У пошуках утраченого часу.У затінку дівчат- квіток

1

Твікінґем — резиденція графа Паризького під Лондоном. Бекінґем — резиденція англійської королівської родини. (Тут і далі — примітки А. Перепаді)

2

16 травня — тобто коли президент Республіки Мак-Магон утворив монархічний кабінет.

3

Леґуве Ернест (1807–1903) — романіст, драматург, найбільший успіх йому принесла п’єса «Андрієнна Лекуврер», написана у співавторстві зі Скрібом.

4

Дюкан Максим (1822–1883) — друг Флобера, автор «Літературних спогадів», член Академії.

5

Мез’єр Альфред (1826–1915) — політичний діяч і літератор, писав етюди про Шекспіра, Петрарку, Ґете.

6

Клодель Поль (1868–1955) — поет і драматург, автор п’єс «Благовіщення Діві Марії», «Атласний черевичок» з містичними мотивами.

7

Баррес Моріс (1862–1923) — прозаїк, член Академії, в романах «Під поглядом варварів», «Перекотиполе», «Натхненний пагорб» підносив національні цінності, критикував соціальні утопії, проповідував католицизм.

8

Беррі Жорж (1852–1915) — депутат, спершу монархіст і антидрейфусар, а потім незалежний республіканець.

9

Рібо Олександер (1842–1923) — поміркований республіканець, міністр закордонних справ, прем’єр-міністр, обраний до Академії того самого року, що й Баррес.

10

Дешанель Поль (1855–1922) — голова партії прогресистів, голова палати депутатів 1898–1902 та 1912–1920 років, президент Республіки.

11

Моррас Шарль (1868–1952) — письменник, діяч «Аксьйон франсез».

12

Доде Леон (1867–1942) — письменник, син Альфонса Доде. Прустів друг.

13

Теодосій — вигаданий персонаж, прообраз болгарського царя.

14

…пале-рояльський актор… — Пале-Рояль — паризький театр, де грали водевілі й комедії.

15

Берма — в цьому образі відбилися риси французьких актрис Рашель і Сари Бернар.

16

«Ревю де Де Монд» — грубий столичний журнал, з яким співробітничали Лоті, Коппе, Анатоль Франс, Мопассан.

17

…бачити Берму в «Андромасі», у «Примхах Маріанни», у «Федрі»… — «Андромаха» — трагедія Расіна (1667), «Примхи Маріанни» — комедія Мюссе (1833).

Вірш цей узятий з расінівської «Федри».

Картина Тіціана «Пречиста» (1516) збереглася у церкві Сан- та Марія Ґлоріоза деї Франі у Венеції.

Ла Скуола Сан-Джорджо дельї Ск’явоні у Венеції виставляє в одній із зал ряд картин Віттора Карпаччо, виконаних десь між 1501 і 1507 роками. Великі полотна складають чотири цикли: євангельський цикл, цикл святого Єремії, цикл святого Трифона і цикл святого Юрія.

18

«Напівсвіт» — комедія Александра Дюма-сина (1855).

19

…для пам’ятника Юлію II… — тобто надгробок папи Юлія II роботи Мікеланджело (1513–1545).

20

…Медічі в П’єтросантському кар’єрі… — Мікеланджело створив славетну Капелу Медічі, беручи мармур з кар’єрів в Апуанських Альпах.

21

Енона — Федрина подруга з расінівської трагедії.

22

Ариція — расінівська царівна у полоні.

23

Ментор — в «Одіссеї» знатний житель Ітаки, якому Улісс, вирушаючи до Трої, доручив доглядати дім і виховувати свого сина Телемака. Ментор став героєм твору Фенелона «Телемакові пригоди». Ім’я Ментора зробилося загальним для означення наставника, мудрого вчителя.

24

Анахарсис — скіфський філософ, друг грецького політика Солона. У романі абата Бартелемі «Подорож юного Анахарсиса по Греції у IV сторіччі до нашої ери» (1788) герой втілює собою чистоту і повернення до природи.

25

3 належною поправкою (лат.)

26

Ке д’Орсе — набережна Сени, де розміщене міністерство закордонних справ.

