Нюйва — сестра міфічного імператора Фусі. Згідно з легендою, залаштовувала пролом у небі. Легенда говорить: «Дух води Гунгун і його батько Чжунчжун не відомо через що побилися. Гунгун програв битву і вирішив заподіяти собі смерть, б’ючись головою в західну гору Бучжоу, яка підтримувала небо. В небі виникли проломи, частина небозводу обвалилася».
Чжан — міра довжини, дорівнює 3,2 м; лі — міра довжини, дорівнює 500 м; иунь — міра довжини, дорівнює 3,3 см, 10 цунів — 1 чі.
Калпа — згідно з буддійською філософією, розвиток світу відбувався шляхом чергування періодів розквіту й занепаду (4 320 000 років).
Осягти дао — природний шлях розвитку всіх речей у природі та суспільстві.
В мені один секрет — є день народин. А по житті який настане світ? — Ці слова — пророкування долі головного персонажа роману Цзя Баоюя. Йому, що народився з каменя, зазнав злигоднів земного життя, судилося знову перетворитися на камінь.
Хань — династія, що правила в Китаї з 206 р. до н. е. по 220 р. н. е. Тан — династія, що правила в Китаї з 618 по 907 р. н. е.
Веньцзюнь (Чжо Веньцзюнь) — знаменита красуня, дружина поета Сима Сянжу (II ст. до н. е.), династії Хань.
Цао Чжи (Цао Цзицзянь, 192—232 р. н. е.) — видатний китайський поет, автор ліричних віршів, які відзначаються витонченістю стилю, щирістю та сміливістю самовираження, династії Хань, Вей.
Парний напис («дуйлянь») — афоризм або вислів, який складається з двох або чотирьох рядків. Кожний ієрогліф одного рядка має зміст, близький або протилежний відповідному ієрогліфу наступного рядка. Як правило, парні написи мали релігійно-філософський зміст, але в художніх творах Стародавнього Китаю можна знайти «дуйлянь», які змальовують красу природи, палаців, дають характеристики персонажам тощо.
Чи може суперечить снігу, розкрившись, лілії бутон? — Сніг по-китайськи звучить «сюе». Таке ж звучання має перший склад імені одного з персонажів роману (Сюе Паня). Під «лілією» мається на увазі Сянлін (або Лін’янь).
Свято ліхтарів відзначається на п’ятнадцятий день першого місяця за місячним календарем. Звичай прикрашати будинки різнобарвними ліхтарями, що світяться всю ніч, із глибокої давнини зберігається й донині. Святкування починається з вечора і триває до ранку; вулиці велелюдні, а вдень звучать гонги та барабани, люди веселяться, танцюють, прославляють дракона та фенікса, образи яких слугують у цьому разі символами гармонії, благополуччя, удачі.
Цзінхуань — небесна фея, що давала людським душам напутню пораду та застерігала їх від скоєння гріхів після зішестя в людський світ.
...скласти іспити й відродити славу сім’ї. — Маються на увазі столичні іспити, що проводились один раз на три роки. Успіх на іспитах дозволяв претендувати на чиновницьку посаду.
Свято Середини осені відзначається на п’ятнадцятий день восьмого місяця за місячним календарем.
...Все те, про що у Трьох часах я думав... — Три часи («Сань ши») — буддійське поняття, що трактує три часові шляхи до нірвани. В цьому разі термін вживається в іронічному значенні як протиставлення «вічності» (тобто «шляху трикратного переродження від нижчої істоти до вищої»), єдиній миті осяяння.
...А в шкатулці полонена шпилька жде моменту, щоб здійнятись ввись!— У цьому разі й «нефрит» і «шпилька» уособлюють мрію Цзя Юйцуня про ліпшу долю. Згідно зі стародавньою легендою, яшмова шпилька, перетворившись на ластівку, спурхнула й полетіла від небесної феї.
Через два тижні по молодикові... — Рядок запозичений із «Дев’ятнадцяти стародавніх віршів», історико-літературної пам’ятки Стародавнього Китаю. В передостанньому з цих віршів «повний місяць» протиставляється «щербатому». Повня тут — спомин про щасливе минуле, який вселяє сподівання на нову зустріч із коханою людиною, що має повернутися з далекого краю.
Третя варта. — У Стародавньому Китаї час із сьомої години вечора до дев’ятої ранку ділився на п’ять двогодинних варт. Третя варта припадає на відрізок часу з третьої до п’ятої години ночі.
Папір у вікні. — У Стародавньому Китаї у вікна будинків не вставляли шибок; вони заклеювалися цупким папером.
...А час такий був, — для табличок на ложі бракувало місця. — Тобто колись сім’я об’єднувала численних родичів. За переказом, за династії Тан (618—907) у сановника Го Цзиї була така велика сім’я, що, коли збиралися всі її члени, щоб привітати главу з днем народження, на ложі бракувало місця для бамбукових пластинок (або табличок) із позначенням знаків розрізнення та ступеня спорідненості.
...Хоча лишився шовк зелений на вікнах здавна і донині... — Зміст фрази: померлих аристократів замінили нові, вихідці з низів, які намагаються наслідувати звичаї предків.
...Ми не для себе, а для когось весільне кроїмо вбрання!— Інакше кажучи, — все, чого ми досягаємо в житті, залишається на радість нащадкам. У вірші танського поета Цінь Таоюя є рядки:
Складав я гроші рік за роком, —
турботи добігає коло...
Лише весільну зшив одежу
я не для себя, а для когось!
Яминь — адміністративний орган, чиновна управа в Стародавньому Китаї.
...що «Чжень», що «Цзя». — Гра слів: чжень — істинний, цзя — хибний.
Великий муж Орхідеєвих терас — вчений титул, який давав право на зайняття високих посад (цзіньши), іспити проходили в столиці. Імператорський цензор.
Лєхоу — у феодальному Китаї князівський титул другого ступеня.
Східна Хань — династія, що правила Китаєм із 25 по 220 р.
Гун — у феодальному Китаї титул знатності першого ступеня.
Лан — звання чиновників у вищих державних установах феодального Китаю.
