Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова

Примітки автора

1

[1] «Відчинити, зачинити, відчинити, зачинити»: R. W. Cooper. The Nuremberg Trial — Penguin, 1946. — 272 p. / [c. 27][39]

2

[2] «Це щаслива кімната»: ми з Нікласом були у судовій залі 600 16 жовтня 2014 року, у супроводі знімальної трупи. Документальний фільм, який ми знімали, називався «Що вчинили наші батьки: нацистський спадок», у ньому простежуються взаємини сина з його батьком. / [с. 28]

3

[3] «Не мертві не дають спокою»: Nicolas Abraham. Notes on the Phantom: A Complement to Freud’s Metapsychology, 1975, in Nicolas Abraham and Maria Torok, The Shell and the Kernel, ed. Nicholas T. Rand (University of Chicago, 1994), 1:171. / [c. 30]

4

[4] «розмитих кордонів»: Joseph Roth, ‘Lemberg, die Stadt’, in Were, ed. H. Kesten (Berlin, 1976), 3:840, процитовано у John Czaplicka, ed., Lviv: A City in the Crosscurrents of Culture (Harvard University Press, 2005), 89. / [c. 31]

5

[5] «червоно-білих і синьо-жовтих»: там само. / [с. 31]

6

[6] «Парламенту уже не було»: Ян II Казимир Ваза, народився 22 березня 1609 року, помер 16 грудня 1672 року, Король Польський і Великий князь Литовський. / [с. 32]

7

[7] «Де ви тепер…»: Józef Wittlin. Mój Lwów (Czytelnik, 1946); Mein Lemberg (Suhrkamp, 1994) (німецькою мовою); Mi Lvov (Cosmópolis, 2012) (іспанською мовою). / [c. 32]

8

[8] Шість десятиліть по тому: Іван Франко, народився 27 серпня 1856 у селі Нагуєвичі, помер 28 травня 1916 року у Львові. / [с. 32]

9

[9] «Я не хочу роз’ятрювати рани»: Wittlin, Mój Lwów; переклад Антонії Ллойд-Джонс, City of Lions (Pushkin Press, 2016), 32, готується до друку. Посилання на сторінки рукопису перекладу. / [с. 34]

10

[10] «Давайте бавитись в ідилії»: там само, 7–8. / [с. 34]

11

[11] «На початку серпня 1942 року»: David Kahane. Lvov Ghetto Diary. — University of Massachusetts Press, 1990, p. 57. / [c. 34]

12

[1] Мій клієнт, Грузія: 1 квітня 2011 року Міжнародний суд ООН ухвалив рішення відмовити у розгляді позову, тому що він не має юрисдикції розглядати такі справи. / [с. 47]

13

[2] «увібрала кров»: Wittlin, City of Lions, 5. / [c. 48]

14

[3] За ці зусилля: Його ув’язнили 1947 року, помер 1950 року, «Чурук Болеслав — польський праведник», http://www.sprawiedliwi.org.pl/en/family/58o,czuruk-boleslaw. / [с. 49]

15

[4] «дивізії Ваффен СС Галичина»: Michael Melnyk. То Battle: The History and Formation of the 14 th Galicien Waffen-SS Division, 2 nd edn. — Helion, 2007. / [c. 50]

16

[5] «Не вбивай»: Андрей Шептицький, народився 29 липня 1865 року, помер 1 листопада 1944 року; Philip Friedman, Roads to Extinction: Essays on the Holocaust, ed. Ada June Friedman (Jewish Publication Society of America, 1980), 191; JohnPaul Himka, ‘Metropolitan Andrey Sheptytsky’, in Jews and Ukrainians, ed. Yohanan Petrovsky-Shtem and Antony Polonsky (Littman Library of Jewish Civilization, 2014), 337-60. / [c. 50]

17

[6] З міського архіву: Державний архів Львівської області. / [с. 51]

18

[7] лише Леон народився: Головний архів історичних актів у Варшаві. / [с. 52]

19

[8] Станіславом Жолкєвським: Народився 1547 року, помер 1620 року. / [с. 54]

20

[9] Олексій Дунай дав мені: Файл з цифровою копією. / [с. 54]

21

[10] «у дальньому кінці»: Joseph Roth, The Wandering Jews, trans. Michael Hofmann (Granta, 2001), 25. / [c. 54]

22

[11] на західній межі міста: Кадастрові записи землевласників Жовкви, 1879, Історичний архів Львова, фонд 186, опис 1, документ 1132, том. В. / [с. 55]

23

[12] Мирний договір було підписано: Лондонська угода, підписана 30 травня 1913 року Болгарією, Османською імперією, Сербією, Грецією, Чорногорією, Італією, Німеччиною, Росією і Австро-Угорщиною. / [с. 56]

24

[13] лише через місяць: Бухарестська угода, підписана 10 серпня 1913 року Болгарією, Румунією, Сербією, Грецією і Чорногорією. / [с. 56]

25

[14] «колосальної битви»: Lemberg Taken, Halicz As Well//New York Times. — 1914 p. — 5 вересня. / [c. 56]

26

[15] «Що таке вбивство однієї людини»: Stefan Zweig, Beware of Pity, trans. Anthea Bell (Pushkin, 2012), 451. / [c. 57]

27

[16] «немає доступних особистих даних»: директор Австрійського державного архіву — автору, 13 травня 2011 року. / [с. 57]

28

[17] Це була примха: Сен-Жерменський мирний договір, який 10 вересня 1919 року підписали так звані головні союзні держави — Австрія, Британська імперія, Франція, Італія, Японія і Сполучені Штати Америки. Стаття 93 передбачає таке: «Австрія негайно передасть союзним державам і тим, що об’єдналися, відповідні архіви, реєстри, плани, документи про право власності і усі документи, що належать до цивільної, військової, фінансової, судової чи інших форм управління на відступлених територіях.» / [с. 57]

29

[18] «куди вони всі прибували»: Roth, Wandering Jews, 55. / [с. 58]

30

[19] затримання Бруно Крайського: Народився 22 січня 1911 року, помер 29 липня 1990 року; Федеральний канцлер Австрії, 1970–1983. / [с. 58]

31

[20] Згідно з незрозумілим договором / [с. 60]: Дивись примітку до «без огляду на місце народження» на ст. 134.

32

[21] «пахощами з цукерень»: Wittlin, City of Lions, 4, 28. / [c. 61]

33

[22] «важчої долі, аніж у єврея»: Roth, Wandering Jews, 56–57. / [с. 65]

34

[23] На борту було семеро нацистських міністрів: Neue Freie Presse, 13 May 1933, 1, Режим доступу: http://anno.onb.ac.at/cgicontent/anno?aid=nfp&datum=i93305i3&zoom=33. / [с. 67]

35

[24] Австрійський канцлер Енгельберт Дольфус: Howard Sachar, The Assassination of Europe, 1918–1942: A Political History (University of Toronto Press, 2014), 202. / [c. 67]

36

[25] Гітлер розірвав низку угод: Otto Tolischus. Polish Jews Offer Solution of Plight // New York Times. — 937, 10 лютого. — 6. / [c. 71]

37

[26] Після аншлюсу австрійська нацистська партія: Guido Enderis. Reich Is Jubilant, Anschluss Hinted// New York Times. — 938, 12 березня. — 4; Austria Absorbed into German Reich// New York Times. — 938, 14 березня. — 1. / [c. 73]

38

[27] «злочинця відпустили»: Friedrich Reck, Diary of a Man in Despair, trans. Paul Rubens (New York Review of Books, 2012), 51. / [c. 73]

39

[28] Він стояв поруч з новопризначеним губернатором Артуром Зейсс-Інквартом: Hitler’s Talk and Seysslnquart Greeting to Him// New York Times. — 1938, 16 березня. — 3. / [c. 74]

40

[29] «розв’язання єврейської проблеми»: Doron Rabinovici, Eichmann’s Jews, trans. Nick Somers (Polity Press, 2011), 51-53. / [c- 74]

41

[30] Ще один комітет: Біографія Отто фон Вехтера, яку підготував Хорст фон Вехтер, запис щодо 11 червня 1938 року. / [с. 74]

42

[31] Я знайшов форму, яку заповнював Леон: The Israelitische Kultusgemeinde Wien (Єврейська громада Відня), засноване, як вважається, 1852 року, продовжує свою діяльність і нині (http://www.ikg-wien.at). / [с. 75]

43

[32] Тієї ночі, 9 листопада: Rabinovici, Eichmann’s Jews, 57–59. / [с. 75]

44

[33] Єдиним слідом, що залишився: База даних Яд Вашем (Юліус Ландес, народився 12 квітня 1911 року), ґрунтується на інформації, знайденій у Центрі документації австрійського опору. / [с. 76]

45

[34] Він втратив польське громадянство: Birchall Frederick. «Poland Repudiates Minorities» Pact, League Is Shocked// New York Times. — 934, 14 вересня. — 1; Carole Fink, Defending the Rights of Others (Cambridge University Press, 2004), 338-41. / [c. 78]

46

[35] Тут були іспанські республіканці: Дивись Jean Brunon and Georges Manue, Le livre d’or de la Légion Étrangère, 1831–1955, 2 nd ed. (Charles Lavauzelle, 1958). / [c. 82]

47

[36] «атмосфера продажності»: Janet Flanner, ‘Paris, Germany’, New Yorker, 7 грудня 1940 року, in Janet Flanner’s World, ed. Irving Drutman (Seeker & Warburg, 1989), 54. / [c. 82]

48

[37] Поділ погодили Сталін і Гітлер: Augur. Stalin Triumph Seen in Nazi Pact; Vast Concessions Made by Hitler// New York Times. — 1939, 15 вересня. — 5; Roger Moorhouse, The Devils’ Alliance: Hitler’s Pact with Stalin, 1939–1941 (Basic Books, 2014). / [c. 86]

49

[38] У червні 1941 року Німеччина: Robert Kershaw, War Without Garlands: Operation Barbarossa, 1941/42 (Ian Allan, 2008). / [c. 86]

50

[39] Користування громадським транспортом було: Rabinovici, Eichmann’s Jews, 103. / [c. 87]

51

[40] Депортації на схід: там само. / [с. 88]

52

[41] Архіваріус підвів мене: Є у базі документів, можна ознайомитись за веб-адресою http://www.bildindex.de/0bj16306871.html#|home. / [с. 88]

53

[42] У жовтні 1941 року: Rabinovici, Eichmann’s Jews, 104. / [с. 90]

54

[43] «кордони Німецького Рейху»: там само. / [с. 90]

55

[44] Довелося задовольнитися оглядом стіни: музей «Третьої людини», http://www.3mpc.net/englsamml.htm. / [с. 91]

56

[45] Вони збираються забрати: Свідчення Анни Унгар (уродженої Шварц), депортація з Відня до Терезієнштадта у жовтні 1942 року, інститут Фундації ШОА Конгресу США, https://www.youtube.com/watch?v=GBFFlD4G3c8. / [с. 91]

57

[46] до залізничної станції Аспанг: Свідчення Генрі Старера, депортація з Відня до Терезієнштадта у вересні 1942 року, інститут Фундації ШОА Конгресу США, https://www.youtube.com/watch?v=HvAj3AeKIlc. / [с. 92]

58

[47] Воно було підписане: у базі документів. / [с. 92]

59

[48] Серед 1895 людей: Інформація про транспорт, яким вивозили Мальке Бухгольц: Режим доступу: http://www.holocaust.cz/hledani/43/?fulltext-phrase=-Buchholz&cntntoiorigretumid=i; список прізвищ за веб-адерсою http://www.holocaust.cz/transport/25-bq-terezin-treblinka/. / [с. 93]

60

[49] Далі на них чекав: про Франца Штангля немає більш захопливої розповіді, ніж оповідь Ґітти Серені «Into That Darkness» (Pimlico, 1995); про Треблінку, найдостовірніша розповідь з перших уст від Чила Райхмана «Treblinka»: A Survivor's Memory, trans. Solon Beinfeld (MacLehose Press, 2011). / [c. 93]

61

[50] Зрештою перукар не витримав: Цю сцену можна подивитися тут: https://www.youtube.com/watch?v=JXweTiBgQMk. / [с. 93]

62

[51] Думка про останні хвилини: Claude Lanzmann, The Patagonian Hare, trans. Frank Wynne (Farrar, Straus & Giroux, 2013), 424. / [c. 93]

63

[52] Мальке було вбито: http://www.holocaust.cz/hledani/43/7fulltextphrase=Buchholz&cntntoiorigretumid=i. / [c. 94]

64

[53] Під час однієї з наших бесід: Clara Kramer, Clara’s War: One Girl’s Story of Survival, with Stephen Glantz (Ecco, 2009). / [c. 96]

65

[54] Їх вишикували у ряд: там само, 124; Gerszon Taffet, The Holocaust of the Jews of Zolkiew, trans. Piotr Drozdowski (Central Jewish Historical Committee, Lodz, 1946). / [c. 98]

66

[55] За рік до цього: Maurice Rajsfus, La rafle du Vel d’Hiv (PUF, 2002). / [c. 98]

67

[56] Месьє Луї Бетрем’є: Телефонна розмова між автором і п. Бетрем’є, яка відбулася 2 серпня 2012 року. / [с. 100]

68

[57] Левова частка паперів: UGIF було створено розпорядженням уряду режиму Віші 29 листопада 1941 року, управлінням у справах євреїв, аби об’єднати усі єврейські організації в єдине ціле; її було розпущено розпорядженням від 9 серпня 1944 року. / [с. 100]

69

[58] У лютому 1943 року: Asher Cohen, Persecutions et sauvetages: Juifs et Frangais sous l’occupation et sous Vichy (Cerf, 1993), 403. / [c. 101]

70

[59] Трохи згодом, влітку того ж року: Raul Hilberg, La destruction des Juifs d’Europe (Gallimard Folio, 2006), 1209-10. / [c. 101]

71

[60] Там були невикористані листки для нотаток: Американський об’єднаний розподільчий комітет було засновано у 1914 році, він продовжує свою діяльність і нині (http://www.jdc.org); Національний рух військовополонених і депортованих було створено 12 березня 1944 року і він об’єднав у собі три організації Французького Опору, які вже на той час існували, його очолив Франсуа Міттеран. Дивись Yves Durand, ‘Mouvement national des prisonniers de guerre et déportés’, in Dictionnaire historique de la Résistance, ed. François Marcot (Robert Laffont, 2006); Комітет із захисту євреїв Франції було створено під кінець 1943 року на противагу UGIF. Дивись Anne Grynberg, ‘Juger l’UGIF (1944–1950)?’, in Terres promises: Mélanges offerts à André Kaspi, ed. Hélène Harter et al. (Publications de la Sorbonne, 2009), 509 n8. / [c. 102]

