І-цзін. Книга змін

№ 31. Сянь. Взаємодія

Тут починається друга частина «Книги змін». Тому коментаторська література звертає увагу і на ті гексаграми, які починають першу частину і закінчують її, а також на ті гексаграми, які починають другу частину і закінчують її. Якщо в першій частині ми бачили спочатку творчість як перший імпульс до буття, а наступною була гексаграма виконання як здійснення цього творчого задуму, то в кінці першої частини зустрічаємо дві гексаграми. Перша з них — «безодня» (небезпека), що стоїть перед новоствореним предметом, і далі, як подолання цієї небезпеки, — «сяйво». На відміну від першої частини, яка займається головним чином процесом творчості в космосі й є в перекладі мовою гносеології стосунками вже пізнаного та нового акту пізнання, друга частина натомість займається питаннями практики, головним чином суспільної практики людини, в якій передбачається, що вже досягнута певна гармонія між новим актом пізнання і накопиченим раніше досвідом знання. Тут найсуттє­віше — синтез. Це висхідна точка для всієї практичної діяльності. Тому не дивно, що друга частина починається з гексаграми «взаємодія», що може бути також переведена нашим словом «шлюб» у найширшому сенсі цього слова. Далі — перехід до гексаграми «сталість», що трактується як постійний закон дій, що виходять із синтезу, зазначеного раніше. І, що найкраще, друга частина закінчується двома гексаграмами, перша з яких називається «вже кінець», тобто вже досягнуте повне завершення й єдність усього, що мало бути досягнуте протягом ситуацій, охарактеризованих у другій частині, і ця гексаграма переходить у гексаграми, яка називається «ще не кінець». Цим «Книга змін» вказує на те, що той цикл ситуацій, який розглянутий у ній, є лише одним кільцем розвитку, що рухається далі і далі. Інтерпретація цієї (31-ї) гексаграми як шлюбу пояснюється ще і тим, що складові її триграми, якщо розглянути їх із точки зору символіки триграми в сім’ї, символізують молодшу доньку і молодшого сина. Тут поєднуються молодша донька однієї сім’ї та молодший син іншої сім’ї. Це — шлюб. Він має бути плідним і неушкодженим. Тому в тексті зустрічаємо: «Взаємодія. Звершення. Сприятлива стійкість. Брати дружину — на щастя».

Для того щоб збагнути образи афоризмів цієї гексаграми, необхідно взяти до уваги те, що будь-яка гексаграма може бути розглянута як символіка людського тіла, де горішня риска символізує голову, а нижня риска — ноги. Цим, власне кажучи, можна пояснити поступовий розвиток образів, які подані в афоризмах цієї гексаграми. Так, у першій рисці маємо вказівки на взаємодію, яка ще тільки починається. Оскільки початок гексаграми міститься внизу, то в образі людського тіла зустрічаємо тут вказівку на ноги. Так, символічною мовою, замість того, щоб сказати про початок процесу взаємодії, в «Книзі змін» сказано: «Слабка риска — на початку. Взаємодія. Вона торкнеться лише твого великого пальця на нозі».

У цій гексаграмі йдеться тільки про процес взаємодії, але не про те, що може бути досягнуте в результаті такої взаємодії. Безпосередньо приступити до якоїсь діяльності тут було б передчасно, бо взаємодія ще не доведена до кінця. Тому, вказуючи на наступний щабель розвитку цього процесу взаємодії, «Книга змін» застерігає від поспішної та необдуманої діяльності. Ось чому тут йдеться: «Слабка риска — на другому місці. Взаємодія. Вона торкнеться лише твоїх гомілок. Нещастя. Але якщо будеш стояти на місці, то буде щастя».

Тут маємо лише подальший розвиток того, що було позначено в другій рисці. Однак криза, характерна для третьої риски, дається взнаки. Тому тут не можуть бути рекомендовані дуже самостійні дії та виступи. Тільки досконала пасивність і віддача того, хто досяг уже повного розвитку процесів взаємодії, тобто тому, кого символізує остання, шоста риска, може призвести до позитивного вирішення ситуації. Образ, поданий в афоризмі, пояснюється тим, що вже було позначено, як символіка тіла в поясненні першої риски. Тому в тексті сказано: «Сильна риска — на третьому місці. Взаємодія. Вона торкнеться лише твоїх стегон. Тримайся того, за ким ідеш. Якщо виступиш — пошкодуєш».

Четверта риска характеризує ту ситуацію, яка є несамостійною та тяжіє більше до того, що символізувала п’ята риска. Тут дуже потрібне спілкування, бо процес взаємодії починає виявлятися зовні. Ця взаємодія має бути повністю безперервною, бо тільки така взаємодія може призвести до правильного місця в житті. При цьому дуже важливо пам’ятати про те, що взаємодія має на меті подальшу діяльність людини в світі, тобто діяльність не лише для себе, але і для інших. Якщо ця діяльність в тому сенсі, який вказаний тут, проводиться з повною стійкістю, то вона може гарантувати щасливе вирішення ситуації. Тому необхідність спілкування вказується в тексті так: «Сильна риска — на четвертому місці. Безперервне спілкування. Друзі підуть за твоїми думками. Стійкість — на щастя. Каяття зникне».

Тут вже позначається та тема нерухомої стійкості, тієї сталості, що як приватний момент такої ситуації буде розвинена в наступній гексаграмі. Як образ чогось нерухомого, того, що наче є стрижнем усієї ситуації, тут вибирається образ спини, адже спина характеризується триграмою гень, яка сама по собі в «Книзі змін» має афоризм, який вказує на нерухомість. Ця сталість призводить до того, що якщо в попередній діяльності і були якісь упущення, то тут їх можна буде виправити. Тому і текст каже: «Сильна риска — на п’ятому місці. Взаємодія. Вона торкнеться лише твоєї спини. Каяття не буде».

Взаємодія, позначена тут, має на меті подальшу діяль­ність, яка може передусім проявитися в зверненні до оточення, в промові, але при цьому «Книга змін» не каже про сприятливість чи несприятливість оточення, бо тут символізується лише взаємодія набутого знову знання і досвіду, накопиченого раніше. Як цей синтез використає людина, залежить вже не від цієї ситуації, а від діяльності самої людини, що символізується в наступних гексаграмах. Тому «Книга змін» мовчить про сприятливість або несприятливість результату цієї ситуації і лише каже: «Слабка рис­ка — нагорі. Взаємодія. Вона торкнеться лише твоїх зубів, щік і язика».

№ 32. Хен. Сталість

Уже в попередній гексаграмі, коли ми говорили про п’яту риску, намітилася тема сталості. Якби взаємодія не була підпорядкована якимось певним і постійним непорушним і незмінним законам, то вона не могла б набути своєї ознаки єднання.

Тому як приватний момент попереднього процесу розглядається ситуація, що має назву сталості. У перенесенні на символіку сім’ї це — сталість шлюбу, про який було сказано в попередній гексаграмі при розгляді її в цілому. Однак сталість має на меті підготовку до подальшої діяльності людини. Тому тут треба мати на увазі не тільки саме сталість, а й майбутній вихід назовні. Це символізують триграми, які складають цю гексаграму. Нижня триграма має своєю ознакою проникнення, навіть взаємопроникнення. Тут вказується та те, що було набуте як результат взаємодії на попередньому щаблі. Горішня триграма «блискавка» має своєю ознакою найактивнішу діяльність, тобто вихід назовні, що проявляється в цій найактивнішій діяльності, коли треба напрочуд суворо дотримуватися закону сталості. Ось чому в тексті цієї гексаграми йдеться: «Сталість. Звершення. Сприятлива стійкість. Осуду не буде. Сприятливо мати куди виступати».

У попередній ситуації найважливішим було звернути увагу на те, щоб виникла взаємодія. Тут же, навпаки, акцентується момент нерухомості. Але ця нерухомість, як вказується у вступі, не може бути замкнута виключно в собі. Якщо нижня триграма показує внутрішній світ, то перша риска показує найбільші глибини цього внутрішнього життя, ті глибини, в яких людина замкнута винятково на собі. Тому ця позиція є символом якраз того замкнутого перебування в собі, стійке дотримання якого може призвести лише до несприятливого результату. Ось чому в «Книзі змін» читаємо: «Слабка риска — на початку. Поглиблена сталість. Стійкість — до нещастя. Нічого сприятливого».

Тут, мабуть, пошкоджений текст, бо бракує самого афо­ризму, а є тільки ворожильний висновок із нього, який каже: «Сильна риска — на другому місці. Каяття зникне».

Третя позиція, що репрезентує перехід до зовнішньої діяльності, в ситуації, де мова йде про дотримання сталості саме у зовнішній діяльності, може мати своїм поганим наслідком порушення порад, тобто втрату своєї сталості — стійке перебування на місці. Тому текст тут звучить попередженням: «Сильна риска — на третьому місці. Не будеш постійним в своїх перевагах. А, може, потрапиш із ними і в незручне становище. Стійкість — до жалю».

Одна з необхідних чеснот мисливця, яка йому дуже потрібна, — витримка й уміння чекати. Лише тоді він може розраховувати здобути на полюванні дичину. На четвертій позиції, яка є першою в триграмі, що позначає дію, саме сталість, тобто витримка, може бути втрачена. Мовою мисливця це може означати невдале полювання. Всі шанси тут за те, що людина може втратити свою сталість при першому зверненні до реальної діяльності. Тому лаконічний образ «Книги змін» тут каже: «Сильна риска — на четвертому місці. На полі немає дичини».

Якщо на третій позиції йшлося про втрату сталості, то на п’ятій позиції, яка є найінтенсивнішим проявом цієї ситуації, сталість досягнута й існує в усій своїй повноті. Але з точки зору китайської традиції, сталість і перебування на місці вдома є переважно діяльністю дружини, тоді як чоловік покликаний діяти зовні. Тому в цьому тексті є такі вказівки: «Слабка риска — на п’ятому місці. Будеш постійним у своїх перевагах. Стійкість. Для дружини — щастя. Для чоловіка — нещастя».

Оскільки шоста позиція — межа цієї ситуації і перехід до наступної, то тут основна ознака, охарактеризована в цій гексаграмі, — сталість — порушується. Але це порушення, власне, відбувається не за рахунок втрати сталості, бо, як було сказано на початку цієї гексаграми, сталість має бути дотримана в найактивнішій діяльності. Тому втрата сталості, про яку каже текст, може призвести тільки до несприятливого результату, ось чому в тексті сказано: «Слабка риска — нагорі. Порушена сталість. Нещастя».

№ 33. Дунь. Утеча

Якщо сталість позначалася як ознака людини, котра, виходячи із синтезу всіх своїх попередніх досягнень, переходить до діяльності, то думати, що ця діяльність може настати відразу після досягнення синтезу, не доводиться, бо світ і діяльність людини набагато складніші, ніж може здатися на перший погляд. Існує певний момент, що розділяє готовність до дії і саму дію. Цей момент, оскільки він існує, має бути заснований, і йому «Книга змін» присвячує особливу гексаграму. Якщо людина і здатна до дії і володіє всіма необхідними для цього силами, то вона все одно має діяти обдумано. Для того щоб діяти обдумано, доведеться на якийсь час затриматися, тобто «втекти» від можливої діяльності. Тому ця гексаграма каже про втечу, про свідомий відхід від діяльності на якийсь час. Тут відбувається щось подібне до того, коли ми попередньо відступаємо на кілька кроків назад перед тим, як стрибнути з розбігу. Якщо абстраговано розглядати момент цієї затримки, то природно, що в ньому, в його межах, жодна діяльність на широку руку неможлива. Тому лише малому, лише тому, хто діє в малому, тут може бути забезпечено сприятливий результат в його ситуації. Ось чому текст тут каже: «Втеча. Звершення. Малому — сприятлива стійкість».

Як на шостій рисці позначається перехід до наступної гексаграми, тобто до наступної ситуації в житті, так і перша риска є такою собі ремінісценцією — спогадом попередньої ситуації. Цей спогад символічно показаний в образі хвоста. Попередня ситуація була охарактеризована частково й діяльністю. Тут, якщо в момент необхідності утриматися від дії спогадів про попередні ситуації, за інерцією триватиме якась діяльність (хвіст), то успішного результату бути не може. Тут найважливіше стійко перебувати на тому місці, на якому ця ситуація застає людину в житті. Лише поступово ситуація може розвинутися далі, перейшовши в наступну, і лише поступово людина може отримати можливість діяти. У цьому сенсі доводиться розуміти: «Слабка риска — на початку. Не треба, щоб довелося комусь виступати».

При розгляді п’ятої риски другої гексаграми уже згадувалася символіка жовтої барви, кольору середини. Тут на другій позиції — центральної для нижньої триграми — жовта барва з’являється цілком природно. Пізніше цю другу позицію займає слабка риска, яка символізує податливість, м’якість, а ці ознаки за символікою тварин у «Книзі змін» показані коровою. Тому для того, щоб утримати бігуна на місці, тобто допомогти людині утриматися від діяльності, потрібна ознака перебування всередині, тобто відсутності діяльності. Тому і текст каже: «Слабка риска — на другому місці. Щоб утримати бігуна, потрібна шкіра жовтої корови. Тоді ніхто на зможе випустити його».

Криза, характерна для третьої позиції, тут викладається дещо своєрідно. Загалом для цієї ситуації необхідне перебування на місці, втеча від діяльності. Але в перекладі мовою ситуації кризи цю втеча можна розглянути як відомий тягар, що те ж саме, що викликає саму втечу, тобто ця риска переходить у свою протилежність. Певна річ, у цьому стані неможливо провадити якусь широку громадську діяльність. Тому тут може привести до сприятливого результату тільки самообмеження, дії в межах своєї вотчини, своєї оселі. Таким чином, пов’язаний своєю втечею втікач мимоволі потрапляє в небезпечне становище і йому краще нікуди не виходити за межі своїх, можливо, й обмежених володінь. Це показано в тексті так: «Сильна риска — на третьому місці. Зв’язаному втікачеві буде недуга, небезпека. Тримати слуг і служниць — щастя».

Четверта позиція цілком відповідає першій. Основні ознаки, необхідні для цієї ситуації, розвиваються за правильного дотримання того, що визначено на першій. Тому на четвертій позиції, де є підтримка від тієї людини, котру символізує перша риска, можна очікувати успішного результату. Але для цього треба вміти самому зупинитися і зупинитися якраз тоді, коли зміцніє вся повнота творчих сил, а те, що тут є ця повнота творчих сил, символізує горішня триграма, яка починається четвертою рискою, триграмою творчості. На таке самообмеження здатна лише людина великої внутрішньої культури та міцної волі. Ось чому текст каже: «Сильна риска — на четвертому місці. Хороше багатство. Шляхетному чоловікові — щастя. Незначній людині — нещастя».

У п’ятій рисці, зазвичай, символізується максимальний прояв цієї ситуації зовні, але саме тут уся зовнішня діяльність зводиться до відходу від проявів зовні, до того, щоб не проявляти всі свої найкращі сили зовні. Тому тут можна говорити про таку втечу, яка цілком задовільна, яка може бути з цієї точки зору щасливою. У цьому, звісно, потрібна повна стійкість. Тому в тексті сказано: «Сильна риска — на п’ятому місці. Щаслива втеча. Стійкість — на щастя».

Остання позиція, репрезентуючи певний відрив від усієї ситуації, може символізуватися якимось польотом. Оскільки тут намічаються певні особливості цієї позиції, то її можна розглядати як втечу від самої втечі, тобто перехід до діяльності. Тут це цілком доречно. Тому короткий текст каже: «Сильна риска — нагорі. Летить втеча. Нічого несприятливого».

№ 34. Да-чжуань. Міць великого

За попередній період людина може зібрати всі сили, потрібні їй для подальшої діяльності. Весь сенс цієї тимчасової затримки в діяльності, яка була позначена раніше, полягає саме в тому, щоб у спокої сконцентрувати, можливо, велику силу, необхідну для якоїсь великої справи, яка може бути здійснена в майбутньому. Під час цього спокою виробляється велика міць, яка є темою цієї ситуації, але при цьому завжди треба мати на увазі, що велика міць може виникнути лише тоді, коли людина не покладається винятково на себе, а діє спільно з колективом. Стосовно цього треба з повною стійкістю підтримувати свої зв’язки з оточенням. Тому дуже короткий текст каже: «Міць великого. Сприятлива стійкість».

Ми вже вказували на стійкість. Тут для подальшого розгляду варто взяти до уваги, що стійкість (чжен) інтерпретується постійно й як слушність. І саме з цим значенням рації, правильності доводиться рахуватися. Для розуміння образу цієї риски необхідно згадати те, що говорилося в гексаграмі № 32 щодо символіки тіла в «Книзі змін». У першу мить прояву великої потуги, про яку каже ця ситуація, передусім необхідно взяти до уваги, що стійкість (вона ж — слушність) має бути зрозуміла як об’єктивна рація, як та, що підтверджена всім оточенням людини. Бо якби, навпаки, людина розраховувала на стійкість як на свою власну перевагу, вона припустилася б помилки так само, як помилилася б, якби заспокоїлася тим, що міць її значна. Тому будь-який виступ щодо діяльності тут ще не може бути сприятливим, бо на цьому щаблі, першому моменті ситуації міці великого, потрібно лише зібрати сили для розвитку цієї ситуації на подальших етапах. Тому текст «Книги змін» каже: «Сильна риска — на початку. Міць — у пальцях ніг. Похід — до жалю. Так буде насправді».

Стійкість, що розуміється як слушність, у цій ситуації є справжньою внутрішньою суттю, що займає її особу. Саме на другій позиції ми завжди зустрічаємо максимальну ознаку внутрішніх переваг. Тому лаконічний текст тут тільки нагадує: «Сильна риска — на другому місці. Стійкість — на щастя».

Третя позиція як позиція кризи характеризується тим, що до діяльності людина вдається, не маючи достатньої сили. Хоча тут у ситуації міці великого передбачається наявність великих сил, проте справді великі сили у людини можуть з’явитися лише в тому випадку, якщо вона спирається на оточення, тобто якщо в етичному плані пов’язана з іншими людьми та з їхньою діяльністю. Позаяк третя риска є замикання в собі як протилежність виходу назовні, то тут людина не зможе розраховувати на підтримку оточення. Якби вона все ж стала діяти всупереч природній ситуації, то проявила б себе як людина, позбавлена етичних чеснот, тобто нешляхетний чоловік. І все ж, якби така людина стала діяти, то її наполегливість на цьому етапі була б жахливою. І це «Книга змін» висловлює в образі, наповненому гумором: «Сильна риска — на третьому місці. Незначній людині доведеться стати сильною. Шляхетному чоловікові доведеться загинути. Стійкість — жахлива. Коли цап буцає огорожу, то в ній застрягнуть його роги».

Для того щоб збагнути афоризм цієї риски, необхідно згадати, з чого складається ця гексаграма. У ній унизу є «творчість», тобто творчі сили, якими наповнене внутрішнє життя людини: зовні триграма «блискавка», тобто найактивніша діяльність. Саму по собі творчість, адже вона лише всередині, можна розуміти як творчість у потенційному стані. Горішня ж триграма дії характеризує вже прояви цієї творчої міці зовні. Тому нижня риска горішньої триграми, тобто перший вихід назовні, зумовлена самою ситуацією, показаною тут в образі пробитої огорожі, яку можна трактувати, лише зіставивши її з образом поперед­нього афоризму. Тут мається на увазі вихід до діяльності великого розмаху. Така діяльність може охопити великі простори. Тому тут з’являється образ колісниці як засіб пересування. І в цьому прагненні до дії зовні має бути витримана повна стійкість, яка в цьому контексті розуміється й як рація цієї дії. У тексті читаємо: «Сильна риска — на четвертому місці. Огорожа пробита. У ній не застрягнеш. Міць — в осях великої колісниці. Стійкість — на щастя. Каяття зникне».

На третій позиції зустрічається образ цапа, що буцає огорожу. Цей цап — символ неприборканої сили, яка прагне зовнішньої діяльності, не співмірної з перешкодою. П’ята позиція — найгармонійніший прояв якостей зовні, що символізується цим цапом, тому має бути тут відображена. Більше того — треба відійти від людини, замінити на протилежність, що має настати задля виправлення скоєних раніше помилок. Ось чому текст каже: «Слабка риска — на п’ятому місці. Втратиш цапа навіть за звичних обставин. Каяття не буде».

Паралельно з міццю, про яку йшлося в цій гексаграмі, в ній говорилося про прагнення проявити цю міць. У мить перерозвитку, що символізується горішньої рискою, позитивна якість, тобто потужність, відступає на задній план, і необдуманий вчинок, і прагнення до прояву зовні без достатніх сил виступають як характеристика цього моменту. Але якщо на третій позиції, яка репрезентує лише перехід до зовнішньої діяльності, це вже призводило до несприятливих результатів, то тут ця ознака може привести в глухий кут. Тут не можна очікувати нічого сприятливого. Але якщо людина в цих найнесприятливіших умовах буде ними спровокована на напруження своїх сил, а тим самим і на їхній розвиток, то, врешті-решт, вона може знайти сприятливий вихід із ситуації. Ця думка показана в тексті так: «Слабка риска — нагорі. Цап буцає огорожу і не може відступити, не може і просунутися. Нічого сприятливого. Але якщо буде важко, то буде щастя».

№ 35. Цзінь. Схід

Образ, поданий у цій гексаграмі, розшифровується з образів триграм, її складових. Тут унизу триграма, що позначає землю, а нагорі — сяйво, яке іноді інтерпретується як сонце, тобто перед нами постає картина сонця, що сходить над землею, що позначається і самою назвою гексаграми, яку ми переводимо відповідно до цього слова — Схід. Якщо порівняти цю гексаграму з попередніми, то визначається така лінія розвитку ситуації. Потрібно почати з гексаграми №31, яка втілює синтез усіх набутих раніше чеснот і сил у їхньому повному злитті, в шлюбі. Далі йшлося про необхідність підпорядкування цих сил якомусь постійному закону, після чого цей постійний закон має бути перевірений і заглиблений в самотність людини, котра на якийсь час відійшла від діяльності. Ця самотність приводить до розвитку людині такої великої міці, яка в подальшому може гарантувати сприятливу діяльність зовні. Тільки після всіх цих ситуацій може, нарешті, з’явитися така, що втілює реальний вихід назовні, символізована в образі сонця, що сходить над землею. Але в такому виході треба спрямовувати свою діяльність не тільки на свою користь, а й на користь оточенню. Тут більше, ніж деінде, має проявитися повна щедрість. Як сонце щедро роздає своє проміння всьому, так і діяльність людини має бути спрямована на користь усіх. Так діяльність може бути розшифрована, звісно, в різних масштабах, бо оточення людини може розповсюджуватися на більшу або меншу кількість людей. Але Вань І тут каже навіть про розвиток щедрості до космічних масштабів. Однак це на совісті цього коментатора, бо текст у «Книзі змін», що склався в конкретних умовах раннього феодального суспільства в Китаї, показав це в образах, які не мають ще стосунку до космічного розмаху думок. У тексті ці думки показані так: «Схід. Ясновельможному князю треба жалувати коней у великому достатку і в круговороті дня тричі приймати підданих».

На першій позиції, де ще тільки починається цей процес, виступ зовні, схід ще не позначений із повною очевидністю. Він до певної міри ще нерішучий, тому іноді нагадує навіть відступ. Відтак, можливо, що не такі чуйні люди не зможуть помітити самого виступу. І тому людина, охарактеризована в цій ситуації, може і не зустріти довіри з боку оточення. Однак вона має навчитися дивитися на таке невизнання свого сходження з боку оточуючих, як на щось буденне, і поставитися до цього з повною великодушністю. Тоді мине ця ситуація, і людина все ж отримає можливість блискучого прояву своєї діяльності зовні. Тому текст каже тут (незначні розбіжності порівняно з перекладом, вказані раніше, пояснюються тим, що тут інтерпретація подана з точки зору Вань І): «Слабка риска — на початку. Якщо, виступаючи та відступаючи, пробудеш у стійкості, буде щастя. Але не буде довіри. Але якщо поставишся до цього великодушно, то осуду не буде».

Друга позиція, як апогей внутрішнього розвитку гексаграми, вказує на перебування чоловіка в самому собі. Для такої людини, котра перебуває в ситуації сходу, перебування тільки в собі нерозривно пов’язане з певною пригніченістю. Однак, збагнувши, що ця пригніченість є тимчасовим станом, людина може продовжувати стійко прагнути свого сходження. У будь-якому разі її стійкість, врешті-решт, призведе до сприятливого результату, і це насамперед тому, що тут людина може розраховувати на підтримку зовні. За символікою «Книги змін», ця підтримка може виходити з того, хто позначений п’ятою позицією цієї гексаграми. Оскільки п’яту позицію тут займає слабка риска, яка характеризує жінку, й оскільки п’ята позиція в соціальному розрізі символізується володарем (слово «вождь» відновлене палеографічно, тут подається пізніше його розуміння), остільки тут ідеться про підтримку матері володаря. У тексті це показано такими словами: «Слабка риска — на другому місці. Якщо у виступі та пригніченості будеш стійким, то буде щастя. Віднайдеш таку велику милість від матері твого володаря».

