Провалля і маятник - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора Едґар Аллан По (ч. extra)

Коментарі

1

Мерсьє в «L’an deux mille quatre cent quarante»[3] серйозно підтримує доктрину метемпсихозу, а І. Дізраелі^{2} каже, що «нема другої системи, такої простої й приступної для розуміння». Полковник Ітен Аллен^{3}, «Юнак з зелених гір», теж нібито був серйозним прихильником метемпсихозу (прим. автора).

2

Дізраелі Ісаак (1766‒1848) — англійський письменник. Цитата з його книги «Визначні пам’ятники літератури».

Тут і далі — коментарі Кіри Шахової.

3

Аллен Ітен (1738‒1789) — учасник американської революції, автор трактату, де, зокрема, йдеться й про переселення душ.

4

Арнгейм — голландське місто, навколо якого напрочуд гарні краєвиди.

5

Целій Секунд Куріо (1503‒1569) — італійський гуманіст.

6

Тертулліан Квінт Септимій Флоренс (бл. 160‒222?) — християнський письменник-богослов.

7

Птолемей Гефестіон (1 ст.) — олександрійський учений-природознавець.

8

Асфодель — квітка з родини лілейних, в античні часи вважалася квіткою смерті.

9

Альціона — в грецькій міфології дочка бога вітрів Еола. Обернена на зимородка, виводила своїх пташенят у плавучому гнізді взимку в ті тижні, коли море зовсім спокійне.

10

Саль Марі (1707‒1756) — французька балерина, з великим успіхом танцювала на сценах Лондона і Парижа.

11

...щодо дати я не певен... — По має на увазі перше квітня, день розіграшів і обманів.

12

Енке Йоганн Франц (1791‒1865) — німецький астроном.

13

Шретер Йоганн Ієронім (1745‒1816) — німецький астроном, директор обсерваторії в Лілієнталі.

14

«Трагедія Феррекса і Поррекса» — ранньоанглійська п’єса, написана двома авторами: Томасом Нортом (1532‒1584) і Томасом Секвілем, бароном Бакгерстом (1536‒1608).

15

Едвард Третій (1312‒1377) — англійський король (1327‒1377).

16

Бен-Невіс — найвища гора на Британських островах (Шотландія).

17

«Чума!» — 1348 р. в Англії вперше спалахнула чума.

18

Зенобія (III ст.) — володарка Пальміри, гарна, розумна й завзята жінка. Під цим ім’ям По пародійно зобразив американську белетристку Маргарет Фуллер (1810‒1850).

19

Оллапод — псевдонім американського журналіста Вілл ica Гейлорда Кларка (1808‒1841). Слово «оллапод» перекладається як «суміш».

20

Ванні Бюрен — жартівливе перекручення прізвища Мартіна Ван-Бюрена (1782‒1862), восьмого президента США (1837‒1841).

21

...дев’ятнадцятого січня 1813 року... — один з варіантів дати народження самого По.

22

Ірод Аттік Тіберій Клавдій (бл. 101‒177) — багатий афінянин, уславлений промовець, який, за чутками, розбагатів, знайшовши скарб у своєму домі.

23

Лофоден — група скелястих, позбавлених рослинності островів біля північно-західного узбережжя Норвегії.

24

Нубійський географ. — Ідеться, мабуть, про олександрійського вченого Птолемея Клавдія (бл. 90— бл. 160), автора «Географії», в якій було зібрано всі знання стародавнього світу про землю.

25

Рамус Йонас (1649‒1718) — норвезький історик.

26

Норвезька миля — 11 295 метрів.

27

Флегетон — у грецькій міфології вогняна річка навколо підземного царства.

28

Кірхер Афанасій (1601‒1680) — німецький археолог, автор досить химерних гіпотез про будову земної кулі.

29

Торрес Томас де Лос — іспанський поет XIX ст.

30

Меланхтон Філіпп (1497‒1560) — німецький богослов-протестант, послідовник Мартіна Лютера.

31

«Батрахоміомахія» («Війна мишей і жаб») — давньогрецька героїко-комічна поема.

32

Ла-Сен П’єр (1590‒1636) — італійський учений-гуманіст, письменник.

33

Якобус Туго (XVII ст.) — французький учений.

34

Антіной — за оповіддю Гомера, надто настирливий претендент на руку Одіссеєвої дружини Пенелопи.

35

Лотофаги — за Гомером, народ, що харчується лотосами.

36

«Допотопні люди» — поема американця Джеймса Макгенрі (1785‒1845).

37

«Паугатан» — перекази про вождя об’єднаних індіанських племен Паугатана (бл. 1550‒1618).

38

«Дайел» — часопис американських трансценденталістів (1840‒1844).

39

«Хлопчина з Мену» — роман Джона Ніла (1793‒1876).

