H. Les pages immortelles de Goethe… — P. 1250.
882
Ґьоте, Епірема // WA, І, 3, S. 88.
883
Goethe J.W. Tag- und Jahreshefte // HA, Bd. 10, S. 435—436.
884
Goethe J.W. Xenien, § 155 // HA, Bd. 1, S. 230.
885
Розмови Ґьоте з Екерманом, 18 лютого 1829.
886
Goethe J.W. Maximen und Reflexionen, § 19 // HA, Bd. 12, S. 367.
887
Кант, Критика здатності судження, § 49. І Кант, і Ґьоте кажуть, що естетична Ідея (Кант) та символ (Ґьоте) залишаються невираженими та не можуть бути виражені, навіть якщо їх виражали усіма мовами. Про символ та естетичну ідею див.: Marache М. Le symbole dans la pensée et l’oeuvre de Goethe. — Paris, 1959. — P. 123—125; Todorov T. Théories du symbole. — Paris, 1977. — P. 235—243.
888
Goethe J.W. Maximen und Reflexionen, § 749 // HA, Bd. 12, S. 470.
889
Ibid., § 752, S. 471.
890
Ґьоте Й.В. Розмови з Фальком // Goethes Gesprache / Ausgabe von F. von Biedermann, Bd. II, S. 40.
891
Про це слово див. вище, параграф 17, с. 265—269.
892
Ґьоте Й.В. Розмови з Фальком // Goethes Gesprâche / Ausgabe von F. von Biedermann, Bd. II, S. 40.
893
Goethe J.W. Zur Farbenlehre, § 177 // HA, Bd. 13, S. 368.
894
Ґьоте Й.В. Розмови Ґьоте з Екерманом, 21 грудня 1831.
895
Goethe J.W. Versuch einer Witterungslehre, Einleitung // HA, Bd. 13n S. 305.
896
Ґьоте, Фауст II, вірш 4724.
897
Ґьоте, Пандора, вірш 955—958.
898
Goethe J.W. Maximen und Reflexionen, § 290 // HA, Bd. 12, S. 405.
899
Emrich W. Die Symbolik von Faust II. — Frankfurt-Bonn, 1964. — S. 53—54.
900
Goethe J.W. Aneignung («Dédicace») // Goethes J.W. Poésies / Tr. fr. R. Ayrault, t. I, p. 134—135.
901
Goethe J.W. Tag- und Jahreshefte, 1811 // HA, Bd. 10, S. 510—511.
902
Лист Якобі, 10 травня 1812 // Goethe J.W. Briefe, НА, Db. 3, S. 190—191.
903
Діян 19:23—40.
904
Diderot D. De l’interprétation de la nature, XII, P. 186—188.
905
Goethe J.W. Divan oriental-occidental / Tr. fr. H. Lichtenberger. — Paris, s.d. — P. 228—229.
906
Lenoble R. Histoire de l’idée de nature… — S. 317.
907
Див. вище, параграф 18, с. 280.
908
Свій лист Мальзербу Ж.-Ж. Руссо цитує в «Сповіді» (Rousseau J.-J. Les confessions. — P., 1998. — P. 407—408; курсив мій — П.А.). Див. текст Гьольдерліна, що цитується вище, параграф 8, с. 116.
909
Rousseau J.-J. Rêveries du promeneur solitaire, Septième Promenade. — Paris, 1964. — P. 126—129.
910
Stolberg-Stolberg F.L. Fülle des Herzens // Deutsches Muséum (Juli 1777), цит. b: Gode von Aesch A.G.F. Natural Science in German Romanticism. — New York, 1941. — P. 125, n. 11.
911
Peplos — це шматок тканини, якою жінки обгорталися поверх плаття, а отже покривало на кшталт покривала Афіни, яке афінські жінки ткали для панафінейської процесії; це дає підстави припустити, що Плутарх є безперечно менш «автентичний», аніж Прокл (Harrauer С. «Ich bin was da ist…» Die Göttin von Sais und ihre Deutung von Plutarchus bis in die Goethes Zeit // Sphairos, Wiener Studien. — Bd. 107—108, Hans Schwab zum 70. Geburtstag gewidmet. — T. I. — Wien, 1994—1995. — S. 340—341.
912
Плутарх, Ізіда та Озіріс, 9, 354 с. Про богиню Нейт див.: El-Sayed R. La déesse Neith de Sais. — Le Caire, 1982. Про текст Плутарха див.: Harrauer С. «Ich bin was da ist…» Die Gôttin von Sais… — S. 337—355; Griffiths J.G. Plutarch. De Iside et Osiride. — University of Wales Press, 1970. — P. 283; Hani J. La religion égyptienne chez Plutarque. — Paris, 1976. Див. також Assmann J. Moïse l'Egyptien. — Paris, 2001. — P. 207. Нейт ототожнює з Афіною Геродот (Історія, II, 28 і 59) та Платон (Тімей 21 е).