Яо, Шунь, Юй — міфічні імператори, що правили, за переказами, з 2357 по 2255 рр. до н. е. (Яо), з 2255 по 2205 рр. до н. е. (Шунь), з 2205 по 2197 рр. до н. е. (Юй). Чен Тан — засновник династії Інь (Шан), який правив з 1783 по 1134 рр. до н. е. Вень-ван (XII ст. до н. е.) — батько У-вана, засновника династії Чжоу (1027— 256 рр. до н. е.). У-ван (пом. 1025 р. до н. е.), син Вень-вана, — засновник династії Чжоу та перший її правитель. Чжоу-гун — син чжоуського Вень-вана. Йому приписується упорядкування етикету і створення книги «Чжоу лі» («Ритуал епохи Чжоу»). Шао-гун — позашлюбний син Вень-вана, що обіймав високі державні посади за У-вана та його наступника Чен-вана (1024—1004 рр. до н. е.). Кунцзи (Конфуцій, Чжунні, Кун Цю, бл. 551—479 рр. до н. е.) — філософ, засновник етико-політичного вчення — конфуціанства. Основні погляди Кунцзи викладено в книзі «Луньюй» («Бесіди та судження»). Менцзи (бл. 372—289 рр. до н. е.) — давньокитайський філософ, послідовник Конфуція. Погляди Менцзи викладено в книзі «Менцзи». Дун Чжуншу (бл. 180 — бл. 120 рр. до н. е.) — філософ і визначний політичний діяч Стародавнього Китаю в період правління імператора У-ді (140—87 рр. до н. е.). Хань Юй (768—824) — філософ, поет. Один із зачинателів так званого руху за повернення до старовини в китайській літературі. Виступав за наближення літератури до життя, обґрунтував гуманістичні принципи вчення про Дао-Шлях. Чжоу Дуньї (1017—1073) — відомий філософ і видатний поет. Чен Хао (XI ст.) — видатний державний діяч і філософ конфуціанського напряму. Чжу Сі (Чжуцзи) (1130—1200) — китайський філософ та історик, один з основоположників неоконфуціанства; коментатор класичних конфуціанських книг. Чжан Цзай (XII ст.) — філософ конфуціанського напряму, дослідник конфуціанських і буддійських канонічних книг. Чию — міфічний тиран, якому легенди приписують звірине тіло та залізну голову з мідним лобом. Гунгун — легендарний титан, який боровся, згідно з переказами, за верховну владу з міфічним імператором Чжуаньсюєм (III тис. до н. е.). Цзе-ван — останній правитель династії Ся, деспот і жорстокий владолюбець (XVI ст. до н. е.). Чжоу-ван (Сінь) — останній правитель династії Інь (Шан), його ім’я стало символом жорстокої тиранії. Цінь Шихуан (259— 210 рр. до н. е.) — правитель (246—221) царства Цінь, імператор-деспот (з 221 р. до н. е.). Засновник єдиної, централізованої імперії. Переслідував конфуціанців. Ван Ман — державний діяч, представник феодальної аристократії, що став 9 р. н. е. в результаті двірського перевороту імператором Китаю. Конфуціанці вважали його узурпатором. Цао Цао (155—220) — полководець, державний діяч і поет; засновник династії Вей (220—265). Хуань Вень (312—373) — зять цзіньського імператора Мін-ді; 373 р. був страчений за звинуваченням у змові проти імператора. Ань Лушань (?—757) — китайський полководець, тюрк за походженням. 755 р. підняв заколот, спрямований проти імператора, 756 р. проголосив себе імператором. Був убитий сином. Цінь Гуй (1090—1155) — міністр (цзайсян) при сунських імператорах Хуей-цзуні та Цінь-цзуні. Вважалося, что під час війни з чжурчженями 1127 р. Цінь Гуй таємно служив інтересам ворогів, а 1142 р. оббрехав і занапастив китайського героя-полководця Юе Фея.
Сюй Ю — великий мудрець, який жив, за переказами, в часи міфічного імператора Яо. Тао Цянь (Тао Юаньмін, 365—427) — китайський поет, який проповідував духовне звільнення особистості від моралі та звичаїв несправедливого суспільства, оспівував незалежне життя людини праці «серед полів і садів». Юань Цзи (210— 263) — учений лаоського спрямування, визначний прозаїк і поет. Цзи Кан (223—262) — письменник і вчений лаоського спрямування, послідовник давніх мудреців Лао-цзи та Чжуан-цзи. Лю Лін (III ст.) — поет, який оспівував у своїх віршах вино та відлюдницьке життя. Ван Даньчжи та Се Ань (IV ст.) — визначні державні діячі династії Цзінь. Гу Xymoy (IV ст.) — визначний учений і художник. Хоу-чжу (він же — Лі Юй) — правитель удільного володіння Нань Тан (Південне Тан, X ст.); був розбитий першим імператором династії Тай-цзу, який об’єднав Китай у єдину Сунську імперію, і тривалий час був його полонеником; під ім’ям Лі Юй відомий як видатний поет, який створив шедеври класичної поезії в жанрі ци. Мін-хуан (Сюань-цзун, 712—756) — імператор династії Тан, втратив престол в результаті повстання Ань Лушаня. Хуей-цзун (1101—1126) — імператор династії Сун. Вень Фейцін (Вень Тін’юнь, 818—872) — відомий поет епохи Тан. Мі Наньгун (Мі Фу) — знаменитий письменник і художник-пейзажист епохи Сун. Ши Маньцін — поет, який жив на зламі X—XI ст. Лю Ціцін (Лю Юн) — поет, який жив у XI ст. Цінь Шаою (Цінь Тайсюй, Цінь Гуань) — поет-лірик XI ст., яскравий представник поезії в жанрі ци. Ні Юньлінь (Ні Цюн) — поет, який жив за монгольської династії Юань (1277—1368). Тан Боху (Тан Інь, 1470— 1523) — відомий учений, поет, живописець і каліграф. Чжу Чжишань (Чжу Юньмін, 1460—1526) — відомий поет і вчений епохи Мін. Лі Гуан’янь — знаменитий музикант епохи Тан, який відзначався надзвичайно тонким музичним слухом. Цзін Сіньмо — сановник імператора Чжуан-цзуна (923—926), який уславився своїм красномовством і дотепністю. Хун Фу — знаменита красуня, коханка придворного сановника Ян Су, який жив за династії Суй (581—618). Сюе Тао (768—?) — знаменита гетера і співачка, що походила з вельможної сім’ї в столиці Чан’ань. Цуй Ін (VIII ст.) — дочка придворного сановника, коханка танського поета й новеліста Юань Чженя (779— 831). Чао Юнь — наложниця великого сунського поета і державного діяча Су Ши (1037-1101).
Мармуровий екран — щит, який ставили перед входом до будинку, щоб не допустити в нього злих духів, які, за повір’ями, можуть рухатися тільки по прямій лінії.
Жучжоуська ваза. — Так називалися порцелянові вази — витвори гончарів із округу Жучжоу (провінції Хенань).
...починають відпускати волосся... — Задавнім китайським звичаєм, малолітніх дітей стригли наголо. Волосся дозволялося відпускати лише підліткам.
«Чотирикнижжя» — канонічні конфуціанські книги: «Луньюй» («Бесіди та судження»), «Да сюе» («Велике вчення»), «Чжун’юн» («Учення про середину») та твори філософа Менцзи.
...запитав про здоров’я. — Привітальна церемонія, розповсюджена в Китаї за династії Цін (1644—1911). Приблизно відповідає українському: «Бажаю вам прожити багато літ».
Зразком хай не буде для вас образ цей препаскудний! — Зображуючи в сатиричних, викривальних тонах пророкований Баоюю життєвий шлях, автор мовби висловлює точку зору охоронців тодішньої моралі. В підтексті ж викривається не герой роману, а фальшиві суспільні устої, що ламають долі молодих людей.
Бі Гань (XII ст. до н. е.) — дядько Чжоу-вана, останнього імператора династії Шан. У поезії його образ уособлював благородство та непримиренність перед жорстокістю. Він гудив Чжоу-вана як деспота й розпусну людину. Племінник, охоплений гнівом, прорік: «Я чув, що в серці мудреців є сім отворів». Потім наказав розітнути груди Бі Ганя й вийняти серце.
Сі Ши (Сі-цзи) — легендарна красуня, чарівність якої, за свідченням багатьох поетів, відзначалася природністю («Без помади, без пудри, — а така непідробно ніжна!» — Сі Ши). В роки її життя (V ст. до н. е.) князівство Юе вело невдалі війни із князівством У, і полководець Фань Люе, прагнучи припинити кровопролиття, віддав Сі Ши в дар правителю У. Вона ж умертвила правителя й повернулася до Фань Люе. Розгнівавшись на красуню за непослух, полководець утопив її в озері поблизу Сучжоу. Згідно з «Чжуан-цзи», красуня Сі Ши була особливо приваблива, коли, відчуваючи серцеве нездужання, хмурила брови.
...під блакитною запоною... — Мається на увазі велике шовкове накриття, що займає більшу частину приміщення. Під ним містилися ложе та домашнє начиння. У спекотливі дні такі запони розставлялись у дворах для захисту від мух і комарів.
Завідувач узливання вина — чиновник у державному училищі Гоцзицзянь; його обов’язком було здійснювати обряд узливання вина під час принесення жертв Конфуцію.
Палацам личив би нефрит, а злото — їхнім брамам. — У вірші поетичного зводу «Юефу» (династія Хань) «Рядки про зустріч» є вислів:
Золото жовте ж бо —
Для імператорських брам,
Білий нефрит —
Для хоромів
Їх же таки дому.
