Що таке антична філософія?

1

Примітки перекладача, позначені * див. в кінці книги. [В електронній версії тут і далі верстальник, відносячи ці примітки до відповідних місць у тексті, додає вираз «Прим. перекладача». — Прим. верстальника.]

С. 5 — Гр. слово πόλις традиційно перекладається фр. словом cité, яке своєю чергою пропонує цілий ряд перекладів українською: місто, громада, держава, суспільство, а у випадках, коли йдеться про давньогрецькі реалії, може передаватись калькою з грецької: polis. Автор статті «Поліс, Політейя» «Європейського словника філософій» наголошує: «ніщо не забороняє позначати цю особливу історичну реалію, поліс, терміном «громада» [cité], якщо ми не змішуємо поліс з його містом [ville]»[910] (с. 307), а також, що «поліс не є ані нацією, ані державою, ані суспільством»[911] (с. 308). В укр. перекладі книги П. Адо фр. слово cité передається як «громада» у випадках, коли позначає політичну спільноту; коли ж йдеться про конкретні давньогрецькі політичні утворення, ідентичні відповідним містам — як «місто-громада» або «поліс».

Ті самі проблеми існують з перекладом назви твору Платона Περί πολιτείας, або Πολιτεία. На думку автора цитованої статті це слово позначає або «суб’єктивний зв’язок громадян з полісом» або «об’єктивну організацію функцій керування й управління»[912]; в другому сенсі Πολιτεία часто перекладається як «режим» чи «устрій». В російськомовній та україномовній традиції цей твір прийнято називати «Держава», однак з огляду на те, що слово «держава» в сучасному дискурсі означає модерну політичну реалію, відсутню в античності, а гр. слово Πολιτεία позначає античну реальність, що не має відповідників у сучасних мовах, його сьогодні часто називають калькою з грецької «Політейя». П. Адо часто цитує цей твір, тому в укр. перекладі його книги зберігається назва «Держава», прийнята укр. перекладачем Платона. — Прим. перекладача.

2

Згадаємо про книгу Ж. Дельоза та Ф. Ґваттарі «Що таке філософія» (Deuleuze G., Guattari F. Qu’est-ce que la philosophie? — Paris, 1991), яка за своїм духом та методом досить далека від нашої праці, а також невелику книгу Алексиса Філоненка «Що таке філософія? Кант і Фіхте» (Philonenko A. Qu’est que la philosophie? Kant et Fichte. — Paris, 1991), який y дуже цікавий спосіб порушує проблему сутності філософії на прикладі листів Фіхте та Канта. В «Історичному словнику філософії» (Historisches Wörterbuch der Philosophie. — Basel, 1989. — Bd. 7. — Col. 572–927) читач знайде також чудову добірку розвідок про визначення філософії від античності до наших днів.

3

С. 7 — аґреґація — загальнонаціональний конкурс на заміщення вакантних посад викладачів у ліцеях та університетах. Переможці конкурсу (за кількістю вакансій) отримують престижне звання professeur agregé, яке відрізняє їх від інших викладачів (professeurs certifiés). Аґреґаційний іспит з філософії складається з письмової та усної частини, письмова частина включає роздуми на запропоновану філософську проблему, визначення якогось філософського поняття чи групи понять та коментар запропонованого тексту. — Прим. перекладача.

4

Аристотель, Політика, І, 2, 1252 а 24.

5

С. 9 — екзистенційні (existentiels, existentielles) — такі, що стосуються існування, екзистенції, відповідно екзистенційні настанови — схильність до певного способу існування, екзистенційний вибір — вибір певного способу існування. — Прим. перекладача.

6

Weil Е. Logique de la philosophie. — Paris, 1950. — P. 13.

7

Див. про це статтю Ґотфріда Ґабріеля «Логіка як література? Про значення літературної форми у Вітґенштайна»: Gabriel G. La logique comme littérature? De la signification de la forme littéraire chez Wittgenstein // Le Nouveau Commerce. — 1992. — N. 82–83. — P. 84.

8

С. 11 — П. Адо вживає слово «теоретичне» (théorétique) в його засадничому значенні того, що стосується «пізнання, що має метою знання заради знання, а не заради зовнішньої йому мети», а також «способу життя, що полягає у присвяті свого життя такому методові пізнання» (див. с. 99 і далі [В електронній версії — розділ «Теоретична» форма життя. — Прим. верстальника]), використовуючи натомість слово «теорійне» (théorique) на позначення того, що стосується теорії. Оскільки таке розмежування теоретичного і теорійного є одним із засадничих для книги та філософської концепції П. Адо, неологізм «теорійне», цілком прийнятний та інтуїтивно зрозумілий з погляду укр. мови, відтворюється упродовж усієї книги. — Прим. перекладача.

9

С. 12 — афатик — хворий, що страждає на розлад мовлення, яке до захворювання було у нього сформованим та розвинутим. — Прим. перекладача.

10

Ruffié J. De la biologie à la culture. — Paris, 1976. — P. 357.

11

Жан-П’єр Вернан також вживає цей термін у своїй книзі «Міф та думка у греків»: Vernant J.-Р. Mythe et pensée chez les Grecs. — T. I. — Paris, 1971. — P. 96.

12

Rabbow P. Seelenfürung, Methodik der Exerzitien in der Antike. — München, 1954.

13

Hadot I. Seneca und die griechisch-römische Tradition der Seelenleitung. — Berlin, 1969. (текст докторської дисертації, захищеної в 1965 році і опублікований пізніше без змін).

14

Voelke A.-J. La philosophie comme thérapie de l’âme / Préface de P. Hadot. — Fribourg-Paris, 1993.

15

Domanski J. La Philosophie, théorie ou manière de vivre? Les controverses de l’antiquité à la Renaissance / Préface de P. Hadot. — Fribourg-Paris, 1996.

16

Foucault M. Le Souci de soi. — Paris, 1984. — P. 57.

17

Hadot P. Réflexions sur la notion de culture de soi // Michel Foucault philosophe. Rencontre internationale, Paris, 9, 10, 11 janvier 1988. — Paris, 1989. — P. 261—269.

18

Фрагменти їхніх творів містяться у виданні «Досократики»: Les Présocratiques / Ed. J.-P. Dumont. — Paris: Gallimard, Bibliothèque de la Pléiade, 1988 (надалі цитується як Dumont). Див. також видання, підготовлене тим самим автором і адаптоване для студентів: Les Ecoles présocratiques. — Paris: Gallimard, Folio Essais, n. 152.

19

С. 17 — назва біблійної «Книги Буття» лат. і фр. мовами буквально означає «походження» (Genesis і Genèse відповідно). — Прим. перекладача.

20

Naddaf G. L’Origine et l’évolution du concept grec de phusis. — Leviston-Queenston-Lampeter: The Edwin Mellen Presss, 1992.

21

Геракліт, Фрагмент 35; Платон, Федон, 96 а 7.

22

Див.: Hadot P. Physique et poésie dans le Timée de Platon // Revue de Théologie et de Philosophie. — 1983. — n. 115. — P. 113—133; Naddaf G. L’origine et l’évolution… — P. 341—442.

23

Див.: Naddaf G. L’origine et l’évolution… — P. 443—535.

24

Про дискусії щодо морального виховання у греків див.: Hadot І. Seneca und die griechisch-römische Tradition der Seelenleitung. — Berlin, 1969. — S. 10—38; Hadot I. The Spiritual Guide // Classical Mediterranean Spirituality Egyptian, Greek, Roman / Ed. A.H. Armstrong. — New York: Crossroad, 1986. — P. 436—459.

25

Щодо архаїчної Греції і Афін аж до кінця V століття, див.: Jaeger W. Paideia. La formation de l’homme grec. — Paris: 1964. Хотілось би мати у французькому перекладі і другий том цього твору, де йдеться вже про Сократа і Платона, що був опублікований у Берліні в 1955. Див., також: Marrou Н.-І. Histoire de l’éducation dans l’Antiquité. — Paris, 1950; Lynch J.P. The Origins of Higher Education at Athens // Aristote’s School. A Study of a Greek Educational Institution. — University of California Press, 1972. — P. 32—68.

26

Див.: Jaeger W. Paideia… — P. 29 і далі, де добре показана відмінність між вихованням (аристократа, відповідно до ідеалу його касти) та культурою (людини такої, якою вона повинна бути згідно з філософією).

27

Див.: Jaeger W. Paideia… — P. 236—248.

28

Про конфлікти між філософами та громадою див. давній, але завжди корисний твір Поля Дешарма: Decharme P. La critique des traditions religieuses chez les Grecs. — Paris, 1904.

29

Про sunousia див.: Платон, Апологія Сократа, 19 а.

30

Фрагменти софістів див.: Dumont, р. 981—1178. Про софістів див.: Romeyer-Dherbey G. Les Sophistes. — Paris: 1985; Romilly J. De Les grands sophistes dans l’Athènes de Périclès. — Paris, 1988; Naddaf G. L’origine et l’évolution… — P. 267—338; Lynch J.P. Aristotle’s School… — P. 38—46; Cassin B. L’Effet sophistique. — Paris, 1995.

31

Платон, Софіст, 222 а — 224 d; Аристотель, Заперечення софістів, 165 а 22.

32

С. 22 — загальна культура — ерудиція, пізнання у найрізноманітних областях, якими володіє освічена людина, але в яких не спеціалізується. Поняття загальної культури походить від гр. παιδεία, перекладеної Ціцероном лат. словом humanitas. За доби Відродження загальна культура часто ототожнювалася з «вільними мистецтвами» (граматика, діалектика, риторика, арифметика, музика, геометрія та астрономія). Упродовж усієї своєї історії загальна культура не зводилася лише до пізнань, і була нероздільно пов’язана з вихованням. Так, до неї часто включають не лише ерудицію, а й мовні та цивілізаційні навики, а також правила поведінки включно з правилами етикету. Цей зв’язок загальної культури з вихованням і сьогодні викликає дискусії: з одного боку, вона критикується як засіб дискримінації тих, хто нею не володіє — окремих індивідів (у розвинутих суспільствах) та цілих спільнот (з відмінною культурою), з іншого — прогрес спеціалізації освіти, який витісняє загальну культуру з освітніх програм, сприймається як крах зв’язку ідеї освіти з вихованням людини. — Прим. перекладача.

33

Див. різні погляди на цей предмет: Joly R. Le thème philosophique des genres de vie dans l'Antiquité classique. — Bruxelles, 1956; Burkert W. Platon oder Pythagoras? Zum Ursprung des Wortes «Philosophie» // Hermes. — 1960. — Bd. 88. — S. 159—177; Vogel C.J. de Pythagoras and Early Pythagoreanism. — Assen, 1966. — P. 15, 96—102. Я, так само як і Вальтер Буркерт, вважаю, що анекдот, розказаний Гераклітом Понтійським (Діоген Лаерцій, І., 12; Цицерон, Тускуланські бесіди, V, 8; Ямвліх, Життя Піфагора, 58) є проекцією на Піфагора Платонового поняття philosophia.

34

Геракліт, В 35 (Dumont, р. 134; див. примітку Ж.-П. Дюмона на с. 1236 цього видання, який висуває сумніви щодо автентичності слова «філософ»); про те саме див.: Diels-Kranz, Die Vorsokratiker, Bd. І. — Dublin-Zürich, 1969. — P. 159.

35

Геродот, Історії, І, 30 / Пер. А. Білецького.

36

Див. вище, с. 17 [у електронній версії — розділ Historia перших мислителів Греції. — Прим. верстальника.]; якщо Геракліт і справді говорив про філософів у своєму 35 фрагменті (див. прим. 2 до с. 23 [у електронній версії — прим. 34. — Прим. верстальника.]), то у цьому разі варто зазначити, що він пов’язував філософію з таким збиранням відомостей.

37

Про слово philosophos див. також: Havelock Е.А. Préfacé to Piato. — Cambridge, Mass., 1963. — P. 280—283; Burkert W. Platon oder Pythagoras… — S. 172.

38

Фукідід, Історія Пелопонеської війни, II, 40, 1 / Пер. А. Білецького.

39

Ісократ, Панегірик, §47.

40

С. 26 — П. Адо обігрує подвійне значення фр. слова savoir, яке означає і «знати» і «вміти»; іменник «уміння» французькою звучить як savoir-faire, тобто буквально «знати [як] робити» або «вміти робити».

41

Gladigow В. Sophia und Kosmos. — Hildesheim, 1965; Kerferd G.B. The Image of the Wise Man in Greece in the Period before Plato // Images of Man, Mélanges Verbeke. — Louvain, 1976. — P. 18—28.

42

Гомер, Іліада, 15, 411.

43

Гомер, Гімн Гермесу, І, 511.

44

Bollack J. Une histoire de sophiê (див. також Gladigow W. Sophia und Kosmos…) // Revue des études grecques. — 1968. — T. 81. — P. 551.

45

Солон, Елегії, І, 52.

46

Гесіод, Теогонія, 80—103.

47

С. 28 — гр. слово Ψυχαγωγία можна перекласти як «керування душею», «духовне наставництво» чи, ширше, як «душевну терапію». В Давній Греції ним позначалась релігійна церемонія, яка проводилась з метою заспокоїти душі мертвих. У XX столітті з’являється також психагогіка — душевна терапія чи психотерапія, яка поєднує підходи психіатрії та педагогіки. — Прим. перекладача.

48

Romeyer-Dherbey G. Les Sophistes… — P. 45—49; Lain Entralgo P. The Therapy of the Word in Classical Antiquity. — New Haven, 1970 (див. F. Kudlien, Gnomon, 1973. — P. 410—412).

49

Гесіод, Теогонія, 55.

50

Гесіод, Теогонія, 37.

51

Див.: Epicure. Lettres, maximes, sentences / Traduit et commenté par J.-F. Ballaudé. — Paris, 1994. — 210. (сентенція 10).

52

Платон, Держава, 486 a.

53

Феогнід, Елегійні поеми, 1072, 213.

54

Snell В. Leben und Meinungen der Sieben Weisen. — München, 1952.

55

Платон, Протагор, 343 а—b.

56

Robert L. De Delphes à Oxus. Inscriptions grecques nouvelles de la Bactriane // Académie des inscriptions et belles-lettres. Comptes rendus. — 1968. — P. 416—457.

57

Hadot I. The Spiritual Guide // Classical Mediterranean Spirituality Egyptian, Greek, Roman / Ed. A.H. Armstrong. — New York: Crossroad, 1986. — P. 441—444.

58

Фрасимах, A VIII.

59

Deman Th. Socrate et Jésus. — Paris, 1944. Про Сократа див.: Wolff F. Socrate. — Paris, 1985; Martens E. Die Sache des Sokrates. — Stuttgart, 1992.

60

Див. розділ «Родинний альбом» книги Ф. Вольфа, який блискуче описує їх різні особистості: Wolff F. Socrate… — P. 112—128.

61

Аристотель, Поетика, 1447 b 10. Див.: Müller C.W. Die Kurzdialoge der Appendix Platonica. — München, 1975. — S. 17 u.w.

62

Платон, Апологія Сократа, 20—23.

63

С. 35 — тут і далі, цитуючи Платона, П. Адо передає гр. слово σοφία фр. словом savoir (знання чи уміння, див. прим. до с. 26 [у електронній версії — прим. 40. — Прим. верстальника.]), навіть якщо у фр. перекладах, на які він посилається, стоїть sagesse (мудрість). Укр. перекладачі творів Платона передають σοφία як «мудрість»; в укр. перекладі книги П. Адо у випадку, коли цитується виданий укр. переклад Платона, текст останнього передається без змін, у випадку перекладу цитат Платона з фр. тексту — в інтерпретації П. Адо. — Прим. перекладача.

