Біблія для комуністів і безпартійних

Довго тривав смуток пролетарських діток. Напхали вони святого Лєніна, забальзамували його і вистави-ли в мавзолеї. Тоді Йосиф Сталін Грозний проголосив себе святим наступником Леніна і рішуче та невмолимо відділив добрих від поганих. І нагородою за його безмежні здібності та безмежну відданість своїй справі стала свята сила без меж, якою він був наділений.

У той час в сусідніх капіталістичних країнах розмножилися змії господарської кризи. їх сила все зростала і пролетарські дітки безмірно страждали і нарікали від голоду і бідності. Тоді вказав їм святий Сталін нагірну дорогу до нового майбутнього суспільства, в якому змії вже не будуть мати ніякої сили. А ідеологічні ангели супроводжували його на цій дорозі.

І бачив святий Сталін, що імперіалістичний змій неухильно все більше спокушає пролетарських діток своєю нечестивою вірою у споживацтво. Тоді зійшов він на вершину ідеології, щоб порадитися з Отцем Марксом. Тут об’явились йому громи, блискавиці, а саму вершину оповила хмара класової боротьби. Святий Сталін зрозумів цей знак і голосом Господнім оповістив десять комуністичних заповідей. Однак, народ продовжував ремствувати і все частіше згадував про золоте теля. Але святі чистки навернули його до праведної віри.

ДЕСЯТЬ КОМУНІСТИЧНИХ ЗАПОВІДЕЙ:

1. Маркс є твій Бог, а Лєнін— його пророк. Не можеш мати інших богів, окрім Нього.

2. Образ Його внушає непомильна партія, а її генеральний секретар завжди має рацію.

3. Своє майно віддай державі, а чистому вченню про державу служи до кінця днів своїх.

4. Не приймай імені нашої віри даремно, а усі сумніви свої піддай цензурі.

5. Безперестанну працюй, але 1 Травня і день роковин революції прослав демонстрацією.

6. Шануй отця державу і матір партію, і тоді залишишся у цій країні навіки.

7. Не убий, хіба що класового ворога.

8. Не вкради функціонерові автомобіль, ані інше рухоме чи нерухоме майно і непогрішно вір «Правді»

9. Фальшиво свідчи проти ближнього свого задля блага ГУЛАГу.

10. Не пожадай добробуту гнилого Заходу, ані незалежних профспілок.

Щоб випробувати святого Сталіна, зажадав одного разу Господь Маркс: « Принеси мені у жертву одного із своїх пролетарських діток ». І святий Сталін з радістю пожертвував, а потім ще, і ще... і ніхто не міг його зупинити. І взяв він кров, і покропив нею пролетарських діток, приказуючи: «Дивіться, то є кров усіх нас, яка масово проливається задля блага мас.»

У той час жив запеклий єретик на ім’я Троцький. Він сіяв отруйне насіння, а в перервах складав письмові свідчення проти недоторканого святого Сталіна. Однак святий Сталін помилував його і вигнав до далекої країни, що називалась Мексіка. Але Троцький і там не припиняв чинити зло, і тоді святий Сталін вислав свого ангела смерті, а той проколов єретика гострою зброєю і так прийшов кінець його життю.

Коли імперіалістичний змій дізнався, що сила Сталінової імперії все зростає, він відвідав у Мюнхені вибраного ним справжнього мужа і сказав йому: «Я вибрав тебе з поміж усіх, щоб ти об’єднався зі Сталіном , а потім його знищив.» Змієм покликаний, підхопив Гітлєр те послання і, не зморгнувши оком, увічнив його у своїй доленосній книзі.

І Гітлєр зробив так, як йому отруйний посланець заповів. Щоб обдурити святого Сталіна, він об’єднався з ним. Стискаючи один одного в обіймах, заприсяглися вони бути вірними навіки. А на знак дружби спільно завоювали країну, яка називалась Польща і знаходилась поміж їхніми імперіями та ніяк не хотіла служити ні одній, ні другій. І так посіяли вони зерна нової Солідарності, яка почала проростати задля майбутнього поміж жорновими каменями криз та ідеологій.

Як тільки імперіалістичний змій досяг своєї чорної мети, примарний Союз розпався. У ту хвилю, коли ніхто не сподівався, Гітлєр виконав своє завдання і з великим тріумфом, з високо піднятою головою та витягнутою вгору рукою увійшов до пролетарської імперії святого Сталіна. Спочатку здобув він деякі перемоги, убив багато вибраного народу і матінка Росія гірко плакала над безмежним нещастям комуністичних діток.

Але тут сталося диво. Коли Маркс побачив згори, які злочини чиняться над вибраним народом, наділив він святого Сталіна діалектичною силою. А щоб морально підтримати своїх пролетарських діток, зіслав Маркс на їх країну сувору сибірську зиму. І сила військової промисловості не встояла перед моральною єдністю вибраного народу — Гітлєр страшенно мерз і врешті відібрав собі життя.