72

[61] Через багато років, коли вона пила: Це кафе, відкрите у 1927 році, було популярним місцем зустрічі для письменників, художників і співаків, серед яких були Пікассо, Симона де Бовуар і Жан-Поль Сартр. / [с. 104]

73

[б2] Позаду Флюре: Nancy Mitford, Love in a Cold Climate (Hamish Hamilton, 1949). / [c. 106]

74

[63] Серед страчених: Організація Вільних стрільців і партизанів Робочої сили еміграції була створена у 1941 році. Дивись Stéphane Courtois, Denis Peschanski, and Adam Rayski, Le sang de l’étranger: Les immigrés de la MOI dans la Résistance (Fayard, 1989). Розгляд судової справи проти двадцяти трьох членів організації перед німецьким військовим трибуналом розпочався 15 лютого 1944 року у готелі «Континенталь». / [с. 106]

75

[64] «Цими діями завжди керують іноземці»: З цим плакатом (титульна сторона і зворот) можна ознайомитись за веб-адресою: http://fr.wikipedia.0rg/wiki/Affiche_r0uge#/media/File:Affiche_r0uge.jpg. / [с. 107]

76

[65] Я бажаю усім щастя: «Bonheur à tous, Bonheur à ceux qui vont survivre, Je meurs sans haine en moi pour le peuple allemande, Adieu la peine et le plaisir, Adieu les roses, Adieu la vie adieu la lumière et le vent». / [c. 107]

77

[66] «Поки немає жодних поганих новин»: Макс Купферман — Леонові Бухгольцу, 9 травня 1945 року, у базі документів. / [с. 109]

78

[67] Леон, імовірно, знав одного з них: Робер Фалько, французький юрист, народився 26 лютого 1882 року, помер 14 січня 1960 року. Його докторська дисертація, над якою він завершив працювати у 1907 році, була присвячена «обов’язкам і правам відвідувачів театру». / [с. 109]

79

[68] «Якщо у майбутньому»: Borel Robert. Le crime de genocide principe nouveau de droit intemational// Le Monde. — 1945, 5 грудня. / [c. 110]

80

[1] «Окрема людська істота»: Hersch Lauterpacht, «The Law of Nations, the Law of Nature, and the Rights of Man» (1943), in Problems of Peace and War, ed. British Institute of International and Comparative Law, Transactions of the Grotius Society 29 (Oceana Publications, 1962), 31. / [c. 113]

81

[2] «розважливості і знань»: Elihu Lauterpacht, The Life of Hersch Lauterpacht (Cambridge University Press, 2010), 272. / [c. 115]

82

[3] Свідоцтво про народження, знайдене: Головний архів історичних актів у Варшаві. / [с. 116]

83

[4] На сімейному фото: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, opposite p. 372. / [c. 116]

84

[5] Лаутерпахт покинув Жолкєв: там само, 19. / [с. 119]

85

[6] Того року на Епсомському дербі: «Lemberg’s Derby», Wanganui Chronicle, 14 липня 1910, 2. / [c. 119]

86

[7] Буффало Білл Коуді: Charles Eldridge Griffen, Four Years in Europe with Buffalo Bill (University of Nebraska Press, 2010), xviii. / [c. 120]

87

[8] «поява представниці слабкої статі»: Wittlin, City of Lions, 32, 26. / [c. 121]

88

[9] «відступають у цілковитому безладі»: Lemberg Battle Terrific// New York Times —1914, 4 вересня. — 3. / [c. 121]

89

[10] «невеличкі придорожні доми молитви»: Russians Grip Galicia// New York Times. — 1915, 18 січня. / [c. 121]

90

[11] «вибух дикої радості»: Great Jubilation over Lemberg’s Fall// New York Times. — 24 червня, 1915. / [c. 121]

91

[12] «не помічаючи» звуків: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 20. / [c. 121]

92

[13] «феноменальний слух і музичну пам’ять»: там само, 19. / [с. 122]

93

[14] Ми зібрали майже повний набір документів: Державний архів Львівської області, фонд 26, список 15, справа 171, 206 (1915-16, зима); справа 170 (1915-16, літо); справа 172, с. 151 (1916-17, зима); справа 173 (1917-18, зима); справа 176, с. 706 (1917-18, літо); справа 178, с. 254 (1918-19, зима). / [с. 124]

94

[15] Серед перших викладачів: Manfred Kridl and Olga SchererVirski, A Survey of Polish Literature and Culture (Columbia University Press, 1956), 3. / [c. 124]

95

[16] найвищу оцінку («добре»): Державний архів Львівської області, фонд 26, список 15, справа 393. / [с. 126]

96

[17] У листопаді 1918 року, напередодні: Timothy Snyder, The Red Prince: The Secret Lives of a Habsburg Archduke (Basic Books, 2010). / [c. 126]

97

[18] обрали нейтралітет: Fink, Defending the Rights of Others, 110 (і весь уривок, 101-30). / [c. 127]

98

[19] «день і ніч»: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 21. / [c. 127]

99

[20] Впродовж тижня контроль: Варшавський договір (відомий як угода між Петлюрою і Пілсудським) був підписаний 21 квітня 1920 року, але не дав відчутних результатів. / [с. 127]

100

[21] «1100 євреїв вбито під час погромів у Лембергу»: 1,100 Jews Murdered in Lemberg Pogroms// New York Times. — 30 листопада 1918. — 5. / [c. 128]

101

[22] «сидіти на одній лавці»: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 23. / [c. 129]

102

[23] Інші хотіли автономії: Antony Polonsky, The Jews in Poland and Russia, Volume 3: 1914–2008 (Littmann, 2012); Yisrael Gutman et al., eds., The Jews of Poland Between Two World Wars (Brandeis University Press, 1989); Joshua Shanes, Diaspora Nationalism and Jewish Identity in Habsburg Galicia (Cambridge, 2014). / [c. 129]

103

[24] Філософ Мартін Бубер: Asher Biermann, The Martin Buber Reader: Essential Writings (Palgrave Macmillan, 2002). / [c. 129]

104

[25] Це були ранні прояви: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 21. / [c. 130]

105

[26] професор Юзеф Бузек: народився 16 листопада 1873 року, помер 22 вересня 1936 року. / [с. 130]

106

[27] Чи не хотіли б ви: Israel Zangwill, «Holy Wedlock», in Ghetto Comedies (William Heinemann, 1907), 313. / [c. 130]

107

[28] «немов желе, стікає між пальців»: Stefan Zweig, The World of Yesterday (Pushkin, 2009), 316. / [c. 131]

108

[29] «жовті, небезпечні очі злидарів»: там само, 313. / [с. 131]

109

[30] «автономного розвитку: Address to the US Congress, 8 January 1918; Margaret MacMillan, Paris 1919 (Random House, 2003), 495. / [c. 131]

110

[31] відома як «лінія Керзона»: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 20. / [c. 132]

111

[32] Лінія Керзона пролягла на схід: R. F. Leslie and Antony Polonsky, The History of Poland Since 1863 (Cambridge University Press, 1983). / [c. 132]

112

[33] «життя, свободи і добробуту»: «Rights of National Minorities», 1 April 1919; Fink, Defending the Rights of Others, 203-5. / [c. 132]

113

[34] «більша несправедливість і більші утиски»: Fink, Defending the Rights of Others, 154 n136. / [c. 133]

114

[35] Поки з цих питань велися дебати: Norman Davies, White Eagle, Red Star: The Polish-Soviet War, 1919-20 (Pimlico, 2003), 47. / [c. 133]

115

[36] «неухильно захищати»: David Steigerwald, Wilsonian Idealism in America (Cornell University Press, 1994), 72. / [c. 133]

116

[37] Побоюючись, що Варшава: Прекрасний опис тогочасних подій від Fink, Defending the Rights of Others, 226-31, 237-57. / [c. 133]

117

[38] для захисту її «мешканців», які відрізняються: Стаття 93 передбачала таке: «Польща погоджується з тим, щоб втілити у Договорі з Головними Союзними та Об’єднаними Державами такі положення, які названі Держави вважатимуть за необхідні для захисту інтересів мешканців Польщі, які відрізняються від більшості населення за расовими, мовними чи релігійними ознаками». / [с. 133]

118

[З9] «без огляду на місце народження»: Договір про меншини між Головними Союзними Державами і Польщею, Версаль, 28 липня 1919 року, статті 4 і 12 — http://ungarisches-institut.de/dokumente/pdfA9i90628-3.pdf. / [с. 134]

119

[40] Через кілька днів після підписання: Fink, Defending the Rights of Others, 251. / [c. 134]

120

[41] Усі політичні фракції всередині Польщі: Henry Morgenthau, All in a Lifetime (Doubleday, 1922), 399. / [c. 134]

121

[42] «надзвичайно привабливий і сучасний вигляд»: Arthur Goodhart, Poland and the Minority Races (George Allen & Unwin, 1920), 141. / [c. 134]

122

[43] нечесно звинувачувати: Morgenthau, All in a Lifetime, app. / [c. 135]

123

[44] Я не зміг скласти випускні іспити: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 16. / [c. 135]

124

[45] «зі «смаглявими, хитрими лицями»: Karl Emil Franzos, Aus Halb-Asien: Land und Leute des ostlichen Europas, vol. 2 (Berlin, 1901), in Alois Woldan, ‘The Imagery of Lviv in Ukrainian, Polish, and Austrian Literature’, in Czaplicka, Lviv, 85. / [c. 136]

125

[46] Два роки по тому: Bruce Pauley, From Prejudice to Persecution: A History of Austrian Anti-Semitism (University of North Carolina Press, 1992), 82. / [c. 137]

126

[47] Якби я міг вибратися: Hugo Bettauer, The City Without Jews (Bloch, 1926), 28. / [c. 137]

127

[48] кожному інтелектуалові, який: Pauley, From Prejudice to Persecution, 104. / [c. 137]

128

[49] Він вступив до юридичного: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 26. / [c. 137]

129

[50] «надзвичайні інтелектуальні здібності»: Hans Kelsen, ‘Tribute to Sir Hersch Lauterpacht’, ICLQ 10 (1961), передруковано у European Journal of International Law 8, no. 2 (1997): 309. / [c. 138]

130

[51] Така оцінка здивувала Кельзена: там само. / [с. 139]

131

[52] У середовищі: Norman Lebrecht. Why Mahler? — Faber & Faber, 2010. — p. 95. / [c. 139]

132

[53] Він став головою: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 22. / [c. 139]

133

[54] «впав з неба»: Arnold McNair, ‘Tribute to Sir Hersch Lauterpacht’, ICLQ 10 (1961), передруковано у European Journal of International Law 8, no. 2 (1997): 311; Паула Гітлер, інтерв’ю (англійською) 12 липня 1945 року — http://www.oradour.info/appendix/paulahit/paula02.htm. / [с. 140]

134

[55] такий спокійний і чемний: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 31. / [c. 140]

135

[56] Вона сказала, що подумає: там само, 32. / [с. 141]

136

[57] У LSE він навчався: там само, 41. / [с. 143]

137

[58] «справжніх якостей»: там само, 43. / [с. 143]

138

[59] Під час нашої першої зустрічі: McNair, «Tribute to Sir Hersch Lauterpacht», 312. / [c. 143]

139

[60] «сильний континентальний акцент»: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 330. / [c. 144]

140

[61] Приватно-правові джерела і аналогії: там само, 44. / [с. 145]

141

[62] «міжнародному прогресові»: там само, 55. / [с. 146]

142

[63] На щастя для нас: там само, 49. / [с. 146]

143

[64] бути і сприйматися як бездоганний британець: Philippe Sands, «Global Governance and the International Judiciary: Choosing Our Judges», Current Legal Problems 56, no. 1 (2003): 493; Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 376. / [c. 147]

144

[65] «пристрасним прагненням справедливості»: McNair, «Tribute to Sir Hersch Lauterpacht», 312. / [c. 147]

145

[66] «справи зараз вдома не найкращі»: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 40. / [c. 147]

146

[67] «нафарбовані нігті»: там само, 157. / [с. 147]

147

[68] «Я можу і повинна мати незіпсоване особисте життя, без твоїх знущань»: там само, 36. / [с. 148]

148

[69] «Борючись проти євреїв, я роблю роботу Господа», — писав Гітлер: Adolf Hitler, Mein Kampf (Jaico Impression, 2007), 60. / [c. 148]

149

[70] «Польща підписала з Німеччиною договір про ненапад і відкинула»: Antony Alcock, A History of the Protection of Regional-Cultural Minorities in Europe (St Martin’s Press, 2000), 83. / [c. 148]

150

[71] Шлюб і статеві стосунки: Nuremberg Laws (Niimberger Gesetze), passed by Reichstag, 15 вересня 1935; Anthony Platt and Cecilia O’Leary, Bloodlines: Recovering Hitler’s Nuremberg Laws from Patton’s Trophy to Public Memorial (Paradigm, 2005). / [c. 148]

151

[72] У 1933 році він видав: Martti Koskenniemi, introduction to The Function of Law in the International Community by Hersch Lauterpacht (repr., Oxford, 2011), xxx. / [c. 150]

152

[73] Добробут окремої особи: Lassa Oppenheim, International Law: A Treatise, vol. 2, Disputes, War, and Neutrality, 6 th edn, ed. Hersch Lauterpacht (Longmans, 1944). / [c. 150]

153

[74] «Переслідування євреїв у Німеччині»: Передруковно у Hersch Lauterpacht, International Law, vol. 5, Disputes, War, and Neutrality, Parts IX–XIV (Cambridge University Press, 2004), 728-36. / [c. 150]

154

[75] Для підготовки рішучого листа: Oscar Janowsky Papers (undated 1900- and 1916–1933), chap. 17, 367 (у базі документів); see James Loeffler, ‘Between Zionism and Liberalism: Oscar Janowsky and Diaspora Nationalism in America’, AJS Review 34, no. 2 (2010): 289–308. / [c. 151]

155

[76] Мені подобається спостерігати: Janowsky Papers (undated 1900- and 1916–1933), chap. 17, 389. / [c. 151]

156

[77] Лаутерпахт відмовився надати правові висновки: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 80–81 (цей запит був від професора Поля Ґуґенгайма). / [с. 152]

157

[78] Наприкінці 1937 року хлопчину: там само, 82. / [с. 154]

158

[79] директор Філіп Ноель-Бейкер: там само, 88. / [с. 155]

159

[80] Мій любий і найдорожчий сину!: там само, 86. / [с. 155]

160

[81] Чай подавали о пів на п’яту: там само, 424. / [с. 155]

161

[82] Трохи далі під № 13: ‘The Scenic View’, Times Higher Education Supplement, 5 травня 1995. / [c. 156]

162

[83] Будинок № 23 займав: G.P. Walsh, ‘Debenham, Frank (1883–1965)’, Australian Dictionary of Biography (1993), 602. / [c. 156]

163

[84] вилетів з вікна: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 85. / [c. 157]

164

[85] Цікаво, який жарт міг викликати: там само, 95. / [с. 157]

165

[86] дали миле прізвисько «Ламперхляп»: там само, 104. / [с. 158]

166

[87] Лаутерпахт прийняв запрошення від: там само, 106. / [с. 158]

167

[88] Лаутерпахт зустрічався зі співробітниками британського посольства: там само, 105. / [с. 158]

168

[89] Старайся в усьому; будь невибагливим: там само, 134. / [с. 159]

169

[90] Я планую бути в Вашингтоні: Лаутерпахт — Джексонові, грудень 1940 року; Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 131-32. / [c. 159]

170

[91] Нам потрібна: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 142.