40

«Північноамериканський щоквартальний трамтарарам». — По іронізує над консервативним часописом «Північноамериканський щоквартальний огляд».

41

Дванадцять скрижалей — зібрання найвидатніших римських законів (V ст. до н. е.).

42

Св. Патрік (бл. 372‒460) — ірландський єпископ, святий — покровитель Ірландії.

43

«Поети та поезія Америки» — антологія, видана 1842 р., її редактором був Руфус Грісуолд (1815‒1857), майбутній виконавець заповіту і біограф По (див. передмову).

44

Лорд Вільям (1819‒1907) — американський поет, чию збірку віршів 1845 р. По гостро критикував.

45

«Людину створено для скорботи» — вірш Роберта Бернса.

46

Бробдінгнег — країна велетнів у «Подорожі Гулівера».

47

Флакк — псевдонім американського поета Томаса Ворда. В рецензії на збірку цього поета По назвав його «дев’яностодев’ятирядним віршомазом».

48

Дік Терпін — відомий англійський розбійник XVIII ст., загинув на шибениці.

49

О’Коннел Даніел (1775‒1847) — один з лідерів ірландського визвольного руху.

50

Бері Шарлотта С’юзен Марія (1775‒1861) — англійська романістка.

51

Байє — місто в Італії, в давнину там відпочивали римські аристократи і життя було надто веселим і розпусним.

52

Автор «Хронік» — французький історик і поет Жан Фруассар (бл. 1337 — бл. 1400).

53

«Не знаете її, то хто ж вас знає?» — трохи змінений рядок з поеми Джона Мільтона «Втрачений рай».

54

Антарес — зірка в сузір’ї Скорпіона, велика й червона.

55

«Капулетті» та «Сомнамбула» — опери Вінченцо Белліні (1801‒1835).

56

Малібран Марія Феліція (1808‒1836) — уславлена французька співачка.

57

Лондонська чума — пошесть чуми 1665‒1666 рр.

58

Чорна Яма — калькуттська військова в’язниця, в якій 1756 р. за одну ніч загинуло від задухи 123 полонених англійці.

59

Вікторіна Лафуркад — про цю воскреслу з мертвих дівчину писали тогочасні газети.

60

«Могили, хробаків та епітафії» — цитата з історичної хроніки Шекспіра «Король Річард II».

61

Б’юкен Вільям (1729‒1805) — шотландський лікар, автор популярного в ті часи «Домашнього лікаря».

62

«Нічні думи» — поема англійця Едварда Юнга (1683‒1765), в якій ідеться про життя, смерть та безсмертя.

63

Афрасіаб — туранський цар з поеми Фірдоусі (бл. 940 — бл. 1020) «Шахнаме».

64

Оксус — давня назва Амудар’ї.

65

Гор Кетрін Грейс (1799‒1861) — англійська письменниця, чиї твори пародіював Теккерей.

66

Бекфорд Вільям (1760‒1844) — англійський письменник. Кетрін Гор у своєму романі з аристократичного життя «Сесіл, або Пригоди жевжика» використала матеріал про світське життя, запозичений у Бекфорда.

67

Ейнсворт Вільям Гаррісон (1805‒1882) — дуже плідний англійський романіст, твори якого По рецензував.

68

«Де ти!» — трохи змінені слова пророка Натана, звернені до царя Давида (Біблія, Друга книга Самуїлова, XII, 7).

69

Гліддон Джордж Робінс (1809‒1857) — відомий англійський єгиптолог, ім’я якого По наводить для більшої переконливості фантастичного сюжету.

70

Барнс Джон (1761‒1841) — англійський комедійний актор, довгий час виступав у США.

71

Галль Франц Йосиф (1758‒1828) — німецький медик, творець френології — науки про зв’язок психіки людини з будовою поверхні її черепа.

72

Шпурцгайм Йоганн Крістоф (1776‒1832) — німецький френолог.

73

Месмер Фрідріх Антон (1734‒1815) — австрійський лікар, лікував з допомогою «тваринного магнетизму», тобто гіпнозу.

74

Діодор Сицилійський (бл. 90 — бл. 20 до н. е.) — давньогрецький історик.

75

Боулінг-Грін — парк у центрі Нью-Йорка.

76

Карнак — селище в Єгипті поблизу Фів, де було знайдено руїни храму, збудованого за два тисячоліття до н. е.

77

...деспотію, осоружну й нестерпну... — Алегоричний натяк По на історію американської демократії.

78

Герон (1 ст.) — олександрійський учений, у своїй книзі «Пневматика» описав прообраз парової турбіни.

79

Соломон де Ко (1576‒1626) — французький інженер, 1615 р. висунув ідею парового двигуна.

80

Брандретові пігулки — ліки англійського лікаря Джозефа Брандрета (1746-1815).