Палац Ефан — палац імператора Цінь Шихуана, про величезні розміри та розкішне оздоблення якого свідчать численні стародавні джерела.
У Східнім морі як нема Царю Драконів ложа... — Цар Драконів (Лун-ван), згідно зі стародавніми китайськими міфами, мешкає на дні Східного моря (Дунхай).
...на сніг лапатий схожа. — Згідно зі стародавніми китайськими уявленнями, лапатий сніг у новорічні дні провіщає врожайний рік, заможне життя.
...порадитися з духами... — Один із видів ворожіння, винайдений послідовниками даосизму та поширений у Стародавньому Китаї.
Цінь Тайсюй (Цінь Шаою). — Див. прим. 31.
У Цзетянь (У Хоу, 624—705) — китайська імператриця, єдина в історії Стародавнього Китаю жінка, що мала імператорську владу (684—705). Чжао Фейянь («Ластівка, що пурхає», І ст. до н. е.) — знаменита красуня, наложниця ханьського імператора Чен-ді (32—6 рр. до н. е.), прозвана так за легкість, із якою вона танцювала.
Тайчжень — небесна фея. За життя на землі була улюбленою наложницею танського імператора Сюань-цзуна (712—756). Її земне ім’я — Ян-гуйфей.
Хуннян — служниця, одна з героїнь новели відомого танського літератора Юань Чженя «Повість про Їн’їн», за мотивами якої в XII ст. драматург Ван Шифу написав п’єсу «Західний флігель».
...як у Прялі... — Мається на увазі небожителька Пряля, персонаж відомої легенди про Пастуха та Ткачиху.
Ван Цян, вона ж — Ван Чжаоцзюнь, Мін-фей — наложниця ханьського імператора Юань-ді (48—33 рр. до н. е.). Згідно зі звичаями імператорського двору, перед представленням імператору юної наложниці художник малював її портрет, аби імператор завчасно міг судити про її зовнішність. Один із двірцевих сановників і художник вимагали від Ван Чжаоцзюнь хабаря, але горда красуня відкинула їхні зазіхання. Щоб покарати її за непокірність, сановник обмовив її перед імператором, а художник спотворив на портреті зовнішність Ван Цян.
Яшмовий Став. — У китайській міфології цей став — невід’ємна окраса саду небожительки Сіванму, богині західних окраїн. На його берегах, які поросли персиковими деревами, із плодами довголіття, небожителі збиралися на бенкети.
Шар товстий у землі, і високі небес береги... — Поет Юань Хаовень (XII ст.) у вірші «Розмірковую про поезію», присвяченому танському поету Мен Цзяо, писав:
До кончини терзали печалі Дун’є,
Та чи в слово вкладуться думки?
Шар товстий у землі та небес височінь —
Неосяжне не вмістиш в рядки!
...ті — від місяця й вітру — борги... — Місяць і вітер — поетичний образ, який уособлює прекрасне видіння, мальовничий пейзаж; у переносному значенні — вираження високих чуттів закоханих. У даному разі висловлюється думка, що за щиру любов Баоюю та Дайюй доведеться розплачуватися стражданнями.
Душі неперевершеність, відвага лиш ремство викликають чи каприз... — У відповідності з китайською мораллю скромність жінки, її надзвичайна стриманість вважались ознакою її благородства, чесноти. Всяке відхилення від цих якостей розглядалось як схильність до розпусти.
...Юнак шляхетний має мрію гожу... — Мається на увазі Баоюй.
...У юнім красені вбачати несправедливо і у зло! — Тут виправдуються майбутні взаємини Баоюя та його служниці Сіжень. Вона щиро намагалася вберегти його від лихих пригод.
Обоє — лілія і лотос — вінчають вроду молоду... — Тут пророкується нелегка доля Сянлін. «Сянлін» — означає «духмяна лілія». Друге її ім’я — Інлянь — «прекрасний лотос».
...зника доброчесність, і ткацький верстат замовка... — У книзі «Хоухань шу» («Історії Пізньої Хань») є розповідь про те, як молодий чоловік 10 Янцзи покинув сім’ю, щоб з головою поринути в навчання. Одначе незабаром він засумував за домівкою й повернувся до дружини. Вона ж, зустрівши його, взяла ніж і перерізала шовкові нитки на ткацькому верстаті, бажаючи показати цим, що чоловікові не можна опускати руки, а слід навчатись, аби досягти високого становища в суспільстві. Тут передрікаються майбутні взаємини між Баоюєм і Баочай.
Про пух — той, що звіяний вітром, — слова відлунали. — У притчі про Сє Даоюня, який жив за династії Цзінь (265—419), розповідається, як одного разу під час великого снігопаду його дядько Сє Ань запитав: «На що схожий цей падаючий сніг?» Старший брат Сє Лан відповів: «Це — сіль кришиться з небес». Сє Даоюнь же сказав: «Ні, це вітер розвихрив пух плакучих верб».
...А брошку коштовну в глибокім снігу закопали! — Тут висловлюється сум за втраченою сім’єю, за розвіяними ілюзіями. Ієрогліфи імені Сюе Баочай прочитуються як «коштовна шпилька в снігу».
А в місці, де гранати буйно квітли... — У строфі натяк на життя Юаньчунь в імператорському палаці. З «трьох весен» (маються на увазі сестри Інчунь, Таньчунь і Січунь) жодній не випаде честь стати дружиною самого імператора. Однак Юаньчунь («Первісна весна») вісімнадцятого дня дванадцятого місяця року Цзя-інь (коли зустрічаються в небі зірки Тигр і Заєць) несподівано помре.
Та збіглося життя із крахом роду... — Йдеться про долю Таньчунь, яка вийде заміж і розлучиться з сестрами, коли дім Цзя занепаде.
Ізмалечку не знаєш ти в лице батьків своїх. — Йдеться про Сян’юнь, яка змалечку втратила батьків.
Із Чу всі хмари відлетять, — Сянцзян не вічна теж... — Сян-цзян — назва ріки (див. прим. 96).
Так прагнуть люди чистоти... — «Чистота», «порожнеча» — лаоські й буддійські поняття. Життя, згідно з буддизмом, ілюзорне, головний його зміст — страждання; всі світські справи — «пил», і лиш через очищення від нього люди можуть звільнитись із полону помилок.
Чжуншаньським вовком цей хлопчина жив... — У «Легенді про чжуншаньського вовка» середньовічного письменника Ма Чжунсі розповідається, як під час полювання пан Дун Го врятував приреченого на загибель вовка, що жив у горах Чжуншань. А той, коли небезпека минула, вирішив з’їсти свого рятівника. Тут під «чжуншаньським вовком» мають на увазі Сунь Шаоцзу, якого сім’я Цзя прийняла та приголубила, а він, ставши чоловіком Інчунь, виявився злим і невдячним.
Отож він жив, а «проса не зварив»! — Легенда розповідає про юнака Лу, який на постоялому дворі завів розмову з лаоським ченцем Люй і ремствував на своє життя, мріючи про славу і чини. Хазяїн двору в цей час поставив варитися просо. Юнак захотів спати, а лаоський чернець подав йому чарівне узголів’я, через яке юнакові приснилося життя його мрії. Коли він прокинувся, то зрозумів, що в його житті все є і це потрібно шанувати. А каша ще так і не зварилася. (Шень Цзіцзі, «Чарівне узголів’я», Танські новели, VII—IX ст.), (Пу Сунлін, «Поки варилася каша», новели династії Мін, XIV—XVII ст.)
Утямивши, що блиск трьох весен... — Вірш звернено до Січунь.
О птице звичайна! — Ієрогліф, який має значення «фенікс», складається з двох елементів — «фань» — «простий» і «няо» — «птиця». Автор навмисно розчленяє ці елементи, бажаючи натякнути, що і «проста», «звичайна» птиця може перетворитися на фенікса.