27

Вікторія-Пьянца — африканське озеро, з якого витікає Ніл.

28

Ватель — маршалок принца Конде, наклав на себе руки, не догодивши під час обіду якоюсь стравою Людовікові XIV. Ця історія описана в листах пані де Севіньє.

29

Воґубер — вигаданий персонаж, француз при цареві Теодосії.

30

Консульта — римський палац, садиба міністерства закордонних справ Італії.

31

Фарнезе — римський палац, садиба міністерства закордонних справ Франції.

32

Карраччі — галерея у палаці Фарнезе з фресками на міфологічні сюжети, виконані між 1597-м і 1606 роками Аннібале та Аґостіно Карраччі.

33

Вільґельмштрасе — берлінська вулиця, де було міністерство закордонних справ Німеччини.

34

Сент-Джеймський кабінет… — Сент-Джеймс — палац, садиба британського уряду, суворого архітектурного стилю, символ британського двору й уряду.

35

Співочий міст — петербурзький міст через Мойку, де розміщалося міністерство закордонних справ.

36

Двоголова монархія — Австро-Угорська імперія.

37

Монтечіторіо — римський палац, де засідала палата депутатів.

38

Бельплац — віденський майдан, де розміщалося міністерство закордонних справ.

39

Барон Луї — діяч спершу на службі у Наполеона І, а потім міністр за Людовіка XVIII.

40

…еттинґенівський погляд… — Еттинґени — баварські магнати з титулами дуків.

41

…той, хто прогнав Бісмарка… — Кайзер Вільґельм, незадоволений політикою Бісмарка щодо Росії, змусив канцлера подати у відставку.

42

Сент-Шапель — паризька церква з вітражами роботи П’єра де Монтрея (XIII сторіччя). Разом з Шартрським і Реймським соборами вважається шедевром готики.

43

Нессельроде — відомий російський дипломат, міністр закордонних справ від 1816-го до 1856 року.

44

Очевидно, «cocu», тобто — рогоносець.

45

Усім і кожному (лат.).

46

Ломені Луї (1815–1878) — критик, автор «Галереї славетних сучасників очима недалекої людини».

47

«Сен-Марс», «Червона печать» — твори Альфреда де Віньї, присвячені французькій історії.

48

Академія написів — установа, що належить до Французького інституту (об’єднання різних академій), заснована 1663 року, до неї входять учені (40 членів) у галузі історії та археології.

49

Масперо Ґастон (1846–1916) — французький єгиптолог.

50

Ашурбаніпал — ассирійський цар (VII сторіччя до Різдва Христового).

51

Брессан Жан-Батіст (1815–1886) — славетний паризький актор «Комеді Франсез».

52

Тірон Шарль-Жозеф (1830–1891) — відомий комік театру «Одеон».

53

«Авантурниця» — комедія у п’яти актах Еміля Ож’є (1820–1889), поставлена вперше на кону «Комеді Франсез».

54

«Зять пана Пуар’є» — комедія Еміля Ож’є і Жуля Сандо про мораль вельмож.

55

Пій IX — Папа Римський з 1846 року. Дбаючи про підтримання світської влади понтифіків, виступав проти об’єднання Італії.

56

Распайль Франсуа (1794–1878) — учений-хімік і політик, учасник двох революцій.

57

…«ввечері, з пущі лісової» — рядки вірша Альфреда де Віньї «Ріг».

58

Ґабріелові палаци… — Ґабріель Анж-Жак (1698–1782) — архітектор (палац Крійон, Малий Тріанон, Опера).

59

Палац промисловости — будувався тоді до Всесвітньої виставки 1878 року.

60

Трокадеро — будинок, споруджений до Всесвітньої виставки.

61

Порт-Сен-Мартен — тріумфальна арка на честь перемог Людовіка XIV (1675).

62

Порт-Сен-Дені — тріумфальна арка на відзнаку форсування французами Рейну (1672).

63

«Орфей у пеклі» — оперета Жака Оффенбаха, поставлена в театрі «Буфф-Парізьєн», а потім у театрі «Ґете».

