Знак Афіни

XXVIII Пайпер

Течія схопила її наче в лещата і потягнула на глибину. Пайпер спробувала звільнитись, але марно.

Вона міцно стиснула губи, намагаючись не дихати, але тримати себе в руках ставало дедалі важче. Перед очима не було нічого, крім вирів бульбашок. Усе, що вона чула, — це звуки власного борсання та глухий рев бистрини.

Пайпер уже було вирішила, що так скінчиться її життя — на дні ставка на неіснуючому острові. Тоді, так само раптово, як вона опинилась під водою, її виштовхнуло на поверхню. Пайпер опинилась у центрі виру, здатна дихати, але нездатна, звільнитись.

За кілька ярдів від неї вирвався на поверхню Джейсон з мечем у руці. Жадібно хапаючи ротом повітря, він несамовито розмахував мечем, хоча поряд не було жодних ворогів.

За двадцять футів праворуч від Пайпер піднявся з води Ахелой.

— Я дуже перепрошую, — промовив він.

Джейсон викликав вітри, щоб вони здійняли його над рікою, і ринув на. бога, але той виявився спритнішим і могутнішим. Водяний гребінь влетів у Джейсона й відправив його ударом назад під воду.

— Припиніть! — крикнула Пайпер.

Нелегко користуватись чаромовством, коли борсаєшся у воді, але їй вдалось привернути увагу Ахелоя.

— Боюсь, що не можу припинити, — промовив річний бог. — Геркулес не отримає мого другого рога. Це було б принизливо.

— Є інший шлях! — промовила Пайпер. — Вам не обов’язково нас убивати!

Джейсон знову видерся на поверхню. Над його головою утворилась мініатюрна грозова хмара. Загуркотів грім.

— Не раджу цього робити, сину Юпітера, — з докором промовив Ахелой. — Якщо викличеш блискавку, то просто вб’єш свою дівчину електричним струмом.

Вода знову затягнула Джейсона.

— Відпустіть його! — Пайпер вклала у голос усю переконливість, яку змогла зібрати. — Обіцяю, що не дам Геркулесу отримати ріг!

Ахелой завагався. Він попрямував до неї легким галопом, нахиляючи голову ліворуч.

— Сподіваюсь, ти не брешеш.

— Не брешу! — пообіцяла Пайпер. — Геркулес просто жалюгідний. Але, будь ласка, відпустіть спочатку мого друга.

Вода у тому місці, де зник Джейсон, завирувала. Пайпер хотілось закричати. Скільки ще він зможе утримувати дихання?

Ахелой подивився на неї крізь свої окуляри. Вираз його обличчя пом’якшав.

— Я зрозумів. Ти станеш моєю Деянірою. Ти станеш моєю нареченою — компенсацією моєї втрати.

— Що? — Пайпер не певна була, що добре його розчула. Вир буквально змушував її голову йти обертом. — Е-е, взагалі-το я думала...

— О, я розумію, — промовив Ахелой. — Ти занадто порядна, щоб пропонувати таке в присутності свого хлопця. Але ти, звісно, маєш рацію. Я ставитимусь до тебе значно краще, ніж син Зевса. Після стількох століть я нарешті можу зробити все належним чином. Я не зміг урятувати Деяніру, але врятую тебе.

Минуло тридцять секунд? Хвилина? Джейсон не витримає довше.

— Тобі доведеться приректи друзів на смерть, — продовжив Ахелой. — Геркулес розлютиться, але я захищу тебе від нього. Ми будемо дуже щасливі разом. Почнемо з того, що дозволимо Джейсону втопитись?

Пайпер ледве зберігала спокій, але розуміла, що мусить зосередитись. Вона приховала страх та гнів. «Ти дитина Афродіти, — сказала собі дівчина. — Ти мусиш скористатись тим, що тобі дано».

Вона витягнула з себе наймилішу свою усмішку і підняла руки.

— Підніми мене, будь ласка!

Обличчя Ахелоя прояснилось. Він схопив Пайпер за руки й витягнув її з виру.

Вона ніколи ще не їздила на бику, але багато часу провела верхи на пегасах у таборі, тому пам’ятала, що робити. Скориставшись інерцією свого тіла, Пайпер закинула одну ногу через спину Ахелоя і стиснула щиколотками його бичу шию. Однією рукою вона обхопила його горло, а іншою дістала кинджал та притиснула лезо до його підборіддя.

— Відпусти Джейсона. — Вона вклала в наказ усю свою волю. — Негайно!

Пайпер раптом збагнула, що у її плані забагато слабких місць. Річний бог може просто розчинитись у воді. Або затягнути її на глибину й чекати, поки вона не втопиться. Хоча, можливо, Ахелой занадто здивований, щоб думати розважливо. Він навряд чи звиклий до привабливих дівчат, які погрожують перерізати йому горлянку.

