Тiнi забутих предкiв

Пояснення слів

А р і д н и к — злий дух, чорт, дідько.

А ф и н и — лісові ягоди.

Б а б и н е ц ь — місце в церкві, де стоять жінки.

Б а н у в а т и — сумувати, журитися.

Б а ю р а — велика, глибока калюжа, яма, вибій.

Б о в г а р — коров’ячий пастух.

Б у р и ш к и — картопля.

Б у т и н а — рубання лісу.

В а н ь к и р (ванькирчик) — бічна кімната, відокремлена стіною від великої кімнати; прилавок

В а с а г — верхня частина воза, саней; ящик.

В а т а г — той, хто керує ватагою; ватажок, старший чабан.

В а т р а — вогнище, багаття.

В е с і л ь н а п е р е з в а — у дореволюційні часи частина українського весільного обряду, звичай, за яким родичі молодої після першої шлюбної ночі йшли або їхали з відповідними обрядовими піснями до молодого.

В і в т а р — відокремлене іконостасом підвищення в церкві, де розташований престол.

В о р гі н н я — зрубаний тонкий довгий стовбур дерева, який використовують для огорожі; жердина; загорожа. Огорожа з дерев’яних лат.

Г а б а — покривало; хвиля.

Г а д ж у г а — молода смерека.

Г а й н о — лігво ведмедя.

Г а м а з е я — громадська будівля для зберігання зерна, муки тощо.

Г а м а н — шкіряна сумочка для грошей, торбинка для тютюну, люльки та інших дрібних речей; кисет.

Г а р м а н — тік.

Г а ч і — штани.

Г е й б и — наче, немов.

Г е м з и т и — мрячити.

Г о г о з — брусниця.

Г о т у р — глухар.

Г о ц — водопад.

Г р о м а д с ь к а х а т а — приміщення для приїжджих урядовців.

Г у г л я — гуля.

Г у с л я н к а — кисляк з пареного молока.

Г у т і р к а — розмова.

Ґ а з д а — господар.

Ґ о н т — покрівельний матеріал у вигляді тонких дощечок.

Ґ р у н ь — вершина гори.

Ґ у р а л ь н я — спиртово-горілчаний завод.

Д а н г а л а к — весляр.

Д е с я т н и к (десяцький) — у дореволюційній Росії нижчий поліцейський служитель на селі, якого обрали селяни.

Д і д и ч — поміщик, великий землевласник.

Д і д и ч р и н ш т о к у м і с ь к о г о — людина, яка очолювала покидьків міського населення.

Д о в і д н е (довідно) — цілком певно, достовірно, вигідно.

Д р а г л і т и — труситися, коливатися.

Д р о б ’ є т а — вівці.

Д у к а ч (дукат) — срібна, а потім золота монета, що була поширена в ряді європейських країн.

Е к о н о м — завідуючий поміщицьким господарством, економією.

Є р и к — невелика протока, що з’єднує озера або річку з озером.

Ж е б р и — збирання милостині.

Ж е н т и ц я — сироватка.

Ж е р д к а — горизонтально підвішена чи прикріплена перекладина, на яку вішають одежу.

Ж у ж м о м — у згорненому, скрученому вигляді, як-небудь (про одяг, тканини).

Ж у п а н — теплий верхній чоловічий суконний одяг.

З а п а с к а — жіночий одяг у вигляді шматка тканини певного розміру (переважно вовняної), що використовується замість спідниці для обгортання стану поверх сорочки.

З а р і н о к — пологий берег річки, вкритий рінню.

З а с т а й к а — житло чабана-гуцула в полонинах.

З б і р ж а к (збіржаник) — візник.

З г а р д а — намисто з монет або хрестиків.

З е м с ь к и й — службова особа у волостях і повітах дореволюційної Росії, наділена адміністративною і судовою владою.

І з в о р — яр.

І м б р и к — казанок.

К а л а б а т и н а — топке місце, калюжа.

К а п а р а н — верхній (у задунайських січовиків) одяг із відкидними рукавами.

