Шмагія

Ридаймо, друзі, бо німа сонета!

Дід з’їхав з глузду, зовсім, геть здурів,

Мішок кісток – точніш, мосластих слів! –

Вчорашній день, затерта вщент монета,

Шахрайський чек. Як нежива планета,

Він ще летить, але мільйон чир’їв

Роз’їв печінку. Гострий зір орлів

Не знайде там життя. День канув в Лету,

За днем – і ніч. І кисень, що горів,

Завісу зсунув. Кам’яна комета

Живіша за сонет. Ми на горі

Поезії чекаєм на поета,

Щоб врятував сонет… Комахи, ми

Не в змозі бачить літо посеред зими.