Волден, або Життя в лісах

Примітки

1

Її світова прем'єра відбулася у травні 2013-го на Канському міжнародному кінофестивалі.

2

Мелвілл Г. Мобі Дік, або Білий Кит / Г. Мелвілл; пер. з англійської О. Абраменка та О. Яцини. — К.: КНИГОЛАВ, 2018. — С. 115. В іншому перекладі: «…наше земне повітря… наскрізь отруєне невимовною скрухою безлічі смертних, що видихнули ту скруху, помираючи» (Мелвілл Г. Мобі Дік, або Білий Кит: Роман / Г. Мелвілл; пер. з англ. Ю. Лісняк. — К.: Дніпро, 1984. — С. 147).

3

Thoreau Н. D. Walden; Or, Life in the Woods / H. D. Thoreau — Boston: Ticknorand Fields, 1854. Цікава паралель: процитований у стрічці Джармуша роман Германа Мелвіла «Мобі Дік» був опублікований у 1851 р., тобто незадовго до «Волдену», а сам Мелвіл народився у 1819 р., тобто невдовзі після Торо.

4

За материнською лінією Торо мав шотландські та англійські корені, а за батьківською — французькі, звідки й написання прізвища як Thoreau. Предки з обох ліній іммігрували до Америки, шукаючи захисту від утисків на релігійному ґрунті, адже у своїх рідних країнах належали до релігійних меншин (шотландських пресвітеріан, англійських квакерів та французьких гугенотів відповідно). Стосовно того, як правильно наголошувати прізвище мислителя, висували різні пропозиції, однак зараз превалює варіант з наголосом на другому складі: Торó.

5

Останній запис він зробив за пів року до смерті, у листопаді 1861 р. У цей час туберкульоз, на який Торо страждав упродовж багатьох років, стрімко прогресує. У 1842-му від цієї ж хвороби помер його брат Джон, а у 1849-му — сестра Гелен.

6

Thoreau Н. Journal І, 1837–1846 / Н. D. Thoreau // The writings of Henry David Thoreau. Manuscript ed. — V. 7. — Boston: Houghton Mifflin, 1906. — P. 3.

7

У «Волдені» цей досвід відбито, наприклад, так: «якби я хотів навчити юнака наук і мистецтв, то не вдавався б до стандартного способу, тобто не відсилав до вчителів, які вивчають і практикують що завгодно, крім мистецтва життя». (Тут і далі цитати з «Волдену, або Життя в лісах» наведено в перекладі Я. Стріхи за цим виданням.)

8

У цій школі він працював разом зі старшим братом Джоном, але 1841 р. заклад довелося закрити через смертельну хворобу Джона.

9

За часів Торо й Емерсона Конкорд, як і зараз, був невеличким містечком (приблизно 2200 мешканців). Однак як одне з найдавніших американських поселень, він має тривалу й насичену важливими подіями історію. У першій половині XIX ст. саме Конкорд перетворився на один із центрів формування тоді ще зовсім юної культури США.

10

«Я… визнаю Торо найчистішим інтерпретатором Емерсона, у цьому ніхто не був настільки точний, ніхто більше не сягнув такої вичерпності». Cavell S. This New Yet Unapproachable America: Lectures after Emerson after Wittgenstein. Frederick Ives Carpenter Lectures; 1987 / S. Cavell. — Albuquerque, N.M.: Living Batch Press, 1989. — P. 84.

11

Bloom H. Editor's Note; Introduction // Henry David Thoreau: (Updated Edition) / H. Bloom (Ed.). — New York: Infobase Learning, 2007. — P. VII.

12

Згадаємо деякі важливі віхи цього процесу. У 1939-му була опублікована популярна біографія Торо (Canby Н. S. Thoreau / Н. S. Canby. — Boston: Houghton Mifflin Co., 1939), яка стала бестселером і зробила його ім'я широко відомим. 1941 р. у Конкорді було засноване товариство шанувальників його постаті та спадщини (The Thoreau Society), що стало одним із найзначніших літературних товариств США. Символи остаточного визнання Генрі Торо на загальнонаціональному рівні з'явилися в 1960-ті: 6 травня 1962-го на вшанування сторіччя з дати смерті філософа в залі слави великих американців у Нью-Йоркському університеті було встановлено бюст конкордського мислителя, а у 1967-му, на честь 150-ї річниці від дня народження Торо, у США було випущено поштову марку з його зображенням.

13

Лютий T. Ніцше. Самоперевершення / T. Лютий. — К.: Темпора, 2016. — С. 282–285 та ін.

14

Поліщук Н. Філософія прагматизму / Н. Поліщук. — К.: Український Центр духовної культури, 2012. — С. 9 — 30.

15

Покровский Н. Е. Генри Topo / Н. Покровский. — М.: Мысль, 1983. — С. 45. У пострадянські часи Покровський видав більшу за обсягом книжку, присвячену лідеру американського трансценденталізму: Покровский Н. Ральф Уолдо Эмерсон. В поисках своей Вселенной / Н. Покровский. — Центр американских исследований в Конкорде, 1995. — 374 с. Однак до активного книжкового обігу ця публікація не потрапила й істотного впливу на теренах України не мала. Окрім того, вона сама написана не в академічному, а радше в белетристичному ключі.

16

Покровский Н. Е. Генри Торо / Н. Покровский. — М.: Мысль, 1983. — С. 22, 45.

17

Там само. — С. 46.

18

Старцев Л. И. Генри Торо и его «Уолден» / А. Старцев // Уолден, или жизнь в лесу / Торо Г. Д.; подгот.: З. Е. Александрова и др. — 2-е изд. — М.: Наука, 1979. — С. 389.

19

Покровский Н. Е. Генри Торо / Н. Покровский. — М.: Мысль, 1983. — 187 с.

20

Edel L. Henry D. Thoreau. University of Minnesota Pamphlets on American Writers; No. 90 / L. Edel. — Minneapolis: University of Minnesota Press, 1970. — P. 5.

21

Ця книжка була написана в період з 1845 до 1847 р. і вперше опублікована 1849 р. У ній ідеться про подорож на каное річками Нової Англії, здійснену Торо у 1839 р. разом із братом Джоном.

22

Thoreau Н. D. A Week on the Concord and Merrimack Rivers / H. D. Thoreau. — New York: Dover Publications, 2016. — P. 236.