У той час, коли була ще свіжою пам’ять про війну, пролетарський вождь на ймення Тіто почав веслувати углиб капіталістичного моря і мало не потонув у ньому. Тут йому на допомогу поспішив святий Сталін. Але Тіто, опинившись у безпеці на сухому березі, виказав велику невдячність Сталінові — вказав йому пряму доро-гу додому.

Довго правив святий Сталін, а коли помер, його тілесні останки поховали у мавзолеї поруч зі святим Леніном. Але Нікіта, новий пролетарський вождь, позаздрив йому, бо це місце йому також дуже сподобалось. Гупнув він черевиком по столі історії і дозволив викинути Сталіна з мавзолею. А пролетарські дітки, хоч і були безмежно здивовані, але мовчали.

У далекій країні під назвою Китай, у якій було повно довірливих пролетарів, жив святий Мао. Він також прагнув визволити свій народ. Довго зважував Мао, як би то найзручніше досягти йому своєї мети. Випробував він багато способів, однак жоден не був добрий. Тоді з’явився йому Маркс і подав рушницю промовивши: «Пам’ятай сину мій, ця рушниця принесе тобі свободу!» І справді, допомогло.

Не було на землі небезпечнішого звіра як паперовий тигр. Усі його боялися. Тому так радісно заплескали пролетарі усього світу, коли святий Мао став до бою проти нього. Довго — предовго тривала суперечка і маси то радісно вигукували, то здригалися залежно від того, на чий бік схилялося щастя. Так непомітно у тій битві постарів сам великий Мао, втратив молодечий запал і боротьба закінчилася безрезультатно.

Аж сталося так, що партійний апарат вичерпав усі свої, сили і пролетарський рух послабшав. Тоді святий Мао вдався до хитрощів: вирушив у дорогу по великій стіні і всюди розда-вав пролетарським ділкам свою червону книгу. Народ кидав йому до ніг квіти та інші речі і оспівував великого вождя та його культурну революцію. І жона вождя Чінг супроводжувала його на усіх дорогах.

Після смерті святого Мао спалахнула в народі запекла суперечка про його спадкоємця. Хто поведе за собою звільнені маси по довгому шляху до пролетарського раю? Нарешті перемогла опозиційна фракція. Своїх ворогів вона охрестила «бандою чотирьох» , прокляла їх і вчинила над ними показовий процес. А тим часом таємно злигалася з капіталістичним змієм і збочила з дороги чистого вчення. І так сталося, що образ святого Мао і пам’ять про нього поволі зблідли.

У той час, коли пролетарські дітки були ще вірні чистому вченню, єдналися навколо великої мети і розмовляли єдиною ідеологічною мовою, вирішили вони колективно побудувати вежу світового комунізму, яка сягатиме аж до небес . Згуртували усі свої сили і взялися до роботи. Інструменти і матеріали належали усім. Величне завдання зміцнило м’язи та розум і пролетарські дітки одностайним хором заспівали «Інтернаціонал».

Але поки будівництво посувалось, стали частішими суперечки по між пролетарськими дітками. Бо кожний хотів ставити за своїм власним планом і не вміли вони об’єднатися навколо колективного архітектора. Тоді— то й попереплутувались їх ідеологічні мови і вже не могли вони так відразу один з одним порозумітися, то ж під кінець усі між собою страшно побилися. І вежа залишилась недокінченою й донині. А матеріал для неї хтось за той час розікрав аж до фундаменту.

А тим часом на далекому острові під назвою Куба пролетарські дітки здобули владу. Про це довідався імперіалістичний змій і вислав проти них могутнього дядька Сема. І тоді з’явився святий Фідель, сповнений непохитної рішучості знищити капіталістичного ворога. Безжалісна суперечка у затоці свиней тривала аж до ранку. Дядько Сем зазнав поразки і змушений був відступити. Тоді тріумфували й усі інші святі вожді пролетарських народів.

Пророцтво не здійснювалось і пролетарські дітки почали втрачати віру. Капіталізм мав би вже давно бути мертвий, а він все оживав знову і знову. Він набував нових форм і його поширення набирало все загрозливіших розмірів. І тоді сказав Маркс тим масам, які ще продовжували вірити; «Сурміть у сурми ідеології з усієї своєї пролетарської сили, сурміть безперестанку і тріснуть мури капіталізму.» І так дітки сурмили й сурмлять донині.