81

Брум Генрі (1778‒1868) — англійський політичний діяч і журналіст.

82

Мідні бики Фаларіда — Фаларід, правитель (бл. 570‒554 до н. е.) міста Агрігент на Сицилії, карав своїх підданців, саджаючи їх у черево розпеченого мідного бика, де вони жахливо ревли від болю.

83

«Янкі Дудл» — популярна народна пісня доби боротьби американців за незалежність.

84

«Валленштейн» — драматична трилогія Ф. Шіллера на теми німецької історії.

85

Рендолф Джон (1773‒1833) — американський політик, якого карикатуристи малювали з тонесенькими ніжками.

86

...Гінном — Геенною... — Біблійна назва пекла «геєнна вогненна» походить від так званої «долини плачу» Гінном неподалік від Єрусалима.

87

Пантеїзм Фіхте. — У філософії німецького вченого Йоганна Готліба Фіхте (1762‒1814) велике значення мало протиставлення «Я» та «не Я», тобто навколишнього світу, природи, що, на його думку, є джерелом пізнання та руху.

88

Піфагорейці — послідовники давньогрецького філософа, релігійного й політичного діяча, математика Піфагора. Самоського (VI ст. до н. е.), який вважав числа основою всього сущого. Піфагорейці вірили в метемпсихоз — переселення душ.

89

Вчення Шеллінга. — Мається на увазі комплекс ідей німецького філософа Фрідріха Вільгельма Шеллінга (1775‒1854) про тотожність природи і свідомості, об’єкта і суб’єкта.

90

Локк Джон (1632‒1704) — англійський філософ, у своїй праці «Міркування про людський розум» доводив, що нема природжених ідей, вони виникають з людського досвіду.

91

...двічі розцвітають троянди... — Давньоримські поети Вергілій, Овідій, Марціал та інші згадували, що в римському місті Пестумі, славному своїми квітами, троянди цвіли двічі на рік.

92

Анакреон (бл. 570‒478 до н. е.) — давньогрецький поет-лірик, співець радощів життя, спокійного, поміркованого втішання ними.

93

Цикута й кипарис. — Рослина цикута містить отруйну речовину; кипарис у південних народів з давніх-давен був символом смерті, скорботи.

94

Голл Джозеф (1574‒1656) — англійський єпископ, автор книги «Сатири».

95

«Джуніус» — власне «Листи Джуніуса», анонімні гострокритичні сатиричні листи, спрямовані проти англійського уряду, які в 1769‒1772 рр. публікувалися в лондонському журналі «Паблік адвертайзер».

96

Залізна маска — таємничий в’язень, що помер у Бастилії 1703 р. Ніхто не бачив його обличчя, довгі роки закритого маскою. Є безліч гіпотез, хто був цим нещасним. Одна з них твердить, що це брат-близнюк короля Людовіка XIV, якого той згноїв у в’язниці, побоюючись за свою владу.

97

Місто Димошум — український варіант сатиричної назви, котру По дає Англії.

98

Бартолінус Томас (1616‒1680) — датський анатом.

99

«Щоквартальник», «Вестмінстер», «Чужоземець», «Единбург», «Дублін», «Бентлі», «Фрейзер», «Блеквуд» — скорочені назви найвідоміших англійських журналів у часи По.

100

Порфирій (233 — бл. 304), Плотін (204‒270), Прокл (410‒485), Гієрокл (V ст.), Максим Тірський (II ст.), Сіріан (V ст.) — грецькі філософи-неоплатоніки; Ямбліхус (бл. 280‒330) — сирійський філософ тієї ж школи.

101

Тюрго Анн Робер Жак (1727‒1781) — французький державний діяч, економіст.

102

Прайс Річард (1723‒1791) — англійський філософ і економіст.

103

Прістлі Джозеф (1733‒1804) — англійський хімік, богослов.

104

Кондорсе Жан Антуан Нікола (1743‒1794) — французький філософ, математик, політичний діяч.

105

Де Сталь Анна Луїза Жермена (1776‒1817) — французька письменниця.

106

Двоїста й предковічна душа — терміни з богословського вчення про те, що душа Христа існувала одвічно, тобто до створення світу.

107

Гомеомерія — вчення давньогрецького філософа Анаксагора (бл. 500‒428 до н. е.) про те, що в основі всіх тіл лежать різноманітні чітко визначені й нескінченно подільні часточки — геомерії — у довільних сполученнях.

108

Євсевій (бл. 260 — бл. 340) — римський історик церкви.

109

Аріан (IV ст.) — олександрійський історик церкви, від його імені походить назва однієї з єресей — аріанство.

110

Нікейський собор — ідеться про перший Нікейський собор, що відбувся 325 р. з наказу римського імператора Костянтина І Великого і засудив, зокрема, аріанство.