23

Thoreau H. D. Journal III: September 16, 1851 — April 30, 1852 / H. D. Thoreau // The writings of Henry David Thoreau. Manuscript ed. — V. 9. — Boston: Houghton Mifflin, 1906. — P. 232. Такого ієрархічного погляду Торо дотримувався не завжди. У щоденниковому записі, зробленому в двадцятирічному віці (17 грудня 1837 р.), він висловлював сподівання на те, що «на останній стадії цивілізації поезія, релігія та філософія будуть єдині». (Thoreau Н. D. Journal І, 1837–1846 / Н. D. Thoreau // The writings of Henry David Thoreau. Manuscript ed. — V. 7. — Boston: Houghton Mifflin, 1906. — P. 18).

24

Thoreau H. D. A Week on the Concord and Merrimack Rivers / H. D. Thoreau. — New York: Dover Publications, 2016. — P. 196.

25

Cavell S. The Senses of Walden: An Expanded Edition / S. Cavell. — Chicago: University of Chicago Press, 1992. — P. 94.

26

Там само. — Р. 95.

27

Там само. — Р. XIII–XIV.

28

Зокрема, таким її представникам, як пізній Людвіґ Вітґенштайн та Джон Остін.

29

До цих міркувань Стенді Кейвела можна додати, що доволі по-вітґенштайнівськи звучать і висловлювання Торо про те, що сильний шум, балакливість, гомінливість є ознаками темних часів, тоді як справжнім рупором істини є мовчання (Thoreau Н. D. Journal І: 1837–1846 / Н. D. Thoreau // The writings of Henry David Thoreau. Manuscript ed. — V. 7. — Boston: Houghton Mifflin, 1906. — P. 67–68). За його словами, «мовчання є спілкуванням свідомої душі із самою собою. Коли душа сягає усвідомлення своєї нескінченності, западає мовчання» (там само. — Р. 64). У «Волдені» схожу думку передано так: «Для філософа всі так звані (курсив мій. — В. М.) новини (курсив Г. Т.) — це плітки, а ті, хто їх укладає й читає, — це старі баби за чаєм». В останньому висловлюванні дуже важливо, що йдеться про «так звані новини», або, якщо говорити сучаснішою мовою, про інформаційні шуми. По-справжньому нове Торо цінував, про що йтиметься нижче.

30

Cavell S. This New Yet Unapproachable America: Lectures after Emerson after Wittgenstein. Frederick Ives Carpenter Lectures; 1987 / S. Cavell. — Albuquerque, N.M.: Living Batch Press, 1989. — P. 79–80.

31

Докладніше про це див., напр.: Менжулін В. І. Біографічний підхід в історико-філософському пізнанні: моногр. / В. Менжулін. — К.: НаУКМА; Аграр Медіа груп, 2010. — 455 с.

32

Торо та інші трансценденталісти (такі, скажімо, як Емерсон або Марґарет Фулер) надавали величезного значення автобіографії, зокрема порівняно з біографією. Міркування щодо вищості автобіографії проти біографії трапляються також у німецького філософа-романтика Фридриха Шляєрмахера, а згодом — у Вільгельма Дильтая та представників його школи, зокрема Георга Міша. Торо формулював цю настанову, зокрема, так: «Якщо я — не я, тоді хто буде мною?» (Thoreau Н. D. A Week on the Concord and Merrimack Rivers / H. D. Thoreau. — New York: Dover Publications, 2016. — P. 98).

33

Наприклад, завершуючи опис свого усамітнення наприкінці розділу «Весна», Торо твердить: «Так завершився мій перший рік у лісах, і другий рік був схожий на нього». Однак з інших джерел відомо, що були й відмінності: Торо втратив урожай бобів, помідорів, кабачків та картоплі через несподівані приморозки в червні, а також разом з іншим філософом-трансценденталістом Еймосом Бронсоном Олкотом побудував літній будинок для Емерсона й побував у штаті Мен (див.: Thoreau Н. D. Walden: A Fully Annotated Edition / Н. D. Thoreau; Jeffrey S. Cramer (Ed.). — New Haven: Yale University Press, 2004. — P. 308). Однак така «вільність» в описі власного існування мала своє методологічне обґрунтування: Торо, як і американські трансценденталісти загалом, вважав, що існування має два виміри — актуальний та ідеальний. Перший він вважав цариною розуму, а другий — уяви, причому віддавав перевагу саме другому: «Я вважаю, що актуальне є значно менш реальним для мене, ніж уявне» (Thoreau Н. D. Journal II: 1850 — September 15, 1851 / Н. D. Thoreau // The writings of Henry David Thoreau. Manuscript ed. — V. 8. — Boston: Houghton Mifflin, 1906. — P. 43).

34

До роботи за гроші Торо ставився у цілому негативно. В есеї «Життя без принципу» він написав: «Шляхи, якими можна заробити гроші, майже всі без винятку ведуть униз… Якщо ви заробляєте гроші як письменник або лектор, мусите бути популярним, а це веде просто вниз» (Thoreau Н. D. Live without principle / Н. D. Thoreau // Civil disobedience, and other essays (Dover thrift editions) / H. D. Thoreau; P. Smith (Ed.). — New York: Dover Publications, 1993. — P. 77). На відміну від абсолютної більшості сучасників та краян, які віддавали життя виснажливій праці заради зростання матеріального достатку, Торо, як сказав про нього Емерсон, вирішив стати багатим через зменшення своїх потреб і завдяки цьому «мав вигляд єдиної людини в місті, що мала дозвілля» (Emerson R. W. Thoreau / R. W. Emerson // Henry David Thoreau / edited and with an introduction by Harold Bloom. New York: Bloom's Literary Criticism, 2008. — Р. 14, 17). Випускний есей, прочитаний ним на церемонії завершення навчання в Гарвардському коледжі 30 серпня 1837 року, мав назву «Комерційний дух нових часів, розглянутий з точки зору його впливу на політичний, моральний та літературний характер нації» («The Commercial Spirit of Modem Times, considered in its Influence on the Political, Moral, and Literary Character of a Nation»). Там ішлося й про те, що біблійний порядок (шість днів — робота, сьомий — відпочинок) слід замінити на зворотний, згідно з яким працювати доведеться лише один день на тиждень (див.: Thoreau Н. D. Walden: A Fully Annotated Edition / Н. D. Thoreau; Jeffrey S. Cramer (Ed.). — New Haven: Yale University Press, 2004. — P. 66). Разом з тим Торо вмів заробити собі на життя. Окрім занять землемірством, він також доволі успішно допомагав батькові керувати підприємством з виробництва олівців, а у 1859-му, після смерті останнього, навіть його очолив. Порівняно з літературною діяльністю, яка за життя Торо прибутків майже не приносила, розроблювана шахта з видобутку графіту для олівців була комерційно успішнішою. І все ж таки як одне з найстисліших і найвлучніших формулювань його життєвого кредо може бути наведено таке речення з «Висновків» до «Волдену»: «Понад любов'ю, грошима й славою я волію істину».

