Твікінґем — резиденція графа Паризького під Лондоном. Бекінґем — резиденція англійської королівської родини. (Тут і далі — примітки А. Перепаді)
16 травня — тобто коли президент Республіки Мак-Магон утворив монархічний кабінет.
Леґуве Ернест (1807–1903) — романіст, драматург, найбільший успіх йому принесла п’єса «Андрієнна Лекуврер», написана у співавторстві зі Скрібом.
Дюкан Максим (1822–1883) — друг Флобера, автор «Літературних спогадів», член Академії.
Мез’єр Альфред (1826–1915) — політичний діяч і літератор, писав етюди про Шекспіра, Петрарку, Ґете.
Клодель Поль (1868–1955) — поет і драматург, автор п’єс «Благовіщення Діві Марії», «Атласний черевичок» з містичними мотивами.
Баррес Моріс (1862–1923) — прозаїк, член Академії, в романах «Під поглядом варварів», «Перекотиполе», «Натхненний пагорб» підносив національні цінності, критикував соціальні утопії, проповідував католицизм.
Беррі Жорж (1852–1915) — депутат, спершу монархіст і антидрейфусар, а потім незалежний республіканець.
Рібо Олександер (1842–1923) — поміркований республіканець, міністр закордонних справ, прем’єр-міністр, обраний до Академії того самого року, що й Баррес.
Дешанель Поль (1855–1922) — голова партії прогресистів, голова палати депутатів 1898–1902 та 1912–1920 років, президент Республіки.
Моррас Шарль (1868–1952) — письменник, діяч «Аксьйон франсез».
Доде Леон (1867–1942) — письменник, син Альфонса Доде. Прустів друг.
Теодосій — вигаданий персонаж, прообраз болгарського царя.
…пале-рояльський актор… — Пале-Рояль — паризький театр, де грали водевілі й комедії.
Берма — в цьому образі відбилися риси французьких актрис Рашель і Сари Бернар.
«Ревю де Де Монд» — грубий столичний журнал, з яким співробітничали Лоті, Коппе, Анатоль Франс, Мопассан.
…бачити Берму в «Андромасі», у «Примхах Маріанни», у «Федрі»… — «Андромаха» — трагедія Расіна (1667), «Примхи Маріанни» — комедія Мюссе (1833).
Вірш цей узятий з расінівської «Федри».
Картина Тіціана «Пречиста» (1516) збереглася у церкві Сан- та Марія Ґлоріоза деї Франі у Венеції.
Ла Скуола Сан-Джорджо дельї Ск’явоні у Венеції виставляє в одній із зал ряд картин Віттора Карпаччо, виконаних десь між 1501 і 1507 роками. Великі полотна складають чотири цикли: євангельський цикл, цикл святого Єремії, цикл святого Трифона і цикл святого Юрія.
«Напівсвіт» — комедія Александра Дюма-сина (1855).
…для пам’ятника Юлію II… — тобто надгробок папи Юлія II роботи Мікеланджело (1513–1545).
…Медічі в П’єтросантському кар’єрі… — Мікеланджело створив славетну Капелу Медічі, беручи мармур з кар’єрів в Апуанських Альпах.
Енона — Федрина подруга з расінівської трагедії.
Ариція — расінівська царівна у полоні.
Ментор — в «Одіссеї» знатний житель Ітаки, якому Улісс, вирушаючи до Трої, доручив доглядати дім і виховувати свого сина Телемака. Ментор став героєм твору Фенелона «Телемакові пригоди». Ім’я Ментора зробилося загальним для означення наставника, мудрого вчителя.
Анахарсис — скіфський філософ, друг грецького політика Солона. У романі абата Бартелемі «Подорож юного Анахарсиса по Греції у IV сторіччі до нашої ери» (1788) герой втілює собою чистоту і повернення до природи.
3 належною поправкою (лат.)
Ке д’Орсе — набережна Сени, де розміщене міністерство закордонних справ.
