Історія цивілізації. Україна. Том 1. Від кіммерійців до Русі (Х ст. до н. е. – ІХ ст.) - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора Collective work (ч. notes)

1

Новиченкова М. Римське військове спорядження в Тавриці I ст. до н. е – ІІІ ст. н. е. (за матеріалами розкопок святилища Гурзуфське сідло) – автореферат канд. дис. – Київ, 2017.

2

(Наум 3, 1–4).

3

1 вершок = 4,445 000 см.

4

Про Хотівське городище, яке вони намагалися захопити ще у VII ст., див. «На північ від Скіфії», с. 24.

5

Про це докладніше див. «Скіфо-перська війна», с. 30.

6

Докладніше про це див. у підрозділі про похід 331 р. до н. е. македонського полководця «Ольвія проти Македонії (похід Зопіріона).

7

Антонович В. Б. Археологическая карта Киевской губернии (Приложение к XV тому «Древности»). Издание Императорского Московского Археологического Общества. – М.: Т-ия М. Г. Воганинова, 1895.

8

Назва походить від швейцарського селища La Tène, де нова культура була відкрита. Водночас, ядром її формування вважаються землі на північному сході сучасної Франції.

9

Rankin D. Celts and Classical world. London: Routledge, 1996. P. 5–6.

10

Kruta V. Les Celtes de la première expansion historique // Les Celtes. Ed. S. Moscati. Paris: EDDL, 2001. P. 196.

11

Collis J. The European Iron Age. London, New York: Routledge, 2003. P. 126.

12

Котигорошко В. Верхнє Потисся в давнину. 1 000 000 років тому – Х сторіччя н. е. – Ужгород: Карпати, 2008. – С. 154.

13

Kolniková E. Latenezeitlicher burgwall Gališ-Lovačka (Mukačevo) im lichte der münzfunde // Карпати в Давнину. Вип. 15. Ужгород, 2002. C. 99–113.

14

Olędzki M. La Tene culture in the Upper Tisza Basin // Ethnographisch-archaologische Zeitschrift. 2000. Vol. 41, № 4. P. 507–530.

15

Бруяко И. В. О событиях ІІІ в. до н. э. в Северо-Западном Причерноморье (четыре концепции кризиса) // Вестник древней истории. 1999. № 3. – С. 76–91.

16

Falileyev A. Celtic Dacia. Personal names, place-names and ethnic names of Celtic origin in Dacia and Scythia Minor. Aberystwyth: CMCS, 2007. P. 7.

17

Ніколаєв М. Хронологія декрету на честь Протогена на ґрунті синхронізації епонімного календаря Ольвії //Археологія, 2012. – № 1. – С. 29.

18

Mac Congail B. Kingdoms of the forgotten. The Celtic expansion in South-Eastern Europe and Asia Minor – 4^rd -3^rd centuries B. C. Plovdiv, 2008. P. 44–45.

19

Див.: Щукин М. На рубеже эр: Опыт историко-археологической реконструкции политических событий III в. до н. э. – I в. н. э. в Восточной и Центральной Европе. – СПб. : Фарн, 1994; Еременко В. «Кельтская вуаль» и зарубинецкая культура. Опыт реконструкции этнополитических процессов III–I вв. до н. э. в Центральной и Восточной Европе. – СПб. : Изд-во Санкт-Петербургского университета, 1997.

20

Саме такий термін – Κελτοσκύθαι, вживали Діодор Сіцилійський та Страбон стосовно найбільш диких, на їхню думку, північних варварів, які жили по сусідству зі скіфами. Докладніше про проблему кельто-скіфів та бастарнів див.: Казакевич Г. Східні кельти: культури, ідентичності, історіографічні конструкції. – К., Вінниця : Нілан-ЛТД, 2015. – С. 155–204.

21

Sims-Williams P. Ancient Celtic place-names in Europe and Asia Minor / P. Sims-Williams. – Oxford, Boston: Blackwelll Publishing, 2006. P. 194–195.

22

Пачкова С. Зарубинецкая культура и латенизированные культуры Европы. – К., 2006. – С. 12, 134, 216–223.

23

Terpilovskij R. The Mutyn burial site from the turn of eras on the Seym river // Das Jastorf-Koncept und die vorrömische Eisenzeit im nördlichen Mitteleuropa / Eds. Brandt J., Rauchfuß B. Hamburg, 2014. S. 331–345.

24

Тут і далі використано твори Геродота у перекладі А. О. Білецького.

25

Див. «Золото Скіфії», с. 169.

26

Скіфи не мали власної писемності, отже, і їхня мова до нас не дійшла. На основі згадок певних імен та скіфських слів у писемних джерелах інших народів, відомо, що ці номади говорили мовою східно-іранської гілки індоіранської мови індоєвропейської мовної родини.

27

Див. «Поховальні звичаї скіфів», с. 122.

28

Див. «Онуки Борисфена», с. 116.

29

Цей термін «πιλοφορικῶν» взятий дослідником із твору античного автора Лукіана Самосатського «Скіф або гість». Проте не зрозуміло, який саме прошарок скіфського суспільства мав на увазі давньогрецький письменник.

30

Докладніше про це див. «Звіриний стиль», с.162.

31

Щодо кельтських теонімів див.: Калыгин В. Этимологический словарь кельтских теонимов. – М., 2006.

32

Cunliffe B. The Ancient Celts. Harmondsworth: Penguin, 2000. P. 188.

33

Конча С. К реконструкции индоевропейской мифологии // Происхождение языка и культуры: древняя история человечества. – 2007. – № 2. – С. 37–41.

34

Koch J. T. Lugus // Celtic Сulture: A historical encyclopedia. Vol. III. Santa-Barbara, Denver, Oxford, 2006. P. 1203.

35

Blažek V. Celto-Slavic parallels in mythology and sacral lexicon // Parallels between Celtic and Slavic. Studia Celto-Slavica 1. Coleraine, 2005. P. 74–85.

36

Див.: Казакевич Г. Закарпатська легенда про Поган-Дівча та балканські культи богині-вершниці Збірник статей на вшанування 70-річчя видатного україніста Словаччини Мирослава Сополиги. – К., 2016. – С. 262–272.