35

Emerson R. W. Thoreau / R. W. Emerson // Henry David Thoreau / edited and with an introduction by Harold Bloom. New York: Bloom's Literary Criticism, 2008. — P. 21.

36

Tauber А. І. Henry David Thoreau and the Moral Agency of Knowing / A. I. Tauber. — Berkeley: University of California Press, 2001. — P. 121–122.

37

На земельній ділянці, що належала Емерсону, і з його дозволу.

38

Зокрема, соціальна утопія, сконструйована в романі відомого психолога-біхевіориста Береса Фредерика Скінера з нібито проторівською назвою «Волден-2» (Skinner В. Walden Two / В. Skinner. — New York: Macmillan, 1948). Однак вона насправді істотно відрізняється від того, про що йшлося в Торо.

39

«Мене турбує негуманність науки, — писав Торо в своєму „Журналі“ від 28 травня 1854 р., — оскільки заради встановлення виду рідкісної змії, лишається спокуса її вбити. Мені здається, це не той спосіб, у який отримуємо істинне знання» (Thoreau Н. D. Journal VI: December, 1853 — August, 1854 / Н. D. Thoreau // The writings of Henry David Thoreau. Manuscript ed. — V. 12. — Boston: Houghton Mifflin, 1906. — P. 311).

40

«Я заперечую проти тваринної їжі, бо вона нечиста; а крім того, коли я ловив, чистив, готував і їв рибу, вона мене, по суті, не насичувала. Цей харч видавався дрібним і непотрібним, і втрачав я від того більше, ніж набував. Скибка хліба і кілька картоплин нагодували б мене незгірше, а мороки й бруду від них менше. Як і багато сучасників, я роками майже не вживав тваринної їжі, чаю, кави й такого іншого — не тому, що зауважив погані наслідки, а тому, що вони не узгоджувалися з моєю уявою. Відраза до тваринної їжі — плід не досвіду, а інстинктів. Мені здавалося, що краще жити просто й без витребеньок, і хоча я не досягнув цієї цілі остаточно, все ж зайшов достатньо далеко, аби задовольнити уяву. Я певен, що кожен, хто прагне зберегти свій вищий чи поетичний хист у щонайкращім стані, схильний утримуватися від тваринної їжі зокрема й від надлишку їжі взагалі».

41

У наведеному там списку праць, присвячених Торо, також домінує екологічне спрямування, зокрема в двох монографіях, виданих у Києві: Борейко В. Е. Эссе о дикой природе / В. Е. Борейко. — К.: Киев, эколого-культурный центр, 2000. — 143 с.; Борейко В. Е. Философы зоозащиты и природоохраны / В. Е. Борейко. — К.: КЭКЦ, 2012. — 179 с.

42

Thoreau Н. D. Walking // Civil disobedience, and other essays (Dover thrift editions) / H. D. Thoreau; P. Smith (Ed.). — New York: Dover Publications, 1993. — P. 61.

43

Thoreau Н. D. Journal II: 1850 — September 15, 1851 / Н. D. Thoreau // The writings of Henry David Thoreau. Manuscript ed. — V. 8. — Boston: Houghton Mifflin, 1906. — P. 24.

44

Теодор Джон Качинський народився 1942 р., з 1995-го ув’язнений довічно.

45

Див., напр.: Oleson J. С. «Evil the natural way»: The chimerical utopias of Henry David Thoreau and Theodore John Kaczynski / J. C. Oleson // Contemporary Justice Review. — 2005. — 8(2). — P. 211–228.

46

У «Волдені» про це сказано, наприклад, так: «Якщо припустити, що цивілізація справді покращила умови життя — а я думаю, що таки покращила, хоча користаються цим тільки мудреці…».

47

Channing W. Е. Thoreau: The Poet-naturalist. With Memorial Verses / W. E. Channing. — Boston: Roberts Brothers, 1873.

48

Emerson R. W. Thoreau / R. W. Emerson // Henry David Thoreau / Harold Bloom, Luca Prono. — New York: Infobase Learning, 2008. — P. 25.

49

При цьому, як зазначав Емерсон, тіло й душа Торо були прекрасно пристосовані одне до одного (Emerson R. W. Thoreau / R. W. Emerson // Henry David Thoreau / edited and with an introduction by Harold Bloom. New York: Bloom's Literary Criticism, 2008. — P. 17).

50

Emerson R. W. Thoreau / R. W. Emerson // Henry David Thoreau / edited and with an introduction by Harold Bloom. New York: Bloom's Literary Criticism, 2008. — P. 21.

51

Згідно з Кейвелом (Cavell S. The Senses of Walden: An Expanded Edition / S. Cavell. — P. 53), як феноменологічний опис пошуків людьми самих себе може бути прочитаний один із найвідоміших та найскладніших для інтерпретації фрагментів «Волдену»: «Давним-давно я загубив пса, гнідого коня й голубку, і відтоді не переставав їх шукати. Я описував їхні прикмети й імення, на які вони відгукуються, незчисленним мандрівникам. Зустрічав я й таких, що чули валування пса й тупотіння копит чи навіть бачили проблиск крил голубки з-за хмар, і вони так ревно прагнули їх повернути, ніби самі загубили».

52

Коли Торо був ще дитиною, його родина на кілька років переїздила в інші міста Масачусетсу (Челмсфорд та Бостон), але потім, на його щастя, знов повернулася до Конкорда. Навчаючись у Гарвардському коледжі, він кілька років прожив у Кембриджі в Масачусетсі, але й звідти повернувся додому. У наступні роки він багато подорожував, але здебільшого не дуже далеко від рідних місць. Наприклад, у 1846-му досліджував ліси у північнішому від Масачусетсу штаті Мен (есеї, присвячені опису цієї експедиції, були видані окремою книжкою «Менські ліси» вже після його смерті (Thoreau Н. D. The Maine Woods: By Henry D. Thoreau / H. D. Thoreau. — Boston: Ticknor and Fields, 1864); у 1849 та 1850 pp. також подорожував півостровом Кейп-Код (Масачусетс). Незадовго до смерті Торо поїхав до штату Мінесота й піднявся річкою Місисипі до Сент-Пола, побув у Редвуді на щорічному з'їзді індіанців. Однак головна мета поїздки — покращити здоров'я в іншому кліматі — виявилась недосяжною. Навесні 1843-го Торо відправився виконувати обов'язки гувернера в домі брата Емерсона Вільяма у Стейтен-Айленді поблизу Нью-Йорка. Однак там йому дуже не сподобалося. Вже 8 червня в листі до Емерсона Торо заявив, що в Нью-Йорку «найповажнішою частиною населення є свині на вулиці» (Thoreau Н. D. Familiar Letters of Henry David Thoreau (Transcendentalism anthology) / H. D. Thoreau; F. B. Sanborn (Ed.). — Boston: Houghton, Mifflin and Company, 1894. — P. 98). Вже восени того ж року Торо повернувся до Конкорда. У 1850 р. він відвідав Канаду, але, як було сказано вже у першому реченні нарисів про цю подорож: «Я боюсь, що небагато можу сказати про Канаду, яку не дуже й побачив; через поїздку до Канади я застудився» (Thoreau Н. D. A Yankee in Canada, with Anti-slavery and reform papers / H. D. Thoreau. — New York: Haskell House, 1969. — P. 3).

