Черлені щити

1

Тарпан (тюрк.) — дикий кінь. До 16–19 ст. був досить поширений у Степу й Лісостепу Європи. Предок свійського коня.

2

Половцями наші предки називали кипчаків — тюркомовні племена, що кочували в Степу (Полі) між Волгою та Дунаєм. Пізніше мешканців степу стали називати степовиками, степняками.

3

Тамга — тавро, клеймо, родовий знак.

4

Кошма — повсть, товста ковдра з повсті.

5

Огнищанин — управитель князівських маєтків.

6

Треба — жертвоприношення.

7

Покуть (= покуття) — в українській селянській хаті — куток, розміщений по діагоналі від печі, та місце біля нього.

8

Курт — вовк, вовками також називалися охоронці хана.

9

Узороччя — одяг, прикрашений узором — вишивкою, гаптуванням тощо.

10

Україна — країна, край.

11

Гридниця — велике приміщення в князівському палаці або прибудоване до нього для гриднів, тобто молодших князівських дружинників, та прийому гостей.

12

Історичний факт.

13

Тисяцький — начальник «тисячі», боярин, якому належала влада в місті.

14

Тіун — управитель в маєтку князя або боярина.

15

Поприще — давня міра довжини, дорівнювала в різні часи від 120 до 240 метрів.

16

Смерд — селянин.

17

Ногата — дрібна грошова одиниця в Київської Русі.

18

Гонт — тонкі дощечки.

19

Вуй — дядько, брат матері.

20

Блават — волошка, а також шовкова тканина блакитного кольору.

21

Кощій — раб, смерд, кочовик; походить від половецького коччі, кощі — кочовик.

22

Корзно — верхній одяг, схожий на плащ.

23

Сестринець — племінник, син сестри.

24

Тул — сагайдак, тобто шкіряна сумка для стріл.

25

Кмети — кінні воїни.

26

Котора — сварка, чвара, міжусобиця.

27

Дуумвірат — спільне правління двох осіб.

28

Торки — тюркське плем'я, що було на службі у руських князів.

29

Вежа — половецька юрта на возі, кибитка.

30

По фронту.

31

Кіш — військовий табір, обоз, місце розташування кочовиків.

32

Покладник — постельничий.

33

Дитинець — центральна укріплена частина староруського міста, огороджена стінами; кремль, замок. Давньоруський город, як правило, містився на узвишші.

Це була фортеця, обнесена земляним валом з дерев'яним палісадом і заборолом по ньому. Низинна, неукріплена частина міста, де жили ремісники, смерди, закупи, холопи, називалася подолом, а пізніше, в північно-руських містах, — посадом.

34

Снем — з'їзд князів.

35

Закуп — той, хто взяв у феодала позику («купу») і за це виконує феодальні повинності.

36

Палісад — старовинна оборонна споруда у вигляді частоколу з товстих, загострених зверху колод.

37

Забороло — щити з дерева або з каменю, встановлені на мурах фортеці для захисту її оборонців від ворога.

38

Берендеї — тюркське плем'я, що на початку XII ст. осіло на Київській, Переяславській та Чернігівській землях і почало служити руським князям.

39

Поруб — тюрьма, збудована («зрубана»), як правило, з дерева і найчастіше — в підземеллі.

40

Тор — почесне місце в юрті.

41

Є свідомості, що половці іноді скальпували вбитих ворогів.

42

Чолові — ті, що попереду.

43

Баранжа — розбійницький напад з метою захопити худобу.

44

Гривня — у стародавній Русі була основною грошовою одиницею, що дорівнювала майже фунту (400 гр.) срібла.

45

Дешті-Кипчак — Половецький степ.

46

Йок — ні.

47

Катуна — жона.

48

Князь Ярослав Осмомисл помер через три роки після цієї розмови, в жовтні 1187 року.

49

Справді, три сини Ігоря та Євфросинії, покликані на Галицький стіл, буди через чверть віку повішені у Галичі боярами.

50

Синовець — племінник. Святослав був двоюрідним братом Ігоря, але майже двічі старший за нього, тому називав його синовцем.

