Околясом — не напрямки.
Швидити — поспішати.
Очіпок — святковий головний убір.
Перезва — весільний обряд у перший день після весільної ночі, коли родичі нареченої йдуть пригощатися в хату жениха.
Осібники — особливо навчені козаки.
Ладівниці — заготовлені заряди для пістолів.
Веремія — пригода.
«Козацьке зілля» — порох.
Жувіна — жінка по-циганськи.
Підтоки — з’єднання дишла з продовженням опори короба.
Чапрак — місце для речей, зброї тощо попереду сідла.
Торока — місце для поклажі позаду сідла.
Рід паравану — місце в хатині для маляти.
Топтати ряст — жити.
Дуплянка — вулик.
Тетеря — пшоняна каша з домішкою кислого житнього тіста.
Мануфактура — тканина (розмовне).
Тримутця — тумбочка.
Пекелька — місце для страти.
Колодка — висячий замок.
Стак — стояти (пол.).
Патика — палиця.
Охляп — без сідла.
Клус — легкий біг.
Пужално — рукоятка батога.
Ґудзь — вузол.
Перекидник — зрадник, вовкулака.
Коцюба — кочерга.
Джура — помічник знатного козака.
Мед — хмільний напій.
Потерчата — померлі нехрещені діти.
Скрут — петля.
Сукати — скручувати.
Дзиглик — стілець.
Сирівець — квас із сухарів.
Нагрудник — фартух.
Ляпки — плями.
Луда — омана.
Козуб — плетений короб.
Крам — товар.
Конар — гілка.
Роля — земля (польськ.).
Оддані — відданий.
Гарба — віз.
Віці — скликання.
Пранці — сифіліс.
Оглух — козак без ложки.
Смага — жар.
Саква — торба.
Налигач — мотузка на худобі.
Тарпан — дикий кінь.
Плескач — пісний плоский хліб.
Човганський Камінь — сучасний Теофіпіль.
Гуляй-городина — дерев’яна вежа на колесах.
Запільний — тиловий
Товариш — тоді зверхник у ляхів.
Околот — сніп.
Хоругви — загони вояків.
Корогва — прапор.
Прошивка — комір.
Червона Русь — терени Прикарпаття.
Росула — проти (татар.).
Кесим — відрізати голову
Очертою — колом.
Минь — риба.
Сить — жир.
Царина — поле.
Жмудський — польська порода коня.
Сотня — на той час у сотні могло бути до п’ятисот людей.
Стьобані — шиті.
Відданиці — дівки на виданні.
Плевели — бур’ян.
Пластун — розвідник.
Ставниця — піраміда зі зброєю.
Рискаль — лопата.
Пропасниця — жар.
Стільник — скатертина.
Перевесник — одноліток.
Чинш — за платню.
Биндюги — вози для важкого.
Алла ілляха — мій Боже (тур.).
Цизорик — ніж.
Малахай — батіг, кудлата шапка.
Малахай — батіг, кудлата шапка.
Перепічка — корж із хмелевою заправкою.
Послухи — накази.
Дідизна — батьківщина.
Торбан — музичний інструмент, схожий на бандуру.
Чакан — музичний інструмент, подібний сопілці.
Мож — скор. можна.
Цоб, цебе — ліворуч, праворуч.
Гузь — назад.
Реєстрові козаки — козаки на постійній повинності.
Прочани — богомольці.
Кушак — широкий та довгий черес навкруги стану (діал.).
Бакун — міцний тютюн.
Слова В. Кільченського.
Слова В. Кільченського
Оболонь — лука, заплава.
Шлик — кольорова конусоподібна вставка поверх шапки.
Дзвін Благовісту — дзвін в один голос.
Сагайдакер — лучник.
Якірці — металеві «їжаки».
Штуцер — вогнепальна зброя.
Токування — прикликування.
Пернаті — гусари в обладунку з мідними крильцями на спині.
Комель — частина стовбура дерева побіля кореневища.
Келеп — залізний молоток
Бузували — боролися.
Кафа — Феодосія.
Фашина — загорода, сплетена з лози.
Драбанти — важкі коні.
Світич — смолоскип.
Каруца — віз для перевезення важких вантажів.
Зявище — паща, рот.
Тес — грубо оброблена деревина.
Тягти вужа — тягти важку роботу.
Машталіри — візничі.
Качковал — овечий сир.
Покладки — яйця (пол.).
Повстянка — шматок фетру.
Штоф — дванадцять літрів.
Солтиси — бовдури (діал.).
Пахолок — слуга.
Вощанка — щільниковий мед.
Сіпака — слуга.
Сень — прощай (пол.)
Шеренговий — старший.
Острога — шпора.
Фіґлювати — виробляти трюки.
Кругляк — камінь.
Сіверко — вітер з півночі.
Киях — качан.
Носогрійка — люлька.
Дуля — груша.
Жужіль — попіл.
Боржій — хутко.
Кизикермень — Євпаторія.
Кінбурн — турецька фортеця напроти Очакова.
Обротька — шмат віжок.
Пек — ні (татар.).
Барабар — мир (татар.).
Потурнаки — християни, які прийняли іншу віру.
Штаба — шматок необробленого заліза.