Якщо в більшості випадків третя позиція пов’язана з кри­зою, що передує виходу назовні, то тут, де вся ситуація є виходом назовні, третя позиція позбавлена своєї характерної риски кризи як чогось негативного. Натомість тут нарешті виступає такий прояв людини в зовнішньому, який сприймається оточенням, і тому довіра з боку інших людей, яку не надали людині, котра стоїть у цій ситуації на першій позиції, тут наявна повністю. Тому текст каже лише: «Слабка риска — на третьому місці. Довіра багатьох. Каяття зникне».

Помилка, яка може бути здійснена на четвертій позиції, полягає в тому, що четверта позиція — лише підготовча до п’ятої, бо центр гексаграми — в п’ятій. При помилковому використанні четверта позиція може стати чимось на кшталт фальшивки, заміни справжнього несправжнім. Це показано в образі хом’яка. Між іншим, Вань І, аби зробити цей екзотичний образ зрозумілим, розповідає: «Колись я, тільки-но прибувши в область Мінь, побачив чоловіка, котрий продавав білого зайця. Люди, сперечаючись один із одним, хотіли купити його за 100 золотих монет, але їм це не вдавалося. Купець за деякий час вигодував дуже багато зайців, і тоді ціна на них поступово впала до одного гроша з чимось. Любителі дивацтв спробували вбити їх і зварити, але вони були такі смердючі, що їсти їх було неможливо. І сталося так, що жодна людина не купувала їх. Можна сказати, що це не білий заєць, а просто хом’як. На жаль! По суті, він — незначний щур, і шляхом одурення йому присвоїли ім’я білого зайця. Це означає, що він, не маючи потрібних чеснот, посів високе місце. Так із людьми такого штибу». Після цієї розповіді, можливо, нам здасться дивним образ, поданий у тексті: «Сильна риска — на четвертому місці. Якщо виступиш, як хом’як, то стійкість буде жахливою».

П’ята риска, репрезентуючи найдосконаліший прояв зовні, найбільше асоціюється з поданими у символіці триграмами, що складають цю гексаграму. Це сонце, що зійшло над землею, настільки сповнене сил і таке щедре, що жодна втрата і жодне придбання не можуть його засмутити. І людина, котра займає цю позицію, виправляючи всі помилки, яких припустилася у минулому, в повній щедрості дає свої сили оточенню. У тексті це відзеркалено такими словами: «Слабка риска — на п’ятому місці. Каяття зникне. Не приймай близько до серця ні втрату, ні здобуток. Нічого несприятливого».

Оскільки третя риска горішньої триграми сильна (як максимальний прояв цього сяйва зовні), найкраще характеризує ознаки сяйва, то в суспільстві несприятлива шоста позиція тут позбавлена цієї ознаки. Але це лише зовнішній прояв сяйва, абсолютно позбавлений істотності, ніби щось крайнє вийшло назовні, воно показано в образі рогів. Вони можуть бути проявом зовні, але тільки зовнішнім проявом. І ось тут змальовано образ ясності іззовні за відсутності ясності всередині. Тому сил, наявних у людини, тут може вистачити, певна річ, на якусь справу, але вона не настільки велика, як велика справа щедрості, показана на попередній позиції. Тим не менш, загалом сприятливий характер цієї позиції (звісно, тільки в контексті цієї гексаграми) показаний у тексті так: «Сильна риска — нагорі. Виставляй свої роги лише для того, щоб покарати своє місто. Таке становище жахливе, але воно — на щастя. Осуду не буде. Стійкість — до жалю».

№ 36. Мін-і. Ураження світла

При читанні «Книги змін» неважко помітити, що гексаграми слідують одна за одною за протилежністю. Так, якщо перша гексаграма суцільно складалася з сильних рисок і позначала чисту творчість, то друга — лише зі слабких рисок і репрезентувала чисте виконання. Попередня гексаграма була зображенням сонця, що сходить над землею, а ця 36-та гексаграма репрезентує образ сонця, що опустилося на землю. Цим, власне кажучи, вказується на наступний момент: на вміння також потрібної миті відступити, бо якби людина тільки виступала зовні, був би порушений правильний ритм життєдіяльності людини, перед нами виникла б загроза знищення його сяйва. Тому ця ситуація називається ураженням світла. Тут світло має зануритись у темряву, в товщу землі. Існує ще одна інтерпретація назви гексаграми, бо друге зі слів, що позначають її, має на увазі також і варвара. Якщо виходити з цього значення, то назву мін-і можна тлумачити й як «просвіту варварів», тобто сходження з культурної висоти великого рівня до людей низької культури. Обидва варіанти існують у коментаторської літературі, хоча Вань І наполягає тільки на першому. За такого сходження людина, природно, зустрічає труднощі. Але саме в труднощах, зокрема в затьмаренні, вона має залишатися стійкою, тобто завжди виступати, виходячи зі своєї слушності. Тому і короткий текст каже: «Ураження світла. Сприятлива в труднощах стійкість».

Оскільки початковою позицією для цієї ситуації було сходження світла, тобто сонця, на його висоти, то перша позиція цієї гексаграми починається з образу польоту, бо з висот своїх років опускається вниз. Тому тут краще не діяти для власної вигоди. Треба мати мужність припинити своє сходження і віднайти мужність на те, щоб у своїх діях, спрямованих на користь інших людей, витримати незгоди, бо саме в подоланні труднощів тут може бути досягнуте те, що є метою виникнення цієї ситуації. Тільки при діяльності, спрямованій саме так, людина може розраховувати на те, що особа, котра стоїть вище за неї, зверне на цю людину увагу. Тому текст каже: «Сильна риска — на початку. Ураження світла. У нього в польоті опускаються крила. Шляхетний чоловік у дорозі три дні не їсть, але йому є куди виступати, і його пан буде говорити про нього».

Ураження, характерне для цієї ситуації, тут починає діяти щораз потужніше. І потрібна дуже велика міць того, хто надає підтримку, щоб ситуація отримала успішний результат. Кінь у символіці тварин за «Книгою змін» позначає велику потугу, активну силу. Тому в тексті читаємо: «Слабка риска — на другому місці. Ураження світла. Він поранений у ліве стегно. Потрібна підтримка потужна, як кінь. Щастя».

У стародавньому китайському світогляді південь розглядалося не як ділянка, найкраще освітлена сонцем, а, з огляду на динамічність цього світосприйняття, як ділянка, де сонце починає поступово опускатися. Тому третя позиція, де найбільше дається взнаки загальна характеристика цієї ситуації (ураження світла), дає образ південного полювання. Але в цей час може виникнути перемога над великим злом, бо світло, підняте над землею, тут сходить назад до землі для того, щоб осяяти відсталих, тобто знищити їхнє зло незнання. Звісно, за такого сходження людина може відійти від своєї власної величі, цього разу знищити її, але саме про це вона не повинна перейматися, бо така її місія — сходження до відсталих. Ці думки показані в тексті таким чином: «Сильна риска — на третьому місці. Світло вражене на південному полюванні. Але знайдеться велика голова. Не можна вболівати за стійкість».

Настрій самовіддачі, жертовного відходу від своєї висоти дуже відчувається в афоризмі четвертої риски. Тут із свого власного досвіду буття людина вже виходить до іншого. Бо тут починається вже горішня, тобто зовнішня триграма. Це — настрій людини, що покидає властиве собі місце. І воно все пронизане почуттям ураження світла. Ця поразка стосується саме частини живота. Тому в тексті написано: «Слабка риска — на четвертому місці. Удар вражає ліву частину живота. Збережеш почуття ураження світла, коли вийдеш за межі будинку й обійстя».

В арсеналі китайських національних героїв є знаменитий царедворець Цзі-цзи. Це — чоловік, котрий жив у XI ст. до Р. Х., якщо вірити традиції, і був головним радником при дворі тодішнього царя. У цей час відбулася зміна династій. Цзі-цзи, незважаючи на те, що правитель нової династії всіляко намагався його, як людину, котра досягла вершин мистецтва управління державою, схилити на свій бік, усе ж вважав за краще усунутися від будь-якої політичної діяльності і, як каже переказ, оселитися на кордоні країни, десь на території сучасної Кореї. Він вважав за краще цілковиту самотність і життя серед людей чужої та менш розвиненою культури, ніж службу тому, кого він вважав узурпатором. Переказ розповідає про те, що він написав «Хун фань» (великий план). Цей твір згодом набув вельми широкої популярності. Навіть для нас (хоча авторство Цзі-цзи й не підтверджене) він становить значний інтерес як перші зачатки філософії в Китаї. Китайські автори розглядають Цзі-цзи як образ людини, котра свідомо відійшла від своєї можливої слави, віддала свої знання менш розвиненим людям, але, тим не менш, згодом була прославлена та піднесена до висот. П’ята позиція — максимальна демонстрація цієї ситуації загалом. Тому тут з’являється образ, пов’язаний із іменем Цзі-цзи. Текст каже: «Слабка риска — на п’ятому місці. Поразка світла Цзі-цзи. Сприятлива стійкість».

Остаточне завершення процесу призводить до того, що всі світлі сили світла, які були набуті в попередній ситуації, тут мають тьмяніти. Тут тільки можливий спогад того, що було в минулому славою цієї людини, але саме тут можливо найінтенсивніше зіставлення того, що було досягнуто в минулому, і того, до чого призвела необхідність в сьогоденні. Тому текст каже: «Слабка риска — нагорі. Не засяєш, а потьмянієш. Спочатку здіймешся на небо, а потім упадеш на землю».

№ 37. Цзя-жень. Домашні

Відхід від широкого прояву зовні, який характеризувався в попередній гексаграмі, приводить до ситуації, в якій людина обмежується діяльністю винятково у межах своєї сім’ї. Вона зайнята повністю лише своїми домашніми. Тому й розглядається тут серед домашніх. Однак не слід забувати, що облаштування будинку, яке базується на вдосконаленні домоправителя в Стародавньому Китаї, як це, наприклад, показано у «Дасюе» (велике вчення), є основою для наведення ладу в усьому світі. У родині значну роль відіграє жінка, так, принаймні, вважали коментатори «Книги змін». Тут ідеться про те, якою має бути жінка в сім’ї. Афоризми окремих рисок ще більше розвивають ці міркування. Тут же сказано лише «домашні». Сприятлива жінці стійкість.

На першій позиції людина повністю занурена в це замикання в межах власної сім’ї. Так і має бути. Не доведеться ні в чому каятися, якщо чоловік, залишившись у цьому обмеженому середовищі, займеться його облаштуванням. Тому текст каже тут лише таке: «Сильна риска — на початку. Замкнись та облаштуй свою оселю. Каяття зникне».

Діяльність жінки, дружини та господині, обмежена ін­те­ресами сім’ї, причому головним чином харчуванням. Образ замкнутості в межах сім’ї характеризується на цій позиції. Нікуди не треба виступати, та й нема за ким іти. Потрібна тільки та стійкість, про яку було сказано у вступі. Тому текст тут каже простими словами: «Слабка риска — на другому місці. Їй (дружині) нема за ким слідувати. А справа її в тому, щоб зосередитися на харчах. Стійкість до щастя».

Людина, котра опинилася в цій ситуації, якщо і має дія­ти, то тільки в межах своєї родини. Однак необхідно прийняти на себе відповідальність за своє обійстя, реально керувати ним. Для того щоб управляти своєю сім’єю, чоловік має бути не жорстким, але суворим. Хоча його суворість може сприйматися як щось жахливе, однак вона приводить до того, що будинок підпорядкований йому і він, прийнявши на себе відповідальність за успішне життя своєї сім’ї, веде її цілком усвідомленим шляхом. Натомість розпустити своїх домашніх, надати їм можливість чинити свавільно означає повести справи так, що згодом доведеться багато про що шкодувати. Тому в цьому випадку текст каже: «Сильна риска — на третьому місці. Коли серед домашніх суворі крики, то буде каяття в строгості, але буде і щастя. Коли ж дружина і діти базікають і регочуть, то врешті-решт буде жаль».

У результаті тієї діяльності, що планомірно контролюється главою сім’ї, й якщо ця діяльність відбувається правильно, в будинку настає достаток. Правильність такої діяльності підкреслюється близькістю цієї позиції до п’ятої крайньої межі. Тому текст тут каже лише: «Слабка риска — на четвертому місці. Багатий будинок. Велике щастя».

Чоловік має настільки зануритись у справи своєї сім’ї, що очікування якихось відзнак із боку вище поставлених людей для нього є чимось неприродним і невластивим. Однак якщо чоловік не правильно оцінює своє становище, то йому може імпонувати милість, надана згори. Це призвело б до певного зацікавлення в суспільному житті за межами його будинку, тобто дисгармоніювало б із цією ситуацією. Тому текст тут попереджає: «Сильна риска — на п’ятому місці. Цар наближається до глави сім’ї. Не бери це близько до серця. Щастя».

Тут знову виступає тема суворості, яку позначено вже в третій рисці, яка стоїть відповідно до частини шостої. Але перш за все потрібно підкреслити, що мається на увазі суворість, а не жорстокість. Жорстокість позбавлена правдивості, тоді як суворість може бути цілком правдивою. Тому текст радить: «Сильна риска — нагорі. У володінні правдою — суворість. Врешті-решт — щастя».

№ 38. Куй. Розлад

Якщо родина влаштована неправильно, тобто якщо глава сім’ї не розвиває в собі необхідних чеснот, якщо родина залишена на власний розсуд, то в ній обов’язково виникає розлад, тобто та ситуація, що розглядається тут. Цю гексаграму коментують ще й із іншого боку. Триграми, її складові, за сімейною символікою «Книги змін» позначають середню доньку та молодшу доньку, тобто двох жінок. Як кажуть китайські коментатори, в одному будинку дві жінки не можуть жити в мирі, між ними обов’язково виникає розлад. Певна річ, що в такій ситуації дещо може бути зроблене, але це — винятково незначні дрібні справи. Тому і текст каже тут про дрібні справи, які можуть бути сприятливими. З іншого боку, цей образ, незалежно від символіки сім’ї, коментатори розглядають і так: горішня триграма тут — вогонь, який може піднятися, рухатися вгору; нижня триграма тут — водойма, для неї характерний рух у глибину, тобто вниз. Таким чином, між горішньою та нижньою триграмами відбувається розрив, який найяскравішим чином показаний в ХІІ гексаграмі. Як там був розпад, так тут — розлад. Тому в тексті читаємо: «Розлади. У незначних справах — щастя».

Під час розладу найкраще — не брати в ньому участі, щоб події відбувалися природно, і, не втручаючись у них, чекати, коли ця ситуація минеться і можна буде щось зробити. Досить побачити цей розлад, і саме споглядання його та розуміння його ознак дадуть можливість спрямувати свою діяльність так, що вона не призведе до негативного результату. Так, досить побачити злого чоловіка як саме злого, для того, щоб збагнути, як краще поводитися з ним, і тим самим убезпечити себе від його дій. У цьому сенсі текст каже: «Сильна риска — на початку. Каяття зникне. Коли втратиш коня, не женися за ним. Він і сам повернеться. Побачиш злого чоловіка — осуду не буде».

Пасивна вичікувальна позиція, яку рядять зайняти тут, не виключає можливості зустрічі з вищим, бо це може статися і в такій глушині, якою є атмосфера розладу. Те, що тут ця зустріч можлива, коментатори пояснюють через образ відповідності другої позиції та п’ятої, якій властива певна м’якість та податливість у контексті цієї гексаграми, тобто якість милостивої поблажливості. У цьому сенсі доводиться розуміти афоризм тексту: «Сильна риска — на другому місці. Зустрінеш пана в закутку. Осуду не буде».

Третя позиція, розташована між другою та четвертою, схиляє людину до того, що вона звертає на них більше уваги, ніж треба. Саме тут не варто звертати увагу на дії оточення, тобто другу та четверту позиції, які, конкуруючи одна з одною, сіють цей розлад. Навпаки, якби людина звернула увагу на вплив ззовні, на сторони суперечки, це означало б, що вона зупинилася на цій позиції, тоді коли з неї потрібно зійти. Це означало б, що вона втратила можливість рухатися вперед, або, іншими словами, сама себе покарала. Для того щоб подолати це, треба вважати, що в цій ситуації сама людина невинна, не в її владі початок цієї ситуації, і тільки своєю правильною поведінкою можна досягти того, що кінець цієї ситуації буде найкращим для неї. Текст це втілює в такі образи: «Слабка риска — на третьому місці. Побачиш, що віз відтягує назад і його вола затримують. У людини в ньому обрізані волосся і ніс. Не в твоїй владі початок, але в твоїй владі кінець».

Перша позиція характеризувалася прагненням надати подіям відбуватися природним шляхом. Тому сили першої позиції не чинять жодного впливу на інші події. І чет­верта позиція, яку згідно з законом відповідностей могла б підтримати саме перша, є символом того, хто залишений у повній самоті під час розладу. Тут варто не стільки розраховувати на підтримку з боку першої позиції, скільки на зв’язок із тим, кого символізує наступна позиція. Певна річ, це розташування можна назвати жахливим, але якщо зв’язок із вищим буде правдивим, то навіть на самоті віднайдуться необхідні сили для подолання розладу. Текст каже: «Сильна риска — на четвертому місці. Розлад і самотність. Якщо зустрінеш великого мужа й якщо зв’язок із ним буде правдивим, то хоча це і жахливе становище, осуду не буде».

П’ята позиція, нарешті, сприяє тому, що намічається вихід із ситуації розладу. Тому за правильних дій не буде в чому каятися. Крім цього, п’ята позиція тут може знайти підтримку в тій людині, котра означена другою рискою. Якщо вона стоїть від цієї людини на певній відстані і дві рис­ки їх розділяють, наче перегородка, «шкіра», про яку каже текст, то все ж у силу відповідності цю перешкоду можна усунути. І найкраще за повного розвитку сил, потрібних для подолання розладу, — виступити з цієї ситуації. У цьому випадку доводиться розуміти текст: «Слабка риска — на п’ятому місці. Каяття зникне. Цей спільник прокусить шкіру. Якщо виступиш, то як же може бути осуд?»

На шостій позиції, тобто в апогеї розладу, він постає перед людиною у всій своїй повноті, у всьому своєму бруді й огиді. Якщо людина тут і опирається йому, то незабаром може переконатися, що її дії марні, бо розлад, як хибні стосунки між людьми, позбавлений субстанціональності. Така людина побачить, що це не справжні, а тому і не постійні взаємини між людьми. Тому якщо вона опирається розладу, то незабаром збагне, що її дії зайві, бо ситуація має минути сама. Тут могло б виникнути повне возз’єднання ворогуючих сторін. Але все ж сам розлад, уособлений в образі розбійника, тут ще продовжує діяти. Але вплив його такий, що в силу закінчення цієї ситуації напружена атмосфера мусить розрядитися, буцімто грозова хмара має пролити дощ. У цьому сенсі в «Книзі змін» сказано: «Сильна риска — нагорі. Розлад і самотність. Побачиш свиню, вкриту брудом. Побачиш, що біси заповнюють усю колісницю. Спершу натягнеш лук проти цього, а потім відкладеш його вбік. Якби не розбійник, був би шлюб. Якщо, виступаючи, зустрінеш дощ, то буде щастя».

№ 39. Цзянь. Перешкода

Розлади загалом є перешкодою якійсь діяльності, і тому момент перешкоди характеризується як наступна ситуація. Такі випадки розкриття однієї зі сторін попередньої ситуації в подальшій вже зустрічалися, і тому тут не доводиться дивуватися гексаграмі, яку назвали «перешкодою». Для того щоб інтерпретувати афоризм цієї гексаграми, варто згадати, що існує певна просторова символіка триграм, за якою на південному заході поміщається триграма дуй (дозвіл), тобто дозвіл якомусь попередньому напруженому станові; натомість північний схід символізується триграмою гень, яка позначає зупинку, тобто збереження. Тому в ситуації перешкоди всі сприятливі впливи можуть усунутись від вирішення цієї напруженої ситуації, особливо від стану розладу, окресленого в попередній гексаграмі. Також сама присутність сил, що впливають зовні, дозвільних сил, символізується тут в образі великої людини. Тому в цій гексаграмі, де внутрішнє життя людини характеризується нерухомістю, а зовнішнє — небезпекою, єдиний вихід зі становища вказується афоризмом: «Перешкода. Сприятливий південний захід. Несприятливий північний схід. Сприятливе побачення з великою людиною. Стійкість — на щастя».

Рух від першої позиції до шостої технічною мовою «Книги змін» називається відходом. Натомість занурення від шостої позиції до першої називається приходом, тобто приходити — означає заглиблюватися в самого себе. У цій ситуації зовнішнє символізує небезпеку. Отже, погляд у самого себе може бути зрозумілим як відомий обхід перешкоди, обхід небезпеки. У цьому сенсі розуміється й текст: «Слабка риска — на початку. Підеш — будуть перешкоди. Прийдеш — буде похвала».

За загальною символікою гексаграм, друга риска — це зображення царського слуги. Тому мова тут іде саме про нього. Він на цій позиції опиняється в ситуації перешкод. Однак оскільки ці перешкоди, як було сказано раніше, є складовими попередньої ситуації, то людина, котру символізує ця риска, не є винуватцем цих перешкод. Тому текст каже тут: «Слабка риска — на другому місці. Царському слузі — перешкода за перешкодою. Це не через нього самого».

Оскільки третя риска символізує вихід назовні, то тут «Книга змін» ще раз нагадує про необхідність відходу в свою замкнутість, як було вже зазначено на першій позиції. Тому текст тут каже лише: «Сильна риска — на третьому місці. Підеш — будуть перешкоди. Прийдеш — повер­нешся [на слушний шлях]».

На четвертій позиції, де відбувається виступ зовні, в го­рішній триграмі, яка є безоднею, небезпека перешкод відчувається з особливою силою. Тому тут подальший рух зустрічає найсильнішу заваду. Натомість відхід від цієї перешкоди для того, щоб обійти її якимось іншим шляхом, приводить до повернення до першої риски, з якою стоїть відповідно четверта. І завдяки цьому, тобто завдяки повному зануренню в самого себе, чоловік досягає можливості, по-перше, знайти собі допомогу відповідно з тими силами, які маються на увазі в основному афоризмі гексаграми, а по-друге, він має можливість знайти вихід із цієї ситуації перешкод. Тому в тексті сказано: «Слабка риска — на четвертому місці. Підеш — будуть перешкоди. Прийдеш — буде зв’язок із близькими людьми».

Оскільки п’ята позиція — це максимальний вияв ознак цієї гексаграми, то тут перешкода особливо сильна. Це — велика завада, бо вона перебуває в самій середині безодні, тобто небезпеки, того, що символізувала горішня триграма. З іншого боку, позаяк п’ята позиція взагалі є позицією сприятливою і з нею в тісному зв’язку стоїть друга позиція, яка допомагає їй, «її приятель», то текст тут каже тільки таке: «Сильна риска — на п’ятому місці. Велика перешкода. Друзі прийдуть».

Тут ще раз лунає нагадування необхідності зануритися в самого себе для того, щоб, тимчасово зупинившись на місці, обійти майбутню перешкоду. Ще раз нагадується про допомогу, що приходить зовні. Але це вже звучить тільки як нагадування. Тому в тексті сказано: «Слабка риска — нагорі. Підеш — буде перешкода. Прийдеш — будеш великим. Щастя. Сприятливе побачення з великою людиною».

№ 40. Цзе. Вирішення

Тема звільнення, вирішення, що порушена в попередній гексаграмі, тут є основною. Тут насамперед мається на увазі те вирішення, що надходить із південного заходу, про який було сказано у вступі до попередньої гексаграми. Вирішення напруженої ситуації має настати, бо жодна з ситуацій не може залишатися вічною. Таким чином, остаточний результат цієї ситуації надається все ж позитивно. Ось чому в тексті сказано: «Вирішення. Сприятливий південний захід. Якщо нема куди виступати, то коли воно [вирішення] настане, знову буде щастя. Якщо ж є куди виступати, то щастя вже вготоване заздалегідь».

Мабуть, текст тут неповний. У ньому тільки один заспокійливий вислів: «Слабка риска — на початку. Осуду не буде».

Оскільки ця ситуація є вирішенням, то необхідно довіритися саме їй. Будь-який сумнів у можливості вирішення напруженої ситуації міг би послужити тільки затримкою цього вирішення. Сумнів як результат хитрощів, що надходять зовні, символізується в образі лисиці. Цьому способу протиставлений інший — образ стріли, який символізує прямоту та неухильність, стійке впровадження початого плану. Тому текст, із одного боку, вказує на можливість сумнівів, а з іншого боку, каже про прямоту та неухильність початого руху. Те, що стріла, яка згадана тут, названа жовтою, зумовлено тим, що ця риска — друга, тобто серединна, а жовта барва — колір середини. Ця вказівка на опір сумнівам показана в тексті такими образами: «Сильна риска — на другому місці. На полюванні спіймаєш трьох лисиць. Отримаєш жовту стрілу. Стійкість — до жалю».

