Авантюра XL

Відгуки

Це книжка, написана справжнім героєм-коханцем. Нові жінки для нього — як нові гори, нові гори — наче нові жінки, при цьому, як і кожен класичний герой-коханець, він вірить у власну щирість, підкуповує наївністю, захлинається романтизмом, прагне врятувати світ і чітко знає, як це зробити.

Софія Андрухович , письменниця

Якби не було «Авантюри», не було б і «Тата в декреті».

Коли не маєш нагоди дослідити, виміряти й помацати кордони безвідповідальності, несправедливості, свободи й кохання без зобов’язань — не зможеш визначити й рамки взаємоповаги, рівності, турботи про іншого та відповідальності за ближнього й узагалі за іншу людину. Інь і ян, рознесені по різних світах.

«Авантюра» несе дух невпинного бажання протискати свої межі до нових значень. Як у фрідайвінґу: ще на метр… а якщо без рук і ніг? А якщо із заплющеними очима?

Доросла людина такого написати не може.

Дмитро Золотухін , друг дитинства

Артем Чапай, недовчившись у Києво-Могилянській академії, кинув стабільне життя й роботу журналіста й перекладача, поїхав з України на півтора року — просто мандрував. На життя заробляв фізичною працею: ремонтував дахи, працював викидайлом.

Тетяна Кремень , «Кореспондент»

Політичні заворушення й ідеологічні суперечки. Чудові до нереальності краєвиди. Прекрасні та палкі дів­чата. Галюциногенні гриби. Весела біднота. Бундючні буржуа. Безумні аристократи. Моря й океани. Гори та шосе. Барви, для яких бракує слів. Сто пудів кохання. Молодість.

Цікавим є не лише власне опис подорожі, а й темперамент оповідача. Бо ж не всім випадає попоїздити по таких далеких краях, та ще й так довго, і не туристом, а в малобюджетному, так би мовити, варіанті: заробляючи собі на хліб на випадкових роботах, знаходячи прихисток у добрих людей або просто неба в наметі.

Фактично такий собі звичайний — ну хіба що більш-менш політично освічений — хлопець у досить незвичних обставинах; немає особливої дистанції між автором і читачем, і це читачеві так само подобається. Для мене ж важливе дещо інше.

«Авантюра» засвідчує появу в Україні саме таких цілковито нових людей, як Артем, — громадян своєї країни, однак водночас і громадян світу. Це та справді вільна генерація, яка знає свої права та вміє боронити їх; хлопці й дівчата, які легко можуть порозумітися з ровесниками хоч у Штатах, хоч у Белізі, хоч в Індії; вони вміють думати самостійно, і якщо навіть помиляються, то мають розум, аби не закидати свої помилки комусь. Вони люблять жити й цінують смак життя.

Дмитро Десятерик , «День»

Чапай у своєму тревелозі — як справжній герой художньої любовної повісті: деякі події, описані в «Авантюрі», є неповторними й неповторюваними; досі важко уявити, що це все коли-небудь могло відбутися з кимось. Це історія про неймовірні щирість і легкість, історія, від якої неможливо відірватися, хіба що заради власних подорожей.

Богдан Логвиненко , мандрівник

«Авантюра» — саме той тип подорожнього роману, котрий надихає кинути все й самому поїхати світ за очі. Адже для цього нічого не потрібно, окрім віри в людей і бажання шукати пригод. Без жодних упереджень і стереотипів, без грошей, гідів і готелів, натомість зі щирою душею та стареньким ноутбуком для нотаток.

Олександр Богаченко-Мішевський , мандрівник

Мабуть, саме ця книжка надихнула мене на мою власну Авантюру довго- та короткотривалих мандрівок світом. Підкреслені на затертих від багаторазового прочитання сторінках цитати, які не пасує вживати в повсякденному домашньому житті, не раз згодилися в житті волоцюги… Будьте обережні, бо емоційні та подекуди неоднозначні епізоди книжки надовго збережуться у свідомості кожного, хто її прочитає.

Володимир Нестер , мандрівник

Чапаєві так файно вдалося переплести пригоди з еротикою, наркотики з політикою, а мандри — зі спостереженнями над нашою ментальністю! Такий собі блокбастер, у якому головний герой — «дуже свій» чувак, із яким разом у Карпати ходив і якого раптом занесло в Латинську Америку. Підкуповує те, що все це було насправді, так, наче це сталося з тобою, — і ти собі думаєш, що життя справді може бути цікавішим за голлівудський сценарій.

Максим Баландюх , мандрівник

Живе, що той волоцюга-безхатченко, чи то сучасною мовою «хіпує». Речей при собі обмаль, але є старенький ноутбук, тому називає себе «голодранець із лептопом». Для посвячених одкровення цього юного «червоного кхмера» — …і не новина: так собі, чергові пописеньки.

Інтернет-анонім

Блін, Чапаю! Це навіть не магічний реалізм. Це вже Джим Моррісон — справжня латиноукраїнська пастораль.

Павло Солодько , друг юності

«Бідняцькі мандри», чи «Авантюра», — про тепер уже татусів Артема Чапая та Сімона — і сьогодні заздро прочитується поціновувачем вишуканих способів життя, надто неможливо екстремальних як на юного студента-могилянця, упертого в пізнанні того, яким цей світ є — і чи може він стати кращим.

Закарбовані в мені від книжки теплі та майже тактильні враження — шок вечері з димучими тортильями селянина з Чіапаса, батька десятьох дітей, що отримував за мішок кави два долари; зворушливо рідні візові прориви протагоніста; путівник досвіду автостопа галактиками Америки від Г’юстона до Беліза; єднання героя в джунглях із матінкою-Землею а-ля Турньє в «П’ятниці»; гостинно-моторошний на рисі з квасолею Острів Свободи; делірійне поїдання чарівних грибів у горах у сапотеків, змії, естетично позачасова англійка et cetera — додають віри в можливість зачарування магією життя у світі абсолютної краси, де, здається, неможливо втекти від долі чи метафізичного призначення бути лише «голодранцем із лептопом».

Сансара все ще нірвана.

Олександр Івашина , культуролог