...у час, коли біди навстріч. — Мається на увазі занепад сім’ї.
...«людина» і — з «деревом», бач! — Знаки «дерево» («му») і «людина» («жень»), об’єднані в один ієрогліф, дають нове поняття — «розлука», «відчуження», «розлучення» («сю»).
І кинулась, вся у сльозах, до Цзіньліну... — Цзіньлін — назва гір поблизу Нанкіна, в сиву давнину — місце пустельництва буддійських і лаоських ченців.
...немає сенсу повторювати, що вельможний дім. — Йдеться про Цяоцзє, яку чекає нелегка доля після розорення сім’ї.
...нема добра без лиха! Їй щастить! — Коли Цяоцзє опиниться в тяжкому становищі, бабуся Лю прихистить її в селі.
У персиків і груш при теплім вітрі... — Персик і груша в лексиці поетичної класики Китаю символізують цвітіння, юність, розквіт, орхідея ж — холодну красу, розквіт перед зів’яненням. Після народження сина Цзя Ланя чоловік Лі Вань, Цзя Чжу, помре. Вона рано залишиться вдовою. Звідси й порівняння її з квітами персика та груші, які навесні недовго цвітуть.
Цінь — китайський музичний інструмент, прообраз гітари.
Цілінь — міфічна тварина, одноріг.
Таньбань — ударний музичний інструмент.
...Аби про золото печалі... — Під «золотом» мається на увазі Баочай, під «яшмою» — Дайюй.
Життя — омана... — Тема вірша — сум Баоюя за Дайюй, якій судилося рано піти з життя, а також — нездійснені надії Баочай.
«Де золото — там і нефрит!» — Тут маються на увазі складні відносини, які виникнуть у майбутньому між Баоюєм і Дайюй.
Союз каміння та дерев! — натяк на слова, які Баоюю судилося в майбутньому вимовити вві сні (див. розд. 36): «Хіба можна вірити цим буддійським і лаоським ченцям? Вигадали, начебто яшма й золото призначені одне для одного долею. Ні! Долею пов’язані лише камінь і дерево!»
...Той, хто піднісся вище гір... — натяк на Баочай.
...небесних фей життя складається не до пуття — як ліс нудний здаля... — Слово «ліс» по-китайськи звучить «лінь». Вже це розкриває натяк на стражденне життя Лінь Дайюй.
Дається навіть сну взнаки: ти — річ при піалі? — У сунського поета Су Ши (XI ст.) у вірші «Вторячи Ду Фу, оспівую красуню» є фраза: «Стуляла повіки Мен Гуан за чаєм, прикривши лице квадратною піалою...» Коли Мен Гуан (династія Хань — 206 р. до н. е. — 220 р. н. е.) пила з квадратної піали чай у присутності чоловіка Лян Хуна, піала закривала все її лице, до брів, що, на думку Лян Хуна, надавало їй вигляду покірної та ніжної дружини. Притча про Лян Хуна та Мен Гуан розкриває фальш майбутніх подружніх відносин Баоюя та Баочай.
В зажурі нащо супиш брови? — У вірші пророкується трагічний кінець любові Баоюя та Дайюй.
...квіточка чарівна — Дайюй; нефрит чудесний — Баоюй.
Журюся: долі не минеш. — Вірш передрікає близьку смерть Юаньчунь.
...тріумфує природа, буя! — Мається на увазі піднесення сім’ї Цзя після відходу Юаньчунь до імператорських покоїв і лихо, що нависло над цією сім’єю після її смерті.
Відторгнуто рідну кров. — Вірш присвячений розлуці Таньчунь із рідною сім’єю.
...Нефритовий вона собою серед хмар являє Храм! — тобто яскраво вирізняється на тлі пересічних наречених.
...гідний отрок є: душа — кришталь, а на лиці — краса. — Мається на увазі Цзе Жонан із аристократичної родини.
Однак в дитинство доленька лиха... — Сян’юнь у дитинстві втратила батьків, відчувала тягар сирітства; тогочасні переживання повернуться до неї після краху сподівань на щасливе життя.
Немов отари хмар, розтанув ілюзорний Гаотан... і зникла, як міраж, ріка Сянцзян! — У передмові до оди «Палац Гаотан» стародавній поет Сун Юй згадує про те, як одного разу під час подорожі правитель (ван) князівства Чу в місцевості Гаотан побачив уві сні небесну фею, що зійшла до нього на ложе; ця притча дала привід мати на увазі під назвою «Гаотан» шлюбну ніч молодят. Сянцзян — ріка, яка на шляху з провінції Гуансі до озера Дунтінху зливається з іншими ріками, змінюючи назви. Уособлення зрадливості любові, недовговічності подружнього щастя. Згідно з однією з легенд, дружини імператора Шуня Нюйїн і Ехуан оплакували на березі цієї ріки чоловіка після його смерті.
Світ такого не прощає... — У вірші передрікається доля Мяоюй.
...марно щастя губить, на жаль, і благородний чин! — Тобто Баоюй.
Корені життя людського? — Сунь Шаоцзу, чоловік Інчунь, відплатить сім’ї Цзя невдячністю за добро.
Село тополь сріблястих, Гай кленів темних — назви місць поховання родичів.
Тягар розуму. — Вірш присвячено Ван Сіфен. Сучасний китайський дослідник роману «Сон у червоному теремі» Цай їцзянь розцінює його як відгук на вірш Су Ши «Мию дитя».
Коли сторицею платив... — У вірші складається подяка тітоньці Лю, що прихистила Цяоцзє у важкий для неї час.
Вигаданий блиск запізнілого розквіту. — У вірші йдеться про те, що занадто пізно доля принесе Лі Вань удачу.
...Знак золотий печаті!— Тобто знак імператорської прихильності.
Так закінчуються земні радості. — Йдеться про Цінь Кецін.
Нужденна... земля і хирява твердінь! — Ця фраза — підсумок віршованого циклу: долі дванадцяти мешканок червоного терема (Баочай, Дайюй, Інчунь, Кецін, Лі Вань, Мяоюй, Сян’юнь, Січунь, Таньчунь, Фенцзє, Цяоцзє, Юаньчунь) виявляться трагічними; велика феодальна сім’я в мабутньому розпадеться, «птахи» розлетяться врізнобіч; на думку автора, в несправедливому суспільстві їм не знайти твердого грунту для щасливого життя.
...вітер і місяць у зеленому вікні... — образний вислів, який означає вираження почуттів коханих.
...сонячний промінь на зорі в дівочих покоях... — образний вислів, який означає любов дівчини зі знатної сім’ї.
Ушань — гора в провінції Сичуань. Як стверджує одна з легенд, правитель князівства Чу, полюючи в горах, утомився й заснув. Йому наснилася фея, яка призначила йому побачення на горі Ушань, куди вона з’являлась уранці у вигляді хмари, а ввечері у вигляді дощу. Звідси походить вислів «почуття хмари й дощу», що означає — «пізнати радощі кохання».
Амітаба (кит.) — буддійський святий, ім’я якого вимовлялось як заклинання: володар західного раю, володар «Чистої землі». Школа «Цзінту» — молитва Амітофо і навіть згадка його імені здатні дарувати переродження у царстві «Чистої землі».
...в соболиній шапочці Чжаоцзюнь — тобто в шапочці того ж фасону, що й у знаменитої красуні Ван Чжаоцзюнь (див. прим. 52).
...у дні весняного рівнодення... — Період весняного рівнодення («чуньфень») тривав із першого по п’ятнадцяте число другого місяця за місячним календарем, що відповідає періоду з двадцятого березня по п’яте квітня за новим календарем.
Сезон Дощів («юйшуй») тривав із першого по п’ятнадцяте число першого місяця за місячним календарем, що відповідає періоду з двадцятого лютого по п’яте березня за новим календарем.
Цянь — міра ваги, що дорівнює 3,7 г, відповідає 10 феням.
