Спокутий гріх

ЕПІЛОГ

Тимур, як досвідчений юрист, за останні два роки провів просто колосальну роботу з пошуку рідних Емілії.

Нащадків тітки Калини, Гафії й Меланки він знайшов майже по всьому світу: у Португалії, Канаді, Угорщині, Німеччині, Норвегії, Польщі й навіть Ізраїлі.

Яким же було його здивування, коли зрозумів, що більше ні в кого з роду Біличів не помирали хлопчики. Гріховність прабабусі не могла стосуватися лише Марії та її потомків. Не виключено, що така ситуація не більше, як страшний збіг обставин.

Емілія ще не підозрює, але на її день народження, що відбудеться через чотири місяці, численні родичі приїдуть у невеличку гірську Ярославку, до хати прабабусі Ганни, щоб познайомитися, простити своїм предкам і більше не розривати стосунків.

Вона навіть уявити не може, наскільки велика її родина.

Наскільки глибоке, широке й розлоге її коріння.

Еля вже ніколи не почуватиметься самотньою…

У батьківській хаті живуть правнуки Михайла й мачухи Катерини. Вони доглядають обійстя і зовсім не проти тісного спілкування з новою-старою ріднею, яка несподівано знайшлася по всьому світові.

«Якщо провинитесь — я розсію вас між народами, а навернетесь… — зберу з країн зі сходу, заходу, півночі й півдня…» — мимоволі згадав слова окремих частин Святого Писання Тимур…

Наталія Дурунда

2018