171

[92] Він отримав зелене світло: там само, 135. / [с. 159]

172

[93] Джексон використав деякі: ‘An Act to Promote the Defense of the United States’, Pub.L. 77–11, H.R. 1776, 55 Stat. 31, закон, прийнятий 11 березня 1941 року. / [с. 160]

173

[94] «надзвичайно важливу»: ‘Text of Jackson Address on Legal Basis of United States Defense Course’, New York Times, 28 March 1941, 12; the editorial is at 22. / [c. 160]

174

[95] Вілкі прийняв запрошення до Триніті, але: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 137. / [c. 161]

175

[96] наші дорогі батьки постаріли: Давид Лаутерпахт — Гершу Лаутерпахту, без дати, приватний архів Елі Лаутерпахта. / [с. 161]

176

[97] «клопітній», але яка дозволяла абстрагуватися: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 152. / [c. 161]

177

[98] потрібну мені олію для смаження: там само, 153. / [с. 161]

178

[99] Одного листа було надіслано Леонардові: там само / [с. 161]

179

[100] Іншого було надіслано Рахиль: там само, 152. / [с. 162]

180

[101] у стані гострої тривоги: там само, 156. / [с. 162]

181

[102] воля та старання громадян: там само, 166. / [с. 162]

182

[103] «Ми шлемо вам сердечні вітання і міцно цілуємо усіх»: Арон Лаутерпахт — Гершу Лаутерпахту, 4 січня 1941 року, приватний архів Елі Лаутерпахта. / [с. 62]

183

[104] «Пиши якомога частіше моїм рідним»: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 152. / [c. 162]

184

[105] «Різанини львівських професорів»: Christoph Mick, ‘Incompatible Experiences: Poles, Ukrainians, and Jews in Lviv Under Soviet and German Occupation’, Journal of Contemporary History 46, no. 336 (2011): 355; Dieter Schenk, Der Lemberger Professorenmord und der Holocaust in Ostgalizien (Dietz, 2007). / [c. 163]

185

[106] героїчній боротьбі їхньої країни проти: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 176. / [c. 167]

186

[107] «міжнародного беззаконня»: там само, 180 і n43. / [с. 168]

187

[108] «винних» і «відповідальних»: Punishment for War Crimes: The InterAllied Declaration Signed at St James’s Palace, London, 13 January 1942; Nine Governments to Avenge Crimes// New York Times. — 942, 14 січня. — 6. (повний текст). / [c. 168]

188

[109] Ці дев’ять урядів створили: про створення Комісії Об’єднаних Націй для розслідування воєнних злочинів було оголошено 17 жовтня 1942 року. Dan Plesch, ‘Building on the 1943-48 United Nations War Crimes Commission’, in Wartime Origins and the Future United Nations, ed. Dan Plesch and Thomas G. Weiss (Routledge, 2015), 79–98. / [c. 168]

189

[110] Черчилль уповноважив юристів британського уряду: David Maxwell Fyfe, Political Adventure (Weidenfeld & Nicolson, 1964), 79. / [c. 169]

190

[111] Через кілька місяців «Нью-Йорк Таймс»: Poland Indicts 10 in 400,000 Deaths// New York Times. — 1942, 17 жовтня. / [c. 169]

191

[112] найкращих інструментаріях: State Bar Rallied to Hold Liberties// New York Times. — 1942, 25 січня. — 12; з цією промовою можна ознайомитись за веб-адресою http://www.roberthjackson.org/the-man/bibliography/our-american-legalphilosophy/. / [с. 169]

192

[113] Їх не дуже вразила Бетті Девіс: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 184. / [c. 169]

193

[114] Сінгапур може впасти: «Pimpernel» Smith (1941): «Мг V», a British Melodrama with Leslie Howard, Opens at Rivoli// New York Times. — 1942, 13 лютого. / [c. 170]

194

[115] Я дещо пригнічений: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 183. / [c. 170]

195

[116] легалізації та діяльності: Hersch Lauterpacht, ed., Annual Digest and Reports of Public International Law Cases (1938–1940) (Butterworth, 1942), 9:x. / [c. 171]

196

[117] має бути покараний: Jurisdiction over Nationals Abroad (Germany) Case, Supreme Court of the Reich (in Criminal Matters), 23 лютого 1938, там само, 9:294, x. / [c. 171]

197

[118] людину, яка має свої «вуха в адміністрації»: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 188. / [c. 171]

198

[119] «питання так званих воєнних злочинів»: там само, 183. / [с. 171]

199

[120] Арнольда Макнейра призначили головою «Комітету з воєнних злочинів»: там само, 201. / [с. 171]

200

[121] усе можливе… для меншин: там само, 204. / [с. 172]

201

[122] про Міжнародний білль про права: там само, 199. / [с. 172]

202

[123] «революційну масштабність»: Hersch Lauterpacht, «Law of Nations, the Law of Nature, and the Rights of Man», процитовано там само, 252. / [c. 172]

203

[124] Саме в цей день він надіслав до Комітету з воєнних злочинів у Лондоні меморандум: у базі документів. / [с. 176]

204

[125] Я відчув, що мені треба: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 220. / [c. 177]

205

[126] «торжества прогресивних сил»: там само, 234. / [с. 178]

206

[127] «історичним моментом»: там само, 229. / [с. 178]

207

[128] Це припускало можливість: там само. / [с. 178]

208

[129] Уяви собі робочий кабінет: там само, 227. / [с. 178]

209

[130] найбільшою жертвою німецьких злочинів: там само, 247. / [с. 179]

210

[131] Це не мало бути головним завданням: Cambridge Law Journal 9 (1945-6): 140. / [с. 179]

211

[132] Львов, визволений Червоною армією: Serhii Plokhy, Yalta: The Price of Peace (Viking, 2010), 168. / [c. 181]

212

[133] основні права людини: Статут Організації Об’єднаних Націй, Сан-Франциско, 26 червня 1945 року, преамбула. / [с. 181]

213

[134] У червні Видавництво Колумбійського університету: Hersch Lauterpacht, An International Bill of the Rights of Man (Columbia University Press, 1944). / [c. 181]

214

[135] відлунням минулого: Hans Morgenthau, University of Chicago Law Review 13 (1945-46): 400. / [c. 182]

215

[136] Вони зустрілися у Лондоні: Джексон — Лаутерпахту, 2 липня 1945 року, архів Герша Лаутерпахта («Щиро дякую за вашу вчорашню люб’язність, а також дякую пані Лаутерпахт за приємно проведений час за чаєм. Я високо ціную вашу думку про Джексона-молодшого»). / [с. 183]

216

[137] «непохитні і глибокі»: Robert Н. Jackson’s official Report to the International Conference on Military Trials (1945), vi (далі — Jackson Report). / [c. 183]

217

[138] Американці, окрім цих трьох злочинів, пропонували додати ще два: Redrafts of Definition of ‘Crimes’, submitted by Soviet Delegation, 23 і 25 липня 1945, and Redraft of Definition of ‘Crimes’, submitted by American Delegation, 25 липня 1945, там само, 327, 373, 374. / [c. 184]

218

[139] Після повернення до Лондона: Revised British Definition of «Crimes», Prepared by British Delegation and Accepted by the French Delegation, 28 July 1945, там само, 390. / [c. 184]

219

[140] рівненькому, як тенісний корт: Кетрін Фіт — своїй матері, 5 серпня 1945 року, War Crimes File, Katherine Fite Lincoln Papers, container 1 (Correspondence File), Harry S. Truman Presidential Museum and Library. / [c. 184]

220

[141] Назви мали б полегшити розуміння: Вільям Джексон — Джейкобу Робінсону, 31 травня 1961 року (у базі документів); Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 272 n20. / [c. 185]

221

[142] Цей термін також вживався: Dan Plesch and Shanti Sattler, ‘Changing the Paradigm of International Criminal Law: Considering the Work of the United Nations War Crimes Commission of 1943–1948’, International Community Law Review 15 (2013): 1, esp. at 11 et seq.; Kerstin von Lingen, ‘Defining Crimes Against Humanity: The Contribution of the United Nations War Crimes Commission to International Criminal Law, 1944–1947’, in Historical Origins of International Criminal Law: Volume 1, ed. Morten Bergsmo et al., FICHL Publication Series 20 (Torkel Opsahl Academic EPublisher, 2014). / [c. 185]

222

[143] найкрасивіше місце: Кетрін Фіт — своїй матері, 5 серпня 1945 року. / [с. 186]

223

[144] Нам слід внести ці слова: ‘Notes on Proposed Definition of Crimes’ and ‘Revision of Definition of «Crimes»’, submitted by American Delegation, 31 July 1945, in Jackson Report, 394-95; «Дозвольте зазначити, що цей термін мені запропонував один видатний фахівець з міжнародного права», там само, 416. / [с. 186]

224

[145] найпривабливішим чоловіком: Minutes of Conference Session of 2 August 1945, Jackson Report, 416.

225

[146] «вбивства, катування, поневолення, депортації»: Статут Міжнародного військового трибуналу, Jackson Report, 422. / [с. 187]

226

[147] обуреної совісті світу: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 274. / [c. 188]

227

[148] Я час від часу буватиму у Лондоні: там само, 272. / [с. 188]

228

[149] Татко не любить багато говорити: там само, 266. / [с. 188]

229

[150] Цього було досягнуто 6 жовтня: Протокол до Угоди і Статуту, 6 жовтня 1945 року, Jackson Report, 429. / [с. 189]

230

[151] Ми просто мусимо: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 275. / [c. 189]

231

[1] став відомим культуристом: Frederick Tilney, Young at 73 — and Beyond! (Information Incorporated, 1968). Фредерік, який став постійним резидентом Сполучених Штатів з 20 червня 1920 року, заслужив високу оцінку читачів за його «цінні поради щодо фізичних тренувань» і за те, що він «з таким ентузіазмом радить вживати свіжі овочі і фруктові соки». / [с. 198]

232

[2] Серед паперів: Архів, який зберігається у бібліотеці Вільяма Каллена Вітватерсрандського університету, Йоганнесбург, Південна Африка, має шість листів, написані і отримані міс Тілні, починаючи з 27 серпня 1947 року і до 6 жовтня 1948 року. Режим доступу: http://www.historicalpapers.wits.ac.za/?inventory/U/collections&c=AClo84/R/7976. / [с. 199]

233

[3] «Елсі М. Тілні,: у базі документів. / [с. 199]

234

[4] «безстрашною у своєму прагненні досягнути раціонального обґрунтування»: Роберт Ґоветт, народився 14 лютого 1813 року, помер 20 лютого 1901 року; W. J. Dalby, ‘Memoir of Robert Govett MA\ attached to a publication of Govett’s ‘Galatians’, 1930. / [c. 200]

235

[5] Я натрапив на копію: http://www.schoettlepublishing.com/kingdom/govett/surreychapel.pdf. / [с. 200]

236

[6] Д-р Кодлінг відвела мене: Norfolk Records Office; цей архів поділено на три колекції документів: FC76; АСС2004/230; and АСС2007/1968. Онлайн-каталог знаходиться за веб-адресою http://nrocat.norfolk.gov.uk/Dserve/dserve.exe?dsqServer=NCC3CLOl&dsqIni=Dserve.ini&dsqApp=Archive&dsqCmd= show.tcl&dsqDb=Catalog8cdsqPos=o&dsqSearch=(CatalogueRef==%E2%8o%98 FC%20 76%E2%8o%99). / [c. 202]

237

[7] як «радо» її приймали: North Africa Mission Newsletter, березень/квітень 1928, 25. / [c. 202]

238

[8] Хтось зробив групове фото: North Africa Mission Newsletter, вересень/жовтень 1929, 80. / [c. 202]

239

[9] роботі серед євреїв: Surrey Chapel, Missionary Prayer Meeting Notes, травень 1934. / [c. 203]

240

[10] один джентльмен притримав її: Surrey Chapel, Missionary Notes, жовтень 1935. / [c. 203]

241

[11] екзотичну красу квітів: Elsie Tilney, ‘A Visit to the Mosque in Paris’, Dawn, грудень 1936, 561-63. / [c. 204]

242

[12] Я мала честь допомагати: Trusting and Toiling, 15 січня 1937. / [c. 204]

243

[13] Вона виступала на мітингах: Trusting and Toiling, 15 вересня і 15 жовтня 1937. / [с. 204]

244

[14] на єврейських студентів університету Львова: Trusting and Toiling, 16 січня 1939. / [с. 205]

245

[15] особливо зворушливими: André Thobois, Henri Vincent (Publications Croire et Servir, 2001), 67, цитати розповідей з перших вуст опубліковано у Le Témoin de la Vérité, квітень-травень 1939. / [c. 205]

246

[16] «i люди у скруті чекають: Thobois, Henri Vincent, 80. / [c. 205]

247

[17] побажати своїм «протеже»: Trusting and Toiling, 15 квітня 1940. / [с. 206]

248

[18] «чий жереб є нині гірким, як ніколи»: Trusting and Toiling, 15 липня 1940. / [с. 207]

249

[19] постійно думає про сім’ю: Surrey Chapel, note following prayer meeting, 6 August 1940; Foreign Mission Band Account (1940); Trusting and Toiling, 15 October 1940. / [c. 207]

250

[20] висловлює своє шанування: Surrey Chapel Foreign Mission Band Account (1941). / [c. 207]