64

Платон, Апологія Сократа, 23 b / Тут і далі пер. Й. Кобіва.

65

Платон, Держава, І, 337 а / Пер. Д. Коваль.

66

Аристотель, Про заперечення софістів, 183 b 8.

67

Цицерон, Лукулл, 5, 15. Про Сократову іронію див: Schaerer R. Le mécanisme de l’ironie dans ses rapports avec la dialectique // Revue de métaphysique et de morale. — 1941. — T. 48. — P. 181—209; Jankélévitch V. L’Ironie. — Paris, 1964; див. також присвячений Сократові розділ «Лекцій з історії філософії» Ґ. В. Ф. Геґеля.

68

Платон, Бенкет, 174 d—175 d.

69

Платон, Бенкет, 175 d / Тут і далі пер. У. Головач.

70

Платон, Теетет, 150 d.

71

Платон, Лахет, 187 е 6.

72

Платон, Апологія Сократа, 30 е.

73

Там само, 29 d—e.

74

Платон, Апологія Сократа, 36 с.

75

Платон, Бенкет, 221 c—d.

76

Платон, Теетет, 149 а.

77

Платон, Бенкет, 215 с; 218 b.

78

Див.: Ioppolo А.М. Opnione е scienza. — Napoli: Bibliopolis, 1986. — P. 163.

79

Döring K. Der Sokrates des Aischines von Sphettos und die Frage nach dem historisches Sokrates // Hermes. — 1984. — T. 112. — P. 16—30. Див., також: Müller C.W. Die Kurzdialoge… — S. 233, n. 1.

80

Платон, Феаг, 130 d. Див.: Müller C.W. Die Kurzdialoge… — S. 128, n. 1

81

Платон, Бенкет, 215 с—е; 216 а.

82

Платон, Бенкет, 221 е.

83

Ксенофонт, Спогади, IV, 4, 5.

84

Платон, Апологія Сократа, 28 b.

85

Там само, 29 а—b.

86

Там само, 29 Ь—с.

87

Там само, 29 е—30 а.

88

Сократ у Аристотеля, Нікомахова етика, VII, 3, 1145 b 21—27.

89

Сократ у Аристотеля, Евдемова етика, І, 5, 1216 b 6—8; Ксенофонт, Спогади, III, 9, 5.

90

С. 48 — перше і буквальне значення фр. слова réaliser — «здійснювати» (перетворювати на дійсність, реальність), «робити реально існуючим». — Прим. перекладача.

91

А.-Ж. Вольке говорить про так званий Сократів інтелектуалізм наступним чином: «Сократова діалектика поєднує нероздільно пізнання добра та вибір добра» (Voelke A.-J. L’idée de volonté dans le stoïcisme. — Paris, 1973. — P. 194).

92

Платон, Апологія Сократа, 28 b і далі.

93

Платон, Крітон, 50 а.

94

Платон, Федон, 98 е—99 а / Пер. Й. Кобіва.

95

Платон, Апологія Сократа, 41 d.

96

Платон, Апологія, 38 а / Пер. Й. Кобіва.

97

Merleau-Ponty М. Eloge de la philosophie et autres essais. — Paris, 1965. — P. 38.

98

Платон, Апологія, 38 а / Пер. Й. Кобіва.

99

Merleau-Ponty М. Eloge de la philosophie… — P. 44.

100

Ibid. — P. 48.

101

Платон, Апологія, 33 Ь; 31 а—b / Пер. Й. Кобіва.

102

Див.: Dihle A. Studien zur griechischen Biographie. — Gottingen, 1970. — S. 13—20.

103

Плутарх, Чи є політика справою старих, 20, 796 d.

104

Про використання слова philosophie та схожих слів у Платона див.: Dixsaut М. Le Naturel philosophe. — Paris, 1985.

105

Платон, Бенкет, 223 c—d / Тут і далі пер. У. Головач.

106

Hölderlin, Der Rhein.

107

Ніцше, Народження трагедії, §13 / Пер. О. Фешовця.

108

Babut D. Peinture et dépassement de la réalité dans le Banquet de Platon // Revue des études anciennes. — 1980. — T. 82. — P. 5—29; ця стаття передрукована в: Parerga. Choix d’articles de D. Babut. — Lyon, 1994. — P. 171—196.

109

С. 56 — у фр. перекладах «Бенкету» бога Ероса називають його латинізованим ім’ям — Amour (фр. «любов»), через це в оригінальному тексті П. Адо звороти на кшталт «риси постатей Ероса та Сократа мають тенденції до злиття» чи «похвала Ероса Сократом» звучать як «риси постатей Любові та Сократа», «похвала Любові Сократом»; в укр. перекладі тексту П. Адо ім’я бога Amour передається як «Ерос», а слово amour — як «любов». — Прим. перекладача.

110

Платон, Бенкет, 202 е.

111

Платон, Бенкет, 203 а і далі.

112

Платон, Бенкет, 203 c—d.

113

Платон, Бенкет, 203 d.

114

Платон, Бенкет, 174 а; 203 c—d; 220 b. Див.: Jankélévitch V. L’Ironie. — Paris, 1964. — P. 122—125.

115

Приклади можна знайти у Діогена Лаерція, Життя філософів, II, 27—28.

116

Аристофан, Хмари, 445 і далі / Пер. Б. Тена.

117

Платон, Бенкет, 175 е; 221 е.

118

Платон, Бенкет, 215 с.

119

Платон, Бенкет, 220 a—d.

120

Платон, Бенкет, 203 е і далі.

121

Див.: Платон, Федр, 278 d.

122

Див. с. 26 і 357 цієї книги.

123

Платон, Бенкет, 204 а.

124

Платон, Бенкет, 204 b.

125

Див. с. 45 і далі цієї книги.

126

Див.: Платон, Лісід, 218 b 1

127

Krämer H.-J. Platonismus und hellenistische Philosophie. — Berlin, 1971. — S. 174—175; 229—230.

128

С. 63 — традиція вживання в богословських і філософських текстах слова цсл. походження «благо», а не слова укр. походження «добро» встановилася внаслідок диглосії — співіснування церковнослов’янської та української мов у різних регістрах, передусім релігійному/піднесеному і світському/повсякденному. В укр. перекладі книги П. Адо слово «благо» використовується лише для позначення найвищого ступеня добра. — Прим. перекладача.

129

Кіркеґард, Мить, §10.

130

Паскаль, Думки, §553 вид. Брюнсвіка/ Пер. А. Перепаді, О. Хоми.

131

Плотин, Еннеади, III, 5 (50), 9, 44.

132

Платон, Бенкет, 215 b—с.

133

Robin L. Notice // Platon. Le Banquet. Paris, 1981. — 1981. — P. CV.

134

Див. вище, c. 50 і далі.

135

Платон, Бенкет, 211 d—212 а

136

Див. нижче, с. 88 і далі.

137

Ціцерон, Про межі добра і зла, III, 14, 48.

138

Див. нижче, с. 345—352.

139

Ксенофонт, Бенкет, II, 17—19.

140

Nietzsche F. Menschliches, Allzumenschliches, Zweiter Band, Zweite Abteilung: Der Wanderer und sein Schatten, §86.

141

Ісократ, Панегірик, §47.

142

Ісократ, Обмін, §271.

143

С. 69 — у своєму історичному сенсі слово «гуманізм» означає передусім «ренесансний гуманізм» — культурний та інтелектуальний рух, який зародився в Італії доби Відродження. В «класичному» філософському сенсі, про який говорить П. Адо, воно має значення світогляду чи філософської позиції, у центрі яких перебуває людина, що розглядається як найвища цінність, «міра усіх речей». — Прим. перекладача.

144

Hadot І. Arts libéraux et philosophie dans le pensée antique. — Paris, 1984. — P. 16—18.

145

Платон, Бенкет, 208 е.

146

Платон, Бенкет, 209 с.

147

Платон, Федр, 277 а.

148

Robin L. Notice // Platon. Le Banquet. — Paris, 1981. — P. XCII.

149

Сенека, Моральні листи до Луцилія, 6, 6 / Тут і далі у перекладі А. Содомори.

150

Див. важливий твір Г.-Й. Кремера: Krämer H.-J. Platonismus und hellenistische Philosophie. — Berlin, 1971.

151

Див.: Billot M.-F. Académie // Dictionnaire des philosophes antiques / Ed. R. Goulet. — T. 1. — Paris, 1994. — P. 693—789.

152

Наприклад, Дікеарх y «Застільних бесідах» Плутарха (VIII, 2, 719 а), Цицерон (Про державу, І, 15—16; Про межі…, V, 86—87), Августин (Про Град божий, VIII, 4), Нуменій (фр. 24), Прокл (Коментар на Тімей, т. І, 7, 24 Diehl).

153

Платон, Держава, 600 b.

154

Lynch J.P. Aristotle’s School… — P. 61.

155

Платон, Лист VII, 328 b—329 с.

156

Lynch J.P. Aristotle’s School… — P. 59, n. 32 (бібліографія); Isnardi Parente M. L’eredità di Platone nell’Academia antica. — Milan, 1989. — P. 63.

157

Платон, Держава, 519 d.

158

Gaiser K. Philodems Academica. — Stuttgart, 1988. — S. 153 u.w.

159

Закони, VI, 756 e—758 a.

160

Платон, Держава, 592 b.

161

Див.: Frischer B. The Sculpted Word. Epicureanism and Philosophical Recruitment in Ancient Greece. — University of California Press, 1982. — P. 63.

162

Lynch J.P. Aristotle’s School… — P. 63.

163

На цю тему див.: Lynch J.P. Aristotle’s School… — P. 54—63; 93.

164

С. 77 — тіасос — культове об’єднання, що імітувало почет бога, якому було присвячене, а відтак і об’єднання з метою служіння Музам. — Прим. перекладача.

165

Див. нижче, c. 128—129.

166

Gaiser K. Philodems Academica… — S. 154.

167

Плутарх, Застільні розмови, VIII, І, 717 b.

168

Платон, Держава, 522—534.

169

Платон, Держава, 526 е; Плутарх, Застільні розмови, VII, 718 e—f, див.: Hadot І. Arts libéraux et philosophie dans le pensée antique. — Paris, 1984. — P. 98.

170

Див.: Lasserre F. La naissance des mathématiques à l’époque de Platon. — Fribourg-Paris, 1990.

171

Платон, Держава, 539 d—e.

172

Аристотель, Про заперечення софістів, 183 b 7.

173

Див. нижче, с. 136—137, а також: Hadot P. Philosophie, Dialectique, Rhétorique dans l’Antiquité // Studia Philosophica. — 1980. — T. 39. — P. 139—166.

174

Платон, Менон, 75 c—d.

175

Див. Heitsch Е. Erkenntnis und Lebensführung / Akademie der Wissenschaften und der Literatur. — Mainz, Stuttgart, 1994. — Fasc. 9.

176

Düring I. Aristoteles. — Heidelberg, 1966. — S. 9.

177

Див. нижче, c. 203.

178

Платон, Софіст, 263 e 4.

179

Див.: Krämer H.-J. Platonismus und hellenistische Philosophie. — Berlin, 1971.

180

Mittelstrass J. Versch über den sokratischen Dialog // Das Gesrâch / Ed. K. Stierle, R. Warning. — München, 1984. — S. 26.

181

Brisson L. Présupposés et conséquences d’une interprétation ésotériste de Platon // Les Etudes philosophiques. — 1993. — n. 4. — P. 480.

182

Аристотель, Метафізика, 1004 b 25.

183

Платон, Держава, 518 c.

184

Див. вище, c. 47, прим. 3.

185

Hadot І. Arts libéraux… — P. 15.

186

Brisson L. Présupposés… — P. 480.

187

Платон, Держава, 618 b / Пер. Д. Коваль.

188

Платон, Лист VII, 340 c—d.

189

Лист VII, 327 b, 331 d, 336 с.

190

Rabow P. Paidagogia. Die Grundlegung der abendlandischen Erziehungskunst in der Sokratik. — Göttingen, 1960. — S. 102.

191

Платон, Тімей, 89 d—90 a.

192

Платон, Держава, 571—572.

193

Платон, Закони, VII, 808 b—c.

194

Платон, Держава, 604 b—c.

195

Про вправи такого типу в «Крітоні» див.: Martens Е. Die Sache des Sokrates. — Stuttgart, 1992. — S. 127.

196

Платон, Федон, 64 a. Див.: Di Giuseppe R. La teoria délia morte nel Fedone platonico. — Il Mulino, 1993.

197

Schaerer R. La Question platonicienne… — P. 41.

198

Parain B. Le langage et l’existence // L’Existence / Recueil collectif. — Paris, 1945. — P. 173.

199

Платон, Федон, 115 c—d.

200

Платон, Держава, 486 a—b / Пер. Д. Коваль.

201

Платон, Теетет, 173—176.

202

Rabbow P. Paidagogia… — S. 273.

203

Платон, Теетет, 176 b—с.

204

Платон, Федр, 249 b і далі.

205

Платон, Федр, 253 а.

206

Платон, Бенкет, 209 Ь—с.

207

Див. вище, с. 42—43.

208

Ґьоте, Розмова з Екерманом від 12 травня 1825.

209

Платон, Бенкет, 210—212.

210

С. 90 — Елевсинські містерії — обряди, що відбувались в м. Елевсині, на честь богині родючості Деметри та її доньки Персефони. Участь в містеріях передбачала два рівня посвячення у таємниці. — Прим. перекладача.

211

Цитується А. Пармантьє: Parmentier A. La philosophie de Whitehead et le problème de Dieu. — Paris, 1968. — P. 222, n. 83: «Концепт завжди просякнутий емоцією, тобто надією, побоюванням, ненавистю, або ж твердим бажанням чи задоволенням від аналізу…»

212

Parmentier A. La philosophie de Whitehead… — P. 410, n. 131.

213

Платон, Лист VII, 341 с.

214

Платон, Федр, 275—277. Про невідповідності письмового закону та переваги царського слова див., також: Платон, Політик, 294 с—300 с.

215

Платон, Федр, 275 е.

216

Див.: Goulet R. Axiothea // Goulet R. Dictionnaire des philosophes antiques. — T. 1. — Paris, 1994. — P. 691.

217

Gaiser K. Philodems Academica… — S. 148.

218

Див.: Schaerer R. La Question platonicienne… — P. 171; Міттельштрас (Mittelstrass J. Versuch über den sokratischen Dialog… — S. 26) сигналізує про небезпеку, пов’язану з цим стиранням постаті Сократа, переходу від діалогу до монологу та від філософської «форми життя» до «професійного філософського дослідження»…

219

Schaerer R. La Question platonicienne… — P. 67.

220

Ibid. — Р. 174; це, як говорить Аристотель (Поетика, 1447 b) міметичні та поетичні твори.

221

Brisson L. Présupposés… — P. 480.

222

С. 94 — фр. дієслово former має назагал ті самі значення, що й укр. слово «формувати», однак похідний від нього іменник — formation, вживається і у значенні результату формування особистості шляхом набуття нею культурних і професійних навиків, тобто є відповідником укр. слова «освіта» у виразі «мати освіту» (на відміну від найпоширенішого значення укр. слова «освіта», відповідником якого є фр. «éducation», що має також і значення «виховання»; пор. з рос. образование, нім. Bildung). Оскільки П. Адо обігрує значення пари однокорінних слів формувати/інформувати — двох аспектів освітньої діяльності, фр. слово formation передається укр. словом «формування» (див., наприклад, підзаголовок на с. 77 [у електронній версії — підзаголовок Формування та дослідження в Академії. — Прим. верстальника.]). — Прим. перекладача.

223

Платон, Політик, 285 c—d.