Сезон Білих рос («байлу») тривав із двадцять четвертого числа сьомого місяця по дев’яте число восьмого місяця за місячним календарем, що відповідає періоду з восьмого по двадцять третє вересня за новим календарем.
Сезон Інею («шуанцзян») — період із одинадцятого по двадцять шосте число дев’ятого місяця за місячним календарем, що відповідає періоду з двадцять третього жовтня по сьоме листопада за новим календарем.
Сезон Малих снігів («сяосюе») — період із одинадцятого по двадцять п’яте число десятого місяця за місячним календарем, тобто період із двадцять другого листопада по сьоме грудня за новим календарем.
...пластинки «кандидата, що склав іспит на вищий ступінь»... — Маються на увазі золоті пластинки, на яких зображувався вершник у шовковому капелюсі, оздобленому двома золотими квітками, у супроводі хлопчика-служника, що ніс за ним прапор.
Квадратики — маються на увазі паперові квадратики з різними написами, що наклеювалися на воротах будинків під час свят.
...і пломінь золото втрачає... й нефрит вже світла не дарує, ні... — Тут під «золотом» мається на увазі Баочай, під «нефритом» — Баоюй.
«Шицзін» («Книга пісень») — найдавніша пам’ятка китайської народної поезії, створена в XI—VII ст. до н. е.
...«лотосів листя й у рясці ставки». — Лі Гуй мимохіть плутає рядки з різних пісень «Шицзіна», олені в нього пасуться на водоймах. Слід прочитати: «Оленів, оленів чутно клич віддалеки, їдять вони дикі трави лугів залюбки».
...«зламаєш коричну гілку в Місячному палаці» — образний вислів, який означає: домогтись успіхів у навчанні та скласти іспит на державну посаду.
Лун Ян — сановник князівства Вей, що жив в епоху «Воюючих царств» (V—III ст. до н. е.) і дістав іронічне прізвисько «Князівська наложниця».
«Яшмові» Цзя — тобто ті представники роду Цзя, імена яких в ієрогліфічному написанні мали ключовий знак «яшма». До них належала більшість старших представників роду.
...вивчив усі пульси... — У старій китайській медицині вважалося, що у людини на кожній руці є три пульси: нижній, середній і верхній. Нижній пульс лівої руки, розташований біля основи великого пальця, слугує для визначення хвороб серця; середній пульс, розташований безпосередньо над першим, — для визначення хвороб печінки; за третім пульсом лівої руки, розташованим безпосередньо над другим, визначаються хвороби нирок. За пульсами правої руки відповідно визначалися хвороби легень, селезінки, шлунка.
Сезон Середини осені — назва другого осіннього місяця, тобто восьмого місяця за місячним календарем.
Жовті квіти скрізь, В квітах вся земля! — Під жовтими квітами маються на увазі хризантеми. У минулому, збираючись разом, члени сімей Жунго і Нінго, милуючись квітами, повторювали фразу: «Це той самий час, коли стоїть прохолодна погода і весь сад прикрашають пишно розквітлі хризантеми!»
Жое — гори в провінції Чжецзян, де, за переказом, в одній із річок прала білизну легендарна красуня Сі Ши.
Тяньтай — гори в провінції Чжецзян, у давнину вважалися оселею святих відлюдників, збирачів цілющих трав.
Музикантам честь, шену — ще й яка! — Шен — китайська сопілка.
...сезон зимового сонцестояння припадає на період з одинадцятого по двадцать шосте число одинадцятого місяця за місячним календарем, що відповідає періоду з двадцять другого грудня по шосте січня за новим календарем.
Коли відійдуть три весни... — Йдеться про в’янення весняних квітів після третього місяця (або — «третьої весни»). В цій фразі приховано провіщання: коли Юаньчунь, Інчунь і Таньчунь розпрощаються з домівкою, всіх сестер саду Розкішних видовищ спіткає та ж доля.
«Хмарна дошка» — довга металева дошка, що слугувала для подання сигналів; чотири удари в дошку означали нещастя.
...лежатиме сорок дев’ять днів. — За давнім китайським повір’ям, у людини було дві душі: перша помирала разом із людиною, друга — через сорок дев’ять днів.
...розбити таз і йти перед труною. — У Стародавньому Китаї існував звичай, згідно з яким шанобливий син або дочка по смерті батьків мали розбити таз біля воріт оселі та йти перед труною.
«...регалій на похованні буде небагато...» — За давніми китайськими звичаями, чиновники та члени їхніх сімей під час поховання мали нести перед труною покійного всі регалії, а також жалобні прапори з написаними на них титулами, наданими сім’ї померлого.
Хоу, бо — у феодальному Китаї титули знатності другого та третього ступенів.
Паперові гроші — ритуальні купюри, спалювалися на цвинтарі під час похорону.
Янь-цзюнь (Янь-ван) — владика підземного світу, що судив, згідно з повір’ями, душі померлих.
Діцзан-ван (санскр. Ксітігарбха) — один із найбільш пошановуваних бодхисатв, який, згідно з повір’ями, полегшував у пеклі страждання душ померлих.
Три вищі світи. — Згідно з ученням даосизму, небо поділялося на три сфери: яшмове небо, вище небо й велике небо.
Яшмовий владика — верховне божество даосів.
...насичували вогненні пащі демонів... — Обряд похоронної відправи у буддистів: під час обряду здійснювалися підношення їжі злим демонам, які, наситившись, мали дати спокій душі померлого.
Цзи, цзюньван, нань — титули знатності у Стародавньому Китаї.
...не досяг того віку, коли надягають шапку. — Мається на увазі вік зрілості, повноліття.
Цань і Шан — назви зірок, які видно на протилежних краях небозводу; образне позначення протилежностей.
Таз немовляти. — За китайським звичаєм, немовля одразу ж мили в тазу.
Шість палаців. — Дружини та наложниці імператора поділялися на шість класів, і для кожного класу призначався окремий палац.
Юе, Мінь, Дянь і Чже — позначення провінцій Гуандун, Фуц-зянь, Юньнань і Чжецзян.
...під ним міняли мату. — Образний вислів для позначення людини, що помирає.
Чжуннань — назва місцини в провінції Шеньсі, де за династії Тан жили вчені-відлюдники.
Оуян Сю (1007—1072) — видатний поет і державний діяч Сунської династії.
Для шахів пальці край віконця холодні... — Парний напис змальовує прохолоду в густій тіні під бамбуковою зеленню. «Чай» і «шахи» введено в речення для надання йому витонченого, красивого — з точки зору аристократів — звучання.
Кеси — шовкова тканина з витканими на ній пейзажами, тваринами, написами на білому або чорному тлі.
Плямистий бамбук сянфей. — Як розповідає легенда, дружини імператора Шуня на ім’я Нюйїн і Ехуан оплакували на березі ріки Сян свого померлого чоловіка, їхні сльози капали на бамбук, залишаючи плями на його стеблах.
Фань Шаху (Фань Ченда, 1126—1193) — відомий поет Сунської династії.
«Улінське джерело» — тобто «Персикове джерело», твір поета Тао Юаньміна, в якому розповідається, як рибалка з Уліна, пропливши по Персиковому джерелу, відкрив «Сховище жителів Ціньського царства» — казкову країну, куди нібито втікали від злигоднів жителі царства Цінь у III ст. до н. е.
«Лісао» («Скорбота вигнанця») — поема великого китайського поета Цюй Юаня (340—278 рр. до н. е.).
Цзо Тайчун (Цзо Сі) — поет IV ст. н. е.
Дужу — ароматна трава.
...Айстри, що на яшму схожа... золотоподібних орхідей... — У цих означеннях прихована іронія автора роману, яка свідчить про поганий смак авторів-аристократів.
Лі Тайбо (Лі Бо, 701—762) — великий китайський поет.