53

Класик американської літератури, брат філософа Вільяма Джеймса.

54

Див.: Edel L. Henry D. Thoreau. University of Minnesota Pamphlets on American Writers; No. 90 / L. Edel. — Minneapolis: University of Minnesota Press, 1970. — P. 5–6.

55

Emerson R. W. Thoreau / R. W. Emerson // Henry David Thoreau / edited and with an introduction by Harold Bloom, New York: Bloom's Literary Criticism, 2008. — P. 25.

56

Видатний мислитель-неоплатонік доби Ренесансу.

57

Покровский Н. Е. Генри Торо / Н. Покровский. — С. 34.

58

Зокрема, 1844 р. припинив своє існування найвідоміший друкований орган американського трансценденталізму журнал «Циферблат», з яким активно співпрацював Торо. Саме там 1840 р. були опубліковані його перші прозаїчні та поетичні твори.

59

Старцев Л. И. Генри Торо и его «Уолден» / Л. Старцев. — С. 410.

60

Cavell S. The Senses of Walden: An Expanded Edition / S. Cavell. — P. 11.

61

Поняття «мистецтво життя» (Art of Life) запропонував уже згадуваний засновник Клубу трансценденталістів Фредерик Генрі Гедж.

62

Дух незалежності буквально овіював Торо від самого народження. Його рідний штат Масачусетс став колискою американської революції й одним із головних місць вшанування пам’яті про неї, а безпосередньо у його рідному Конкорді 19 квітня 1775 р. пролунали славетні постріли на Північному мосту, що символізували початок війни за незалежність.

63

У «Волдені» про цей арешт розповідається у розділі «Містечко».

64

Цілком природно, що такі ідеї були популярні серед носіїв ліворадикальних та ліволіберальних настроїв, у той час як для прихильників традиційних консервативних цінностей вони та фігура їхнього автора можуть видаватися небезпечними. З одного боку, «у 1950-ті роки сумнозвісному сенаторові Джозефу Макарті вдалося наполягти на тому, щоб американський уряд видалив з бібліотек Інформаційної служби Сполучених Штатів (U.S. Information Service) по всьому світу одну з антологій американської літератури, оскільки вона містила „Громадянську непокору“ [Торо]» (Taylor В. Р. The Routledge Guidebook to Thoreau's Civil Disobedience / В. P. Taylor. — Taylor and Francis, 2014. — P. 5). З другого боку, наприклад, на тлі заворушень, що охопили американські університети наприкінці 1960-х — початку 1970-х років, серед студентів набула великої популярності п'єса «Ніч, що її Торо провів у в'язниці» («The Night Thoreau Spent in Jail»), написана у 1969 p. і присвячена епохальній ночі з 23 на 24 липня 1846-го, коли у Торо виникла ідея про необхідність громадянської непокори.

65

Як-от: «Після смерті Джона Бравна» («After the Death of John Brown»), «Останні дні Джона Бравна» («The Last Days of John Brown»).

66

Thoreau H. D. A Plea for Captain John Brown / H. D. Thoreau // Civil disobedience, and other essays (Dover thrift editions) / H. D. Thoreau; P. Smith (Ed.). — New York: Dover Publications, 1993. — P. 33.

67

Thoreau Н. D. Excursions and poems / Н. D. Thoreau // The writings of Henry David Thoreau. Manuscript ed. — V. 5. — Boston: Houghton Mifflin, 1906. — P. 415–416.

68

Stevenson R. L. Henry David Thoreau: His Character and Opinions / R. L. Stevenson // Henry David Thoreau / edited and with an introduction by Harold Bloom. New York: Bloom's Literary Criticism, 2008. — P. 31.

69

Bloom H. Introduction / H. Bloom // Henry David Thoreau: (Updated Edition) / Harold Bloom (Ed.). — New York: Infobase Learning, 2007. — P. 3.

70

Ось один із виразних описів цього жесту: «Сядьмо, занурмо ноги в багнюку поглядів, і упереджень, і традицій, і оман, і подоб, цього намулу, що вкриває цілу землю, від Парижа й Лондона до Нью-Йорка, Бостона і Конкорда, і занурюймо далі крізь державу й церкву, крізь поезію, філософію й релігію, доки не сягнемо дна і скель, що їх зватимемо реальністю, і не скажемо: ось вона, помилки немає; а тоді почнемо, вже маючи цю point d'appui, тобто точку опори попід повінню, холодом і вогнем, зводити державу, стіну чи ліхтар…».

71

Останній перед «Висновками» розділ «Волдену» Торо присвятив саме весні, хоча його реальний досвід життя в лісах тривав, як вже зазначалося, до осені. Там знаходимо і порівняння весни з ранком: «…кожнісінька днина — це рік у мініатюрі. Ніч — це зима, ранок і вечір — весна й осінь, а полудень — літо». Звісно, весна й ранок є символами духовного пробудження: «…люди клякнуть у своєму нинішньому ницому, примітивному стані…, а якби пробудилися від поклику весни над веснами, то неминуче піднеслися б до вищого й духовнішого життя». Саме про таке пробудження йдеться і в найостанніших рядках книжки: «Світанок нового дня не настане внаслідок самого тільки проминання часу. Світло, яке сліпить очі, видається нам пітьмою. Новий день не почнеться, якщо ми не пробудимося. Ще настане день. Сонце — це лише ранкова зоря (курсив мій. — В. М)». До речі, останні слова «Волдену», «ранкова зоря», знаходимо у назві опублікованої в 1881 р. книжки ще одного філософа, що теж, як і Торо, зазнав впливу з боку Емерсона: Ніцше Ф. Ранкова зоря. Думки про моральні передсуди / Ф. Ніцше; переклад В. Кебуладзе. — К.: Темпора, 2018.

