В декабре и после/ У грудні і після

На Подолі, під Татарською горою,

вітер спить вечірньою порою,

ніби кіт, пригрівся до тепла.

А зима чомусь і не прийшла.

Зачепилась за Дніпровські кручі,

розтопилась в променях блискучих

і загралась, ніби немовля.

А за нею так скуча земля!

Без зими так сіро і печально!

Плачуть в трубах Либідь і Почайна,

що про них співали кобзарі.

Забруднили небо димарі,

зіпсували воду і погоду.

Поржавіли ковзани без льоду.

І чекати снігу будем ми

знов аж до наступної зими.