Царство жінок (Нюйго) — казкова країна, нібито населена довговолосими дівчатами, які в другому та третьому місяцях року купалися в річці й від цього вагітніли. Через шість-сім місяців у них народжувалися діти, які у віці ста днів уже вміли ходити, а до трьох-чотирьох років ставали дорослими.
...трьох нерозлучних у студену зиму друзів... — Маються на увазі сосна, бамбук і слива.
Кільце. — Йдеться про так звану яшму «бі», яка формою являє собою кружечок із квадратним отвором у середині.
В’язка монет. — У Стародавньому Китаї монети карбувались у вигляді кружечка з круглим отвором посередині й нанизувалися на шворку.
...серед черниць одна з неголеною головою... — Буддійські ченці та черниці мусили голити голову, тому Мяоюй згадується як виняток.
...купити заступників. — За давніми віруваннями, всі хвороби викликаються злими духами, що вселяються в тіло людини; одначе за плату можна було домовитися з іншою людиною, щоб вона взяла хвороби на себе.
Неосяжна є милість великих Небес і Землі... — Йдеться про імператора та імператрицю.
Дев’ять Округів (Цзючжоу) — стародавня назва єдиного й неподільного Китаю.
Пенлай — назва чарівної гори, одного із священних місць даосів, обитель безсмертних.
Зелений шовк, за віялами пісня... — Йдеться про рядки танського поета Ду Му з вірша «Дарую на прощання», в якому тринадцятилітні дівчата порівнюються з квітами, що розпускаються на початку другого місяця року, тобто в пору настання весни. Віялами, обшитими зеленим шовком, під час виконання романсів співачки прикривали обличчя й ніби зливались із зеленню саду.
Яотай — назва небесного палацу, обителі святих небожителів.
...до самих п’ятих хмар... — Так образно позначалася межа небесного світу святих.
...Нагоди жде стрункий бамбук назустріч феніксу з’явиться! — Фенікс у заростях бамбука символізував сприятливі прикмети.
...Покидькам в святому місці не призначені дива... — Місце, відвідуване особою з імператорського палацу, вважалося священним і недоступним для зівак-простолюдинів.
Зі Цзіньгу вино чудове... — Цзіньгу — місцевість у повіті Лоян провінції Хенань, де бере початок ріка Цзіньшуй, вода з якої, згідно з переказами, надавала вину особливого аромату. Тут імператор Цзіньської династії (265—420 рр. н. е.) Шицзун створив просторий сад, який славився палацами, альтанками, басейнами та іншими красотами.
...писати твір у золотому палаці? — Образний вислів, який означає «складати іспити на вчений ступінь».
Чжао, Цянь, Сунь, Лі — поширені в Китаї прізвища; в переносному значенні поєднання цих ієрогліфів означає «найпростіші речі».
А хто «Біля ставка» згадає пісню, що враз явилась віршотворцю Сє? — Мається на увазі знаменитий поет-пейзажист Сє Лін’юнь (385—433). Якось Сє Лін’юнь згадав брата Сє Хайляня. Весь наступний день він просидів на березі ставка, думаючи, як знайти рядок, який воскрешає його образ. Але такий рядок не спадав на думку. Коли ж брат явився уві сні, він, прокинувшись, вигукнув: «Зросла біля ставка травиця весняна!» І зауважив: «Це не мої слова, сам Дух Святий уселив їх в мої вуста!» Відтоді вірш Сє Лін’юня «На мотив „Біля ставка“» став крилатим підтвердженням таємничої сили натхнення.
...красунечки — саме зачарування! — «Красунечками» в даному разі називаються квіти банана й бегонії, у яких збігається пора розквіту і в’янення; вони символізують червоний і зелений кольори, тобто яскравість пори розквіту. Йдеться алегорично про сестер із саду Розкішних видовищ.
...й не зімкнуться її сяйливі очі. — Поет порівнює бегонію з дівчиною. В Сунську династію (429—479) вперше зробив таке порівняння поет Су Ши:
Боюсь, що в саду бегонії
Заснули в глибокій ночі,
Червоний ліхтар засвічу я,
Прокинулись щоб од сну.
Та, хто хазяйка тут... — тобто Юаньчунь.
Прапор, бач, майорить, — отже, добрим вином пригостять... — Мається на увазі прапор, вивішуваний у Стародавньому Китаї над входом на заїжджий двір, до харчевні або винарні.
«Веселий бенкет», «Моління про оволодіння мистецтвом шиття», «Доля безсмертного», «Душа, що відлетіла» — назви актів із класичних китайських п’єс. Згідно з китайськими коментарями до роману «Сон у червоному теремі», перший акт символізує розорення роду Цзя, другий — дочасну смерть Юаньчунь, третій — перехід Баоюя в ченці, четвертий — передчасну смерть Дайюй.
Жезл жуй (жезл «побажань») — у буддистів плоский кривий жезл із круглим диском на кінці. На таких жезлах буддійські проповідники записували свої проповіді.
Чудесної ночі квітка... — У двох рядках назви розділу міститься натяк на Сіжень і Дайюй. Прізвище першої Хуа означає «квітка», а до імені другої входить склад «юй» — «яшма».
«Перцеві покої» — покої імператриці, стіни яких у давнину натирали духмяним перцем.
Цзян Тайгун (Люй Ван, XII ст. до н. е.) — один із сподвижників засновника династії Чжоу — Вень-вана.
...вкритий ієрогліфами вань. — Згідно з буддійськими уявленнями, знак вань (щастя) накреслено на грудях Будди.
...народився у вашому домі... — За звичаєм, який існував у Стародавньому Китаї, діти служників, які народилися в домі, де служили їхні батьки, довічно вважалися власністю хазяїв.
«Мінмінде» — книга, що викладає основи практичної філософії та правила, яких має дотримуватися кожний, хто займається самовдосконаленням.
Ароматна яшма — у даному разі слова «ароматна яшма» й «ароматний батат» звучать однаково — «сян’юй» і містять натяк на Дайюй, другий ієрогліф імені якої, «юй», означає — «яшма».
...ліки другого настою. — У стародавній китайській медицині було заведено такий порядок приготування ліків: спочатку необхідне зілля разводилось у воді й йому давали відстоятися; потім настій зливали. Так готувалися ліки першого настою. Потім осад знову розбавляли водою й ліки після відстоювання знову зливали. Вони й називалися ліками другого настою.
...до волосся добралися! — У Стародавньому Китаї існував звичай, за яким наречений і наречена під час весілля мали випити вина, обмінявшись келихами; потім наречений власноручно робив нареченій зачіску, яку годилося носити заміжній жінці.
...дотримуючись заповітів великого мудреця... — Мається на увазі Конфуцій.
Сян — по-китайськи значить «ароматний». Хуейсян — «Аромат орхідеї».
Хуейці — «Дух смороду».
Ланьці — «Аромат орхідеї», синонім Хуейсян.
«Наньхуацзін» — назва твору, приписуваного давньокитайському філософу Чжуанцзи, який походив із місцевості Наньхуа.
Лі Чжу (Лі Лоу) — легендарний ясновидець, який жив за міфічного імператора Хуанді. За сто кроків міг розгледіти кінчик волосини.
Чуй — легендарний майстер — виготовлювач луків, який жив за міфічного імператора Яо.
Чжуанцзи — видатний лаоський філософ (кінець IV — початок III ст. до н. е.).
Сулія з оцтом — образний вислів, який означає ревниву жінку.
...робити зачіску. — В Стародавньому Китаї дівчаток було заведено стригти наголо. Зачіску починали відпускати у віці, коли дівчинку можна було видавати заміж.
...проводжати... на гору Утайшань — тобто ховати, проводжати в останню путь. За поняттями буддистів, гора Утайшань була місцем перебування святих.
Куньшаньські та Іянські мотиви — арії з п’єс, побудовані на мелодіях народних пісень провінцій Південного Китаю.
