Нарцис

Голова партії

Дуже хочу, щоб наша партія прийшла до влади.

Віктор Медведчук [24]

Наша мета - отримати владу, ми твердо

стоїмо на цих позиціях, ми боремося за владу.

Віктор Медведчук [25]

Тандем Суркіс-Медведчук складає собою одну з можливих

"альтернатив" розвитку України в найближчі роки. [26]

Багатство творить багатство. А щоб його успішно творити, потрібний вплив. І чим більше багатства, тим сильнішим повинен бути вплив: на владу, державу, народ. Дуже важливим інструментом цього впливу, поряд із численними засобами масової дезінформації, є псевдопартії, які не мають жодного стосунку до ідеологій, що їх офіційно задекларовують.

Дуже красномовною у цьому плані є діяльність в теперішній Україні структури під назвою Соціал-демократична партія України (об'єднана). Аби не втратити популярного тепер в Європі соціал-демократичного бренду (навіть канцлер Німеччини Герхард Шрьодер є соціал-демократом), партія В.Медведчука залишила у своїй назві слово "об'єднана", щоб пройти державну реєстрацію під такою ж назвою.

Якщо виходити суто з ідеологічних засад, то ідеологія СДПУ(о) Віктора Медведчука по суті не відрізняється від ідеології Соціалістичної партії України Олександра Мороза. Обидві партії є лівоцентристськими, а обидва їх лідери відверто називали себе лівими центристами. Обидві партії урочисто відзначають 1 травня - День міжнародної солідарності трудящих. Соціалісти ходять на демонстрації з червоними гвоздиками, а об'єднані есдеки - з червоними трояндами. Якщо на мітингах соціалістів лише просто виступають, то після мітингів об'єднаних есдеків учасникам масовки видають ще й по сто грамів горілки і порцію гречаної каші з м'ясом на закуску, як це було на маївці 2001 року у Києві. До речі, на ній виголошувались здравиці російською мовою: "Хай жиє СДПУ(о)!", "Хай жиє Віктор Медведчук!"; мітингуючі кричали "ура!" Майже як у радянські часи, тільки горілки і каші тоді не давали.

Щедрість лідерів об'єднаних есдеків сприяє масовості заходу. особливо коли про це оголошують відкрито і заздалегідь. Ось і стоять люди з червоними трояндами, тримають есдеківські гасла, а телебачення вміло показує це дійство на всю Україну: соціал-демократи мітингують.

Ідеологія соціал-демократів - це соціалістична ідеологія, в її основі і лежить соціальний захист трудівників. Нагадаю: саме Російська соціал-демократична робітнича партія (РСДРП) була попередницею ВКП(б) і КПРС, входила в Комуністичний Інтернаціонал.

Тепер існує і активно діє Соціалістичний Інтернаціонал. Якраз в Соцінтерн вже кілька років намагаються вступити і Соціалістична партія Олександра Мороза, і Соціал-демократична партія України Юрія Буздугана, і Соціал-демократична партія України (об'єднана) Віктора Медведчука. Ідеологічних і програмних розбіжностей між цими партіями майже немає.

Хоча сучасні прихильники В.Медведчука декларують себе соціал-демократами, але насправді захищають вони інтереси не трудового люду, а великої буржуазії, до якої передусім належить верхівка СДПУ(о). Дуже красномовними у цьому плані є слова Віктора Медведчука: "Так, справді, частина керівництва СДПУ(о) є людьми багатими". [27]

Ситуація з СДПУ (о) є яскравою ілюстрацією анахронізму сучасної української політики - одні з найбагатших людей України В.Медведчук, Г.Суркіс та інші очолюють партію лівого спрямування.

У 1996 році Віктор Медведчук був обраний заступником голови СДПУ (о), а в жовтні 1998 року - головою цієї партії.

У 2000 році В.Медведчук видав дві книги, присвячені соціал-демократії: "Соціал-демократичний вибір - історичний шанс для України. - К.: Основні цінності, 2000. - 160 с., іл." і "Дух і принципи соціал-демократії: українська перспектива. - К.: Основні цінності, 2000. - 200 с.".

Під керівництвом В.Медведчука СДПУ(о) розгорнула дуже активну діяльність в усій Україні. Цілі регіони оголошуються сферами впливу і відповідальності цієї структури. Осередки СДПУ (о) створюються повсюдно. У Бродівському районі на Львівщині їх офіційно створили у 86 населених пунктах, навіть на хуторах. Чим пояснити таке небачене в Галичині явище: любов'ю до лівих ідей чи дивною симпатією до В.Медведчука і Г.Суркіса?

Саме в останні роки в українській і зарубіжній пресі з'явилася низка критичних публікацій про фінансово-політичну структуру під назвою СДПУ(о). Небезпід-ставними є твердження про те, що в Україні відверто та цинічно паразитують на соціал-демократичних цінностях і гаслах, переслідуючи при цьому власні політичні і комерційні інтереси.

Аналізуючи діяльність СДПУ (о) у Закарпатті, народний депутат України двох скликань Василь Шепа висловився дуже промовисто:

"Методи політичної боротьби, які використовує партія Суркіса-Медведчука, я називаю ультрафашистськими". [28]

Але основною місією СДПУ(о) є легалізація впливу В.Медведчука, Г.Суркіса та їх компаньйонів по бізнесу на Верховну Раду України, органи виконавчої влади та самоврядування і, найголовніше, створення платформи, яка б забезпечила їм штурм найбільшої владної вершини - поста президента України. Парламентські вибори 2002 року стануть у цьому плані генеральною репетицією.

Очолювана В.Медведчуком партія СДПУ(о) перша весною 1999 року висунула Леоніда Кучму кандидатом у президенти України. Лідери об'єднаних соціал-демократів В.Медведчук і Г.Суркіс зробили все можливе і неможливе, щоб протягнути свого протеже у крісло керівника Української держави. Разом з іншими олігархами їм вдалося переконати електорат і добитися мети. При Л.Кучмі їм дуже затишно і добре. Але тепер вони мусять розділити з Леонідом Кучмою відповідальність за його діяльність. Це перше. І друге. 10 квітня 2000 року, напередодні сумновідомого всеукраїнського референдуму за так званою "народною ініціативою", в програмі "УТН-Панорама" Леонід Кучма висловив черговий перл, який неодноразово цитувала преса: "Політик повинен бути політиком, бізнесмен повинен бути бізнесменом, а кримінал - займатися своєю справою". Дуже цікаво: а чим у світлі цієї настанови свого патрона має займатися Віктор Медведчук?