111

Трактаріанізм, консубстанціалізм — вигадані науки.

112

Латур... клодвужо — сорти французьких вин.

113

Чімабуе (1240‒1302), Арпіно Джузеппе Чезарі (бл. 1568‒1640), Карпаччо Вітторе (бл. 1455‒1526), Альбано Франческо (1578‒1660) — італійські художники; Аргостіно — прізвище багатьох італійських скульпторів (XIII— XV ст.).

114

Стен Ян (бл. 1626‒1679) — голландський художник, малював сповнені гумору народні сцени.

115

Бендіда — фракійська богиня війни та полювання.

116

Бубастіс. — Замість імені богині — Бастет — По називає місто, центр її культу. Бастет — єгипетська богиня веселощів, зображувалася з тілом жінки і головою кішки.

117

Есхіл (525‒456 до н. е.) — відомий як плідний автор, в античному світі знали близько 90 його п’єс, до нас дійшло лише 9.

118

Ізей (бл. 420‒340 до н. е.) — давньогрецький промовець. До нашого часу збереглися тексти 34 промов Ізея, ще 42 відомі лише за назвами.

119

Лісій (бл. 440‒380 до н. е.) — давньогрецький промовець, виголосив понад 200 промов, до нас дійшли тексти сорока.

120

Теофраст (372‒287 до н. е.) — давньогрецький природознавець, філософ. Йому приписують авторство 227 творів з фізики, мінералогії, ботаніки, фізіології.

121

Аполлоній Пергський (бл. 260 — бл. 170 до н. е.) — давньогрецький математик, астроном, учень Евкліда. Відомо 7 його книг, а 8 вважаються втраченими.

122

Піндар (бл. 518‒442 до н. е.) — давньогрецький поет-лірик, збереглося 45 од і кілька сотень уривків з його творів.

123

Гомер Молодший (III ст. до н. е.) — давньогрецький поет і граматик, відомий лише за ім’ям, бо його твори не збереглися.

124

...до Олмеків... — Ідеться про Елмак — клуб лондонських аристократів, що існував з другої половини XVIII ст. Ольмеки — одне з індіанських, племен.

125

Псіхея Зенобія — Зенобія (III ст.), володарка Пальміри (266‒272), гарна, розумна і владна жінка. Прообразом Психи Сноб в оповіданні По вважається американська письменниця Маргарет Фуллер (1810‒1850), яку письменник і цінував, і критикував.

126

...мій батько був «грек» — тобто, в жаргонному розумінні слова, «пройдисвіт».

127

Бруем Генрі (1778‒1868) — англійський політичний діяч і журналіст, один з засновників «Асоціації розповсюдження корисних справ».

128

«Блеквуд» — «Блеквудз мегезин», журнал шотландських консерваторів, заснований 1817 р. видавцем Вільямом Блеквудом; у журналі друкували свої твори відомі англомовні письменники.

129

«Живий мрець» — анонімне оповідання з журналу «Фрейзерз мегезин» (1834).

130

«Сповідь наркомана» — йдеться про автобіографічний твір Томаса де Квінсі (1785‒1859) «Сповідь англійського курця опіуму».

131

...автором був Кольрідж... — У англійського поета-романтика Самюеля Тейлора Кольріджа (1772‒1834), представника «Озерної школи», є незавершений твір «Кубла хан», написаний, за словами самого автора, під дією опіуму.

132

«Дослідник мимоволі» — стаття з «Блеквудз мегезин» за 1837 рік.

133

«Щоденник покійного лікаря» — твір, що друкувався окремими розділами в «Блеквудз мегезин» у 1830‒1837 рр.

134

«Чоловік у дзвоні» — стаття з «Блеквудз мегезин» за 1821 рік.

135

Правда химерніша за вигадку... — рядок з роману у віршах «Дон Жуан» Байрона.

136

Іонічна і елейська школи — давньогрецькі філософські течії: перша — ранньоматеріалістична, стихійно діалектична, друга — обстоювала незмінність та єдність буття, виступаючи проти ідей іонійців.

137

Архітас (бл. 428‒347 до н. е.) — давньогрецький учений, філософ, сучасник і друг Платона.

138

Горгій (бл. 483‒375 до н. е.) — давньогрецький філософ і промовець, фігурує в діалозі Платона «Горгій».

139

Алкмеон (VI ст. до н. е.) — давньогрецький філософ і лікар.

140

«Критика чистого розуму», «Метафізичні основи природознавства» — твори німецького філософа Іммануїла Канта (1724‒1804).

141

«Дайел» (1840‒1844) — журнал американських письменників і філософів-трансценденталістів. Певний час редакторкою журналу була Маргарет Фуллер.

142

Чаннінг Вільям Еклері Молодший (1818‒1901) — американський поет і публіцист, входив до гуртка трансценденталістів. По рецензував збірку його поезій.