Третя риска мала б бути підготовкою до четвертої, але позаяк тут є можливість ухилитися від правильного шляху, тобто замість того, щоб допомогти подальшому, може з’явитися прагнення скористатися тим, що було досягнуто на попередньому щаблі. Замість того щоб виступати як носій, людина може спробувати стати вершником. Але так вона може сама накликати на себе біду. Й якщо, навіть збагнувши це, вона буде вперто діяти так само, тобто якщо буде стійкою у своєму прагненні скористатися набутими раніше силами та досвідом, то надалі на неї чекає тільки жаль. Тому текст каже: «Слабка риска — на третьому місці. Носій, а їде на іншому. Сам причиниш прихід розбійників. Стійкість — до жалю».

У цьому випадку четверта позиція в розвитку цієї ситуації головним чином вказує на поєднання необхідної тут діяльності, на ліквідацію тих шкідливих впливів, які можуть виходити з попередньої третьої позиції. Це навряд чи було б можливим, якби цю позицію взяти в ізольованому стані. Але оскільки ми маємо на увазі вказівку на допомогу сусідньої, п’ятої позиції, то в тексті сказано: «Сильна риска — на четвертому місці. Розв’яжи пута на великих пальцях твоїх ніг. Приятель прийде, і в ньому буде правда».

На попередньому щаблі вже було позначено, що від особи, котра займає п’яту позицію в цій ситуації, походить допомога попередній ситуації. Ця допомога насамперед є вчинком, позбавленим будь-якого егоїзму, тобто є моральним. Моральний вчинок властивий шляхетному чоловікові, і його діяльність тут може спричинитися до щастя. Він може приходити з усією рацією, на яку він здатен, зі слушністю та правдивістю, які впливають навіть на людей, котрі відстали від нього в своєму розвитку. У цьому сенсі текст каже: «Слабка риска — на п’ятому місці. Шляхетний чоловік — лише для нього є дозвіл. Щастя. Він володіє правдивістю стосовно нікчемних людей».

Шоста позиція тут характеризує сповнене активності прагнення до того, щоб остаточно знищити ті пута, які пов’язували людину в попередній ситуації. Так передбачається перехід до наступної гексаграми, яка називається «спад» і розуміється двояко, тобто не тільки як спад накопиченого раніше, але й як спад усього негативного, що ще залишилося на цьому щаблі. Цей негатив показаний в образі яструба, в якого стріляє чоловік. Він поставлений у сприятливі умови. Він стоїть на високій стіні, як каже текст, а висока стіна символізує тут високе розташування шостої риски. Цей постріл, однак, може бути як вдалим, так і ні, тобто перехід до наступної ситуації може бути здійснений з більшим або меншим успіхом. Тому в тексті тут ідеться про успішний результат лише в гіпотетичному сенсі: «Слабка риска — нагорі. Князю треба стріляти в яструба на високій стіні. Коли він потрапить у нього, то не буде нічого несприятливого».

№ 41. Сунь. Спад

Вирішення, якого вдалося досягнути на попередньому щаблі, спричиняє певну свободу. Але ця воля, якщо її не стримати належними імпульсами, може призвести лише до сваволі, тобто до хаосу. Для того щоб уникнути цього, важливо запровадити якісь обмеження. Але найкраще обмеження можуть запроваджуватися в тому випадку, якщо людина сама їх вносить. Вона має применшити досягнуте на попередньому щаблі. Це можливо лише, якщо людина володіє достатньою мірою внутрішньої правдивості і залишається стійкою. Образно в афоризмі «Книги змін» применшення, що мається тут на увазі, показане в пораді під час жертвоприношення зробити його обмеженішим. Річ у тім, що в деяких випадках у жертвоприношенні використовували вісім жертовних чаш. Тут «Книга змін» радить обмежитися хоча б двома. При цьому мається на увазі те, що важлива не кількість принесених жертв, а той настрій, з яким вони приносяться, тобто знову ж таки та внутрішня правдивість, яка мається на увазі на початку афоризму. У тексті це показано таким чином: «Спад. Власникові правди — початкове щастя. Осуду не буде. Можлива стійкість. Сприятливо мати куди виступати. Що потрібно для жертвоприношення? І двох [замість восьми] чаш досить».

Будь-яка особиста діяльність, тобто діяльність, спрямована на свою власну користь, тут має бути напрочуд суворим чином відведена на задній план, бо найправильніше самообмеження — це обмеження власного егоїзму. Альтруїстичні дії тут спрямовані головним чином на користь того, хто займає четверту позицію, бо це вимагається законом відповідності позиції. Але діяльність, спрямована на притлумлення свого егоїзму, має бути знову ж таки не надмірною: це має бути дуже зважене і продумане применшення тих чи інших чеснот. Важливо лише якнайшвидше зупинити свою особисту сваволю і рушити призначеним шляхом. Тому текст радить: «Сильна риска — на початку. Припини свої справи і швидше виступай. Осуду не буде. Розібравшись у справі, зменш те, що має бути меншим».

Урівноваженість, яка властива другій позиції, тут виступає провідною темою. Але також позначається й щось інше, те, що вся ситуація спаду в цьому випадку передбачає ситуацію набуття, бо, якщо зменшилися одні переваги, то міцніють інші. Врівноваженість цієї другої позиції призводить до того, що будь-який виступ із неї може спричинитися до несприятливого результату. У цьому сенсі доводиться розуміти текст: «Сильна риска — на другому місці. Сприятлива стійкість. Похід — до жалю. Додай до того, що не забираєш».

На третій позиції в цьому випадку припиняється вільний вибір діяльності, бо вона сильно визначена діями, що наближаються зовні. Тому тут афоризм у «Книзі змін» звучить радше як проста констатація факту, а не порада. Щоб розшифрувати образи, подані в цьому афоризмі, необхідно взяти до уваги таке: перші дві риски в цій гексаграмі сильніші, третя та п’ята — слабкі, тобто на п’ятій позиції в цьому випадку міняються ознаки попередніх. Таким чином, серед трьох людей, котрі згадані в афоризмі, один якісно відмінний. У цьому сенсі і кажуть, що троє позбудуться одного. З іншого боку, через відповідність між третьою та шостою позиціями тут можливий позитивний вплив шостої. Якщо взяти до уваги все сказане, то буде зрозумілий афоризм: «Слабка риска — на третьому місці. Якщо йдуть троє, то вони позбудуться одного. Якщо йде одна людина, то вона знайде собі товариша».

Та квапливість, про яку йшлося на першій позиції, адже перша позиція репрезентувала прагнення до четвертої, тут уже відступає на задній план, вона перестає бути, зникає. І поганого впливу вона не чинить, бо зменшення егоїстичного початку в діяльності людини не може призвести до поганого результату, поки це не йде лінією применшення чеснот самої людини. У цьому сенсі можна збагнути текст: «Слабка риска — на четвертому місці. Вгамуй свою квапливість. Але навіть якщо й будеш поспішати — будуть веселощі. Осуду не буде».

Передусім для розуміння цього тексту необхідно взяти до уваги те, що перші його афоризми є пізнішим додаванням у текст і потрапили сюди помилково. Справжнє місце цього афоризму — у другій позиції наступної гексаграми, де він існує і знаходить відображення в найдавнішій коментаторській літературі. Тут же, позаяк цей текст все ж утвердився і був прийнятий пізнішими коментаторами, доводиться його розглядати лише як передбачення того, що буде розгорнуте на наступній позиції. У Стародавньо­му Китаї існувало ворожіння за допомогою черепахи: черепаха — як священна культова тварина, розглядалася, як щось дуже цінне. Тому в цьому тексті, де йдеться про автоматичний прояв кращих сторін діяльності людини, вони символізуються в образі такої черепахи. Але прояв цих кращих сторін тут може бути розглянутий лише як результат планомірної діяльності з тамування егоїстичних рис характеру людини. Таким чином, лише умовно може бути допущений існуючий зараз текст п’ятій позиції, що свідчить: «Слабка риска — на п’ятому місці. Можна і збільшити те, в чому є недолік, черепахою, оракулом цінністю в десять зв’язок монет. Від його вказівок неможливо ухилитися. Початкове щастя».

Згасання егоїстичного початку приводить до того, що цілий ряд розрізнених і самостійних людей може возз’єднатися навколо єдиного центру. Звісно, в цьому разі вони втрачають свою самостійність, зате набувають чинності спільної дії. Тут знову з’являється афоризм, що стоїть уже на другій позиції. Але, крім нього, вказана ще і необхідність возз’єднання багатьох, хоча б ціною часткової втрати їхньої самостійності. Таким чином, передбачається перехід до наступної ситуації, і тут особливо помітно, що спад, який мається на увазі в усій цій гексаграмі, слугує лише перехідним щаблем до примноження, про яке буде тлумачити наступна гексаграма. Тому у тексті ми читаємо: «Сильна риска — нагорі. Додай до того, чого не забираєш. Осуду не буде. Стійкість — на щастя. Сприятливо мати куди виступати. Знайдеш стільки підданих, що вже не буде самостійних домів».

№ 42. І. Примноження

Те, про що йдеться в цій гексаграмі, вже було частково визначене в попередній. Зменшення негативних сторін сприяє примноженню позитивних. Але саме по собі таке примноження можливе лише в тому випадку, якщо злу протиставляється активне творення добра, а не просте вичікування. Тому в ситуації примноження надзвичайно важливим є збереження і дія тієї внутрішньої правдивості, що походить із попередньої ситуації. Тут сама ситуація спричиняється до того, щоб, виходячи з внутрішньої правдивості, зробити якусь серйозну та велику справу, що веде до вагомих змін. У цьому сенсі текст каже: «Примноження. Сприятливо мати куди виступати. Сприятливий брід через велику ріку».

Багато що з того, що стається в цій ситуації, було вже показано раніше. Перша позиція, яка є спадкоємицею всієї попередньої ситуації, особливо схильна до того, щоб спричинити ті великі події, про які каже основний афоризм. Твір великих дій тут є вже чимось необхідним. І лише за наявності такої діяльності, що рухається шляхом примноження не тільки своїх власних чеснот, але й усього оточення, реалізується той успішний результат, який ідеально може бути мислимий тут. У цьому сенсі текст каже: «Слабка риска — на початку. Сприяє необхідності вершити великі справи. Початкове щастя. Осуду не буде».

Той афоризм, який розглядався на п’ятій позиції попередньої гексаграми, тут опинився на належному місці. Тому, не повторюючи пояснення образів цього афоризму, що було зроблено раніше, безпосередньо тлумачимо сам афоризм. Він, щоправда, ускладнений тут ще згадкою про жертвоприношення, але воно є лише розвитком основного способу, вже розглянутого раніше. Текст тут такий: «Слабка риска — на другому місці. Можна і примножити те, в чому є недолік, черепахою-оракулом цінністю в десять зв’язок монет. Від його вказівок неможливо ухилитися. Вічна стійкість — на щастя. Царю треба проникнути — жертвами до богів. Щастя».

На користь людині може бути не лише допомога, яку їй надає хтось інший. Але, як це не дивно, і протидія, яка чиниться людині, може також бути спрямована їй на користь і на примноження її чеснот і сил, бо в боротьбі з перешкодами людина може загартувати та зміцнити свої, вже властиві їй сили. Тут позначається вплив шостої позиції, яка не стільки сприяє і допомагає третій, скільки протистоїть їй, бо в ній процес примноження вже закінчується. Але за наявності необхідної внутрішньої правдивості, при вмінні здійснювати потрібні та правильні вчинки саме ця протидія може привести людину до сприятливого результату. Вона не має приховувати свої сили, набуті на інших шляхах. Але в своїй діяльності вона повинна мати перед собою якийсь домінуючий взірець, бо її власної сили для певної своєї діяльності тут ще бракує, адже тут процес примноження ще не доведений до граничної висоти. Тому досить розлогий текст каже таке: «Слабка риска — на третьому місці. Примножуй і за посередництва нещасних подій. Осуду не буде. Якщо сам, володіючи правдою, підеш правильним шляхом, якщо скажеш про це князю і вчиниш за його вказівкою, то осуду не буде».

Ті великі події та вчинки, про які йшлося у вступі до всієї гексаграми, тут можуть бути доведені до їхньої реалізації. Одним із образів великих дій, значних і зазначених в історії, в Стародавньому Китаї розглядалося перенесення столиці. При ньому цар мав, звісно, зважати на голоси своїх васалів, і, тільки знайшовши в них підтримку, міг відважитися на перенесення столиці. Так розшифровується цей текст, в образах якого, по суті, йдеться лише про початок якоїсь серйозної справи, що зачіпає не тільки самого діяча, але й його оточення. У тексті читаємо: «Слабка риска — на четвертому місці. Якщо, йдучи правильним шляхом, скажеш про це князю, то всі за тобою підуть. Сприяє необхідності, створивши собі підтримку, перенести столицю».

Горішня триграма символізує зовнішнє, так само, як і діяльність, спрямовану назовні, тому примноження, яке мається на увазі тут, не може бути спрямовано винятково на власну користь. Тут більш ніж деінде проявляється необхідність. Спрямувати примноження на оточуючих людей, особливо на людей, котрі стоять нижче в будь-якому сенсі. Тут необхідно, як каже текст, винагородити людей. Але допомога, що надається зовні, була б лише спотворенням цієї допомоги, якби той, хто чинить милість, питав людей, котрі отримали щось від нього, про те, чи добре їм стало. Така допомога мала б корисну дію. Якщо людина може утриматися від цього і спричиняє великі дії для оточуючих безкорисливо, то, врешті-решт, це підвищує і її власні моральні чесноти. В такому сенсі текст каже: «Сильна риска — на п’ятому місці. Володіючи правдою, винагородиш серця людей, але не питай їх про це. Початкове щастя. Володіння правдою підійме і твої власні чесноти».

Характер дії цієї позиції вже був визначений при розгляді третьої позиції. Це також дії на користь і допомогу іншим, але проявляється ця допомога своєрідно, не стільки безпосереднім збільшенням їхніх чеснот, скільки наданням перешкод їхнім діям. Однак якби чоловік, котрий діє виходячи з цієї позиції, прагнув би лише ставити перешкоди, то він не опинився б на правильному шляху. Відсталість у цьому випадку була б згубною для себе самого, бо оточення сприйняло б не стільки його своєрідну виховну діяльність, скільки його суворість, що межує з жорсто­кістю. Тому текст каже: «Слабка риска — нагорі. Нічого не примножить це, а, мабуть, навіть і розіб’є. При вихованні сердець не будь відсталим. Інакше — нещастя».

№ 43. Гуай. Вихід

Для того щоб збагнути цю гексаграму, необ­хідно звернути увагу на її структуру. Тут усі рис­ки, крім останньої, шостою, сильні, а шоста, слабка риска, графічно показана перерваною. Це мож­ливість вирватися, вийти, тобто відважитися на щось. П’ять сильних рисок, розташованих знизу і до п’ятої позиції, є великим скупченням творчих сил, перед якими розступаються перешкоди. У цьому сенсі назва гексаграми, яка умовно позначена словом «вихід», має бути прийнята ще і як рішучість, як прорив, бо подальші тексти показують цей термін і з цих боків. Чому тут може з’явитися прорив? Бо будь-яке примноження, яке було визначене в попередній ситуації, якщо воно продовжує тривати, мо­же призвести до перерозвитку, тобто до відомого переходу через край. Як вода в посудині підіймається до країв і переливається через них, так і тут мова йде про великий підйом, але такий, що не затримується вже в колишній формі, а виривається з неї. Для того щоб у такій ситуації виникла велика напруга внутрішньої правдивості, будь-яке висловлювання має ґрунтуватися на ній. Тільки тоді в цьому небезпечному становищі можна знайти правильний шлях. Для того щоб знайти цю внутрішню правдивість, доведеться виходити із самого себе, промовляти від свої власної особи. Натомість якщо людина стала б, тільки користаючись з власних сил, свого оточення, агресивно наступати на інших, не піклуючись зовсім про самовиховання, то це привело б її до найнегативніших наслідків. У цьому сенсі може бути зрозумілим текст цього афоризму: «Вихід. Підіймаєшся до царського двору. Кажи правду. А якщо і з’явиться небезпека, то промовляй від свого міста. Несприятливо братися за зброю. Сприятливо мати куди виступати».

Ми бачили, що перші п’ять позицій зайняті тут лише сильними рисками. Звісно, вони символізують велику потугу, але на першій позиції ця міць ще лише на самому початку свого прояву, і тут можливий як сприятливий, так і несприятливий результат. У будь-якому разі, якщо вжити якихось дій, лише потенційно володіючи великою творчою силою, то, можливо, перемога і не буде досягнута, хоча за малих дій вона могла б бути досягнута. Якщо така людина не забезпечить собі перемоги, то це слугуватиме причиною того, що її будуть ганити. Тому в тексті сказано: «Сильна риска — на початку. Міць у передній частині пальців на ногах. Якщо виступиш і не переможеш, буде осуд».

Друга позиція передує закінченню першого етапу, який намічається в третій. Тому для другої позиції доречний образ сутінків і ночі, який згадується в тексті цього афоризму. Але якщо навіть ці сутінки та ніч викликають атмосферу страху, то все ж тут в напрочуд гармонійному образі поєднуються творчі сили, про які вже згадувалося раніше. Вони, власне кажучи, й є тим знаряддям, яким людина могла б діяти. Однак раніше було зазначено, що дія зброєю не може спричинитися до сприятливого результату. Це може дуже налякати людину. Позаяк ця позиція врівноважена та гармонійна, то «Книга змін» підбадьорює тут вказівкою на зайвий страх. У тексті читаємо: «Сильна риска — на другому місці. Боязко виголошує. В сутінки і ніч буде дія зброї. Не бійся».

Те, що було добре на попередній позиції, вже стає не­сприятливим, бо час минув. Крім цього, якщо перша позиція, як нижня в першій триграмі, пов’язувалася з обра­зами пальців на ногах, то горішня в першій триграмі, тобто третя, зв’язується з образом вилиць. По ходу самої ситуації тут дії не можуть бути сприятливими. Однак уся ситуація має бути наповнена силами, рішучістю. І тому, навіть передбачаючи небезпеку та негативний результат, шляхетний чоловік, тобто етично повноцінна людина, має відважитися на дії тут. Нехай він буде зовсім самотнім, однак має пройти через період певної руйнації, руйнування колишніх обставин і створення нових. Ми вже зустрічалися з образом дощу як розрішенням навислих хмар. Тут знову згадується цей образ, але згадується не як плідний, а як дощ, якому люди, недорозвинені етично, можуть бути неприємні. Однак оскільки він розуміє можливість, необхідність і нагальність такого становища, тому діє так, як підказують його моральні переконання, і ніхто не наважиться звинуватити його в неправоті. Текст висловлює це такими словами: «Сильна риска — на третьому місці. Міць — у вилицях. Буде нещастя. Але шляхетний чоловік зважиться на вихід. Він іде самотньо і зустрічає дощ. Якщо він і промокне, то буде прикро, але осуду не буде».

Четверта риска має своєю підставою першу в силу закону відповідності позицій. Оскільки перша риска розташована значно нижче за четверту, то вона символізується в нашому тексті в образі крижів. Перша позиція була зайнята сильною стороною. Сила розглядається в символіці «Книзі змін» іноді (наприклад, у цьому випадку) як твердість, тобто в застосуванні до людського тіла — кістки, позбавлені м’язів. Це вже допоможе нам збагнути своєрідний афоризм, приписаний цій позиції. Він поданий лише для того, щоб вказати на складність дій на цій позиції. Людина тут сама діяти навряд чи зможе, бо четверта риска — лише перехідний період до наступної, на якій, власне кажучи, й досягається можливість зважитися на той вихід, що вказується у вступі гексаграми. Також для розуміння останньої фрази цього афоризму треба взяти до уваги те, що нестійке становище людини, властиве для цієї позиції, навряд чи зможе гарантувати довірливе ставлення до неї з боку оточення. У тексті читаємо: «Сильна риска — на четвертому місці. У того, хто на крижах не має м’язів, той іде з великими труднощами. Нехай краще його тягнуть, як барана, тоді каяття зникне. Якщо почуєш ці розмови, то не повіриш їм».

П’ята, вища риска серед сильних, стоїть безпосередньо перед тим, що вона символізує, — прорив, рішучість і вихід. Вона, ця п’ята риска, має бути піднята на якомусь пагорбі. Поверхня його покрита шостою, слабкою рискою, що символізує образ м’якої трави — шпинату. Для того щоб правильно вчинити цей вихід, треба тільки зберегти ту ознаку, яка властива була і раніше, а саме вміння неухильно просуватися правильним шляхом. Тоді тільки вся ситуація може бути спрямована на успішний результат. Про це текст каже: «Сильна риска — на п’ятому місці. Пагорб, порослий шпинатом. Зважся на вихід. Хто йде неухильно, осуду не отримає».

Горішня триграма тут — дозвіл. Графічний аналіз знаку дуй дозволяє виснувати, що тут спочатку був зображений чоловік із розкритим ротом. Тому цей знак в певних контекстах має значення «промовляти», «проголошувати». Цим, звісно, пояснюється і те, що мова згадувалася у вступі, і тут, у найхарактернішій рисці горішньої триграми, знову йдеться про мову. Однак йдеться про неї не так, як спочатку, бо тут весь процес рішучості та виходу (а мова є також такою собі відвертістю, тобто виходом назовні) доходить до свого закінчення. Тому тут жодного проголошення навіть бути не може. З цього боку подана позиція перебуває в протиріччі з усім ходом цієї ситуації. І можна казати про негаразди, крім цього, саме тут позначається ситуація протиріччя, перечення. Тому порівняно короткий текст каже: «Слабка риска — нагорі. Безгласність. Врешті-решт буде нещастя».

№ 44. Ґоу. Перечення

Те протиріччя, яке помічалося на останній позиції попередньої гексаграми, тут розглядається як основна тема цієї ситуації. Тому вона і названа переченням. Але для того, щоб її правильно збагнути, а особливо для того, щоб зрозуміти властивий їй лаконічний афоризм, необхідно мати на увазі, що дуже часто, як і в цьому випадку, назва гексаграми має не одне, а кілька значень. Так, слово ґоу означає не тільки перечення, але й «царицю», що визначено як щось інше в стосунках із царем. Тому і афоризм каже про жінку. Це — час, коли, всупереч звичаям, діє не цар, а цариця, сила — на її боці. Будь-яка спроба підпорядкувати її собі може призвести до фатальних наслідків. У переносному сенсі слова тут визначається можливість концентрації всього того зла, яке виникало на попередніх щаблях і ще не остаточно подолано. На час це зло отримує можливість діяти знову. Жоден компроміс зі злом неможливий. Тому тут не варто брати дружину, котра саме в цьому контексті показана як образ цього суперечливого зла. Так і розшифровується текст: «Перечення. У жінки сила. Не треба брати дружину».

Для розуміння цього та наступного афоризмів необхідно взяти до уваги структуру всієї гексаграми. Вона є оберненням попередньої. Тут тільки нижня риска слабка, всі інші — сильні. Перша позиція, репрезентована слабкою рискою, при своєму русі вгору натикається на перешкоду у вигляді сильної другої риски, і перешкоду цю підтверджує сила всіх наступних рисок. Рух тут зупинений, наче прив’язаний до міцного гальма. Само собою, в таких обставинах дії не можуть бути сприятливі. Навпаки, врятувати становище може тільки стійке перебування на місці. Однак недалекоглядна та нерозвинута людина, хоча й слабка, все ж в силу закономірності руху, яке відзначали в русі рисок гексаграм, буде прагнути дії. Це показано в образі, далеко не втішному для такої людини. Тому в тексті ми знаходимо: «Слабка риска — на початку. Прив’яжеш до металевого гальма. Стійкість до щастя. Якщо будеш кудись виступати, то зустрінеш нещастя. Але худа свиня неодмінно буде рватися з прив’язі».

Під час будь-якого переліку дій одночасними та суперечливими є принаймні дві складові. Між ними, оскільки вони різні, і проходить межа. Але будь-яка межа є одночасно як розмежуванням, так і сполученням. Таким чином, на другій позиції, де найінтенсивніше виступають гармонійність, врівноваженість як внутрішні ознаки, може бути сказано і про той синтез, який виявляється протилежністю в період протиріччя. Риба — це образ чогось, чому не властиво бути в руках. Тут ідеться про те, що рибу спіймали. Так вперше показаний синтез сторін суперечки. В таких обставинах вкрай несприятливим може бути будь-яке відчуження. А позаяк гість розумівся в Стародавньому Китаї як чужинець, то становище гостя, тобто чогось чужого в цій позиції, було б несприятливим. Ось чому в тексті читаємо: «Сильна риска — на другому місці. В оберемку є риба. Осуду не буде. Несприятливо бути гостем».

Якщо на попередній позиції була під нею слабка перша риска, тобто не було перешкод зсередини, то тут, під третьою рискою, розмістилася друга, сильна риска, яка чинить зсередини запеклий опір. Тут, коли час дії другої позиції вже минув, подовження її дії могло розумітися лише як відсталість, що символізується в образі, вже знайомому нам, в образі кістки, позбавленої м’яса. Однак третя позиція, як позиція кризи та переходу, не може бути тривалою. Тому через неї порівняно швидко може пройти розвиток ситуації. Ось чому, врешті-решт, афоризм цієї риски каже: «Сильна риска — на третьому місці. У кого на крижах немає м’язів, той іде з великими труднощами. Небезпечно, але великого осуду не буде».

