Уолтер Міллер-молодший Кантика[1] для Лейбовіца

присвята — лише

подряпина де свербить:

АННІ, на грудях в якої лежить РЕЙЧЕЛ

і ніби муза

править моєю недоладною піснею та хіхікає поміж рядків

З благословенням, Дівчинко!

В.

Подяки

Усім, із чиєю допомогою в різний спосіб ця книга стала можливою, автор висловлює свою вдячність, особливо й недвозначно таким особам: подружжю Міллерів-старших, добродіям Донові Конґдону, Ентоні Баучеру та Алану Вільямсу, доктору Маршалу Тексі, превелебному Елвінові Бурґґраффу (отці-павлісти), свв. Франциску, Кларі та Марії за те, що відомо тільки їм.

Загрузка...