251

[21] У травні її переправили: Інформацію про табір Віттель дивись Jean-Camille Bloch, Le Camp de Vittel: 1940–1944 (Les Dossiers d’Aschkel, без дати); Sofka Skipwith, Sofka: The Autobiography of a Princess (Rupert HartDavis, 1968), 233-36; Sofka Zinovieff, Red Princess: A Revolutionary Life (Granta Books, 2007), 219-61. Про табір Віттел також є документальний фільм: Joelle Novic, Passeports pour Vittel (Injam Productions, 2007), доступний на DVD. / [c. 207]

252

[22] палко бажала: Surrey Chapel Foreign Mission Band Account (1942); Trusting and Toiling, 15 березня 1943. / [c. 207]

253

[23] Більшість жінок: Bloch, Le Camp de Vittel, 10 et seq.; Zinovieff, Red Princess, 250-58; дивись також Abraham Shulman, The Case of Hotel Polski (Schocken, 1981). / [c. 207]

254

[24] Було сказано, що вони мають: Bloch, Le Camp de Vittel, 18, 22, and nn12-13. / [c. 208]

255

[25] У березні першу групу: там само, 20. / [с. 208]

256

[26] «Пісня про замордований єврейський народ»: Zinovieff, Red Princess, 251 (Ця пісня стала одним з улюблених віршів Софки, який вона постійно переписувала і роздавала ближнім. «Їх більше немає. Нічого не проси, де б ти у світі не був. Усе порожньо, їх більше немає».) / [с. 208]

257

[27] Ми відчували, що міс Тілні: Skipwith, Sofka, 234. / [с. 208]

258

[28] Лише після того, як табір визволили: там само / [с. 209]

259

[29] «переймалася собою насамкінець»: Trusting and Toiling, 15 грудня 1944, 123. / [с. 209]

260

[30] «неймовірно відважних подвигів цієї війни»: там само / [с. 209]

261

[31] «секретарки і завідувачки»: полковник А. Тарр — міс Тілні, 18 квітня 1945 року; капітан Д. Фліман міс Тілні, 22 травня 1945 року. / [с. 209]

262

[1] [Н]апад на національну, релігійну та етнічну групу має бути визнано міжнародним злочином: Raphael Lemkin, Axis Rule in Occupied Europe (Carnegie Endowment for International Peace, 1944), ХІІІ. / [c. 219]

263

[2] Я знаю, як сказати: Nancy Steinson, «Remembrances of Dr Raphael Lemkin» (без дати, у базі документів). / [с. 221]

264

[3] Видавця знайти не вдалося: Raphael Lemkin, Totally Unofficial, ed. DonnaLee Frieze (Yale University Press, 2013), xxvi. / [c. 221]

265

[4] Я народився: там само, 3. / [с. 222]

266

[5] «Коли той, хто справа, тягне ковдру на себе»: там само / [с. 222]

267

[6] Йозеф Лемкін обійшов закон: John Cooper, Raphael Lemkin and the Struggle for the Genocide Convention (Palgrave Macmillan, 2008), 6. / [c. 223]

268

[7] Аж до останніх днів: Lemkin, Totally Unofficial, 17. / [c. 223]

269

[8] Дивіться, як зло пригноблює людей: J.D. Duff, Russian Lyrics (Cambridge University Press, 1917), 75. / [c. 223]

270

[9] «розрізаний живіт, набитий пухом»: Paul R. Mendes-Flohr and Jehuda Reinharz, The Jew in the Modem World: A Documentary History (Oxford University Press, 1995), 410. / [c. 224]

271

[10] Лемкін був знайомий з творчістю Бялика: Hayyim Bialik and Raphael Lemkin, Noach і Marynka (1925; Wydawnictwo Snunit, 1986). / [c. 224]

272

[11] «вірити в ідею — значить жити нею»: Lemkin, Totally Unofficial, хі. / [с. 225]

273

[12] «Більше 1.2 мільйона вірмен»: там само, 19. / [с. 227]

274

[13] «найбільший злочин усіх часів»: Vahakn N. Dadrian, The History of the Armenian Genocide: Ethnic Conflict from the Balkans to Anatolia to the Caucasus (Berghahn Books, 2003), 421. / [c. 227]

275

[14] злочини проти християнства: Ulrich Trumpener, Germany and the Ottoman Empire, 1914–1918 (Princeton University Press, 1968), 201. / [c. 227]

276

[15] Народ було вбито: Lemkin, Totally Unofficial, 19. / [c. 227]

277

[16] Через кілька годин: Державний архів Львівської області, фонд 26, список 15, справа 459, с. 252–3. / [с. 228]

278

[17] Документ під назвою «Absolutorjum»1924 року: там само / [с. 228]

279

[18] «дуже консервативне місце»: Marek Kornat, ‘Rafal Lemkin's Formative Years and the Beginning of International Career in Interwar Poland (1918–1939) \ in Rafal Lemkin: A Hero of Humankind, ed. Agnieszka Bienczyk-Missala and Slawomir Debski (Polish Institute of International Affairs, 2010), 59–74; професор Корнат автору, електронний лист, 3 листопада 2011 року. / [с. 229]

280

[19] Він також почав слухати курс з міжнародного права: Ludwik Ehrlich, народився 11 квітня 1889 року у Тернополі, помер 31 жовтня 1968 року у Кракові. / [с. 231]

281

[20] «невисокий, смагляво-блідий»: Says Mother's Ghost Ordered Him to Kill// New York Times. — 1921, 3 червня; Armenian Acquitted for Killing Talaat// New York Times. — 1921, 4 червня. — 1. / [c. 231]

282

[21] Я обговорював це питання: Lemkin, Totally Unofficial, 20. / [c. 233]

283

[22] Лемкін повертався до цієї дискусії: Herbert Yahraes, «Не Gave a Name to the World's Most Horrible Crime», Collier's, 3 березня 1951, 28. / [c. 234]

284

[23] самотню, навіжену, складну, емоційну: Роберт Сілверс, інтерв'ю з автором, 11 грудня 2011 року, Нью-Йорк. / [с. 234]

285

[24] Ми зустрілися у той самий день: Altug Taner Akgam проти Туреччини (подання № 27520/07), Європейський суд з прав людини, рішення від 25 жовтня 2011 року. / [с. 235]

286

[25] Замордований у Янівському концтаборі: Янівский концтабір було створено у жовтні 1941 року у північно-західному передмісті Лемберга, неподалік фабрики, яка діяла за адресою вулиця Янівська, 134. Leon Weliczer Wells, The Janowska Road (CreateSpace, 2014). / [c. 236]

287

[26] був ультранаціоналістом з «роздвоєними» почуттями щодо меншин: Roman Dmowski, народився 9 серпня 1864 року, помер 2 січня 1939 року. / [с. 236]

288

[27] Ми разом милувалися фотографією: Adam Redzik, Stanislaw Strainski, 1853–1935 (Monografie Instytut Allerhanda, 2012), 54. / [c. 237]

289

[28] Елегантна, авторитетна, зацікавлена: Баран З. Суспільно-політичні погляди Юліуса Макаревича. Історичні пам’ятки Галичини. Матеріали п’ятої науково-дослідницької історико-краєзнавчої конференції. 12 листопада 2010. — Lviv: Львівський університет імені Івана Франка, 2011. — С. 188–198. / [с. 237]

290

[29] Він помер у 1955 році: Juliusz Makarewicz, народився 5 травня 1872 року, помер 20 квітня 1955 року. / [с. 238]

291

[30] Мій старий дім, монархія: Rot Joseph. The Bust of the Emperor, in Three Novellas. — Overlook Press, 2003. — P. 62. / [c. 243]

292

[31] Приблизно тоді ж він завершив: Rafael Lemkin and Tadeusz Kochanowski, Criminal Code of the Soviet Republics, in collaboration with Dr Ludwik Dworzad, Magister Zdziław Papierkowski, and Dr Roman Piotrowski, preface by Dr Juliusz Makarewicz (Seminarium of Criminal Law of University of Jan Kasimir in Lwów, 1926). / [c. 243]

293

[32] Судовий процес над Шварцбардом викликав нову сенсацію: John Cooper, Raphael Lemkin, 16. / [c. 244]

294

[33] сивобороді євреї: Slayer of Petlura Stirs Paris Court // New York Times. — 1927, 19 жовтня; Paris Jury Acquits Slayer of Petlura, Crowded Court Receives the Verdict with Cheers for France// New York Times. — 1927, 27 жовтня. / [c. 244]

295

[34] Вони не могли ані виправдати: Lemkin, Totally Unofficial, 21. / [c. 244]

296

[35] його «кар’єра» у судових установах Варшави: там само / [с. 245]

297

[36] Він видавав книжки, присвячені радянському кримінальному кодексу. Режим доступу: http://www.preventgenocide.org/lemkin/bibliography.htm. / [с. 245]

298

[37] Навесні 1933 року: Raphael Lemkin. Acts Constituting a General (Transnational) Danger Considered as Offences Against the Law of Nations. — 1933. Режим доступу: http://www.preventgenocide.org/lemkin/madridi933-english.htm. / [c. 245]

299

[38] «життя народів»: Vespasian Pella, report to the Third International Congress of Penal Law, Palermo, 1933, cited in Mark Lewis, The Birth of the New Justice: The Internationalization of Crime and Punishment, 1919–1950 (Oxford University Press, 2014), 188, citing Troisieme Congres International de Droit Penal, Palerme, 3–8 avril 1933, Actes du Congres, 737, 918. / [c. 246]

300

[39] Міністр юстиції: Lemkin, Totally Unofficial, 23. Хоч ім’я Раппапорта і не називалося, саме він відповідає опису Лемкіна про того, хто йому зателефонував. / [с. 246]

301

[40] Не важко здогадатися: Gazeta Warszawska, 25 жовтня 1933. / [с. 247]

302

[41] Коли «Нью-Йорк Таймс»: Lemkin, Totally Unofficial, хіі. / [с. 247]

303

[42] Лемкін намагався видавати: Brown К. The King Is Dead, Long Live the Balkans! Watching the Marseilles Murders of 1934. (delivered at the Sixth Annual World Convention of the Association for the Study of Nationalities, Columbia University, New York, 5–7 April 2001). Режим доступу: http://watson.brown.edu/ffies/watson/imce/research/projects/terrorist_ transformations/The_King_is_Dead.pdf. / [c. 248]

304

[43] Професор Малкольм Макдермотт: Lemkin, Totally Unofficial, 155. / [c. 248]

305

[44] Саймон розповів їм: там само, 28. / [с. 249]

306

[45] Я не розумію: там само, 54. / [с. 250]

307

[46] Я перечитав поему: Переклад з роз’ясненнями, дивись Charlton Payne, ‘Epic World Citizenship in Goethe’s Hermann und Dorothea’, Goethe Yearbook 16 (2009): 11–28. / [c. 251]

308

[47] я обов’язково спробую знову: Lemkin, Totally Unofficial, 64. / [с. 254]

309

[48] «Я все життя буду вам вдячний»: Лемкін — пану директору [особистість невідома], 25 жовтня 1939; розшифрована копія листа, яку надала Елізабет Асбрінк Якобсен. / [с. 255]

310

[49] Такі речі трапляються: Lemkin, Totally Unofficial, 65. / [с. 255]

311

[50] зупинився у Ризі: Simon Dubnow. History of the Jews in Russia and Poland: From the Earliest Times Until the Present Day (Jewish Publication Society of America, 1920). / [c. 255]

312

[51] «криваво-червона ганчірка»: Jean Amery, At the Mind’s Limits (Schocken, 1986), 44. / [c. 256]

313

[52] «неспростовних доказів»: Lemkin, Totally Unofficial, 76. / [c. 257]

314

[53] Його знайомий дав ствердну відповідь: John Cooper, Raphael Lemkin, 37. / [c. 257]

315

[54] Це була територія: Цей декрет див. Lemkin, Axis Rule, 506; Lemkin, Totally Unofficial, 77. / [c. 258]

316

[55] «рішучі кроки»: Lemkin, Axis Rule, 524. / [c. 258]

317

[56] Для тих, хто залишився живий: Lemkin, Totally Unofficial, 78. / [c. 259]

318

[57] Стіл, прикрашений: там само, 82. / [с. 260]

319

[58] Два дні по тому: там само, 86. / [с. 261]

320

[59] Розпатланий і неохайний: там само, 88. / [с. 261]

321

[60] Вони обидва переживали: там само, 96. / [с. 262]

322

[61] Як там в Європі?: там само / [с. 262]

323

[62] Питання збило робітника з пантелику: там само, 100. / [с. 263]

324

[63] Повернулося відчуття ідилії: John Cooper, Raphael Lemkin, 40. / [c. 264]

325

[64] Якщо жінок, дітей: Lemkin, Totally Unofficial, vii. / [c. 264]

326

[65] Суддя Таддеус Брайсон: Анджей Тадеуш Бонавентура Костюшко, народився 4 лютого 1746 року, помер 15 жовтня 1817, полководець. / [с. 264]

327

[66] Там він зустрів: Lemkin, Totally Unofficial, 106. / [с. 265]

328

[67] Далі він влаштував важливе знайомство: там само, 108. / [с. 265]

329

[68] будь здоровий і щасливий: Кореспонденція на ідиші, 25 травня 1941, box 1, folder 4, Raphael Lemkin Collection, American Jewish Historical Society, New York. / [c. 267]

330

[69] Вище носа: Lemkin, Totally Unofficial, 111. / [c. 268]

331

[70] Дотримуватися цього шляху, безумовно, важливо: аудіозапис — Address on the observance of the golden anniversary of Paderewski’s American debut, 1941, in Ignacy Jan Paderewski, Victor Recordings (selections) (1914–1941). / [c. 268]

332

[71] Того ж місяця він їздив до Індіанаполіса: «The Legal Framework of Totalitarian Control over Foreign Economies» (paper delivered at the Section of International and Comparative Law of the American Bar Association, October 1942). / [c. 268]

333

[72] панування законів: Jackson Robert. The Challenge of International Lawlessness (address to the American Bar Association, Indianapolis, 2 October 1941) // American Bar Association Journal. — 1941. — 27. / [c. 269]

334

[73] Коли я зачитував свою пропозицію: «Law and Lawyers in the European Subjugated Countries» (address to the North Carolina Bar Association), Proceedings of the 44th Annual Session of the North Carolina Bar Association, May 1942, 105-17. / [c. 270]

335

[74] Лемкіна в офіційному списку присутніх вказано не було: Actes de la 5 èrne Conférence Internationale pour l'Unification du Droit Pénal (Madrid, 1933). / [c. 270]