Вікторія-Пьянца — африканське озеро, з якого витікає Ніл.
Ватель — маршалок принца Конде, наклав на себе руки, не догодивши під час обіду якоюсь стравою Людовікові XIV. Ця історія описана в листах пані де Севіньє.
Воґубер — вигаданий персонаж, француз при цареві Теодосії.
Консульта — римський палац, садиба міністерства закордонних справ Італії.
Фарнезе — римський палац, садиба міністерства закордонних справ Франції.
Карраччі — галерея у палаці Фарнезе з фресками на міфологічні сюжети, виконані між 1597-м і 1606 роками Аннібале та Аґостіно Карраччі.
Вільґельмштрасе — берлінська вулиця, де було міністерство закордонних справ Німеччини.
Сент-Джеймський кабінет… — Сент-Джеймс — палац, садиба британського уряду, суворого архітектурного стилю, символ британського двору й уряду.
Співочий міст — петербурзький міст через Мойку, де розміщалося міністерство закордонних справ.
Двоголова монархія — Австро-Угорська імперія.
Монтечіторіо — римський палац, де засідала палата депутатів.
Бельплац — віденський майдан, де розміщалося міністерство закордонних справ.
Барон Луї — діяч спершу на службі у Наполеона І, а потім міністр за Людовіка XVIII.
…еттинґенівський погляд… — Еттинґени — баварські магнати з титулами дуків.
…той, хто прогнав Бісмарка… — Кайзер Вільґельм, незадоволений політикою Бісмарка щодо Росії, змусив канцлера подати у відставку.
Сент-Шапель — паризька церква з вітражами роботи П’єра де Монтрея (XIII сторіччя). Разом з Шартрським і Реймським соборами вважається шедевром готики.
Нессельроде — відомий російський дипломат, міністр закордонних справ від 1816-го до 1856 року.
Очевидно, «cocu», тобто — рогоносець.
Усім і кожному (лат.).
Ломені Луї (1815–1878) — критик, автор «Галереї славетних сучасників очима недалекої людини».
«Сен-Марс», «Червона печать» — твори Альфреда де Віньї, присвячені французькій історії.
Академія написів — установа, що належить до Французького інституту (об’єднання різних академій), заснована 1663 року, до неї входять учені (40 членів) у галузі історії та археології.
Масперо Ґастон (1846–1916) — французький єгиптолог.
Ашурбаніпал — ассирійський цар (VII сторіччя до Різдва Христового).
Брессан Жан-Батіст (1815–1886) — славетний паризький актор «Комеді Франсез».
Тірон Шарль-Жозеф (1830–1891) — відомий комік театру «Одеон».
«Авантурниця» — комедія у п’яти актах Еміля Ож’є (1820–1889), поставлена вперше на кону «Комеді Франсез».
«Зять пана Пуар’є» — комедія Еміля Ож’є і Жуля Сандо про мораль вельмож.
Пій IX — Папа Римський з 1846 року. Дбаючи про підтримання світської влади понтифіків, виступав проти об’єднання Італії.
Распайль Франсуа (1794–1878) — учений-хімік і політик, учасник двох революцій.
…«ввечері, з пущі лісової» — рядки вірша Альфреда де Віньї «Ріг».
Ґабріелові палаци… — Ґабріель Анж-Жак (1698–1782) — архітектор (палац Крійон, Малий Тріанон, Опера).
Палац промисловости — будувався тоді до Всесвітньої виставки 1878 року.
Трокадеро — будинок, споруджений до Всесвітньої виставки.
Порт-Сен-Мартен — тріумфальна арка на честь перемог Людовіка XIV (1675).
Порт-Сен-Дені — тріумфальна арка на відзнаку форсування французами Рейну (1672).
«Орфей у пеклі» — оперета Жака Оффенбаха, поставлена в театрі «Буфф-Парізьєн», а потім у театрі «Ґете».
