Сакрал

Щоранку ми вітаєм сонце,

Промінням золотим та сильним

Воно нам землю зігріває,

Його сіяння завжди пильним

Для нас є й іншим не буває.

І кожен з нас у собі носить

Яскраве сонце, що сія

Не тільки вдень, але й щоночі,

Воно нам душі зігріва

І нічогісінько не просить.

Навколо нас є інші люди,

Треба робити, щоб те сонце

Сіяло й іншим людям всюди,

Так і в просягнутій долоньці

Нічого злого хай не буде.

Згадаймо, як нас гріє слово,

Яке належить нашим близьким.

Певно, проміння слова твого

Зігріє душі людям, ми ж бо

Спраглі на слово та добро.