64

Сен-Сімон Луї де Рувруа (1675–1755) — мемуарист і політик.

65

Сен-Ферреоль — магнати, які пішли від позашлюбного сина Людовіка XIV і мадемуазель де Ла Вальєр.

66

Прямим шляхом (лат.).

67

…обернувся доброзичливою Евменідою… — Евменіди — богині помсти у греків, звані ще й ериніями.

68

«Ісусове життя» — твір Ернеста Ренана, опублікований 1863 року, перший том монументальної праці «Історія походження християнства».

69

…кантівський Усесвіт… — Кант Іммануїл (1724–1804) — німецький філософ, за Кантом, номени, речі самі в собі, непізнавані, світ ми сприймаємо через феномени, які нам даються в просторі й часі, апріорних формах чутгєвости.

70

Палац Дарія — за твердженням критика Натана, Пруст плутає палац Дарія у Персеполісі і ассирійський палац Саргона у Хосрабаді.

71

Жером Жан-Леон (1824–1904) — член Академії образотворчих мистецтв, запеклий ворог імпресіоністів.

72

Няню (англ.).

73

Вольф Фрідріх Авґуст (1759–1824) — німецький філолог, приписував «Іліаду» і «Одіссею» різним поетам, доводив, що деякі промови Ціцерона — апокрифи.

74

Моторною (англ.).

75

«Чужинцю, ідин-но…» — напис у Фермопільській ущелині на відзнаку битви (480 перед Христом), де полягло триста спартанців, не пропустивши загони Ксеркса (див.: Геродот. Історії, книга VII).

76

Дрейфує Альфред (1859–1935) — справа Дрейфуса, французького офіцера, жидівського роду, обвинуваченого у зраді, розколола французів на дрейфусарів і антидрейфусарів.

77

Гавасова аґенція — інформаційне агентство, засноване 1835 року Шарлем Гавасом. Завдяки численним кореспондентам у провінції і за кордоном і новим технічним засобам грало дуже значну ролю в часи Пруста і вважалося майже офіційним агентством.

78

«Кузен Поц» — натяк на бальзаківського «Кузена Понса».

79

Королівських особах (англ.).

80

Зустрічами (англ.).

81

Усипальниця Сен-Дені — мається на увазі могили королів Франції в абатстві Сен-Дені під Парижем. Як дослідив Рішар, Пруст дуже цікавився місцем поховань меровінґських королів.

82

…наче в клінґсорській лабораторії… — Клінґсор — чорнокнижник з вагнерівської опери «Персифаль».

83

Китайська гама — пентатоніка, або п’ятизвуччя. На Всесвітній виставці 1889 року Дебюссі зацікавився далекосхідною музикою (особливо яванською і аннамітською). Так звана «китайська гама» стає символом «ущербної» гами, тобто уже не семизвуччя, і панівною в музичній продукції початку XX сторіччя.

84

«Арменонвіль» — шикарний ресторан в Акацієвій алеї Булонського лісу.

85

Нахабний, докучливий (англ.).

86

…тут зображено многих сучасників… — йдеться про фреску «Поклоніння волхвів» роботи Беноццо Ґоццолі (1420–1497), зроблену на мурах палацу Медічі-Ріккарді у Флоренції. Серед зображень можна побачити портрети П’єро і Лоренцо Медічі.

87

…як у тій дії одної п’єси Сарду.. — мається на увазі п’єса «Федора» Віктор’єна Сарду (1831–1909), де головну ролю принцеси Федори грала Сара Бернар.

88

…зійшла з вінтергальтерського портрета… — Вінтергальтер Франц (1805–1873) — німецький маляр, близький до французького двору.

89

Принцеса Матильда (1820–1904) — дочка Жерома Бонапарта, короля Вестфалії. За імперії жила в оточенні учених, артистів і письменників.

90

Принцеса Палатинська — Шарлотта-Єлизавета Баварська (1652–1722). Її листи дають живі деталі світського життя за царювання Людовіка XIV.

91

Вюртемберзька принцеса — Катерина Вюртемберзька (1783–1835) — дружина Жерома Бонапарта.

