Стежками холодноярськими. Спогади 1918 – 1923 років

Україно, рідний краю,

Я в тобі зростав,

Запашне твоє повітря

В себе я вбирав.

Ходив босими ногами,

Стежечки топтав,

Поле сірими волами

З піснею орав.

А надвечір, по роботі,

Як у двір вертав,

Хату білу, цвіт — садочок

Мрійно оглядав.

Защебече соловейко

Часом у садочку,

Я під спів його солодкий

Вчасно спати йду.

О, мій любий, милий краю,

Чи ж я тебе знав?

Ні… Ось тут, лише у мандрах

Я тебе впізнав.

Та ж за тебе було варто

І життя віддать,

Щоб свою державу вільну, —

Україну мать.

Де родився та хрестився

Там би і вмирать,

В боротьбі з одвічним катом

Славно погибать.

Хоч і впав би в тяжкім змогу, —

Двічі ж не вмирать;

Було б легше рідну землю

На собі держать.

1965