Скоропад

Хто з Братства не знає околиць Комарна,

Де села чистенькі і добрі дороги,

Де дівчина кожна, як квіточка, гарна,

А хлопець у хлопця, як явір розлогий!

Де знайде, хто вміє, ліси вікодавні,

Поляни таємні, печери понурі,

Останки окопів, могили преславні,

Розвалені башти, розкинені мури!

В такій то країні, на скелі високій,

Де вітер з орлами веде розговори,

Красується замок, грізний, бистроокий

І пильно сторожить і доли і гори.

Шуміли довкола бурхливі століття,

Татарські негоди, турецькії громи,

Та замок не дався, продержав страхіття

І спас аж донині лицарські хороми.

Який же це замок — спитаєш цікавий,

— Що досі дід Хронос його ще не згладив?

Це славна із сили, а сильна зі слави

Родинна садиба князів Скоропадів.