Тотальний опір. Інструкція з ведення малої війни для кожного. Частина 2

Передмова до українського видання

Іноді вистачає зміни одного покоління, щоби «забути» про виклики минулого і ціну миру. Так, уже наприкінці 1960-х років у Швейцарії, яка в 40-х пережила цілком реальну загрозу окупації, виявилося достатньо політиків у царині пам'яті та культури — різного роду «bourgeois bohemian»[1], — щоб їм вважали за потрібне догоджати комедіанти.

Коли уряд конфедерації розіслав кожній швейцарській родині «Книгу цивільної оборони», актор Альфред Рассер устами свого персонажа — бійця цивільної оборони Лєпплі (такого собі швейцарського відповідника солдата Швейка) — підсміювався: «Книжечку вже видано і розіслано, отож тепер — за стрілянину!»[2]. А 2013 року Марк Трібельгорн, історик за дипломом і журналіст за місцем заробітку (так і хочеться, наслідуючи Фрідріха Ніцше, вигукнути: «Одні лиш реактивні чесноти!», однак сам швейцарський газетяр чомусь вирішив наслідувати нацистів, що колись погрожували: «Швейцарію, цього маленького дикобраза, захопимо на зворотній дорозі!»), кваліфікував творіння Ганса фон Даха як плід «національного незатишку і колективної параної» та іронізував, що в ролі геральдичної тварини швейцарцям підійшов би «їжак»[3].

Видаючи наступну, 2-гу частину книги (до цього вона вже вийшла більш ніж 50-ма мовами у ліцензійних та нелегальних перекладах), видавництво радо може засвідчити загальну підтримку своєї піонерської роботи з боку значної маси українських читачів. Хоча не виключено, що і в нас знайдеться чимало «інтелектуалів і діячів культури», у яких, за словами того ж таки Марка Трібельгорна, сама вже назва спричинятиме «дрож» і які словосполучення «героїчна серйозність» здатні вимовляти лише іронічно. Такому типу людей — із властивою їм перспективно-ретроспективною короткозорістю — важко розпізнати прості істини, що свобода і громадянські права пов'язані з необхідністю послідовної боротьби, із зусиллям і насиллям, із неуникненними крайнощами та дисбалансом життя, із розумінням, що цивілізаційні досягнення уможливлюються радше на полі бою, ніж за столом переговорів.

Однак насправді важливою є не думка цих «бобо» — вони й так висовуються зі своїми мілкуватими рекомендаціями лише в моменти спокою чи оманливої стабілізації фронту. Для адекватної реакції на сучасні виклики важливим є точне розуміння того, що власне з нами відбувається. І цьому розумінню не допоможе жонглювання випадково підхопленою новітньою термінологією, як-от «гібридна війна», чи ідіотичне проголошення «тотальної мілітаризації», чи ще якогось там «плану Б», або й узагалі — «третього шляху». Наша проблема є глибинною, і для неї властиві не лише військовий і політичний виміри, але й екзистенційний. І ця книга має потенціал для такого «розширення» нашої свідомості.