143

Мелета, Мнема та Аеда — так звані архаїчні, старші музи грецької міфології на відміну від дев’яти олімпійських — Калліопи, Кліо, Мельпомени, Евтерпи, Ерато, Терпсіхори, Талії, Полігімнії, Уранії.

144

Алфей — річка в Греції, що вважалася божеством і начебто текла під дном моря.

145

«Ю-Кіао-Лі» — перекручена назва китайського роману XVIII ст. «Юй-Цяо-Лі».

146

Чікасо — одне з племен американських індіанців.

147

«Заїра» — трагедія Вольтера.

148

...з Мігеля Сервантеса... — цитата з роману «Дон Кіхот», вірш належить іспанському поетові Ескрібу (початок XVI ст.).

149

...з Аріосто... — Ці рядки належать не йому, а Франческо Берні (бл. 1497‒1535), італійському поетові, авторові поеми «Закоханий Роланд».

150

...з Шіллера... — Насправді рядки походять з вірша Гете «Фіалка».

151

...процитуйте з Лукана... — Цитовані слова належать давньогрецькому поетові Лукіану, а не давньоримському Лукану.

152

Сілій Італік Тіт Катій (26‒101) — римський поет. Цитуються його слова з поеми «Пунічна війна».

153

Демосфен (384‒322 до н. е.) — давньогрецький політик, уславлений промовець. Цитовані слова Демосфен нібито сказав, пояснюючи свою втечу з поля бою біля Херонеї.

154

...підрядкові примітки Хроккожвакеля... — Всі прізвища «вчених», наведені в тексті, пародійні. Тут По використовує дуже для нього характерний іронічно-містифікаторський прийом, що його вперше вжив в американській літературі Вашингтон Ірвінг у своїй «Історії Нью-Йорка» (1809).

155

«Джуді О’Фленеген і Падді О’Раферті» — ірландська народна пісня.

156

Лабрюйєр Жан (1645‒1696) — французький письменник, сатирик. Цитату наведено з його моралізаторської книги «Характери, або Звичаї цього віку».

157

Лукіан (бл. 120‒190) — давньогрецький письменник, сатирик, писав про цю статую у своєму діалозі «Зображення».

158

Тертулліан Квінт Септимій Флоренс (бл. 160‒222?) — християнський письменник-богослов.

159

Ретц Моріц (1779‒1857) — німецький художник, живописець і графік. Ілюстрував «Фауста» Гете, створив вдалий образ Мефістофеля.

160

Пер’є Казимир П’єр (1777‒1832) — французький політичний діяч.

161

Хорслі Самюель (1738‒1806) — англійський богослов, запеклий полеміст.

162

...«довгих тягучих літ» — рядок з поетичного трактату «Міркування про критику» англійського просвітителя Олександра Попа (1688‒1744).

163

Юд Луї (XVIII ст.) — майстер кухар, що писав книжки про мистецтво кулінарії («Французький куховар», 1813).

164

Карен Марі Антуан (1784‒1833) — французький кулінар, написав книжку «Паризький кухар, або Мистецтво кулінарії в XIX сторіччі».

165

Флетчер Джайлз (бл. 1588‒1623) — англійський поет. Епіграф походить з його поеми «Перемога Христа над смертю на небесах і на землі».

166

Перфекціоністи — члени американської громади «біблійних комуністів», на чолі яких стояв Джон Гемфрі Нойс (1811‒1886). Закликали до загального миру і християнської злагоди.

167

Містер Сібрайт Еллісон. — До історії із спадщиною Еллісона є примітки самого По: «Випадок, подібний до вигаданого тут, нещодавно трапився в Англії. Прізвище щасливого спадкоємця Теллусон. Вперше я побачив повідомлення про це в «Подорожніх нотатках» принца Пюклер-Мускау, який пише, що успадкована сума становить дев’яносто мільйонів фунтів, і слушно зауважує, що «в роздумах про таку велику суму і про те, як вона може стати в пригоді, є навіть щось піднесене». У відповідності до поглядів, що їх сповідую в цьому оповіданні, я додержуюся повідомлення принца, хоча воно й надто перебільшене. Начерк і фактично перша частина цього твору були опубліковані багато років тому — ще до виходу у світ чарівного роману Сю «Вічний жид», на ідею якого його, можливо, навели нотатки Мускау». Згаданий По Пітер Теллусон (1737‒1797) — англійський купець. Для збільшення капіталу він заповідав після своєї смерті не торкатися грошей, примножуючи їх, аж до четвертого покоління спадкоємців. Ця подія викликала великий інтерес. Відгомін її дійшов аж до літераторів XX ст. (І. Ольбрахт, оповідання «Старий, увінчаний лаврами віденської слави»).

