Диво

1

Всі подальші епіграфи з Пікассо походять з його п’єси «Пожадання, впіймане за хвіст». П’єсу свою Пікассо писав у перший рік окупації Парижа гітлерівцями. (Тут і далі, у посторінкових виносках, пояснення авторські).

2

Євангеліє від Матфея, 10, 35.

3

Тут: розписуватися! (Нім.)

4

Ходімо! (Нім.)

5

Возити стрілу – новгородський звичай, який означав оголошення війни.

6

Хольмгардом варяги звали Новгород.

7

Конунг – князь, король у скандінавів. Ярислейфом прозвано в скандінавських сагах Ярослава.

8

Хебар - візантійська назва річки Маріца.

9

Білим морем болгари називають Егейське море.

10

Зарев – серпень (староболг.)

12

Чедо! – Хлопче! (Болг.)

13

Хлопче! Гей, Божидаре! Тобі кажу! (Болг.)

14

Чого лякаєшся? (Болг.)

15

Автор хотів би нагадати читачеві, що йдеться тут про давнє Болгарське царство, яке не слід ототожнювати з Болгарією сучасною так само, як, наприклад, ніхто не ставить знака рівності між Київською Руссю і Росією нинішньою. Як Русь Київська стала історичною колискою трьох братніх народів – російського, українського, білоруського, – на землях, що їх займали колись Болгарські царства часів Симеона і Самуїла, згодом розвинулись самостійні нації – болгарська й македонська. Сучасникові незвично читати, що столицею Болгарського царства колись були, скажімо, Охрид або ж Обитель, які сьогодні належать одній з югославських республік – Македонії (Обитель тепер зветься Бітоль), але пам’ятаймо, що тут мовиться про часи, відлеглі від нас на ціле тисячоліття. Це історичне минуле двох народів – болгарського І македонського.

16

Средець – тепер Софія.

17

Знаки імператорської влади в Візантії.

18

Так звався розповсюджений у ранньому середньовіччі сплав золота й срібла. Стародавні греки називали цей сплав електроном.

19

Якщо вдаримо його добре й дошкульно, то переможемо (Болг.)

20

Гейда, гайда, діти! (Болг.)

21

Іверія – старовинна назва Грузії.

22

Тут немає такої курви, як Добромир! (Болг.)

23

Щоб цар не мав де сховати жодного болгарського пса! (Болг.)

24

Одрин – болгарська назва Адріанополя.

25

Руєн – вересень (староболг.).

26

А цар лежить хворий, хворий вже три роки,

27

Луки, що належали одному з племен першоболгарських – кутригурдям. Мали надзвичайно тугу тятиву, тому треба було швидко стріляти з них, а це могли робити тільки досвідчені, влучні стрільці.

28

Сам ги байстрюк, і мати твоя була задрипанка! (Болг.)

29

Гей ти, злізь додолу і не чекай, поки тебе стягнемо гаком! (Болг.)

30

Індикти – п’ятнадцятирічні періоди для збору данини, введені візантійським імператором Костянтином (306-337).

31

Мої очі! (Болг.)

32

Згоріли! (Болг.)

33

Поведи їх до вашого царя, собаки Самуїла! (Болг.)

34

О царю, батьку ти наш, поможи нам, до тебе прийшли… (Болг.)

35

Діти мої, сини мої, воїни мої добрі, воїни мої хоробрі, народе мій… (Болг.)

36

Мерщій, мерщій, божі люди! (Болг.)

37

Коміскорт – ім’я походить від титулу. Дослівно «комітет намету», тобто начальник намету. Коміскорт був чимось на кшталт нинішнього інтенданта при стратигу або імператорі. Відав також сторожовою службою.

38

Вб’ють тебе (Болг.)

39

Проедр синкліту – глава сенату, постать радше декоративна, ніж значна. Йому належало воздавати почесті, його благословляє сам патріарх, на його честь лунають навіть актології, в себе в домі він дає обіди (за казенний кошт) для магістрів і патрикіїв, але на цьому й кінчається його так звана влада, бо пі прав, ні обов’язків цей чин більше не давав.

40

Синклітики й сіленціарії – зібрання можних у Візантії, тобто їхній сенат, мав ніби дві палати: вирішальну – синкліт і дорадчу – сіленціарій. Відповідно звалися й члени цих палат.

41

Триклін дев’ятнадцяти акувітів – один з головних залів Великого палацу, де стояло дев’ятнадцять акувітів, тобто столів, для бенкетів.

42

Чому дівчата люблять солдатів?

Так, так, чому!

Тому, що їм начхать на бомби і гранати.

Так, так, тому!

43

Ярлами в давній Скандінавії звано військових ватажків – від незначного воєводи до короля.

44

Отній – батьківський (староруськ).

45

Всі люди стають братами

Під ніжними твоїми крильми.

Ф. Шіллер, До радості.

46

«Книга, єпарха» – своєрідний звід законів, які регулювали внутрішнє життя Константинополя, передовсім – діяльність ремісників і торговців.

47

Єснаф – візантійський прообраз професійних цехових об’єднань середньовічної Європи.

48

Адамас – діамант.

49

Аргір – буквально: срібло, срібний. У Візантії придворні касири.

50

Атраватік – візантійський одяг скромного, притемненого тону, барва сушеного винограду.

51

Апокомбій (апокомвій) – буквально: видача. Так звалися у Візантії своєрідні імператорські або патріарші чеки, по яких можна було в скарбниці одержувати гроші і золото.

52

Біармійцями в Київській Русі звано іноді печенігів, а також усі невідомі племена, що мешкали на півночі за Камою.

53

Хазе – заєць (нім.).

54

Табір для інтернованих.

55

Пересильний табір, з якого полонених спрямовувано до постійних таборів – шталагів і офлагів. Радянських полонених часто знищувано ще в дулагах.

56

Робочий табір, власне – філія великого концтабору.

57

Табори примусової праці при великих концернах, заводах, фабриках. Можна б тут згадати про штрафні табори концерну Круппа Деханшуле і Неєрфельдшуле або концерну Сіменса в Берлін-Хасельторст.

58

Штрафні табори, де всі ув’язнені були приречені на обов’язкове знищення.

59

Поліцейські табори на території СРСР для осіб, запідозрених в допомозі партизанам.

60

Табори для знищення євреїв. Таким, наприклад, фактично був Майданек, який носив спершу назву робочого табору для військовополонених.

61

Табори для «перевиховання» не дуже слухняних іноземних робітників. Засновані за наказом Гіммлера з 28 травня 1941 року.

62

Робочі табори для військовополонених. Про їхній характер можна судити з того, що цю назву мав Майданек.

63

Несвідоме використання теореми Піфагора про прямокутний трикутник.

64

В старовину товаром звали обоз.