К а р м а з и н — сукно малинового кольору.

К а р н а в к а — металева закрита коробка з отвором у кришці для збирання грошей (переважно у церкві); скарбничка, скарбона.

К а р у ц а — хура, віз.

К а т р а г а — курінь.

К а ш и ц я — дерев’яна обшивка берегів.

К е п т а р — у гуцулів верхній хутряний одяг без рукавів.

К и ч е р а — гора, вся, крім вершин, вкрита лісом.

К н а к — поліційна дільниця.

К о в б а н я — глибока вибоїна на дорозі, наповнена водою.

К о з а р — козячий пастух.

К о н с е к в е н т н и й — послідовний.

К о п и л — тут: короткий брусок, закріплений у полоз саней для зв’язку полозів з коробом.

К о р с е т к а — верхній жіночий одяг — безрукавка, пошита в талію з кольорової тканини.

К о р у г в а, к о р о г в а — прапор; прикріплене до довгого держака полотнище (чи бляха) з зображенням Христа або інших святих, яке несуть під час хресного ходу.

К о т в и ц я — якір.

К р е с а н я — капелюх.

К у н я — волоть очерету.

К у ф а — дерев’яне відро.

К ч у л а — овеча вовна.

Л а з а р о н і — волоцюга.

Л і с а — огорожа, сплетена з хворосту.

Л у д і н н я — тут: одяг, вбрання.

Л ю б а с — коханець.

М а й — мабуть.

М а л а й — вид хліба з кукурудзи, гороху або проса.

М а н н а — тут: молоко.

М а н т а — плащ.

М а р ж гі н к а — худоба.

М о к а н — горець-чабан.

М о л ь ф а р — чарівник.

М о с к а л ь — вояк, солдат.

М о ц у в а т и с я — боротися, мірятися силою.

М р и ч — туман, імла.

Н а б і л — молоко, молочні продукти.

Н а б і р — у борг, без грошей.

Н а м і т к а — покривало з тонкого серпанку, яким зав’язують поверх очіпка голову заміжні жінки.

Н е г у р а — туман.

Н е д е я — дика вершина гори.

О б о р а — відгороджена частина подвір’я з приміщенням для худоби.

О б о р і г — повітка на сіно.

О б р і к — січка з вівсом, дертю і т. ін. для годівлі коней.

О д а л і с к а — служниця або наложниця в гаремі.

О к о — міра об’єму хмільних напоїв, що приблизно дорівнює 1—1,5 літра.

О с л і н — переносна кімнатна лава для сидіння.

О с т р е в а — суха смерека з галузками, на якій сушиться сіно.

О т ч е н а ш — молитва у віруючих християн; мораль, нотація.

О ф і р а — те саме, що жертва.

О ч і п о к — старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки, часто з подовжнім розрізом ззаду, який зашнуровують, стягаючи сховане під ним волосся.

П а з у в а т и (пазити) — пильнувати, стежити.

П а т е р гі ц я — довга палиця, яку звичайно використовують для опори при ході; жезл як ознака вищих християнських та деяких інших священослужителів, а також символ влади взагалі.

П і д т гі ч к а — нижня частина жіночої сорочки, пришита звичайно в поясі до верхньої.

П і л — нари в селянській хаті, розміщені між піччю і протилежною до печі стіною.

П і с т — період невживання скоромної їжі.

П л а й — гірська стежка.

П л і т — сплетена з соломи стрічка, з якої потім зшивають бриля.

П л о в а — злива.

П о в гі т и ц я — однорічна трав’яниста рослина; бур’ян.

П о в і т к а — господарське приміщення для утримання домашніх тварин або зберігання сільськогосподарського реманенту та різного майна.

П о д е н н е — плата за кожен відпрацьований день.

П о д р и — полиці під дахом.

П о л у к і п о к — 30 снопів скошеного або зжатого хліба, складеного хрестоподібно колоссям усередину і прикритих зверху одним снопом-шапкою.

