Смерть бере відпустку

Примечания

1

Рядок із «Балади про дам минувшини» Франсуа Війона; в українському перекладі Леоніда Первомайського: «А де, скажіть, торішній сніг?» (Тут і далі прим. перекл.)

2

Двадцятий розділ у першому томі «Проб» Мішеля де Монтеня має назву «Філософувати — це вчитися помирати» (переклад Анатоля Перепаді).

3

Цитата з «Лузіад» Луїша ді Камоїнша (в перекладі Михайла Литвинця).

4

Слова з «Житія святої Тереси від Ісуса, нею самою написаного» (1588).

5

Цитата з книги Буття, 1 : 2 (в перекладі Івана Хоменка).

6

Ідеться про станси французького барокового поета Франсуа де Малерба «Панові Дюпер’є на потіху» (1599), написані у зв’язку зі смертю дочки адресата. Доччине ім’я Rosette, у якому автор, за переказом, забув перекреслити обидві літери t, складач у друкарні відтворив як Roselle. Побачивши коректу, Малерб надумав розірвати помилкове ім’я на два слова: rose «троянда» та elle «вона», — й розділити їх комою, внаслідок чого постав чотиривірш, що вважається одним із найкращих в усій французькій поезії: «Mais elle е´toit du monde, ou` les plus belles choses / Ont le pire destin; / Et, rose, elle a vе´cu ce que vivent les roses, / L’espace d’un matin». Переклад: «Та на світі з усім, що зродилося гарним, / Найприкріше бува; / Троянда, вона й прожила вік троян­дин, / Поки ранок трива».

7

Останнє, та не послідуще (англ.).

8

Слова з Першого послання св. апостола Павла до коринтян, 15 : 55 (у перекладі Івана Хоменка).

9

Вислів з оди Квінта Горація Флакка «До Левконої»; у перекладі Андрія Содомори: «День цей лови».

10

Причина смерти (лат.) — як графа в лікарському свідоцтві.

11

Алюзія до Петрарчиної канцони XXXV. У перекладі Анатоля Перепаді: «Ключ ще в Епірі б’є, / Як це відомо з опису, холодний, / Усяку він загашену походню / Запалює, запалену вгаша».

12

Тям себе, людино, бо ти порох і до пороху вернешся (лат.). Цю давню пересторогу взято з традиційної католицької літургії в Попільну середу. Вона ґрунтується на старозаповітньому: «У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не повернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, — і до пороху вернешся».

13

Передостанній рядок із поезії самого Жузе Сарамаґу «На острові, заселенім, бува, нашим єством…» зі збірки «Імовірно радість» (1985).