Сен-Сімон Луї де Рувруа (1675–1755) — мемуарист і політик.
Сен-Ферреоль — магнати, які пішли від позашлюбного сина Людовіка XIV і мадемуазель де Ла Вальєр.
Прямим шляхом (лат.).
…обернувся доброзичливою Евменідою… — Евменіди — богині помсти у греків, звані ще й ериніями.
«Ісусове життя» — твір Ернеста Ренана, опублікований 1863 року, перший том монументальної праці «Історія походження християнства».
…кантівський Усесвіт… — Кант Іммануїл (1724–1804) — німецький філософ, за Кантом, номени, речі самі в собі, непізнавані, світ ми сприймаємо через феномени, які нам даються в просторі й часі, апріорних формах чутгєвости.
Палац Дарія — за твердженням критика Натана, Пруст плутає палац Дарія у Персеполісі і ассирійський палац Саргона у Хосрабаді.
Жером Жан-Леон (1824–1904) — член Академії образотворчих мистецтв, запеклий ворог імпресіоністів.
Няню (англ.).
Вольф Фрідріх Авґуст (1759–1824) — німецький філолог, приписував «Іліаду» і «Одіссею» різним поетам, доводив, що деякі промови Ціцерона — апокрифи.
Моторною (англ.).
«Чужинцю, ідин-но…» — напис у Фермопільській ущелині на відзнаку битви (480 перед Христом), де полягло триста спартанців, не пропустивши загони Ксеркса (див.: Геродот. Історії, книга VII).
Дрейфує Альфред (1859–1935) — справа Дрейфуса, французького офіцера, жидівського роду, обвинуваченого у зраді, розколола французів на дрейфусарів і антидрейфусарів.
Гавасова аґенція — інформаційне агентство, засноване 1835 року Шарлем Гавасом. Завдяки численним кореспондентам у провінції і за кордоном і новим технічним засобам грало дуже значну ролю в часи Пруста і вважалося майже офіційним агентством.
«Кузен Поц» — натяк на бальзаківського «Кузена Понса».
Королівських особах (англ.).
Зустрічами (англ.).
Усипальниця Сен-Дені — мається на увазі могили королів Франції в абатстві Сен-Дені під Парижем. Як дослідив Рішар, Пруст дуже цікавився місцем поховань меровінґських королів.
…наче в клінґсорській лабораторії… — Клінґсор — чорнокнижник з вагнерівської опери «Персифаль».
Китайська гама — пентатоніка, або п’ятизвуччя. На Всесвітній виставці 1889 року Дебюссі зацікавився далекосхідною музикою (особливо яванською і аннамітською). Так звана «китайська гама» стає символом «ущербної» гами, тобто уже не семизвуччя, і панівною в музичній продукції початку XX сторіччя.
«Арменонвіль» — шикарний ресторан в Акацієвій алеї Булонського лісу.
Нахабний, докучливий (англ.).
…тут зображено многих сучасників… — йдеться про фреску «Поклоніння волхвів» роботи Беноццо Ґоццолі (1420–1497), зроблену на мурах палацу Медічі-Ріккарді у Флоренції. Серед зображень можна побачити портрети П’єро і Лоренцо Медічі.
…як у тій дії одної п’єси Сарду.. — мається на увазі п’єса «Федора» Віктор’єна Сарду (1831–1909), де головну ролю принцеси Федори грала Сара Бернар.
…зійшла з вінтергальтерського портрета… — Вінтергальтер Франц (1805–1873) — німецький маляр, близький до французького двору.
Принцеса Матильда (1820–1904) — дочка Жерома Бонапарта, короля Вестфалії. За імперії жила в оточенні учених, артистів і письменників.
Принцеса Палатинська — Шарлотта-Єлизавета Баварська (1652–1722). Її листи дають живі деталі світського життя за царювання Людовіка XIV.
Вюртемберзька принцеса — Катерина Вюртемберзька (1783–1835) — дружина Жерома Бонапарта.