168

Клод — французький художник Клод Лоррен (1600‒1682). В його урочистих «ідеальних» краєвидах з ефектним освітленням є своєрідний ліризм, замріяність, елегійність.

169

Аддісон Джозеф (1672‒1719) — англійський письменник-просвітитель.

170

«Катон» (1713) — трагедія Аддісона, присвячена римському республіканцю-стоїку Марку Порцію Катону Молодшому (95‒46 до н. е.), супротивнику Цезаря, який після перемоги Цезаря при Тапсі наклав на себе руки.

171

Парфенон — храм Афіни Парфенос на Акрополі в Афінах, одна з найдосконаліших пам’яток світової архітектури (447‒432 до н. е.).

172

«Пекло» — перша частина «Божественної комедії» Данте, яка створювалася у 1307‒1321 рр.

173

Тімон (V ст. до н. е.) — грецький філософ, громадянин Афін, ім’я якого стало в античні часи прозивним як уособлення мізантропії. Діє в п’єсі Шекспіра «Тімон Афінський».

174

Арнгейм — місто в Голландії, навколо якого прегарні краєвиди.

175

Фонтхілл — збудований на початку XIX ст. англійським письменником Вільямом Бекфордом замок у готичному стилі, широко відомий завдяки своїй пишності й романтичному вигляду.

176

Епіграф узято з книги Ісаака Дізраелі «Визначні пам’ятники літератури» (1823).

177

Ласаль Антуан (1775‒1809) — французький генерал, брав участь в іспанській кампанії Наполеона Бонапарта в 1808 році. Наполеон скасував інквізицію в Іспанії, однак вона була відновлена після його падіння й існувала ще два десятиліття.

178

«Усі помиляються» — комедія англійського драматурга Артура Мерфі (1727‒1805). По бачив виставу за цією п’єсою в Нью-Йорку і записав, мабуть, по пам’яті цитату з неї, в опублікованому тексті комедії таких рядків нема.

179

Форт Моултрі на Салівеновому острові — місце військової служби По з листопада 1827 по грудень 1828 року.

180

Сваммердам Ян (1637‒1680) — голландський ентомолог, написав «Загальну історію комах».

181

Кід (Кідд) Вільям (бл. 1650‒1701) — капітан королівського англійського флоту, який став піратом і закінчив своє життя на лондонській шибениці. Про нього існувало багато оповідей, зокрема про величезні скарби, начебто заховані ним у різних місцях на атлантичному узбережжі Америки. Це стало темою багатьох художніх творів і статей.

182

Голконда — індійська держава XVI— XVII ст., у якій видобували багато алмазів. Вона стала символом незліченних багатств, самоцвітів і виробів з них (ідеоматичний вислів «коштовності Голконди»).

183

Френолог — послідовник вчення про зв’язок психічних властивостей людини з будовою її черепа.

184

Кабала — містична течія в іудаїзмі, що виникла в IX ст. в Іспанії. Об’єднувала елементи неоплатонізму, гностицизму і віру в Біблію як світ символів. Практична кабала грунтується на вірі, що завдяки особливим таємничим ритуалам і молитвам людина може активно втручатися в космічний божественний процес.

185

Шпурцгейм Йоганн Кристоф (1776‒1832) — німецький френолог, який читав лекції у Франції, Англії, США, де жив останні роки свого життя. Шпурцгейміти — послідовники цього френолога.

186

Браун Томас (1605‒1682) — англійський лікар і письменник, автор трактату «Поховання в урнах», з якого По взяв епіграф до оповідання.

187

Шахіст. — По в статті «Шаховий автомат Мельцеля» розкрив шахрайство з сенсаційним автоматом для гри в шахи, в якому був схований живий шахіст, що й переставляв фігури. У статті він виклав думки, подібні до тих, з яких починається оповідання «Вбивства на вулиці Морг».

188

Хойл Едмонд (1672‒1769) — автор «Короткого трактату про гру у віст», у якому виклав правила гри, що діяли в часи По.

189

Френолог. — послідовник вчення про зв’язок психічних властивостей людини з будовою її черепа. Засновником френології був німецький лікар Франц Иосиф Галль (1758‒1828). По цікавився питаннями френології, опублікував рецензію на книгу Л. Майлз «Френологія».

190

Шарль Огюст Дюпен. — В часи По відомі три брати Дюпени: Адре Марі Жан Жак — фахівець з кримінального права, обраний 1840 р. головою палати депутатів Франції; Шарль — математик, у 30-х рр. морський міністр франції; Філіпп — відомий адвокат.

191

Передмістя Сен-Жермен — аристократичний район у Парижі.

192

Давня філософія Двоїстої Душі — філософська доктрина про матеріальну і духовну основу буття.

193

Пале-Рояль — палац у Парижі, збудований на початку XVII ст. для кардинала Рішельє.