«Подорож на Захід» — сатиричний роман китайського письменника У Чененя (XVI ст.).
Патра — чаша для збирання милостині. За буддійськими поняттями, убогий самітник-буддист — особа високошанована, що виконує обітницю жебрацтва — бікшу, а подача милостині — обов’язок щиро віруючого в учення Будди.
Гата — пісня, псалом, заклинання.
Я ж усвідомить зміг тебе... — Буддійське вчення Чань (Цзен) пропонує людині усвідомлювати весь навколишній світ у своїй душі.
Хуанмей (Жовта слива) — назва гори у провінції Хунань, на схилах якої росли ці сливи.
Древо Бодхисатви — священне тутове деревце, вшановуване буддистами, як символ всепроникної сили буддійських істин.
Дзеркало Прозріння. — У буддійському трактаті «Наньши» («Південні історії») сказано: «Серце, подібно до світлого дзеркала, відображує в собі все суще»; поет Ду Фу в одному з віршів писав: «Доглядач віри, чистий, мов кришталь, на нього схоже Дзеркало прозріння».
А другому брату тільки дано мати два кути. — Дах китайського будинку з двох боків фасаду прикрашався зображеннями міфічних тварин — охоронців домашнього вогнища.
Сян — ім’я молодшого брата міфічного імператора Шуня.
...як лотоса порозкривався цвіт. — Мається на увазі літня спека; ...з утуна листя опада... — осіння пора.
...Будь-хто розгадку знайде між речей! — Мається на увазі так звана «бамбукова дружина» — труба з бамбукової дранки з бічними отворами. У спекотні дні її клали в постіль. Крізь неї повітря проникало під ковдру і створювало прохолоду. Очима називаються два отвори в циліндрі; животом — його внутрішня, порожня частина.
Тихіший між будинків грім тріскачок... — Уночі сторожі сповіщали певний час за допомогою тріскачок. Над ранок тріскачки звучали тихіше.
...проміння від примарної кориці. — Тут коричник, який росте буцімто на місяці, ототожнюється з місячним сяйвом.
Розправив фенікс золотаві крила... — У Стародавньому Китаї шовкові ковдри прикрашалися вишивками-узорами із зображенням дракона, фенікса та різноманітних птиць.
...в узорі ковдри птицям. — Мається на увазі орнамент на ковдрі із зображенням птиць.
Грушевим цвітом всипана земля... — тобто земля вкрита білим снігом; ...іволги пісні всі відзвучали — тобто весняна пора (пора пісень іволги) вже минула.
...однаково вино морозу легше... — Чиновник Юань Фу, що жив за династії Цзінь, проміняв чиновницького соболевого капелюха на вино, що викликало нарікання людей. Але імператор, взявши до уваги холодну погоду й потребу чиновника зігрітися вином, вибачив йому провину. Суть порівняння: мороз такий жорстокий, що навіть «золотий соболь», якщо обміняти його на вино, не допоможе.
Хеде — молодша сестра знаменитої красуні Чжао Фейянь (див. прим. 48).
Юйхуань — дитяче ім’я Ян-гуйфей, Тайчжень (див. прим. 49).
«Повість про Ін Ти» — новела танського прозаїка й поета Юань Чженя (779-831).
«Золота середина» й «Велике вчення» — конфуціанські канонічні книги, що входять до складу «Чотирикнижжя».
Безсоромні віршики — Баоюй цитує рядки з п’єси китайського драматурга Ван Шифу. Феодальна мораль оголошувала ганебним читати літературу, що відображає життя простолюдинів.
...перетворюсь я на черепаху й вічно триматиму на спині кам’яний пам’ятник над твоєю могилою! — В Китаї черепаха вважалася символом довголіття, тому на могилах замість постаменту для пам’ятника ставили кам’яну черепаху (бісі), а на її панцир встановлювали стелу з написом.
Спливає вода, пелюстки опадають... — рядки із ци на мотив «Лантаоша» видатного поета X століття Лі Юя.
«Цзіньганцзін» — назва буддійської сутри.
Люй Дунбінь — ім’я одного з восьми лаоських святих.
Яо-ван — у китайській міфології бог ліків.
Обряд вигнання нечистої сили — ритуал жертвопринесень злим духам, щоб покинули тіло хворого.
Удари в дерев’яну рибу... — Мається на увазі ритуальна дерев’яна риба муюй із отвором; частими ударами по ній легкої дерев’яної палички буддійські ченці прагнули привернути до себе увагу божества.
...селезень і качка... — символ нерозлучної пари.
«Тань Інь» чи «То Інь» — дослівно «цукрове яблуко чи фруктове срібло». Вислів, позбавлений змісту, бо Сюе Пань сприйняв на слух прізвище Тань як слово «тан» — цукор, а ім’я Інь як слово «інь» — срібло і на противагу слову «цукор» навів слово «фрукт», яке по-китайськи звучить — «го».
Дувей — середній військовий чин.
...«цикада скидає личину» — образний вислів зі значенням «удати, буцім нічого не чуєш».
...притиснеш «левом». — Ідеться про плоский камінь із зображенням лева. Такими каменями притискали краї фіранок, аби їх не надимало вітром.
Можуть дзьоб розкривати безбоязно... — У цій фразі прихований докір птицям, які клюють квіти, але не розуміють, що самі вони залежні від людей, які виростили ці квіти.
...«дорогоцінна панянка». — Дайюй грає словами: склад «Бао» імені Баочай має значення «дорогоцінний».
3 віч краплини додолу... Як боби, їх гублю я... — «Боби» (або «червоні боби») — поетичний образ, який символізує сльози розлучених.
...нагар на свічці — жде весілля вас. — У давнину вважали, що нагар, який утворюється біля ґнота в формі квітки, провіщає прибуток, гроші; в даному разі мається на увазі весільне дійство.
А Сіжень хіба не коштовність? — Сюе Пань сприйняв ім’я Сіжень як слово «коштовність».
Почувши «золото» і «яшма»... — натяк на розмови про те, що володарка золотого замку Баочай і володар яшми Баоюй долею призначені одне для одного.
Ян Гочжун — брат знаменитої красуні Ян-гуйфей. Обіймаючи посаду наставника імператора, він, завдяки впливу своєї сестри на імператора, тримав у руках управління державою.
...Лі Куй вилаяв Сун Цзяна... — Лі Куй і Сун Цзян — персонажі роману Ши Найаня «Річкові заводі».
...біля ґраток троянд... — Маються на увазі ґратки з тонких планок, які ставлять, щоби по них вилися троянди, утворюючи або криту алею, або альтанку.
«Дун Ши також супить брови». — Дун Ши (Східна Ши) протиставляється Сі Ши (Західній), яка, згідно із «Чжуанцзи», коли відчувала слабість, супила брови й од цього робилась іще гарнішою. Це помітила одна з її некрасивих односельчанок і також спробувала супитись, але від цього мала ще потворніший вигляд.
...поклонитися табличкам предків. — Вважалося, що в них перебувають душі померлих.
«Інь» і «ян» — дві протилежні сили природи, в результаті боротьби яких виникають усі існуючі в світі явища та предмети.
Цзюйжень — другий учений ступінь, який надавався особам, що склали державні іспити в столиці провінції.
3 берегів Сянцзян вже зник всіх дружин і слід. — Натяк на легенду про дружин імператора Шуня, які нібито оплакували смерть свого чоловіка на річці Сянцзян (див. прим. 96).
Хуан у перекладі означає «жовтий», Ін’ер — «іволга».
Чженьцін (Янь Чженьцін, VIII ст.) — знаменитий письменник, каліграф і державний діяч династії Тан.
...висмикували чеку й хапалися за голоблі — образний вислів, який означає: наполегливо затримувати в себе гостя, що приїхав. Переказ свідчить, что за часів династії Хань жив такий собі Чень Цзунь, що славився своєю гостинністю; коли до нього приїздили гості, він виймав чеку з коліс їхніх повозів і кидав у колодязь, щоб гості не могли поїхати.