Двоколка (крита) з місцем для візничого ззаду (англ.).
Зустрітися (англ.).
…рядок Вілларового портретного опису… — Віллар Луї (1653–1734) — дук, маршал Франції, його образ доніс до нас у «Мемуарах» Сен-Сімон.
Геспериди — за грецькою міфологією, німфи, поставлені оберігати золоті яблука в саду на краю земного круга.
Метопа — плита з рельєфними зображеннями на фризі доричного ордера, що зберігається в олімпійському музеї. Геракл з земною кулею на плечах одержує з рук Атласа яблука з саду Гесперид.
Ерехтейон — іонічний храм, збудований у 420–406 роках перед Христом на афінському Акрополі.
Кори — шість каріатид, вирізьблених на південному фасаді Ерехтейона (кора — дівчина по-грецькому).
Оранта — зображення молільниці на Акрополі.
Трактатик (англ.).
Пор-Рояль — монастир, заснований 1204 року, де панувало вчення янсенізму.
Скаррон Поль (1610–1660) — поет, романіст і драматург, 1652 року одружився з Франсуазою д’Обіньє, яка потім стала фавориткою Людовіка XIV, мадам де Ментенон.
Мелюзина — фея то в подобі красуні, то в подобі гадюки.
«Близнята» — комедія римського комедіографа Плавта.
…як на фресці Луїні… — Фреска «Поклоніння волхвів» роботи Бернардино Луїні (1480–1532) у презбітерії святилища Саронно.
Мантенья Андреа (1430 чи 1431–1506) — улюблений у Пруста художник, письменник бачив його фрески у Падуї.
Рахіль — героїня опери Фроманталя Талеві (1799–1862) «Жидівка» на лібрето Скріба.
Передовиця (англ.).
Потрібна людина в потрібному місці (англ.).
Дю Дефан — маркіза, господиня літературного салону, у п’ятдесят п’ять років осліпла і в 1754 році запросила компаньйонку — двадцятидворічну дівчину, сироту і безприданницю. Мадемуазель Леспінас так сподобалася світському товариству, що незабаром відкрила свій власний салон.
Редферн зробив? (лат.)
Незрівнянний (лат.).
Ванна і моціон (англ.).
Боттічеллієва жінка — «Мадонна з дитям і п’ятьма ангелами», скорочено «Мадонна у славі», Маґніфікат — картина Боттічеллі, датована 1483–1485 роками й експонована у флорентійській галереї Уффіці.
…як у весняної Прімавери… — Мається на увазі картина «Весна» того ж таки Боттічеллі і виставлена там же. Її тлумачення неоднозначне. У центрі Венера представляє Людство. Пруст натякає на третю фігуру справа: це, безперечно, Флора, або Прімавера, тобто Весна, яку переслідує Зефір.
«Стрибай у човен» — так називалася легка жіноча керейка з короткими рукавами.
«Марудна річ кохати…» — афоризм із книги мораліста Лабрюєра (1645–1696) «Характери».
Гіпатія — гречанка, видатний філософ і математик.
Шарден Жан-Батіст (1699–1779) — художник-жанрист.
Вістлер Джон (1824–1903) — англійський та американський маляр, портретист і жанрист.
Анна Бретонська (1477–1514) — дочка дука Бретонського, одружившись з Карлом VIII, додала до французької корони Бретань.
Регулює — римський консул, відомий твердою вдачею.
Нікербокери — панталони для гри у гольф.
Мінос, Еак, Радамант — суворі, але справедливі судді в загробному царстві.
Нард — індійські та антильські прянощі.
Гойдалці (англ.).
«Одеон» — паризький театр, заснований 1797 року.
«Тур д’Аржан» — паризький ресторан.
Прийоми гостей у саду (англ.).
Ранавало, правильніше Ранавалона III — остання королева Мадагаскару.