92

Двоколка (крита) з місцем для візничого ззаду (англ.).

93

Зустрітися (англ.).

94

…рядок Вілларового портретного опису… — Віллар Луї (1653–1734) — дук, маршал Франції, його образ доніс до нас у «Мемуарах» Сен-Сімон.

95

Геспериди — за грецькою міфологією, німфи, поставлені оберігати золоті яблука в саду на краю земного круга.

96

Метопа — плита з рельєфними зображеннями на фризі доричного ордера, що зберігається в олімпійському музеї. Геракл з земною кулею на плечах одержує з рук Атласа яблука з саду Гесперид.

97

Ерехтейон — іонічний храм, збудований у 420–406 роках перед Христом на афінському Акрополі.

98

Кори — шість каріатид, вирізьблених на південному фасаді Ерехтейона (кора — дівчина по-грецькому).

99

Оранта — зображення молільниці на Акрополі.

100

Трактатик (англ.).

101

Пор-Рояль — монастир, заснований 1204 року, де панувало вчення янсенізму.

102

Скаррон Поль (1610–1660) — поет, романіст і драматург, 1652 року одружився з Франсуазою д’Обіньє, яка потім стала фавориткою Людовіка XIV, мадам де Ментенон.

103

Мелюзина — фея то в подобі красуні, то в подобі гадюки.

104

«Близнята» — комедія римського комедіографа Плавта.

105

…як на фресці Луїні… — Фреска «Поклоніння волхвів» роботи Бернардино Луїні (1480–1532) у презбітерії святилища Саронно.

106

Мантенья Андреа (1430 чи 1431–1506) — улюблений у Пруста художник, письменник бачив його фрески у Падуї.

107

Рахіль — героїня опери Фроманталя Талеві (1799–1862) «Жидівка» на лібрето Скріба.

108

Передовиця (англ.).

109

Потрібна людина в потрібному місці (англ.).

110

Дю Дефан — маркіза, господиня літературного салону, у п’ятдесят п’ять років осліпла і в 1754 році запросила компаньйонку — двадцятидворічну дівчину, сироту і безприданницю. Мадемуазель Леспінас так сподобалася світському товариству, що незабаром відкрила свій власний салон.

111

Редферн зробив? (лат.)

112

Незрівнянний (лат.).

113

Ванна і моціон (англ.).

114

Боттічеллієва жінка — «Мадонна з дитям і п’ятьма ангелами», скорочено «Мадонна у славі», Маґніфікат — картина Боттічеллі, датована 1483–1485 роками й експонована у флорентійській галереї Уффіці.

115

…як у весняної Прімавери… — Мається на увазі картина «Весна» того ж таки Боттічеллі і виставлена там же. Її тлумачення неоднозначне. У центрі Венера представляє Людство. Пруст натякає на третю фігуру справа: це, безперечно, Флора, або Прімавера, тобто Весна, яку переслідує Зефір.

116

«Стрибай у човен» — так називалася легка жіноча керейка з короткими рукавами.

117

«Марудна річ кохати…» — афоризм із книги мораліста Лабрюєра (1645–1696) «Характери».

118

Гіпатія — гречанка, видатний філософ і математик.

119

Шарден Жан-Батіст (1699–1779) — художник-жанрист.

120

Вістлер Джон (1824–1903) — англійський та американський маляр, портретист і жанрист.

121

Анна Бретонська (1477–1514) — дочка дука Бретонського, одружившись з Карлом VIII, додала до французької корони Бретань.

122

Регулює — римський консул, відомий твердою вдачею.

123

Нікербокери — панталони для гри у гольф.

124

Мінос, Еак, Радамант — суворі, але справедливі судді в загробному царстві.

125

Нард — індійські та антильські прянощі.

126

Гойдалці (англ.).

127

«Одеон» — паризький театр, заснований 1797 року.

128

«Тур д’Аржан» — паризький ресторан.

129

Прийоми гостей у саду (англ.).

130

Ранавало, правильніше Ранавалона III — остання королева Мадагаскару.