336

[75] Інформація про Лемкінову роботу над декретами нацистів поширювалася: Ryszard Szawlowski, «Raphael Lemkin’s Life Journey», in Bienczyk-Missala and Dębski, Hero of Humankind, 43; box 5, folder 7, MS60, American Jewish Historical Society. / [c. 271]

337

[76] Чим теперішня ситуація відрізняється: Lemkin, Totally Unofficial, 113. / [c. 271]

338

[77] «обраним президентом Сполучених Штатів кольорового кандидата»: Norman М. Littell. Му Roosevelt Years. — University of Washington Press, 1987. — P. 125. / [c. 272]

339

[78] Будьте терплячим: Lemkin, Totally Unofficial, 235, xiv. / [c. 273]

340

[79] Він надіслав свою пропозицію: John Cooper, Raphael Lemkin, 53. / [c. 273]

341

[80] Він також заявив, що: Franklin Roosevelt, Statement on Crimes, 7 October 1942. / [c. 274]

342

[81] Вона спиралася на матеріали: Karski Jan. Story of a Secret State: My Report to the World, updated edn (Georgetown University Press, 2014). / [c. 275]

343

[82] Вам дуже пощастило: Littell, My Roosevelt Years, 151. / [c. 275]

344

[83] Він бавився з іншими варіантами; Rare Book and Manuscript Library, Columbia University. / [c. 276]

345

[84] «Нові поняття потребують нових термінів»: Lemkin, Axis Rule, 79. / [c. 276]

346

[85] Як він дійшов до такого вибору: Uwe Backes and Steffen Kailitz, eds., Ideokratien im Vergleich: Legitimation, Kooptation, Repression (Vandenhoeck & Ruprecht, 2014), 339; Sybille Steinbacher and Fritz Bauer Institut, Holocaust und Volkermorde: Die Reichweite des Vergleichs (Campus, 2012), 171; Валентин Джетнер — автору, електронний лист, 8 січня 2014. / [с. 276]

347

[86] Він підрахував, що: Lemkin, Axis Rule, 89. / [с. 277]

348

[87] «Зі створенням Генерал-губернаторства»: Проголошення створення 26 жовтня 1939 року, там само, 524. / [с. 279]

349

[88] Перші кілька місяців 1944 року: Georgetown Law School, final grades, 1944–1945, box 1, folder 13, Lemkin Collection, American Jewish Historical Society. / [c. 279]

350

[89] Чи це склалося природно: Vasily Grossman, «The Hell of Treblinka», in The Road (MacLehose Press, 2011), 178. / [c. 280]

351

[90] У разі бездіяльності: «Report to Treasury Secretary on the Acquiescence of This Government in the Murder of the Jews» (prepared by Josiah E. Dubois for the Foreign Funds Control Unit of the US Treasury, 13 January 1944). Моргентау, Джон Пеле і Рендольф Пауль зустрілися з президентом Рузвельтом 16 січня 1944 року і представили йому проект указу про створення Ради з питань біженців, яка мала б на меті «негайну допомогу і порятунок євреям Європи та іншим жертвам, які зазнавали гонінь». Rafael Medoff, Blowing the Whistle on Genocide: Josiah E. Dubois, Jr., and the Struggle for a US Response to the Holocaust (Purdue University, 2009), 40. / [c. 280]

352

[91] «Нью-Йорк Таймс» опублікувала перші статті: US Board Bares Atrocity Details Told by Witnesses at Polish Camps// New York Times. — 1944, 26 листопада. — 1; 700,000 Reported Slain in 3 Camps, Americans and Britons Among Gestapo Victims in Lwow, Says Russian Body// New York Times. — 1944, 24 грудня. — 10. / [c. 280]

353

[92] Комісія у справах біженців війни: The German Extermination Camps of Auschwitz and Birkenau, 1 November 1944, American Jewish Joint Distribution Committee Archive. / [c. 280]

354

[93] переважна більшість німецького народу: Twentieth-Century Moloch: The Nazi Inspired Totalitarian State, Devourer of Progress, and of Itself// New York Times Book Review. — 1945, 21 January. — 1. / [c. 281]

355

[94] надзвичайно цінною: Кор — Лемкіну, 1945, box 1, folder 11, MS60, American Jewish Archives, Cleveland. / [c. 281]

356

[95] Лемкін сконтактувався з Джексоном: Лемкін Джексону, 4 травня 1945, box 98, folder 9, Jackson Papers, Manuscript Division, Library of Congress, Washington DC. / [c. 282]

357

[96] «ступив ногою на чужу землю»: Raphael Lemkin, ‘Genocide: A Modem Crime’, Free World 9 (1945): 39. / [c. 282]

358

[97] прямуючи на схід: John Q, Barrett, ‘Raphael Lemkin and «Genocide» at Nuremberg, 1945–1946’, in The Genocide Convention Sixty Years After Its Adoption, ed. Christoph Safferling and Eckart Conze (Asser, 2010), 36 n5. / [c. 282]

359

[98] лише одних цих слів достатньо: Лемкін — Джексону, 4 травня 1945. / [с. 283]

360

[99] 6 травня: Washington Post, 6 May 1945, В4. / [с. 283]

361

[100] Джексон подякував Лемкіну: Джексон — Лемкіну, 16 травня 1945, Jackson Papers; Barrett, ‘Raphael Lemkin and «Genocide» at Nuremberg’, 38. / [c. 283]

362

[101] Головним адвокатом Джексона: Н.В. Phillips, ed., «Reminiscences of Sidney S. Alderman» (Columbia University Oral History Research Office, 1955), 817; Barrett, ‘Raphael Lemkin and «Genocide» at Nuremberg’, 39. / [c. 283]

363

[102] Через два дні: Draft Planning Memorandum of 14 May 1945, box 107, folder 5, Jackson Papers; Barrett, ‘Raphael Lemkin and «Genocide» at Nuremberg’, 39. / [c. 283]

364

[103] знищення національних меншин: «Planning Memorandum Distributed to Delegations at Beginning of London Conference», June 1945, in Jackson Report, 68. / [c. 283]

365

[104] Під час обговорення з Лемкіном того, як «геноцид»: Barrett. Raphael Lemkin and «Genocide» at Nuremberg. — P. 40. / [c. 283]

366

[105] На цьому зібранні точилися суперечки: там само, 40–41. / [с. 284]

367

[106] Проте Джексон-молодший: Phillips, «Reminiscences of Sidney S. Alderman», 818; Barrett, «Raphael Lemkin and «Genocide» at Nuremberg», 41. / [c. 284]

368

[107] 28 травня Лемкін: Barrett, там само / [c. 284]

369

[108] «найтитулованіших біженців»: Phillips, «Reminiscences of Sidney S. Alderman», 842, 858; Barrett, «Raphael Lemkin and «Genocide» at Nuremberg», 41. / [c. 285]

370

[109] «спеціальною групою тилового ешелону»: Barrett, «Raphael Lemkin and «Genocide» at Nuremberg», 41, at n. 27. / [c. 285]

371

[110] притягнути усіх воєнних злочинців: «Декларація про поразку Німеччини і взяті на себе Союзниками повноваження верховної влади у Німеччині», Берлін, 5 червня 1945 року, стаття 11(а) («Провідні нацисти вказані представниками Союзників, а також усі особи, періодично названі або встановлені за званням, посадою або видом діяльності представниками Союзників, яких підозрюють у скоєнні, розпорядженні чи підбурюванні до воєнних або аналогічних злочинів, будуть затримані і передані представникам Союзників»). / [с. 285]

372

[111] однак, здається, що: Barrett, «Raphael Lemkin and “Genocide” at Nuremberg», 42. / [c. 286]

373

[112] «розладів особистості»: там само / [с. 286]

374

[113] Полковник Бернайс запропонував: там само / [с. 286]

375

[114] Більше ніхто не виявив бажання: там само, 43. / [с. 287]

376

[115] Нарікання дійшли до вашингтонського кабінету командувача: там само, 43-44. / [с. 287]

377

[116] Чим раніше Лемкін поїде: Донован — Тейлору, меморандум, 24 вересня 1945, box 4, folder 106, Jackson Papers; Barrett, «Raphael Lemkin and «Genocide» at Nuremberg», 42. / [c. 287]

378

[117] Впертий «тип»: Вільям Джексон Роберту Джексону, 11 серпня 1947, box 2, folder 8, Jackson Papers; Barrett, «Raphael Lemkin and «Genocide» at Nuremberg», 53. / [c. 287]

379

[118] Йому також незрозумілим чином вдалося: On later objections in the United States, see Samantha Power, A Problem from Hell: America and the Age of Genocide, rev. edn (Flamingo, 2010), 64–70. / [c. 287]

380

[119] Британці теж були категорично проти: Telford Taylor, The Anatomy of the Nuremberg Trials (Alfred A. Knopf, 1993), 103; Barrett, ‘Raphael Lemkin and «Genocide» at Nuremberg’, 45. / [c. 288]

381

[120] не могли зрозуміти, що це слово означає: Phillips. Reminiscences of Sidney Alderman, 818; Barrett. Raphael Lemkin and «Genocide» at Nuremberg, 45. / [c. 288]

382

[121] знищення расових, етнічних чи релігійних груп: Обвинувальний акт, прийнятий 8 жовтня 1945 року, Судовий процес над головними воєнними злочинцями перед Міжнародним військовим трибуналом (Нюрнберг, 1947), 1:43. / [с. 289]

383

[122] Не дарма він тягав за собою по всьому світу валізи з документами: Note from US Army Dispensary, 5 October 1945, box 1, folder 13, Lemkin Collection, American Jewish Historical Society. / [c. 289]

384

[123] Я вніс геноцид: Lemkin, Totally Unofficial, 68; Barrett. Raphael Lemkin and «Genocide» at Nuremberg, 46. / [c. 289]

385

[1] Мілен Косман: Milein Cosman, художниця, народилася 1921 року у місті Гота, що у Німеччині, у 1939 році переїхала до Англії. / [с. 296]

386

[2] видатного музикознавця: Ганс Келлер, музикант і критик, народився 11 березня 1919 року у Відні, помер 6 листопада 1985 року у Лондоні. Про аншлюс і свій арешт Ганс Келлер розповідає у своїй книзі — Hans Keller, 1975 (1984 Minus 9) (Dennis Dobson, 1977), 38 et seq. / [c. 296]

387

[3] Інґе Тротт мала дев’яносто один рік: Inge Trott, громадська активістка, народилася 1920 року у Відні, померла 2014 року у Лондоні. / [с. 297]

388

[4] Пошук видав результат відразу: Alfred Seiler, From Hitler’s Death Camps to Stalin’s Gulags (Lulu, 2010). / [c. 302]

389

[5] Еміль зміг залишатися у Відні: там само, 126. / [с. 303]

390

[1] Громада має пріоритет: Ганс Франк, Міжнародна карна політика (доповідь рейхсміністра 21 серпня 1935 року на пленарному засіданні Akademie für Deutsches Recht (Академії німецького права), під час одинадцятого міжнародного Конгресу виправних установ і пенітенціарної служби). / [с. 311]

391

[2] Поки Франк чекав: Jackson Report, 18–41. / [с. 313]

392

[3] Після того, як його батьки розлучилися: Martyn Housden, Hans Frank: Lebensraum and the Holocaust (Palgrave Macmillan, 2003), 14. / [c. 314]

393

[4] Два роки по тому: там само, 23. / [с. 315]

394

[5] Завдяки своєму привілейованому становищу: там само, 36. / [с. 316]

395

[6] Через чотири місяці після приходу Гітлера до влади: Neue Freie Presse, 13 May 1933, 1; Germans Rebuked Arriving in Vienna // New York Times. — 1933, 14 травня. / [c. 316]

396

[7] Ці заходи були спрямовані конкретно проти євреїв: Housden, Hans Frank, 49. / [с. 318]

397

[8] Франк підлив масла у вогонь: «Germans Rebuked Arriving in Vienna». / [c. 318]

398

[9] відвідати могилу батьків: Austrians Rebuff Hitlerite Protest // New York Times. — 1933, 16 травня. — 1, 8. / [c. 318]

399

[10] наче перед тобою: Turmoil in Vienna as Factions Clash // New York Times. — 1933, 15 травня. — 1, 8. / [c. 318]

400

[11] Через тиждень після від’їзду Франка: Vienna Jews Fear Spread of Nazism // New York Times. — 1933, 22 травня. / [c. 319]

401

[12] Через рік Дольфус: Howard Sachar, The Assassination of Europe, 1918–1942: A Political History (University of Toronto Press, 2014), 208–210. / [c. 319]

402

[13] У серпні Франк головував: Proceedings of the Xlth International Penal and Penitentiary Congress Held in Berlin, August, 1935, ed. Sir Jan Simon van der Aa (Bureau of International Penal and Penitentiary Commission, 1937). / [c. 320]

403

[14] Суддя Еміль Раппапорт: Ганс Франк, Міжнародна карна політика, дод. 1 — списки учасників. / [с. 320]

404

[15] Кілька тижнів перед цим: Henri Donnedieu de Vabres, ‘La repression international des debts du droit des gens’, Nouvelle Revue de Droit International Prive 2 (1935) 7 (доповідь представлена перед Академією німецького права, Берлін, 27 лютого 1935). / [с. 321]

405

[16] повна рівність: Reck, Diary of a Man in Despair, 42. / [c. 321]

406

[17] Джофрі Бінг: Bing, Geoffrey. The International Penal and Penitentiary Congress, Berlin, 1935// Howard Journal. — 1935. — 4. — P. 195–98; ‘Nazis Annoyed: Outspoken Englishman’, Argus (Melbourne), 23 серпня 1935, 9. / [c. 322]

407

[18] Через чотири роки: Housden, Hans Frank, 78. / [c. 323]

408

[19] «бути під керівництвом генерал-губернатора»: Декрет фюрера і рейхсканцлера щодо управління окупованими польськими територіями, 12 жовтня 1939» розділ 3(2). / [с. 323]

409

[20] В одному з перших інтерв’ю: з жовтня 1939; William Shirer, The Rise and Fall of the Third Reich (Arrow, 1991), 944. / [c. 323]

410

[21] З 1 грудня усі євреї: Housden, Hans Frank, 126, цитати з щоденника Франка, 10 листопада 1939. / [с. 324]

411

[22] Від початку свого правління: Frank, Diary, extracts in Trial of the Major War Criminals, 29, and Stanislaw Piotrowski, Hans Frank’s Diary (PWN, 1961). / [c. 324]