Четверта позиція розташована набагато далі від першої, ніж друга, тому тут повторюється образ другої позиції, але взятою з протилежного боку. Тут щораз більше розвивається перелік, характерний для всієї ситуації, і тому все менше і менше залишається можливостей для синтезу. Будь-який самостійний виступ, оскільки він підкреслює виключно свою слушність, тут міг бути лише возз’єднанням, що заважає справі. У тексті читаємо: «Сильна риска — на четвертому місці. В оберемку немає риби. Повстати — до жалю».

П’ята позиція розташована високо над першою, але дія її має сягати до самого низу. Ця дія через врівноваженість центральної, п’ятої позиції має бути м’якою, позбавленою будь-якого насильства. Автор дає афоризми в образі вербових гілок, гнучких, ніжних і довгих. Їм протиставляється гарбуз, як плід, що лежить на землі. Гілки верби мають вкривати гарбуз, звішуючись згори. У цьому образі вказана дія, що виходить із п’ятої позиції, тобто від максимального прояву цієї ситуації зовні, до самих глибин її змісту. Але особливо важливо при дії, що виходить із цієї позиції, задля подолання, домогтися гармонійного втілення своєї діяльності в середовище навколо людини дії. Якщо п’ята позиція схильна до прояву себе зовні, то тут цей зовнішній прояв має бути затамований, прихований. Не варто думати, що приховування своїх власних чеснот може тут призвести до поганих наслідків — до невідомості цього чоловіка. Його слава проявиться хоча б у тому, що, як каже «Книга змін», він отримає благословення згори. В такому сенсі доводиться розуміти образи тексту: «Сильна риска — на п’ятому місці. Вербою вкритий гарбуз. Затамуй свій блиск, і буде тобі послано від неба».

Завершення всього процесу перечення виступає як щось цілком непримиренне. Це — рух у різні боки, що остаточно закостенів у собі. Як роги стирчать у різні боки, так ті, хто перечать, ідуть в різні боки. Людині, котра займає цю позицію, може бути соромно, і вона може шкодувати про те, що на попередніх, сприятливіших позиціях не було досягнуто синтезу протиріччя. Але оскільки вся ситуація перечення тут приходить до кінця і передбачається перехід до наступної, до її протилежності, остільки «Книга змін» дає тут заспокійливий афоризм: «Сильна риска — нагорі. Перечення — це роги. Жаль. Але осуду не буде».

№ 45. Цуй. Возз’єднання

Ми мали нагоду неодноразово переконатися в тому, що гексаграми в «Книзі змін» одна за одною йдуть за принципом протилежності. Так і в цьому випадку після перечення як розрізненості йде гексаграма, що означає возз’єднання. Воно, власне кажучи, позначалося вже як внутрішня ознака в попередній ситуації. Тут возз’єднання стає основною темою цієї ситуації. У Стародавньому Китаї цар розглядався як живий представник всіх батьків, тобто попередніх царів. В такому стосунку антитеза живого та мертвого й використана в цьому афоризмі. Та тут говориться не тільки про антитезу, але також і про возз’єднання цих протилежностей. У цьому ж сенсі доводиться розуміти і зустріч із великою людиною, про яку каже текст. Оскільки тут кажуть про возз’єднання загалом, у всіх його можливих варіантах, то дається вказівка на возз’єднання як на серйозну та велику справу, для якої потрібні великі жертвоприношення. Якщо всього цього дотрималася людина, то сприятливість його дії, хоча б вона було і великою, гарантується сама собою. У тексті читаємо: «Возз’єднання. Звершення. Цар підходить до власників храму (до духів пращурів). Сприятлива зустріч із великою людиною. Сприятлива стійкість. Необхідно велике жертвоприношення, тоді — щастя. Сприятливо мати куди виступати».

Правда як відображення дійсності народжується в син­тезі. Оскільки тут, на першій позиції, лише намічається можливість синтезу, то правдивість тут не може бути доведена до краю. Завдяки цьому і результат діяльності, побудованої на такій неповній правдивості, може бути як гармонійним, так і негармонійним. Якщо результат діяльності призведе до хаосу, то людина може лише скорботно відгукнутися про це. Натомість, якщо результат приведе все ж до возз’єднання, то воно буде досягнуте. У будь-якому разі страх у такій діяльності міг би тільки зашкодити людині. Тому «Книга змін» радить: «Слабка риска — на початку. Якщо будеш правдивим, але не до кінця, то може виникнути як розгубленість, так і возз’єднання. Тоді відгукнешся, але всі відразу зберуться і буде сміх. Не бійся. Якщо підеш, осуду не буде».

Возз’єднання може виникнути і при пасивності однією зі сполучних сторін. Вона може бути лише захоплена. Але навіть і це може гарантувати успішний результат. А якщо цей результат буде сприятливим, то він вимагатиме лише невеликих жертв, бо не в кількості жертв справа, а в тій правдивості та пошані, з якими приноситься жертва. У цьому сенсі текст каже: «Слабка риска — на другому місці. Даси себе захопити, буде щастя. Осуду не буде. Якщо ти правдивий, то це сприяє необхідності принести навіть малу жертву».

Процес возз’єднання може проходити і неправильно, він може призвести до жалю. І саме ця можливість віддзеркалена в третій позиції кризи. Позаяк на ній не закінчується процес, то з неї й потрібно виступати. Це найкраще, що може бути зроблене, але навіть і тоді людина може пошкодувати, що пропустила найсприятливіший момент — попередню другу позицію. Тому в тексті сказано: «Слабка риска — на третьому місці. Возз’єднання та зітхання. Нічого сприятливого. Якщо виступиш, осуду не буде, а буде лише невеликий жаль».

Аж ось момент кризи минув, і вперше перед людиною виникає можливість справжнього возз’єднання. Певна річ, цей момент охоплений переживанням щастя. Тому лаконічний текст каже: «Сильна риска — на четвертому місці. Велике щастя. Осуду не буде».

Те щастя, яке відчувається на попередньому щаблі, мо­же бути силою, що притягує до себе всіх оточуючих. Тому в цій ситуації всі можуть прагнути не до тієї людини, котра займає головну, п’яту позицію, тобто до того, хто є но­сієм возз’єднання зазвичай, а до його предтечі — людини, котру символізувала четверта риска. Тому до головного носія принципу возз’єднання може бути проявлена певна недовіра. Однак ця недовіра не має його бентежити. Чоловік повинен від самого початку і довічно залишатися стійким, бо йому, котрий пройшов через досвід попереднього щабля, відомо, що тяжіння до предтечі є лише перехідним етапом, лише частиною шляху, який проходять усі, хто прагне до возз’єднання саме з ним, хто стоїть на п’ятій позиції. Тому «Книги змін» тут тільки констатує: «Сильна риска — на п’ятому місці. Возз’єднання у того, хто займає престол. Осуду не буде. Якщо все ж немає довіри, то будь від початку і навіки стійким, тоді каяття зникне».

Ситуація возз’єднання є сприятливою, але на шостій позиції вона добігає свого кінця, це може бути пережито людиною, як велике горе. Вона може віддатися плачу, описаному в «Книзі змін» у найреалістичніших рисах. Але подальша ситуація також сприятлива. Тому «Книга змін» втішає: «Слабка риска — нагорі. Скарги, стогони і сльози — до нежиті. Осуду не буде».

№ 46. Шен. Підйом

На попередньому щаблі було досягнуто возз’єднання всіх сил. Тут позначається результат цього возз’єднання. Сам образ гексаграми вказує на зростання, що є результатом возз’єднання всіх сил, бо тут в низу гексаграми ми маємо триграму сунь, яка символізує дерево, вгорі маємо триграму кунь, що символізує землю. Так вказується образ дерева, яке, зібравши навесні всі свої сили, пробивається крізь товщу землі та росте. Уже в цьому русі дерева подано вказівку на можливість розвитку і вказано напрямок цього розвитку, тобто вгору. Також завдяки такому руху вгору тут досягається можливість прояву, але тим самим і можливість побачити більш розвинуту і високопоставлену людину. Тому турбуватися тут про можливість бути покинутим не доводиться. І текст, попереджаючи про відсутність якоїсь небезпеки, згадує ще тільки про те, що похід на південь — до щастя. Південь розглядається, як місце, де сонце досягає свого максимального апогею, а тому — як місце прояву загалом. Тому в тексті читаємо: «Підйом. Початкове звершення. Сприятливе побачення з великою людиною. Не сумуй! Похід на південь — на щастя».

На самому початку процесу підйому, який є, звісно, важливим моментом, необхідне тільки одне — повністю усвідомлювати те, якими будуть умови підйому й як його здійснювати. Тому текст тут, зазначаючи лише безумовно позитивний хід процесу, каже: «Слабка риска — на початку. Якщо можеш, піднімайся. Велике щастя».

Уміння підійматися правильно — це найголовніше вміння, яке є іншою формою внутрішньої правдивості, що позначається на другій позиції. При підйомі зовсім несуттєво, скільки жертв людина покладе на цей підйом. Істотне лише правильне його проведення і неухильний рух угору. Текст каже тут: «Сильна риска — на другому місці. Будь правдивим, і тоді це буде сприяти принесенню незначною жертви. Осуду не буде».

Уже сам образ горішньої триграми, наступної перед третьою позицією, може бути ключем до розшифрування цієї третьої риски. Всі три лінії горішньої триграми перервані посередині. Це символізує порожнечу. З іншого боку, ця триграма позначає місто, бо місто є одним із здобутків землі, тобто триграми кунь. Тому тут ідеться про порожнє місто. Але образ порожнього міста розуміється і в переносному сенсі, побічно вказуючи на марність підйому, якщо обмежитися підйомом тільки на цьому щаблі. Це ясно, якщо взяти до уваги третю позицію як позицію кризи. Ось чому в тексті знаходимо лише таке: «Сильна риска — на третьому місці. Підіймаєшся в порожнє місто».

На цій позиції горішня триграма, що по суті позначає землю, розглядається за допомогою іншого способу — способу гори Ци. Сама назва «гора Ци», незважаючи на критичні зауваження Наїто, нас бентежити не може, бо ми відносимо укладення «Книги змін» не до традиційної дати, а до пізнішої, коли вже образ знаменитої гори Ци міг потрапити в текст. Тут образ підйому показується також за допомогою гори, але цей підйом цілком позитивний; про нього текст «Книги змін» згадує двічі як про те, що дає щасливий результат. Може здатися дивною поява на четвертій позиції образу царя, бо швидше можна було б очікувати цей образ на п’ятій позиції. Однак тут, як вказує Вань І, мається на увазі діяльність царя, адже вона проявляється в його наближеному. Діє, власне кажучи, не наближений, але для оточуючих вся діяльність зосереджена на ньому. В такому сенсі можна збагнути текст: «Слабка риска — на четвертому місці. Царю треба проникнути до гори Ци. Щастя. Осуду не буде».

На п’ятій позиції досягається максимальна точка підйому. Тут необхідно, як внутрішня ознака, тільки стійке збереження своєї позиції, і вже це одне може спричинитися до сприятливого результату. Але обмежуватися ним означало б не виконувати всього того морального боргу, який стоїть перед людиною, котра займає цю позицію, бо діяльність, спрямована на свій власний добробут, каже про тих людей, котрі стоять, можливо, на нижчих щаблях, що й для них також ситуація підйому цілком дієва. Тому треба розуміти, що підйом відбувається сходами, і, незважаючи на всі розходження цих щаблів, та людина, котра в силу життєвих умов опиняється на п’ятій позиції ситуації підйому, має надавати максимальну допомогу всім, хто, можливо, і, не помічаючи його, рухаються вгору. У цьому сенсі розшифровується в коментаторській літературі текст: «Слабка риска — на п’ятому місці. Підйом сходами. Стійкість — на щастя».

Возз’єднання всіх сил розглядається настільки повним, що навіть на шостій позиції цієї ситуації не перестає позначатися підйом. Правда, характерна риска на шостій позиції позначається лише в тому, що зовнішній прояв ознаки цієї ситуації загалом тут опинився на задньому плані. Крім цього, висота шостої позиції, що втілює максимальну висоту будь-якої гексаграми, проявляється в образі підйому, що минає уваги, але все ж це підйом. І в силу зазначеної раніше сукупності потуги, набутої на попередній позиції, тут текст каже навіть про безперервно стійке збереження цього підйому. Тому в тексті читаємо: «Слабка риска — нагорі. Підйом ховається з вигляду. Він буде сприятливий через безперервну стійкість».

№ 47. Кунь. Виснаження

Скільки б не проявлялося сил у попередній ситуації, але все ж це якийсь обмежена кількість, бо ці сили не безмежні, тому рано чи пізно в підйомі вони будуть вичерпані. Ось чому підйом із повною необхідністю призводить до виснаження. Але в цьому виснаженні необхідно не стільки констатувати сам факт виснаження сил, скільки необхідно вказати можливий вихід із цієї ситуації, бо, як і будь-яка інша, вона не може бути вічною. Вже це одне вказує на можливість розвитку, яке технічною мовою «Книги змін» називається звершенням. Звісно, для подолання цієї ситуації людина має бути досить розвинута, як каже «Книга змін», це велика людина. Тільки для неї можливий успішний результат. Нехай її діяльність у цьому стані і викличе плітки, бо не всім із оточення буде зрозуміла її діяльність, — цим балачкам усе ж надавати значення не варто, бо тут людина може покладатися тільки на себе. Тому текст каже: «Виснаження. Звершення. Стійкість. Великій людині — щастя. Будуть плітки, але вони малі. Осуду не буде».

У цій ситуації все оточення прагне, щоб стійкості, зазначеній в загальному, афоризмі, були встановлені завади. На першій позиції це вже дає себе відчути. Щоб вказати, що ця позиція не сприяє стійкій діяльності, що надходить від самої людини, тут ідеться про те, як незручно сидіти на пеньку. Більше того, тут вказується і шлях, що пролягає через похмуру долину, а також вказується на самотність, на яку приречена в цій ситуації людина. Якщо тут текст каже про три роки такої самотності, то образно вказує на три перші позиції, зайняті триграмою — безодня або небезпека. Мабуть, на цій підставі тут з’являється образ похмурої долини, що розуміється як безодня. У цьому сенсі можна збагнути текст: «Слабка риска — на початку. Сидіння утруднене на пні. Увійдеш в похмуру долину. Три роки не будеш нічого бачити».

Врівноваженість, характерна для другої позиції, репрезентується тут певною стійкістю перебування на ній. Крім цього, її зв’язок з п’ятої позицією проявляється в образі дару, що надходить від п’ятої позиції, тобто, по суті, від людини, котра займає п’яту позицію, дару, принесеного її посланцем. У такому стані, коли людина може в своїй врівноваженості не піти зі свого місця, в стані, коли отримано послання від вищого, їй, звісно, краще не починати жодних великих справ і зачекати, поки не зміниться вся ситуація. Тут людина може лише служити чомусь, що вона вважає вищим за себе. Ця служба мислиться авторами «Книги змін» як якась культова дія — жертвоприношення. Тому текст цього афоризму звучить так: «Сильна риска — на другому місці. Перешкоди з вином та їжею. Раптом прийде людина в червоних наколінниках. Сприятливо приносити жертви. Похід — до жалю. Осуду не буде».

На третій позиції позначається вплив наступної четвертої, яка зайнята сильною рискою. Ця сильна риска, як така собі фортеця, показана в образі каменю, що загороджує шлях. Тому рух подальшого розвитку на цій позиції утруднений. Якби людина на цій позиції повернулася назад, то натрапила б на стійкі, непохитні сили першої позиції, яка, звісно, не сприяє такому поверненню. Таким чином, людина тут поставлена в украй скрутні обставини не може рухатися ні вперед, ні назад. Також відсутня відповідність із шостою позицією. Це показано в образі самотності людини, котра, повернувшись додому, не знаходить своєї дружини. У тексті читаємо: «Слабка риска — на третьому місці. Спіткнувся об камінь. Ухопився за терен і шпичаки. Увійдеш у власну оселю, але не побачиш своєї дружини. Нещастя».

Стійкість, яка була позначена як характерна риска першої позиції цієї гексаграми, показує, що людина, котра зай­має першу позицію, і йде на допомогу тому, хто займає четверту позицію, все ж рухається повільно. Далі третя риска, яка охарактеризована достатньо похмуро, може служити тим металевим візком, про який каже текст, й спричиняє утруднення. Однак тяжіння четвертої риски до п’ятої, тобто прагнення вперед, тут настільки сильне, що, незважаючи на жаль про згаяний час, все ж справа може бути доведена до потрібного результату. Ось чому в тексті читаємо: «Сильна риска — на четвертому місці. Прихід дуже повільний. Утруднений через металевий візок. Жаль. Але справу не доведеш до кінця».

Рух уперед на п’ятій позиції в цьому випадку ускладнений виснаженням сил, що характеризує шосту. Рухатися вперед тут неможливо. Людина, котра прагнула б рухатися вперед, тут була б страчена, їй би відрізали ніс як ту частину тіла, що попереду. Стояти на місці тут також не можна, бо перша позиція (базовий фундамент) характеризувалася б як незручна для перебування на ній. Коли людина все ж хотіла б зупинитися на цьому фундаменті, то це було б те ж саме, якби її піддали тортурам через відсікання ніг. Розраховувати на допомогу другої позиції тут також не випадає, бо вона така, що їй самій має бути надана допомога. Ми бачили, що людині, котра займає другу позицію, вирушив на підмогу посланець у червоних наколінниках. Таким чином, становище здається безвихідним. Єдине, на що можна розраховувати, — це на те, що п’ята позиція вже близька до закінчення всього процесу і може поступово настати радість від його закінчення. Ця радість вказана вже в горішній триграмі, яка позначає саме її. Але тут можна розраховувати лише на допомогу ззовні, як вважали коментатори «Книги змін», і тому тут ідеться про необхідність жертвоприношень. Загалом текст каже: «Сильна риска — на п’ятому місці. Страчуючи, відріжуть ніс і ноги. Будуть завади від людини в червоних наколінниках. Проте тихенько настане радість. Сприятлива необхідність приносити жертви і моління».

Шосту позицію тут зайняла слабка риска. Вона показана в образі заростей. Якщо зарості можуть сприйматися як щось слабке, м’яке, то все ж, коли їх набирається достатня кількість, вони можуть стати вагомою перешкодою до руху вперед, і можуть завести людину в глухий кут. Побачивши, що не сила, а слабкість заважає йому рухатися вперед, людина може дуже здивуватися. Вона може вирішити, що будь-який рух спричинить поганий результат. Однак така думка була б лише помилкою, бо тут, нарешті, потрібно знайти в собі сили для того, щоб остаточно звільнитися від цієї ситуації виснаження. Тому в тексті сказано: «Слабка риска — нагорі. Виникнуть труднощі в заплутаних заростях. У нестійкості вигукнеш: «Рух до каяття». І буде каяття. Але похід — на щастя».

№ 48. Цзін. Криниця

У попередній ситуації всі висхлі сили мали бути знову віднайдені. Але знаходити їх в оточенні було неможливо, бо саме оточення, сама ситуація характеризувалася виснаженням сил. Тому вихід із попередньої ситуації (тобто те, що відбувається на цьому етапі) може бути знайдений лише в тому випадку, якщо пошуки сил будуть спрямовані всередину для виходу з попередньої ситуації. Нікуди не треба за ними вирушати, а треба шукати їх у собі. Іншими словами, такий стан справ має набути образу, який з одного боку має лише внутрішню рухливість. І автори «Книги змін» знайшли цей образ, коли говорили про криницю. Справді, криницю не переносять із місця на місце, але в ній може перебувати і спадати вода, що дає життя. Ось чому тут бачимо ситуацію, яку називають криницею. Однак образ колодязя такий, що в ньому ніколи не можна бути впевненим у можливості набуття тих сил, які були втрачені в минулому. Є багато різних обставин, завдяки яким вода в криниці може бути, або не бути, а якщо вона й є, то буває непридатною для пиття. Словом, далеко не завжди в ньому може виявитися потрібна вода. Надалі, якщо навіть криниця — повна води, іншими словами, якщо людина знаходить у собі ці сили, то перед нею постає ще й питання, як виявити зовні ці сили, образно кажучи, як витягти воду з колодязя. Уже на самовиявлення сил, своєю чергою, потрібні сили, тобто, іншими словами, мотуз і цеберко для того, щоб зачерпнути воду з колодязя. У цьому образі для людини також можуть виникнути труднощі. Тому повчальний текст каже таке: «Криниця. Міняють міста, але не змінюють колодязь. Нічого не втратиш, але нічого і не набудеш. Підеш і прийдеш, але колодязь залишиться криницею. Якщо майже дістанеш воду, але ще не вистачає мотузки, або якщо розіб’єш цеберко — нещастя».

Нижча перша позиція образно виражається в самому дні криниці. Дно вкрите мулом, м’якість якого символізується слабкою рискою. Якщо в колодязі немає нічого, крім мулу, а на першій позиції ні про що інше говорити ще не можна, то ясно, що така криниця, — це старий, запущений, висхлий колодязь. Але на цій позиції триває ще вплив попередньої. У такого старого колодязя не тільки немає людей, а й тварини обходять його. Ось чому в тексті сказано лише: Слабка риска — на початку. У криниці мул — нею не прогодуєшся. При запущеному колодязі не буде живності».

На другій позиції криниця ще недостатньо глибока, якщо в ній і є вода, то вона впала настільки, що навряд чи її можна зачерпнути, якби навіть вистачило мотузки. Вода настільки мілка, що риба просвічується крізь неї. Так текст каже про те, що сил, які можуть бути тут поновлені, ще недостатньо для того, щоб спричинити дію за їхньою допомогою. Крім цього, підготовка до прояву цих сил тут ще недостатня, тобто в цій підготовці занадто багато залишилося від колишнього стану, від стану виснаження. І це показано в образі старої розбитої діжки. У тексті сказано: «Сильна риска — на другому місці. Вода в колодязі падає. Просвічує риба на дні. Діжка ж стара, і вона тече».

Якщо на третій позиції сил вже накопичилося стільки, що їхню наявність можна висловити в образі очищеної криниці, то, позаяк ця позиція є лише перехідною й оскільки людина, котра займає її, не може привернути до себе увагу інших, то тут ідеться про те, що навіть такою очищеною криницею люди не користуються. Отже, тому, хто чистить криницю таким чином, тобто тому, хто для себе накопичив достатню кількість сил, але цієї кількості ще недостатньо для допомоги іншим, тому це становище приносить великий смуток. Справді, можна ж було б скористатися його силами, але ці сили мають бути спочатку ще виявлені. Якби вони були очевидні для всіх, то, певна річ, це могло б спричинитися до добробуту не тільки самої людини, але й її оточення. Однак тут цього прояву ще немає. Тому текст каже: Сильна риска — на третьому місці. Криниця очищена, але з неї не п’ють. У ній скорбота моєї душі. Адже можна було б черпати з неї. Якби цар був освічений, то всі досягли б свого добробуту».

Аж ось минула криза, і залишається лише те, що завойоване під час неї. Сили зібрані, образно кажучи, криниця вже давно остаточно очищена. Отже, можна починати за допомогою цих сил сприяти оточенню. Тому текст «Книги змін» тут лаконічний: «Слабка риска — на четвертому місці. Колодязь облицьований черепицею. Осуду не буде».

На позиції максимального прояву характерних рисок цієї ситуації, тобто на п’ятій позиції, ми знаходимо просте констатування факту: «Сильна риска — на п’ятому місці. Криниця чиста, як холодний ключ. З неї п’ють».

Тільки на попередній позиції було досягнуте те, що є основною метою всієї цієї ситуації. Тому на шостій позиції процес, незважаючи на його тенденцію до згасання, має бути підтриманий. Якщо криниця відкрита і з неї черпають воду, то треба стежити хоча б за тим, щоб її не закрили. При цьому треба пам’ятати, що образ колодязя і його води є тільки образом, а мова йде, власне кажучи, про ті внутрішні сили, які людина мала б зібрати в собі на цьому етапі для своїх подальших дій. Тому образ криниці є лише тут, в самому ж тексті це розшифровується як внутрішня правда, тобто як сила істини, усвідомленої людиною. Тому текст каже: «Слабка риска — нагорі. З криниці черпають воду. Не закривайте її. Той, хто знає правду, має щастя».