913
Прокл, Коментар на Тімей / Bd. І, S. 98 Diehl; T. І, р. 140 Festugière (див. примітку Фестюжьєра). У Плутарха та у Прокла віднаходимо класичну форму самопрезентації божества в аретології: «Я є те чи те», див.: Weinreich О. Ausgewählte Schriften / Hrsg. von G. Wille. — Bd. I. — Amsterdam, 1969. — S. 442—461).
914
Griffiths J.C. Plutarch. De Iside et Osiride… — P. 284, де можна знайти бібліографію. Як зазначає А.-Ж. Фестюжьєр (у вид. Прокл, Коментар на Тімей / T. І, р. 140 Festugière) формула «те, що було, є і буде» здається вказує на уподібнення Ізіди Айону, Вічності. Він порівнює вираз із тим, що вживається у елевсинських надписах-присвятах (див.: Dittenberger W. Sylloge Inscriptionum Graecarum. — Leipzig, 1915—1924). Але ця присвята говорить лише, що Айон залишається тим, ким він є, був та буде, а отже йдеться не зовсім про те саме. Див.: Rundle Clark R.T. Myth and Symbol in Ancient Egypt. — London, 1978. — P. 157.
915
Плутарх, Ізіда і Озіріс, 53, 372 е.
916
Dunand F. Le culte d’Isis. — T. I. — P. 85.
917
Див. нижче, параграф 22, c. 379—386.
918
Геродот, Історія, II, 59.
919
Preisendanz K. Papyri Grecae Magicae. Die griechischen Zauberpapyri. — Bd. І—II. — Leipzig-Berlin, 1928—1931; Betz H.D. The Greek Magical Papyri in Translation. — Chicago, 1986. — P. 285. Див.: Nock A. Coniectanea Neotestamentica, 1. — 1947. — P. 174. Чи є зв’язок між цим заклинанням та погрозами мага розголосити таємниці Ізіди у Ямвліха, Єгипетські містерії, VI, 5, 245, 16? Див. вище, параграф 7, с. 93—94.
920
Primer І. Erasmus Darwin’s Temple of Nature. Progress, Evolutions and the Eleusinian Mysteries // Journal of the History of Ideas. — 25. — 1964. — 58—76.
921
Ibid. — P. 70.
922
Assmann J. Moïse l’Egyptien… — P. 203 ss. Див. також з приводу того, про що йдеться далі, дуже важливу статтю Крістіни Гаррауер «Ich bin was da ist… Die Göttin von Sais» (цитується вище, прим. 6 цього параграфа).
923
Про іконографію Ізіди у франк-масонів див.: Baltrusaitis J. La quête d’Isis… — P. 51—70; Manley P.Hali. The Encyclopédie Outlineof Masonic Hermetic Qabbal and Rosicrucian Symbolical Philosophy. — San Francisco, 1928.
924
Assmann J. Moïse l’Egyptien… — P. 203—245.
925
Reinhold K.L. Die hebràischen Mysterien oder die älteste religiöse Freymaurerey. — Leipzig, 1787. Я. Асман демонструє зв’язок між цим трактатом та попередніми роботами Ворбертона та Спенсера, присвяченими цьому сюжету.
926
Assmann J. Moïse l’Egyptien… — P. 97—99.
927
Ibid. — Р. 209.
928
Див.: Cassirer Е. Langage et mythe. A propos des noms des dieux. — Paris, 1973. — P. 96—97.
929
Assmann J. Moïse l’Egyptien… — P. 210.
930
Ibid. — P. 239—245.
931
Спіноза, Етика, IV, Передмова. Про джерела цієї формули Спінози див.: Assmann J. Moïse l’Egyptien… — P. 364, n. 31.
932
Про цей термін див.: Ibid. — Р. 243.
933
Ibid. — Р. 219—224.
934
Aristote. Fragmenta Selecta / Ed. by W.D. Ross. — Oxford, 1955 (Peri philosophias, fragm. 15). Про цей текст див. дослідження Жанни Круасан: Croissant J. Aristote et les mystères. — Liège-Paris, 1932; рецензію на це дослідження див.: Theiler W. Byzantinische Zeitschrift. — 34. — 1934. — S. 76—78.
935
Див. з цього приводу: Baltrusaitis J. La quête d’Isis… — P. 25—70; Kemp W. Natura… — S. 156—176; Goesch A. Diana Ephesia… — S. 169—219.
936
Thiersch H. Artémis Ephesia… — S. 117—121.
937
Дуже цінну допомогу y витлумаченні цього сюжету я знайшов у книзі: Gode von Aesch A.G.F. Natural Science in German Romanticism… — P. 93—108, та y: Assmann J. Moïse l’Egyptien…
938
Кант І., Критика чистого розуму, Передмова до другого видання (1787) / Пер. І. Бурковського.
939
Див. вище, параграф 19, с. 315.
940
Кант, Критика здатності судження, § 49.
941
Див. вище, параграф 19, с. 315.
942
Schiller F. L’image voilée de Saïs // Poèmes philosophiques / Tr. fr. Robert D’Harcourt. — Paris, s.d. — P. 150—157.
