Замісць сонетів i октав

Сплю — не сплю. Чиюсь вволяю волю. Лю.

І раптом якось повно! Люлі-лю…

Півні (вікно) і повінь зеленого пива (крізь вікно) — все згучить на

О.

— Не розумію. "Марсель Етьєн! Марсель Етьєн!" — кричали

з прапорами. Тепер тліють в землі. Ти кажеш — і я умру?

Геть через усе життя прослалося леґато (гудок на заводі). Годі!

Заголубій і на мою долю. Люлі-лю… І тільки пташка за вікнами:

тріолями, тріолями!

А як же краса? і невмирущість? — Пригадую (аж смішно): повік з

тобою! — заприсягала кохана. —

Очевидячки люди лише по духу енгармонійні. Бо всі трагедії й

драми — врешті є консонанси.

— Вставайте! — у місто вступила нова влада!

Розплющую очі ("консонанси").

На стіні від сонця густорамне вікно як огнистий дієз.