Джейсон вилетів з води, наче гарматне ядро, переламав кілька гілок оливкового дерева в падінні та скотився на траву. Це безперечно було не дуже приємно, але він підвівся на ноги. Кашляючи та жадно хапаючи ротом повітря, хлопець здійняв меч. Над рікою зібрались темні хмари.

Пайпер погрозливо на нього зиркнула: «Ще не час». Вона досі могла втопитися чи померти від електричного струму. Спочатку потрібно було вибратися з ріки.

Ахелой вигнув спину, наче збирався щось уткнути. Пайпер сильніше притиснула кинджал до його горла.

— Будь хорошим биком, — погрозила вона.

— Ти пообіцяла, — промовив крізь зуби Ахелой. — Пообіцяла, що Геркулес не отримає мого рога.

— Він і не отримає, — відповіла Пайпер. — Але я отримаю.

Вона здійняла кинджал і відрізала богові ріг. Небесна бронза пройшла крізь основу рогу так, наче то була волога глина. Ахелой у гніві заревів. Перш ніж він устиг оговтатись, Пайпер підвелася на весь зріст на його спині. З рогом в одній руці та кинджалом в другій вона стрибнула на берег і крикнула:

— Джейсоне!

Дякувати богам, він її зрозумів. Порив вітру спіймав Пайпер та благополучно відніс на берег. Вона перекатом приземлилась на траву й відчула, як здиблюється її волосся. Металевий запах заповнив повітря. Дівчина повернулася до ріки — і її осліпило.

БАХ! Блискавка перетворила ставок на киплячий казан. Він задимився і зашипів під електричним струмом. Пайпер закліпала, намагаючись позбутися жовтих плям в очах, і побачила, як Ахелой зі стогоном занурюється під воду. Його шоковане обличчя наче запитувало: «Як ти могла?»

— Джейсоне, тікаймо!

Вона досі ледве трималась на ногах від страху, але вони з Джейсоном помчали крізь ліс.

Видираючись на пагорб з притиснутим до грудей бичачим рогом, Пайпер усвідомила, що захлинається сльозами — чи то від страху, чи від полегшення, чи від сорому за те, як учинила зі старим річним богом.

Вони не зменшували темпу, поки не дісталися вершини пагорбу.

Пайпер почувалась дурепою, але не могла опанувати себе та припинити ридати, поки розповідала Джейсонові, що сталося, коли він перебував під водою.

— Пайпер, це був єдиний вихід. — Він поклав руку їй на плече. — Ти врятувала мене.

Вона витерла сльози й намагалася заспокоїтись. Сонце вже було майже за обрієм. Вони мусили швидко дістатись до Геркулеса, інакше на їхніх друзів чекала смерть.

— Ахелой позбавив тебе вибору, — продовжив Джейсон. — До того ж, сумніваюсь, що блискавка його вбила. Він античний бог. Він не може померти, поки існує ріка. І він зможе жити без рога. Якщо тобі довелось збрехати про Геркулеса, що ж...

— Я не брехала.

Джейсон витріщився на неї.

— Пайпс... у нас немає вибору. Геркулес уб'є...

— Геркулес не заслуговує на нього. — Пайпер не знала, звідки черпає свій гнів, але ніколи ще не почувалась у чомусь настільки впевненою.

Геркулес — злий та нікчемний егоїст. Він скривдив багатьох і не збирався спинятись. Можливо, у нього було важке життя. Можливо, боги були несправедливими до нього. Але це його не виправдовувало. Герой не має влади над богами, але має над собою.

Джейсон ніколи б не став таким. Він ніколи б не звинувачував інших у своїх бідах або не ставив образу вище правого діла.

Пайпер не збиралась повторювати долю Деяніри. Не збиралась миритись із бажаннями Геркулеса, тільки тому що він вродливий, сильний і лякає її. Цього разу він не отримає бажаного — не після того, як погрозив їх убити та відрядив принизити Ахелоя тільки через свою ненависть до Геї. Геркулес не заслуговує на ріг. Пайпер поставить цього вискочку на місце.

— Маю план, — промовила вона.

Пайпер пояснила Джейсону, що він має робити. Вона навіть не усвідомлювала, що вкладає чари у свої слова, поки очі хлопця не стали наче скляними.

— Як скажеш, — пообіцяв він, а потім кілька разів кліпнув очима. — Ми швидше за все помремо, але я допомагатиму тобі.

Геркулес чекав на них точно там, де вони його залишили. Він пильно дивився на «Арго II», пришвартований між стовпами. Позаду нього заходило сонце. З кораблем начебто все було гаразд, але Пайпер почала сумніватись у розважливості своїх намірів.

