Сборник поэзии

СРІБНІ САНИ

Не мусили писати віршів,

спокійний мати день, спокійну ніч.

Віднині смак вина мені погіршав,

світ помутнів довкола віч.

Не знаєте страждань поета,

для нього дні – мов шпаги, ночі – гірші,

кожна хвиля має гостроту стилета,

переслідують і гонять ненаписані вірші.

Галки, ворони, гави

лопочуть крилами в ночах і днях.

Рахманна лента слави

за серця не заплатить жах.

Галки, ворони, гави

клюють усі гадки в сувоях втоми,

в божевільнім гоні, без угаву

їдуть серцем сріблястими саньми.

Дуднить, гуде земля,

лящать і свищуть батоги.

О кругойдучий шлях,

клятьба моєї снаги.

Зайві, зайві остроги.

Трійка диких бігунів

гуляє й гризе остроги,

бере під ноги місяця пів.

Курява срібним клубом

топтаний сніг несе.

З рушниці гримнули їм в зуби,

хай щезнуть, пропадуть на все.

А може, ні… Думки несталі.

Нехай стрілою грудь пробита,

нехай торощать далі

мене їх золоті копита.