№ 49. Ге. Зміна

У попередній ситуації ми зустрічали два боки одного і того ж: нерухомість криниці і рух, що відбувається в ній. Це рух, що відбувається в самому колодязі, іншими словами, рух всієї накопиченої внутрішньої сили, тобто внутрішньої правди, про яку йшлося на останній позиції попередньої ситуації, тут може служити висхідною точкою для подальших міркувань. Нехай криниця і не змінюється, але її повнота змінюється. Таким чином, попередня ситуація перебуває на межі двох: перед нею знаходимо виснаження як відому зупинку в динаміці сил; після неї ж знаходимо зміну, тобто нарешті настає оновлення зниклих раніше сил. Сам образ гексаграми найлегше розшифровується з її назви. Якщо його й тлумачать, як зміну, то це далеко не єдине його значення, а перше його значення — шкіра, скинута змією. Таким чином має бути скасована попередня форма, що вже зжила себе, і мала б бути знайдена нова форма для прояву знову накопичених сил. У певному сенсі тут момент нового початку творчості. Тому тут цілком повторюється той афоризм, який стояв першим у всій «Книзі змін» як характеристика творчого процесу. Тут маємо й імпульс до буття, його розвиток, те, що називається «початковим чином», і його визначення в ньому, і стійке буття створеної речі, тобто те, що розуміють під словами «сприятлива стійкість». Якщо в попередній діяльності і були якісь помилки, то тут, при повторному та новому акті творчості, настає виправлення всіх попередніх помилок, бо все діється заново. У цьому сенсі не може бути каяття про минуле, тут воно не може настати. Але все це людина може реалізувати правильно тільки в тому випадку, якщо до останнього дня збереже в собі ту внутрішню правду, вказівкою на яку закінчилися афоризми попередньої ситуації. Ці думки показані в такому афоризмі тексту: «Зміна. Якщо до останнього дня будеш сповнений правди, то буде початкове звершення і сприятлива стійкість. Каяття зникне».

Текст цього афоризму побудований на грі слів, на якій було наголошено раніше. Йдеться, звісно, про зміну, але вона показана за допомогою образу шкіри. Якщо тут ідеться про зміцнення сил, набутих на попередньому щаблі, то вони мають бути зміцнені, власне, самим фактом зміни, через гру слів, яка не перекладається українською, за допомогою шкіри. Але позаяк перша позиція ще не виявляє всіх сил, характерних у нижній триграмі й які знаходять свій прояв лише на другій позиції, оскільки на неї тут вказує образ, який ми вже неодноразово розбирали, — образ жовтої барви. Те, що він стосується другої позиції, підкреслюється ще й тим, що слабка друга риска показана в образі корови. У цьому сенсі і може бути зрозумілим афоризм, який без коментарів у нашого читача міг би викликати лише посмішку: «Сильна риска — на початку. Для зміцнення застосуй шкіру жовтої корови».

Друга позиція, яка є внутрішньою демонстрацією ознак усієї ситуації, є такою собі максимальною підготовкою до зовнішньої діяльності, але це ще не сама діяльність назовні. Тому тут згадується про те, що має настати після закінчення дня, тобто вказується на ту правду, яка впродовж цієї ситуації має супроводжувати людину до кінця її днів. Але якщо ця ознака існує, то подальший рух може бути тільки щасливим. Ось чому текст каже тут: «Слабка риска — на другому місці. Лише після закінчення дня проводь зміну. Похід — на щастя. Осуду не буде».

Після періоду виснаження всіх сил і лише внутрішнього накопичення їхня наявність у людині може бути ще не виявлена зовні, і тому навряд чи оточення може мати причини довіряти наявності цих сил, тобто внутрішньої правди. На перших двох позиціях люди не зможуть визнати наявність цих накопичених у попередній ситуації сил. Лише на третій позиції, як каже «Книга змін», лише після того, як тричі мова торкнеться змін, тобто оновлення, може бути досягнута певна довіра. Певна річ, що такий стан людини, коли після довгих промов вона може завоювати довіру до себе, вона сама може пережити важке становище, і в такому стані депресії навряд чи зможе діяти сприятливо. Тому текст каже: «Сильна риска — на третьому місці. У зміні мова тричі торкнеться її, і лише тоді до неї з’явиться довіра. Похід — до жалю. Стійкість — жахлива».

Усе те, що склалося як результат вчинених раніше дій, визначено долею, що діє як якийсь незмінний закон, але незмінність його дуже відносна, бо рано чи пізно настає час активного втручання — якщо не в своє минуле, то в своє майбутнє. І завдяки йому людина досягає можливості переробити свою долю. Звісно, для цього вона має справді накопичити багато особистих сил. Вона мусить переплавити свою долю. І образ переплавки, який тут згадується, коментатори пояснюють тим, що горішня триграма, в яку ми вступаємо на цій стадії, триграма дуй, символізує метал, під яким діє триграма лі — вогонь. Завдяки такій переплавці і переробці своєї власної майбутньої долі будь-яке каяття в неправильних вчинках, що були у минулому, відпадає. Ось чому в тексті читаємо: «Сильна риска — на четвертому місці. Володіючи правдою, зміниш долю. Щастя. Каяття зникне».

При максимальному виявленні новацій на п’ятій позиції «Книга змін» вказує образ рухливий і сильний у своїй діяльності зовні, образ тигра, що весь час рухається. Але це тільки образ, бо, по суті, мова тут іде про людину, сповнену великих внутрішніх сил, які для неї в усій її діяльності настільки переконливі, наскільки вони переконливі і для оточення, тому вона може в усій своїй діяльності виходити з них самих і не чекати якихось прогнозів, вказівок ззовні тощо. Ось чому в тексті сказано: «Сильна риска — на п’ятому місці. Велика людина рухлива, як тигр. І до ворожіння він уже знає правду».

Перерозвиток мінливості та рухливості приводить ли­ше до зовнішнього підтвердження змін. По суті, зміна вже досягнута, і лише за інерцією саме зовнішнє в ній продовжує ще діяти. Якщо при максимальному прояві зміни йшлося про рухливість тигра, то тут вибрана тварина, схожа на тигра, але позбавлена його сили. Тут мова тільки про рухливість барса, але і вона, залишаючись, проте, рухом, можливістю зміни, може бути притаманна лише внутрішньо розвинутій людині. Людина ж, не розвинута етично, нікчемна, здатна лише на суто зовнішнє підтвердження зміни. Вона може змінювати не більше, ніж «вираз свого обличчя». Якщо вона запропонувала б виступити зовні, ніяк себе не проявивши, то такий виступ призвів би лише до нещастя. Краще їй залишатися тим, ким вона є, і працювати над подоланням зміни своєї суті. Внаслідок цього текст каже: «Слабка риска — нагорі. Шляхетний чоловік рухливий, як барс. У мізерної людини змінюється обличчя. Похід — до жалю. Стійке перебування на місці — на щастя».

№ 50. Дін. Жертовник

Образу динамічної зміни протиставляється тут щось статичне. Триножний жертовник — ось образ цієї ситуації. Його триноги гарантують стійкість; так після динамічного моменту настає статичний. Але тут справа дещо складніша, і образ цієї гексаграми треба розглянути і з інших боків, аби зробити зрозумілим текст. Якщо в попередній гексаграмі ми згадували в коментарях до четвертої позиції переплавку, то тут цей жертовник з’являється як знаряддя переплавки, як той тигель, в якому плавиться метал. Образно це показано в тому, що внизу маємо триграму сунь, що символізує дерево, яке розуміється тут як паливо, а нагорі маємо триграму лі, яка позначає вогонь, що виникає з цього палива. Тут показана дія вогню на нагрітий ним тигель, і всередині тигля в розплавленому металі проявляється дія вогню, як жар. У цій переплавці позначені подальші і нові шляхи розвитку всіх ситуацій. Але тут поки що береться лише стійкий момент самої переплавки. У цьому сенсі жертовник розуміється, як стійкість. Цей образ показаний у контекстах афоризмів при окремих рисках. Загальний же афоризм тут украй короткий, він каже тільки про початок нового періоду і про можливість подальшого розвитку та звершень. Крім цього, необхідно сказати, що текст тут, мабуть, зазнав значного псування, бо в різних виданнях «Книги змін» тут знаходимо різні тексти. Філологічно критичний вибір тексту зроблений у критичному перекладі. Тут же, позаяк ці коментарі будуються головним чином на роботі Вань І, ми дотримуємося його видання. Так, у його виданні читаємо: «Жертовник. Початкове щастя. Звершення».

Основна особливість першої позиції в цьому випадку полягає в тому, що вона, з одного боку, приходить на зміну попередній ситуації, яка має бути цілком відкинута, а з іншого ж боку — в тому, щоб прагнути до вищих щаблів, тобто до подальшого розвитку ситуації. Тому тут ідеться про те, що жертовник перекинутий догори ногами. Природно, що при цьому залишки колишніх жертв із нього випадають. Так само має випасти все, що є залишком попередніх помилок. Але по цих залишках минулого можна судити і про якість цієї ситуації. Так, тут повторюється думка, яка не раз зустрічається в стародавніх китайських текстах (наприклад, «Дао Де Цзін»), що «за сином пізнається мати». Оскільки тут передбачається подальший розвиток, який можливий саме завдяки очищенню від залишків попередніх помилок, то тут ідеться про успішний результат цієї позиції. Ці образи в тексті показані так: «Слабка риска — на початку. Жертовник перекинутий догори ногами. Вигнання сприяє занепаду. Наложницю беруть заради її потомства. Осуду не буде».

На попередньому щаблі вже вдалося набути певних сил. Вони є сенсом цієї ситуації. Тому на другому щаблі, який називається жертовником, ідеться про його вміст, тут жертовник має бути повним. Якщо людина займає цю позицію в такій ситуації, то ця повнота стосується саме її. Натомість у людей, які вороже протистоять їй, тобто у людей, якісно відмінних від неї, ця позиція не може бути. В силу антитези про них може бути сказано як про людей, котрі мають нужду. Але ця потреба в силу розмежування цієї людини й її супротивника не може торкнутися її самої, бо тут, на другій позиції, вона ще повністю перебуває в собі зі своїми силами. Тому в тексті читаємо: «Сильна риска — на другому місці. У жертовнику є повнота. У моїх супротивників є потреба, але до мене вона не досягне. Щастя».

Образ жертовника весь час згадується в афоризмах окремих рисок. Третя риска — сама середина жертовника, є тим місцем, де у нього починаються вушка. Але позаяк третя риска є переломним моментом, то тут ідеться про зміну форми цих вушок. З іншого ж боку, образ жертовника є тільки образом, образом переплавки тих сил і ознак, які залишилися від минулого й які лише в переробленому вигляді можуть бути використані в майбутньому. На третій позиції це переплавлення ще, звісно, не доведене до свого кінця, тут ще майже немає сил, які мають бути набуті. Тому «Книга змін» тут каже про товщ фазана. Як відомо, м’ясо фазана має мало жиру. Тому товщ фазана — це, власне кажучи, ще й майже відсутність жиру. Але все ж тут намічається певний розвиток і хоча б частковий перехід до розрідження атмосфери, згущеної колись, і тому тут з’являється згадка про остаточний добробут, якого можна досягти в тому випадку, якщо ця позиція пройдена правильно. У цьому сенсі доводиться розуміти текст: «Сильна риска — на третьому місці. Вушка жертовника змінені. У дії з’являться перешкоди. Жиром фазана не наситишся. Як тільки пройде дощ, так він і вичерпається. Каяття. Але врешті-решт — щастя».

При виході назовні в цій ситуації мала б прийти допомога з боку того, хто вже існує на самому її початку, бо ця ситуація — статична, в ній немає постійного накопичення сил. Відповідність четвертої та першої позицій тут давала б можливість очікувати на цю допомогу від першої позиції, але вона характеризується образом жертовника, перевернутого догори ногами. Тому з точки зору четвертої позиції тут ноги жертовника зламані, тобто, якщо розшифруємо цей образ, висхідна точка діяльності людини, котра займає цю позицію, позбавлена будь-якої стійкості. Надійність такої позиції «Книги змін» висловлює шляхом розвитку образу жертовника, у якого зламана нога. Тому в тексті читаємо: «Сильна риска — на четвертому місці. У жертовника зламана нога. Перекинуті жертви князів, і зовні жертовник забруднився. Нещастя».

Стійкість, характерна для цієї гексаграми, досягає свого прояву зовні на п’ятій позиції. Оскільки четверта позиція характеризується як негативна, то її виправлення може походити не від неї самої, а від передбачення подальшого розвитку, тобто того, що показано на шостій позиції. Сильна риска, яка характеризує шосту позицію, тут сприймається як дужка, що з’єднує вушка жертовника. Вона тут названа золотою дужкою, і цей образ, образ твердого металу, і втілює у собі сильну риску, тобто, врешті-решт, ті накопичені сили, які виразяться наступною позицією. Ці вушка жертовника тут названі жовтими, але, як ми неодноразово бачили, тільки тому, що це середня риска й їй притаманний колір середини. На цій позиції знадобиться лише правдиве та достовірне дотримання повної стійкості тих ознак, які є результатом переплавки, що згадується в цій ситуації. Тому текст каже тут: «Слабка риска — на п’ятому місці. У жертовника жовті вушка та золота дужка. Сприятлива стійкість».

У контексті цієї гексаграми горішня межа не відчувається як перерозвиток, адже справжній прояв усіх сил, набутих на п’ятій позиції, там ще не зосереджений. П’ята позиція тут лише підводить до шостої, а не є самостійною. Якщо з точки зору п’ятої позиції сильна горішня межа була показана в образі золотої дужки, то в контексті самої шостої позиції, де важливо підкреслити відсутність надмірності на ній, ідеться вже не про золоту дужку, а яшмову дужку, бо яшма в арсеналі китайської образності є символом гармонійної повноти розвитку всіх вищих чеснот. Тому текст тут каже: «Сильна риска — нагорі. У жертовника яшмова дужка. Велике щастя. Нічого несприятливого».

№ 51. Чжень. Збудження (блискавка)

Для попередньої ситуації була характерна статика. Вона змінюється максимальною динамікою, яка властива цій ситуації. Уже сама назва її (збудження) й її образ (блискавка) вказують на найдинамічнішу з усіх ситуацій, зазначених у «Книзі змін». Вона символізує той розвиток, який може наступити після того, як будуть залучені не тільки накопичені оновлені сили, але й оновлені та переплавлені. Також ця гексаграма складається з повторення триграми джень, яка за родинною символікою означає старшого сина. Старший син — це той, хто, наслідуючи батька, змушений розвивати справу, розпочату батьком. Тому саме йому належить дія, і він досягне того звершення; енергійне втручання в життя навколишнього середовища не минає даремно. І тому на початку настання цієї ситуації динаміка може здатися людині чимось, що дуже змінює обставини, чимось приголомшливим для основ, і лише наприкінці, після закінчення цієї ситуації, якщо вона проведена правильно, може настати певне задоволення. Тут «Книга змін» втілює це в образі блискавки. Коли «надходить» блискавка, вона лякає людину. Якщо остання вже почула та побачила її, а сама залишається неушкодженою, то переляк змінюється радощами. Крім цього, блискавку видно здалеку. Це символізує те, що тут мається на увазі напружена активна діяльність, що охоплює дуже широкі кола. І тим не менше небезпека, притаманна блискавці, якщо ситуація проведена правильно, не може мати поганого впливу навіть у дрібницях. В такому сенсі розуміється й основний афоризм цієї си­туації: «Збудження. Звершення. Блискавка з’явиться і вигукнеш: “ого!” А пройде — засмієшся: “ха-ха!” Блискавка лякає за сотні верст. Але вона не перекине і ложки жертовного вина».

У цій ситуації перша позиція є головною. Тут падає від­разу, без будь-яких попереджень, перший удар блискавки. Саме тут ми застаємо той перший удар, який лякає найбільше. Тому знову повторюється афоризм про переляк. Але тут же нагадується, якщо блискавка усвідомлена та побачена, не варто чекати поганих наслідків. Тому в тексті сказано: «Сильна риска — на початку. Блискавка з’явиться і вигукнеш: “ого!” А минеться — засмієшся: “ха-ха!” Щастя».

Унаслідок удару блискавки людина може відчути страх. Природно, що це становище небезпечне. Й оскільки імпульс першої риски тут діє доволі сильно, рух до неї назад неможливий. Можна тільки рухатися далі, вперед. У момент такої динаміки, що мається на увазі на першій позиції, будь-який рух назад був би повним розривом із умовами, які оточують людину, призвів би до втрати всього того, що людина має. Але тут, якщо вона буде рухатися неодмінно вперед, хай би людина незліченну кількість разів втрачала все, чим володіє, про це турбуватися не слід, а лише неухильно продовжувати рух. Він може спричинитися до найвищого успіху. Людина може досягти останніх висот, які називаються мовою «Книги змін» «дев’ятої висотою». Але такий рух має бути винятково імпульсований власними силами людини. Гнатися за чимось, тобто бачити перед собою якусь мету, означає відстояти цю мету. Тому тут «Книга змін», попереджаючи, що, врешті-решт, все буде досягнуте, каже: «Слабка риска — на другому місці. Коли блискавка приходить, вона жахлива. Ти можеш сто тисяч разів втратити свої статки, але підіймешся на дев’яту висоту. Не женися — через сім днів і так отримаєш».

Момент переходу від внутрішнього життя до зовнішнього виникає тоді, коли людина може втратити впевненість у своїх діях. Особливо в такій ситуації, як ця, коли розгубленість може проявитися з особливою силою; щоб не опинитися захопленими зненацька, треба і тут не зрадити принципу неухильної дії та прагненню вперед, бо в іншому випадку людина сама може накликати на себе біду, без того, щоб ця біда була зумовлена самою ситуацією. У тексті це висловлено так: «Слабка риска — на третьому місці. Від блискавки розгубишся. Але, як блискавка, дій і не накличеш біди».

Сам імпульс розвивається, з точки зору авторів «Книги змін», хвилеподібно. За одним ударом блискавки настає другий. Аж ось удар вже стає лише відлунням першого, в якому зосереджена вся сила. Це удар по тому, що не чинить достатнього опору і що поглинає в себе силу удару без того, щоб був присутній ефект цього удару. Блискавка вдаряє в щось інертне, м’яке, податливе, в чому тільки втрачається сила удару. Такий повторний ослаблений удар «Книга змін» втілює в такий образ: «Сильна риска — на четвертому місці. Блискавка потрапляє в мул».

Як на другій, так і на п’ятій позиції, йдеться про можливість втрати, бо це відповідні одна одній позиції з тією лише різницею, що друга характеризує внутрішнє життя, а п’ята — зовнішнє. Але розбіг, динаміка, які були вже на попередніх позиціях, приводять до того, що на п’ятій позиції розвитку цієї ситуації, незважаючи на всю її небезпеку, все ж з’являється можливість вийти, і вийти вміло, з того становища, в яке поставило людину в цьому випадку життя. У цьому сенсі «Книга змін» каже: «Слабка риска — на п’ятому місці. Блискавка відходить і приходить. Жахливо! Хоча б і в стотисячний раз, але не втратиш уміння діяти».

Як на третій, так і на шостій позиції, яка стоїть у відповідності з нею, людину при повторному ударі може охопити страх і розгубленість. Однак там, на третій позиції, перед нею була можливість подальшого розгортання цієї ситуації. Удар блискавки відчувався ще сильніше, і тому переляк людини міг знайти більше виправдань. Тут же такий переляк, коли удар блискавки дуже далекий від місця, яке займає ця людина, може сприйматися лише як надмірна лякливість, що зрозуміло, бо шоста позиція й є надмірною. Тому якщо людина тут впадає у розгубленість і страх, то будь-яка його подальша дія і виступ можуть бути зіпсовані повною мірою. Щоб не бути поглинутим цим страхом, треба мати на увазі, що основний удар блискавки далеко, що він ніяк не стосується дії самої людини, а лише її сусідів. Також тут зустрічаємо ту позицію, на якій динаміка всієї цієї ситуації пронизує собою вже все оточення людини і стосується навіть побутового життя суспільства. Якщо тут не буде сильних струсів, то, у будь-якому разі, будуть хоча б чутки та балачки. Ось чому в тексті читаємо: «Слабка риска — нагорі. Від блискавки втратиш самовладання і будеш лякливо озиратися навколо. Похід — до жалю. Але блискавка стосується не тебе, а лише твоїх сусідів. Осуду не буде. Але навіть із приводу шлюбу з’являться чутки».

№ 52. Гень. Зосередженість

В одному зі своїх афоризмів найвидатніший сунський філософ Чен І-чуань сказав, що людина, збагнувши суть цієї гексаграми, уже цим втямила всю суть буддизму. Чен І-чуань не був буддистом, але добре знав буддійську філософію свого часу. Мабуть, він дав правильну характеристику, бо Вань І, котрий розглядав «Книгу змін» із точки зору буддійської філософії, саме цій гексаграмі приділяє виняткову увагу. Якщо розглядати те, що він тут каже, то коротко це може бути зведене до такого. Рух не відокремлений від спокою. Це —корелятивне поняття. Крім цього, рух залежить від спокою. Як і спокій, він позбавлений самостій­ного буття, а виникають вони лише одне від одного. І, нарешті, зупинка руху є спокоєм, а заспокоєння спокою, тобто його зупинка, й є рух. Таким чином, ці обидва поняття залежні один від одного. Якщо в попередній ситуації був показаний максимальне рух, то, власне кажучи, в ній самій вже було вказано і на спокій, і через суто технічні причини, через неможливість промовляти одночасно двояко в «Книзі змін», це розглядається як два послідовних моменти. Таким чином ця ситуація, ситуація максимального спокою та зосередженості, настає після ситуації збудження. Головні органи сприйняття (очі), розташовані на передній частині обличчя, збурюють наше пізнання. Тому спина, що позбавлена зору, слуху, нюху, смаку, є символом, протилежним органам сприйняття. Спина — це те, що для людей є статичним, якщо погодитися з Вань І, що динаміка сприйняття зосереджена в самих органах сприйняття. У цій ситуації мається на увазі така зосередженість, за якої людина не відчуває навіть саму себе, вона цілком зосереджується на своїй нерухомості, на своїй спині. Можливо, вона навіть і буде діяти, але в цій дії не сприйматиме нічого з навколишніх речей і людей. Можна було б подумати, що така відчуженість, заглибленість у себе могли б призвести до повного відриву від світу. Однак, оскільки тут мається на увазі лише тимчасова, нетривала ситуація, лише один абстрагований момент, то загалом така ситуація не може спричинитися до поганого результату. З приводу цього текст каже: «Зосередженість. Зосередься на своїй спині. Ти не сприймеш свого тіла. Проходячи через своє подвір’я, не помітиш своїх людей. Осуду не буде».

Стійкість і нерухомість, які не змінюють одна одну, гармонійно поєднуються з усім змістом цієї ситуації. Тому вона може бути тут найбільш сприятливою. Але процес зосередженості перебуває тут лише на самому початку свого розвитку. За символікою тіла, тут «Книга змін» цілком природно наголошує на зосередженості в пальцях ніг. Поступово ця зосередженість має поширюватися все далі і далі, на всю людину. Але тут текст каже лише: «Слабка риска — на початку. Зосередженість на пальцях ніг. Осуду не буде. Сприятлива вічна стійкість».

Друга пасивна позиція зайнята тут слабкою рискою, і це подвійно характеризує зосередженість, зупинку, безсилля, нерухомість тощо. Однак ситуація мусить якось розвиватися. Більше того, друга позиція характеризується тим, що вона має вести за собою і наступну, повинна імпульсувати її до подальшого руху. Однак слабкість, властива їй, призводить до того, що це імпульсуванння тут дуже ускладнене. Ось чому в тексті читаємо: «Слабка риска — на другому місці. Зосередженість — у литках. Не врятуєш того, за ким ідеш. Його серце — невеселе».

Після двох позицій спокою, тобто першої та другої, настає третя, яка сама по собі є переломним моментом і яка зайнята якісно іншою, сильною рискою. Перелом тут дуже відчувається. Вся небезпека цієї ситуації зосереджена на цій позиції. Зупинка, зосередженість охоплює людину все більше і більше. Вона вже не може й ворухнутися, і в ній самій наче відбувається розкол. «Книга змін» тут констатує тільки жахіття цієї ситуації та каже: «Сильна риска — на третьому місці. Зупинка — в стегнах. Вони відходять від попереку. Жах охоплює серце».

Статичність цієї ситуації, що продовжує свій розвиток, приводить до того, що зосередженістю охоплено вже все тіло людини, але позаяк тут знову, як і на другій позиції, зустрічаємо гармонійне поєднання пасивної, парної позиції та слабкої тіньової риски, то тут становище хоча і може здаватися небезпечним, однак страх буде зайвим. І «Книга змін» заспокоює: «Слабка риска — на четвертому місці. Зосередженість — на тулубі. Осуду не буде».

Нарешті максимально проявляється суть ситуації — спокій. Як сказано у вступі, спокій чергується з рухом, як і рух зі спокоєм. Саме завдяки цьому можливе ритмічне чергування спокою та руху й їхня гармонійна послідовність. Найбільше ритміка виражається в мові, головним органом якої є гортань, прихована в шиї. За правильних дій мови може бути досягнута та ритмічна гармонія, що допомагає людині виправити всі помилки, яких припустилися в минулому. У цьому сенсі текст каже: «Слабка риска — на п’ятому місці. Зупинка в шиї. У промовах нехай буде стійкість, і каяття зникне».

Шоста позиція цієї гексаграми є головною в ній. Тут найкраще досягається зупинка, зосередженість, спокій. Мак­симальний розвиток спокою приводить до того, що він сам зупиняє себе, і так дається вихід із усієї цієї ситуації. Закріпити спокій, тобто призупинити його, — перейти до руху. Оскільки шоста риска має спричинятися до переходу в наступну ситуацію, то тут мається на увазі успішний результат закріплення, про який каже текст: «Сильна риска — нагорі. Закріпи зосередженість. Щастя».