194

Театр «Вар’єте» — паризький театр, заснований 1790 р. у Пале-Роялі; з 1807 р. — на бульварі Монмартр. Ставились водевілі, згодом оперети і соціально-побутові п’єси.

195

Кребійон Проспер Жоліо (1674‒1762) — французький актор і драматург, його трагедія «Ксеркс» зазнала гучного провалу.

196

Ніколс Томас Лоу (1815‒1901) — американський лікар, письменник, громадський діяч, зустрічався з По, про що розповів у книзі «Сорок років американського життя. 1821‒1861».

197

Ламартін Альфонс (1790‒1869) — французький поет-романтик, історик і політичний діяч.

198

Журден — герой комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич». Простосердий і марнославний Журден, пнучись в аристократи, одягав халат, «щоб краще відчути музику».

199

Відок Франсуа Ежен (1775‒1857) — організатор і перший керівник паризької кримінальної поліції, автор «Мемуарів», у яких розповідав про своє надто барвисте і строкате авантюрне життя. «Мемуари» широко використовувались у документальній та художній літературі про злочинність і злочинців. Саме ім’я Відока стало прозивним.

200

Істина не завжди знаходиться на дні колодязя. — Дюпен перефразовує афоризм, який приписують давньогрецькому філософові Демокріту (бл. 460‒370 до н. е.): «Істина живе на дні криниці».

201

Кюв’є Жорж (1769‒1832) — французький зоолог, автор праць з порівняльної анатомії, палеонтології і систематики тварин.

202

Сенека Луцій Анней (бл. 4 до н. е. — 65 н. е.) — римський філософ-стоїк, письменник, політичний діяч, вихователь Нерона. За його наказом наклав на себе руки.

203

Абернеті Джон (1764‒1813) — англійський хірург, відомий брутальною відвертістю у ставленні до пацієнтів і примхливою поведінкою.

204

Ларошфуко Франсуа (1613‒1680) — французький письменник-мораліст. У «Мемуарах» і «Максимах» у відточеній формі висловив свої гострокритичні думки про аристократію, дав їй сатиричну оцінку.

205

Макіавеллі Нікола (1469‒1527) — італійський політичний мислитель, письменник. Вважав, що заради зміцнення держави влада може вдаватися до будь-яких засобів, зокрема й аморальних.

206

Кампанелла Томмазо (1568‒1639) — італійський філософ, поет, політичний діяч, автор ранньокомуністичної утопії «Місто сонця».

207

Шамфор Себастьєн (1741‒1794) — французький письменник, секретар якобінського клубу, наклав на себе руки в дні якобінського терору. Автор афоризмів «Максими і думки», які вийшли друком уже після його смерті.

208

Брайант Джейкоб (1715‒1804) — англійський письменник, автор книги «Нова система, або Аналіз античної міфології».

209

Каталані Анджеліка (1780‒1849) — італійська співачка, колоратурне сопрано, вражала слухачів широким діапазоном свого голосу.

210

«Атрей і Фієст» — трагедія французького драматурга Клода Проспера Жоліо Кребійона. В п’єсі йдеться про двох братів-ворогів. Цар Мікен Атрей помщається своєму братові Фієстові, вбиваючи його сина й пригощаючи його кров’ю вбитого, а Фієст спокушає братову дружину.

211

Кінг (1592‒1662) — англійський єпископ: писав вірші. З його «Елегії на смерть улюбленої дружини» По взяв як епіграф останні рядки.

212

Елізіум (Єлисейські Поля) — в античній міфології назва місцевості, де перебувають душі Померлих.

213

Палладіо Андреа (1508‒1580) — італійський архітектор пізнього Відродження, збудував у Венеції кілька палаців і церков, зокрема Іль Реденторе; для цих будівель характерне поєднання античних і ренесансних традицій.

214

Міст зітхань — уславлений венеціанський міст над каналом між Палацом Дожів і державною в’язницею. Через цей міст ходили Засуджені, звідси й назва.

215

П’яцца — так скорочено називають головну площу Венеції — площу Святого Марка.

216

Кампаніла — дзвіниця Святого Марка на П’яцці.

217

П’яцетта — маленька площа перед Палацом Дожів.

218

Ніобея (Ніоба) — героїня одного з грецьких міфів, донька Тантала, дружина фіванського царя Амфіона. Вона мала багато синів і дочок і цим пишалася. Вихваляючись дітьми, Ніобея накликала гнів богині Лето, яка мала лише двох дітей — Артеміду і Аполлона. Лето поскаржилася своїм дітям, і божественні стрільці вбили стрілами з луків усіх нащадків Ніобеї. Від горя нещасна скам’яніла, та сльози з її очей текли й далі.