У далекому місті під назвою Прага жив у ті часи єретик на ім’я Дубчек. Замість того, щоб освятити своє життя боротьбою проти капіталістичного змія, він любив природу, вперто дбав про квіти і плоди, котрі вирощував з демократичного насіння. Це набридло пролетарським вождям і вони вирішили укаменувати відступника. І покликали для виконання цього кривавого вчинку сильних мужів. Ті виконали завдання, але все ж ,як не старались, а єретик, незважаючи на все, таки вижив і подався в лісники.

Велика радість настала поміж пролетарськими дітками, коли в далекій країні під назвою Чілі народ обрав собі вождем святого Альєнде. Той роздавав молоко, скільки хотів, а імперіалістичному змієві більмом на оці стала його пролетарська любов до народу. І тоді наказав він найманцеві Піночету, щоб той усіма можливими способами захистив його від райської ідеології. Піночет виконав наказ і убив святого Альєнде. За це він отримав нагороду — сам став вождем.

Подиву гідні є шляхи ідеології і подиву гідні є її вожді. Так сталося, що за святого Брежнєва пролетарським діткам вже не прибувало нових сил. І тоді інтуїтивно почали усі мужні речники ідеології один одного підтримувати з допомогою взаємного вихваляння та виголошення привітань. І сталося — до кого лише доторкнулося коуністичне перо великого володаря Брежнєва, той відразу набирався нових сил для боротьби проти імперіалістичного змія. Таким чином поновили пролетарі свою силу і набралися відваги на майбутнє.

І знову спробував дядько Сем стати на перешкоді поширення комунізму. У малій країні під назвою В’єтнам він розпочав боротьбу проти тендітного дядечка Хо. Страшною була його зброя, немилосердно нищив він зелені джунглі і позбавляв життя пролетарських діток. Але прийшло чудодійне спасіння —марксистське вчення примножило ослаблі сили дядечка Хо. Дядько Сем відступив важко поранений, а його войовничість була спаралізована на багато років.

Звивистим був шлях до перемоги і неоціненною— кмітливість святого Брежнєва. Бо почав він солодкими словами і люб’язним голосочком заколисувати та гіпнотизувати капіталістичного змія. Як тільки зачарований змій закрив очі, пролетарські дітки здобули можливість без перешкод вдосконалювати свою військову промисловість. І ця хитрість тривала довгі роки.

Але у великій пролетарській імперії настали сім голодних років, та й багато іншого зла було в обітованій країні. Тоді вислав мудрий правитель Брежнєв своїх розвідників до багатої країни за морем, і ті повернулися звідти з багатою здобиччю. Наслідки їх подорожі були такими значними, що розвідників радісно вітали і захопленню не було кінця. Вони розповідали про чудодійно загниваючий добробут країни, про її звичаї, їжу, і багатство. А наприкінці сказали: « О, повірте, товариші, ми можемо отримати звідти значно більше.»

Вплив чужинців і ворогів зростав, вони пускали своє коріння все глибше. І сталося так, що голод і заворушення охопили країну під назвою Польща, котра добре пам’ятала злигодні минулих часів і боялась їх. Тоді з—поміж пролетарського люду з’явився новий вождь на ймення Валенса і почав руйнувати та перебудовувати усю ідеологічну споруду. І сталося неймовірне: пролетарські дітки слухались його наказів і вірили його словам. Після того й інші пролетарські країни охопив хаос.

І сталось так, що не тільки пролетарські дітки, переконані у істинності своєї віри в чисте вчення, але й їх святі вожді були зметені. Сильний імперіалістичний вітер переріс в бурю і комуністичний човен залили великі хвилі. Даремно намагались перелякані вожді напнути вітрила і твердо стати на прямий курс, щоб якось протистояти тому вітрові. Що не робили, а однак втратили твердий грунт під ногами. Тоді ще більше перелякались вони і стали благати про допомогу, вигукуючи: «Товаришу, товаришу, захисти нас! Тонемо!» Але великий друг і далі спав праведним сном.

Якби хто з пролетарських діток схибив з колективної дороги, якби хто похитнувся у своїй вірі і почав молитися Молохові, якби хто святе ім’я зневажив або у якийсь інший спосіб зламався під тягарем ідеології — тим потрібно було подати допомогу. Так було вирішено. І багато народів отримало таку братню допомогу, хотіли вони того, чи ні.

Коли Маркс побачив, у яких помилках потонули його пролетарські дітки, подав він свій голос і вимовив таке пророцтво: «Мужні і праведні пролетарі хай будуть винагороджені вічним перебуванням в чудодійному раю комунізму. У ньому хай кожний, відповідно до своєї непрацездатності, блаженним буде і хай кожному, відповідно до його потреб пролетарського щастя, дістанеться безконечна радість. І тоді запанує єдність між ними, хто служіть чистому вченню. Хочу, нарешті, повідомити, що таким був наш намір від самого початку, то ж хай так і станеться. Амінь!»