Пізно відмовлятись від задуманого. Вона вже надіслала до Лео Іридо-повідомлення. Джейсон був готовий. А побачивши Геркулеса знову, вона ще завзятіше вирішила, що він не отримає бажаного.

Геркулес не дуже зрадів, побачивши Пайпер з бичачим рогом, але сердитих зморшок на його обличчі стало трохи менше.

— Добре, — промовив він. — Ви дістали його. У такому разі можете йти.

Пайпер швидко поглянула на Джейсона.

— Ти чув його. Він дав дозвіл. — Вона повернулась до бога. — Отже, наш корабель зможе пройти в Середземне море?

— Так, так. — Геркулес клацнув пальцями. — А тепер ріг.

— Ні, — відповіла Пайпер.

Бог нахмурився.

— Перепрошую?

Вона здійняла ріг достатку. Після того як Пайпер відрізала його від голови Ахелоя, ріг спорожнів і став гладким та темним усередині. Він не здавався чарівним, але Пайпер розраховувала на його силу.

— Ахелой мав рацію, — промовила вона. — Він — твоє прокляття, так само як ти — його. Ти жалюгідна подоба героя.

Геркулес витріщився на неї, наче вона говорила японською.

— Ти усвідомлюєш, що я можу вбити тебе одним пальцем, — промовив він. — Я можу жбурнути свою палицю у ваш корабель і розламати навпіл його корпус. Я можу...

— Стулити пельку, — перервав Джейсон і оголив меч. — Може, Зевс таки й відрізняється від Юпітера. Я б нізащо не терпів брата, який поводиться, як ти.

Жили на Геркулесовій шиї стали пурпуровими під колір його одягу.

— Ти не перший напівбог, якого я вб’ю.

— Джейсон кращий за тебе, — промовила Пайпер. — Але не хвилюйся. Ми не маємо наміру битися з тобою. Ми залишимо цей острів, але разом із рогом. Ти не заслуговуєш такої нагороди. Я залишу його собі, щоб пам’ятати, яким не має бути напівбог і яка сумна доля спіткала Ахелоя та Деяніру.

Ніздрі бога роздулися.

— Не згадуй цього імені! Ти серйозно гадаєш, що мене хвилює твій жалюгідний хлопець? Ніхто не сильніший за мене.

— Я не казала, що сильніший, — зауважила Пайпер. — Я сказала «кращий».

Пайпер спрямувала отвір рога на Геркулеса. Вона відпустила всі образи, сумніви і злість, що носила за собою аж з Табору Юпітера, та зосередилась на чудових митях, що розділила з Джейсоном: як вони ширяли над Великим Каньйоном; як гуляли узбережжям у таборі; як трималися за руки під час табірних співів та спостерігали за зірками; як сиділи біля полуничних полів задушливими днями та слухали гру сатирів на сопілках.

Вона подумала про майбутнє, у якому велетнів переможуть, Гея засне, а вони щасливо житимуть разом — без ревнощів, без чудовиськ, з якими потрібно битись. Думки оповили її серце. Пайпер відчула, як ріг достатку починає теплішати.

Їжа ринула з рога потоком, потужним, наче течія ріки Ахелоя. Лавина свіжих фруктів, запашних булочок та копчених окостів з головою накрила Геркулеса. Пайпер не розуміла, як усе це пройшло крізь отвір рога, але подумала, що баранина особливо доречна.

Коли ріг вивергнув стільки добра, що ним можна було б заповнити цілий дім, потік зупинився. Пайпер почула, як волає та борсається Геркулес десь на глибині купи. Вочевидь, навіть найсильнішого бога у світі можна заскочити зненацька, якщо засипати його свіжими продуктами.

— Забираймось! — сказала вона Джейсону, який забув про цю частину їхнього плану й ошелешено витріщався на фруктову купу. — Забираймось!

Він схопив її за талію і викликав вітер. Вони здійнялися над островом так швидко, що у Пайпер запаморочилось у голові. Вона ледве не знепритомніла.

Коли острів почав віддалятись, з їстівної гори вискочила голова Геркулеса. Половина кокоса причепилась до його маківки, наче військовий шолом.

— Уб'ю! — заревів він так, наче мав великий досвід у промовлянні цього слова.

Джейсон опустився на палубу «Арго II». Дякувати богам, Лео виконав свою частину справи. Корабельні весла вже були в повітряному режимі, а якір — піднятим. Джейсон викликав вітер, настільки сильний, що той підштовхнув їх у небо, а Персі спрямував на берег десятифутову хвилю, через що Геркулес тепер борсався у каскаді солоної води та ананасів.

Коли бог нарешті отямився та почав жбурляти в них кокоси, «Арго II» вже мчав крізь хмари над Середземним морем.