72

Мотив півня має велике значення в контексті самовизначення Торо. Зокрема, у «Волдені» він розповідає про цього невгамовного птаха таке: «Як я вже зазначав деінде, я не збираюся писати оду зневірі. Я хизуватимуся, як півник, що зранку завзято злітає на сідало і співає, щоб побудити сусідів». У вже згадуваному есеї «Піші прогулянки» між співом півня та філософією проведено абсолютну паралель: «Якщо наша філософія не чує кукурікання півня на кожному пташиному дворі в нашій окрузі, вона застаріла. Цей звук зазвичай нагадує нам, що ми стаємо заржавілими й старими — як у тому, що робимо, так і в тому, як думаємо. Його філософія належить до новіших часів, ніж наша» (Thoreau Н. D. Walking / Н. D. Thoreau // Civil disobedience, and other essays (Dover thrift editions) / H. Thoreau; P. Smith (Ed.). — New York: Dover Publications, 1993. — P. 73). У «Волдені» також є виразний пасаж, у якому можна знайти не тільки підтвердження новаторського призначення філософії, а й виокремлення як одного з напрямів філософського новаторства відкриття нових форм збереження енергії: «Філософ випереджає свою добу навіть у зовнішніх формах життя. Він живиться, вдягається, гріється й шукає прихистку не так, як його сучасники. Як можна бути філософом, а своє життєве тепло зберігати не краще, ніж решта людей?»

73

Батьки Торо Джон та Синтія, його брат Джон Торо-молодший і сестри Гелен та Софія. Генрі Торо ніколи не був одружений. У 1839 р. він закохався в Елен Сьюол і зробив їй пропозицію, однак батько Елен, священник, був проти цього шлюбу. На його думку, Торові трансценденталістські погляди були надто радикальні. Більше любовних історій у Торо не було, а помираючи, він сказав сестрі Софії: «Я завжди любив Елен» (Див.: Meltzer М. Henry David Thoreau: a biography / М. Meltzer. — Minneapolis: Twenty-First Century Books, 2007. — P. 44).

74

Країни, у якій, як вважав один із героїв «Волдену» Джон Філд (знайомий Торо, що переїхав до Америки з Ірландії), «щодня можна споживати чай, і каву, і м'ясо».

75

Emerson R. W. Thoreau / R. W. Emerson // Henry David Thoreau / edited and with an introduction by Harold Bloom. New York: Bloom's Literary Criticism, 2008. — P. 16.

76

Цитату і опис сцен покути Торо наводить за «Історією Індії» Джеймса Міла (1817) (тут і далі прим. пер., якщо не вказано іншого. — Я. С.).

77

Мт. 6:19; Біблія тут і далі в перекладі І. Огієнка.

78

У давньогрецькій міфології Девкаліон і Піра — єдині, що пережили насланий Зевсом потоп. Щоб знову населити землю, вони кидали через плече каміння: брили Девкаліона перетворювалися на чоловіків, а його дружини Піри — на жінок.

79

Торо цитує «Метаморфози» Овідія (1.414–415) у перекладі з «Всесвітньої історії» англійського поета і державного діяча Волтера Релі (1554–1618). Українською в перекладі Андрія Содомори ці рядки звучать так: «Так появились ми, плем'я тверде, загартоване в праці, / Й роду твердого свого не один залишаємо доказ».

80

Вільям Вілберфорс (1759–1833) — британський державний діяч і філантроп, очолив кампанію за заборону работоргівлі й доклався до ухвалення у 1807 році відповідного закону.

81

Дослідник Торо Джефрі С. Кремер зазначає, що, згідно з Вестмінстерським коротким катехизмом з Новоанглійського молитовника, призначення людини полягає в тому, щоб прославляти Бога і тішитися ним довіку. Торо іронічно обігрує цю настанову далі в цьому розділі, пишучи: «Наші гімни мелодійно відлунюють прокльонами Бога, якого ми терпітимем довіку».

82

Джон Івлін (1620–1706) — британський мемуарист і садівник. Цитата з його трактату «Сильва, чи Роздуми про лісові дерева» (1664).

83

Цитата з індуїстського релігійного трактату Вішну-пурана.

84

Юстус фон Лібіх (1803–1873) — німецький хімік, який встановив, що тепло в тілі породжене згоранням їжі.

85

Узбережжя Нью-Джерсі відоме кораблетрощами.

86

Жан-Франсуа Лаперуз (1741–1788) — французький мореплавець, зник безвісти неподалік від Соломонових островів під час навколосвітньої подорожі.

87

Ганон (VI ст. до н. е.) — карфагенський мореплавець, що здійснив першу зафіксовану письмово подорож уздовж берегів Африки.

88

Залізницю від Бостона до Фітчбурга, що пролягала вздовж Волденського ставка, було прокладено незадовго до переїзду туди Торо: у 1844–1845 рр. Торгівля кригою, описана у розділі «Ставок узимку», теж була новим явищем.

89

Іда Лаура Пфайфер (1797–1858) — австрійська мандрівниця й мемуаристка. Цитата з її книжки «Жінка об'їжджає навколо світу», що описує подорож 1846–1848 рр.

90

Біас Приєнський (VI ст. до н. е.), один із семи давньогрецьких мудреців, яких перелічує у діалозі «Протагор» Платон. Коли перси підкорили його рідне місто, він вийшов із нього без майна: «Все своє ношу із собою».

91

Мойри — богині долі в давньогрецькій міфології.

92

Харити — богині вроди в давньогрецькій міфології (відповідник грацій у давньоримській).

93

Парки — богині долі в давньоримській міфології (відповідник мойр у давньогрецькій).

94

Семюел Ленґ (1780–1868) — шотландський мандрівник, що писав про свої подорожі. Цитата з його «Щоденника перебування в Норвегії протягом 1834, 1835 і 1836 років» (1837).

95

Алюзія на вірш «Алтеї з в'язниці» англійського поета Ричарда Лавлейса (1617–1657).

96

Мт. 26:11.

97

Єр. 31:29.

98

Єр. 18:3–4.

99

Джордж Чапмен (1559? — 1634) — англійський драматург, перекладач і поет. Цитата з п'єси «Цезар і Помпей».

100

Мом — бог глузування в давньогрецькій міфології.

