Прометей закутий

Ексод

ПРОМЕТЕЙ

Хоч Зевс і гордий серцем - злагіднішає,

До шлюбу він такого-бо ладнається,

Який його із трону скине й царської

910]

Позбавить влади. Отоді-то батькове

Кляття справдиться, що наклав на кривдника,

З престолу Крон упавши стародавнього.

А як з біди такої Зевсу вимкнути -

З богів нікому не добрати способу.

915]

Лиш я це знаю. Хай, на троні сидячи,

Він тішиться громами піднебесними,

Хай сипле з рук вогнями-блискавицями.

Та вже не допоможе це ніяк йому -

Впаде безславно і не підведеться вій,,

920]

Такого-бо на себе нездоланного

Тепер противоборника готує він,

Що той палкіше блискавиці полум'я

Знайде і грім грімкіший від небесного;

Морям грозу і землям потрясателя -

925]

Тризубця він розтрощить Посейдонові,-

Тоді довідається Зевс повалений,

Що рабство - це щось інше, аніж влади трон.

ХОР.

Чого бажаєш, те й пророчиш Зевсові.

ПРОМЕТЕЙ

Не тільки я бажаю, але й буде так.

ХОР

930]

Хтось, видно, і над Зевсом пануватиме?

ПРОМЕТЕЙ

Він кару тяжчу, аніж я, терпітиме.

ХОР

Як слів цих вимовляти не боїшся тиі

ПРОМЕТЕЙ

Чого ж боятись? Смерті непідлеглий я.

ХОР

Наслати муки ще лютіші може він.

ПРОМЕТЕЙ

935]

Хай шле - нема для мене несподіванок.

ХОР

Той мудрий, Адрастеї хто вклоняється.

ПРОМЕТЕЙ

Шануйте ви владущих і улещуйте,

Для мене ж менше від нічого важить Зевс,-

Хай робить що захоче цей короткий час,

940]

Недовго він богами керуватиме.

Та он від Зевса, бачу, посланець біжить -

Прийшов він, певно, із повою звісткою,

Оцей служник тирана новочасного.

З'являється Гермес.

ГЕРМЕС

До тебе, мудрія гостроязикого,

945]

Богів зрадливця, а людей шановника,

До тебе, вогнекрадця, промовляю я!

Звелів отець все розказать про шлюб отой,

Що через нього, похвалявсь ти, влади він

Позбудеться. Докладно і виразно все

950]

Ти, Прометею, розкажи без загадок!

Цю путь удруге не примушуй міряти,-

Сам знаєш-бо, цим Зевса не власкавити.

ПРОМЕТЕЙ

Яка зарозуміла й гордовита вся

Розмова ця прислужника богівського!

955]

Недавно ви при владі стали й мислите.

У замках безпечальних домувать повік?

Падіння двох тиранів чи не бачив я?

Побачу, як і третій, що при владі є,

Впаде ганебно й скоро. Сподівався ти,

860]

Що цих богів новітніх я злякаюся?

Далеко ще до цього. Поспішай назад

Дорогою, якою і прийшов сюди,-

Нічого ти від мене не дізнаєшся.

ГЕРМЕС

Отож-бо цим зухвальством і сваволею

965]

Себе й завів ти в безвихідь страждань оцих.

ПРОМЕТЕЙ

Свого нещастя на негідне рабство я

Не проміняю,- це запам'ятай собі.

ГЕРМЕС

Мабуть, у рабстві краще бути в скель оцих,

Ніж Зевса-батька вісником довіреним?

ПРОМЕТЕЙ

970]

Отак і треба зневажать зневажників.

ГЕРМЕС

Ти муками своїми мовби тішишся?

ПРОМЕТЕЙ

Я тішуся? Такої ворогам моїм

Жадав би я утіхи, й серед них - тобі.

ГЕРМЕС

За ці нещастя і мене винуєш ти?

ПРОМЕТЕЙ

875]

Скажу одверто,- всіх богів ненавиджу,

За добре злим мені вони віддячили.

ГЕРМЕС

Як подивлюсь я - справді тяжко хворий ти.

ПРОМЕТЕЙ

Як хворість то - ненавидіти ворога.

ГЕРМЕС

Але ти в щасті був би ще нестерпніший!

ПРОМЕТЕЙ

Ой-ой!

ГЕРМЕС

980]

Ой-ой? Це слово невідоме Зевсові.

ПРОМЕТЕЙ

Старіючи, усього час навчить його.

ГЕРМЕС

А ти ще й досі не навчився розуму.

ПРОМЕТЕЙ

Ба ні,- не розмовляв би я з прислужником.

ГЕРМЕС

Нічого, видно, батькові не скажеш ти?

ПРОМЕТЕЙ

985]

Не дякувать чи можу, власкавлений!

ГЕРМЕС

Глузуєш ти із мене, ніби з хлопчика.

ПРОМЕТЕЙ

Чи ти ж не хлопчик? Навіть ще дурніший ти,

Якщо від мене сподівавсь довідатись.

Ні мук таких немає, ані хитрощів,

990]

Щоб ними Зевс присилував сказати це,

Аж поки пут ганебних не розв'яже він.

