Вбивство на Еммонс Авеню

4

… Сутеніло. Роздвоєний між двома героями, Якоб зрозумів, що йому треба обирати — між вічним студентом, котрий загубив Бога, Батьківщину, дружину, але попри все продовжує вірити і любити; і коротко стриженим злодієм зі свого детектива.

Цей урка був вродженим аферистом. Одного разу, перевдягнувшись поліцейським, він зупинив «Шевроле», за кермом якого сиділа красива білявка у відверто відкритій кофтинці. Сівши в її машину, він поставив їй вимогу від’їхати на безлюдну набережну, неподалік від Еммонс авеню. Він оглушив жінку руків’ям ножа і, забравши її гаманець, спробував зняти гроші з її кредитних карток. Цей злочин, нарешті, вивів ФБР на його слід…

Якоба штовхали перехожі, що поспішали до метро. Він намагався не спустити з ока того довговолосого хіпі у джинсовому костюмі.

Обидва увійшли у метро і, пройшовши крізь турнікети, піднялись на відкриту платформу.

Незважаючи на пізню годину, на платформі було багато народу. Якоб відчув, як починає битись його серце. Слабенькі удари віддавались глибоко у грудях, зливаючись з ударами церковних дзвонів. В роті з’явився солонуватий присмак, такий смак у крові. І перед втратою свідомості також.

Пройшло кілька довгих, наче вічність, хвилин. Якоб не зводив очей з довговолосого хлопця, що стояв на платформі біля телефону.

Вдалечині, перерізавши напівтемряву світлом двох яскравих жовтих фар, з’явився потяг. «Тух-тух-тух» — гатило, наближуючись, і цей зростаючий гуркіт штовхнув збожеволілого Якоба до дій.

Його дихання почастішало. Власне, він вже не дихав, він стукотів колесами потягу, що під’їжджав до платформи станції. В останню мить згасаючий розум Якоба шепнув слабке: «ні…» Але все ж таки він вийняв ніж і, притискаючи його до стегна, підкрався до хлопця. І коли потяг, гальмуючи, заїхав на естакаду, Якоб вдарив хлопця ножем, а потім зіштовхнув з платформи під колеса. І лише в останню мить зрозумів, що цей довговолосий хіпі, ідеаліст, вічний студент, — то він сам…