224

Про діалоги Платона див. блискуче резюме Л. Брісона в його статті «Платон» в: Jaffro L., Labrune М. Gradus philosophique. — Paris, 1993. — P. 610—613, яка надихнула мене на наступні сторінки.

225

Платон, Парменід, 135 b.

226

Brisson L. Platon // Gradus philosophique… — P. 611.

227

Ця тріада постає в «Евтіфроні», «Крітоні», «Теететі», «Політику», «Парменіді», «Федрі», першому «Алківіаді», «Горгії», «Державі», «Тімеї», «Законах», сьомому «Листі».

228

Schaerer R. La Question platonicienne… — P. 247.

229

Аристотель, Метафізика, І, 982 а 15.

230

Lynch J.P. Aristotle’s School… — P. 68—105.

231

Діоген Лаерцій, Життя філософів, V, 4.

232

Bodéüs R. Le Philosophe et la cité. Recherches sur les rapports entre morale et politique dans la pensée d’Aristote. — Paris, 1982. — P. 171; Bien G. Das Theorie-Praxis Problem und die politische Philosophie bei Plato und Aristoteles // Philosophisches Jahrbuch. — 1968—1969. — Bd. 76. — S. 264—314.

233

Аристотель, Політика, VII, 2, 1324 а 30; М.-Ш. Батаяр (Bataillard М.-Ch. La Structure de la doctrine aristotélicienne de vertus éthiques / Thèse, Université de Paris IV—Sorbonne. — P. 348) розрізняє засадничо три етичних рівня у Аристотеля, «пересічної людини», «красивої і доброї людини», і людини «споглядальної»; Demont P. La cité grecque archaïque et classique et l’idéal de tranquilllité. — Paris, 1990. — P. 349; Godier G. Etudes de philosophie grecque. — Paris, 1926. — P. 215.

234

Аристотель, Нікомахова етика, X, 1178 a 9.

235

Там само, X, 1177а 12—1178 а 6.

236

Там само, X, 1177 b 27 (Тут і далі «Нікомахова етика» цитується за перекладом В. Ставнюка); Аристотель, Про походження тварин, IX, 737 а 9—10.

237

Аристотель, Нікомахова етика, X, 1177 b 34

238

Там само, X, 1177 b 33.

239

Аристотель, Метафізика, XII, 7, 1072 b 14, 25.

240

Аристотель, Нікомахова етика, X, 1175 а 4, 26.

241

Аристотель, Політика, VII, 1325 b (Тут і далі «Політика» цитується за перекладом О. Кислюка).

242

Аристотель, Нікомахова етика, VI, 1144 а 18.

243

Düring І. Aristoteles. — Heidelberg, 1966. — S. 472.

244

Див.: Jaeger W. Aristotle. — Oxford University Press, 1967. — Chap. XII «The Organisation of Research»; Düring I. Aristoteles… — S. 524 u.w.

245

Bourgey L. Observation et expérience chez Aristote. — Paris, 1955. — P. 69 et suiv.

246

Аристотель, Про походження тварин, 760 b 30.

247

Аристотель, Там само, 644 b 22 і далі.

248

Там само, 644 b 31. Див., також, переклад та примітки до цього тексту в: Le Blond J.-M. Aristote, philosophe de la vie. — Paris, 1945. — P. 116 et suiv.

249

Аристотель, Про частини тварин, 644 b 31.

250

Аристотель, Метафізика, XII, 1072 b 4.

251

Аристотель, Поетика, 1448 b 10.

252

Про співвідношення між філософією Аристотеля та елліністичним мистецтвом див.: Onians J. Art and Thought in the Hellenistic Age. The Greek World View 350-50 BC. — London, 1979. — P. 29.

253

Robert L. Héraclite à son fourneau // Robert L. Scripta Minora… — P. 61—73.

254

Див. вище, c. 88—90 [у електронній версії — підрозділ Духовні вправи. — Прим. верстальника].

255

Аристотель, Метафізика, XII, 1072 a 26 і далі.

256

Кант І. Критика здатності судження, §42.

257

Див. вище, с. 101—103 [у електронній версії — розділ «Теоретична»форма життя. — Прим. верстальника].

258

Аристотель, Метафізика, XII, 1075 а 5. «Як людський інтелект, у ті окремі моменти коли він не має [цілком ймовірне припущення Діано в його виданні «Метафізики» (Bari, 1948)] предметом складні речі (оскільки добро містить не та чи та частина, найвище добро є у певній неділимій тотальності, що відрізняється від нього), так і Думка, яка є думкою про себе саму, упродовж усієї вічності». Див., також: Теофраст, Метафізика, 9 b 15 у перекладі Ж. Тріко: «Можливо, найбільш істинним є те, що споглядання Реальностей подібного роду відбувається за допомоги самого розуму, який осягає їх безпосередньо і наче вступає в контакт з ними, а це пояснює той факт, що він ніяк не може помилятися щодо них».

259

Аристотель, Метафізика, І, 982 b 30.

260

Düring І. Aristoteles… — S. 29—30.

261

Bodéüs R. Le Philosophe et la cité… — P. 26.

262

Ibid. — Р. 162.

263

Ibid. Твердячи це, Р. Бодеюс спирається на перший розділ «Нікомахової етики», в якому слухач постає як суддя (Аристотель, Нікомахова етика, 1094 b 27 і далі).

264

Bodéüs R. Le Philosophe et la cité… — P. 127 et suiv.

265

Див. вище, с. 111, прим. 1 [у електронній версії — прим. 258. — Прим. верстальника.]; пор. Aubenque P. La pensée du simple dans la Métaphysique (Z, 17 et Θ, 10) // Etudes sur la Métaphysique d’Aristote / Ed. P. Aubenque. — Paris, 1979. — P. 69—80; Koninck Th. De La noêsis et l’indivisible selon Arisnote // La Naissance de la raison en Grèce. Actes du Congres de Nice, mai 1987 / Ed. J.-F. Mattéi. — Paris, 1990. — P. 215—228.

266

Аристотель, Нікомахова етика, VI, 1142 a 12 і далі; див.: Bodéüs R. Le Philosophe et la cité… — P. 190.

267

Аристотель, Нікомахова етика, VII, 1147 а 21—22.

268

Платон, Лист VII, 341 с.

269

Аристотель, Нікомахова етика, X, 1179 b 4—5.

270

Див.: Bataillard M.-Ch. La Structure de la doctrine aristotélicienne de vertus éthiques / Thèse, Université de Paris IV-Sorbonne. — P. 355—356.

271

Аристотель, Нікомахова етика, І, 1095 а 4—6; див.: Bodéüs R. Le Philosophe et la cité… — P. 185—186.

272

Аристотель, Нікомахова етика, X, 1179 b 24.

273

Bodéüs R. Le Philosophe et la cité… — P. 225; Dûring I. Aristoteles… — S. 435.

274

Bodéüs R. Le Philosophe et la cité… — P. 16.

275

Див. нижче, с. 191 і далі [у електронній версії — підрозділ Нові школи. — Прим. верстальника.].

276

Я маю на увазі передусім роботу: Murray G. Four Stages of Greek Religion. — New York, 1912. (3. ed. 1955). — P. 119 f. «The Failure of Nerve». Майже всі роботи істориків філософії після Дж. Мюррея (Фестюжьєра, Бреє, наприклад) позначені цим упередженням.

277

Див. блискучий твір Б. Жіля: Gille В. Les Mécaniciens grecs. — Paris, 1980, зокрема його розділ про Александрійську школу (р. 54 et suiv.).

278

Платон, Держава, 496 с 5.

279

Див.: Hadot І. Tradition stoïcienne et idées politiques au temps des Grecques // Revue des études latines. — 1970. — T. 48. — P. 146—147; Le Problème du néoplatonisme alexandrin. Hiérocles et Simplicius. — Paris, 1978. — P. 37.

280

Hadot P. La Citadelle intérieure. Introduction aux Pensées de Marc Aurèle. — Paris, 1992. — P. 308 et suiv.

281

Наприклад, Аміній з Самоса та Аполлофан з Пергама; див. зауваження Б. Пюша у «Словнику античних філософів» (Dictionnaire des philosophes antiques / Ed. R. Goulet… — T. I.).

282

Див.: Hadot I. Tradition stoïcienne… — P. 133—161.

283

Діоген Лаертський, Про життя філософів, IX, 61—63.

284

Див.: Muckensturm С. Les gymnosophistes étaientils des cyniques modèles? // Le cynisme ancien et ses prolongements / Ed. M.-J. Goulet-Cazé, R. Goulet. — Paris, 1993. — P. 225—239.

285

Демокрит, фр. 191 (Les Présocratiques, р. 894).

286

Климент Александрійський, Стромати, II, 20, 125, 1.

287

Див.: Muckensturm С. Calanus // Dictionnaire des philosophes antiques / Ed. R. Goulet. — T. II. — P. 157—160.

288

Секст Емпірик, Проти логіків, І, 87—88; див.: Goulet R. Anaxarque d’Abdère // Dictionnaire des philosophes antiques / Ed. R. Goulet. — T. I. — P. 188—191.

289

Демокрит, фр. 9 (Les Présocratiques, p. 894).

290

Див.: Badry H.-C. The Idea of the Unity of Mankind // Schwab H., Diller H. Grecs et Barbares, Entretiens sur l’Antiquité classique. — Geneve: Fondation Hardt, 1962. — T. VII. — P. 169—204; Moles J. Le cosmopolitisme cynique // le cynisme ancient et ses prolongements… — P. 259—280.

291

С. 126 — Франція є однією із небагатьох країн (поруч з пострадянськими), де філософія входить до загальноосвітньої програми, а отже вважається невід’ємним елементом загальної культури. На відміну від пострадянських країн, де філософія викладається у ВНЗ, у Франції філософія викладається у старших класах середньої школи, однак випускний іспит з філософії є обов’язковим не для всіх, а лише для тих, хто здобуває бакалаврат (академічний ступінь, що відповідає середній освіті) гуманітарного профілю. — Прим. перекладача.

292

Про технічний словник греків, в якому школа визначалась як інституція і як напрям вчення, див.: Glucker J. Antiochus and the Late Academy. — Göttingen, 1978. — P. 159—225.

293

Діоген Лаертський, Про життя філософів, IV, 16.

294

Див.: Lynch J.-P. Aristotle’s School… — P. 106—134.

295

Діоген Лаертський, Про життя філософів, III, 41; V, 11, 61, 69; X, 16.

296

Diano С. La philosophie du plaisir et la société des amis // Diano C. Studi e saggi di filosofia antica. — Padoue, 1973. — P. 368—369. Epicuro, Opéré / Ed. G. Arrighetti. — Torino, 1973. — P. 443, 471. Про організацію школи епікурейців див.: Witt N.W. de. Epicurus and his philosophy. — University of Minnesota Press, 1954; Organization and Procedure in Epicurean Groups // Classical Philology. — 1936. — T. 31. — P. 205—211; Hadot I. Seneca… — P. 48—53.

297

Діоген Лаертський, Про життя філософів, IV, 19.

298

Там само, V, 4; Lynch J.P. Aristotle’s School… — P. 82.

299

Діоген Лаертський, Про життя філософів, VII, 5—6, 36.

300

Пер. Фюстіжьєра (La Révélation d’Hermès Trismégiste. — Paris, 1949. —T. II. — P. 269, 292—305).

301

Діоген Лаертський, Про життя філософів, VII, 27.

302

Секст Емпірик, Піронові тези, І, 16—17, пер. М.-О. Ґуле-Казе (Le cynisme est-il une philosophie? // Contre Platon, S. Le Platonisme dévoilé / Ed. M. Dixsaut. — Paris, 1993. — P. 279).

303

Voelke A.-J. La philosophie comme thérapie de l’âme. Etudes de ph ilosophie hellénistique. — Fribourg-Paris, 1993.

304

С. 133 — догма — твердження, що не підлягає сумніву і не потребує доведення, аналогічно до аксіом у математиці. У випадку, коли вчення філософської школи ґрунтується на певному наборі подібних тверджень, прийняття їх істинності є умовою приєднання до школи. Негативні конотації слова догма сьогодні обумовлені тим, що поняття догми застосовується винятково до релігійної сфери, тоді як новочасна філософія і заснована на ній світська культура декларує бажання спиратися виключно на обґрунтовані засади, долати упередження, піддавати все сумніву тощо.

305

Alexandre d'Aphrodise, In Aristotelis Topica comment., P. 27, 13 Wallies // CAG, — T. II, 2. — Berlin, 1892.

306

Hadot P. Philosophie, Dialectique, Rhétorique dans l’Antiquité // Studia Philosophica. — 1980. — T. 39. — P. 147 et suiv.

307

Цицерон, Про межі добра і зла, IV, 3, 7.

308

Див.: Hadot І. Epicure et l’enseignement philosophique hellénistique et romain // Actes du VII Congrès de l’Asociation Guillaume Budé. — Paris, 1969. — P. 347—354.

309

Hadot І. Epicure et l'enseignement philosophique… — P. 351—352.

310

Hadot P. Les modèles de bonheur proposés par les philosophies antiques // La Vie spirituelle. — 1992. — T. 147, n. 698. — P. 40—41.

311

Зібрання свідчень про нього див.: Paquet L. Les Cyniques grecs. Fragments et témoignages / Avant-Propos de M.-J. Goulet-Cazé. — Paris, 1992. Див., також: Goulet-Cazé M.-O. L’Ascèse cynique. — Paris, 1986; Les actes du colloque «Le cynisme ancien et ses prolongements»… (P. 152, n. 2).

312

Діоген Лаертський, Про життя філософів, VI, 46, 69, 97.

313

Там само, VI, 38.

314

Там само, VI, 69.

315

Там само, VI, 103; див.: Goulet-Cazé М.-О. Le cynisme est-il une philosophie…

316

Діоген Лаертський, VI, 36, 75—76, 82—84.

317

Там само, VI, 38—39.

318

Там само, VI, 22.

319

Там само, VI, 54.

320

Там само, IX, 61—70; зібрання свідчень див.: Pirrone. Testimonianze / Ed. F. Decleva Caissi. — Napoli, 1981; Conche M. Pyrrhon ou l’apparence. — Villers-sur-Mer, 1973.

321

Діоген Лаертський, Про життя філософів, IX, 66.

322

Philosophes taoïstes / Textes traduits par Liou Kia Hway, B. Grynpas. — Paris, 1980. — P. 141; Shitao. Les propos sur la peinture du moine Citrouille-amère / Trad. et commentaire de P. Ryckmans. — Paris, 1984. П. Рікман визнає у цьому прикладі (p. 12) вищу даоїстську простоту, яка є чистою віртуальністю та відсутністю бажань.

323

Діоген Лаертський, Про життя філософів, IX, 63.

324

Див. вірші його учня Тімона (Секст Емпірик, Проти моралістів, 20): «Природа божественного та доброго є незмінною, від неї людина отримує життя, завжди рівне самому собі». Тут Пірон постає як догматик, це добре показав Ф. Деклева Каіцці (Decleva Caizzi F. Pirrone… — P. 256—258), a також В. Ґьорлер y рецензії на його книгу (Gôrler W. Archiv für Geschichte der Philosophie. — 1985. — Bd. 67. — S. 329 u.w.).

325

Цицерон, Про межі добра і зла, II, 13, 43; IV, 16, 43.

326

Діоген Лаертський, Про життя філософів, IX, 66.

327

С. 147 — медитація — духовна практика, яка зазвичай полягає у зосередженні думки на певному предметі чи на самому собі. Хоча в сучасному укр. дискурсі слово «медитація» асоціюється переважно зі східними релігійними чи психотерапевтичними практиками, П. Адо нагадує, що така практика невід’ємна від античних духовних вправ, звідки вона переходить у християнські молитовні практики і в новочасну філософію (див. с. 234 [у електронній версії — закінчення розділу Філософія та двозначність філософського дискурсу. — Прим. верстальника.]). Через це укр. слово «медитація» зберігається в укр. перекладі книги П. Адо всюди, де фр. слово méditation вживається у окресленому значенні. — Прим. перекладача.