Що є нефрит?.. А сніг — це що?.. — За словами філософа Чжуан-цзи, образ прекрасного святого має бути «облагороджений нефритом і снігом». Поет Су Ши прозорість льоду порівнював із чистотою людської душі.
Білий імператор — один з міфічних «імператорів п’яти небес», приборкувач вогняних стихій.
3 гіллячок струснулася сьома... — Тобто весь кущ, до найвищої гілки, всипаний білими квітами.
Покров Сянцзянський — бамбукова запона з області Сян (у нинішній провінції Хунань), яка славилася виробами з бамбука.
Візьму бутончик груші нишком... — Тут біла бегонія порівнюється з білими квітами груші, що розпускаються в розпал весни, але холодністю своєю, на думку поета, бутон цей усе-таки ближчий до квітів мейхуа, що розпускаються ще за снігу.
До західних вітрів схилилась. — Тобто зреклася земних радощів.
...полям ланьтяньським... — Ланьтянь — назва гори в південній частині провінції Шеньсі, де добувалася найкраща яшма.
Шуан’е — фея інею в китайській міфології.
Ціннюй — фея зимових холодів.
Чан’е (Чан Е) — фея місяця. За переказом, була дружиною стрільця з лука Хоу І; викрала в нього пілюлю безсмертя й утекла на місяць, де поселилася в місячних палатах.
Шоусін — божество довголіття, що зображувалось у вигляді старого з ґулею на голові.
Два блюдця оцту. — Натяк на те, что Пін’ер ревнива, позаяк оцет у китайців є символом ревнощів.
...Лише б мирський пил за три доріжки... — Квіти описуються як ідеал чистоти, що не терпить зімкнення з брутальністю. «Три доріжки» в саду Розкішних видовищ — мовби бар’єр, який відділяє ідеальний світ од «мирської суєти».
3 часу Тао... — Тао Юаньмін уперше надав образу хризантеми глибокого змісту, уособивши в ньому поняття природної, скромної краси.
Ленцзє-правитель. — Мається на увазі поет Тао Юаньмін, який мав за життя таке звання. Ім’я Тао Юаньміна, за традицією, згадувалося поетами інших поколінь, які звертались у віршах до образу хризантеми.
Перед Чжуан-цзи, що вві сні кружляв метеликом строкатим... — У 2-му розділі «Чжуан-цзи» (IV—III ст. до н. е.) є такі рядки: «Одного разу Чжуанчжоу (тобто Чжуан-цзи) наснилося, буцім він метелик: він безтурботно пурхав, радів у захопленні й не знав, що він — Чжоу. А коли раптом прокинувся, то навіть здивувався, що він — Чжоу. Й не знав уже: чи Чжоу снилося, буцім він метелик, чи метелику сниться, буцім він Чжоу. Одначе, між Чжоу та метеликом, без сумніву, є різниця. Значить, то було перетворення».
І навіть Су Дунпо — святий поет... — Су Дунпо (Су зі Східного схилу) — псевдонім Су Ши, великого поета династії Сун (XI ст.).
Танський чернець. — Мається на увазі Сюань-цзан, який здійснив у VII ст. подорож до Індії по буддійські книги.
Лю Чжиюань — засновник династії Хань (947—951) в епоху П’яти династій.
Чуський деспот. — Мається на увазі Сян Юй. Наприкінці III ст. до н. е. вів боротьбу проти династії Цінь, а потому боровся за владу із засновником династії Хань — Лю Баном. 202 р. до н. е. загинув у битві при Гайся.
Фень — сота частина юаня, основної грошової одиниці в Китаї (копійка).
Гуаньїнь (санскр. Авалокітешвара) — бодхисатва, богиня милосердя.
Мі з Сан’яна — прізвисько письменника й художника династії Сун (960—279 рр.). Відомий також під ім’ям Мі Наньгун або Мі Фу (див. прим. 32).
Лі Ішань (Лі Шаньінь, IX ст.) — визначний поет, прозаїк і державний діяч династії Тан.
Дінчжоуська ваза. — Такі вази вироблялися за династії Сун в окрузі Дінчжоу.
...шістки дві, це — «небо». — В китайському доміно кості мають свої назви. У цьому випадку гравці мають створювати рядки в риму цим назвам. Шістка називається небом, бо вона синього кольору.
...бачу «п’ять-шість»... — П’ять очок у китайському доміно умовно означають сливу або квіти сливи, тому що цятки на костях темно-червоного кольору.
Сливи цвітуть там, де шість мостів. — Під шістьма мостами маються на увазі мости, побудовані поетом Су Дунпо на озері Сіху.
Червоний в небі сонця диск... — У китайському доміно є вічко червоного кольору, яке порівнюють із сонцем, а небом є шістка.
Примовка при грі в доміно.
Сім очок — мається на увазі день сьомого числа сьомого місяця, коли Ткаля зустрічається з Пастухом. За легендою, на схід од Небесної ріки (Чумацького Шляху) жила дочка небесного владики, яка уперто працювала — ткала для неба хмари. Її працелюбство розчулило небесного владику, й він оддав її за пастуха, що жив на західнім березі. Вийшовши заміж, дівчина перестала працювати, і розгніваний небесний владика розлучив її з чоловіком і повернув на східний берег, дозволивши бачитись із чоловіком тільки раз на рік — сьомого числа сьомого місяця. В цей день у Стародавньому Китаї влаштовувалося свято.
...Ерлан гуляє по П’ятьох вершинах... — Згідно з переказом, Ерлан боровся з нечистою силою й допомагав богині милосердя Гуаньїнь. Під п’ятьма вершинами маються на увазі п’ять священних гір Китаю.
...зірки дві сяють. — Мається на увазі кість доміно «один-один».
Абрикос — умовне позначення четвірки.
...вишні дозрівали! — Маються на увазі четвірка та п’ятірка, що мають червоний колір.
...«дупель трійка» птахом. — У цій кості вічка розташовані одне проти одного в такому порядку, що схожі на двох ластівок, які зближаються одна з одною.
...«довгеньку трієчку» знайшла... — Мається на увазі «дупель трійка».
Латать зелена довга нитка... — Фраза з вірша Ду Фу. Вічка в трійці розташовані в одну лінію й ніби нагадують листя водяних рослин, яке розтяглося по воді ниточкою.
...дев’ять у сумі вже маю. — Рядки з вірша Лі Бо, який описує подію періоду Хань, коли на півдні імперії обвалилися три гори. На кості доміно по діагоналі позначено червону трійку, що асоціюється зі схилом гори.
...в ланцюг закувала доба... — Шістка нагадує човен, а трійка — натягнутий ланцюг.
«Ширма з парчі» — умовна назва кості «чотири-шість». Знизу на ній — синя шістка — «низ ширми»; зверху — червона четвірка, що нагадує вишиті узори на верхній частині ширми.
...за шитим узором вікна... — Рядки з п’єси «Західний флігель», у яких розповідається, як головний герой п’єси студент Чжан Шен через хворобу не міг бачити служницю Хуннян, яка зв’язувала його з коханою Ін’їн.
«Два і шість» — кість «шість» умовно означає імператора.
...збирати... квітки... — Умовним позначенням кошика з квітами є кість «шість-два» або «шість-чотири».
«Велика четвірка» — мається на увазі кість «чотири-чотири».
Червоне й зелень — «три-чотири»... — У китайському доміно трійка зеленого кольору, а четвірка червона. Тому нижче говориться про гусінь і вогонь, позаяк гусінь зелена, а вогонь червоний.
А праворуч «аз-чотири»... — Одиниця в китайському доміно умовно називається «редькою», а четвірка — «часником, який розпадається на дольки».
...ось на гілці квіти червоніють! — Під квітами мається на увазі четвірка, під гілкою — трійка.