Записник з моїми сумними курвами

Від перекладача

Новий роман Маркеса побачив світ наприкінці жовтня 2004 р., і його з’ява супроводилась величезним ажіотажем. По-перше, це був перший художній твір Ґабо, як його ніжно називають у Колумбії, після десятирічної паузи. По-друге, колумбійські пірати за кілька тижнів до офіційного виходу новинки спромоглися випустити контрафактний тираж довгожданої книги свого славетного співвітчизника, чим спровокували низку різких публічних заяв Маркесових літературних агентів. В результаті авторові довелося поспіхом вносити деякі зміни в останній розділ роману. І нарешті, до величезного збурення читацької аудиторії спричинилася сама назва нового творіння Нобелівського лауреата — «Memoria de mis putas tristes».

Власне, одне слово у цій назві — puta (курва). Слово, яке в іспаномовних країнах виводять на парканах чи стінах будинків, яке можна почути з уст п’яненьких дядьків або й підлітків, які хочуть здаватися дорослими, яке часто-густо лунає під час сварок та колотнечі. Слово вульгарне, точніше — обсенне (бо стосується виключно сексуальної сфери), заборонене культурною традицією і практикою мовного етикету. Воно фігурує в багатьох малоцензурних словосполученнях, на кшталт hijo de puta (курвий син) чи puta madre (курва мама). Тобто почути його можна часто, а от побачити на обкладинці книжки!.. Для багатьох це було шоком.

«Непристойна» назва нової книги Ґабо стала на заваді поширенню інформації про неї в інтернеті, навіть спричинила певні ускладнення в спілкуванні Маркеса з літагентами — його електронні листи до них чомусь не доходили. Як виявилося, фільтри деяких серверів не пропускають нецензурщини, і очевидно, просто блокували слово putas.

Та попри все нова книга Маркеса вийшла мільйонним тиражем, рекордним для іспаномовних країн, і відразу очолила списки бестселерів. Майже половина накладу розійшлася у перший же тиждень. Чи посприяло цьому перчене слово на обкладинці? Можливо. Синонімічний ряд слова «повія» в іспанській мові не менш розлогий, аніж в українській, проте Ґабо вжив найбрутальніше. Маестро красного письма вкотре пожартував, «непристойною» є лише назва. Насправді його «записник з курвами» — це щемлива й іронічна оповідь про перше кохання, про старість, про життя…

Галина Грабовська

(Сантьяго, Чилі)