№ 53. Цзянь. Течія

У попередньому випадку сили були накопичені, відновлені, переплавлені. Вони отримали повідомлення про імпульс. Вони були випробувані на стійкість і тепер можуть вільно рухатися вперед до діяльності. Тому ця ситуація й називається течією. Треба також зазначити, що головний образ, що проходить майже через усі риски, — це образ лебедя. Це образ водяної птиці, яка гармонізує з назвою гексаграми течія. Але для того, щоб збагнути цей афоризм, необхідно взяти до уваги, що ця течія не байдужа, вона має певну мету, таку ж мету, як мета дівчини вийти заміж. Певна річ, що для того, щоб не збитися з правильного шляху, тут потрібна повна стійкість. Тому основний афоризм каже лише: «Течія. Жінка йде до чоловіка. Щастя. Сприятлива стійкість».

Починаючи з першого афоризму і далі, текст «Книги змін» каже тут про поступове просування лебедя. Між іншим, образ лебедя Су Сюнь розшифровує так: «Лебідь належить до птахів світла, але живе у воді (що відноситься до категорії темряви. — Ю. Щ.). Коли він осідає на воді, то вважає для себе заспокоєнням дістатися суходолу. Коли ж він перебуває на суходолі, то вважає для себе радістю дістатися до води». Двоїстий характер цієї ситуації, де є потреба у відриві від висхідної точки, показаний тут в образі лебедя, який із водяної поверхні, зручної для нього і до якої він пристосований, виходить на берег в ситуацію, не таку комфортну йому. Проте цей шлях виникає, як необхідний. І «Книга змін» розглядає лише його поступові етапи. На першій позиції лебідь тільки наближається до берега. Перехід до діяльності може здатися і страшним, але не людині, сповненій сил. Тільки дитину могла б налякати велика та тривала дорога. Тому якщо тут небезпека і викликає певні чутки, то вихід назовні тут потрібен, ситуація розвернеться добре. Тому в тексті сказано: «Слабка риска — на початку. Лебідь наближається до берега. Малій дитині страшно. Будуть розмови, але осуду не буде».

Подальше поступове розгортання сил, показане в образі лебедя, що дістався до прибережних скель, має насамперед базуватися на гармонійному сприйнятті того, що допомагає людині і що виходить із навколишнього середовища. Їжа та питво — це те, що весь час проникає в людину ззовні. І в цій підтримці ззовні людина має найбільшою мірою проявити свою врівноваженість. Ось чому текст каже: «Слабка риска — на другому місці. Лебідь наближається до скелі. У питві й їжі — врівноваженість. Щастя».

На третій позиції позначається вихід із внутрішнього середовища, тобто з того, що є чинним, а в перекладі на образи, подані в «Книзі змін», — вихід із води, який так тішить лебедя. Таким чином, тут лебідь досягає суходолу, він виходить на нього. Але до життя на суходолі він не пристосований так само, як і на перших порах людина, котра вдається до діяльності і виходить із свого незмінного спокою, не пристосована до діяльності. Тому тут може, як загроза, постати перед людиною неправильний розвиток її шляху. Якщо чоловік іде в похід, то неправильний і небажаний результат його дій показаний у тому, що він гине в поході і не повертається. Стародавні китайські автори «Книги змін» єдине призначення жінки бачили в продовженні роду. Тому для жінки несприятливий результат показується в образі можливості зачаття, але неможливості народження. Така ситуація може призвести лише до дії, але в ній задля того, щоб звільнитися від цієї ситуації, необхідно опанувати усіма елементами, що їй заважають, необхідно впоратися з розбійником, котрий символізує відхилення від правильного шляху, тобто від подальшого розвитку. У цьому сенсі можна зрозуміти текст: «Сильна риска — на третьому місці. Лебідь наближається до суходолу. Чоловік піде в похід, але не повернеться. Дружина завагітніє, але не виносить. Нещастя».

Непристосованість людини до дії, яка обмежує її можливості через відсутність досвіду, значною мірою призводить до того, що якщо вона і пройшла попередню ситуацію без втрат, тут остаточного результату досягти ще не вдалося. Подальший розвиток подій може бути для людини як вдалим, так і ні. Виною у цьому, звісно, її непристосованість. Лебідь не пристосований до того, щоб гніздитися на дереві, однак, він може знайти достатньо міцну гілку, на яку він міг би сісти. Так і людина дії може знайти достатньо міцну опору для своєї подальшої діяльності. В такому випадку ситуація може розгорнутися так, як треба. Але це необов’язково. Тому «Книга змін» каже лише гіпотетично: «Слабка риска — на четвертому місці. Лебідь наближається до дерева. Можливо, він і досягне свої гілки. Осуду не буде».

П’ята позиція, розташована високо в гексаграмі, показана тут в образі пагорба, на який ще далі проникає лебідь. Але ця позиція вже настільки віддалена від другої та відділена від неї небезпечною третьої позицією, що плідність її ставиться під сумнів. Той, хто неплідний і не створює нічого, може розвиватися заради самого себе і вже в собі самому і для себе може бути сильним. Ця сила, однак, приводить лише до задоволення своїх потреб, але аж ніяк не варто забувати про її непродуктивність. Тому текст каже: «Сильна риска — на п’ятому місці. Лебідь наближається до пагорба. Жінка три роки не вагітніє. Все ж ніхто її не здолає. Щастя».

Шоста позиція стоїть відповідно до третьої, тому тут знову з’являється образ суходолу, до якого рухається лебідь. Але мета вже досягнута, після цього вже можливий вихід до подальшої ситуації. І досягнення мети показане в цінності цієї ситуації. З точки зору авторів «Книги змін», обряд є дією, в якій із особливою силою виступають на перший план гідність і цінність. Тому, якщо йдеться про те, що пір’я лебедя можна застосувати при обрядах, то тут вказується на кінцеву плідність цієї ситуації. На попередніх щаблях «Книга змін» попереджувала про замкненість і неплідність, бо така замкненість у собі була б рецидивом уже пройденої попередньої ситуації і в цьому сенсі стала б злом. Найважливіше, таким чином, тут дати можливість комусь іншому скористатися результатами, отриманими самою людиною, що проходить цю ситуацію. Пір’я лебедя, якби воно залишилося на ньому, було б позбавлене будь-якого сенсу, крім того, що ним вкритий сам лебідь. Воно ж, застосовне в обряді, є символом чинно досягнутої мети. Тому в тексті читаємо: «Сильна риска — нагорі. Лебідь наближається до суші. Його пір’я можна застосувати в обрядах. Щастя».

№ 54. Гуй-мей. Наречена

Якщо попередня ситуація була тільки рухом уперед і тільки передбачалася мета, то ця ситуація вже є досягненням певної мети. Якщо там було вказано, що дружина йде до свого чоловіка, то тут ця тема розвинена як особлива ситуація. Ця гексаграма називається «наречена». Тут знову повторюється образ шлюбу, але вже в інших співвідношеннях сил. Усередині, тобто внизу, є триграма, що символізує старшу сестру. Нагорі, тобто зовні, є триграма, що символізує молодшого сина. Таким чином, тут знову повторюється тема шлюбу. Співвідношення вікових груп не повинно дивувати, якщо згадаємо, що в Китаї зазвичай дружина була старшою за чоловіка. Тут ідеться головним чином про ту функцію, яку має прийняти на себе наречена. Ставши дружиною, вона передусім має стати господинею дому і залишатися в оселі. Тому будь-який виступ, те, що мовою «Книги змін» називається походом, для неї може скінчитися лише невдачею. У тексті читаємо: «Наречена. У поході — нещастя. Нічого сприятливого».

На першій позиції зображений той момент, коли наречена вирушає до свого майбутнього чоловіка. У переносному сенсі це — той момент, коли людина тільки ще береться за свою роботу. Самостійно взятися за справу на початках, може, й важко, необхідна допомога інших. Тут ідеться про те, що наречену мають супроводжувати її друж­ки. Цей виступ у світ на перших порах ще може бути вельми непевним. Тому тут дається вже знайомий нам образ кульгавого, який, хоча і може ступати, однак його крок вельми обмежений. Проте, тут доведеться вийти назовні, і тому афоризм першої риски каже: «Сильна риска — на початку. Якщо відправляють наречену, то з дружками. Вона, як кульгавий, який може ступати. Похід — до жалю».

Власне кажучи, сама наречена зображена в цій гексаграмі третьої рискою. Перші ж дві риски зображують дружок супроводу. Шлях у будинок майбутнього чоловіка належить самій нареченій, дружки її тільки проводжають. Вони не можуть дійти до кінця, бо, довівши наречену до будинку майбутнього чоловіка, вони повинні повернути назад. Якщо людина займає в цій ситуації таку відособлену позицію, то її діяльність є діяльністю такого собі відлюдника. Присутня в світі, вона ніби відсутня в ньому, бачачи світ, бачить його лише наполовину. Ось чому в тексті знаходимо: «Сильна риска — на другому місці. І кривий може бачити. Сприятлива стійкість відлюдника».

Нижня триграма в цій гексаграмі позначає радість як певне припущення будь-якої форми діяльності. Але тут, оскільки це — третя риска, в якій найбільше проявляються воля та сваволя, то вона символізує саму наречену, і тут може проявитися шкідливий вплив свавілля, тобто розбещеності. Тому ідеться про необхідність зачекати як служниці, перечекати якийсь час, поки не буде наказу чоловіка, зображеного п’ятої рискою. Серйозність дій його показана в тому, що якби навіть наречена виявилася негідною й її відправлять назад, то все ж відправляти її слід також у супроводі дружок, тобто якщо людина, взявшись за якусь роботу, не може впоратися з нею як слід, то, відсторонивши її від цієї роботи, необхідно подбати про її збереження. У цьому сенсі можна розшифрувати текст: «Слабка риска — на третьому місці. Якщо відправляють наречену, то з дружками. Якщо, не прийнявши її, відправляють назад, то також із дружками».

Четверта позиція є тим моментом, коли відповідний термін для відправлення нареченої вже минув. Однак ос­кільки тут уся ситуація тяжіє до досягнення мети (в перекладі образною мовою — до шлюбу), то тут не доведеться піклуватися про те, що час втрачений. Якщо не зараз, то пізніше, але все ж мета має бути досягнута, і вона може бути досягнута. У цьому сенсі в тексті сказано: «Сильна риска — на четвертому місці. Якщо при відправленні нареченої буде втрачений термін, то її відправлять пізніше. Буде час».

Існує переказ, згаданий у коментаторській літературі «Книги змін», що один із стародавніх володарів, цар І, видав двох своїх доньок за своїх підданих. Цей мотив надалі послужив темою для розмов про його увагу до своїх підданих, про те, що він, займаючи таку високу посаду, не погребував породичатися зі своїми підданцями. І тут, на п’ятій позиції, йдеться про те, як цей легендарний цар І відправляв наречених. Оскільки він, займаючи вище соціальне становище, віддав своїх доньок людям нижчим, то його доньки, хоча і царського походження, були одягнені не надто розкішно. Це було помітно, як каже переказ, настільки, що прикраси дружок виділялися своєю ошатністю. Але, незважаючи на це, героїнями дії все ж були порівняно скромно одягнені наречені, бо вони були тими, заради кого дружки одяглися. Позаяк тут ідеться про наречених, тобто в перекладі з образної мови «Книги змін», про чоловіка, котрий ще тільки приступає до дії, то тут дається образ місяця, що наближається до повні. Загалом, у цьому афоризмі сказано: «Слабка риска — на п’ятому місці. Цар І відправляв наречених. Але царський одяг не зрівняється з блиском одежі подружок. Місяць майже вповні. Щастя».

Про досягнення мети, яке є темою цієї гексаграми, вже було згадано на попередній, п’ятій позиції. Тут, на шостій позиції, може бути лише пустоцвіт. Він показаний в образі порожнього кошика або в образі барана, якого ріжуть, але в якому немає крові. Звісно, ці образи вже самі вказують на несприятливість цієї позиції. Справді, коли мета досягнута, то після її досягнення вже вартувало б переходити до чогось іншого, до якоїсь іншої дії. Тут же надмірна затримка в межах цієї ситуації не може призвести ні до чого доброго. Тому в тексті сказано: «Слабка риска — нагорі. Жінка підносить кошики, але вони не наповнені. Слуга обдирає барана, але крові немає. Нічого сприятливого».

№ 55. Фен. Достаток

У попередній ситуації мета була досягнута. Шлюб відбувся. Будинок заведений. Якщо все це зроблено так, як вимагало навколишнє життя, то оселю очікує достаток, і ця ситуація зображує повну чашу. Навіть піктографічний аналіз знаку фен показує жертовну чашу, наповнену по вінця. Але саме достаток і повнота реальні лише в динаміці. Якби навіть до такого повного дому наближався цар, котрий стоїть на вищому щаблі, то і тут турбуватися нічого, бо будинок справді повний. Але ця повнота не має бути обмежена одним будинком. Як сонце, що стоїть в зеніті свого шляху, віддає своє проміння всьому навколишньому простору, так і достатку має вистачити на всіх. Тому текст каже: «Повна чаша. Достаток. Цар наближається до нього. Не турбуйся. Треба сонцю бути в зеніті свого шляху».

Динамічність достатку, яка мається тут на увазі, характеризується навіть структурою самої гексаграми. Всередині — вогонь, сонце, світло, що випромінюється на всі боки. Зовні — збудження, блискавка. Як із світлового центру розлітається в усі боки проміння, як блискавка, так достаток будинку розподіляється на всіх. Тому вже на першій позиції тут можлива зустріч із господарем, уподібненим до шляхетного чоловіка. Настільки цей чоловік багатий досягнутим раніше, що будь-який виступ тут продиктований самим достатком. Тому «Книга змін» каже тут про виступ у найпозитивнішому дусі. Але для розуміння цієї позиції й усіх інших варто взяти до уваги ще й таке. Один із найдавніших китайських політичних текстів, уже згадуваний нами, «Хун фань», каже, між іншим, про те, що серед керованих людей можуть зустрітися три типи: перший — люди, котрі мають як твердість характеру, так і його піддатливість, і ці дві ознаки в них врівноважені; другий — люди, у котрих твердість і непохитність характеру переважають; і третій — люди, котрих переважно характеризують їхні м’якість і ввічливість. Керувати людьми першого типу порівняно просто, бо для цього потрібна винятково гармонійна різнобічна політика. При управлінні людьми другого та третього типу необхідно, як сказано в цій пам’ятці, взяти до уваги, в чому проявляється їхня сила чи слабість. Якщо сила або слабість таких людей виявляється в сфері волі, то сильним людям треба протиставити сильну політику, а слабким — слабку. Якщо ж їхня сила або слабість проявляється в сфері інтелекту, то для управління людьми зі слабким інтелектом керівник має застосувати всю м’якість і ввічливість політики. У перекладі на символіку «Книги змін», як про це каже Вань І, перше, тобто можливість управління людьми, надмірно сильними або надмірно слабкими в галузі волі, відповідає тільки цій гексаграмі, а друге, тобто управління людьми, у яких сила або слабість проявляються в сфері інтелекту, показано в усіх інших гексаграмах. Ми зазвичай бачили, що слабка риска знаходить відгук і відповідність, якщо на відповідній позиції перебуває сильна, і навпаки. Тут же, в контексті цієї гексаграми, відповідність між рисками виникає лише тоді, коли відповідні позиції зайняті рисками одного і того ж типу. Тут перша сильна риска стоїть відповідно до четвертої, також сильної риски. І тому «Книга змін» дає такий позитивний афоризм: «Сильна риска — на початку. Зустрінеш такого господаря, як ти сам. Навіть якщо ти дорівнюєш йому, осуду не буде. Якщо підеш, то будеш нагороджений».

Оскільки друга позиція характеризує виявлення цієї ознаки всередині, а четверта позиція показує перші кроки виявлення цієї ознаки зовні, то між цими двома позиціями відповідності немає. Крім цього, вони зайняті різнорідними лініями, що в контексті цієї гексаграми лише підкреслює відсутність відповідності. Тому сильна четверта риска для другої риски є свого роду завадою. Так кажуть про ті перешкоди, що з’являються в оточенні людини, коли вона щойно в самій собі знайшла достаток, повноту своїх сил. Тут ідеться про ті завіси, якими людина себе оточує. У перекладі з образної мови «Книги змін» ці завіси — не що інше, як сумніви в можливості діяти, сумнів у собі са­мому, а звідси й невпевненість у діях, що викликає серед оточуючих у результаті недовіру, ненависть. Тому тут, у цій ситуації, в якій завіси настільки щільні, що темрява нагадує ніч, коли видно Велику Ведмедицю, необхідно з повною силою і напругою розкрити свою внутрішню правду, бо це — єдиний спосіб подолання тієї недовіри, яку зустрічає тут людина, ще не приступивши до дії — розподілу свого достатку. Але якщо це розкриття внутрішньої правди настане, то результат буде щасливим. Тому в тексті знаходимо: «Слабка риска — на другому місці. Зробиш рясними свої завіси так, що серед дня побачиш Велику Ведмедицю. Якщо виступиш, то потрапиш під сумнів і ненависть. Якщо оволодієш правдою, то шлях відкри­тий. Щастя».

Для інтерпретації афоризму цієї третьої позиції в коментаторській літературі подані дві версії. Одну висловлює Вань І, іншу висловлюють такі коментатори, як Ван Бі й японський коментатор Іто Тогай. Справа тут зводиться до розуміння сьомого ієрогліфа цього афоризму. Одні, як наприклад Ван Бі, розуміють його в читанні мей, і тоді він означає «ледь помітну зірку». Інші ж, як наприклад Вань І, розуміють цей знак, як мо, і тоді це означає «піну, бризки». Позаяк ми виходимо переважно з коментаря Вань І, то варто було б прийняти саме його прочитання. Але його версію я вважаю помилковою, бо Вань І не помітив тут рими, а це слово має римуватися з третім словом, яке, як відомо, читається пей. Таким чином, читання сьомого ієрогліфа мей, що збігається не тільки за вимовою, але і за тоном зі словом пей, запропонованим ще Ван Бі, доводиться визнати правильним прочитанням. Тому пояснення цього афоризму побудовано на підставі коментаря Іто Тогай). Подальший розвиток достатку призводить до того, що він стає все повнішим і повнішим, але все ближче і ближче закриває достаток четверта межа. Все сильніший і сильніший сумнів, що закриває достаток внутрішнім силам людини. Якщо на попередньому щаблі ці сумніви огортали такою темрявою, що вона нагадувала ніч, під час якої видно Велику Ведмедицю, то тут ніч ще темніша, тому видно навіть непомітну маленьку зірочку. Це слово, що ми переводимо як непомітна зірка, означає, за деякими версіями, Полярну зірку. І ми зупиняємося саме на цьому значенні, щоб наблизити його до контексту, де йдеться про Велику Ведмедицю. У цих умовах повного огортання сумнівами, коли вони, як балдахін, вкривають людину з усіх боків, сама її діяльність буде дуже утруднена. Бо чим більше людина заважає своїм сумнівом можливості діяти далі, тим більше обмежена можливість розподілу того добробуту, якого не бракує людині. Ускладненість її дій показана в образі перелому правої руки, саме правої, якою людина діє. Якщо людина візьме до уваги все те, що було зазначено тут про неприпустимість сумнівів у своїх власних силах, то вона може уникнути затримки, встановленої нею собі. І тоді з’являється можливість уникнути негативного результату. Ось чому «Книга змін» каже тут: «Сильна риска — на третьому місці. Зробиш рясним свій балдахін так, що серед дня побачиш Полярну зірку. Зламаєш правий лікоть. Осуду не буде».

Ця гексаграма складається з триграми лі, яка позначає сонце, і триграми чжень, яка позначає блискавку. Але її значення дещо ширше, ніж лише блискавка. Це, власне кажучи, буря. Звідси і грозові хмари, які закривають сонце, особливо тут, де «буря» поміщена над «сонцем». Тому тут, на четвертій позиції, коли ми переходимо до горішньої триграми, знову повторюється образ завіси, яка вкриває все густою непроглядною імлою, що нагадує темну ніч. Оскільки четверта риска стоїть відповідно до першої, де згадувався образ господаря, то і тут згадується цей образ. У таких образах показано те, що людина, навіть будучи оповитою сумнівами, все ж має пробитися крізь них і зустріти іншу людину, рівну собі. Тільки тоді результат її діяльності може виявитися сприятливим. Бо дія однієї людини не може привести до плідних результатів. Тут уже готується та підтримка, яка виступить на наступній позиції. Тому в тексті читаємо: «Сильна риска — на четвертому місці. Зробиш рясними свої завіси, то ж серед дня побачиш Велику Ведмедицю. Зустрінеш рівного собі господаря. Щастя».

Суть цієї ситуації в тому, щоб достаток, притаманний їй, був поширений на людей, що оточують цю людину. Тому тут, на п’ятій позиції, якій властивий максимальний прояв зовні, з особливою силою проявляється ця суть. Оскільки між цією позицією і суттю цієї гексаграми є співзвуччя, то тут «Книга змін» каже про ту хвалу, яка належиться людині. Взагалі «Книга змін» найчастіше каже про те, що осуду або хвали не буде, і тільки в кількох місцях дається згадка про те, що настане хвала або осуд. Тим сильніше звучать ці слова. Вони і тут сказані не даремно. Тому в тексті читаємо: «Слабка риска — на п’ятому місці. Прийдеш із блиском. Буде підтримка. Хвала. Щастя».

На останній позиції перерозвиток ситуації достатку. Позиція замкнута в самій собі. Безумовно, в такій діяльності, в якій людина не ділиться своїм надбанням із іншими, а замикається в собі, її діяльність не може бути слушною. Вона сама відрізала себе від оточення. «Книга змін» каже про її трирічну самоту. Під трьома роками мається на увазі, з одного боку, тривалий термін, з іншого боку — ті три позиції, що відокремлюють шосту позицію від співзвучної їй третьої, вважаючи, звісно, і на саму третю позицію. З приводу такого перерозвитку та замикання людини «Книга змін» попереджає: «Слабка риска — нагорі. Зробиш багатим своє житло. Зробиш завіси в своєму будинку. Поглянеш на свої двері, і в тиші не буде нікого. Три роки нікого не будеш бачити. Нещастя».

№ 56. Люй. Мандрівка

Якщо в попередній ситуації розглядалася людина, що має великий достаток у своєму будинку, і лише побіжно згадувалося про той шлях, що призначений його багатству, тобто шляхи зовні, то тут розглядається саме цей шлях. Ідеться про похорон. Але саме мандрівка, якою б вона не була далекою, має розпочатися вже з перших кроків. Тому лише в малому може бути розвиток і звершення, але важливо пам’ятати, що навіть перші кроки можуть бути першими кроками тривалої подорожі, протягом якої мусить бути збережена стійкість. У попередній ситуації йшлося про те, що сонце перебуває в зеніті свого шляху, але саме тому воно має вже схилятися до заходу, бо мусить зайти. І сам образ гексаграми складає горішню триграму — сонце, розташовану над нижньою триграмою — горою. Так сонце заходить за гору, і в цьому його русі змальовано образ поступового виходу з «мандрів»: «Мандрівка. Малому розвиток. У мандрівці стійкість — на щастя».

Мандрівка, яка є, по суті, переважно виходом назовні, зобов’язує людину мати мужність. Натомість будь-яка нерішучість позначила б тут тільки консервацію попередньої ситуації, в скупому перебування наодинці зі своїми статками. Тому тут особливо треба застерегти людину від дріб’язкового боягузтва. Воно може тільки накликати нещастя на саму людину. Тому текст каже: «Слабка риска — на початку. Якщо в мандрівці будеш боягузом у дрібницях, то завдяки цьому накличеш на себе біду».

Рух від позиції, яка проходить у всіх гексаграмах, позначається і тут. І кожна наступна позиція в контексті цієї гексаграми називається або «ладом», або «місцем», або «гніздом». Коли тут розглядається мандрівка, особлива увага звертається на наступні, нові позиціям. Якщо на першій позиції була загроза з боку дріб’язкового боягузтва, то друга позиція, будучи до певної міри підтвердженням першої, каже про лад, який відновлюється, тобто про рух уперед. Якщо перша позиція характеризувалася з негативного боку бажанням закріпити свої здобутки, то тут це надбання подорожній кладе собі за пазуху, звісно, в тих обсягах, в яких він може з собою прихопити. Перша позиція, як і друга, зайнята аналогічними слабкими рисками, і в цьому позначається їхня однорідність. Але позаяк перша позиція є позицією, підпорядкованою другий, то вона символізується як челядь, що знаходиться при людині, кот­ра займає другу позицію, але така челядь, яка зберігає в стійкості свої позитивні взаємини з господарем. Тому текст каже: «Слабка риска — на другому місці. У мандрівці відновиш лад. За пазуху покладеш свій статок і знайдеш стійкість челяді та рабів».