Нехай палючим кидав він полум'ям,

Завіє все снігами білоперими,.

Громами хай загрожує підземними,-

995]

Нічим мене сказати не присилує,

Кому його належить з трону скинути.

ГЕРМЕС

Побачиш сам, чи допоможе це тобі…'

ПРОМЕТЕЙ

Все передбачив і давно вже зважив я.

ГЕРМЕС

Наважся, о наважся, нерозсудливий,

1000]

Хоч задля мук цих розумніше мислити.

ПРОМЕТЕЙ

Дарма, мов хвиль прибоєм докучаєш ти.

Вмовлянням. Не думай, що, лякаючись

Погрози Зевса, стану я, мов женщина,

Благать, кого ненавиджу, й ламатиму

1005]

я руки по-жіночому, щоб змилувавсь

І увільнив з кайданів,- ні, не буде так.

ГЕРМЕС

Багато, але марно розмовляв я тут.

Ні, цього серця не зм'якшить благаннями.

Мов огир неїжджалий, він узду гризе,

1010]

Пручається і з віжками змагається.

Та кволі, недоречні хитрування ці,-

Сама лиш самопевність нерозумного

Не варта аж нічого. Як словам моїм

Ти не скоришся - глянь, якою бурею,-

1015]

Хвилешна хвиля муки неминучої

Тебе настигне. Скелі стрімковерхі ці

Розтрощить батько громом-блискавицею

Полум'яною, і обійми каменю

Твоє сховають тіло. Довгі сповняться

1020]

Віки, аж поки вийдеш знов на світло ти

Й орел кривавий, цей крилатий Зевсів пес,

Шматки великі рватиме пожадливо

Від твого тіла, і щодня приходити

Цей буде гість незваний і печінкою

1025]

Живитися твоєю почорнілою.

Стражданням цим не дожидай закінчення,

Покіль з богів котрий у тяжких муках цих

Тебе заступить і в Аїд безпремінний

За тебе зійде, в глиб сумного Тартару.

1030]

Над цим подумай. Не хвальба порожня то,

А вирок найсуворіший, бо в Зевсових

Устах нема неправди, свого слова він

Додержує. Тож роздивись, роздумайся

І не вважай зарозумілих гордощів

1035]

За кращі від звичайної розважності.

ХОР

Здається, все до речі говорив Гермес:

Пихи позбутись радить він і мудрої

Розважності шукати. Тож послухайся,

Ганьба для мудрих - помилки триматися.

ПРОМЕТЕЙ

1040]

Все я знав наперед, що звістив він мені.

Мук зазнати ворогу від ворогів -

Не ганьба. Хай же ринуть на мене вогню

Дволезого кучері, неба ефір

Хай від грому, від натиску буйних вітрів

1045]

Розірветься на частки: землю важку

Аж до самих основ, до коріння її,

Переможний хай похитне буревій;

В шумуванні шаленім хвилі морські

Хай сплетуться з шляхами небесних світил.

1050]

В вировому коловертні долі нехай

Закинуть в Тартару чорну глибінь

Моє знесилене тіло - на смерть

Ніколи мене не вбити!

ГЕРМЕС

Такі розмови, такий рішенець

1055]

Лише від безумця можна почути!

Та й чи довго йому збожеволіти в цій

Недолі й шаленість послабити чим?

(До Океанід).

Але ви, що стражденним горем його

Вболіваєте тужно,- швидше біжіть

1060]

Якнайдалі від цих непривітних місць.

Щоб розум ясний не змутило вам

Неослабне грому рикання.

ХОР

Говори щось інше, такої порадь,

Щоб послухали ми, не до мислі-бо нам

1065]

Своє ти промовив нестерпне слово.

На негідний учинок підбурюєш нащо?

Ми готові все перетерпіти з ним,

А до зрадників вчились ненависті ми,

І з пороків усіх

1070]

Для нас найогидніша зрада.

ГЕРМЕС

Отож пам'ятайте, вам мовив я все

Наперед,- як надійде нещастя, тоді

Вже на долю не ремствуйте і не кажіть,

Що вас кинув в біду несподівану Зевс.

1075]

Ні, не він, а самі себе губите ви.

Бо, знаючи все, не нагло, як стій,

Не таємним опинитесь відступом ви

В невихідних тенетах Ати-біди,-

Заплутає вас недоумство.

ПРОМЕТЕЙ

1080]

де в розмовах нікчемних, а справді земля

Захиталась, і грому лупи глухі

Вже ревуть недалеко, грізних блискавиць

Вже спалахують завитні полум'яні,

1085]

І куряву вихри крутять, женуть.

Супротивні вітри летять звідусіль

В незрименному герці,- заколот, бій,

Вітрове повстання! В страшній боротьбі

Все змішалось - повітря і хвилі морські!

1090]

Всю цю бурю наслав розлючений Зевс,

Щоб мене вжахнути.

О пречесна мати моя, о ефіре,

Що світлом усіх обіймаєш, поглянь -

Я страждаю безвинно.

При громі й блискавицях скеля з Прометеєм провалюється в безодню.