328

Там само, IX, 63—64.

329

Там само, IX, 69.

330

Epicure. Lettres, maximes, sentences / Introd., trad. et com. par J.-F. Balaudé. — Paris, 1994, далі цитується як Balaudé. Цей твір є чудовим вступом до вивчення епікурейства. Грецький текст з італійським перекладом див.: Epicuro. Opéré / Ed. G. Arrighetti. — Torino, 1973, далі цитується як Arrighetti.

331

Diogenes of Oinoanda. The Epicurean Inscription / Ed. by M.F. Smith. — Napoli, 1992.

332

Ватиканські сентенції, §33, Balaudé, p. 213. Я відтворюю переклад Ж-Ф. Балоде, додаючи туди згадку про Зевса, якої, звичайно, немає в тексті рукопису, але мені ця вставка здається виправданою тим, що в грецькому тексті стоїть kan.

333

Diano С. La philosophie du plaisir et la société des amis… — P. 360.

334

Цицерон, Про межі добра і зла, І, 18, 57—19, 63. Див.: Voelke A.-J. La philosophie comme thérapie de l’âme… — P. 59—72, розділ «Порожні думки та потрясіння душі».

335

Kràmer H.-J. Platonismus und hellenistische Philosophie… — P. 164—170, 188—211, 216—220.

336

Епікур, Лист Менекею, §128, Balaudé, р. 194.

337

Сенека, Моральні листи до Луцилія, LXVI, 45.

338

Krämer H.-J. Platonismus und hellenistische Philosophie… — P. 218.

339

С. 151 — синестезія — поєднання чи накладання даних, специфічних для різних органів чуття. — Прим. перекладача.

340

Diano С. La philosophie du plaisir et la société des amis… — P. 364.

341

Rousseau J.-J. Les Rêverie… — Paris, G.F., Flammarion, 1978. — P. 102 (Cinquième promenade).

342

Цицерон, Про межі добра і зла, І, 18, 59.

343

Епікур, Лист Менекею, §127—128, Balaudé, р. 116, 194.

344

Платон, Держава, 558 d.

345

Arrighetti, р. 567 [240].

346

Епікур, Головні максими, XXX (Balaudé, р. 204); Порфирій, про утримання, I, 49.

347

Лукрецій, Про природу речей, III, 31 і далі.

348

Festugière A.-J. Epicure et ses dieux. — P.: 1946. — P. 51—52.

349

Епікур, Головні максими, XI, XII; Лист до Піфокла, §85; див., також: Balaudé, р. 175, 201; Festugière A.-J. Epicure et ses dieux… — P. 53.

350

Епікур, Лист до Піфокла, §86—87 (Balaudé, р. 106—111, 176).

351

Цицерон, Про межі добра і зла, І, 6, 18—20.

352

Цицерон, Про долю, 9, 18; 10, 22; 20, 46; Про природу богів, І, 25, 69. Див.: Arrighetti, р. 512—513.

353

Лукрецій, Про природу речей, II, 289—293 / Тут і далі цитується в пер. А. Содомори.

354

Ціцерон, Про межі добра і зла, І, 6, 19: «Ніщо не є ганебнішим для фізика, аніж визнати, що якийсь факт не має причини»; Sedley D. Epicurus’ Réfutation of Determinism // ΣYZHTHΣIΣ. Studi sull’epicureisme greco e romano offerti a Marcello Gigante, Contributi. — Napoli, 1983. — P. 11—51

355

Епікур, Лист Менекею, §124—125, Balaudé, p. 192; Diano C. La philosophie du plaisir et la société des amis… — P. 362.

356

Balaudé, р. 32.

357

Епікур, Лист Менекею, §123, Balaudé, р. 192.

358

Епікур, Головні думки, І, Balaudé, р. 199.

359

Festugière A.-J. Epicure et ses dieux… — P. 95.

360

Ibid. — P. 98.

361

Decharme P. La critique des traditions religieuses chez les Grecs. — Paris, 1904. — P. 257.

362

Епікур, Лист Менекею, §124, §135; Balaudé, р. 192, 198.

363

Філодем (Papyrus Herculan. 1005, col. IV, 10—14), текст, підготовлений М. Джіґанте (Gigante М. Ricerche Filodemee. — Napoli, 1983. — P. 260, n. 35 a; Arrighetti, p. 548.

364

Festugière A.-J. Epicure et ses dieux… — P. 36—70; Diano C. La philosophie du plaisir et la société des amis… — P. 365—371.

365

Сенека, Моральні листи до Луцилія, VII, 11; Diano C. La philosophie du plaisir et la société des amis… — P. 370.

366

Див.: Sudhaus S. Epikur als Beichtvater // Archiv für Religionswissenschaft. — 1911. — 14. — S. 647—648; Schmid W. Contritio und «Ultima linea rerum» in neuen epikureischen Texten // Rheinisches Muséum. — 1957. —100. — S. 301—327; Hadot I. Seneca… — P. 67.

367

Сенека, Моральні листи до Луцилія, XXV, 5.

368

Philodemi Péri Parrhesias / Ed. A. Olivieri. — Leipzig, 1914. — S. 22; Gegante M. Philodème, Sur la liberté de parole // Actes du VIII Congrès de l’Association Guillaume Budé. — Paris, 1969. — P. 196—217.

369

Це тема книги Б. Фішера (Fischer В. The Sculpted Word).

370

Епікур, Лист Менекею, §135; Balaudé, р. 198.

371

Ватиканські сентенції, Balaudé, р. 212.

372

Arrighetti, р. 427 [52]; див. Марк Аврелій, Наодинці з собою. Роздуми, IX, 41

373

Цицерон, Про межі добра і зла, І, 20, 65.

374

Пліній Старший, Природна історія, XXXV, 144, 99; Witt N.W. de. Epicurus… — P. 95—96.

375

Горацій, Послання, І, 4, 13; Філодем, Про смерть, книга IV, 38, 24 (цит. за: Gigante М. Ricerche Filodemee. — Napoli, 1983. — P. 181, 215—216).

376

Hoffman E. Epikur // Dessoir M. Die Geschichte der Philosophie. — Wiesbaden, 1925. — Bd. I. — S. 223.

377

Фрагменти стоїків зібрані Г. фон Арнімом, див.: Arnim H. Von Stoicorum Veterum Fragmenta. — I—IV. — Leipzig, 1905 (перевидання: Stuttgart, Teubner, 1964). Дж. Мансфелд готує нове видання фрагментів. Дуже зручний переклад певного числа текстів стоїків (Сенека, Епіктет і Марк Аврелій та свідчення Діогена Лаертського, Цицерона та Плутарха про стоїцизм) міститься в: Les Stoïciens / Ed. Е. Bréhier, P.-V. Schuhl. — Paris: Gallimard, Bibliothèque de Pléiade, 1964 (надалі цитується як Les Stoïciens).

378

Lynch J.-P. Aristotle’s School… — P. 143; Hadot I. Tradition stoïcienne et idées politiques au temps des Gracques // Revue des etudes latines. — 1971. — T. 48. P. 161—178.

379

Платон, Апологія Сократа, 41 d, див., також, 30 b і 28 е.

380

Епіктет, Підручник, § 1; Бесіди, І, 1, 7; І, 4, 27; І, 22, 9; II, 5, 4.

381

Сенека, Моральні листи до Луцилія, XX, 5.

382

Stoicorum Veterum Fragmenta (надалі цитується як SVF), І, 179.

383

SVF, III, § 68 (Les Stoïciens, р. 97).

384

Цицерон, Про межі добра і зла, III, 4, 16—22; див. блискучий коментар до цього тексту у В. Ґолдшмідта: Goldschmidt V. Le Système stoïcien et l’idée de temps. — Paris, 1977. — P. 125—131; Hadot I. Seneca… — P. 73—75.

385

Марк Аврелій, Наодинці з собою. Роздуми, IV, 27 / Тут і далі — у перекладі Р. Паранька.

386

Rodier G. Etudes de philosophie grecque. — Paris, 1926. — P. 254—255; Goldschmidt V. Le Système stoïcien… — P. 59, n. 7.

387

SVF, II, §413—421.

388

SVF, II, §952; Les Stoïcien, р. 481.

389

Марк Аврелій, Наодинці з собою. Роздуми, VII, 34.

390

Сенека, Моральні листи до Луцилія, CVII, 11.

391

Марк Аврелій, Наодинці з собою. Роздуми, VIII, 35.

392

Епіктет, Підручник, §5; Les Stoïciens, р. 1113.

393

SVF, II, §91 — Секст Емпірик, Проти логіків, II, 397, пер.: Hadot P. La Citadelle intérieure. — Paris, 1992. — P. 124.

394

Цицерон, Про долю, 19, 43; див.: Hadot P. La Citadelle intérieure… — P. 124.

395

Авл-Гелій, Аттичні ночі, XIX, 1, 15—20, пер.: Hadot P. La Citadelle intérieure… — P. 120.

396

Епіктет, Підручник, §8; Les Stoïciens, р. 114

397

Див.: Hadot P. La Citadelle intérieure… — P. 122—123, 180 et suiv.

398

Я запозичую цей переклад у А. Ґ. Кіда, див.: Kidd I.G. Posidonius on Emotions // Problems in Stoicism / Ed. by A.A. Long. — London, 1971. — P. 201. Про властиві дії див.: Hadot І. Seneca… — P. 72—78; Goldschmidt V. Le Système stoïcien… — P. 145—168; Hadot P. La Citadelle intérieure… — P. 204–—206.

399

Див.: Hadot P. La Citadelle intérieure… — P. 220—224.

400

Сенека, Про милосердя, II, 3, 3.

401

С. 176 — секта — група людей, що поділяють одне вчення, філософське, релігійне чи інше. Слово «секта» сьогодні використовується переважно в релігійному дискурсі (де набуло негативних конотацій через протиставлення «сект» «ортодоксії»), хоча ще в Новий час вживалося в історико-філософському значенні. Поняття секти відрізняється від поняття школи тим, що остання характеризується інституційною єдністю. — Прим. перекладача.

402

Марк Аврелій, Наодинці з собою. Роздуми, III, 11; див.: вище, с. 174, прим. 2 [у електронній версії — прим. 397. — Прим. верстальника.].

403

Там само, VI, 13.

404

Див. нижче, с. 271—273 [у електронній версії — підрозділ ПОГЛЯД ЗГОРИ. — Прим. верстальника.].

405

Марк Аврелій, Наодинці з собою. Роздуми, X, 11, 18.

406

Хрісіпп (SVF, t. II, §912) говорить про порозуміння, яке мають мудрі з Долею; Марк Аврелій, Думки, III, 16, 3; VIII, 7.

407

Про цю вправу див.: Hadot І. Seneca… — Р. 60—61; Hadot P. La Citadelle… — P. 220—224.

408

Філон, Про окремі закони, II, 46.

409

Марк Аврелій, Наодинці з собою. Роздуми, II, 5, 2.

410

Див.: Hadot P. La Citadelle… — P. 216—220.

411

SVF, I, Ariston, §351—352; Діоген Лаертський, Про життя філософів…, VI, 103.

412

Діоген Лаертський, Про життя філософів, VII, 39, 41. Див.: Hadot P. Les divisions des parties de la philosophie dans l’Antiquité // Muséum Helveticum. — 1979. — T. 36. — P. 201—223; Philosophie, discours philosophique et divisions de la philosophie chez les stoïciens // Revue internationale de philosophie. — 1991. — T. 45. — P. 205—219; La philosophie éthique: une éthique ou une pratique // Problèmes de morale antique / Ed. P. Demont, Fadulté des Lettres, Université de Picardie. — 1993. — P. 7—37. Див. зауваження K. Ієродіяконоу (Ierodiakonou K. The Stoic Division of Philosophy // Phronesis. — 1993. — T. 38. — P. 59—60) які, на мою думку, лише підтверджують зрештою мою інтерпретацію.

413

Фрагменти їх творів зібрані у виданні Ф. Верлі, що вийшло в десяти випусках з двома додатками: Wehrli F. Die Schule des Aristoteles. — Basel, 1944—1959, 1974—1978. Див., також: Lynch J.P. Aristotle’s School. — Berkeley, 1972, а також підсумкову працю: Moreau J. Aristote et son école. — Paris, 1962.

414

Див.: Goulet R. Aristarque de Samos // Dictionnaire des philosophes antiques… — T. I. — P. 356.

415

Див. про це: Hadot І. Seneca… — Р. 40—45.

416

Ioppolo А.-М. Opinione е scienza. — Napoli, 1986. — P. 44—50, 53—54 (надалі цитується як Ioppolo).

417

Ціцерон, Про межі добра і зла, II, 1, 1—4.

418

Платон, Апологія Сократа, 23 b, 38 а, 41 Ь—с.

419

Див.: Lévy С. La nouvelle Académie a-t-elle été antiplatonicienne? // Contre Platon, 1. Platonisme dévoilé… — P. 144—149; Ioppolo, p. 49.

420

Ioppolo, p. 162—165.

421

Ioppolo, p. 139; Іопполо цитує роботу Плутарха «Проти Колота» (1122 с—е).

422

Іорроіо, р. 135—146.

423

Сенека, Благодіяння, II, 10, 1.

424

Іорроіо, р. 203—209.

425

Цицерон, Тускуланські бесіди, V, 11, 33; Лукулу, 3, 7—8.

426

Про еклектизм див.: Hadot І. Du bon et du mauvais usage du terme «éclectisme» dans l’histoire de la philosophie antique // Herméneutique et ontologie. Hommage à Pierre Aubenque / Ed. R. Brague, J.-F. Courtine. — Paris, 1990. — P. 147—162. Про еклектизм в добу Просвітництва, який мислився як позиція, що полягає в самостійному мисленні і не підлягає «авторитетам», див.: Holzhey H. Der Philosoph für die Welt? Eine chimäre der deutschen Aufklärung? // Esoterik nd Exoterik der Philosophie / Hrsg. H. Holzhey. — Basel, 1977. — P. 132.

427

Цицерон, Про долю, 11, 24—25.

428

Див.: Babut D. Du scepticisme au dépassement de la raison. Philosophie et foi religieuse chez Plutarque // Parerga. Choix d’articles de D. Babut. — Lyon, 1984. — P. 549—581.

429

Плутарх, Застільні розмови, І, 2, 613 b.

430

Головне джерело — твори Секста Емпірика. Головні тексти зібрані в: Oeuvres choisies de Sextus Empiticue / Trad. J. Grenier, G. Goron. — Paris, 1948, та Dumont J.-P. Les Sceptiques grecs / Textes chois. — Paris, 1966 (надалі цитується як Dumont).

431

Voelke A.-J. La philosophie comme thérapie de l’âme… — P. 107—126.

432

Секст Емпірик, Піронові тези, III, 280; Dumont, р. 212. А.-Ж. Вельке зближує цю «філантропію» з філантропією античних медиків (Voelke A.-J. La philosophie comme thérapie de l'âme… — P. 109).

433

Секст Емпірик, Піронові тези, І, 27—30; Dumont, р. 13—14.

434

Секст Емпірик, Піронові тези, І, 36—39; Dumont, р. 49; Діоген Лаерцій, IX, 79—88.

435

Діоген Лаерцій, Про життя філософів, IX, 88.

436

Секст Емпірик, Піронові тези, І, 206; І, 188; Voelke A.-J. La philosophie comme thérapie de l’âme… — P. 123 et suiv.

