Музиканти сміються

З МИРУ — ПО НОТЦІ

Обурений скрипаль телефонує редакторові американської газети:

— Я чотири рази повторив вашому репортерові, що скрипка, на якій я грав, — справжній інструмент Страдіваріуса, а в рецензії про це — жодного слова!

— Дорогий мій, — заспокоює його редактор, — оголошення в нашій газеті коштують п'ять доларів за слово, Не можемо ж ми робити містерові Страдіваріусу безплатну рекламу.

Молодий англійський композитор Еді Уорнер під враженням першості світу з футбола, що відбулася в Англії 1966 року, написав симфонію «Футбол». Твір має підзаголовок: «Симфонія з дванадцяти воріт і двох штрафних ударів».

Один композитор-модерніст виконував свій твір з такою шаленою експресією, що в роялі луснуло кілька струн.

— Як бачите, — сказав він самовдоволено, — я можу робити з інструментом що завгодно.

— Ви — чарівник! — сказав йому музичний критик, — Скажіть, а кришку цього інструмента ви можете закрити?

Одна з екстравагантних композицій Джона Кейджа — сучасного американського авангардиста — має назву «Погляд у тишу» і підзаголовок «4,33». Цей твір виконують у такий спосіб: піаніст сидить за роялем у цілковитій тиші чотири хвилини і тридцять три секунди. Після цього «твір» вважасться виконаним.

У Мельбурні (Австралія) виконували рок-н-рол. Раптом диригент, що грав на електрогітарі, дико заверещав. У залі залунали захоплені оплески. Виявилося, однак, що в електрогітарі трапилося коротке замикання і диригент закричав з болю.

По смерті Карузо його імпресаріо шукав, ким замінити великого співака. Вислухавши чергового кандидата, імпресаріо вигукнув:

— Ах, синьйоре, ви цілком могли б заступити покійного Енріке…

— Ви так гадаєте? — радіє той.

— …якби померли замість нього!

В одному з чисел французького журналу «Ілюстрасьон» з'явилося таке оголошення:

«Учитель музики шукає обдаровану подругу з метою можливого шлюбу. Беруться до уваги шанувальниці музики Бетховена. Прихильниць Гуно просять не турбуватися».

Другий баритон паризької опери посватався до доньки багатія.

— Не може бути й мови, — сказав батько. — Всі актори страшенні гульвіси.

Трапилось так, що нещасливий наречений замінив 152 хворого першого баритона в опері «Дон-Жуан». Багатій, котрий відвідав той спектакль, наступного дня сказав співакові:

— Можете одружитися з моєю донькою. У вас немає нічого спільного а Дон-Жуаном.

— Перед війною, — розповідає сучасний польський письменник Єжи Вальдорф, — я знав сноба, що дуже хотів прославитися як знавець музики. З цією метою він відвідував всілякі концерти, також і камерні, хоч і помирав на них з нудьги. Якось (саме виконували один з квартетів Бетховена) мені довелося сидіти поруч цього шанувальника мистецтва. Через деякий час він нахилився до мене й пошепки запитав:

— Чи правда що Бетховен написав 32 квартети?

— Ні,— відповідаю, — він написав 32 сонати для фортепіано, а квартетів — лише 16.

— О, це також забагато! — мимоволі прохопилося в мого сусіди»

Одна паризька газета опублікувала таке оголошення: «Дешево продаю абонемент на цикл концертів модерністської музики. Місця чудові: в партері, поруч із виходом».

Старий американський мільйонер нетерпеливився, поки його доньки одягнуться, щоб іти на симфонічний концерт. Врешті йому набридло чекати і він закричав:

— Скільки вам треба часу, щоб зібратися? Погляньте на мене: шматок вати у вуха — і я вже готовий!

В Англії за перевищення швидкості оштрафували водія, що виявився диригентом симфонічного оркестру. На суді маестро не без гумору переадресував звинувачення… Лістові!

— Певно, я мимоволі натискав на акселератор, пристосовуючи томи машини до швидкої частини Дванадцятої рапсодії, яку я саме тоді наспівував.

Після трансляції «Незакінченої симфонії» Шуберта диктор нью-йоркського радіо оголосив:

— Якби Шуберт знав про зміцнювальну дію пілюль фірми «Джексон», симфонія напевне була б закінчена.

Один французький співак на звороті платівки з записом свого репертуару видрукував різкий критичний відгук про себе.

Його трюк досяг меті: платівка розійшлась блискавично.

У Мілані проти знаменитого театру «Ла Скала» є тратторія, в якій протягом багатьох років збираються артисти, музиканти, знавці сцени. Тут під склом зберігається пляшка шампанського, призначена тому, хто зуміє послідовно і зрозуміло розповісти своїми словами зміст опери Верді «Трубадур», Пляшку було замуровано близько 100 років тому, вино міцніє, а «щасливця» все немає й немає.

Адміністрація одного канадського театру придумала принаду для глядачів. В афіші, що повідомляла про нову виставу опери Гуно «Фауст», найкрупнішим шрифтом були набрані слова: «В другому акті опери прядку Маргарити буде замінено на кравецьку машину найновішої системи з назвою фірми, виписаною вогняними літерами. Публіка почує кожне слово в уславленій баладі про короля Фульського, оскільки машина працює абсолютно безгучно».