«Життя Мойсееве» — фреска Сандро Боттічеллі зображує сцену з життя ветхозавітного патріарха Мойсея, зокрема його дружину Сепфору, Йофорову дочку.
«Естер» — расінівська трагедія.
Рудольф (1858–1889) — ерцгерцог австрійський, син цісаря Франца-Йосифа, знайдений мертвим разом з юною віденкою в мисливському домі в Маєрлінгу. Ця трагедія залишається й досі загадкою.
Гарячий сендвіч із сиром та шинкою.
…одного з Тіціанових учнів… — мається на увазі Доменікос Теотокопулос, або Ель-Ґреко (1541–1614), працював у Венеції близько тридцяти років в оточенні Тіціана.
Моро Ґюстав (1826–1898) — символіст у малярстві, автор картин на біблійні та античні сюжети.
Баронеса д’Анж — ім’я запозичене в Сюзанни, героїні дюмасівської комедії «Напівсвіт».
Матюрен Реньє (1573–1613) — поет-сатирик. Масетта — звідниця, яка на старість вдає з себе, розводячи плачі, святу грішницю.
Главконома — нереїда, згадана у Гесіода («Теогонії», вірш 256).
Нартекс — паперть християнського собору.
«Церква оглашених» — церква тих, хто готується охреститися.
…як оті вихованки пані де Ментенон… — Натяк на расінівські п’єси «Естер» та «Аталія», написані на замовлення пані де Ментенон для сенсірських вихованок, які грали в хорах при виставі цих трагедій.
Моле — граф Моле Луї-Матьє (1781–1855) — міністр і пер Франції за Реставрації, прем’єр-міністр з 1836-го до 1839 року.
Фонтан Луї (1757–1821) — поет і політик, голова законодавчого корпусу, ректор університету, сенатор, міністр за Реставрації.
Вітроль — Арно Ежен, барон Вітрольський (1774–1854) — готував повернення Бурбонів, арештований під час Ста Днів, міністр за Реставрації.
Берсо П’єр-Ернест (1816–1880) — філософ і письменник, член Академії моральних і політичних наук.
Паск’є — дук Паск’є Етьєн-Дені (1767–1862) — державний радник і префект поліції, голова палати перів, канцлер за Луї- Філіппа, автор «Мемуарів» (1893).
Лебрен П’єр-Антуан (1785–1873) — поет і драматург, член Французької академії, пер Франції за Липневої монархії і сенатор за Другої імперії.
Сальванді — граф Сальванді Нарсіс-Ашіль (1795–1856) — державний радник за Реставрації і Липневої монархії, автор історичних і літературних праць.
Дарю — граф Дарю П’єр-Бруно (1767–1829) — державний діяч і письменник, інтендант Великої армії, автор «Історії Венеційської республіки», двоюрідний брат Стендаля.
Океаніди — дочки Океану і Фетиди, виведені в Есхіловому «Прометеї прикутому» у вигляді хору, які втішали у муках героя.
Богарова робота… — Богар Сезар (1639–1709) — скульптор, мешканець Нансі, прикрасив деякі паризькі особняки; відомий більше під ім’ям Ґран Сезар.
Безталанна дукиня Праленська… — Йдеться про те, що дук де Шуазель-Прален (1805–1847) одружився з дочкою генерала Себастіяні, мав від неї десятеро дітей, а потім зійшовся з їхньою гувернанткою. 1847 року дукиню знайдено заколотою кинджалом. Узятий під арешт дук отруївся.
Дуан Шіменес (1800–1872) — особистий секретар дука Бройля. Після його смерти вийшло чотири томи «Різного і листів».
Ремюза Шарль (1797–1875) — міністр внутрішніх справ за Луї-Філіппа, автор філософських розвідок ліберального спрямування, член Академії.
Жубер Жозеф (1754–1824) — друг Фонтана і Шатобріана, який оприлюднив по його смерті його «Думки». «Це Платон з душею Лафонтена», — так характеризував його твори Шатобріан.