219

...зовсім молодий чоловік, чиє ім’я тепер на устах мало не всієї Європи... — Є думка, що По у трансформованому і дещо пародійному вигляді зобразив в оповіданні Байрона, графиню Терезу Гвіччіолі і її старого чоловіка. Для цієї думки є певні підстави — від портрета «молодого чоловіка» до прозорого натяку, що він англієць, але не хоче в цьому признатися, й до згадки про Ріальто, неподалік від якого в 1816‒1819 рр. справді жив Байрон.

220

Пліній Старший (23‒79) — римський письменник і вчений, збереглася його «Природнича історія» в 37 книгах — енциклопедія наукових знань античності.

221

Коммод (161‒192) — римський імператор (180‒192).

222

Ріальто — міст через Великий канал у Венеції, збудований у кінці XVI ст.

223

Мор Томас (1478‒1535) — англійський гуманіст, державний діяч (був канцлером Англії), автор «Утопії». Звинувачений у державній зраді і страчений. За легендою, перед смертю, йдучи на ешафот, звернувся до супровідника: «Допоможіть мені зійти нагору, а вниз я вже якось зійду сам».

224

Текстор Равізій (бл. 1480‒1524) — французький письменник-гуманіст, автор книги «Нісенітниці».

225

ΓΕΛΑΣΜΑ — грецькою мовою означає «сміх».

226

Ель Греко (1541‒1614) — великий іспанський художник, грек за походженням.

227

Чімабуе (1240‒1302) — італійський художник.

228

Гвідо Рені (1575‒1642) — італійський художник.

229

Канова Антоніо (1757‒1822) — італійський скульптор-класицист, створив багато скульптур на теми античних міфів і в дусі античності («Амур і Псіхея», «Паоліна Боргезе в образі Венери»).

230

Антіной (?‒130) — прегарний юнак, живе втілення античного ідеалу краси, був улюбленцем римського імператора Адріана (117‒138). Антіной увійшов у мистецтво, передусім у скульптуру, ім’я його, як і героїв античних міфів, стало прозивним.

231

...Сократ сказав... — Мабуть, герой По неточно посилається на вислів Арістотеля, мовляв, кожна брила мармуру містить статую, її можна побачити, знявши все зайве.

232

Поліціано Анджело (1454‒1494) — італійський учений, поет, гуманіст з кола Лоренцо Пишного. Писав вірші італійською і грецькою мовами та латиною. «Оповідь про Орфея» — трагедія Поліціано у віршах.

233

«Ти все дала мені, любов...» — вірш самого По, вперше надрукований у цьому оповіданні.

234

Чепмен Джордж (бл. 1559‒1634) — англійський драматург. Його трагедія «Помста Бюссі д’Амбуа» таврує розпусту і злочинність двору французького короля Генріха III (1574‒1589).

235

Кіне Філіпп (1635‒1688) — французький поет, драматург. «Атіс» — лібретто його опери.

236

Піррон (бл. 365‒275 до н. е.) — давньогрецький мислитель, засновник філософського скептицизму.

237

Батавія — стара голландська назва колоніальних часів сучасної столиці Індонезії — Джакарти.

238

Лаккадівські острови — група островів в Аравійському морі неподалік від західного узбережжя півострову Індостан.

239

Нова Голландія — колишня назва Австралії, західне узбережжя якої відкрили і досліджували в XVII ст. голландські мореплавці.

240

Баальбек — сучасне ліванське місто, в якому збереглися мальовничі руїни стародавнього багатого міста Геліополя, де були величні храми й палаци.

241

Тадмор — сучасне сирійське містечко. Колись тут на початку нашої ери квітло уславлене багатством і красою місто Пальміра з античними храмами й громадськими будівлями, прикрашеними розписами, мозаїкою.

242

Персеполь — грецька назва столиці стародавньої Персії, яку 330 р. до н. е. завоювали війська Олександра Македонського, сплюндрувавши й спаливши його.

243

Меркатор Герард (ван Кремер, 1512‒1594) — фламандський картограф. Одна з запропонованих ним проекцій поверхні земної кулі вживається й донині в морських картах. Головна праця Меркатора — збірка карт з описами, «Атлас».

244

Лаверна — римська богиня прибутку, покровителька злодіїв та шахраїв.

245

Ланкло Нінон (1615‒1705) — французька куртизанка, що майже до скону зберігала чар і привабливість.

246

«Диво-потвора страшлива, почварна, що світла вгашає» — цитата з «Енеїди» Вергілія.

247

«Садочок душі» — книга Йоганна Грюнінгера (1450‒1530), страсбурзького друкаря.

248

«Поетом народжуються, а не робляться». — Цей афоризм зустрічається в циклі віршів «Про те, яке воно життя» римського поета Публія Анія Флора (П ст.), а ще раніше в промові Цицерона на захист поета Архія (61 р. до н. е.).