943
Лист Гердера Шіллеру від 23 серпня 1795 року, цитує Крістіна Гаррауер «Ich bin was da ist… Die Güttin von Sais»… — S. 351, n. 40.
944
Див. вище, параграф 19, c. 316.
945
Schiller F. Les mots de l’illusion // Poèmes philosophiques… — P. 259 (цитується зі змінами).
946
Schillers Werke, National Ausgabe. — Bd. II, 1. — Weimar, 1983. — S. 255.
947
Schiller F. Les mots de l’illusion // Poèmes philosophiques… — P. 259.
948
Schiller F. Début du nouveau siècle, IX // Poèmes philosophiques… — P. 263 (цитується зі змінами).
949
Schiller F. La mission de Moïse // Oeuvres historiques / Tr. fr. A. Régnier. — T. I. — Paris, 1860. — P. 445—468.
950
Див. вище, параграф 8, c. 109—115.
951
Шлегель Ф. Ідеї, § 1 // Schlegel F. Kritische Neue Ausgabe. — Bd. II. — Paderborn, 1967. — S. 256: «Es ist Zeit den Schleier der Isis zu zerreissen und das Geheime zu offenbaren. Wer den Anblick der Gôttin nicht ertragen kann, fliehe oder verderbe»
952
Novalis. Les disciples à Sais // Novalis. Petits écrits / Trad. et introd. Par G. Bianquis. — Paris, 1947. — P. 189.
953
Novalis. Grains de pollen, § 112 // Petits écrits… — P. 83.
954
Novalis. Les disciples à Sais, Paralipomènes, 2 // Petits écrits… — P. 257.
955
Про неоплатонічні корені цієї традиції див.: Hadot P. L’apport du néoplatonisme à la philosophie de la nature // Tradition und Gegenwart, Eranos Jahrbuch, 1968. — Zurich, 1970. — P. 91—132.
956
Merleau-Ponty M. Résumé des cours // Annuaire du Collège de France. — Année 1957. — P. 210.
957
Див. вище, параграф 17, c. 268.
958
Schelling F.W. Système de l’idéalisme transcendantal // Schelling F.W. Essais / Tr. fr. et préf. S. Jankélévitch. — Paris, 1946. — P. 175.
959
Геґель Ґ.В.Ф. Лекції з філософії релігії // Samtliche Werke, Jubilaeum Ausgabe. — Bd. XV. — Stuttgart, 1965. — S. 471.
960
Геґель Ґ.В.Ф. Система філософії. Вступ до філософії природи // Samtliche Werke, Jubilaeum Ausgabe. — Bd. IX. — S. 46—47.
961
Геґель Ґ.В.Ф. Лекції з філософії історії // Samtliche Werke, Jubilaeum Ausgabe. — Bd. XI. — Stuttgart, 1961. — S. 291.
962
Novalis. Les disciples à Sais… — P. 243, 245.
963
Ibid. — Р. 247.
964
Ibid.
965
Brentano Cl. von. Romanzen vom Rosenkranz // Sämtliche Werke / Hrsg. Cari Schüddekopf. — München, 1909—1917. — Bd. 4. — S. 66.
966
Так думає Gode von Aesch A.G.F. Natural Science in German Romanticism… — P. 105.
967
Ballanche P.S. Orphée. Essais de palingénésie sociale. — T. II. — Oeuvres de M. Ballanche. — T. IV. — Paris-Genève, 1830. — P. 314.
968
На тему піднесеного див., поміж інших: Nicholson M. Mountain Gloom and Mountain Glory — Ithaca, New York, 1959.
969
Burke Е. Philosophical Inquiry into the Origins of Our Ideas of the Sublime and the Beautiful. — London, 1756.
970
Cassirer E. La philosophie des Lumières en France / Trad. fr. P. Quillet. — Paris, 1966. — P. 320.
971
Кант І. Критика здатності судження, § 29.
972
Там само.
973
Сенека, Моральні листи до Луцілія, LXIV, 6 / Пер. А. Содомори; про цей уривок див. статтю: Hadot P. Le sage et le monde… — P. 175—188. Див. також вище, параграф 18, с. 279—280.
974
Кант, Критика здатності судження, § 49.
975
Lacombe de Prezel H. Nature // Dictionnaire iconologique…
976
Schiller F. Du sublime / Trad. fr. A. Régnier (1859), rééd. 1997, P. 67. Цитується Я. Асманом: Assman J. Moïse l’Egiptien… — P. 225.
977
Шопенгауер А. Світ як воля та уявлення, III, § 39.
978
Там само. Із зовсім інших причин, аніж Шопенгауер, Кант також говорить на останній сторінці «Критики практичного розуму» про подвійний рух знищення та піднесення, яке споглядання зоряного неба та морального закону продукує в нас.
979
Ґьоте Й.В. Літа мандрів Вільгельма Майстера / Goethe J.W. Romans… — P. 1068 (цитується зі змінами).
980
Див. вище, параграф 20, с. 326—328.
981
Ґьоте Й.В. Розмова з Фальком // Goethes Gesprache / Hrsg. Biedermann. — Bd. II. — S. 40.