437

Voelke A.-J. La philosophie comme thérapie de l’âme… — P. 116.

438

Секст Емпірик, Проти моралістів, 141—166; Dumont, р. 206—212.

439

Секст Емпірик, Піронові тези, І, 15, 197; Dumont, р. 12, 43.

440

Секст Емпірик, Піронові тези, І, 188–205; Dumont, р. 41—48.

441

Див.: Lynch J.P. Aristotle’s Shool… — P. 154—207; Glucker J. Antiochus and the Late Academy… — P. 373—379.

442

Цицерон, Нові академічні книги, 4, 15—12, 43.

443

Hadot І. Le phoblème du néoplatonisme alexandrin. Hiéroclès et Simplicius. — Paris, 1978. — P. 73—76.

444

Hadot I. Arts libéraux et philosophie dans la pensée antique. — Paris, 1984. — P. 213—261.

445

С. 193 — ефеби — юнаки, що досягнули повноліття і готувались до повноцінного громадянського життя (з 18 до 20 років). Їх навчання включало військову та загальноосвітню підготовку. — Прим. перекладача.

446

Ibid. — Р. 217—218.

447

Goulet R., Aouad М. Alexandros d’Aphrodisias // Dictionnaire des philosophes… — T. I. — P. 125—126; Thillet P. Introduction à Alexandre d’Aphrodise // Traité du Destin. — Paris, 1984. — P. XLIX—L.

448

Lynch J.P. Aristotle’s SchooL. — P. 177—189; Hadot I. Le problème du néoplatonisme… — P. 9—10.

449

Цицерон, Про Оратора, І, 11, 47.

450

Прокл, Коментар на Тімей, Diehl, t. І, р. 76; Festugière, t. І, р. 111.

451

Авл-Гелій, Аттичні ночі, І, 9, 8.

452

Епіктет, Підручник, §49; натяки на коментарі текстів в межах викладання див., також: Бесіди, І, 10, 8; І, 26, 13.

453

Порфирій, Життя Плотина, 14, 10; див., також; Goulet-Gazé М.-О. … — T. І. — Р. 262—264.

454

Chenu M.-D. Introduction à l’étude de saint Thomas d'Aquin. — Paris: Vrin, 1954. — P. 55.

455

С. 198 — фр. слово professeur означає як професію викладача, так і посаду — від «професора школи» (шкільного викладача) до професора університету (найвищого статусу університетського викладача). В укр. мові слово «професор» вживається лише в останньому значенні, тому фр. слово professeur перекладається тут як «викладач». — Прим. перекладача.

456

Д.Л., VII, 53—54.

457

Платон, Тімей, 24 с.

458

Див.: Robert L. Trois oracles de la Théosophie et un prophète d’Apollon // Académie des iscriptions et belles-lettres, comptes rendus de l’année 1968. — P. 568—599; Robert L. Un oracle gravé à Oinoanda // Académie des iscriptions et belles-lettres, comptes rendus de l’année 1971. — P. 597—619.

459

Див.: Hadot P. Théologie, exégèse, révélation, écriture dans la philosophie grecque // Les Règles de l’interprétation / Ed. Par M. Tardieu. — Paris, 1987. — P. 13—14.

460

Епіктет, Бесіди, III, 21—23; Підручник, §49.

461

С. 219 — епоптика — вищий рівень посвячення у містеріях. — Прим. перекладача.

462

Плутарх, Ізіда та Озіріс, 382 d. Див.: Hadot P. La division des parties de la philosophie dans l’Antiquité // Muséum Helveticum. — 1979. — T. 36. — P. 218—221 (bibliogr).

463

Hadot І. Le problème du néoplatonisme… — P. 160—164; Hadot I. Introduction (chap. III) // Simplicius. Commentaire sur le Manuel d’Epictète. — Leyde, 1996.

464

Авл-Гелій, Аттичні ночі, І, 26, 1—11. Про Епіктета див.: Souilhé J. Introduction // Epictète. Entretiens. — 1948. — T. І. — P. XXIX.

465

Порфирій, Життя Плотина, 3, 35.

466

Авл-Гелій, Аттичні ночі, XVII, 8; VII, 13.

467

Burkert W. Lore and Science in Ancient Pythagoreanism. — Harvard University Press, 1972. — P. 199.

468

Аристофон, Піфагореєць: Les Présocratiques / Ed. J.P. Dumont. — P. 612.

469

Burkert W. Lore and Science in Ancient Pythagoreanism… — P. 150—175.

470

Les Vers d’or pythagoriciens / Ed. avec un commentaire P.C. van der Horst. — Leiden, 1932; Meunier M. Pythagore, Les Vers d’or, Hiéroclès, Commentaire sur les Vers d’or. — Paris, 1979.

471

Порфирій, Життя Піфагора; Ямвліх, Піфагор.

472

Тавр в Аттичних ночах Авла-Гелія, II, 9; див.: Festugière A.-J. Sur le De vita pythagorica de Jamblique // Etudes de philosophie grecque. — Paris, 1971. — P. 437—462.

473

Порфирій, Про утримання, І, 2, 3 і 3, 3.

474

Там само, І, 27, 1.

475

Там само, І, 29, 1—6.

476

Див. вище, с. 115, прим. 1 [у електронній версії — прим. 267. — Прим. верстальника.].

477

Тімей, 90 а.

478

Порфирій, Про утримання, І, 29, 5—6.

479

Див. вище, с. 101—102 [у електронній версії — розділ «Теоретична» форма життя. — Прим. верстальника.].

480

Порфирій, Про утримання, І, 29, 1—6.

481

Плотин, Еннеади, II, 9 (33), 14, 11.

482

Порфирій, Життя Плотина, 7, 31.

483

Порфирій, Про утримання, І, 41, 5.

484

Порфирій, Життя Плотина, 8, 201.

485

Порфирій, Там само, 9, 18; 8, 19.

486

Порфирій, Там само, 23, 7—18.

487

Плотин, Еннеади, VI, 7(38), 34, 9—37; див. примітки та коментар в: Hadot P. Plotin, Traité 38. — Paris, 1988.

488

Платон, Бенкет, 210 е 4.

489

Там само, 211 d—e.

490

Філон, Про сни, II, 232.

491

Merlan Ph. Monopsychism, Mysticism, Metaconsciousness, Problems of the Soul in the Neoaristotelian and Neoplatonic Tradition. — The Hague, 1963. — P. 35 sq.

492

Порфирій, Життя Плотина, 4, 11; 5, 5.

493

Емпедокл В 109; Демокрит В 164.

494

Еннеади, IV, 7 (2), 10, 27 і далі.

495

Там само, IV, 7 (2), 10, 30; І, 6 (1), 9, 7.

496

Там само, V, 3 (49), 4, 14 і далі.

497

Там само, V, 3 (49), 4, 10.

498

Див. вище, с. 99—103 [у електронній версії — розділ «Теоретична» форма життя. — Прим. верстальника.].

499

Там само, V, 1 (10), 12, 14.

500

Див.: Hadot P. Introduction à Plotin, Traité 38. — Paris, 1988. — P. 31—43

501

Еннеади, V, 8 (31), 10, 40.

502

Там само, V, 3 (49), 8, 22; див.: Bréhier Е. La Philosophie de Plotin. — Paris, 1982. — P. 98.

503

Там само, V, 3 (49), 4, 29.

504

Там само, VI, 5 (23), 12, 20.

505

Там само, VI, 7 (38), 36, 19.

506

Там само, VI, 9 (9), 1—4; переклад див.: Plotin. Traité 9 / Tr. P. Hadot. — Paris: 1994.

507

Еннеади, VI, 9 (9), 3, 37—54.

508

Там само, VI, 9 (9), 10, 15; 11, 11.

509

Там само, VI, 9 (9), 11, 12.

510

Там само, V, 3 (49), 17, 37.

511

Там само, VI, 7 (38), 36, 6—10; VI, 9 (9), 4, 11—16.

512

Там само, IV, 7 (2), 10, 30; І, 6 (1), 9, 7.

513

Див.: Plotin, Traité 38 / Trad. P. Hadot… — P. 37—44.

514

Еннеади, II, 9 (34), 15, 39—40.

515

Про гармонізацію Платона та Аристотеля див: Hadot І. Aristote dans l’enseignement philosophique néoplatonicien // Revue de théologie et de philosophie. — 1992. — T. 124. — P. 407—425; про уявлення неоплатонівських коментаторів про твори Аристотеля див.: Hadot І. Simplicius. Commentaire sur les Catégories. Fasc. I. — Leyden, 1990. — P. 63—107.

516

Див.: Festugière A.-J. L’ordre de lecture des dialogues de Platon aux V–VI siècles // Etudes de philosophie grecque… — P. 535—550.

517

С. 222 — «геометричним чином», тобто у спосіб, у який доводяться теореми в геометрії.

518

Див., наприклад: Masullo R. Il Tema degli «Esercizi Spirituali» neila Vita Isidori di Damascio // Talariskos. Studia Graeca Antonio Garzya sexagenario a discipulis oblata. — Napoli, 1987. — P. 225—242.

519

Див.: Lewy H. Chaldaean Oracles and Theurhy. — Paris, 1978, 2-е éd.; Saffrey H.D. Recherches sur le néoplatonisme après Plotin. — Paris, 1990. — P. 33—94: Hadot P. Théologie, exégèse… — P. 26—27.

520

Ямвліх, Про єгипетські містерії II, 11.

521

Див.: Sheppard A. Proclus’ Attitude to Theurhy // Classical Quarterly. — 1982. — T. 32. — P. 212—224; Saffrey H.-D. From Iamblichus to Proclus and Damascius // Classical Meditterranean Spirituality / Ed. by A.H. Armstrong. — New York, 1986. — P. 250—265.

522

Saffrey H.-D. Recherches sur le néoplatonisme après Plotin… — P. 54—56.

523

Цицерон, Про межі…, III, 72; Діоген Лаерцій, Про життя, вчення і висловлювання знаменитих філософів (далі — Д.Л.), VII, 39, 41; див. вище, с. 176—182 [у електронній версії — підрозділ Вправи. — Прим. верстальника.].

524

Сенека, Про постійність мудреця, 7, 1; Про провидіння, II, 9.

525

Див.: Hadot І. Tradition stoïcienne et idées politiques au temps des Grecques // Revue des études latines. — 1970. — T. 48. — P. 174—178.

526

Див. Hadot P. La Citadelle intérieure. — Paris, 1992. — P. 16, 31.

527

Порфирій, Життя Плотина, 7, 32.

528

Д.Л., IV, 18.

529

Див.: Порфирій, Лист до Марсели, §31.

530

Епіктет, Бесіди, II, 21, 4—6.

531

Сенека, Моральні листи до Луцилія, CVIII, 23. Див.: Pépin J. Philologos / Philosophos // Porphyre. La Vie de Plotin. — T. II. — P. 477—501.

532

Див. вище, c. 21—22 [у електронній версії — розділ Софісти V століття. — Прим. верстальника.].

533

Плутарх, Як слухати, 43, f.

534

Плутарх, Філософія повинна особливо розмовляти з великими, 776 c—d.

535

Hadot P. La Citadelle intérieure… — P. 64—66.

536

'Д.Л., IX, 64; VII, 171.

537

Горацій, Послання, І, 4 ,4—5 / Пер. А. Содомори.

538

Епіктет, Бесіди, III, 14, 1.

539

Емпедокл, В СХХІХ, Dumont, р. 428.

540

Vernant J.-P. Mythe et pensée chez les Grecs. — Paris, 1971. — T. I. — P. 114.

541

Gernet L. Anthropologie de la Grèce antique. — Paris, 1982. — P. 252.

542

Vernant J.-P. Mythe et pensée chez les Grecs… — T. I. — P. 114; 95—96.

543

Емпедокл, B CXXXII, Dumont, p. 429.

544

Vernant J.-P. Mythe et pensée chez les Grecs… — T. II. — P. 111.

545

Див. вище, c. 85—87 [у електронній версії — розділ Духовні вправи. — Прим. верстальника.].

546

Д.Л., VI, 76; 95.

547

Vernant J.-P. Mythe et pensée chez les Grecs… — T. I. — P. 96; T. II. — P. 111.

548

Hamayon R.N. La chasse à l'âme. Esquisse d'une théorie du chamanisme sibérien. — Paris, Société d’ethnologie, 1990. В наступних рядках я використовую доповідь Р.Н. Амайон про шаманізм: Hamayon R.N. Le chamanisme sibérien: réflexion sur un médium // La recherche. — 1995. — N. 275. — P. 416—422.

549

Meuli K. Scythica // Hermes. — 1935. — T. 70. — P. 137 et suiv.

550

Dodds E.R. Les Grecs et l’irrationnel. — Paris: Aubier, 1965. — P. 135—147

551

Eliade M. Le chamanisme et les techniques archaïques de l’extase. — Paris, 1968.

552

Joly H. Le Renversement platonicien. — Paris: Vrin, 1974. — P. 67—69.

553

Hamayon R.N. Le chamanisme sibérien… — P. 418—419.

554

Hamayon R.N. Pour en finir avec la «transe» et Г «extase» dans l'étude du chamanisme // Etudes mongoles et sibériennes. — 1995. — T. 26. — P. 155—190.

555

С. 240 — каталепсія — стан нерухомості в певній, часто незручній та неприродній, позі, викликаний хворобою, гіпнозом чи свідомим зусиллям. — Прим. перекладача.

556

Hamayon R.N. Le chamanisme sibérien… — P. 419.

557

Joly H. Le Renversement platonicien… — P. 69.

558

Платон, Бенкет, 174 d.

559

Hamayon R. N. Le chamanisme sibérien… — P. 419.

560

Максим з Тіру, Промови, XVI, 2 // Theophrasti Characters… / Ed. J. Dübner. — Paris: Didot, 1877. — P. 60.

561

Bolton J.D.P. Aristeas of Proconnesus. — Oxford, 1962.

562

Vernant J.-P. Mythe et pensée chez les Grecs… — T. I. — P. 114; T. II. — P. 110, n. 44.

563

Zuntz G. Persephone… — P. 208—209. Порфирій, Життя Піфагора, §30.

564

Порфирій, Життя Піфагора, §45. Burkert W. Lore and Science… — P. 139—141.

565

Ямвліх, Життя Піфагора, §164—165.

566

Vernant J.-P. Mythe et pensée chez les Grecs… — T. I. — P. 111.

567

Meunier M. Pythagore // Les Vers d’or, Hiéroclès, Commentaire sur les Vers d’or, vers XL—XLIV… — P. 226.

568

Діодор Сицілійський, Історична бібліотека, X, 5, 1; Цицерон, Про старість, 11, 38.

569

Порфирій, Життя Піфагора, §40.

570

Платон, Держава, 600 а—b.

571

Див.: Burkert W. Lore and Science… — P. 109—120; 192—208.

572

Див. вище, c. 204—205 [у електронній версії — підрозділ Життєвий вибір. — Прим. верстальника.].

573

Сенека, Про спокій душі, 2, 3; Плутарх, Про спокій душі, 465, с; Д.Л., IX, 45; див.: Hadot І. Seneca… — Р. 135 et suiv.; Demont P. La cité grecque archaïque et classique et l’idéal de tranquillité. — Paris, 1990. — P. 271.

574

Демокріт, В XXXV і далі, Dumont, p. 862—873.

575

Демокрит, В II, Dumont, р. 836.

576

Антифон Софіст, А VI—VII, Dumont, р. 1094—1095; див.: Romeyer-Dhergey G. Les Sophistes. — Paris, 1985. — P. 110—115; Narcy M. Antiphon le Sophiste // Dictionnaire des philosophes antiques. — T. I. — P. 225—244; Furley W.D. Antiphon der Sophist. Ein Sophist als Psychotherapeut? // Rheinisches Muséum. — 1992. — Bd. 135. — S. 198—216; Demont P. La cité gecque archaïque… — P. 253—255.