412

[23] Тоді, коли він покинув Краків: Під час судового процесу Франк посилався на сорок три томи (Trial of the Major War Criminals, 12:7), однак представник польської делегації, Станіслав Пьотровскі, зауважив, що збереглося тридцять вісім томів, але «було важко встановити, чи не загубилися деякі з них після того, як Міжнародний трибунал розпочав свою роботу у Нюрнберзі». Piotrowski, Hans Frank’s Diary, 11. / [c. 324]

413

[24] евакуювати усіх євреїв: Trial of the Major War Criminals, 3:580 (14 грудня 1945). / [c. 324]

414

[25] До поляків ставилися жорстоко: Housden, Hans Frank, 119. / [c. 324]

415

[26] Рейхсміністр д-р Франк: Frank, Diary, 2 October 1940; Trial of the Major War Criminals, 7:191 (8 лютого 1946). / [c. 326]

416

[27] Франк отримав владу над: Карл Ляш, народився 29 грудня 1904 року, помер 1 червня 1942 року. / [с. 327]

417

[28] Вона відбулася у передмісті Берліна, у Ванзеє: Frank, Diary, 16 December 1941, sitting of the cabinet of the General Governments; Trial of the Major War Criminals, 22:542 (1 October 1946). / [c. 327]

418

[29] Ванзейська конференція відбувалася: Mark Roseman, The Villa, the Lake, the Meeting: Wannsee and the Final Solution (Allen Lane, 2002). / [c. 328]

419

[30] Протокол конференції вів: з потоколом можна ознайомитись на веб-сторінці Будинку Ванзейської конференції. Режим доступу: http://www.ghwk.de/wannsee/dokumente-zur-wannsee-konferenz/?lang=gb. / [с. 328]

420

[31] Щоразу, як Франк ставив якесь питання: Curzio Malaparte, Kaputt (New York Review Books, 2005), 78. / [c. 329]

421

[32] Італієць не торкався: Curzio Malaparte, ‘Serata a Varsavia, sorge il Nebenland di Polonia’, Corriere della Sera, 22 березня 1942. / [c. 330]

422

[33] Я маю мрію: Malaparte, Kaputt, 68. / [c. 331]

423

[34] якого звинуватили у корупції: Niklas Frank, In the Shadow of the Reich (Alfred A. Knopf, 1991), 217, 246-47. / [c. 332]

424

[35] Я був здивований: Malaparte, Kaputt, 153. / [c. 337]

425

[36] У червні і липні: Housden, Hans Frank, 169-72. Він виступив з промовами у Берліні (9 червня), Відні (1 липня), Мюнхені (20 липня) і Гайдельбергу (21 липня). / [с. 344]

426

[37] Законодавство має бути: Niklas Frank, Shadow of the Reich, 219. / [c. 345]

427

[38] Величне єднання двох людських істот: там само, 208–209. / [с. 345–346]

428

[39] Масове знищення відкривало шлях: там само, 212–213. / [с. 346]

429

[40] «подробиці пізніше, але лише віч-на-віч»: там само, 213. / [с. 347]

430

[41] «Газета Львовска» на своїх сторінках: Gazeta Lwowska, 1 серпня 1942, 2. / [с. 349]

431

[42] Головним завданням Франка: Dieter Pohl, Nationalsozialistische Judenveung in Ostgalizien, 1941–1944, 2 nd edn (Oldenbourg, 1997), 77–78. / [c. 349]

432

[43] Керівники CC: Frank, Diary, Conference of the District Standartenführer of the NSDAP in Kraków, 18 March 1942, in Trial of the Major War Criminals, 29:507. / [c. 350]

433

[44] стояли школярі і махали прапорцями: Gazeta Lwowska, 2/3 серпня 1942, остання сторінка. / [с. 350]

434

[45] Того вечора Франк урочисто відкрив: там само / [с. 350]

435

[46] тремтів в екстазі: Housden, Hans Frank, 40–41, citing Niklas Frank, Der Vater (Goldmann, 1993), 42–44. / [c. 351]

436

[47] Ми, німці: Gazeta Lwowska, 2/3 серпень 1942, остання сторінка. / [с. 351]

437

[48] Наступного ранку: Frank, Diary, 1 August 1942. Documents in Evidence, in Trial of the Major War Criminals, 29:540-42. / [c. 352]

438

[49] Я прийшов сюди: там само / [с. 352]

439

[50] Аудиторія вибухнула оплесками: там само / [с. 354]

440

[51] Розпорядження Франка означало: Декрет від 15 жовтня 1941 року, підписаний Гансом Франком, стаття 1, пар. 4(b) («Євреї, які без дозволу залишили межі району, до якого приписані, мають зазнати покарання — смертної кари»). / [с. 354]

441

[52] Франк прийшов на сніданок: Щоденник Шарлотти фон Вехтер, субота, 1 серпня 1942 року, приватний архів Хорста фон Вехтера. / [с. 354]

442

[53] Die Grosse Aktion: Dieter Pohl, «Ivan Kalymon, the Ukrainian Auxiliary Police, and Nazi AntiJewish Policy in L’viv, 1941–1944» (a report prepared for the Office of Special Investigations, US Department of Justice, 31 May 2005), 92; Pohl, Nationalsozialistische Judenverfolgung in Ostgalizien, 216-23. / [c. 355]

443

[54] ще багато треба зробити: Отто фон Вехтер — Шарлотті, 16 серпня 1942, приватний архів Хорста фон Вехтера. / [с. 355]

444

[55] Генріх Гіммлер прибув: Peter Witte, Der Dienstkalender Heinrich Himmlers, 1941/42 (Wallstein, 2005), 521 (запис за понеділок, 17 серпня 1942,18:30). / [с. 355]

445

[56] Ви навряд чи тепер побачите: Frank, Diary, 18 August 1942. / [с. 356]

446

[57] Я впізнав червону обкладинку: Karl Baedeker, Das Generalgouvemement: Reisehandbuch (Karl Baedeker, 1943).

447

[58] Лембергу відведено у путівнику вісім сторінок: там само, 157–164. / [с. 362]

448

[59] Редактори побіжно згадали: там само, 137, 10. / [с. 363]

449

[60] Видання путівника Бедекера: «Poland Indicts 10 in 400,000 Deaths». / [c. 363]

450

[61] Одну з історій описав: Simon Wiesenthal, The Murderers Among Us (Heinemann, 1967), 236-37. («Я бачив його на початку 1942 року у гетто Львова. Він особисто усім керував, коли 15 серпня 1942 року 4,000 літніх людей зібрали в гетто і відправили на залізничну станцію. Серед них була моя мати».) / [с. 364]

451

[62] Пізніше я знайшов: Narodne Archivum Cyfrove (NAC), Режим доступу: http://audiovis.nac.gov.pl/obraz/12757/50 6358369 d3948 £401 ded5 bffc36586 е/. / [c. 364]

452

[63] Суддя постановив: United States v. John Kaymon, a.k.a. Ivan, Iwan, John Kalymon/Kaylmun, Case No. 0460003, US District Court, Eastern District of Michigan, Judge Marianne O. Battani, Opinion and Order Revoking Order of Admission to Citizenship and Canceling Certificate of Naturalization, 29 March 2007. Наказ про депортацію було затверджено Радою з імміграційних питань 20 вересня 2011 року, але Калимон помер 29 червня 2014 року, перш ніж його мали депортувати. Див. Krishnadev Calamur, «Man Tied to Nazis Dies in Michigan at Age 93», NPR, 9 липня 2014. / [c. 364]

453

[64] Рішення судді спиралося: Dieter Pohl, «Ivan Kalymon, the Ukrainian Auxiliary Police, and Nazi AntiJewish Policy in L’viv, 1941–1944» (a report prepared for the Office of Special Investigations, US Department of Justice, 31 May 2005), 16, 27. / [c. 364]

454

[65] Депортація євреїв: Примітка від 10 січня 1942 року щодо депортації євреїв Лемберга, яку підписав Оберст [полковник] [Альфред] Бісанц. / [с. 365]

455

[66] Другим документом був: Наказ від 13 березня 1942 року про обмеження працевлаштування євреїв, вступив у силу 1 квітня 1942 року. / [с. 365]

456

[67] Якщо ці два документи завдавали шкоди: Генріх Гіммлер рейхс-міністрові внутрішніх справ Штуккарту, 25 серпня 1942. / [с. 366]

457

[68] Я маю честь: Frank, Diary, 25 January 1943, Warsaw, International Military Tribunal, Nazi Conspiracy and Aggression (US Government Printing Office, 1946), 4:916. / [c. 368]

458

[69] Їх не має бути: Frank, Diary, 16 December 1941; Trial of the Major War Criminals, 29:503. / [c. 368]

459

[70] У березні з краківського гетто: Амон Гьот (Amon Goth), народився 11 грудня 1908 року, страчений 13 вересня 1946 року, після судового процесу перед Верховним трибуналом Польщі у Кракові. / [с. 369]

460

[71] Це було здійснено: Stoop Report (The Warsaw Ghetto Is No More), травень 1943, можна ознайомитись тут: Режим доступу: https:// www.jewishvirtuallibrary.org/jsource/Holocaust/nowarsaw.html. / [с. 369]

461

[72] масовими стратами: Frank, Diary, 2 August 1943, quoted in Trial of the Major War Criminals, 29:606 (29 липня 1946). / [c. 370]

462

[73] Усі решта, скажімо: там само / [с. 370]

463

[74] «Ми усі є: Frank, Diary, 25 січня 1943. / [с. 370]

464

[75] Я знайшов слова: Michael Kennedy, Richard Strauss: Man, Musician, Enigma (Cambridge University Press, 1999), 346-47. / [c. 370]

465

[76] Деякі твори відправили до Німеччини: Trial of the Major War Criminals, 4:81 (18 грудня 1945). / [c. 371]

466

[77] Ця картина: «Пані з горностаєм», приблизно 1489–1490 р.р., портрет Чечилії Галлерані (1473–1536), коханки Людовіко Сфорца. Горностай — символ чистоти і невинності, кажуть, що Леонардо вважав, що ця картина, яка нині перебуває у власності Фонду Чарторийських, може служити нагадуванням і надихати на кохання. / [с. 372]

467

[78] «рід, який треба ліквідувати»: Frank, Diary, 18 March 1944, Reichshof; Trial of the Major War Criminals, 7:469 (15 лютого 1946). / [c. 376]

468

[79] Франк відповів на це: Housden, Hans Frank, 209; Frank, Diary, 11 липня 1944. / [c. 376]

469

[80] 27 липня до Лемберга увійшли більшовики: Timothy Snyder, The Reconstruction of Nations: Poland, Ukraine, Lithuania, Belarus, 1569–1999 (Yale University Press, 2003), 177. / [c. 376]

470

[81] 1 серпня у Варшаві почалося повстання: Norman Davies, Rising ’44: The Battle for Warsaw (Macmillan, 2003). / [c. 377]

471

[82] В його щоденнику занотовано: Frank, Diary, 15 вересня 1944 (розмова з д-ром Бюлєром). / [с. 377]

472

[83] Також дивився фільми: Die Stadt ohne Juden (1924, dir. Hans Karl Breslauer). Ганс Мозер грав роль персонажа на ім’я Рат Бернарт. / [с. 377]

473

[84] залишався невеличкий відрізок дороги: Housden, Hans Frank, 218. / [с. 378]

474

[85] Він облаштував для цього приміщення: там само, 218; Frank, Diary, 2 лютого 1945. / [с. 378]

475

[86] Через два дні: Niklas Frank, Shadow of the Reich, 317. / [c. 379]

476

[87] Це був той самий Франк: статтю 175 а було прийнято 28 червня 1935 року, новий злочин — «дуже непристойна поведінка» (Schwere Unzucht), яка трактується як тяжкий кримінальний злочин. Див. Burkhard Jellonnek, Homosexuelle unter dem Hakenkreuz: Die Verfolgung von Homosexuellen im Dritten Reich (F. Schöningh, 1990). Франк застерігав, що «епідемія гомосексуалізму» загрожує новому Рейху. Richard Plant, The Pink Triangle: The Nazi War Against Homosexuals (Henry Holt, 1988), 26. / [c. 379]

477

[88] Біля входу до кафе зупинилася машина: Housden, Hans Frank, 218. / [с. 380]

478

[89] У червні ім’я Франка: На першій зустрічі британської та американської делегації, 21 червня 1945 року, Девід Максвелл Файф запропонував список імовірних обвинувачених, обраних на підставі того, що їхні імена були добре відомі широкому загалу. Taylor, Anatomy of the Nuremberg Trials, 85–86. / [c. 381]

479

[90] Включення «Варшавського різника»: там само, 89. / [с. 381]

480

[91] Там Франка допитали: Ann Tusa and John Tusa, The Nuremberg Trial (Macmillan, 1983), 43–48. / [c. 381]

481

[92] Роберт Лей: John Kenneth Galbraith, «The “Cure” at Mondorf Spa», Life, 22 жовтня 1945, 17–24. / [c. 381]

482

[93] неймовірно складно: Ганс Франк, розмова з американським офіцером, 4–5 серпня 1945 року. Режим доступу: http://www.holocaustresearchproject.org/trials/HansFrankTestimony.html. / [с. 382]

483

[94] Наприкінці місяця: 29 серпня 1945 року головні прокурори оголосили «початковий список воєнних злочинців, яких буде притягнуто до суду перед Міжнародним військовим трибуналом». Taylor, Anatomy of the Nuremberg Trials, 89 (у цьому списку було двадцять чотири обвинувачених). / [с. 383]

484

[95] Через кілька днів: Допит і покази Ганса Франка у Нюрнбергу 1, 6, 7, 10 і 13 вересня, 3 і 8 жовтня 1945 року (by Colonel Thomas A. Hinkel). Режим доступу: http://library2.lawschool.comell.edu/donovan/show.asp?query=Hans+Frank. / [с. 383]

485

[1] Лей наклав на себе руки: Taylor, Anatomy of the Nuremberg Trials, 132, 165. / [c. 400]

486

[2] «Зараз до зали увійде трибунал»: там само, 143; Tusa and Tusa, Nuremberg Trial, 109-10. / [c. 401]

487

[3] Головним у залі суду був: Trial of the Major War Criminals, 1:1 («Members and alternate members of the Tribunal»). / [c. 401]

488

[4] З лівого краю: Francis Biddle, In Brief Authority (Doubleday, 1962; Praeger, 1976), 381. / [c. 401]

489

[5] Далі Джон Паркер: там само, 372-73. / [с. 402]

