30 листопада 1942 р. Через кілька днів заступник держсекретаря Самнер Уеллс повідомив Сікорскі: "Наша таємна поліція стверджує, що це був явний акт диверсії" – Примітка В.Л.
Ймовірно, майор Ян Жихонь (Jan Żychoń, один із керівників еміграційної розвідки – Примітка В.Л.
Office of Strategiс Service — Управління стратегічних служб, координувало роботу всіх американських розвідувальних служб під час Другої світової війни – Примітка В.Л.
Генерал Вільям Донован, голова УСС. Його смертельним ворогом був глава ФБР Джон Едгар Гувер. Тому ФБР вело приховану війну з УСС – Примітка В.Л.
ПОВ – Польська Воєнна Організація (Polska Organizacja Wojskowa)- підпільна воєнізована організація, створена в час Першої Світової Війни з метою повернення польських територій.
Стрілецька Асоціація, також відома як "Стрілець" - збройне плече визвольного руху Юзефа Пілсудського,
ядро пізніших Легіонів і ПОВ – примітка В.Л.
Так в Польщі називають свято Вознесіння Марії Діви – 15 серпня.
Де вже нам, дурням, чай пити.
Вираз, що належить одному з найближчих друзів А. С. Пушкіна Петру Павловичу Каверіну (1794-1855). Він служив у 1816—1820 роках. у лейб-гусарському полку, розквартированому в Царському Селі, і прославився веселою вдачею, гульбами, різноманітними "пустощами" та гострими слівцями. У нього, як згадували сучасники, завжди, про всяк випадок, була якась приказка власного твору. А чай тут фігурує тому, що за старих часів той коштував дорого і пили його лише багаті, "обрані" люди.
Цей вираз залишився і історії російської мови завдяки М. Ю. Лермонтову, який увічнив каверинські слова, використавши в своєму романі "Герой нашого часу" (1840). Там ці слова цитує Печорін у своїй розмові з Грушницьким:
— Ти, кажуть, у ці дні страшенно волочився за моєю княжною? — сказав він досить недбало і не зважаючи на мене.
— Де нам, дурням, чай пити! — відповідав я йому, повторюючи улюблену приказку одного з найспритніших гульвіс минулого часу, оспіваного колись Пушкіним ("Княжна Мері").
Після виходу лермонтовського роману у світ ці слова стали крилатими.
Використовується: як іронічний самозневажання: ми люди маленькі, бідні, ні на що не здатні, без чужої поради не проживемо, і т.д.
Шеволежери - (франц. chevau-légers, от chevaux — коні та léger — легкий) полки легкої кавалерії, озброєні шаблями, пістолетами та карабінами. Зазначається, що шеволежери відносилися до середньої кінноти, так як драгуни, і карабінери.
Бельведер – резиденція президента Польської республіки.
Так з любов'ю називали князя Юзефа Понятовського (1763-1813),наполеонівського маршала, кіннотника, забіяку і свавільника (від Юзеф = Пепі).
Посилки Вєняви надходили до таборів військовополонених до кінця 1943 року.
Войцех Корфантий (1873-1939) — польський державний та політичний діяч, один з керівників Третього сілезького повстання, депутат Рейхстагу Німецької імперії та Сейму Польщі I і II скликань.
Юліуш Лукасевич покінчив життя самогубством 6 квітня 1951 року у Вашингтоні – В.Л.
ІІ Відділ Генерального Штабу, розвідка і контррозвідка часів Санації.
Можливо, тут авторська іронія, але це питання задав не Грозний, а Сталін, не Іван, а Йосип – Прим.перекл.
От чудовий письменник Вальдемар Лисяк, але любить користуватися всілякими плітками для персонажів, яких сам не любить (наприклад, про "потьомкінські села" писав лише пару десятиріч по тому шведський авантюрист Еренстрем, звідтіля, мабуть, і дуже сучасна ідея про малювання трави зеленою фарбою). Опис смерті Катерини в цьому "острові" теж є плутаниною пліток і обмов: у імператриці стався, як тоді говорили, удар (тобто інсульт) у її вбиральні. Це слово походить від дієслова "вбиратися" у значенні "одягатися". Ймовірно, ця кімната одночасно виконувала ті ж функції, що і вбиральня в наш час. Звідси й версія про те, що Катерина померла, сидячи на горщику. Але навіть якщо це було так, то сиділа вона не на горщику, а на стульчакові, який, за переказами, переробили з трону польських королів. Втім, слуги виявили Катерину, що лежала лежить на підлозі, а померла вона наступного дня у своєму ліжку, куди її перенесли. – Прим.перекл.
Знову Лисяк лукавить, ця фраза була написана Кюстеном зовсім з іншого приводу: він побачив галерників у Кронштадті, тільки прибувши до Росії, а вигляд галерників будь де в світі це той ще вид. Про відбудову Зимового Палацу маркіз писав, це правда, і про "носіння на голові робітників шапок з льодом", але ж він говорить про це з чужих слів. До того ж і сам Кюстен міг і вмів прибрехати. – Прим.перекл.