577

Антифон Софіст, B LVIII—LIX, Dumont, p. 1114.

578

Антифон Софіст, В LIII, LII, р. 1112.

579

Про цю передісторію див.: Hadot І. The Spiritual Guide // Classical Mediterranean Spirituality. — New York, 1986. — P. 436—444; Hadot I. Seneca… — P. 10 et suiv.

580

Festugière A.-J. Deux prédicateurs de l’Antiquité: Télés et Musonis. — Paris: Vrin, 1978. — P. 69—71.

581

Delorme J. Gymnasion. — Paris: 1960. — P. 316 et suiv.

582

Платон, Держава, 611 d.

583

Плотин, Еннеади, І, 6 (1), 9, 7 і далі.

584

Марк Аврелій, Наодинці з собою. Роздуми, XII, 3, 1 і далі. Див.: Hadot P. Le Citadells intérieure… — P. 130 et suiv.; 148—154.

585

Марк Аврелій, Наодинці з собою. Роздуми, III, 10, 1.

586

Сенека, Моральні листи до Луцилія, LXXVIII, 14.

587

Марк Аврелій, Наодинці з собою. Роздуми, VIII, 36; XII 1.

588

Hadot P. La Citadelle intérieure… — P. 152.

589

Марк Аврелій, Наодинці з собою. Роздуми, VII, 54.

590

Епіктет, Бесіди, IV, 12.

591

Марк Аврелій, Наодинці з собою. Роздуми, II, 11; II, 5, 2; VII, 69; Епіктет, Підручник, §21; Сенека, Моральні листи до Луцилія, ХСІІІ, 6; 101, 7.

592

Хрісіпп у Плутарха, Загальні поняття проти стоїків, 1062 а // Les Stoïciens / Ed. Е. Bréhier… — P. 140.

593

Сенека, Моральні листи до Луцилія, LXXIV, 27; див. Kristeva J. Les Samouraïs. — Paris, 1990. — P. 380: «Досконалий круг, великий він є чи малий, щасливий, оскільки має правильну форму».

594

Марк Аврелій, Наодинці з собою. Роздуми, XI, 1, 1.

595

Сенека, Моральні листи до Луцилія, XII, 9; СІ, 10.

596

Про теперішнє у стоїцизмі та епікуреїзмі див.: Hadot P. Le présent seul est notre bonheur // Diogène. — janvier-mars 1986. — n. 133. — P. 58—81.

597

Аристотель, Нікомахова етика, IX, 1170 b 1.

598

Д.Л., X, 137; див. Balaudé J.-F. Epicure… — P. 135.

599

Цицерон, Про межі…, І, 18, 60; Сенека, Моральні листи до Луцилія, XV, 9.

600

Див.: Balaudé J.-F. Epicure… — P. 135.

601

Д.Л., X, 22; див.: Balaudé J.-F. Epicure… — P. 135.

602

Горацій, Оди, II, 16, 25; III, 29, 32—34 / Пер. А. Содомори.

603

Горацій, Оди, 1, 11, 7—8; Послання, І, 4, 13—14.

604

Філодем, Про смерть, 37, 20, у: Gigante М. Ricerche Filodemee. — Napoli, 1983. — P. 181; 215—216.

605

Про мир, заснований на тотожності буття, бутті собою, самості та відчутті власного існування, дивись чудові рядки: Hulin М. La Mystique sauvage… — P. 237.

606

Сенека, Моральні листи до Луцилія, І, 1—3.

607

Ватиканські сентенції, §14 // Balaudé J.-F. Epicure… — P. 210.

608

Головні максими, XIX // Balaudé J.-F. Epicure… — P. 202; Цицерон, Про межі…, І, 19, 63; II, 27, 87.

609

Аристотель, Нікомахова етика, X, 3, 1174 а 17 і далі; Див.: Kramer H.-J. Platonismus und hellenistische Philosophie. — Berlin, 1971. — P. 188.

610

Горацій, Оди, III, 29, 42.

611

Diano С. La philosophie du plaisir et la société des amis // Diano C. Studi e saggi di folosofia antica. — Padova, 1973. — P. 364.

612

Епікур, Лист Менекею, §126.

613

Вітґенштайн, Логіко-філософський трактат, 6.4311 / Тут і далі — пер. Є. Поповича.

614

Спіноза, Етика, IV, 67.

615

С. 261 — фр. слово conscience в сучасному вжитку поєднує щонайменше два основних значення, які передаються різними укр. словами: «свідомість» та «сумління/совість». Перше позначає поняття філософії та психології, друге — моралі. Існування трьох різних слів в укр. мові обумовлене лише історичними обставинами — всі три є утвореними в різний час і в різних контекстах кальками лат. conscientia чи його новоєвропейських кальок. Проблема перекладу цього фр. слова полягає у тому, що незважаючи на виникнення у фр. мові виразу conscience morale, який означає саме «сумління/ совість», слово conscience продовжує поєднувати вказані значення, тісно пов’язані між собою як історично, так і змістовно: ще до виникнення новоєвропейського поняття «свідомості» як універсальної пізнавальної здатності, моральна оцінка власних дій (яка спонукається свідомим іспитом чи мимовільними докорами сумління) передбачала здатність індивіда діяти свідомо і усвідомлювати свою діяльність. Через це фр. слово conscience перекладається як «свідомість» у всіх випадках, за винятком тих, коли автор свідомо вживає вираз conscience morale, та сталих виразів, таких як examen de conscience («tribunal intérieur» de la conscience) — «іспит сумління» («внутрішній суд» сумління»). — Прим. перекладача.

616

Див.: Jaeger H. L’examen de conscience dans les religions non chrétiennes et avant le christianisme // Numen. — 1959. — T. 6. — P. 175—233; Ditrionnaire de spiritualité. — T. IV. — 1961. — P. 1972; Hadot I. Seneca… — P. 66—71.

617

Сенека цитує текст Епікура: Сенека, Моральні листи до Луцилія, XXVIII, 9.

618

Епіктет, Бесіди, ІІ, 11, 1.

619

Плутарх, Як помітити прогрес в чесноті, 82 f.

620

Платон, Держава, 571 d.

621

Евагрій Понтійський, Практичний трактат ченця, §54—56; див.: Refoulé F. Rêves et vie spirituelle d’après Evagre le Pontique // Supplément de la Vie Sprirtuelle. — 1961. — T. 59. — P. 470—516.

622

Лист Аристея, §298; див.: Hadot I. Seneca… — P. 68—69. Йдеться про текст єврейського походження II століття до Різдва Христового, автор якого перебував під впливом грецької філософії.

623

Порфирій, Життя Піфагора, §40; Епіктет, Бесіди, III, 10.

624

Сенека, Про гнів, III, 36, 1—3; Rabbow, Seelenfürung… — S. 180—181.

625

Сенека, Моральні листи до Луцилія, XXVIII, 10.

626

Гієрокл, Коментар до Золотих віршів, XIX, (40—44) // Hgst. F.W. Kölher. — Stuttgart, 1974. — S. 80, 20: Commentaire sur les Vers d’or / Trad. M. Meunier. — P. 222.

627

Кант, Метафізика звичаїв, II, Перші метафізичні принципи вчення про чесноту, І, 1, §13.

628

Епіктет, Бесіди, II, 18, 12.

629

Hadot І. Seneca… — Р. 70; Rabbow, Seelenfürung… — S. 182.

630

Марк Аврелій, Наодинці з собою. Роздуми, II, 1.

631

Гален, Про діагностику…, 5, 6, р. 19.

632

Епіктет, Бесіди, IV, 6, 34.

633

Епіктет, Бесіди, III, 13, 6.

634

Платон, Держава, 486 а. На цю тему див.: Hadot P. La terre vue d’en haut et le voyage cosmique // Frontières et conquête spatioale. La philosophie à l’épreuve / J. Schneider, M. Léger-Orine. — Kluwer Academie Publishers, Dodrecht, 1988. — P. 31—40.

635

Платон, Федр, 246 b—c.

636

Платон, Теетет, 173 e.

637

Цицерон, Про природу богів, І, XXI 54 / Пер. В. Литвинова; Лукрецій, Про природу речей, II, 1044—1047; III, 16—17; III, 26—30 / Пер. А. Содомори.

638

Якщо скористатися назвою книги Александра Койре: Koyré A. Du monde clos à l’univers infini. — Paris, 1973.

639

Ватиканські сентенції, 10, Balaudé, p. 210.

640

Сенека, Моральні листи до Луцилія, СІІ, 21; Природні питання, І; Пролог, 12; Марк Аврелій, Наодинці з собою. Роздуми, XI, 1, 3; VII, 47, 1; X, 17.

641

Філон Александрійський, De specialibus legibus, II, §45.

642

Anthologie palatine, IX, 577; Festugière A.-J. La Révélation d’Hermès Trismégiste. — T. I. — Paris, 1944. — P. 317.

643

Див. Hadot P. La Citadelle intérieure… — P. 195—198.

644

Renan E. Oeuvres complètes. — T. II. — Paris: 1948. — P. 1037.

645

Fong Yeou-Lan. Précis de philosophie chinoise. — Paris: 1952. — P. 128.

646

Платон, Теетет, 174 e.

647

Цицерон, Про державу, VI, 9, 9. Див: Festugière F.J. La Révélation d’Htrmès Trismégiste. — T. II. — Paris, 1944. — P. 441–459.

648

Овідій, Метаморфози, XV, 147 і далі / Тут і далі — пер А. Содомори.

649

Лукрецій, Про природу речей, II, 9—10.

650

Див. вище, с. 177—178 [у електронній версії — підрозділ Вправи. — Прим. верстальника.].

651

Платон, Тімей, 59 c—d; див.: Mittelstrass J. Die Rettung der Phanomene. — Berlin, 1962. — S. 110.

652

Епікур, Лист Геродоту, 36.

653

Платон, Тімей, 90 а.

654

Le Blonde J.-M. Aristote, philosophe de la vie. — Paris, 1944. — P. 71.

655

Цицерон, Лукуллу, 41, 127.

656

Сенека, Природні питання, І, Прол. 17.

657

Одкровення Гермеса Трисмегіста (trad. A.-J. Festugière. — T. II. — Р. 165—169).

658

Плутарх, Про спокій душі, 477 с—е.

659

Марк Аврелій, Наодинці з собою. Роздуми, X, 5; V, 8, 12; IV, 26.

660

Сенека, Благодіяння, VII, 2, 5; 3, 3.

661

Марк Аврелій, Наодинці з собою. Роздуми, X, 21.

662

Плутарх, Спільні поняття, 37, 1978 е.

663

Сенека, Моральні листи до Луцилія, LXVI, 6.

664

Плотин, Еннеади, V, (3), 4, 10; VI, 7 (38), 34, 16—17.

665

Hadot І. The Spiritual Guide // Classical Mediterranean Spirituality. Egyptian, Greek, Roman / Ed. A. H. Armstrong. — New York, 1986. — P. 436—459.

666

Симплікій, Коментар на Підручних Епіктета, XXXII, рядок 154.

667

Hadot І. The Spiritual Guide… — P. 441—444.

668

Марк Аврелій, Наодинці з собою. Роздуми, І, 7, 1.

669

Rabbow P. Seelenfürung… — S. 260—279; Hadot І. The Spiritual Guide… — P. 444—459.

670

Д.Л., IV, 6.

671

Платон, Лист VII, 330 с — 330 а.

672

Див. про ставлення Кратета до його учня Зенона: Paquet L. Les Cyniques grecs. — Paris, 1992. — P. 166.

673

Про цей трактат див.: Gigante М. Philodème. Sur la liberté de parole // Association Guillaume Budé. Actes du VIII Congrès (1968). — Paris, 1970. — P. 196—220; Ricerche Filodemee. — Naples, 1983. — P. 55—113.

674

Rabbow P. Seelenfûrung… — S. 269—270.

675

Epicure et ses dieux… / Trad. Festugière. — P. 40; Ватіканські сентенції, LI, Balaudé, p. 216.

676

Порфирій, Життя Плотина, 11, 13.

677

Євнапій, Життя філософів та софістів…; див.: Goulet R. Aidésius de Cappadoce // Goulet R. Dictionnaire des philsophes antiques… — T.I. — P. 74.

678

Плутарх, Як слухати, 43 d.

679

Див.: Romilly J. de «Patience mon coeur!» L’Essor de la psychologie dans la littérature grecque classique. — Paris, 1984.

680

Лукрецій, Про природу речей, III, 1067—69.

681

Сенека, Моральні листи до Луцилія, XXIV, 26.

682

Сенека, Про спокій душі, І, 1.

683

Марк Аврелій, Наодинці з собою. Роздуми, XI, 13, 2; XI, 18, 18; див.: Hadot P. La Citadelle intérieure… — P. 241.

684

Марк Аврелій, Наодинці з собою. Роздуми, V, 6, 3.

685

Платон, Евфірон, 3 d 6.

686

Секст Емпірик, Піронові положення, III, 280; Dumont P. Les Sceptiques, р. 212.

687

Д.Л., ІІ, 66.

688

Платон, Держава, 387 d 12.

689

Аристотель, Нікомахова етика, X, 1177 а 27.

690

Ксенократ, Heinze fr. 4.

691

Горацій, Оди, III, 3, 1—8 / Пер. А. Содомори.

692

Bréhier Е. Chrysippe… — Р. 216—218.

693

Ксенократ у Плутарха, Висловлювання спартанців, 220 d.

694

SVF, III, 221, 539—542; Плутарх, Як помітити прогрес в чесноті, 75 с.

695

Див.: Hadot P. La figure du sage dans l’Antiquité gréco-latine // Gadoffre G. Les Sagesses du monde. — Paris, 1991. — P. 9—26.

696

Епікур, Лист Мепекею, §135; Balaudé, p. 114.

697

Лукрецій, Про природу речей, II, 645—650. Див., також: Balaudé, р. 114.

698

Epicure et ses dieux / Trad. Festugière, p. 98.

699

Платон, Теетет, 176, b.

700

Плотин, Еннеади, V, 3 (49), 17, 1.

701

Frischer В. The Sculpted World. — P. 83.

702

Сенека, Моральні листи до Луцилія, ХСІІ, 27; CVF, III, §245—252

703

Ніцше, Посмертні фрагменти, Осінь 1887, 10 [90]; Oevres philosophiques complètes. — T. XIII. — Paris, 1976. — P. 151.

704

В. Groethuysen. Anthropologie philosophique. — Paris, 1952. — P. 80.

705

Марк Аврелій, Наодинці з собою. Роздуми, IX, 32.

706

Сенека, Моральні листи до Луцилія, LXIV, 6. Див., також: Hadot P. LE Sage et le monde // Le Temps de la réflexion, X, 1989. — P. 175—188.

707

Лукрецій, Про природу речей, II, 1033—1035.

708

Hulin М. La Mystique sauvage. — Paris, 1993.

709

Сенека, Моральні листи до Луцилія, XLI, 3—4. Див. також: Hadot І. Seneca… — Р. 94.

710

Kant Е. Critique de la raison pratique. — Paris, 1983. — P. 175.

711

Veyne P. Introduction // Sénèque. Entretiens. Lettres à Lucilius… — P. CX.

712

Лукіан, Гермотім, гл. 77.

713

Див. нижче, Р. 345—352 [у електронній версії — розділ Незнищенність концепції філософії як способу життя. — Прим. верстальника.].

714

Bouveresse J. Wittgenstein, la rime et la raison. — Paris, 1973. — P. 74; див. нижче, c. 338—339 [у електронній версії — розділ Віртуози розуму. — Прим. верстальника.].