131

«Життя Мойсееве» — фреска Сандро Боттічеллі зображує сцену з життя ветхозавітного патріарха Мойсея, зокрема його дружину Сепфору, Йофорову дочку.

132

«Естер» — расінівська трагедія.

133

Рудольф (1858–1889) — ерцгерцог австрійський, син цісаря Франца-Йосифа, знайдений мертвим разом з юною віденкою в мисливському домі в Маєрлінгу. Ця трагедія залишається й досі загадкою.

134

Гарячий сендвіч із сиром та шинкою.

135

…одного з Тіціанових учнів… — мається на увазі Доменікос Теотокопулос, або Ель-Ґреко (1541–1614), працював у Венеції близько тридцяти років в оточенні Тіціана.

136

Моро Ґюстав (1826–1898) — символіст у малярстві, автор картин на біблійні та античні сюжети.

137

Баронеса д’Анж — ім’я запозичене в Сюзанни, героїні дюмасівської комедії «Напівсвіт».

138

Матюрен Реньє (1573–1613) — поет-сатирик. Масетта — звідниця, яка на старість вдає з себе, розводячи плачі, святу грішницю.

139

Главконома — нереїда, згадана у Гесіода («Теогонії», вірш 256).

140

Нартекс — паперть християнського собору.

141

«Церква оглашених» — церква тих, хто готується охреститися.

142

…як оті вихованки пані де Ментенон… — Натяк на расінівські п’єси «Естер» та «Аталія», написані на замовлення пані де Ментенон для сенсірських вихованок, які грали в хорах при виставі цих трагедій.

143

Моле — граф Моле Луї-Матьє (1781–1855) — міністр і пер Франції за Реставрації, прем’єр-міністр з 1836-го до 1839 року.

Фонтан Луї (1757–1821) — поет і політик, голова законодавчого корпусу, ректор університету, сенатор, міністр за Реставрації.

Вітроль — Арно Ежен, барон Вітрольський (1774–1854) — готував повернення Бурбонів, арештований під час Ста Днів, міністр за Реставрації.

Берсо П’єр-Ернест (1816–1880) — філософ і письменник, член Академії моральних і політичних наук.

Паск’є — дук Паск’є Етьєн-Дені (1767–1862) — державний радник і префект поліції, голова палати перів, канцлер за Луї- Філіппа, автор «Мемуарів» (1893).

Лебрен П’єр-Антуан (1785–1873) — поет і драматург, член Французької академії, пер Франції за Липневої монархії і сенатор за Другої імперії.

Сальванді — граф Сальванді Нарсіс-Ашіль (1795–1856) — державний радник за Реставрації і Липневої монархії, автор історичних і літературних праць.

Дарю — граф Дарю П’єр-Бруно (1767–1829) — державний діяч і письменник, інтендант Великої армії, автор «Історії Венеційської республіки», двоюрідний брат Стендаля.

144

Океаніди — дочки Океану і Фетиди, виведені в Есхіловому «Прометеї прикутому» у вигляді хору, які втішали у муках героя.

145

Богарова робота… — Богар Сезар (1639–1709) — скульптор, мешканець Нансі, прикрасив деякі паризькі особняки; відомий більше під ім’ям Ґран Сезар.

146

Безталанна дукиня Праленська… — Йдеться про те, що дук де Шуазель-Прален (1805–1847) одружився з дочкою генерала Себастіяні, мав від неї десятеро дітей, а потім зійшовся з їхньою гувернанткою. 1847 року дукиню знайдено заколотою кинджалом. Узятий під арешт дук отруївся.

147

Дуан Шіменес (1800–1872) — особистий секретар дука Бройля. Після його смерти вийшло чотири томи «Різного і листів».

Ремюза Шарль (1797–1875) — міністр внутрішніх справ за Луї-Філіппа, автор філософських розвідок ліберального спрямування, член Академії.

Жубер Жозеф (1754–1824) — друг Фонтана і Шатобріана, який оприлюднив по його смерті його «Думки». «Це Платон з душею Лафонтена», — так характеризував його твори Шатобріан.

148

Сомюр славився своєю кавалерійською школою.