101

Мемнон — у давньогрецькій міфології герой Троянської війни, що загинув від руки Ахілеса, син богині світанку Еос (Аврори).

102

Сарданапал — грецька форма імені Ашурбаніпала, царя Асирії в 669–631 рр. до н. е.

103

Едвард Джонсон (1599? — 1672) — один із очільників колоніального Масачусетсу, автор першої опублікованої історії Нової Англії (1654), яку Торо й цитує.

104

Пер. Б. Тена. Цит. за: Шекспір В. Твори. У 6 т. Т. 1: пер. з англ.: Б. Тен. — К.: Дніпро, 1986. — С. 317.

105

Дім допомагали ставити поет і філософ Ральф Волдо Емерсон, філософ і поет Еймос Олкот (імовірно, саме він позичив Торо сокиру), один із провідних теологів американського унітаризму Вільям Елері Ченінґ, письменник Джордж Кертис і його брат Берил, а також Едмунд Госмер із синами.

106

Гораціо Ґриноу (1805–1852) — американський скульптор і архітектор, що працював у стилі неокласицизму; ранній предтеча функціоналізму.

107

У геральдиці колір стяга лицаря символізує його чесноти.

108

Нині Гарвардський університет (Кембридж, штат Масачусетс), де Торо навчався у 1833–1837 рр.

109

Фірма «Joseph Rodgers & Sons» заснована в Англії у 1682 році і стала символом якісних ножів.

110

Адам Сміт (1723–1790) — засновник сучасної економічної теорії. Відомий передовсім завдяки праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776). Давид Рикардо (1772–1823) — англійський економіст, автор «Принципів політичної економії й оподаткування», опонент Адама Сміта. Жан-Батист Сей (1767–1832) — французький економіст, автор «Трактату з політичної економії».

111

Адельгейда Саксен-Мейнінгенська, відома як королева Аделаїда (1792–1849) — королева-консорт Великої Британії у 1830–1837 рр.

112

Алюзія на Мт. 3:4.

113

Флаїнґ Чайлдерс — легендарний англійський скакун, що вважався найшвидшим конем на світі.

114

Артур Янґ (1741–1820) — англійський письменник і агроном.

115

Род — одиниця довжини, що складає 5,0292 метра.

116

Вітрувій — римський архітектор та інженер І ст. до н. e., автор праці «Десять книг про архітектуру».

117

Марк Порцій Катон (234–149 до н. е.) — римський державний діяч і письменник. Торо цитує його твір «Про землеробство».

118

Переклад Максима Стріхи.

119

Скинута шкіра (лат.).

120

Пер. П. Куліша. Шекспір, У. Юлїй Цезарь. Пер. з англ.: П. Куліш. — Львів: Наукове товариство імени Шевченка, 1900. — С. 66.

121

Вільям Бартрам (1739–1823) — американський натураліст і етнограф, що вивчав звичаї індіанців.

122

За давньогрецькою міфологією, Зевс покарав бога мистецтв Аполона за вбивство циклопів, наказавши дев'ять років випасати череду царя Адмета.

123

За класифікацією давньогрецького астронома Гіпарха (бл. 170 — бл. 120 до н. е.), який запровадив географічну широту й довготу і створив каталог зірок із координатами, світила поділяються на шість категорій за яскравістю. Зірки шостої категорії, найслабші, ледве можна розгледіти неозброєним оком.

124

Пак, або Робін Паливода — персонаж п'єси Вільяма Шекспіра «Сон літньої ночі» (1594–1596), запозичений із фольклору.

125

Джон Говард (1726–1790) — англійський філантроп і реформатор, що покращив умови утримання у в'язницях.

126

Мт. 5:12.

127

Парафраза Мт. 7:12.

128

Лк. 23:34.

129

Вільям Пен (1644–1718) — філантроп і реформатор, засновник штату Пенсильванія.

130

Елізабет Фрай (1780–1845) — англійська реформаторка в’язниць, створила пункти харчування для бідноти й допомагала безробітним із працевлаштуванням.

131

Алюзія на 1 Петр. 4:8.

132

Алюзія на Єр. 9:19, тільки тут застосоване не до Сіону, а до південних рабовласницьких штатів.

133

Мат. 6:3.

134

Алюзія до «товариство лихе псує добрі звичаї» (1 Кор. 15:33).

135

Сааді Ширазі (1210–1292) — класик перської літератури, що здобув популярність у американських трансценденталістів (Ральф Волдо Емерсон, провідний представник цього філософського напряму і близький друг Торо, перекладав його вірші на англійську з німецьких перекладів).

136

Томас Карей (1595? — 1645) — англійський поет і дипломат. Переклад Максима Стріхи.

137

«Вірш, нібито написаний Александром Селкірком під час його самотнього пробування на острові Хуан-Фернандез» Вільяма Купера (1731–1800).

138

Харіванша — важливий текст санскритської літератури близько V ст. н. е.

139

Епітет Крішни.

140

Переклад Максима Стріхи.

141

Шан Тан — засновник китайської династії Тан, 1766 — 1122 рр. до н. е.

142

За давньогрецьким міфом, після того, як Гера наслала на острів Егіну моровицю, цар Еак попросив Зевса перетворити мурах на людей. Відтоді мешканці острова називаються мірмідонцями (від грец. myrmex — мураха).

143

Алюзія до третьої пісні «Іліади», 1–7.

144

Союз німецьких держав у 1815–1866 роках.

145

Варіант транскрипції імені Конфуція.

146

Центр Конкорда.

147

Нілометр — інструмент, за допомогою якого у стародавньому Єгипті вимірювали рівень Нілу під час повені.

148

Алюзія до покривала Ісиди в давньоєгипетській міфології, що символізує непізнаваність таємниць природи. Цей образ увійшов до широкого вжитку завдяки віршу Фридриха Шилера «Закритий образ у Саїсі» (1795), який в українському перекладі Цезара Білила (1914) звучить так: «…величезний і таємний образ / Серпанком вкритий, парень з'гледїв. / Здивований, він вчителя питає: „А◦що се тут закутано стоїть?“ / — Се істина, — оддав той (…) Нї один смертний, заповідав Він, / Не з'дїме накрива без мене». Також алюзія до піднімання покровів ілюзії-мая в індуїстській філософії.

149

Камарудин Мінат — поет XVIII ст., що писав перською й мовою урду.

150

Храм Аполона в Дельфах і Зевса в Додоні славилися своїми оракулами.

151

Алюзія на Ів. 3:3.