982
Goethe J.W. Maximen und Reflexionen, 16—17 // HA, Bd. 12, S. 367.
983
Наприклад: Ibid. — § 16—17, 22, S. 368.
984
Див. вище, параграф 20, с. 320.
985
Ґьоте Й.В. Фауст II, вірш 6272 / Пер. М. Дуката.
986
З цього приводу див. чудову роботу: Citati P. Goethe. — Paris, 1992. — P. 261—275.
987
Goethe J.W. Les affinités électives, II, 5 // Romans… — P. 287.
988
Ґьоте Й.В. Страждання молодого Вертера, кн. І, лист від 18 серпня // Romans… — Р. 66—67.
989
Рецензія на книгу Sulzer J.G. Die schönen Künste. — Leipzig, 1722 // HA, Bd. 12, S. 17, 18. Я відтворюю, трохи змінюючи, переклад М. Мараша, що міститься у книзі: Marache M. Le symbole dans l’oeuvre et la pensée de Goethe. — Paris, 1960. — P. 48.
990
Carus C.G. Neufv lettres sur la peinture de paysage… — P. 59.
991
Ґраф Ф. (Graf F. Eleusis und die orphische Dichtung Athens in vorgellenistischer Zeit. — Berlin, 1974. — S. 131), цитує фрагмент Плутарха, грецький текст див.: Стобей Іоанн, Антологія, T. V / Hrsg. О. Hense. — Berlin, 1912. — S. 1089, 13.
992
Лукрецій, Про природу речей, III, 28.
993
Сенека, Моральні листи до Луцілія, LIV, 6, див. вище, прим. 68 цього параграфа (В електронній версії — прим. 973. — Примітка верстальника).
994
Див. вище, параграф 19, с. 309.
995
Spencer Е. The Faerie Queene. Two Cantos of Mutabilities, Canto VII, 5—6 / Ed. by Th.E. Roche, C.P. O’Donnell… — P. 1041.
996
Lenoble R. Histoire de l’idée de nature… — P. 334—335.
997
Паскаль, Думки, § 296 Brunschvicg.
998
Паскаль, Думки, § 198, Лафюма / Пер. А. Перепаді, О. Хоми.
999
Ніцше Ф. Невчасні міркування IV. Ріхард Ваґнер у Байройті, § 7 / Пер. К. Котюк.
1000
Цитати з цього тексту беруться з фр. перекладу П. Вольтінґа, іноді у трохи зміненому вигляді.
1001
Епілог «Ніцше проти Ваґнера» додає фразу французькою «Все розуміти означає все зневажати». Натяк на формулу Мадам де Сталь: «Все розуміти означало б все пробачати», яку цитує зокрема Астольф де Кюстін (Marquis Astolphe de Custine. Lettres à Varnhagen. — Genève: Slatkine-Reprints, 1979. — P. 441).
1002
Ніцше Ф. Весела наука, Передмова, § 4 / Wolting, р. 32.
1003
Там само, § 121 / Wolting, р. 173.
1004
Granier J. Le problème de la Vérité dans la philosophie de Nietzsche. — Paris, 1966. — P. 512.
1005
Ніцше Ф. Весела наука, § № 344 / Wolting, р. 287. Див.: Jaspers K. Nietzsche. — Paris, 1950. — P. 228; Granier J. Le problème de la Vérité… — P. 518.
1006
Nietzsche F. Oeuvres philosophiques complètes. — T. V. — P. 603.
1007
Ніцше Ф. Весела наука, Передмова, § 4 / Wolting, р. 31.
1008
Там само, § 370 / Wolting, р. 332; Передмова, § 4 / Wolting, р. 31.
1009
Ніцше Ф. Посмертні фрагменти (осінь 1885—осінь 1887), 2 [33] / NRF, T. XII, р. 89.
1010
Granier J. Le problème de la Vérité… — P. 522.
1011
Ніцше Ф. Посмертні фрагменти (початок 1888—початок 1889), 14 [36] / NRF, T. XIV, р. 39.
1012
Ніцше Ф. По той бік доба і зла, § 59 / Пер. А. Онишка.
1013
Ніцше Ф. Народження трагедії, § 3 / Пер. О. Фешовця.
1014
Див. вище, параграф 21, с. 354.
1015
Ніцше, Весела наука, § 57 / Wolting, р. 111.
1016
Див. вище, параграф 21, с. 350.
1017
Див.: Andler С. Nitzsche, sa vie et sa pensée. — T. I. Les précurseurs de Nietzsche. — Paris, 1958. — P. 34.
1018
Див. вище, параграф 21, c. 351. Див.: Jaspers K. Nietzsche. — Paris, 1950. — P. 1950. — P. 228—232, і, особливо, дуже переконливі сторінки в: Granier J. Le problème de la Vérité… — P. 518 ss.
1019
Див. вище, параграф 20, с. 318—325.
1020
Див. вище, параграф 20, с. 320.
1021
А не «природи Сфінкса», як у перекладі NRF [у пер. О. Фешовця «сфінксової природи» — прим. пер.].