149

Прудон П’єр-Жозеф (1809–1865) — філософ-соціаліст (відомий його вираз: «Власність — це крадіжка»).

150

Буальдьє Франсуа-Адріен (1775–1834) — композитор (опери «Багдадський каліф» тощо).

151

«Нібелунґи», «Кільце нібелунґа» — ваґнерівські опери, поставлені в Байрейті.

152

Stones of Venice («Каміння Венеції») (англ.).

153

Рескін Джон — Йдеться про його книгу «Каміння Венеції», присвячену архітектурі італійського Відродження.

154

Барбе д’Оревільї (1808–1889) — письменник, співець провінції.

155

Кери — лихі демони ночі у грецькій міфології.

156

Гадес — володар пекла, те саме, що й Плутон.

157

Арес — бог війни (грецьк. міф.).

158

Амфітріада — богиня моря.

159

Ередіа Жозе-Маріа (1842–1905) — поет-парнасець.

160

Ленотр Андре (1618–1700) — архітектор (Версальські парки).

161

Зуекка — венеційська назва острова Джудекки.

162

Пані Корнюель — Біґо Анна-Марія, дружина Корнюеля (1605–1694), господиня модного столичного салону.

163

Дук Омальський (1822–1897) — четвертий син Луї-Філіппа, узяв у полон алжирського дея Абдель-Кадера. Автор «Історії принців Конде».

164

Принцеса Мюрат — Принцеса Ваграмська набула титулу королеви Неаполітанської, одружившись з маршалом Мюратом.

165

«Радикал» — паризька газета лівих, з 1885 року видавалася накладом понад сорок тисяч.

166

Вільє — Оґюст Вільє де Ліль-Адан (1838–1889); Катюль — Катюль Мендес (1841–1909) — поети, драматурги і романісти, парнасці.

167

…цю сузьку постать… — Сузи — місто в Ірані, відоме палацом Дарія.

168

Хорсабад — іракське місто, де велися розкопки палацу ассирійського царя Саргана.

169

Сарду, Лабіш, Ож’є — французькі драматурги.

170

Плавт, Менандр, Калідаса — визначні грецький, римський та індійський комедіографи.

171

«Амелія, Філіпова сестра» — Марія-Амелія, принцеса Орлеанська — дочка графа Паризького та Ізабелли Орлеанської, одружилася з принцом Карлосом.

172

Пізанелло Вітторе (бл. 1395–1455) — італійський маляр і гравер.

173

Ґалле Еміль (1846–1904) — французький шкляр та ебеніст.

174

Кальварій — кам’яне розп’яття.

175

Споради — колонії примітивних організмів.

176

Мадрепора — коралові поліпи з потужним вапняковим кістяком.

177

Редон Оділон (1840–1916) — художник-імпресіоніст.

178

Незмінним (лат.).

179

Арвед Барін — псевдонім письменниці Шарль Венсан (1840–1908).

180

Аруе — справжнє прізвище Вольтера. Блок приписує Вольтерові корнелівські вірші.

181

«Ідоловірство» — фреска Джотто в падуанській Капелі дель Арена.

182

Альцест і Филінт — герої мольєрівської комедії «Мізантроп».

183

«Ґолуа» — паризька газета, орган монархістів.

184

Візитерка тітки Леонії (див. «У пошуках утраченого часу», частину першу — «Комбре»).

185

Яхтсменок (англ.).

186

3 Загону (англ.).

187

Яхтовий спорт (англ.).

188

«Легенда про святу Урсулу» — серія полотен Вітторе Карпаччо (1450–1525).

189

Галеас — військовий вітрильник.

Буцентавр — великий човен для венеційського дожа.

190

Сент-Бев Шарль-Оґюст (1804–1869) — відомий критик.

191

Рукостискання (англ.).

192

Садова вечірка (англ.).

193

Навпаки (лат.).

194

Каліпсо — у грецькій міфології одна з німф; вона причарувала Одіссея так, що він прожив сім років на її острові.

195

Мінос — критський цар, непримиренний ворог афінян.

196

«Юнак з колючкою» — бронзова статуя елліністичної доби.