715

Bréhier E. Chrysippe. — P. 219, n. 1.

716

Hulin М. La Mystique sauvage… P. 243, 238—242.

717

С. 307 — Бут. 1:3; тут і далі Біблія цитується у перекладі І. Хоменка, скорочення біблійних книг подаються також за вид. І. Хоменка. — Прим. перекладача.

718

С. 308 Йо. 1:1, 3—4, 14. — Прим. перекладача.

719

Геракліт, фрагметн В 1, Les Présocratiques, р. 145.

720

Амелій у Євсевія, Євангельські приготування, XI, 19.

721

Див.: Brisson L. Amélius. Sa vie, son oeuvre, sa doctrine, son style // Aufstieg und Niedergang der römischen Welt / Hrsg. W. Haase, H. Temporini. — II, Bd. 36.2. — S. 840—843.

722

Юстин, Апологія, II, 8, 1; 13, 3 (див.: Wartelle A. Saint Justin, Apologies / Intr., texte, trad. et comm. — Paris, 1987).

723

Юстин, Апологія, І, 46, 3—4.

724

Климент Александрійський, Стромати, І, 11, 52, 3 (trad. Mondésert, Cerf, collection Sources chrétiennes; надалі посилання на це видання позначено абревіатурою SC). Див. також цікавий текст Григорія Чудотворця «Подяка Орігену», який описує школу Орігена як традиційну філософську школу, з любов'ю між вчителем та учнями, діалектичними вправами, а також з підпорядкуванням філософії християнській теології.

725

Оріген, Коментар на «Пісню пісень», Пролог, 3, 1—123 (Ed. et trad. І. Brézard, H. Crousel, M. Borret. — Paris, SC, 1991. — T. I. — P. 128—143). Див., також: Hadot I. Introduction à «Simplicius, Commentaire sur les Catégories», fasc. І. — Leyden, 1990. — Р. 36—44.

726

Див.: P. Hadot. Théologie, exégèse, révélation, écriture dans la philosophie grecque // Les Règles de l’interprétaion / Ed. par M. Tardieu. — Paris, 1987. — P. 13—34.

727

Leclercq J. Pour l’histoire de l’expression «philosophie chrétienne» // Mélanges de science religieuse. — 1952. — T. 9. — P. 221—226.

728

Юстин, Апологія, І, 46, 3.

729

С. 312 — в даному випадку визначення «профанна» вживається в його прямому значенні: профанною є філософія, яка не є «філософією одкровення». Хоча сьогодні такі слова як «профанне», «профан» отримали широкі негативні конотації, у своєму первісному значенні вони стосувалися того і тих, хто не належить до посвячених у якусь таємницю, одкровення. — Прим. перекладача.

730

Климент Александрійський, Стромати, II, 20, 120, 1.

731

Оріген, Коментар на «Пісню Пісень», II, 5, 7, t. 1 (Brézard, Crouzel, Borret… — T. І. — P. 359).

732

С. 313 — П.п. 1:8; у фр. перекладі, який цитує П. Адо: «якщо ти себе не знаєш». — Прим. перекладача.

733

Gribomont J. Monasticism and Asceticism // Christian Spirituality. — New York: Crossard, 1986. — P. 91.

734

Dumas F. Introduction // Philon d’Alexandrie. De vita contemplativa. — Paris, SC, 1963. — P. 31.

735

Bouyer L. La Spiritualité du Nouveau Testament et des Pères. — Paris, 1960. — P. 400—472.

736

Численні приклади див.: Григорій Назіанзін, Листи (Ed. P. Gallay. — Paris, Belles Lettres, 1964—1967. — T. І. — P. 39, 60, 71, 74, 114; T. II — P. 14, 85). Див. також: Hunger H. Die Hochsprachliche profane Literatur der Byzantiner. — Munich, 1978. — Bd. 1. — S. P. 4—10 (детальна бібліографія); Malingrey A.-M. — Philosophia. — Paris, 1961.

737

Афанасій, Життя Антонія, 14, 4; 20, 56 (Ed. G.J.M. Bartelink. — Paris, SC, 1994. — P. 175; 189—191; Евагрій, Практичний трактат ченця, §86 (Ed. А. Guillaumont, Cl. Guillaumont. — Paris, SC, 1971. — P. 677).

738

Rufinus, Historia Monachorum, 7, 29 // Patrologia latina, 21, 410 d,t 453 d; Див., також Leclercq J. Exersices spirituels // Dictionnaire de spiritualité. — Paris, T. 4, col. 1902—1908.

739

Див. вище, c. 180, 208—209 [у електронній версії — розділи Вправи та Життєвий вибір. — Прим. верстальника.].

740

Афанасій, Життя Антонія, 3, 1; 91, 3 (Ed. G.J.M. Bartelink. — P. 137; 369).

741

Григорій Назіанзін, Листи, Лист 153 (Ed. P. Gallay. — Т.1. — Р. 45).

742

Афанасій, Життя Антонія, 19, 3 (Ed. G.J.M. Bartelink. — P. 187); Дорофей з Гази, Духовні твори, §114 1—15 (Ed. L. Régnault, J. de Préville. — Paris, SC, 1963).

743

Втор. 15:9.

744

Basilius Caesariensis. In illud attende tibi ipsi // Partologia graeca 31, col. 197—217; критичне видання: Rudberg S.Y. // Acta Universitatis Stockholmensis, Stadia Graeca Stockholmensia. — Stockholm, 1962. — T. 2.

745

Афанасій, Життя Антонія, 55, 9 (Ed. G.J.M. Bartelink. — P. 285). Див. також: Foucault M. L’Ecriture de soi // Corps écrit. — № 5. — P. 3—23. Див. також мої зауваження стосовно цього тексту Фуко: Réflexions sur la notion de «culture de soi» // Michel Foucault philosophe. — Paris, 1989. — P. 264—266.

746

Дорофей з Гази, Духовні твори, §111, 13; 117, 7 (Ed. L. Régnault, J. de Préville. — P. 353; 365).

747

Див.: Апофтегми Отців (Introd., texte, trad. et notes par J.-C. Guy. — Paris, SC, 1993. — Chap. I—IX).

748

Дорофей з Гази, §60, 27—30.

749

Дорофей з Гази, §20, 1—33; Епіктет, Бесіди, І, 18, 18; Підручник, 12, 2.

750

Дорофей з Гази, §20, 28; §187, 14—16.

751

Цицерон, Тускуланські бесіди, IV, 75.

752

Евагрій, Практичний трактат, §58.

753

Евагрій, Практичний трактат, §86.

754

Климент Александрійський, Стромати. V, 11, 67, 1 (Ed. A. Le Boulluec. — Paris, SC, 1981. — P. 137).

755

Григорій Назіанзін, Листи, XXXI (Ed. P. Gallay. — Т. 1. — Р. 39).

756

Евагрій, Практичний трактат, §52; див. коментар А. та К. Ґійомон в SC.

757

Порфирій, Сентенції, с. 8, 9.

758

Дорофей з Гази, Життя Досифея, §6.

759

С. 323 — Втор. 4:9, 15. — Прим. перекладача.

760

Прип. 4:23; Афанасій, Життя Антонія, 21, 2 (Ed. G.J.M. Bartelink. — P. 193)

761

II Kop. 13:5; Афанасій, Життя Антонія, 55, 6 (Ed. G.J.M. Bartelink. — P. 283).

762

І Кор. 15:31; Афанасій, Життя Антонія, 19, 2 (Ed. G.J.M. Bartelink. — P. 187).

763

Евагрій, Практичний трактат, §1.

764

Див. вище, с. 201, 310—311 [у електронній версії — підрозділ Вправи та розділ Самовизначення християнства як філософії. — Прим. верстальника.].

765

Евагрій, Практичний трактат, §2—3.

766

Оріген, Про молитву, 25; див. зауваження А. та К. Ґійомон у виданні Практичного трактату» Евагрія в SC (T. II. — Р. 499—503).

767

Августин, Про істинну релігію, III, 3 (Bibliothèque augustinienne, Oeuvres de saint Augustin, 8, 1 série: Opuscules. VII. La Foi chrétienne / Ed. et trad. Pegon. — Paris, 1951).

768

Августин, Про істинну релігію, IV. 7.

769

Ніцше, По той бік добра і зла, Передмова.

770

Дорофей з Гази, §58—60.

771

Див. вище, с. 311—312 [у електронній версії — розділ Самовизначення християнства як філософії. — Прим. верстальника.].

772

Domanski J. La philosophie, théorie ou manière de vivre? Les controverses de l’antiquité à la Renaissance / Préface de P. Hadot. — Fribourg-Paris, 1996.

773

Hadot P. Exercices spirituels et philosophie antique / З-me éd. — Paris, 1995. — P. 56—57, 222—225.

774

Suarez F. Disputationes Metaphysicae // Opéra omnia. — Vivès, 1861. — T. XX: Ratio et discursus totius operis; це місце цитує E. Жільсон y: Gilson E. L’Esprit de la philosophie médiavale. — Paris, 1944. — P. 414, де зібрані тексти про поняття християнської філософії.

775

Історію поняття можна знайти у: Baudoux В. Philosophie Ancilla Theologiae // Antonianum. — 1937. — T. 12. — P. 293—326; Gilson E. La servante de la théologie // Etudes de la philosophie médiévale. — Strasbourg, 1921. — P. 30—50. Дивись також зауваження A. Кантена y його вступі до книги: Damien P. Lettre sur la Tout-Puissance divine. — Paris: SC, 1972. — P. 251, n. 3.

776

Див.: Hadot I. Arts libéraux et philosophie dans la pensée antique. — P. 282—287. Alexandre M. Introduction à Philon d’Alexandrie, De congressu eruditionis gratia // Oeuvres de Philon d’Alexandrie. — V. 16. — Paris, 1967. Wolfson H.A. Philo, Foungations of religious Philosophy in Judaism, Christianity and Islam. — Cambridge, Mass., 1947. — P. 156—157.

777

Філон Александрійський, Про молитву, §11; див.: Hadot І. Arts libéraux et philosophie… — P. 282

778

Філон Александрійський, Про молитву, §79—80; див.: Hadot І. Arts libéraux et philosophie… — P. 284, Alexandre M. Introduction à Philon d’Alexandrie… — P. 71—72.

779

Дивись тексти Климента та Орігена в: Alexandre M. Introduction à Philon d’Alexandrie… — P. 83—971; Hadot I. Arts libéraux et philosophie… — P. 287—289.

780

Augustinus. De doctrina christiana, 40, 60 (Bibliothèque augustinienne. Oeuvres de saint Augustin, 11, 1 série: Opuscules, XI. Le Magistère chrétien / Ed. et trad. Combès, Farges. — Paris, 1949. — P. 331).

781

Alcuin. Epistulae, 280 // Monumenta Germaniae Historica, Epistulae. — Vol. IV. — P. 437; див., також: Domanski J. La philosophie, théorie ou manière de vivre…, Chap. II.

782

Див.: Jeauneau E. «Lectio Philosophorum», Recherches sur l’école de Chartres. — Amsterdam, 1972.

783

Див.: Delhaye Ph. Enseignement et morale au XII siècle. — Fribourg-Paris, 1988. — P. 1—58.

784

Chenu M.-D. Introduction à l’étude de saint Thomas d’Acquin. — Paris, 1954. — P. 16.

785

Див.: Domanski J. La philosophie, théorie ou manière de vivre…, Chap. II (разом з детальною бібліографією у примітці 17 вказаного розділу).

786

Див. вище, с. 197—198 [у електронній версії — підрозділ Методи навчання: доба коментаря. — Прим. верстальника.].

787

Див.: Hadot P. La Préhistoire des genres littéraires philosophiques médiévaux dans l'Antiquité // Les Genres littéraires dans les sources théologiques et philospphiques médiévales. Actes du colloque international de Louvain-la-Neuve, 1981. — Louvain-la-Neuve, 1982. — P. 1—9.

788

Kant I. Critique de la raison pure / Trad. Tremesaygues, Pacaud. — Paris, 1944. — P. 562; Kant I. Logique / Trad. Guillermit. — Paris, 1966. — P. 24

789

Gilson Е. L’Esprit de la philosophie médiévale… — P. 1—38.

790

Ibid. — P. 25.

791

Abensour М., Labarrrière P.-J. Préface // Schopenhauer A. Contre la philosophie unsversitaire. — Paris, 1994. — P. 9. Вся ця передмова є важливою з погляду ідей, які ми тут розвиваємо.

792

Дивись сторінки, які Ж. Буврес присвячує професії викладача філософії: Bouvresse J. Wittgenstein, la rime et la raison. — Paris: Minuit, 1973. — P. 73—75.

793

Bouvresse J. Wittgenstein, la rime et la raison… — P. 74.

794

Domanski J. La philosophie, théorie ou manière de vivre…, Chap. II, III.

795

Боецій Дакійський. Про вище добро (Philosophes médiévaux. Anthologie de textes philosophiques (XIII—XIV siècle) / S.d. de H. Imbach, M.H. Méléard. — Paris, 1986. — P. 158—166.

796

Обрі з Реймсу цитує Ален де Лібера: Libéra A. de. Penser au Moyen Age. — Paris, 1991. — P. 147

797

Див.: Libéra A. de. Penser au Moyen Age… — P. 317—347, особливо: P. 344—347.

798

Див.: Domanski J. La philosophie, théorie ou manière de vivre…, Chap. III.

799

Petrarca. De sui ipsius et multorum ignorantia // Petrarca. Prose / G. Martelotti. — Milan: 1955. — P. 744. Про те, що стосується наступного викладу, див.: Domanski J. La philosophie, théorie ou manière de vivre…, Chap. IV.

800

Petrarca. De vita solitaria, II, 7 // Petrarca. Prose… — P. 524—526. Як зазначає Доманьскі (див.: Domanski J. La philosophie, théorie ou manière de vivre…, Chap. IV, n. 5), вислів «викладачі, що сидять на кафедрах» походить від Сенеки: Сенека, Про швидкоплинність життя, X, 1.

801

Pétrarca. De sui ipsius et multorum ignorantia // Petrarca. Prose… — P. 746—748: «Satius est autem bonum vella quam verum nosse».

802

Erasme. Adagia, 2201 (3, 3, 1) // Opéra omnia. — Amsterdam, 1969, II, 5 — P. 162, 25—166. Див., також: Domanski J. La philosophie, théorie ou manière de vivre…, chap. IV, n. 44.

803

Montaigne. Essais, II, 6 (éd. Thibaudet. — Paris: Gallimard, 1962. — P. 359).

804

Див.: Babut D. Du scepticisme au dépassement de la raison. Philosophie et la foi religieuse chez Plutarque // Parerga. Choix d’articles de D. Babut. — Lyon, 1994. — P. 549—581.

805

Montaigne. Essais, III, 13 (éd. Thibaudet. — Paris: Gallimard, 1962. — P. 1008, 1096). Див.: Friedrich H. Montaigne. — Paris, 1949. — P. 337.

806

Див. с. 114—115, 206—207 [у електронній версії — розділ Межі філософського дискурсу та підрозділ Життєвий вибір. — Прим. верстальника.].

807

Dreyfus H., Rabinow P. Michel Foucault. Un parcours philosophique. — Paris, 1984. — P. 345—456.

808

Butor M. L’usage des pronomes personnels dans le roman // Problèmes de la personne / Sous la dir. d’I. Meyerson. — Paris-La Haye, 1973. — P. 288—290.

809

Decartes. Réponses aux Secondes Objections (contre les Méditations) // Oeuvres / Ed. Ch. Adam, F. Tannery. — T. IX. — P. 103–104.

810

Descartes. Discours de la Méthode / Texte et comm. E. Gilson. — Paris, 1939. — P. 15, 18.