Сомюр славився своєю кавалерійською школою.
Прудон П’єр-Жозеф (1809–1865) — філософ-соціаліст (відомий його вираз: «Власність — це крадіжка»).
Буальдьє Франсуа-Адріен (1775–1834) — композитор (опери «Багдадський каліф» тощо).
«Нібелунґи», «Кільце нібелунґа» — ваґнерівські опери, поставлені в Байрейті.
Stones of Venice («Каміння Венеції») (англ.).
Рескін Джон — Йдеться про його книгу «Каміння Венеції», присвячену архітектурі італійського Відродження.
Барбе д’Оревільї (1808–1889) — письменник, співець провінції.
Кери — лихі демони ночі у грецькій міфології.
Гадес — володар пекла, те саме, що й Плутон.
Арес — бог війни (грецьк. міф.).
Амфітріада — богиня моря.
Ередіа Жозе-Маріа (1842–1905) — поет-парнасець.
Ленотр Андре (1618–1700) — архітектор (Версальські парки).
Зуекка — венеційська назва острова Джудекки.
Пані Корнюель — Біґо Анна-Марія, дружина Корнюеля (1605–1694), господиня модного столичного салону.
Дук Омальський (1822–1897) — четвертий син Луї-Філіппа, узяв у полон алжирського дея Абдель-Кадера. Автор «Історії принців Конде».
Принцеса Мюрат — Принцеса Ваграмська набула титулу королеви Неаполітанської, одружившись з маршалом Мюратом.
«Радикал» — паризька газета лівих, з 1885 року видавалася накладом понад сорок тисяч.
Вільє — Оґюст Вільє де Ліль-Адан (1838–1889); Катюль — Катюль Мендес (1841–1909) — поети, драматурги і романісти, парнасці.
…цю сузьку постать… — Сузи — місто в Ірані, відоме палацом Дарія.
Хорсабад — іракське місто, де велися розкопки палацу ассирійського царя Саргана.
Сарду, Лабіш, Ож’є — французькі драматурги.
Плавт, Менандр, Калідаса — визначні грецький, римський та індійський комедіографи.
«Амелія, Філіпова сестра» — Марія-Амелія, принцеса Орлеанська — дочка графа Паризького та Ізабелли Орлеанської, одружилася з принцом Карлосом.
Пізанелло Вітторе (бл. 1395–1455) — італійський маляр і гравер.
Ґалле Еміль (1846–1904) — французький шкляр та ебеніст.
Кальварій — кам’яне розп’яття.
Споради — колонії примітивних організмів.
Мадрепора — коралові поліпи з потужним вапняковим кістяком.
Редон Оділон (1840–1916) — художник-імпресіоніст.
Незмінним (лат.).
Арвед Барін — псевдонім письменниці Шарль Венсан (1840–1908).
Аруе — справжнє прізвище Вольтера. Блок приписує Вольтерові корнелівські вірші.
«Ідоловірство» — фреска Джотто в падуанській Капелі дель Арена.
Альцест і Филінт — герої мольєрівської комедії «Мізантроп».
«Ґолуа» — паризька газета, орган монархістів.
Візитерка тітки Леонії (див. «У пошуках утраченого часу», частину першу — «Комбре»).
Яхтсменок (англ.).
3 Загону (англ.).
Яхтовий спорт (англ.).
«Легенда про святу Урсулу» — серія полотен Вітторе Карпаччо (1450–1525).
Галеас — військовий вітрильник.
Буцентавр — великий човен для венеційського дожа.
Сент-Бев Шарль-Оґюст (1804–1869) — відомий критик.
Рукостискання (англ.).
Садова вечірка (англ.).
Навпаки (лат.).
Каліпсо — у грецькій міфології одна з німф; вона причарувала Одіссея так, що він прожив сім років на її острові.
Мінос — критський цар, непримиренний ворог афінян.
«Юнак з колючкою» — бронзова статуя елліністичної доби.