Замогильні записки - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора Франсуа Рене де Шатобріан (ч. notes)

Примечания

1

Як хмара… як легкі човни… як тінь (Йова, 30:15).

2

…миттю короткою // Довгу мрію діли… (Горацій. Оди, I, XI, 6–7; пер. А. Содомори.)

3

Тут і далі у кутових дужках подано стислий зміст пропущених у перекладі розділів та фрагментів.

4

Це було написано в 1811 році (Женева, 1831).

5

Горя сама я зазнала (лат.; Верґілій, Енеїда. I, 630; пер. М. Білика).

6

За двадцять днів до мене, 15 серпня 1768 року, на іншому острові, в іншому кінці Франції, народилась людина, яка поклала край старому суспільству, – Бонапарт.

7

Мати Енея і роду його, ‹благодатна Венеро›, // Втіхо людей і богів! (Лат.; Лукрецій. Про природу речей, I, 1–2, пер. А. Содомори.)

8

Як же приємно, коли за вікном вітри завивають, // ‹Подругу милу свою до себе тулить!› (Лат.; Тібулл. Елегії, I, 1, 45–46; пер. А. Содомори.)

9

Щастен будь з подвигом першим, – ‹до зір це дорога›, юначе (лат.; Стацій, Сільви, V, 297; рядок походить від Верґілія: Енеїда, IX, 641).

10

Навчений кінь (лат.).

11

На своєму життєвому шляху я раз у раз зустрічаю героїв моїх «Записок»: вдова сина лікаря Шефтеля недавно оселилась в богадільні Марії Терези; це ще один свідок моєї правдивості (Париж, 1834).

12

…поля… // Де була Троя (лат.; Верґілій. Енеїда, III, 10–11; пер. М. Білика).

13

По хвилях, аж до моря (лат.).

14

Нині вони імператор та імператриця російські (Париж, 1832).

15

Парні. Еротичні вірші, II, 12 («Примирення»).

16

П’ятдесят два роки по тому у Франції зводять п’ятнадцять нових бастилій, щоб задушити свободу, в ім’я якої зрівняли із землею першу Бастилію.

17

Готель корабельників (англ.).

18

Ура (англ.).

19

Тут: паспорт для чужоземця (англ.).

20

Вольтер. Послання до Філіди.

21

Моряки, матроси (англ.).

22

Поштова карета, диліжанс (англ.).

23

Гомер. Одіссея, VII, 146–148; пер. Б. Тена.

24

Горацій. Оди, I, 7, 13; пер. А. Содомори.

25

Руїни Мітла і Паленке в Мексиці доводять сьогодні, що Новий Світ може позмагатися щодо давнини зі Старим (Париж, 1834).

26

Тіт Лукрецій Кар. Про природу речей, II, 570–580; пер. А. Содомори.

27

Я навів її у моїх «Подорожах» (Женева, 1832).

28

Рабині-берберці (порт.).

29

Андромаха над прахом жертву жалобну за містом // У гаї приносила, де Сімоент неправдивий спливає, // Й голосно манів на тризну скликала усіх до могили (Верґілій. Енеїда, III, 301–303; пер. М. Білика).