490

[6] Французи сиділи: Tusa and Tusa, Nuremberg Trial, 111; Guillaume Mouralis, introduction to Juge a Nuremberg, by Robert Falco (Arbre Bleu, 2012), 13 (at note 2), 126-27. / [c. 402]

491

[7] унікальним в історії світової юриспруденції: Trial of the Major War Criminals, 2:30. / [c. 402]

492

[8] Між 7 вересня 1941 року: там само, 64. / [с. 403]

493

[9] Колишній генерал-губернатор знав: Taylor, Anatomy of the Nuremberg Trials, 132. / [c. 403]

494

[10] «схвалював, керував і брав участь»: Trial of the Major War Criminals, 2:75. / [c. 403]

495

[11] «Це був незабутній досвід»: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 277. / [c. 404]

496

[12] «дуже приємно»: там само / [с. 405]

497

[13] Усе, що залишилося: Illustrated London News, 8 грудня 1945. / [с. 405]

498

[14] Скажіть мені, Розенберже: Gustave Gilbert, Nuremberg Diary (New York: Farrar, Straus, 1947), 42. / [c. 408]

499

[15] «дешеве личко»: Martha Gellhom, «The Paths of Glory», in The Face of War (Atlantic Monthly Press, 1994), 203. / [c. 408]

500

[16] «Я не визнаю себе винним»: Trial of the Major War Criminals, 2:97. / [c. 412]

501

[17] Привілей відкривати: там само, 98. / [с. 412]

502

[18] Те, що чотири великих держави, окрилені перемогою: там само, 99. / [с. 412]

503

[19] «родом, який треба ліквідувати»: там само, 120. / [с. 414]

504

[20] «спокійно жити — не тужити, під захистом закону»: Rudyard Kipling, ‘The Old Issue’, in Collected Poems of Rudyard Kipling (Wordsworth Poetry Library, 1994), 307-9. / [c. 414]

505

[21] «визначний особистий тріумф»: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 277. / [c. 414]

506

[22] Такі особисті переживання: там само, 276. / [с. 415]

507

[23] Я зміг прочитати: у базі документів. / [с. 416]

508

[24] Спільнота держав у минулому: Hersch Lauterpacht, «Draft Nuremberg Speeches», Cambridge Journal of International and Comparative Law 1, no. 1 (2012): 48–49. / [c. 416]

509

[25] Він дозволив собі: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 276. / [c. 418]

510

[26] Юридичні аргументи Шовкросс: там само / [с. 418]

511

[27] Ви говорили переконливо: там само, 278. / [с. 420]

512

[28] Сила особистості: Gilbert, Nuremberg Diary, 66; дивись також John J. Michalczyk, Filming the End of the Holocaust: Allied Documentaries, Nuremberg, and the Liberation of the Concentration Camps (Bloomsbury, 2014), 96. / [c. 420]

513

[29] текстів, які зачитували вголос: Janet Flanner, «Letter from Nuremberg», New Yorker, 5 January 1946, in Drutman, Janet Flanner’s World, 46–48. / [c. 420]

514

[30] «удаваної цікавості»: Janet Flanner, ‘Letter from Nuremberg’, New Yorker, 17 December 1945, in Drutman, Janet Flanner’s World, 99. / [c. 421]

515

[31] Увагу громадськості до судового процесу: там само, 98. / [с. 421]

516

[32] Вдова героя Битви за Британію: сер Гаг Дандас, народився 22 липня 1920 року, помер 10 липня 1995 року. / [с. 422]

517

[33] американського судді, який: Biddle, In Brief Authority. / [c. 422]

518

[34] французького судді, який: Falco, Juge a Nuremberg. / [c. 422]

519

[35] британські газети опублікували: David Low, «Low’s Nuremberg Sketchbook No. 3», Evening Standard, 14 December 1945. Режим доступу: http://www.cartoons.ac.uk/record/LSE1319. / [c. 424]

520

[36] Те, що ми прирікаємо: Trial of the Major War Criminals, 3:551. / [c. 425]

521

[37] Раніше це питання: Tusa and Tusa, Nuremberg Trial, 294. / [c. 426]

522

[38] Я — суддя міжнародного: Доннедьє — Лемкіну, 28 грудня 1945 року, box 1, folder 18, Lemkin Collection, American Jewish Historical Society. / [c. 427]

523

[39] Раппапорт пережив війну: Law Reports of Trials of War Criminals, Selected and Prepared by the UN War Crimes Commission, vols. 7, 14. Режим доступу: http://www.loc.gov/rr/frd/Military_Law/law-reports-trials-war-criminals.html. / [c. 427]

524

[40] Він звіряв йому свої марення: Gilbert, Nuremberg Diary, 22. / [с. 431]

525

[41] Гілберт охоче ділився: Taylor, Anatomy of the Nuremberg Trials, 548. / [c. 431]

526

[42] Я слухав… ораторію Баха: Gilbert, Nuremberg Diary, 81–82 (22 грудня 1945). / [c. 431]

527

[43] «Це так, наче в мені дві людини»: там само, 116 (10 січня 1946). / [с. 432]

528

[44] «повернувся з того світу»: Trial of the Major War Criminals, 8:322. / [c. 433]

529

[45] Він бачив, як командувач Курт: там само, 328. / [с. 435]

530

[46] Це був професор Редзик: Redzik, Stanisław Starzynski, 55. / [с. 436]

531

[47] Ми ступили на землю Треблінки: Grossman, Road, 174. / [с. 438]

532

[48] Щоденники використали: Flanner, «Letter from Nuremberg», 17 грудня 1945, 107. / [c. 439]

533

[49] Він виступав після Альфреда Розенберга: Trial of the Major War Criminals, 11:553. / [c. 439]

534

[50] «щонайменше 2 500 000 жертв»: там само, 415. / [с. 439]

535

[51] «у нас навіть не виникали»: Gilbert, Nuremberg Diary, 259. / [с. 439]

536

[52] Д-р Зайдль поставив кілька запитань: Trial of the Major War Criminals, 12:2–3. / [c. 440]

537

[53] Мене переповнює: там само, 7–8. / [с. 440]

538

[54] Один крок вперед: там само, 19, 13. / [с. 441]

539

[55] Навіть через тисячу років: там само / [с. 442]

540

[56] «Ви чули, як він сказав»: Gilbert, Nuremberg Diary, 277. / [с. 442]

541

[57] Я радий, що висловив це: там само / [с. 442]

542

[58] Інші підсудні зневажливо поставилися: там само, 277-83. / [с. 443]

543

[59] Я не збирав колекцію картин: Trial of the Major War Criminals, 12:14, 40. / [c. 443]

544

[60] Позиція Франка збурила присутніх: Ів Бегбедер, розмова з автором, 29 червня 2012 року. / [с. 444]

545

[61] «несподіване визнання провини»: Yves Beigbeder, «Le proces de Nurembourg: Frank plaide coupable», Reforme, 25 травня 1946. / [c. 445]

546

[62] Пізніше я надіслав копію: Hans Frank, International Penal Policy. / [c. 445]

547

[63] «Суддя-нацист на Нюрнберзькому трибуналі»: Falco, Juge a Nuremberg, 42. / [c. 445]

548

[64] «Він став католиком»: Christopher Dodd, Letters from Nuremberg: My Father’s Narrative of a Quest for Justice (Broadway Books, 2008), 289. / [c. 446]

549

[65] Кілька днів тому я прочитав: Gilbert, Nuremberg Diary, 280. / [с. 446]

550

[1] Там вони залишалися: Gabrielle Anderl and Walter Manoschek, Gescheiterte Flucht: Der Jüdische «Kladovo-Transport» auf dem Weg nach Palastina, 1939–1942 (Failed flight: The Kladovo transport on the way to Palestine, 1939–1942) (Verlag für Gesellschaftskritik, 1993). Див. також «The Darien Story», The Darien Dilemma. Режим доступу: http://www.dariendilemma.com/eng/story/darienstory/; Dalia Ofer and Hannah Weiner, Dead-End Journey (University Press of America, 1996). / [c. 454]

551

[1] Хай там що, але я: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 293. / [c. 463]

552

[2] «розумний реалізм»: там само, 285-86; Hersch Lauterpacht, «The Grotian Tradition in International Law», British Year Book of International Law 23 (1946): 1-53. / [c. 463]

553

[3] «жахливо заволати уві сні»: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 278. / [c. 464]

554

[4] Ми багато знаємо про тебе: Лаутерпахт — Інці Гелбард, 27 травня 1946 року, приватний архів Елі Лаутерпахта. / [с. 464]

555

[5] головною у завершальній промові: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 294. / [c. 465]

556

[6] «поганий голлівудський сценарій»: Steven Jacobs, ed., Raphael Lemkin’s Thoughts on Nazi Genocide (Bloch, 2010), 261. / [c. 465]

557

[7] Він провадив таке активне світське життя: Reynolds G. Cosmopolites Clock the American Femme; Nice, but Too Honest to Be Alluring// Washington Post. — 1946, 10 березня. — S. 4. / [c. 466]

558

[8] не було явного звернення до жінки: копії, які надала Ненсі Стейнсон. / [с. 466]

559

[9] «потреби вразливих груп»: Лемкін Елеонорі Рузвельт, 18 травня 1946, box 1, folder 13, 5–6, Raphael Lemkin Papers, American Jewish Archives. / [c. 467]

560

[10] Аналогічного листа було надіслано: Лемкін — Маккормік, 19 травня 1946, box 1, folder 13, 7–9, Lemkin Papers, American Jewish Archives. / [c. 468]

561

[11] «Я дуже сумую за вами обома»: Лемкін — Піншо, 20 травня 1946, box 1, folder 13, 15–16, Lemkin Papers, American Jewish Archives. / [c. 468]

562

[12] «несподіваний виклик»: Лемкін — Дорварду Сандіферу, 20 травня 1946, box 1, folder 13, 13–14, Lemkin Papers, American Jewish Archives. / [c. 468]

563

[13] Він вирушив до Європи: Identification card issued by the War Department, 22 May 1946, box 1, folder 12, Lemkin Collection, American Jewish Historical Society; Peter Balakian, ‘Raphael Lemkin, Cultural Destruction, and the Armenian Genocide’, Holocaust and Genocide Studies 27, no. 1 (2013): 74. / [c. 468]

564

[14] Там він зустрівся з Егоном: Швельб — Лемкіну, 24 червня 1946, Rafael Lemkin Papers, Rare Book and Manuscript Library, Columbia University. / [c. 469]

565

[15] вже відправив до Рейху 800 000: Trial of the Major War Criminals, 15:164. / [c. 470]

566

[16] Понад 25 000: Barrett, ‘Raphael Lemkin and «Genocide» at Nuremberg’, 48. / [c. 470]

567

[17] Формально не бувши членом команди Джексона: Lemkin, Totally Unofficial, 235. / [с. 470]

568

[18] «засудити цих хлопців за масові вбивства»: Power, Problem from Hell, 50. / [c. 470]

569

[19] «до запитання»: Rafael Lemkin Papers, Rare Book and Manuscript Library, Columbia University. / [c. 471]

570

[20] якби народам, яких німці прирекли на смерть: там само / [с. 471]

571

[21] що обвинувачення не довело: «The significance of the concept of genocide in the trial of war criminals», Thomas Dodd Papers, Box/ Folder 387:8580, Thomas J. Dodd Research Center, University of Connecticut. / [c. 472]

572

[22] Лемкін зустрівся з Джексоном знову: Barrett, «Raphael Lemkin and «Genocide» at Nuremberg», 47–48. / [c. 472]

573

[23] Це сталося 25 червня: там само, 48–49. / [с. 473]

574

[24] Те, що ви хотіли зробити: Trial of the Major War Criminals, 17:61. / [c. 473–474]

575

[25] «дуже щиру подяку»: John Cooper, Raphael Lemkin, 70. / [c. 474]

576

[26] Купер зазначив, що: R.W. Cooper, Nuremberg Trial, 109. / [c. 474]

577

[27] «відкликали до Польщі»: там само, 110. / [с. 474]

578

[28] найвагоміший прецедент: Lauterpacht, «Draft Nuremberg Speeches», 68. / [c. 476]

579

[29] відстоювання «прав людини»: там само, 87. / [с. 476]

580

[30] лише з тієї причини: там само, 74. / [с. 476]

581

[31] «Франк був безпосереднім виконавцем»: там само, 76. / [с. 477]

582

[32] «Свідок… обвинувачений Франк»: там само, 110. / [с. 477–478]

583

[33] Я, звичайно, схиляюся до думки, що: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 295. / [c. 478]

584

[34] 10 липня секретарка Лаутерпахта: там само / [с. 478]

585

[35] Д-р Альфред Тома шукав можливості: Trial of the Major War Criminals, 18:90, 92–94. / [c. 480]

586

[36] Неочікуваний аргумент: там само, 112-13. / [с. 480]

587

[37] Розенберг був засмучений тим, що: там само, 114–128. / [с. 480]

588

[38] «Звертаюся з усією належною повагою»: Lemkin Papers, Rare Book and Manuscript Library, Columbia University. / [c. 480]

589

[39] Кілька днів він пролежав: Office of the Registrar 385 th Station Hospital APO124, US army, Abstract Record of Hospitalization of Raphael Lemkin, box 5, folder 7, 23, Lemkin Papers, American Jewish Archives. / [c. 481]

590

[40] Не на користь також було й те: Trial of the Major War Criminals, 17:550-55. / [c. 481]

591

[41] За одним винятком: там само, 18:140. / [с. 481]

592

[42] п'ятирічну боротьбу: там само, 160. / [с. 482]

593

[43] Як окупаційна влада: там само / [с. 482]

594

[44] «цілком недоречними»: там само, 152. / [с. 482]

595

[45] Спершу виступали американці: там само, 19:397–432. / [с. 483]

596

[46] Далі британці — на злочинах: там само, 433–529. / [с. 483]

597

[47] Тоді французи: там само, 530–618; там само, vol. 20, 1-14. / [с. 483]

598

[48] Роберт Джексон виступав від обвинувачення першим: там само, 19:397. / [с. 483]

599

[49] сказав Джексон суддям, — навіть через тисячу років: там само, 406. / [с. 484]

600

[50] Він звернувся до фактів: там само, 433–529. / [с. 484]

601

[51] У нас викликає неабияку тривогу те, як: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 295. / [c. 485]

602

[52] Якщо я не послухаю поради Файфа: там само, 296. / [с. 485]

603

[53] Шовкросс почав з хронології: Trial of the Major War Criminals, 19:437-57. / [c. 485]

604

[54] «Без крику і плачу»: там само, 507. / [с. 486]