811

Див.: SVF, II, § 1230—131; Д.Л., VII, 46—48. Відсутність поспішності у судженні є стоїчною чеснотою, Декарт, вочевидь, знаходить її не у святого Томи, як цього хотів його перекладач Е. Жільсон (Descartes. Discours de la Méthode… — P. 198), а в сучасних йому стоїків (сам Жільсон — Р. 481, цитує «Моральну філософію стоїків» Ґійома дю Вера за вид. 1603 року — Р. 55) або стоїків давніх (наприклад з Діогена Лаертського).

812

Kant Е. Opus postumum / Trad. F. Marty. — Paris, 1986. — P. 245, 246.

813

Kant E. Opus postumum… — P. 262.

814

Kant I. Vorlesungen über die philosophishe Encyklopädie // Kant’s gesammelte Schriften. — Bd. XXIX. — Berlin: Akademie, 1980. — S. 8.

815

Kant І. Vorlesungen über die philosophishe Encyclopädie… — S. 8.

816

Ibid. — S. 8.

817

Ibid. — S. 9.

818

Ibid. — S. 12.

819

Kant Е. Critique de la raison pure / Trad. Tremesaygues, Pacaud. — P. 562

820

Kant E. Critique de la raison pure… — P. 561—562; Kant E. Critique de la raison pratique / Trad. J. Gibelin, E. Gilson. — Paris, 1983. — P. 123.

821

Kant E. Critique de la raison pure… — P. 562.

822

Ibid. — P. 562. Kant E. Logique… — P. 24.

823

Платон, Держава, 480 а 6.

824

Weil Е. Problèmes kantiens. — Paris, 1990. — P. 37, n. 17.

825

Kant E. Logique… — P. 25. Про концепт космічної філософії див.: Ralph Lindgren J. Kant's Conceptus Cosmicus // Dialogue. — 1963—1964. — T. 1. — P. 280—300.

826

Holzhey H. Der philosoph für die Welt — eine Chimâre der deutschen Aufklarung // Holzhey H., Zimmerli W.C. Esoterik und Exoterik der Philosiphie. — Basel-Stuttgart, 1977. — S. 117—138, та особливо, S. 133.

827

Kant Е. Critique de la raison pure… — P. 562

828

Weil E. Problèmes kantiens… — P. 34.

829

Kant E. Fondements de la métaphysique des moeurs / Trad. V. Delbos, A. Philonenko. — Paris, 1987. — P. 94.

830

Kant Е. Critique de la raison pure… — P. 562, note.

831

С. 351 — відповісти на запитання «Що я можу знати?» має на меті Кантова «Критика чистого розуму» (1782). Два наступні запитання — «Що я маю робити?» і «На що я можу сподіватися?» також належать до «критичної» програми Канта, за його задумом їм присвячені відповідно «Критика практичного розуму» (1788) та «Критика здатності судження» (1790). На думку Канта, ці три основні питання філософії можуть бути зведені до одного: «Що таке людина?»; на нього він намагається відповісти в «Антропології з прагматичного погляду» (1798).» — Прим. перекладача.

832

Kant E. Logique… — P. 25; Kant E. Critique de la raison pure… — P. 543.

833

Kant Е. Critique de la raison pratique…, P. 136.

834

Kant E.Critique de la faculté déjuger, §42 / Trad. A. Philonenko. — Paris, 1968. — P. 133.

835

Kant E. Métaphysique des moeurs, II. Doctrine de la vertu, II, §53 / Trad. A. Renaut. — Paris, 1994. — P. 363—365.

836

Див.: Shaftesbury. Exercices / Trad. et prés, par L. Jaffro. — Paris, 1993; йдеться про духовні вправи згідно з Епіктетом та Марком Аврелієм.

837

Gilson Е. L’Esprit de la philosophie médiévale… — P. 11—16; Bugault G. L’Inde pense-t-elle? — Paris, 1994. — P. 25—26; Merleau-Ponty M. Eloge de la philosophie et autres essais. — Paris: Gallimard, 1960. — P. 201.

838

Zac S. Kant, les stoïciens et le cristianisme // Revue de la métaphysique et de morale. — 1972. — P. 137—165.

839

Див.: Rochlitz R. Esthétique de l’existence // Michel Foucault philosophe… — P. 290, де йдеться про «секуляризований християнський та гуманістичний спадок».

840

Плотин, Еннеади, V, 6 (24), 5, 9.

841

Gabriel G. La logique comme littérature? De la signification de la forme littéraire chez Wittgensein // Le Nouveau Commerce. — Printemps 1992. — Cahier 82/83. — P. 77. (ім’я автора було надруковано з помилкою: Ґабріель Ґотфрід замість Ґотфрід Ґабріель).

842

Вітґенштайн Л. Логіко-філософський трактат, 6. 4311.

843

Дивись блискучі пояснення Ж. Бувреса: Bouveresse J. Wittgenstein, la rime et la raison. — Paris, 1973. — P. 21—81, 89.

844

Див. вище, c. 346 і далі [у електронній версії — розділ Незнищенність концепції філософії як способу життя. — Прим. верстальника.].

845

Див. вище, с. 339—353 [у електронній версії — розділ Незнищенність концепції філософії як способу життя. — Прим. верстальника.].

846

Дивись, наприклад, численні праці, які вийшли або скоро вийдуть: Davidson А.І. Ethics as Ascetics: Foucault, the History of Ethics and Ancient Thought // Foucault and the Writing of History / Ed. by Goldstein. — Oxford, 1994. — P. 63—80; Hutter H. Philosophy as Self-Transformation // Historical Réfactions. — 1989. — Vol. 16, n. 2, 3. — P. 171—198; Imbach R. La philosophie comme exercice spirituel // Critique. — № 455. — P. 275—283. Solère J.-L. Philosophe et amour de la sagesse: entre les Anciens et nous, l’Inde // Inde, Europe, Postmodernité / Colloque de Céret 1991, s.d. de J. Poulain. — Paris, 1993. — Р. 149—198; SchlangerJ. Gestes de philosophes. — Paris, 1994.

847

Мерло-Понті М. Феноменологія сприйняття / Пер. О. Йосипенко, С. Йосипенка. — К.: Український Центр духовної культури, 2001. — С. 18.

848

Friedmann G. La Puissance et la Sagesse. — Paris, 1970. — P. 359.

849

Nietzsche. Fragments posthumes, automne 1881, 15 [59] // Nietzsche. Oervres philosophiques complètes. — T. V. — Paris: Gallimard, 1982. — P. 530.

850

Goethe. Entretien avec Falk // F. Von Biedermann. Goethe Gesprache. — Leipzig, 1910. — Bd. IV. — S. 469.

851

Див. вище, c. 352 [у електронній версії — розділ Незнищенність концепції філософії як способу життя, закінчення. — Прим. верстальника.].

852

Див.: Вітґенштайн Л. Логіко-філософський трактат, 6. 4311, де можна побачити натяк на епікурейське уявлення про смерть та на стоїчну концепцію теперішнього.

853

Jaspers K. Epikur // Weltbewohner und Weimarianer, Festschrift E. Beutler. — 1960. — S. 132—133.

854

Hadot P. La Citadelle intérieure… — P. 330—333.

855

Gernet J. Chine et cristianisme / 2 ed. — Paris, 1991. — P. 191; Gernet J. La Sagesse chez Wang-Fou-tche, philosophe chinois du XII siècle // Les Sagesses du monde / Colloque s.d. de G. Gadoffre. — Paris, 1991. — P. 103—104.

856

Bugault G. L’Inde pense-t-elle? — Paris, 1994.

857

Droit R.-P. L’Oubli de l’Inde. — Paris, 1989.

858

Hulin M. La Mystique sauvage. — Paris, 1993.

859

Solère J.-L. Philosophe et amour de la sagesse: entre les Anciens et nous, l’Inde…; Solère J.-L. L’Orient de la pensée // Les Cahiers de philosophie. — 1992. — № 14. — P. 5—42.

860

Див. вище c. 305—306 [у електронній версії — підрозділ Висновки. — Прим. верстальника.].

861

Tchouang-tseu, XVII, La crue d’automne; XXI, Tien Tseu-Fang / Trad. Liou Kia-Hway // Philosophes taoïstes. — Paris.: Gallimard, 1980. — P. 202, 244.

862

Hadot P. «Le présent seul est notre bonheur». La valeur de l'instant présent chez Goethe et dans la philosophie antique // Diogène. — 1986. — N. 133. — P. 58—81; Hadot P. La terre vue d’en haut et le voyage cosmique. Le point de vue du poète, du philosophe et de l’historien // Frontières et conquête spatiales. — Dordrecht-Londres, 1988. — P. 31—39.

863

«Все, що є необхідним, побаченим згори та в оптиці якоїсь цілісної економії, так само є корисним саме по собі. Його потрібно не просто терпіти, його потрібно любити»: Nietzsche F. Nietzsche contre Wagner. Epilogue, I // Oeuvres philosophiques complètes. — Paris: Gallimard. — T. VII. — P. 275.

864

Вітґенштайн Л. Логіко-філософський трактат, 6.4311, 6.45.

865

Solère J.-L. Philosophe et amour de la sagesse: entre les Anciens et nous, l’Inde… — P. 198.

866

Kin (Yue-Lin): Fong (Yeou-Lan). Précis d’hstoire de la philosophie chonoise… — P. 31.

867

Платон, Лист VII, 328 с.

868

Див.: Droit R.-P. Philosophie de printemps // Le Mondes des livres. — 21 avril 1995. — P. IX. Друа цитує визначення Кантом Aufklärung: Kant І. Reflexionen zur Metaphysik, Reflexion 6204 // Kant’s gesammelte Schriften. — Bd. XVIII. — S. 488.

869

Friedmann G. La Puissance… — P. 360.

870

Марк Аврелій, Наодинці з собою. Роздуми, IX, 29, 5; Hadot P. La Citadelle intérieure… — P. 321—325.

871

Бібліографія укр. перекладу відтворює бібліографію фр. видання книги П. Адо з деякими винятками. В І розділі Бібліографії посилання даються відповідно до тих самих принципів, що й в решті тексту перекладу — у випадку, якщо той чи той автор цитується за укр. перекладом його твору, посилання робиться на укр. видання; у випадку посилань на тексти «класичних» авторів (про яких йдеться на початку II розділу Бібліографії) з «відтворенням загальноприйнятих посилань» — імена і назви творів цих авторів даються українською, хоча цитати, за винятком окремо вказаних випадків, перекладались з французької. Їх переклад з оригіналів ускладнив би переклад книги П. Адо і перетворив би її з книги, адресованої широкому колу читачів, на складний науковий текст з різними перекладацькими версіями, коментарями і уточненнями. В II розділі «Бібліографії» перекладено бібліографічні коментарі П. Адо та додано посилання на видання укр. перекладів згаданих «класичних» авторів.

Перекладач щиро вдячний Юрію Вестелю за цінні поради щодо роботи з текстами античних філософів та Вікторії Фертенко за вдумливе редагування і корисні поради з вдосконалення тексту — прим. пер.

872

Деталі своєї духовної та інтелектуальної біографії П. Адо повідомляє у розмовах з Жанні Карльє та Арнольдом Девідсоном, які вийшли окремою книгою під назвою «Філософія як спосіб життя»: Hadot P. La Philosophie comme manière de vivre / Entretiens avec Jeannie Carlier et Arnold I. Davidson. — Paris: Albin Michel, 2001. — P. 22.

873

Hadot P. La Philosophie comme manière de vivre… — P. 23.

874

Ibid. — P. 24—25.

875

Ibid. — P. 127.

876

Ibid. — Р. 205—206.

877

Ibid. — Р. 29—30.

878

Ibid. — Р. 43.

879

Ibid. — P. 186—187.

880

Ibid. — P. 207—208.

881

Ibid — P. 209.

882

«Національного Центу наукових досліджень», аналогу системи дослідницьких закладів Академії наук в СРСР та пострадянських країнах.

883

Hadot P. La Philosophie comme manière de vivre… — P. 61.

884

Hadot P. Wittgenstein et les limites du langage. — Paris: Vrin, 2004.

885

Ibid. — P. 64.

886

Ibid. — Р. 12.

887

Hadot P. Le Voile d’Isis: essai sur l’histoire de l’idée de nature. — Paris: Gallimard, 2004. — P. 310—313.

888

Hadot P. Wittgenstein et les limites du langage… — P. 11.

889

Hadot P. Mes livres et mes recherches // Exercices spitiruels et philosophie antique / Préface d’Arnold I. Davidson. — Paris: Albin Michel, 2002. — P. 368.

890

Ibid. — Р. 14.

891

Hadot P. La Philosophie comme manière de vivre… — P. 130.

892

Hadot P. Plotin ou La simplicité du regard. — Paris, 1963.

893

Hadot P. La Philosophie comme manière de vivre… — P. 138.

894

Plotin. Traité 38: [Ennéades VI, 7] / Introd., trad., comment, et notes par P. Hadot. — Paris: Cerf, 1988; Plotin. Traité 50: [Ennéades III, 5] / Introd., trad., comment, et notes par P. Hadot. — Paris: Cerf, 1991; Plotin. Traité 9 [Ennéades VI, 9] / Introd., trad., comment, et notes par P. Hadot. — Paris, Cerf, 1994.

895

Hadot P. La Philosophie comme manière de vivre… — P. 138.

896

«Практичної Школи вищих студій» — навчального закладу, який поєднує дослідницьку роботу та викладання, що здійснюється у формі семінарів. Викладачі ЕРНЕ обираються не обов’язково з числа університетських викладачів і пропонують власний напрям роботи.

897

Дисертація вийшла друком у 1971 році; до цього П. Адо видав тексти Марія Вікторіна (Marius Victorinus. Traités théologiques sur la Trinité / Texte établi par Paul Henry, introduction, trad. et notes par P. Hadot. — Paris, 1960); a в 1990-х він повернеться до його спадщини, видавши разом з Мішелем Тардьє книгу про іншу версію джерел Марія Вікторіна: Hadot P., Tardieu М. Recherches sur la formation de l’Apocalypse de Zostrien et les sources de Marius Victorinus. — Louvain, Paris: Peeters, Vrin, 1996.

898

Див.: Desroches D. La philosophie comme mode de vie chez Pierre Hadot // Encyclopédie de l’Agora. Grands questions. Dossier thématique, prémiere version Juillet 2011, 1—28.

899

Hadot P. Philosophy as a Way of Life: Spiritual Exercises from Socrates to Foucault / Edited and with an introduction by A.I. Davidson, translated by M. Chase, Blackwell, 1995.

900

Hadot P. La Philosophie comme manière de vivre… — P. 62.

901

Ibid. — Р. 69.

902

Ibid. — Р. 104.

903

Ibid. — Р. 94.

904

Ibid. — Р. 98.

905

Arrien. Manuel d’Epictète / Trad. de P. Hadot. — Paris, 2004; Hadot I., Hadot P. Apprendre à philosopher dans l’Antiquité: l’enseignement du «Manuel d'Épictète» et son commentaire néoplatonicien. — Paris, 2004.

906

Marc Aurèle. Écrits pour lui-même / Trad. par P. Hadot. — Paris, 1998; Hadot P. La citadelle intérieure: introduction aux „Pensées“ de Marc Aurèle. — Paris, Fayard, 1992.

907

Hadot P. N’oublie pas de vivre. Goethe et la tradition des exercices spirituels. — Paris: Albin Michel, 2008.

908

Див. наше видання, c.122—124.

909

Hadot P. La Philosophie comme manière de vivre… — P. 105.

910

Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей. Пер. з фр. — Том перший. — К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2011. — С. 307.

911

Там само. — С. 308.

912

Там само. — С. 308.