51

Вита — сторожовий пост, сигнальний вогонь.

52

Тепер Баришівка.

53

Ковуї — тюркські племена, що були на службі у князів.

54

Серен — ожеледиця.

55

В навороп — в авангард.

56

Шелом'я — довга гора, височина, гряда.

57

Шахиншах — титул монарха в Ірані.

58

Нефт — (перс.) нафта.

59

Руською землею первісно називалася Київська земля.

60

Верховенські володіння — землі Святослава у верхів'ях Десни (Вщиж, Брянськ, Карачів).

61

Гоги та магоги — міфічні дикі племена, про які згадується в Біблії та Корані.

62

Сумний — кінь для перевезення зброї та припасів у сумках, тобто в міхах, торбинах.

63

Дрохва — великий перелітний птах степових і пустельних місць, з сильними ногами, прямим дзьобом, захисним забарвленням.

64

Тут — стертий віник.

65

Дядько по батькові, брат батька та чоловік батькової сестри.

66

Баба-ага (тюрк.) — старий чоловік, старійшина роду. З цього слова в нашій міфології і витворився казковий персонаж — Баба-Яга.

67

Тут — похід.

68

Первісне значення слова полк — плем'я, народність (порівн. німецьке та англійське фольк, фолк — народ), коли всі члени племені при потребі ставали воїнами. Пізніше, зокрема в XII ст., слово полк стало синонімом слів похід, рать, війско. Тому в назві «Слово о полку Ігоревім» це слово не слід тлумачити звужено, як лише похід, бо це поема не тільки про похід, а й про Ігореве військо, про героїчно-трагічну долю цього війська — Ігоревого полку.

69

У південнослов'янських мовах одуд і досі має назву «диб», «диеб», «деб», що дуже близька до «дива» із «Слова о полку Ігоревім». У давньоруській міфології див виступав вісником нещастя.

70

Сакма (тюрк.) — шлях. Ізюмська сакма вела з приазовських степів понад р. Осколом до Курська.

71

Обідня, або літургія — церковна служба, що правиться після утрені. Обідня буває рання і піздня.

72

Суурлик (тюрк.) — вода, що бурлить. Тепер це р. Гола Долина. Витікає з-під вапнякового пагорба, де б'ють джерела.

73

Шуйця — ліва рука.

74

Курултай — збори, нарада, з'їзд, свято.

75

Дунай — тут: ріка.

76

Бебряний — шовковий.

77

Пізніше його прозвуть Всеволодом Велике Гніздо, бо мав він дванадцятеро дітей — вісім синів і чотирьох дочок.

78

Могути — витязі, ліпші мужі.

79

Іван — давньоруське місто-фортеця, теперішній Ржищів.

80

Чучин — давньоруське місто-фортеця, залишками якого є городище на правому березі Дніпра, біля с. Балико-Щучинка, Кагарлицького району, Київської області.

81

Ці рани стали, по суті, причиною смерті Володимира Глібовича, бо вони вкрай підірвали його здоров'я. Він довго хворував, а напровесні 1187 року, не зовсім видужавши, пішов разом з князями в новий похід і в полі тяжко захворів. На похідних носилках привезли його в Переяслав, де він і помер 18 квітня 1187 року. Це був хоробрий князь, що багато сил поклав для захисту Переяславщини і всієї Русі від степовиків. Літописець після його смерти записав: «І плакалися по нім всі переяславці, бе бо любя дружину… бе бо князь добр і крепок на раті і мужъством крепко показаяся і всякими добродетелями наполнен. О нім же україна много постона…»

82

Князь Володимир Ігоревич, перебуваючи в полоні, одружився з Кончаківною, і в них народилася донька. Влітку 1187 року разом з сім'єю він повертається (треба гадати, не без згоди Кончака) в Новгород-Сіверський. Там при хрещенні на пам'ять про визволення називає дочку Свободою.

83

Протягом наступних двох років за допомогою інших князів Ігор викупив або виміняв усіх бранців.

84

Овлура Ігор пізніше одружить з дочкою Рагуїла, наділить землями та іншими угіддями, і колишній половецький чабан стане руським боярином.