605

[55] Мить «живого жалю»: Rebecca West, «Greenhouse with Cyclamens I», in A Train of Powder (Ivan R. Dee, 1955), 20. / [c. 487]

606

[56] Шовкросс звернув свою увагу на Франка: Trial of the Major War Criminals, 19:446. / [c. 487]

607

[57] Цей проклятий англієць: Housden, Hans Frank, 231. / [c. 487]

608

[58] «Геноцид» вчинявся щодо циган: Trial of the Major War Criminals, 19:497. / [c. 488]

609

[59] У міжнародному праві минулого: там само, 471–472. / [с. 489]

610

[60] «Людина повинна бути вищою за державу»: там само, 529. / [с. 489]

611

[61] «основною одиницею усього права»: там само, 472. / [с. 490]

612

[62] Після Шовкросса виступав: там само, 530–535. / [с. 490]

613

[63] Геноциду було «майже повністю досягнуто»: там само, 550. / [с. 490]

614

[64] Жоден з підсудних не був: там само, 562. / [с. 491]

615

[65] Він не мав часу: там само, 570. / [с. 491]

616

[66] Зовсім марно: там само / [с. 491]

617

[67] Там були фотокопії: Taffet, Holocaust of the Jews of Zotkiew. / [c. 492]

618

[68] Після того, як їх роздягнули: там само, 58. / [с. 492]

619

[69] «д-р Генрик Лаутерпахт»: там само, 8. / [с. 494]

620

[70] Серед документів Лемкіна: Lemkin Papers, Rare Book and Manuscript Library, Columbia University. / [c. 495]

621

[71] Триста юристів-міжнародників: International Law Association, Report of the Forty-First Conference, Cambridge (1946), xxxvii-xliv. / [c. 496]

622

[72] Він був дуже знесилений: Note on Raphael Lemkin (undated, prepared with input from Lemkin), box 5, folder 7, MS60, American Jewish Archives, Cleveland. / [c. 496]

623

[73] Це був британський прагматизм: International Law Association, Report of the Forty-First Conference, 8-13. / [c. 497]

624

[74] «кримінальної філософії геноциду»: там само, 25–28. / [с. 497]

625

[75] Ми не можемо безупинно повторювати: Barrett, «Raphael Lemkin and «Genocide» at Nuremberg», 51. / [c. 498]

626

[76] Гадаю, мені вдалося переконати аудиторію: John Cooper, Raphael Lemkin, 73. / [c. 498]

627

[77] з чіткими методами: Genocide// New York Times. — 1946, 26 серпня. — 17. / [c. 498]

628

[78] болісного здивування, що обвинувачення: Gilbert, Nuremberg Diary, 417. / [c. 499]

629

[79] «жахливого злочину геноциду»: Trial of the Major War Criminals, 22:229. / [c. 499]

630

[80] Усупереч прес-релізу Джексона у липні: там само, 271-97. / [с. 499]

631

[81] А француз, на противагу: там само, 300. / [с. 499]

632

[82] Радянський прокурор Руденко: там само, 321. / [с. 499]

633

[83] Першим говорив Герінг: там само, 366-68. / [с. 499]

634

[84] би діяв точно так само, як: там само, 373. / [с. 499]

635

[85] Ріббентроп, Кейтель: там само, 382. / [с. 499]

636

[86] «усе глибше і глибше переживати провину»: там само, 384. / [с. 500]

637

[87] Всяку можливу провину: там само, 385. / [с. 500]

638

[88] Чи судитиме хтось коли-небудь: там само / [с. 501]

639

[89] Коли у них закінчився термін віз: Розмова з Саулем Лемкіном. / [с. 502]

640

[90] якщо надто сильно наполягати: Швельб Хампфрі, 19 червня 1946, PAG3/1.3, box 26, United Nations War Crimes Commission, 1943–1949, Predecessor Archives Group, United Nations Archives, New York; процитовано у Ana Filipa Vrdoljak, «Human Rights and Genocide: The Work of Lauterpacht and Lemkin in Modern International Law», European Journal of International Law 20, no. 4 (2010): 1184 n156. / [c. 505]

641

[91] Мені подобається цей: Ґастон Ульман (Волтер Ульман), народився 5 січня 1898 року, помер 5 травня 1949 року, диктор і журналіст; див. Maximilian Alexander, Das Chamaleon (R. Gloss, 1978). / [c. 506]

642

[92] З ними був також Хакі Робертс: Taylor, Anatomy of the Nuremberg Trials, 103. / [c. 509]

643

[93] Лемкін був у Парижі: John Cooper, Raphael Lemkin, 73. / [c. 509]

644

[94] Перший день, понеділок 30 вересня: Trial of the Major War Criminals, 22:411–523. / [c. 509]

645

[95] які є вищими за національні зобов’язання покори: там само, 466. / [с. 510]

646

[96] Радянський суддя сказав, що: там само, 497. / [с. 511]

647

[97] Ми безсилі: там само, 498. / [с. 511]

648

[98] дві тисячі огидних людожерів: West, «Greenhouse with Cyclamens І», 53–54. / [c. 512]

649

[99] процесу «нагадував мадам борделю»: там само, 6, 58-59- / [с. 513]

650

[100] Суддя Никитченко оголосив рішення щодо Розенберга: Trial of the Major War Criminals, 22:541. / [c. 513]

651

[101] вплутаний у безладну любовну інтригу: Loma Gibb, West’s World (Macmillan, 2013), 178. / [c. 513]

652

[102] Біддл перейшов до третього пункту: Trial of the Major War Criminals, 22:542-44. / [c. 513]

653

[103] Так… цілком можливо: там само / [с. 514]

654

[104] трьох було виправдано: там само, 574, 584. / [с. 514]

655

[105] 3 перших шести: там само, 588-89. / [с. 515]

656

[106] Ребекка Вест помітила це: West, «Greenhouse with Cyclamens І», 59. / [c. 516]

657

[107] «Tod durch den Strang»: John Cooper, Raphael Lemkin, 272. / [c. 516]

658

[108] Суддя Біддл був здивований: David Irving, Nuremberg: The Last Battle (1996, Focal Point), 380 (citing «Notes on Judgement — Meetings of Tribunal», Final Vote on Individuals, 10 September 1946, University of Syracuse, George Arents Research Library, Francis Biddle Collection, box 14). / [c. 516]

659

[109] Я заслужив на це: Gilbert, Nuremberg Diary, 432. / [c. 516]

660

[110] Сподіваюся, ви завжди: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 297. / [c. 518]

661

[111] нюрнберзького кошмару: Лист Лемкіна Енн О’Хейр Маккормік, 19 травня 1946, box 1, folder 13, Lemkin Papers, American Jewish Archives. / [c. 518]

662

[112] «найчорнішим днем»: William Schabas, «Raphael Lemkin, Genocide, and Crimes Against Humanity», in Agnieszka Bienczyk-Missala and Slawomir Dębski, Hero of Humankind, 233. / [c. 518]

663

[113] Папа Римський просив про помилування: Pope Asks Mercy for Nazi, Intercedes for Hans Frank/ New York Times. — 6 жовтня 1946. / [c. 519]

664

[114] «зміцнення міжнародного права»: Трумен Лоуренсу, 12 жовтня 1946, родинний альбом Лоуренса, у базі документів. / [с. 519]

665

[115] Герінга стратили першим: родинний альбом Лоуренса. / [с. 520]

666

[116] Він сказав кілька останніх слів: Kingsbury Smith, «The Execution of Nazi War Criminals», International News Service, 16 жовтня 1946. / [c. 520]

667

[117] Ça, c’est beau: John Cooper, Raphael Lemkin, 301. / [c. 520]

668

[1] Прагнучи закласти підґрунтя: Резолюція 95 Генеральної Асамблеї ООН («Підтвердження принципів міжнародного права, визнаних Статутом Нюрнберзького трибуналу»), прийнята на п’ятдесят п’ятому пленарному засіданні 11 грудня 1946 року. / [с. 523]

669

[2] Тоді Генеральна Асамблея прийняла: Резолюція 96 Генеральної Асамблеї ООН («Злочин геноциду»), прийнята на п’ятдесят п’ятому пленарному засіданні 11 грудня 1946 року. / [с. 523]

670

[3] 9 грудня 1948 року: Конвенція про запобігання злочину геноциду і покарання за нього, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 9 грудня 1948 року, вступила в силу 12 січня 1951. / [с. 524]

671

[4] Зрештою, так і сталося: ухвалили: Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, 4 листопада 1950 року, 213 United Nations Treaty Series 221. / [c. 524]

672

[5] Того літа понад 150 держав: Римський статут Міжнародного Кримінального Суду, 17 липня 1998 року, 2187 United Nations Treaty Series 90. / [c. 525]

673

[6] Через два місяці після досягнення домовленості: Prosecutor v. Jean-Paul Akayesu, Case No. ICTR964 T, Trial Chamber Judgment (2 вересня 1998). / [c. 526]

674

[7] Ще через кілька тижнів, у листопаді: R v. Bow Street Metropolitan Stipendiary Magistrate, Ex Parte Pinochet Ugarte (No. 3) [1999] 2 All ER 97. / [c. 526]

675

[8] У травні 1999 року: Prosecutor v. Slovodan Milosevic et al., Case No. IT 9937, Indictment (ICTY, 22 травня 1999). / [c. 526]

676

[9] У листопаді 2001 року: Prosecutor v. Slobodan Milosevic, Case No. IT 01511, Indictment (ICTY, 22 листопада 2001). / [c. 526]

677

[10] У березні 2007 року суддя: United States v. John Kaymon, Opinion and Order, 29 березня 2007 / [c. 526]

678

[11] У вересні 2007 року: Case Concerning Application of the Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide (Bosnia Herzegovina V. Serbia and Montenegro) Judgment, ICJ Reports (2007), paras. 413-15, 471(5). / [c. 526]

679

[12] У липні 2010 року: Prosecutor v. Omar Hassan Ahmad A1 Bashir, ICC 02/0501/09, Second Warrant of Arrest (Pretrial Chamber 1, 12 липня 2010). / [c. 526]

680

[13] Через два роки, у травні: Prosecutor v. Charles Ghankay Taylor, SCSL0301T, Trial Judgment (Trial Chamber II, 18 травня 2012). / [c. 527]

681

[14] Його засудили до п’ятдесяти років: Prosecutor v. Charles Ghankay Taylor, SCSL0301T, Sentencing Judgment (Trial Chamber II, 30 травня 2012), 40. / [c. 527]

682

[15] У 2015 році Комісія з міжнародного права Організації Об’єднаних Націй: Professor Sean Murphy, «First Report of the Special Rapporteur on Crimes Against Humanity» (17 лютого 2015), UN International Law Commission, A/CN.4/680; also Crimes Against Humanity Initiative, Whitney R. Harris World Law Institute, Washington University in St Louis School of Law, http://law.wustl.edu/harris/crimesagainsthumanity. / [c. 527]

683

[16] «злочин злочинів»: David Luban, «Arendt on the Crime of Crimes», Ratio Juris (2015) (готується до видання), ssrn.com/abstract=2588537. / [c. 527]

684

[17] серед жертв було чимало прихильників такої: Elissa Helms, «Bosnian Girl»: Nationalism and Innocence Through Images of Women», in Retracing Images: Visual Culture After Yugoslavia, ed. Daniel Suber and Slobodan Karamanic (Brill, 2012), 198. / [c. 527]

685

[18] суттєвим елементом: Christian Axboe Nielsen, «Surmounting the Myopic Focus on Genocide: The Case of the War in Bosnia and Herzegovina», Journal of Genocide Research 15, no. 1 (2013): 21–39. / [c. 528]

686

[19] не сприяє розв’язанню: Timothy Snyder, Bloodlands: Europe Between Hitler and Stalin (Basic Books, 2010), 405, 412-13. / [c. 528]

687

[20] радше розпалює національне обурення: Turks and Armenians in Shadow of Genocide// Financial Times. — 2015, 24 квітня. / [c. 528]

688

[21] індивід, коли він приходить на світ: Louis Gumplowicz, La lutte des races (Guillaumin, 1893), 360. / [c. 528]

689

[22] Наша кровожерлива природа: Edward O. Wilson, The Social Conquest of Earth (Liveright, 2012), 62. / [c. 528]

690

[23] Його син Хорст живе: дивись Diana Blonska, «О Muzeum Narodowym w Krakowie w czasie drugiej wojny światowej, 28 Klio» Czasopismo poświęcone dziejom Polski і powszechnym (2014)» 85, 119 at note 82, («Колекція музею зазнала значних і безповоротних втрат від рук дружини губернатора дистрикту Краків фрау Вехтер, мешканки Відня, віком приблизно 35 років, з каштановим волоссям, Вона пограбувала усі відділи музею, аби прикрасити палац «Под Баранамі», який слугував штаб-квартирою дистрикту, забравши найвитонченіші картини і найкрасивіші предмети антикварних меблів, мілітарії тощо, всупереч попередженням директора музею про те, що шедеври мистецтва не можна використовувати для такої мети. Серед творів, які зникли без сліду, були такі: «Бійка між Карнавалом і Постом» Брейгеля, «Залицяння мисливця» [Юліана] Фалата та інші; значну кількість творів було сильно пошкоджено». Процитовано у: Архів Краківського національного музею, кабінет Фелікса Копера, Лист відділу кадрів Краківської міської адміністрації від 25 березня 1946 року: «Мені не відомо, чи Лору Вехтер, дружину губернатора Кракова, який проживав у палаці Потоцьких, відомому як палац «Под Баранамі», внесено до списку воєнних злочинців. Вона спричинила значну шкоду, взявши для прикрашення резиденції Вехтера твори мистецтва, серед яких шедеври Юліана Фалата, а також дуже цінна картина Брейгеля «Бійка між Карнавалом і Постом», яку, як і картини Фалата, втрачено. Я повідомив її ім'я місцевим судам, які запитували у мене інформацію про пограбування музею, і, не знаючи про те, чи ім'я фрау Вехтер занесено до цього списку, я від імені музею повідомляю про її злочинну діяльність. Процитовано у: там само, Dz. р. 407/46 Letter to the Polish Military Mission for Research into German War Crimes at Bad Salzuflen, від 9 грудня 1946 року), переклала Антонія Ллойд-Джонс. / [с. 529]

691

[24] так войовничо дивиться вниз: Wittlin, City of Lions, 11–12. / [c. 532]

692

[25] Хтось підказав, що: Jan Kot, Chestnut Roulette (Mazo, 2008), 85. / [c. 533]