Тут також враховується наступна позиція, але четверта позиція вже включена в триграму лі, яка позначає вогонь, і дія вогню позначається й для третьої позиції, адже вона, як і всі позиції цієї гексаграми, спрямована до своєї наступної. Вогонь спалює той «лад», який може характеризувати людину, котра займає третю позицію. З одного боку, перед нею до певної міри закрита можливість просування вперед. З іншого боку, зв’язок із челяддю, яка малася на увазі на другій позиції, вже не може тут існувати. Таким чином, відступ назад до підтримки челяді неможливий. Але і стійке перебування на місці тут також може вселити лише почуття жаху, бо затриматися на цій позиції — означає знову і знову переживати неможливість руху ні вперед, ні назад. Тому цю позицію кризи доведеться долати сміливим рухом уперед, незважаючи на те, що з цієї позиції рух уперед видається безцільним, бо шлях попереду зруйнований. Проте тільки рішучість може вивести людину зі стану, що характеризується на цій позиції. У тексті з цього приводу читаємо: «Сильна риска — на третьому місці. У мандрівці спалиш цей лад. Втратиш челядь і рабів. Стійкість жахлива».

Якщо людина досягає четвертої позиції цієї ситуації, то це означає, що на попередній вона знайшла в собі достатньо мужності для подолання всіх переживань жаху, які характеризувалися раніше. У цьому сенсі вона може податися далі і досягти свого місця, тобто потрібної позиції своєї мети. Завдяки цьому вона може відновити втрачене становище. Але все ж, оскільки ця позиція ще не є повним досягненням мети, то радість тут ще не може настати. На цій позиції, що тяжіє більше, ніж будь-яка інша, до своєї наступної, необхідність руху вперед позначається особливо потужно. Тому текст каже: «Сильна риска — на четвертому місці. У мандрівці прибудеш на місце. Віднайдеш свої кошти на подорож. Але у власній душі немає спокою».

Будь-який рух назовні (а особливо в ситуації подорожі) пов’язаний із певними витратами. Неможливо рухатися вперед, не витрачаючи сил. Ця втрата, звісно, лише часткова, тут показана в образі загубленої стріли. Але якщо навіть така стріла при полюванні на фазана і буде втрачена, то все ж це не означає, що полювання не матиме наслідків. Не треба боятися витрачати сили при русі зовні, тоді тільки можна досягнути результату, і врешті-решт ситуація приведе до того, що людину похвалять, і ця похвала буде діяти з необхідністю фатуму. У тексті ж читаємо: «Слабка риска — на п’ятому місці. Стріляйте у фазана й одна стріла загине. Але врешті-решт завдяки цьому тебе похвалять згори».

Сенс мандрівки в тому, щоб рухатися все далі і далі. Шоста риска, остання в гексаграмі, вже не має над собою ні «місця», ні «гнізда», ні «ладу». Таким чином припиняється можливість мандрівки. Шоста риска, як горішня, є тим, що названо в «Книзі змін» чином гнізда. Але оскільки вона входить до складу триграми «вогонь» і є сильним жаром цього вогню, то гніздо тут спалене. Залишатися на місці не можна, але і рухатися далі нема куди, бо рухатися далі — означає вийти за межі цієї ситуації. І, з точки зору самої ситуації, кінець її є втратою. Тому, якщо раніше і була можливість руху вперед для відповідного завоювання нових позицій, то тут залишається лише плач про втрачені можливості, і ця втрата показана в образі втрати бика. Нічого сприятливого тут бути не може, бо єдиний вихід зі становища — подолання цієї ситуації загалом і перехід до наступної позиції. Тому текст «Книги змін» каже: «Сильна риска — нагорі. Птахам спалили гнізда. Мандрівник спочатку сміється. А потім волає і голосить. Втратиш бика на площі. Нещастя».

№ 57. Сунь. Проникнення

Під час мандрівки людина проникає в усе нові місця, і сенс попередньої ситуації розглядається тут як самостійний момент. Тому ця гексаграма називається проникненням. Але про­никнути в щось, в якесь стороннє середовище, можна лише поступово, лише в малому може бути тут розвиток. Зміцнівши, просуваючись далі, людина може досягти своєї мети — побачення з тим, що вище за неї, з тим, хто названий мовою «Книги змін» великою людиною. Образно і графічно це проникнення малого показано в тому, що ця гексаграма складається з повторення триграми сунь, в якій одна тіньова риска перебуває під двома світловими. Тіньові, слабкі риски технічною термінологією «Книги змін» позначають мале, а світлові, сильні риски — велике. Позаяк рух рисок іде знизу догори, то тут в образі самої триграми вже позначене проникнення чогось малого та незначного, що може бути лише дуже м’яким і податливим. А це також риски, закріплені коментаторською літературою за триграмою сунь. Ось чому в тексті знаходимо такі стандартні афоризми: «Проникнення. Малому розвиток. Сприятливо мати куди виступати. Сприятливе побачення з великою людиною».

Коли щось мале виступає вперед, то воно не може мати велику силу для рішучого руху. Тому перший виступ і перший момент проникнення характеризуються нерішучістю. Людина то наступає, то відступає. Але тривале перебування в такому хиткому стані може призвести лише до зупинки на цій позиції або, іншими словами, до збереження ознак, яких краще позбутися. З такими якостями людина ні в що не зможе проникнути. Якщо проникнення потрібне всій життєвій атмосфері в цій ситуації, то для успішного розвитку тут необхідно зібрати всі сили, які має людина, і рішуче вирушити вперед з усією стійкістю та мужністю, які має воїн. Тому в тексті сказано: «Слабка риска — на початку. Наступ і відступ. Сприятлива стійкість воїна».

Друга позиція виражається іноді в образі поверхні землі, іноді ж, як тут, в образі ложа, на якому лежить людина. Але оскільки це проникнення почалося вже на попередній стадії, то тут йдеться про те, що воно перебуває нижче за ложе. Однак на цій позиції, незважаючи на те, що проникнення вже почалося (в перекладі мовою мислення — почалося просування в пізнаване), людина може ще не до кінця довіряти силам свого пізнання. З одного боку, їй доведеться врахувати весь свій досвід, потрібно записати його для нової необхідної діяльності в пам’ять, яка в цьому стосунку схожа на писаря; з іншого боку, їй потрібне передбачення майбутніх подій, а ця здатність у авторів «Книги змін» трактувалася як образ пророка. Людина може в такий спосіб звернутися до своєї здатності пам’ятати і до своєї здатності передбачати в той час, як їй вартувало б віддатися ясній діяльності пізнання. Недовіра до своїх сил пам’яті та передбачення призводить усе ж до того, що вона може вдатися до допомоги своїх сил пізнання. Й якщо вони пов’язані з позитивним, вже сформованим знанням, то в результаті вся ситуація може розгорнутися в позитивний бік. У цьому сенсі текст каже: «Сильна риска — на другому місці. Проникнення розташоване нижче за ложе. Вдатися до переписувачів і пророків — збенте­ження. Щастя. Осуду не буде».

Попередня ситуація характеризувала внутрішнє життя. Тут же позначається вихід назовні. Якщо діяльність пізнання на попередньому щаблі виступала як щось позитивне, то тут від пізнання вимагається перехід до дії. Якби людина зупинилася тільки на одному пізнанні й усе знову і знову вдавалася б до нього, то воно, не збагачене досвідом дії, спричинилося б до поверхових знань. Навіть якщо ці акти пізнання були б численними, то все ж час був би втрачений і людині довелося б шкодувати про те, що сили, які вона витрачає на цій позиції, не витратила на попередній. Тому лаконічний текст каже: «Сильна риска — на третьому місці. Багаторазове проникнення. Жаль».

Якщо людина досягає четвертої позиції, то вона зуміла подолати всі ті помилки, в яких їй треба було покаятися. Так вона спокутує своє каяття. Тут вона може рухатися далі до досягнення своєї мети. І в цій гонитві за метою, в такому «полюванні», як каже «Книга змін», вона може досягти результатів саме в силу минулих помилок. Якщо тут йдеться про трояке, то тільки тому, що всі сильні риски (крім п’ятої, цілком самостійної) згідно з законом протилежностей тяжіють до цієї четвертої, слабкої риски. Ось чому текст каже: «Слабка риска — на четвертому місці. Каяття зникне. На полюванні здобудеш трояке». У цьому афоризмі збережений традиційний порядок фраз, адже коментар будується на підставі досліджень Вань І.

Людина досягає тут завершення процесу проникнення, і його напучує «Книга змін» тільки вказівкою на необхідність збереження стійкості. Уже це гарантує успішний результат. Але при цьому важливо усвідомити дві речі. Перша — що початок процесу (оскільки він визначений причинно-наслідковим зв’язком усіх попередніх вчинків) не підвладний самій людині. І тільки активним втручанням у свою долю людина може домогтися того, що кінець процесу може залежати від її дій. Минуле необхідне, майбутнє вільне. Але коли людина сама береться за побудову своєї майбутньої долі, потрібне глибоке обмірковування вчинків. «Книга змін» каже про те, що за три дні до вчинку його треба обдумати і, здійснивши чин, випробувавши свою думку в практиці, необхідно ще і ще її обмірковувати для того, щоб відповідно до висновків спрямовувати свою діяльність. Ось чому в тексті знаходимо: «Сильна риска — на п’ятому місці. Стійкість до щастя. Каяття зникне. Нічого несприятливого. Не в твоїй владі початок, але в твоїй владі кінець. Обміркуй цю справу за три дні до її звершення і через три дні після звершення».

Мета цієї ситуації була досягнута вже на попередній позиції. Тому на шостій зустрічаємо природний для «Книги змін» афоризм, який свідчить про ненадійність цієї позиції. Тут знову йдеться про те, що проникнення перебуває під ложем, тобто згадується про першу риску. Але повернення до неї абсолютно неможливе. Таким чином, сили для подальшого розвитку вже витрачені, витрачені кошти на подорож, як каже «Книга змін». І стійке збереження цієї позиції, якій протиставляється вихід із усієї ситуації, може призвести лише до невдачі. Тому в тексті написано: «Сильна риска — нагорі. Проникнення розташоване нижче за ложе. Втратиш свої кошти на подорож. Стійкість — до нещастя».

№ 58. Дуй. Радощі

Проникнення сприяє досягненню певної ме­ти, в чому людина знаходить велике задоволення, що приводить до переживання радощів. З одного боку, в радощах досягається вираження самовдоволення, з іншого боку, в радощах легко може настати й розсіювання. Тому ця гексаграма розглядає процес, що виникає в переживанні людини після того, як вона чогось досягла, і настає сам процес радощів. Найсуттєвіше — те, що така радість має бути не лише надбанням самої людини, але й розповсюджуватися на її оточення, бо в іншому випадку, якщо вона залишиться тільки замкнутою в собі, це призведе лише до зловживання тими радощами, що були досягнуті на попередньому щаблі. Тут потрібно досягти розвитку радощів, їхнього розширення. Але це можливо лише в тому випадку, якщо людина не віддається радощам цілком, не захоплена ними всім своїм єством, а свідомо стежить за правильністю своїх вчинків і віддає свої радощі оточенню. У цьому сенсі в тексті читаємо: «Радощі. Звершення. Сприятлива стійкість».

На першому місці радощі приходять безпосередньо від досягнення. Задля досягнення можна узгодити зроблене з результатом дії. Тому тут можна говорити про гармонію. Саме гармонія приводить людину до переживання радощів. Тому в тексті знаходимо: «Сильна риска — на початку. Радощі — від згоди. Щастя».

У внутрішньому аспекті радощі є великою правдивістю. Вони самодостатні. І на другій позиції, яка характеризує саме внутрішній аспект цієї ситуації, знаходимо короткий, але цілком зрозумілий афоризм: «Сильна риска — на другому місці. Радощі — від слушності. Щастя. Каяття зникне».

Ми вже бачили не раз, що рух у гексаграмі передбачається від нижньої межі до горішньої. Це — рух назовні, відхід, як це називає «Книга змін». З іншого боку, зворотний рух згори вниз — перехід від зовнішнього до внутрішнього — називається приходом. У суті цієї гексаграми, про що говориться у вступі, радощі мають тут поширюватися на інших людей. Будь-яке замикання в собі того, хто переживає радощі, відриває його від навколишнього середовища і штовхає до невдалих дій. Тому радість, яка виникає і занурена в себе весь час, коли правильно було б навпаки — вийти зі своєю радістю до людей, не може спричинитися ні до чого іншого, як до невдалого результату. Тому в тексті написано: «Слабка риска — на третьому місці. Радощі — від приходу. Нещастя».

Після того як стан кризи пережитий, на четвертій позиції вже настає можливість дійти до певної гармонії. Ця гармонія, як ми бачили раніше, є характерною рискою радощів. Але тут після кризи її треба знову відновити. Нехай четверта позиція, з одного боку, має за собою небезпечну третю позицію, з іншого боку, попереду максимально проявляє п’яту позицію, все ж між цими сторонами немає рівності, і, тим не менше, якщо можливо досягти примирення обох сторін, то можливий і успішний результат цієї позиції. У цьому сенсі доводиться розуміти текст: «Сильна риска — на четвертому місці. Радощі — від домовленості, але ще немає рівності. Якщо ж сторони поквапляться, будуть і веселощі».

Коли перед людиною постає завдання з повним позитивом віддати свою радість оточенню, то за максимального прояву радощів вона може не розрізняти позитивних і негативних типів людей. А може віддавати їх усім. При такому прагненні своїх радощів зовні без урахування розмаїтості оточення і саме через те, що ці радощі передаються навіть негативним людям, становище може видатися людині жахливим. Тим не менш, цей етап треба пережити, і лише згодом може настати те, що гармоніює її і визначає місце тієї чи іншої людини в довкіллі. П’ята позиція за своїм характером схильна до того, щоб дія, що виходить із неї, не обмежилася потребами й інтересами самої людини. Тут можна дуже багато чого створити в своєму оточенні. А як ми побачимо далі, ця ситуація загалом готує ту індивідуалізацію, в результаті якої виникає не один, а безліч окремих індивідуумів. Тому тут усупереч небезпеці, про яку все ж згадує «Книга змін», необхідна дія, що характеризує цю позицію. У тексті сказано: «Сильна риска — на п’ятому місці. Якщо виправдаєш руйнівників, це буде жахливо».

Етап творчості заради інших, поширення радощів на інших вже цілком було викорінене на попередньому щаблі. Тому на шостій позиції мова може йти тільки про особисте переживанні своїх власних радощів. Людина замикається зі своєю радістю в собі. Звісно, за природним ходом цієї ситуації це не відповідає завданням, які ставляться перед людиною оточенням. Проте все, що потрібно було віддати, вже віддано, і людина сама залишається зі своїм переживанням радощів, та це не веде її до нещастя. Тому текст «Книги змін» не каже про майбутнє нещасті, а констатує лише таке: «Слабка риска — нагорі. Ваблячі радощі».

№ 59. Хуань. Подрібнення

Для розуміння цієї гексаграми необхідно зга­дати те, що вже було зазначено в ХХХІ гексаграмі, — те, що тематика першої та другої частин «Книги змін» — не однакові. У першій частині ми бачили створення діяча, котрий виходить із космічних сил. Друга частина — це вже, швидше, практична діяль­ність людини у навколишньому середовищі. Також у другій частині передбачається створення особистості, виникнення індивідуального. І саме тут після всієї епопеї розвитку сил, їхнього накопичення, їхньої переплавки, їхнього прояву зовні, реінтеграції в кожному з навколишніх людей, після цього складного шляху, який був окреслений у попередніх гексаграмах, настає, нарешті, та гексаграма, яка каже про індивідуалізацію, про прояв повноти самосвідомості в кожній окремій людині. Вона носить назву «подрібнення». Подрібнення тут вказує на виникнення індивідуальності в приватному. Так, єдине тут перетворюється в одиничне. Образ, який автори «Книги змін» вибрали для зображення цього подрібнення, заслуговує нашої уваги. Горішня триграма тут — вітер, нижня — вода. Цей образ вказує на те, що коли водна поверхня, поки вітер не дме, виглядає єдиною, то при першому ж подуві вітру на ній з’являється безліч окремих подрібнених блискіток. І кожна людина, кожна особистість сприймається тут як щось самостійне. Під час цього процесу природно має відбуватися розвиток і реалізація цього розвитку. Цей процес виникає тому, що радощі, колишні надбання досягли мети людини, поширилися і на все оточення, і кожен, хто прийняв у себе ці радощі, усвідомивши їх, усвідомлює і самого себе як того, хто переживає ці радощі. Таким чином, людина, котра подарувала радощі, може відчувати, що вона виконала все, до чого її спонукало буття. Вона може відчувати, що виконала свій обов’язок перед людьми, котрі дали їй це буття, перед своїми пращурами. Процес індивідуалізації, позначений тут, є процесом важливим і серйозним, і тому тут необхідно вдатися до великих і відповідальних дій, в яких, певна річ, необхідно зберігати повну стійкість, що мається на увазі в цьому випадку як справжня рація в думках, в діях, у словах. У цьому сенсі слід розуміти текст: «Подрібнення. Звершення. Цар наближається до власників храму [духів пращурів]. Сприятливий брід через велику ріку. Сприятлива стійкість».

Перша позиція характеризує перебування в самому собі, невихід назовні. Тому тут силами однієї першої позиції ще не досягнута необхідна індивідуалізація та подрібненість. Тут потрібна допомога, що надходить ззовні. Її й відзначає «Книга змін». Ця допомога має бути потужною. Якщо тут обраний образ коня, то, по-перше, тому, що триграма кань, що стоїть унизу, в символіці тварин стосується коня, а, по-друге, тому, що тут допомога надходить навіть від другої позиції, яка зайнята сильною рискою, і також символізує коня. Тому в тексті читаємо: «Слабка риска — на початку. Потрібна допомога. Кінь сильний. Щастя».

Під час процесу індивідуалізації найважливіше — знай­ти своє власне місце. Воно має бути саме своїм і міцним, тим, що з точки зору феодальних авторів «Книги змін» уособлював престол. Тому в процесі індивідуалізації кожна людина має прагнути до свого престолу. Ми б сказали, що кожен мусить зайняти належне йому місце. Якщо це дотримано, то згладжуються помилки минулого і каяття зникне. Тому текст каже: «Сильна риска — на другому місці. При подрібненні біжи до свого престолу. Каяття зникне».

У процесі подрібнення й індивідуалізації найбільшу небезпеку становить невпинність цього. Коли в процесі подрібнення йому піддається навіть сама індивідуальність, тобто щось неподільне, то успішного результату досягти неможливо. Людина буде змушена гірко каятися в тому, що вчасно не зупинила процес подрібнення. Однак якщо третя позиція за своєю суттю є потягом назовні, розпадом внутрішнього, то в цьому випадку людині не потрібне буде каяття, бо, проводячи все більше і більше подрібнення, вона діє винятково в дусі тієї позиції, яку займає в межах цієї ситуації. Тому в тексті читаємо: «Слабка риска — на третьому місці. Подрібнити своє тіло. Каяття не буде».

Процес подрібнення, індивідуалізації може розглядатися як двобічний процес ще й з іншого боку. Якщо цього разу слова це — подрібнення чогось цілого і таким чином знищення його як цілого, то, з іншого боку, тут замість багато «що» виникає багато «хто». Їхня кількість тепер також є єдністю, єдністю, в якій вони репрезентуються цілим пагорбом. Тому, якщо єдине «стадо» і розбите на окремі індивідууми, то, з іншого боку, колектив цих індивідуумів є великим пагорбом. Мабуть, автори «Книги змін» усвідомлювали, що така думка, по суті, діалектична, важка для сприйняття, якщо людина недостатньо розвинута культурно. Усвідомлюючи складність цієї думки, текст каже: «Слабка риска — на четвертому місці. Подрібнити своє стадо. Початкове щастя. У подрібненні буде пагорб. Це — не те, про що думають варвари».

Процес індивідуалізації, подрібнення надходить із яко­гось центру і прямує до периферії, а на периферії виникають окремі індивідууми. Щоб висловити цей процес образно, текст розповідає про те, як окремі крапельки поту виступають на периферії шкіри внаслідок того, що всередині людина відчуває жар. Цей процес індивідуалізації має поширюватися всюди, як гучний голос. Але на п’ятій позиції, яка має бути керівною, необхідно поставити себе в центр, що втілюється мовою «Книги змін» в образ царя, котрий живе в центрі. Це необхідно для того, щоб внутрішньо протистояти процесу подрібнення й утриматися в ньому не подрібненим. Тільки тоді результат може бути сприятливим. У цьому сенсі в тексті сказано: «Сильна риска — на п’ятому місці. При подрібненні виступає піт від гучних криків. При подрібненні живи, як цар. Осуду не буде».

Надмірний розвиток процесу, коли особистість віддає себе заради того, щоб в оточенні з’явилися самостійні індивідууми, призводить до повної віддачі своїх сил оточенню. Але так і має бути. Тут необхідний вихід за межі самого себе. У цій жертовній самовіддачі можливо виправити невдалість шостої позиції, з приводу якої в тексті сказано: «Сильна риска — нагорі. При подрібненні твоя кров піде. Віддалися. Вийди. Й осуду не буде».

№ 60. Цзе. Обмеження

Під час процесу подрібнення й індивідуалізації недоліком може стати його невпинність. Його треба взяти у певні рамки. Якщо раніше був поданий образ мерехтіння на воді, причому ніяк не було вказано, що ця вода обмежена, то могла виникнути думка: ця вода розіллється, іншими словами, цей процес індивідуалізації може просуватися все далі і далі, і його внутрішні суперечності вже самі можуть спричинити виснаження. Тому на зміну йому йде процес обмеження. Образно це показано в гексаграмі тим, що триграма «вода» поміщена над триграмою «водойма». Так, вода спрямована в русло, в береги. Таким чином, з’являється обмеження. Воно служить розвитку, бо розвиток передбачає створення нових цінностей. Якби не було обмеження, то індивідуалізація, що не має зупинки, не вела б до створення нових цінностей, адже ніщо не могло б у цьому процесі вистояти, все підлягало б розпаду без стриму. Таким чином, те горе, яке могло б виникнути в результаті невпинного подрібнення, також схильне до обмеження, бо, як і все інше, воно не може навіки залишатися незмінним. Тому в тексті тут ідеться: «Обмеження. Звершення. Горе обмежене. Воно не може бути стійким».

На першій позиції обмеження проявляється в образі максимальної замкнутості. Позаяк перша позиція — це перебування в самих глибинах індивідуальності, тут людина нікуди не виходить із себе, вона обмежена в самій собі. Усвідомивши себе як індивідуальність, людина залишається тільки наодинці з собою. З контексту попередніх гексаграм випливало, що таке перебування в собі може призвести до несприятливих наслідків. Однак оскільки тут розглядається як необхідний процес обмеження, то «Книга змін» каже про успішний результат, бо такий процес тут необхідний. Тому в тексті читаємо: «Сильна риска — на початку. Не вийдеш із внутрішнього двору. Осуду не буде».

Якщо таке перебування в собі, зазначене раніше, і буває необхідним, то тільки до певної межі, бо збереження попереднього стану під час наступного етапу веде лише до нещастя. Якби людина навіть розповсюдила свою діяльність трохи далі, ніж було можливо на попередній позиції, але не досягла б того широкого охоплення свого оточення, яке потрібно в такий період часу, то це спричинило б лише нещастя. У тексті сказано: «Сильна риска — на другому місці. Не вийдеш із зовнішнього двору. Нещастя».

На третій позиції вихід назовні стає вже вкрай необхідним, тому про наявність його текст тут навіть і не згадує, бо такий вихід назовні настане природно, якщо людина досягла в розвитку своєї життєвої ситуації цієї третьої позиції. Однак при виході назовні людина мусить сама знайти в собі стримуючі стимули, має сама себе вміти обмежувати. Якщо це прийнято до уваги, то людина може вийти з гідністю зі становища, що склалося. У тексті це сказано так: «Слабка риска — на третьому місці. Якщо не будеш обмежувати себе, то буде про що зітхати. Осуду не буде».

Усе, що має бути зроблено у внутрішньому житті, тут уже досягнуте. Людина може досягти якоїсь упевненості в своїх діях. Якщо вона знаходить у собі вміння ставити собі мету та встановлювати межі своєї діяльності, то людина може досягти того спокою, що виникає завдяки вмінню обмежити себе, і того розвитку в майбутньому, яке настає в результаті самостійності своїх вчинків. Тому в тексті йдеться: «Слабка риска — на четвертому місці. Заспокоїшся в обмеженні. Звершення».

Характерна риска п’ятої позиції — це врівноваженість, однакова віддаленість від обох крайнощів. Така гармонія, що проявляється і назовні, і всередині, приводить до того, що людина може знаходити насолоду в своєму обмеженні. Але людина, котра діє на цій позиції, якщо вона виходить з її суті, може вершити лише великі справи, такі, що викликають похвалу з боку оточення. Ось чому в тексті сказано: «Сильна риска — на п’ятому місці. Солодке обмеження. Щастя. Якщо виступиш, буде похвала».