1022
«Краса — це тіло дівчини Сфінкса» (Nietzsche F. Ecrits posthumes (1870—1873), 7 [27] / NRF, T. I, 2 parie, p. 186.
1023
Ніцше Ф. Грецька держава / Пер. О. Фешовця // Повне зібрання творів. — Т. 1. — Львів: Астролябія, 2004. — С. 637 (переклад зі змінами).
1024
Ніцше Ф. Народження трагедії, § 9 / Пер. О. Фешовця.
1025
Там само.
1026
Ніцше Ф. Весела наука, § 4 / Wolting, р. 33.
1027
Granier J. Le problème de la Vérité… — p. 525.
1028
Див. вище, c. 368—369 (В електронній версії — параграф 1 Воля до істини та захоплення видимістю розділу 22. — Примітка верстальника).
1029
Ніцше Ф. Народження трагедії, § 15 / Пер. О. Фешовця.
1030
Granier J. Le problème de la Vérité… — P. 534.
1031
Ніцше Ф. Весела наука, § 4 / Wolting, р. 32.
1032
Nietzsche F. Fragments posthumes (Début 1888 — début janvier 1889), 20 [48], NRF, T. XIV, P. 303.
1033
Див.: Granier J. Le problème de la Vérité… — P. 11, n. 1.
1034
Launay M.B. de. Le traducteur médusé // Langue française. — n. 51. — 1981. — P. 53—62.
1035
Nietzsche F. Fragments posthumes (Début 1888 — début janvier 1889), 20[73], NRF, T. XIV, p. 307; Automne 1887 — mars 1888, 11 [6], NRF, T. XIII, p. 214. Ту саму формулу віднаходимо у двох місцях: «Man geht zugrunde, wenn man immer zu den Gründen geht», в XIV томі NRF вона перекладається як «Через бажання доходити до дна речей ми падаємо у бездонне джерело», а в XIII: «Ми тонемо через бажання доходити до дна речей». Обидва переклади відповідають тому, що хоче сказати Ніцше, але я думаю, що множина Gründe вимагає перекладу через raisons «підстави», як у інших численних місцях, де це слово постає у Ніцше. Щоб дати зрозуміти, що наскільки небезпечно намагатися дійти до дна речей, я переклав Gründe як raisons dernières «кінцеві підстави», що змусило мене, з метою натякнути на гру слів Ніцше, перекласти zugrunde gehen як aller à sa fin dernière «йти до свого кінця».
1036
Див. вище, параграф 12, с. 194.
1037
Див. вище, с. 369 (В електронній версії — параграф 1 Воля до істини та захоплення видимістю розділу 22. — Примітка верстальника).
1038
Див.: Graf F. Eleusis und die orphische Dichtung Athens in vorhellenistischer Zeit. — Berlin, 1974. — S. 194; Olender M. Aspect de Baubô // Revue de l’Histoire des Religions. — 202. — 1985. — P. 3—55; Picard Ch. L’épisode de Baubô dans les mystères d’Eleusis // Revue de l'Histoire des Religions. — 95. — 1927. — P. 220—255.
1039
Климент Александрійський. Протрептика, II, 20, 3 / Trad. fr. Cl. Mondésert, SC n. 2 bis, P. 76. Євсевій Кесарійський, Євангельське приготування, II, 3, 34 / Е. des Places, р. 95.
1040
Див. вище, параграф 21, с. 343.
1041
Див. з цього приводу: Broc-Lapeyre M. Pourquoi Baubô a-t-elle fait rire Déméter // Recherches sur la philosophie et le langage. — N. 5, Pratiques du langage dans l’Antiquité. — Grenoble, s.d. — P. 60.
1042
Rohde E. Psyché / Trad. fr. A. Reymond. — Paris, 1951. — P. 608.
1043
Ґьоте Й.В. Фауст І, вірш 3962 / Пер. М. Лукаша. Про іконографію Баубо верхи на свині див.: Broc-Lapeyre М. Pourquoi Baubô a-t-elle fait rire Déméter… — P. 67.
1044
Ніцше Ф. Весела наука / Wolting, p. 358.
1045
Там само, § 377 / Wolting, p. 344.
1046
Nietzsche F. Fragments posthumes (Début 1888 — début janvier 1889), 16 [40, 6], NRF, T. XIV, p. 250.
1047
Див.: Granier J. Le problème de la Vérité… — P. 530: «Міра, це примирення мистецтва та пізнання, вищий баланс, що встановлюється між двома антагоністичними інстинктами, призначенням яких є взаємно компенсуватись, інстинктом ілюзії та інстинктом знання».
1048
Ibid. — Р. 537; Fink Е. La philosophie de Nietzsche… — P. 239—241.
1049
Див., наприклад, параграф «Ерос та знання» в: Salm P. The Poem as Plant. A Biological View of Goethe’s Faust. — Cleveland-London, 1971. — P. 79—103.
1050
Див. вище, параграф 21, с. 350. Насправді назвою поеми Шіллера є «Прихований образ Саїса».
