ВМЕСТО ЭПИЛОГА. ОТРЫВКИ ИЗ СТИХОТВОРЕНИЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКО «І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОДЖЕННИМ ЗЕМЛЯКАМ МОЇМ В УКРАЙНІ І НЕ В УКРАЙНІ МОЄ ДРУЖНЄЄ ПОСЛАНІЄ”
Аще кто речет, яко люблю бога, а брата своего ненавидит, ложь есть.
Соборное послание Иоанна, Глава 4, с.20
...І господа зневажають, -
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають,
А що вродить? побачите
Які будуть жнива!
Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!
...Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
...Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата, -
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться самотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечірній
Тихо засіяє...
Обніміться, брати мої,
Молю вас, благаю!