152

Давньогрецький філософ Ксенофан Колофонський (бл. 570 — 490 до н. е.) висунув теорію, що зорі — це сконденсовані вогненні випари від подиху землі. Схожі думки розвивали згодом також інші представники античної філософії.

153

«Бостонська оливкова гілка, присвячена християнству, загальним правам, ґречній літературі, загальним відомостям, рільництву й мистецтву» — методистський тижневик, що виходив друком у Бостоні.

154

Одне з найбільших видавництв у Нью-Йорку, засноване як друкарня у 1817 році.

155

Бостонське видавництво і продавець чаю.

156

За часів Торо вважали, що дослідження природи може здійснюватися за допомогою трьох типів інструментів: математичних, оптичних та філософських. До останніх належали, наприклад, стробоскоп, стереоскоп, хроноскоп, камера-обскура. Демонстрації дії деяких з таких інструментів були вельми популярні серед широкої публіки (прим. наук. ред. — В. М.).

157

Торо натякає на етимологію назв днів тижня в англійській мові (середа, Wednesday — від Вотана, четвер, Thursday — від Тора тощо).

158

Цитата з «Жінка об'їжджає навколо світу» Іди Пфайфер.

159

Алюзія на Дан. 5:27.

160

З вірша «Волденська весна» Елері Ченінґа.

161

Закон про бунти набув чинності в Англії у 1715 році після низки суспільних заворушень. Відповідно до нього, якщо дванадцять чи більше осіб збираються і порушують спокій, то якщо не розійдуться після того, як їм зачитають цей закон, вважатимуться злочинцями.

162

Ім'я третьої мойри, Атропос, буквально перекладається як «безповоротна».

163

Битва при Буена-Віста (22–23 лютого 1847 р.) — битва в рамках Американо-мексиканської війни, де армія США здобула перемогу, попри значну чисельну перевагу суперника.

164

Цит. за: Мілтон, Джон. Утрачений Рай. Пер. Олександра Жомніра. — Київ: Видавництво Жупанського, 2019. — С. 52.

165

Пс. 114:4.

166

Вірш Торо у перекладі Максима Стріхи.

167

Шантеклер — півень із середньовічного західноєвропейського циклу байок про лиса Ренара.

168

З «Елегії, написаної на сільському цвинтарі» англійського поетаТомаса Ґрея (1716–1771).

169

Версія «осіанівського вірша» «Крома» Патрика Мак-Ґреґора.

170

Бікон-Гіл — місце розташування Капітолія штату Масачусетс у Бостоні.

171

Файв-Пойнтс — дільниця XIX ст. у Нижньому Мангетені, відома тісними, бідними й перенаселеними будинками і високим рівнем злочинності.

172

Брайтон — містечко, що тепер стало частиною Бостона; на той час було відоме своїми різниками й фермерськими ярмарками.

173

Із «Вчення про середину» Конфуція, із яким Торо ознайомився у французькому перекладі й сам перекладав із нього на англійську.

174

Із «Аналектів» Конфуція, так само перекладених Торо з французького перекладу.

175

Індра — бог неба і грози в індуїстському пантеоні.

176

Вільям Ґоф (бл. 1605 — бл. 1679) і Едвард Волі (бл. 1607 — бл. 1675) — пуританські військові, які підписали смертний вирок королю Карлу І у 1642 році. Після Реставрації втекли до Америки й до смерті жили, переховуючись, у Конектикуті й Масачусетсі.

177

Джефрі С. Кремер припускає, що мова йде про матір-природу чи Деметру, давньогрецьку богиню рільництва та родючості.

178

Томас Пар (1483–1635) — англійський довгожитель, який, за переказами, дожив до 152 років. На честь нього назвали «Парові пігулки життя» (універсальні ліки вікторіанської доби).

179

Готелі в Бостоні, Нью-Йорку й Конкорді відповідно.

180

Алюзія на трактат «Про поетичне мистецтво» Горація: «Гори в пологах важких, а родиться… мишка маленька» (пер. А. Содомори).

181

Із «Королеви фей» Едмунда Спенсера (1553–1599) у перекладі Максима Стріхи.

182

Масасойт (бл. 1581–1661) — очільник племені вампаноагів, що заприятелював і уклав союз із колоністами, завдяки якому Колонія Масачусетської затоки сорок років жила в мирі.

183

«Іліада» у перекладі Бориса Тена; в оригіналі переклад самого Торо.

184

Латиною слово «гроші» походить від pecus («худоба»).

185

Алюзія на Мт. 23:12: «Хто бо підноситься, буде понижений, хто ж понижується, той піднесеться».

186

Рефрен вірша «Раб-утікач звертається до християнина» американського аболіціоніста Елізура Райта (бл. 1804–1885).

187

Алюзія на «Хатку, яку збудував собі Джек»; використано український переклад Івана Малковича та Юрія Андруховича.

188

Так Самосет (бл. 1590–1653), вождь племені абенакі, вітав перших англійських поселенців-пілігримів, які заснували Плімутську колонію.

189

Фермер-трудар (лат.).

190

Швейцарська пасторальна пісня, якою скликають корів.

191

Йдеться про вчення майбутніх членів Конкордського ополчення.

192

Калатання дзвонів.

193

Давньогрецький філософ Пітагор (570–497 до н. е.) радив своїм учням утримуватися від вживання бобів.

194

Тут і далі цитати з «Тери: філософської розмови про землю» Джона Івліна.

195

Кенелм Диґбі (1603–1665) — англійський дипломат і натураліст, що написав «Есей про вирощування ростин» (1661).

196

Із «Про рільництво» Катона: «Господар мусить мати звичку продавати, а не купувати».

197

Із «Пастушого оракула» англійського поета Френсиса Куорлза (1592–1644).

198

«Найшанованіші» — з «Про рільництво» Катона.

199

Марк Теренцій Варон (116—27 до н. е.) — римський вчений і письменник, автор трактату «Про рільництво».

200

Із Вихід 23:19: «Початки первоплоду твоєї землі принесеш до дому Господа, Бога твого».

201

Цитата з «De Sapienta Veterum» англійського державця й філософа Френсиса Бекона (1561 — 1626).

202

Торо припинив платити податки за кілька років до описуваних подій на знак протесту проти причетності штату Масачусетс до работоргівлі й Американо-мексиканської війни (1846–1848). Відмова від сплати податків була в той час поширеною тактикою спротиву (друг Торо, Бронсон Олкот, теж відмовлявся сплачувати податки й опинявся за це під арештом). Торо виклав свої погляди на різні форми спротиву в есеї «Опір цивільній владі» (побачив світ 1849 року, став широко відомим уже після смерті автора під назвою «Громадянська непокора»). У цьому есеї Торо доводив, що голосувати за справедливі зміни не досить: потрібно активно обстоювати справедливість, а отже, відмовляти в підтримці державним інституціям, які чинять несправедливість, скажімо, через несплату податків.