1051
З приводу міфу про Актеона у Джордано Бруно див.: Ordine N. Le Seuil de l’Ombre. Littérature, philosophie et peinture chez Giordano Bruno. — Paris, 2003. — P. 209—235. Домінік Веннер y своїй «Історії традицій європейців» (Venner D. Histoire de la tradition des Européens. — Paris, 2002. — P. 228) тлумачить покарання Актеона, якого розірвали власні пси, оскільки він бачив Діану голою, як символ небезпеки, який переслідує людство, коли воно піддається безмежній амбіції опанувати природу: «Доля Актеона доречно нагадує, що людина не є господарем природи».
1052
Sartre J.-P. L’Etre et le Néant. — Paris, 1943. — P. 624.
1053
Див. вище, параграф 20, c. 335.
1054
Montesquieu Ch.L. Discours de réception à l’Académie de Bordeaux // Oeuvres complètes / Ed. Didot. — Paris, 1864. — P. 559.
1055
Nietzsche F. Fragments posthumes (Automne 1885 — automne 1887), 2 [119], NRF, T. XII, P. 125.
1056
Ibid., 2 [114], p. 124.
1057
Див. нижче, параграф 23, с. 390—395.
1058
Nietzsche F. Les philosophes préplatoniciens. — Combas, 1994. — P. 152.
1059
Nietzsche F. Fragments posthumes (Début 1888 — début janvier 1889), 14 [14], NRF, T. XIV, P. 30.
1060
Nietzsche F. Le crépuscule des idoles, § 49, NRF, T. VIII, P. 144 (traduction modifiée).
1061
Nietzsche F. Fragments posthumes (Eté 1881 — été 1882), 11 [7], NRF, T. V, 315.
1062
Див. вище, параграф 18, c. 281—282, і нижче, параграф 23, с. 408.
1063
Див. вище, параграф 20—22.
1064
Schelling F.W. Les âges du monde / Trad. S. Jankélévitch. — Paris, 1949. Інші, попередні версії опубліковані в перекладі Паскаля Давіда (Schelling F.W. Les âges du monde. Fragments (dans les premières éditions de 1811 et 1813 édités par Manfred Schröter). — Paris, 1991) з післямовою під назвою «Генеалогія часу».
1065
Schelling F.W. Les âges du monde… — P. 49.
1066
Koyré A. La philosophie de Jacob Boehme… — P. 186, 383.
1067
Schelling F.W. Les âges du monde… — P. 149.
1068
Ibid. — P. 65.
1069
Ibid.
1070
Ibid. — Р. 66.
1071
Jankélévitch V. Schelling. — Paris, 1932. — P. 111.
1072
Ibid.
1073
Шеллінг Ф.В. Афоризми про філософію природи, § І.
1074
Assmann J. Moïse l’Egyptien… — P. 203. Див. також вище, параграф 21, с. 345—346.
1075
Див.: Courtine J.-F. Extase de la raison. Essais sur Schelling. — Paris, 1990. — P. 200—236.
1076
Schelling F.W. Les âges du monde… — P. 162.
1077
Koyré A. La philosophie de Jacob Boehme… — P. 297.
1078
Schelling F.W. Les âges du monde… — P. 183.
1079
Lôwith K. Nietzsche: philosophie de l’éternel retour du même. — Paris, 1991. — P. 182; див. Merleau-Ponty M. La Nature. Notes. Cours du Collège de France / Texte étable et annoté par D. Séglard. — Paris, 1994. — P. 61—62.
1080
На цю тему див. чудову статтю А. Рено (Renaut A. La nature aime à se cacher // Revue de méthaphisique et de morale. — n. 81. — 1976. — P. 62—111) та сторінки, які Марлен Зарадер присвятила цій проблемі у своїй книзі (Zarader М. Heidegger et les paroles de l’origine. — Paris, 1990. — P. 33—47).
1081
Zarader M. Heidegger et les paroles de l’origine… — P. 41.
1082
Heidegger M. Le principe de raison / Trad. fr. Préau. — Paris, 1962. — P. 155.
1083
Ibid. — P. 164.
1084
Heidegger M. Introduction à la méthaphysique / Trad. fr. G. Kahn. — Paris, 1967. — P. 126.
1085
Heidegger M. Ce qu’est et comment se détermine la phusis / Trad. fr. F. Dédier // Questions І, II / Trad fr. Axelos et alii. — Paris, 1990. — P. 581.
1086
Renaut A. La nature aime à se cacher… — P. 107.
1087
Міркування з курсу логіки Гайдегера (1944), законспектовані А. де Веленсом і В. Бімелем; вони цитують їх у своєму вступі до тексту Гайдегера: Heidegger М. De l’essence de la vérité. — Louvain-Paris, 1948. — P. 19—20.
1088
Ці слова з Гайдеґерового «Вступу до метафізики» цитує М. Зарадер: Zarader М. Heidegger et les paroles de l’origine… — P. 36.
1089
Див.: Zarader M. Heidegger et les paroles de l’origine… — P. 37.
1090
Див. вище, c. 391 (В електронній версії — параграф 1 Шеллінг розділу 23. — Примітка верстальника).
1091
Heidegger M. Le principe de raison… — P. 155.