У Нью-Йоркській філармонії, готуючи до показу «Мисливську симфонію» Леопольда Моцарта (батька Вольфганга-Амадея Моцарта), вирішили дотриматися вказівки, зробленої в партитурі самим композитором ще 1756 року. Леопольд Моцарт запропонував привести до зали, де вилежуватиметься цей твір, кілька собак, аби вони супроводжували музику гавканням. Американський диригент Томас Данн і справді найняв понад двадцять гончаків, щоб вони «ілюстрували» зміст симфонії.

Під час генеральної репетиції «артисти» поводилися спокійно, але на концерті терпець їм, очевидячки, урвався. Після того, як вони виконали свою роль і пройшлися по сцені у супроводі свого хазяїна та трьох його асистентів, — почалося несподіване. Пси зняли страшений гавкіт, що заглушував оркестр, і розбіглися по сцені. Один пес зупинився посеред авансцени й почав уважно роздивлятися на меломанів, які прийшли послухати симфонію.

У відповідь зала вибухнула реготом. І хоч оркестр грав далі, концерт одразу перетворився на «хепенінг», тобто виставу, учасники якої заздалегідь не готуються й роблять на сцені, що їм заманеться.

Король Саудівської Аравії Ібн Саїд запросив славетного скрипаля. Той мусив зіграти декілька творів у тісному сімейному колі. Яким же було здивування скрипаля, коли в залі зібралось… близько 400 душ. Виявилось, що в Ібн Саїд а, крім чотирьох законних дружин, було 120 коханок і наложниць. Від них на родилось 107 синів і 189 дочок, більшість яких і з’явились на концерт.

Це не було єдиною несподіванкою вечора. Коли скрипаль викопав перший твір, король став темпераментно плескати в долоні. Заохочений артист взявся виконувати другу п’єсу, але розпорядник підійшов до скрипаля і витурив його за двері. Річ у тім, що, коли король плеще в долоні, це означав: якнайшвидше забирайся геть.

Якось Нью-Йоркська «Метрополітен-опера» гастролювала в торонтському палаці спорту, де звичайно відбуваються змагання з хокея.

— Чи задоволені ви наслідками гастролів? — запитав директора опери репортер місцевої газети.

— Гадаю, що коли б хокеїсти виступали в опері, це було б набагато гірше.

Американський мільйонер, що дуже чванився своїм багатством, зайшов у музичний магазин і попросив показати найдорожчу скрипку. Продавець приніс йому унікальний інструмент, зроблений 1730 року знаменитим італійським майстром.

— А та компанія, що випустила цю скрипку, що існує?

— Звичайно, ні.

— Тоді я не можу купити цієї скрипки. Де ж я братиму для неї запасні частини?

В Парижі один спеціаліст-акустик вирішив виміряти в децибелах спів Д. Холідея — французького «божка» йє-йе. Виявилось, що шум, утворюваний співом цього темпераментного співака, досягає в середньому 121 децибела, тобто стільки, скільки утворює вибух чвертьтонної бомби.

Одного разу композитор-початківець показав своєму педагогові невеличкий музичний мотив і запитав, чи це подобається йому.

— Дуже. — відповів педагог, — але чи не можна його скоротити?

Відлунала Дев'ята симфонія Бетховена. Довго не вщухали оплески. Містер Браун сидів задуманий.

— Хелло, хлопчики! — враз вигукнув він оркестрантам. — Кличте сюди автора. Я беру у нього дев'яту симфонію і всю решту, яку він напише.

Щоб забавити чимось непосидющого сусідською хлопчиська, один джентльмен подарував йому барабан. Відтоді барабанний грюкіт не вщухав ні вранці,

ні вдень, ні вночі. Змучений сусіда мусив удатися до військових хитрощів:

— Ось тобі, Боббі, складаний ножик. Чи не маєш охоти подивитися, що там всередині барабана?

Одна дама — пристрасна любителька музики — приходить якось до нотної крамниці і просить показати їй найновіші і найпрекрасніші вокальні твори. При цьому додає, що для неї найважливіше, коли в них не забагато бемолей. Продавець пропонує їй романс.

— Це чарівна п'єса, — каже він, — на жаль, вона має аж чотири бемолі в ключі.

— О, не хвилюйтесь, — заспокоює його аматорка, — коли їх виявляється більше двох, я витираю зайві.

Коли на прем’єрі опери один безталанний тенор дійшов до арії, що починалася словами «Вони вкинули мене в сиру й холодну темницю», автор опери зауважив:

— Здається, не лише вкинули, але й тримали там надто довго: бідака зовсім втратив голос!

Якось композитор диригував концертом із власних творів. Співак, що виконував так звану «вільну каденцію», непогано впорався з першими тактами, потім збився, почав блукати в різних тональностях, зробив кілька неймовірних імпровізацій, але врешті опинився в правильній тональності і з полегкістю взявся за коду. На відзнаку та-

кого щасливого закінчення композитор весело крикнув збентеженому солістові:

— З приїздом, пане! Я завжди вірив, що ми ще здибаємося.

— Коли я чую наш гімн, мене ніби хвилі якісь підмивають.

— Це Фріц на твій стілець вилив кухоль пива.

Американського журналіста запитали:

— Яка відмінність між співаком і акціонером?

Той відповів:

— Співак, щоб набути майно, повинен мати голос, акціонер же, щоб мати голос, повинен набути майно.