Вигнання з раю

1

Коли Леся Українка і М. Коцюбинський були в Полтаві на відкритті пам’ятника Котляревському, то в меню урочистого обіду значилася севрюга по-келебердянськи. Ласував нею і М. Рильський, завдяки його дружбі з академіком Д. Яворницьким, для якого, як відомо, були приступні всі скарби нашого сивого Дніпра. А от уже Михайлу Стельмаху, так само, як і авторові, не довелося скуштувати цієї страви з причин, що зазначені нижче.

2

Пісістрат або Пізістрат.

3

Бре — скорочена, злагіднена й олітературнена форма вульгаризму «брешеш», який знайдемо лише в словниках і ніколи не почуємо в живій мові наших сучасників.

4

Наші мудрі предки вельми гаразд знали, що рай був у селі, а не в місті, як це тепер видається переважній частині нашої молоді. На підтвердження своєї думки автор дозволить собі навести початок «Казання руського», з яким зверталися до козаків Богдана Хмельницького тогочасні проповідники, розповідаючи їм про світобудову і надихаючи до подвигів для всілякої перебудови тої світобудови:

«Перед початком, мої дітоньки, світа не було нічого. Хоч запали — то б не трясло. Нікому нічого не далося ані видати, ані відати. І нікому не далося сиротини вигнати, і ніщо нікому не придалося. І яко пишет акафіст у главі двадцять другій і яко мовить псалмиста Харитон з латинниками, ex nihilo nihil (з нічого — й нічого). Чи скажете ж ви мені, мої дітоньки, де на той час господь-бог пробував, що їв і пив і що теж робив, коли неба і землі не було? А правда, мовчите, бо не знаєте, з чого господь-бог сотворив? Наперед сотворив небо і землю. На небі сотворив ангели, сребниї, золотиї, мальованиї з очима соколовими. Під небеси сотворив птахи — ворони, сороки, круки, кавки, вороб’ї й тетери. На землі сотворив свині, корови, воли, медведі і вовчиська. І побудував їм господь РАЙ (підкреслення авторове), плотом міцним огородив і податтю його підпер. Там же насіяв дубини, грабини, ліщини, вільшини. В городах насіяв буряка, ріпи, редьки, моркви, пастернаку й іншого хвасту і дерева. І ходить собі господь, глядить, щоб якеє порося не вилізло».

Вже з цього невеличкого уривка (бо казання досить розлегле й повчальне, і автор використав його не тільки тут, а й у своїй книжці «Я, Богдан») видно, що:

а) рай зародився в сільській місцевості;

б) головною турботою творця раю так само, як і нашою нинішньою, було, є і, мабуть, завжди буде дбання про поросят або, як скаже один з героїв цієї розповіді, про тваринництво і його всілякий розвиток.

5

Автор просить пробачення в читачів за це іноземне слово, яке, власне, означає: приступ, початок, — і яке він тут вживає тільки для того, щоб не відставати від тих письменників, що вже навіть романи називають іноземними словами.

6

Розповідь.

7

Орифлама — це плакат на двох дрючках. Слово грецьке. Дуже давнє і дуже красиве. Його вживали класики і неокласики. Вжив і автор, щоб не пасти задніх.

8

Закінчення.

9

Переклад Л. Первомайського. З книжки: «Франсуа Війон». К., Дніпро, 1973, с. 102–103.