Гілками гостролисту англійці традиційно прикрашають на Різдво кімнати і святкові страви.
Святий Дунстан, архиєписком Кентерберійський, у молодості був ювеліром, а тому вважається покровителем ювелірів. За легендою, одного разу він ухопив чорта за ніс розпеченими щипцями і не відпускав доти, доки той не пообіцяв більше не спокушати його.
Мова йде про пророка Аарона, жезл якого, за біблійною оповіддю, розцвів і на ньому навіть виросли плоди миґдалю.
Валентин і Орсон — герої середньовічного французького роману. Орсон у дитинстві був викрадений і довго жив серед звірів, його вигодувала ведмедиця.
Мова йде про поезію Вільяма Вордсорда «Написано в березні», де оповідається про щасливих корівок — їх «сорок пасуться, наче одна».
На свята крамнички зачинялися рано — як тільки в церквах починалося богослужіння.
За англійським звичаєм, хлопець міг поцілувати дівчину, якщо на Різдво впіймає її під гілкою омели, підвішеною до стелі чи до люстри.
Парафраз із Вільяма Шекспіра. Яґо, герой його трагедії «Отелло», каже: «Якби моя поведінка відображала мої почуття, я незабаром ходив би з відкритою душею і моє серце подзьобали б галки».
До 1880-х років англійські бідняки, не маючи вдома зручних печей, носили святкові страви в пекарню, де їх готували за невелику плату.
Мова йде про кампанію, яку проводило під ту пору англійське духовенство, — щоб на свята жодна торгівля не проводилася. Це було вкрай незручно зайнятим на роботі людям, які лише на свята й могли сходити в крамницю.
«Бобом» у просторіччі тогочасні англійці називали шилінґ — дрібну монету.
Фраза з Євангелія.
Джо Міллер — автор опублікованої в 1739 році збірки жартів і анекдотів.