Де той табір нездоланний?
Коні. .. Жито... Забуття…
Чим тоді були старанні
Вранці нашого життя?
Обрій… Наче, як манеться!
Край безбіллю і весни!
Захлине в дорозі серце…
Став я кращий, чи рясний?
Я невинний у полоні
Мрій, пирнаючих в часи.
Де кохання забубонні,
Де перебіги краси.
От уж диво! Майже диво…
Де сховаєш – не знайдеш!
Ось він табір сиротливий -
Бачиш світ… Й жаданно п’еш!
06.07.2011 р