1092
Renaut A. La nature aime à se cacher… — P. 111.
1093
Heidegger M. Ce qu’est et comment se détermine la phusis… — P. 581—582.
1094
Див.: Zarader М. Heidegger et les paroles de l’origine… — P. 46—47.
1095
Wahl J. Sur l’interprétation de l’histoire de la méthaphysique d’après Heidegger. Les Cours de Sorbonne, Centre de documentation universitaire… — P. 104.
1096
Плотин, Еннеади, VI, 9 [9], 4, 24—26.
1097
Heidegger М. De l’essence de la vérité… — P. 96.
1098
Renaut A. La nature aime à se cacher… — P. 109. Див. вище, c. 395.
1099
Waelhens A. de. La philosophie de Martin Heidegger. — Louvain, 1942. — P. 122—123; A. де Велене викладає тут § 40 «Буття і часу».
1100
Wahl J. Etudes kierkegaardiennes. — Paris, 1938. — P. 221, n. 2.
1101
Waelhens A. de. La philosophie de Martin Heidegger… — P. 127.
1102
Sartre J.-P. La nausée. — Paris, 1948. — P. 162—167.
1103
Hofmannsthal H. von Lettre de lord Chandos / Trad. J.-Cl. Schneider, A. Kohn. — Paris, 1992. — P. 47.
1104
Merleau-Ponty M. Eloge de la philosophie. — Paris, 1960. — P. 53.
1105
М. Мерло-Понті. Феноменологія сприйняття / Пер. з фр. О. Йосипенко, С. Йосипенка. — K.: УЦДК. — 2001. — С. 18
1106
Marcel G. Etre et avoir. — Paris, 1935. — P. 145, 169, 249.
1107
Merleau-Ponty M. Eloge de la philosophie… — P. 53.
1108
Ibid.
1109
С. 405 — «Nicht те die Welt ist, ist das Mystische, sondern daß sie ist». Тут і далі «Tractatus Logico-Philosophicus» цитується в перекладі Є. Поповича. — Прим. перекладача.
1110
Hadot P. Réflexions sur les limites du langage à propos du Tractatus logico-philosophicus de Wittgenstein // Revue de métaphysique et de morale. — 63. — 1959. — P. 477.
1111
Цей прикметник відповідає дієслову zeigen [вказувати].
1112
Wittgenstein L. Leçons et conversations. — Paris, 1992. — P. 148—149.
1113
Див. вище, параграф 18, с. 281—282.
1114
Спіноза, Етика, 4 частина, Передмова.
1115
Про переклад цього місця див.: Wittgenstein L. Letters to С.К. Ogden. — Oxford, 1983. — P. 36—37.
1116
Див. вище, с. 406.
1117
Ніцше Ф. Людське, надто людське, § 168 / NRF, t. III, 2 partie, р. 74.
1118
Бібліографічні вказівки укр. перекладу відтворюють бібліографічні вказівки фр. видання книги П. Адо з деякими винятками, обумовленими принципами посилання на літературу в тексті перекладу: у випадку, якщо той чи той автор цитується за укр. перекладом його твору, посилання робиться на укр. переклад; у випадку посилань на тексти «класичних» авторів з «відтворенням загальноприйнятих посилань» — імена і назви творів цих авторів даються українською, навіть якщо цитати, за винятком окремо вказаних випадків, перекладаються з французької. Переклад усіх цитат з оригіналів ускладнив би переклад книги П. Адо і перетворив би її з книги, адресованої широкому колу читачів, на складний науковий текст з різними перекладацькими версіями, коментарями і уточненнями. З огляду на це тут поруч з перекладом бібліографічних вказівок П. Адо подаються посилання на видання укр. перекладів, які використовувались — прим. пер.
1119
Див.: Адо П. Що таке антична філософія? / Переклад з французької, примітки, післямова С. Йосипенка. — Київ: Культурна Асоціація «Новий Акрополь», 2014.
1120
Книга «Покривало Ізіди» вийшла французькою у 2004, коли її автору було 82 роки, хоча працювати над цією темою він, за власним свідченням, почав ще в 1968.
1121
Див. с. 26 нашого видання.
1122
Творчих у тому розумінні, що вони створюють нові сенси. У бесіді з Арнольдом Девідсоном під назвою «Інтерпретація, об’єктивність та непорозуміння» П. Адо вточнює, що спочатку він мав на увазі відомі непорозуміння в історії античної філософії, зокрема, деформації, завдані Аристотелем думці досократиків чи штучну систематизацію неоплатоніками розрізнених і подекуди несумісних понять Платона у його діалогах. Проте згодом він задумує книгу, присвячену історії інтерпретації афоризму Геракліта «Природа любить приховуватися» в західній культурі, адже розмаїття сенсів, яких той набував, просто вражає. «Можна побачити усю послідовність нових сенсів, що їх набували три загадкові слова, водночас ми навіть не можемо бути впевнені, що нам відомий сенс, якого надавав цій формулі її автор. Цілком можливо виправданим є говорити про творчі непорозуміння, які творять нові сенси, …проте це не означає, що вони творять істину» (Hadot P. La philosophie comme manière de vivre. Entretiens avec Jannie Carlier et Arnold I. Davidson. — Paris: Albin Michel, 2001. — P. 122). Адо підкреслює, що непорозуміння як наслідок хибної інтерпретації, що здійснюється у перспективі іншого концептуального порядку, може бути творчим, тільки якщо йдеться про інтерпретацію якоїсь життєвої настанови, чи загадкової сентенції, чи метафори. Водночас, коли йдеться про текст, його сенс не може бути актуалізований завдяки непорозумінням та інтерпретаціям, що спотворюють його. Вимога об’єктивності, підкреслює Адо, ніколи не повинна зникати. (Ibid. — Р. 125).