П р и м а р — сільський староста; примарія — розправа (управа).

П у д и т и — тут: жити позиченим, позичати хліб пудами.

П у т и н а — дерев’яна посудина.

П у щ е н н я — останній день вживання скоромної їжі перед постом.

П ’ я т и з л о т н и к — монета вартістю 75 копійок.

Р и н ш т о к (риштак) — водостічна канава; переносно — покидьки суспільства.

Р у б е л ь — довга жердина, яку кладуть зверху на віз із сіном й притягують за кінці вірьовкою так, щоб, придавивши, утримати вантаж, або вузька дошка з ручкою і поперечними зарубками для качання білизни.

Р у н д у к — ґанок.

С а к в гі — дві з’єднані одним полотнищем торби, що їх перекидають через плече (на груди й спину), або через спину коня.

С а р а к а — бідолаха.

С а х а р н я — цукровий завод.

С е р е д о х р е с т я — те саме, що Середопістя — четвертий тиждень Великого посту.

С л и в е — майже.

С о д о м а — безладдя, метушня, шум.

С о р о к і в к а — тут: дрібна розмінна монета вартістю двадцять копійок.

С о ц ь к и й — у дореволюційній Росії, в тому числі й на Україні, — нижчий поліцейський служитель на селі, якого обирали на сільській сходці.

С п а ш — потрава, псування, знищення трав, посівів тваринами.

С п у з а р — пастух, в обов’язки якого входить підтримувати вогонь, заготовляти дрова, носити воду.

С т а р ш и н а — тут: виборна особа, що керувала справами села, волості.

С т а я — дерев’яний намет, в якому живуть вівчарі та роблять сир (будз, бриндзю).

С т о с о т к р о т — уживається як проклін, як вияв гніву, обурення.

С т о д о л а — будівля для зберігання снопів сіна, соломи тощо, а також молотьби, віяння і т. д.

С т р у н к а — намет для доїння овець.

С у т о ч к гі — обгороджена гірська стежка.

Т а б і в к а — гуцульська шкіряна торбина з орнаментом, яку носять на ремені через плече.

Т е р н и ц я — знаряддя для тертя льону, конопель.

Т о в а р — тут: переважно велика рогата худоба.

Т р е м б і т а — довга на сажень сурма з дерева і з кори.

У р я д н и к — у дореволюційній Росії — нижчий чин повітової поліції.

Ф е з (феска) — головний убір у східних народів.

Ф е р е д ж а — параджа.

Ф і л і ж а н к а — чашка.

Ф л о Я р а — басова сопіл-ка-зубівка майже метрової довжини, поширена на Гуцульщині.

Ф у д у л ь н и й — гордовитий, зарозумілий, пихатий.

Х р а б у с т — осот.

Х у р м а н к а — підвода.

Ц а р и н к а — обгороджений сінокіс близько од оселі.

Ч е л ю с т і — отвір дугастої форми між припічком і внутрішньою частиною сільської печі.

Ч е л я д ь — жінота.

Ч е р е д і н н и ц я — відьма, що віднімає у корови молоко.

Ч е р е с — старовинний пояс, зшитий з двох складених разом ременів так, щоб можна було зберігати гроші та інші цінні речі.

Ч о р т о р и й — глибокий рів, яма, провалля.

Ч у г а ї н а — свита.

Ш а б а т у р к а — скринька, коробка.

Ш а в л і я — багаторічна трав’яниста або напівкущова рослина з великими пахучими квітками; деякі види її використовуються в медицині, парфумерії та кулінарії.

Ш а п л и к — посудина, відро.

Ш л і ф и — офіцерські знаки.

Ш п а р к а — щілина.

Ш у п л а т т я — одяг, білизна; дрібні домашні речі.

Ю п к а — верхній жіночий одяг у вигляді довгої корсетки з рукавами.

Ю х т (юхта) — сорт виправленої шкіри.

Я т к а — тут: легка будівля для тимчасового користування (торгівля, виставка тощо); балаган.