203

Джефрі C. Кремер припускає, що це алюзія до Конфуція. Торо підготував вибірку «Висловлювання Конфуція» для журналу «The Dial» (квітень 1843 року), де навів історію про солдата, який, згубивши свій щит, втішався думкою, що його знайде і використає інший солдат з його табору.

204

Альбій Тібулл. Елегії. Пер. Миколи Зерова. — Львів: Світ, 2000.

205

Переклад Торо із «Аналектів» Конфуція (за французьким перекладом).

206

Із вірша «Люсидас» Джона Мільтона.

207

Кіновія — монастирі, де братія отримує все необхідне для життя від монастиря, а всю свою працю скеровує на його загальну потребу. Англійська назва coenobite — омофон до «не клює».

208

Із «Подорожей через Савойські Альпи» Джеймса Д. Форбса (1809–1868).

209

Кастальське джерело — священне джерело біля Дельфів, де засідали музи.

210

Оточений мурами (англ.).

211

Наукова назва цього виду щук — Esox reticulatus (reticulatus — сіткоподібний); guttatus — плямистий.

212

Чосер, Джеффрі. Кентерберійські оповіді. Частина І. Пер. М. Стріхи. — Львів: Астролябія, 2019. — С. 148.

213

Алюзія до Ів. 1:47: «Ісус, угледівши Натанаїла, що до Нього Йде, говорить про нього: „Ото справді ізраїльтянин, що немає в нім підступу!“».

214

Вірш Торо у перекладі Максима Стріхи.

215

З «Ікара» шотландського поета Вільяма Драмонда (1585–1649).

216

Цит. за «Бейкеровою фермою» з «Лісоруба й інших віршів» Елері Ченінґа. Переклад Максима Стріхи.

217

Цит. за «Бейкеровою фермою» з «Лісоруба й інших віршів» Елері Ченінґа. Переклад Максима Стріхи.

218

Цит. за «Бейкеровою фермою» з «Лісоруба й інших віршів» Елері Ченінґа. Переклад Максима Стріхи.

219

Насправді це каже не Черниця, а Монах. Чосер, Джеффрі. Кентерберійські оповіді. Частина І. Пер. М. Стріхи. — Львів: Астролябія, 2019. — С. 69.

220

Вільям Кірбі й Вільям Спенс — автори «Вступу до ентомології, чи Нарисів до природної історії комах» (перше видання: 1815 р.).

221

Мт. 15:11.

222

Переклад Максима Стріхи.

223

Переклад Максима Стріхи.

224

Міра об'єму дров, де 1 корд дорівнює 3,63 кубометра.

225

Вірш Торо в перекладі Максима Стріхи.

226

Переклад Максима Стріхи.

227

Вільям Давенант (1606–1668) — англійський поет і драматург, названий поетом-лауреатом після смерті Бена Джонсона у 1638 році. Його незавершений твір «Ґондиберт. Героїчна поема» опубліковано у 1651 році.

228

Торо обігрує співзвучність між «нервами» й «нервіями», назвою германського племені, підкореного Цезарем у 57 р. до н. е.

229

Цит. за: Мілтон, Джон. Утрачений Рай. Пер. Олександра Жомніра. — Київ: Видавництво Жупанського, 2019. — С. 52.

230

Йдеться про Елері Ченінґа.

231

Йдеться про Еймоса Бронсона Олкота (1799–1888) — педагога-новатора, письменника, філософа, аболіціоніста й борця за права жінок, одного з чільних представників американського трансценденталізму.

232

Прізвисько Роберта Патерсона (1715–1801) — каменяра, який сорок років мандрував Шотландією й робив написи на надгробках пресвітеріанців-ковенантерів, страчених у XVII столітті.

233

Цит. за: Мілтон, Джон. Утрачений Рай. Пер. Олександра Жомніра. — Київ: Видавництво Жупанського, 2019. — С. 52.

234

Із «Про сільське господарство» Варона: «проростає пробуджена ранніми дощами трава».

235

Овідій Назон, Публій. Метаморфози. Пер. Андрія Содомори. — К.: Дніпро, 1985. — С. 15.

236

Там само. — С. 15–16.

237

Алюзія на Мт. 25:21 і 25:23.

238

Трактат «Мен-дзи» у перекладі Торо за французьким перекладом Потьє.

239

Овідій Назон, Публій. Метаморфози. Пер. Андрія Содомори. — К.: Дніпро, 1985. — С. 16.

240

Там само.

241

1 Кор. 15:55.

242

Уривок із «До мого шанованого друга, сера Ед. П. Найта» Вільяма Гебінґтона (1605–1664). Переклад Максима Стріхи.

243

Із «Малих віршів» римського поета Клавдіана (бл. 370 — бл. 404). Торо у своєму перекладі заміняє іберійців австралійцями.

244

Джон Симз (1779–1829) — прихильник теорії, що земна куля всередині порожниста. Пропонував організувати експедицію вглиб землі.

245

«Пізнай себе» — одна з дельфійських максим, афоризмів від оракула Аполона. Була вирізана в храмі Аполона в Дель-ах. Її приписували багатьом філософам, зокрема Гераклітові (бл. 535 — бл. 475 р. до н. е.), Сократові (бл. 470 — бл. 399 р. до н. е.) і Пітагорові (бл. 570 — бл. 495 р. до н. е.).

246

Оноре Ґабріель Рикеті, граф де Мірабо (1749–1791) — французький революціонер і державний діяч.

247

На думку дослідника Джефрі С. Кремера, Торо вживає це поняття не в повсякденному значенні, а в традиції шотландської філософської школи здорового глузду, що розглядала здоровий глузд як природні судження, закладені в людський розум Богом.

248

Кабір (1440–1518) — індійський містик.

249

Переклад Торо з «Histoire de la Littérature Hindoui et Hindoustani» французького сходознавця Ґарсена-де-Тасі (1794–1878).

250

В індуїзмі один день або ніч у Брахми дорівнює 4,32 мільярда людських років.

251

«Аналекти» Конфуція в перекладі Торо за французьким виданням Потьє «Confucius et Mencius».

252

Можлива алюзія на «Роль видатних мужів», вступний есей до «Представників людства» («Representative Men») Ральфа Волдо Емерсона, збірки нарисів 1850 р.