1123
Адо постійно наполягає на відмінності теорійної та теоретичної філософії, перша задовольняється дискурсом про ті чи інші проблеми, друга передбачає екзистенційний досвід мислителя, вибір ним певної «форми життя», що провокує зміну погляду філософа на світ, його переорієнтацію з площини власного інтересу у площину «універсальної перспективи», себто незацікавленого споглядання світу як цілісності, тотальности, дрібними частинками якого ми є. Про це розрізнення див.: Hadot P. La philosophie comme manière de vivre… — P. 161, 214. Про відмінність теорійного та теоретичного див. також відповідну примітку перекладача до згаданого українського перекладу його книги: Адо П. Що таке антична філософія?.. — С. 396.
1124
Hadot P. La philosophie comme manière de vivre… — P. 238.
1125
Див. с. 45 нашого видання.
1126
Див. с. 179 нашого видання.
1127
Парандовський Я. Алхімія слова / Пер. Ю. Попсуєнка. — К.: Дніпро, 1991. — С. 191.
1128
Hadot P. La philosophie comme manière de vivre… — P. 207.
1129
Lakoff G., Johnson M. Metaphors We Live By. — Chicago: University Press, 1980.
1130
Blumenberg H. Paradigmen zu einer Metaphorologie. — Bonn: Suhrkamp, 1960. — S. 9.
1131
Див. c. 11—12 нашого видання.
1132
Див.: Блюменберг Г. Світ як книга / Переклад з німецької, передмова та коментарі В. Єрмоленка. — Київ: Лібра, 2005.
1133
Hadot P. N’oublie pas de vivre. Goethe et la tradution des exersices spirituels. — Paris: Albin Michel, 2008.
1134
Hadot P. La philosophie comme manière de vivre… — P. 214.
1135
Про історію знайомства Адо з думкою Вітґенштайна див. післямову перекладача до згаданого українського перекладу його книги: Йосипенко С. Філософія як спосіб життя та історія античної філософії П’єра Адо // Адо П. Що таке антична філософія?… — С. 414—415.
1136
Hadot P. Wittgenstein et les limites du langage. — Paris: Vrin, 2004. — P. 103.
1137
Ibid…. — Р. 46.
1138
Вітгенштайн Л. Філософські дослідження // Tractatus Logico-Philosophicus. Філософські дослідження / Пер. з нім. Євгена Поповича. — Київ: Основи, 1995. — § 654.
1139
Можливо, тут є натяк на Ґьоте і його слова, цитовані Адо у «Покривалі Ізіди»: «Найвищим, чого тільки може досягти людина, є здивування. Коли первісний феномен викликає у неї здивування, вона має цим задовольнитися: це найбільше, що їй може бути подароване, вона не повинна продовжувати шукати чогось іншого поза феноменом. Тут проходить межа» (див. с. 331 нашого видання).
1140
Hadot P. Wittgenstein et les limites du langage… — P. 75.
1141
Ibid. — Р. 84—85.
1142
Ibid. — Р. 102.
1143
Blumenberg H. Paradigmen zu einer Metaphorologie… — S. 19—20.
1144
Hadot P. Wittgenstein et les limites du langage… — P. 98—99.
1145
С. 127 — у перекладі І. Хоменка: «Тож не несися високо, а бійся!». — Прим. перекладача.
1146
С. 304 — «Фонтан регенерації» споруджений у Парижі на місці зруйнованої Бастилії у 1793 році на честь річниці Революції. Мав вигляд сидячої Ізіди, з грудей якої текли струмені води і обабіч якої сиділи два леви. — Прим. перекладача.
ТЕЛЕГРАМКанал с обзорами, анонсами новинок и книжными подборками
Книжный Вестник
Бот для удобного поиска книг (если не нашлось на сайте)
Поиск книг
Свежие любовные романы в удобных форматах
Любовные романы
О психологии, саморазвитии и личностном росте
Саморазвитие
Детективы и триллеры, все новинки
Детективы
Фантастика и фэнтези, все новинки
Фантастика
Отборные классические книги
Классика
ВКОНТАКТЕБиблиотека с любовными романами, которая наверняка придётся по вкусу женской части аудитории
Любовные романы
Библиотека с фантастикой и фэнтези, а также смежных жанров
Фантастика
Самые популярные книги в формате фб2
Топ фб2
книги