Урівноваженість, властива попередній позиції, тут уже втрачена. Тому обмеження сприймається тут як щось зовнішнє. Символічно це показано вже в самій позиції, яка є найбільш зовнішньою позицією гексаграми. Тому обмеження, яке виникає тут, можна пережити як щось сумне та гнітюче. Стійке перебування в такому стані може викликати лише нещастя. Тут варто було б узяти до уваги перехідний характер цієї позиції, перейти до наступної ситуації щабля процесу обмеження та прагнути працювати над собою в межах тих рамок, які поставлені вже у минулому. Якщо це прийняти до уваги, то потреба каяття в попередніх помилках може відпасти. Тому в тексті тут слід бачити два афоризми: переший, що характеризує об’єктивність цієї ситуації, і другий — відсутність каяття як результат правильно зрозумілої та виправленої ситуації. Тому в тексті написано: «Слабка риска — нагорі. Гірке обмеження. Стійкість — до нещастя. Каяття зникне».

№ 61. Чжун-фу. Внутрішня правда

У процесі подрібнення виникли окремі індивідууми. Цей процес був обмежений. Таким чином, індивідуальне репрезентувало певну стій­кість. Але для подальшого свого буття, власне, для того, щоб виникнути в повному розумінні цього слова, індивідуальне мало стати внутрішньо самостійним, воно мало наповнитись внутрішньою правдою. Тому ця ситуація, що йде на зміну попереднім, називається внутрішньою правдою. Незалежно від того, наскільки розвинений конкретний індивідуум, ця внутрішня правда має бути присутня в ньому. З точки зору авторів «Книги змін», вепри та риби є найтупішими та найобмеженішими істотами в поганому сенсі слова. Звісно, це лише образ, що позначає недостатньо розвинену людину. Але навіть така людина, незважаючи на всю свою обмеженість, якщо має цю внутрішню правду, все ж залишається людиною і може діяти в навколишньому житті. За наявності такої внутрішньої правди вона здатна до серйозної та великий діяльності, в якій, певна річ, має зберігати стійкість, тобто вміння гармоніювати, зовнішнє спонукання до дії та внутрішню реакцію на це спонукання. Саме в гармонії сприйняття та реакції повинна протікати ця серйозна і велика діяльність, яка мається тут на увазі. Цю думку «Книга змін» втілює в такі образи: «Внутрішня правда. Навіть для вепра та риб щастя. Сприятливий брід через велику ріку. Сприятлива стійкість».

На самому початку цієї ситуації, коли вона ще не тільки не виявлена зовні, але і не знайдена всередині, відповідність і гармонійність, про яку тільки-но було сказано, є ще проблематичними. Але тільки за їхньої наявності можна досягти щастя. Будь-який відступ від цього, якщо не призведе до нещастя, у будь-якому разі викличе неспокій, а саме це заважає правильному та нормальному ходу всього процесу. Тому «Книга змін» застерігає: «Сильна риска — на початку. Якщо буде співмірність, то буде щастя. Якщо відвернешся до іншого, буде неспокійно».

Кожен індивідуум, котрий виник у ході творчості, що характеризувалося на попереднього щаблі, є чимось самостійним. І стосунки між індивідуумами розглядаються з точки зору їхнього справжнього внутрішнього змісту. Це не їхнє зовнішнє співвідношення, а співвідношення їхніх сутностей. Зовні вони можуть і не бачити один одного, можуть залишатися в тіні один щодо іншого, але через їхню внутрішню співзвучність тому, що в кожному з них є ця внутрішня правда, вони можуть гармонійно вторити один одному. За такої внутрішньої злагоди, природно, в них може виникнути бажання поділитися своїм станом. Тому текст «Книги змін» каже: «Сильна риска — на другому місці. Журавель, що кричить, перебуває в тіні. Його пташенята вторять йому. У мене є хороша чаша, я розділю її з тобою».

При виході назовні, властивому третій позиції, коли вже виникли окремі індивідууми, людина зустрічає рівного собі супротивника. Тому успіх або неуспіх заздалегідь тут не може бути визначений, і альтернативність цієї позиції «Книга змін» висловлює так: «Слабка риска — на третьому місці. Знайдеш супротивника. То битимеш у барабан, то замовкатимеш. То заплачеш, то заспіваєш».

У деяких випадках гексаграма розглядається не як те, що складається з двох триграм, а складається з трьох пар окремих рисок. У цьому випадку четверта та третя риски є певною парою. Але третя риска характеризувалася тут повною непевністю. Тому поєднання з такою людиною, котра зовсім не впевнена в своїх діях, не може бути сприятливим. Тут краще звернутися вперед до виявлення тієї внутрішньої правдивості, що характеризує всю цю ситуацію. Однак повне виявлення її на позиції, де ця внутрішня правдивість ще недостатньо дозріла для того, щоб поширитися зовні, ще неможливе. Тут є «майже». Вся справа в тому, що тут місяць майже досяг своєї повноти. І тому людині це становище може здатися небезпечним. Однак неможливість зв’язку з минулим і потяг до майбутнього приводить до того, що результат цієї позиції все ж сприятливий. Тому тут знаходимо: «Слабка риска — на четвертому місці. Місяць наближається до повні. Пара коней загине. Осуду не буде».

Друга позиція, що характеризує цю ситуацію зсередини, свідчила про співзвучність сутностей. П’ята позиція, що характеризує той сам процес ззовні, каже про результат такої співзвучності — об’єднання. Саме наявність внутрішньої правдивості спричиняє таке об’єднання. Тому текст каже лише: «Сильна риска — на п’ятому місці. Володій правдою. Вона об’єднує. Осуду не буде».

Усе, що варто було зробити для розвитку внутрішньої правдивості, і все, що треба було зробити для об’єднання з іншими особистостями, також сповненими цією внутрішньою правдивістю, вже було досягнуто. Продовження такої ж діяльності привело б лише до прагнення надмірного самопідйому. Однак оскільки в цій ситуації воно ще неможливе, то це було б рівнозначно прагненню піднятися в небо. Вперте та стійке збереження цього бажання характерне для цієї ситуації, відійшло б від людини. У цьому сенсі текст каже: «Слабка риска — нагорі. Голоси пернатих здіймаються в небо. Стійкість до нещастя».

№ 62. Сяо-го. Перерозвиток малого

На попередньому щаблі була вироблена внутрішня правда, тому помилки, які все ж можуть бути, не стануть великими та серйозними. Треба довіряти самій правді, бо вона буде керувати діяльністю людини. Тому, якщо й можливий якийсь перерозвиток, тобто порушення гармонії, то лише перерозвиток малого. Для того щоб досягти правильного розвитку, що коригує помилковість дій, необхідне стійке дотримання чесного способу дій як результатів правди. Людина тут може діяти в малому, але не у великому, бо тут тільки ще починається діяльність вже створеного та насиченого внутрішньої правдивістю індивідуума. Будь-яке прагнення піднятися вище за призначені можливості призводить до втрати того, що може бути досягнуте. Наче птах, ця можливість відлітає від людини, і до людини долітає лише її голос. Цей голос рухається згори вниз, і гонитва за ним призвела б лише до його втрати. Натомість перебування внизу може спричинитися до того, що він буде почутий. Образ птаха, який поданий тут, деякі коментатори вбачають у самому образі гексаграми. У ній посередині є дві сильні риски. Вони зображують тулуб птаха. Під ними і над ними бачимо по парі слабких рисок, що іноді трактуються, як м’які, зображують м’які крила птаха. Тому для демонстрації чогось, що відходить від людини, тут використаний образ птаха, що летить. Гармонійність самого способу гексаграми, його симетрія, на думку Вань І, має вказувати на гармонійність дій людини, на її віддаленість від обох крайнощів. А це необхідно для того, щоб знайти правильний вихід із тих невеликих помилок, які можуть настати за індивідуальної діяльності окремої людини. Ця думка висловлена в тексті так: «Перерозвиток малого. Звершення. Сприятлива стійкість. Можна діяти в малому. Не можна діяти у великому. Від птаха, що летить, залишається лише голос. Не варто підійматися. Треба підійматися. Необхідно опускатися. Тоді буде велике щастя».

Перший момент виникнення помилки ще не є тією нагодою, коли вона може бути виправлена. Тому тут, на першому місці, тільки характеризується відхід правдивості, зникнення її в момент звершення неправильного вчинку. У тексті ж читаємо: «Слабка риска — на початку. Летить птах. І може бути нещастя».

Незначність помилки, яка може виникнути тут і від якої застерігає текст «Книги змін», може складатися передусім у тому, що попередній щабель (переддень мети) може бути прийнятий за останній, за саму мету. У прагненні до предків людина може спочатку зустріти свою праматір і зупинитися на цьому. Помилка буде полягати в тому, що вона може пройти повз свого пращура, може пройти повз свою мету і задовольнятися чимось, що майже заміняє об’єкт її прагнень. Але оскільки вона чогось таки досягає, то «Книга змін» каже про результат, який є загалом позитивним. Тому в тексті читаємо: «Слабка риска — на другому місці. Пройдеш повз свого прабатька і зустрінеш свою праматір. Не дійдеш до свого володаря, зустрінеш його слугу. Осуду не буде».

Перерозвиток є в цьому випадку рухом, що проходить повз ціль. Якщо людина проходить повз ціль, не помічаючи її, то цього разу вона не досягає її, хоча б зробила і більше, ніж потребує від неї самої її становище в житті. Так, не досягнута (тобто неусвідомлена та непомічена) мета, що стоїть позаду людини, наче пред’являє йому певний рахунок, нападає на нього ззаду. Тут, на третій позиції, саме це мається на увазі. Якщо людина буде діяти зовні, не усвідомлено і, таким чином, не досягнувши тих внутрішніх цілей, які мали бути досягнуті в минулому, якщо людина не здатна захиститися від можливого нападу з боку своєї власної совісті, то її чекає нещастя. Ось чому в тексті сказано: «Сильна риска — на третьому місці. Якщо минаючи не захиститися, то хтось ззаду нападе на тебе. Нещастя».

Динаміка четвертої позиції в її прагненні до п’ятої може лише посилити той рух, що проходить повз свою мету. Невпинність цього руху може бути пережита, як щось жахливе. Для того щоб цього уникнути, необхідно самому встановити собі певні заборони і не дуже напружено віддаватися діяльності. Ось чому в тексті читаємо: «Сильна риска — на четвертому місці. Якщо минаючи не зустрінешся, то виступ буде жахливим. Необхідні заборони. Не дій. Вічна стійкість».

За своїм характером п’ята позиція мала б зображати діяльність, спрямовану на користь оточення. Але тут залишаються помилки, хоча і малі. Тому діяльність, що дарує іншим, в цих умовах неможлива. Всі сили для того, щоб допомагати іншим, тут є, однак допомога не надходить. Наче щільні хмари, що приходять із західної околиці, яку автори «Книги змін» показують землею, що належить їм самим, не дають дощу. Проте, саме цій позиції може надаватися допомога силами попередньої. Якщо п’ята позиція в суспільній символіці зображує царя, то четверта зображує князя. Людина, котра займає п’яту позицію в цій ситуації (оскільки вона не виходить за межі самої себе), наче сидить у печері. Вплив попередньої позиції на цю показаний в образі пострілу, що цілить в того, хто сидить в печері, тобто в особистій замкнутості. Тому в тексті бачимо такі образи: «Слабка риска — на п’ятому місці. Щільні хмари і немає дощу. Вони з нашої західної околиці. Князь вистрелить і потрапить у того, хто в печері».

Мала помилка в разі її перерозвитку стає вже великою. Перерозвиток властивий горішній позиції. Тому нічого сприятливого на ній бути не може. Невдале розташування показане в образах, вже знайомих нам, тому не вимагає особливої розшифровки. В тексті ж читаємо: «Слабка рис­ка — нагорі. Не зустрінеш, а минеш. Птах в льоті віддалиться. Нещастя. Це називається лихом і бідою».

№ 63. Цзі-цзі. Вже кінець

У ході творчості, що була охарактеризована у другій частині «Книги змін», тут уже досягнутий етап, коли індивідуальність створена. У цьому сенсі процес завершений, і передостання гексаграма називається «вже кінець». Це завершення самого процесу, що показано в самій структурі гексаграми. Річ у тім, що з теорії «Книги змін» на непарних, сильних позиціях гармонійно можуть перебувати сильні риски, а на парних, слабких позиціях — слабкі. У цій гексаграмі всі риски розташовані саме таким чином. Перша, третя та п’ята позиції зайняті сильними рисками, а друга, четверта та шоста — слабкими. Здавалося б, у цьому поданий образ такого гармонійного розвитку і його результати не передбачають можливості подальшого розвитку. Все вже досягнуто. Окреме, індивідуальне вже створено. Якщо воно і розуміється як щось мале, то все ж має розвиток аж до того моменту, коли стане великим. У цьому сенсі йдеться про можливість розвитку малого. Стійкість і врівноваженість, охарактеризовані розташуванням рисок цієї гексаграми, тут сприяють всьому процесу. Але саме тут варто взяти до уваги інший закон, що існує в теорії «Книги змін» і полягає в тому, що все має тенденцію перетворюватися на свою протилежність. Кожна сильна риска має в собі закладені тенденції перетворитися в слабку, і навпаки. Тому, як побачимо нижче, остання гексаграма — повна протилежність цій. Таким чином, якщо весь попередній процес, від першого імпульсу творчості і до досягнення повної гармонії, яка показана в цій гексаграмі, є тим щастям, що стоїть на початку і згадується цим текстом, то саме це щастя призводить також до необхідності повної та кардинальної зміни, спричиняє той хаос, що стоїть наприкінці і згадується в цьому афоризмі. Щоб правильно пройти через цю ситуацію, названу в «Книзі змін» «вже кінець», необхідно вжити цілу низку застережень. Якщо попередні гексаграми поетапно розглядали складові цієї ситуації, то тут розгортається цілий ряд попереджень, необхідних для правильного переживання всієї цієї ситуації. Не потрібно, однак, розуміти рух до хаосу, згаданий тут, як щось негативне, бо, як побачимо нижче, цей хаос є чимось аморфним, слугуватиме тим матеріалом, в межах якого може розгорнутися новий цикл, що починається з творчості тощо. Беручи все це до уваги, можна зрозуміти текст, який каже: «Вже кінець. Звершення. Малому сприятлива стійкість. На початку — щастя. Наприкінці безлад».

Якою б стійкою не була ця ситуація, її треба пройти, треба здолати, бо зупинка в ній позначала б загибель. Тому тут подається вказівка на те, що зупинка спричинила б недостатньо швидкий темп проходження через цю ситуацію, й останньої миті ця переправа через таку ситуацію була б схильною до небезпеки. Ця гексаграма найтіснішим чином, навіть самою назвою, пов’язана з наступною, і для її пояснення необхідно скористатися контекстом наступної гексаграми, де дається образ молодої лисиці, що майже переправилася через річку, але останньої миті намочила хвіст. Щоб цього не сталося, «Книга змін» нагадує: «Сильна риска — на початку. Загальмуєш колеса — підмочиш хвіст. Осуду не буде».

У процесі творчості річ вже створена, вона існує як для себе, так і для свого оточення. Сховатися вона більше не може. Її бачать усі. Якби у людини, котра стоїть на другій позиції, тобто там, де перебуває в собі, з’явилося бажання бути прихованою, то це було б для неї недосяжно. Це набуло образу жінки, котра втратила запону на колісниці. Запекла гонитва за своєю невиявленістю, пошуки втрачених запон не можуть тут привести до жодного результату. Коли надалі настане час (а він, безумовно, може настати), тоді все буде відновлено, людина може бути замкнутою в самому собі. Тут це недосяжне, а прийдешнє треба віддати майбутньому. В такому сенсі в тексті сказано: «Слабка риска — на другому місці. Жінка втратить запону на колісниці. Не гони. Через сім днів отримаєш».

У цій ситуації, напередодні хаосу, вихід назовні сприймається як вихід для важкої та запеклої боротьби. Не з людь­ми боротися доведеться тут, а з чимось гіршим. Мається на увазі похід на країну бісів. Перемога над ними має бути отримана. Але ця перемога досяжна лише для того, хто володіє великою силою, а не пересічній людині. Та навіть для такої людини, сповненої сил і життєвого досвіду, для високого пращура, як його називає «Книга змін», ця перемога не дається задарма. Потрібен тривалий термін для її досягнення. Тим більше зрозуміло, що незначній людині в таких умовах діяти не можна. Ось чому в «Книзі змін» сказано: «Сильна риска — на третьому місці. Високий пращур іде в похід на країну бісів. І за три роки переможе її. Нікчемам — не працювати».

Переддень хаосу та його наближення відчувається на кожному щаблі цієї ситуації, незважаючи на те, що вона є лише завершенням попереднього етапу. Тому тут необхідно мати на увазі, що жодне досягнення не залишається в руках навіки. В такому сенсі, як нагадування, звучить текст: «Слабка риска — на четвертому місці. І на парчі будуть лахміття. До кінця днів збережи заборони».

Усе ближчає вихід із цієї ситуації, все ближчає хаос. Тому тут подається ще раз нагадування про те, що може врятувати людину в тому середовищі, в яке вона неодмінно потрапить у наступній ситуації. Не пишність і розкіш жертв, а правдивість, не зовнішня повнота, а внутрішні сили — ось що може привести його до стійкості в час стихійного хаосу, в який він неминуче потрапить. Аби розшифрувати образи, в яких подається цей афоризм, необхідно взяти до уваги, що нижня триграма (вогонь) звернена на схід, а горішня триграма (вода) — на захід. Те, що було досягнуто внутрішньо, що було досягнуто на перших трьох позиціях, тут уже не має жодного значення. Тому якщо східні сусіди, тобто три нижні позиції, і приносять значну жертву, сенсу в ній уже немає. І тільки те, що людина забирає з собою, прямуючи до хаосу, те, що є невід’ємним для неї, їй особисто належить, тільки це може при­вести до добробуту. І це незначне, та мала жертва, про яку йдеться в тексті, є нічим іншим, ніж внутрішньою стійкістю та правдивістю, умінням виходити з себе. Тому в тексті сказано: «Сильна риска — на п’ятому місці. Корова, вбита у східних сусідів, не зрівняється з невеликою жертвою західних сусідів. Якщо будеш правдивим, то реально знайдеш своє щастя».

У вступі до цієї ситуації було сказано про те, що на початку процесу було щастя, а наприкінці — хаос. Шоста позиція — це перехід до цього хаосу. «Книга змін» не каже, що тут людині загрожує певне нещастя. Вона тільки констатує небезпеку і жах цього становища. Хвиля хаосу захльостує людину. Якщо в першій позиції говорилося про переправу і про небезпеку останньої миті зіпсувати свій шлях, то на цій позиції йдеться про те, що хаос із головою вкриє людину. І тим не менше це необхідно, бо людина мусить вийти зі свого гармонійного розвитку і, свідомо порушивши цю гармонію, рушити в хаос, бо в хаосі віднайде свободу для своєї творчості. Тому в тексті читаємо лише: «Слабка риска — нагорі. Промочити голову. Жах».

№ 64. Вей-цзі. Ще не кінець

Ситуація розгортається так, що нарешті настає хаос, але хаос розглядається не як розпад створеного, а як безконечність, як можливість нескінченної творчості. Не як щось негативне виступає тут хаос, а як середовище, в якому може бути створено щось зовсім нове. Безумовно, ця нова творчість має пройти за законами (і з точки зору авторів «Книги змін», за тими ж законами, що були вказані раніше). В цьому вбачається циклічність «Книги змін». Останньої миті в цій останній ситуації «Книга змін», наче напуття, дає вказівку, що тут може статися і чого треба остерігатися. Найважливіше тут — наявність повноти сил. Краще, якщо їх буде більше, ніж треба, ніж якщо їх забракне останньої миті, бо якби їх не вистачило в останню хвилину, то нічого сприятливого не можна було б очікувати. Ось чому текст каже: «Ще не кінець. Звершення. Молода лисиця майже переправилася. Якщо замочити хвіст, не буде нічого сприятливого».

Перша позиція — лише початок цього процесу, тобто початок вироблення необхідних сил, тому можна припустити, що їх тут ще мало. Передусім текст «Книги змін» вказує на те, що людині доведеться дуже пошкодувати, якщо колись, до того, як їй довелося проходити крізь хаос, вона не виробила достатньої кількості сил. Тому в тексті сказано тільки таке: «Слабка риска — на початку. Підмочити свій хвіст. Жаль».

У той час, коли людина проходить крізь хаос, єдине, на чому вона може втриматися, це на собі, бо в хаосі нема на що розраховувати. Вона опинилася на другій позиції, яка якраз характеризує внутрішнє життя людини й її замкнутість, цілковитим чином триматися на собі і зберегти себе. Тому в тексті тут ідеться: «Сильна риска — на другому місці. Загальмувати колеса. Стійкість — на щастя».

Аж ось настає вихід назовні. Він не може не настати, і третя позиція характеризує саме його. Але тут, коли «ще не кінець», власне кажучи, ще нічого не досягнуто і сил досі бракує. Похід, в який можна вирушити, виходячи з цієї позиції, міг би бути тільки невдалим. І тим не менш необхідність цього виходу назовні, важливість зробити новий цикл творчості тут проявляється настільки потужно, що позиція сама сприяє цьому. Суперечливість цієї позиції показана в суперечливості афоризму, приписаному до неї: «Слабка риска — на третьому місці. Ще не кінець. Похід — до жалю. Сприятливий брід через велику річку».

Необхідною умовою роботи, що може бути виконана на цій позиції, є та стійкість, яка свідчить про повноту сил. Тільки вона може докластися до успішного результату. Але ця стійкість має перед собою не спокійне середовище, а збурений хаос, і саме проти нього має виступити тут людина. Нехай на неї чекає велика праця, нехай довгий час вона буде змушена боротися, але якщо буде, зберігаючи стійкість, продовжувати боротьбу, то все на світі, весь світ, зашифрований в образі великого царства, схвалить її діяльність. Проти всіх сил темряви має виступити вона тут. І «Книга змін» радить: «Сильна риска — на четвертому місці. Стійкість — на щастя. Каяття зникне. При потрясінні треба напасти на країну бісів. І через три роки буде похвала від великого царства».

Стійкість, характеризована на попередньому щаблі, тут є центральною рискою людини. Вона повідомляє про її благородство. І це благородство, як із якогось центру, може випромінюватися в усі оточення, облагороджуючи їх. Суть цього внутрішнього благородства — в тій гармонії, що підкреслюється середньою позицією у горішній три­грамі. Це — внутрішня правдивість. Те, що вона має випромінюватися та сяяти, вказується тим, що ця риска є центральною в триграмі сяйво. Тому тут, у володіннях мороку та хаосу, внутрішня правда осяює все навколо, і в цьому вказується можливість подальшого прояву світла, тобто творчості. Іншими словами, тут подається висхідна точка для нового циклу, що починається знову в першій гексаграмі творчості. В такому сенсі може бути зрозумілим текст: «Слабка риска — на п’ятому місці. Стійкість — до нещастя. Каяття не буде. Якщо з блиском шляхетного чоловіка буде правда, то буде і щастя».

Після досягнутого вже на попередній позиції, залишається лише умиротворення старості. Якщо людина вчасно не встигла перейти до творчості, то перед нею, як можливість, залишається лише знайти задоволення в спокійному бенкеті. Для того щоб дійти до такого бенкету, треба відповідати високим вимогам сил, треба мати внутрішню правдивість. За бездіяльність людину тут не можна звинувачувати, і ніхто не буде ганити її за це. Вона заслужила свій спокій. Але якби людина й вчинила б якусь дію, коли вже час для неї минув, то була б поглинена силами хаосу з головою. Все було б втрачено. Тому в тексті сказано: «Сильна риска — нагорі. Володій правдою, коли ллєш вино. Осуду не буде. Якщо промочити голову, то, навіть володіючи правдою, втратиш її».

Зміст

Вступ 3

Перша частина 17

Друга частина 150

Літературно-художнє видання

Серія «Істини»

І-ЦЗІн. КНИГА ЗМІН

Переклад з російської

Головний редактор О. В. Красовицький

Відповідальна за випуск А. М. Гопаченко

Художній редактор О. А. Гугалова

Комп’ютерна верстка: В. А. Мурликін

Коректор Р. Є. Панченко

Підписано до друку 20.11.17. Формат 70×100 1/32.

Умов. друк. арк. 11,62. Облік.-вид. арк. 11,96.

Тираж 2000 прим. Замовлення №

ТОВ «Видавництво Фоліо»

вул. Римарська, 21А, м. Харків, 61057

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи

ДК № 5244 від 09.11.2016

Сайт та інтернет-магазин видавництва:

www.folio.com.ua

Електронна адреса:

market@folio.com.ua

Надруковано з готових позитивів

у ТОВ «Видавництво Фоліо»

вул. Римарська, 21А, м. Харків, 61057

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи

ДК № 5244 від 09.11.2016

І-96

І-цзін. Книга змін / пер. з рос. Є. В. Тарнавського; худож.-оформ­лювач О. А. Гугалова. — Харків: Фо­ліо, 2018. — 281 с. — (Істини).

ISBN 978-966-03-7836-0 (Істини).

ISBN 978-966-03-8048-6.

УДК 821.581

реклама

реклама

реклама

реклама