Ежені Гранде. Селяни

Примітки

1

На відміну від багатьох інших романів, які письменник створював протягом тривалого часу, частинами, то відходячи від роботи над ними через інші задуми, то повертаючись до них знову, роман «Ежені Гранде» вилився у нього відразу. У вересні 1833 р. початок роману був надрукований у журналі «Ероп літтерер», а в грудні він вийшов уже окремою книгою в першому виданні «Сцен провінційного життя». Роман мав великий успіх у читачів. Першим його російським перекладачем був Ф. М. Достоєвський.

2

Марія (якій присвячено роман) — особа біографам Бальзака не відома. Перший збирач Бальзакових рукописів і листів Шарль де Лованжуль свідчить, що в одному з вересневих листів 1833 р. Бальзак писав сестрі: «Я став батьком — ось таємниця, про яку мені хочеться сповістити тобі — і мені належить дуже миле створіння, надзвичайно наївне, вона впала до мене, мов квітка з неба, приходить до мене потай, не вимагаючи ні листування, ні турбот про себе, і каже: «Кохай мене рік, а я кохатиму тебе все життя». Ніяких подробиць цього епізоду з інтимного життя Бальзака не збереглось, і наведені рядки листа були викреслені редакторами першого видання листів Бальзака (тобто Е. Ганською). Як видно з присвяти, образ Марії дав Бальзакові деякі риси для створення образу Ежені Гранде.

3

Гарне джерело (латин.).

4

Талейран Шарль (1754–1838) — французький дипломат, відомий своїм інтриганством та політичною безпринципністю.

5

Музичний термін: поступове наростання звуку (іт.).

6

«Методична енциклопедія» — популярний енциклопедичний словник, що видавався у Франції наприкінці XVIII ст. і на початку XIX ст.

7

«Монітор» (або «Всесвітній вісник») — урядова французька газета, що виходила з 1799 до 1869 р.

8

Уестолл Річард (1765–1836) — англійський художник, ілюстратор численних видань англійських класиків.

9

Фіндени, Вільям та Едуард — англійські художники XIX ст., ілюстратори багатьох видань англійської художньої літератури.

10

Чантрі Френсіс (1782–1841) — англійський скульптор, який створив, зокрема, бюст Байрона.

11

Фоблаз — головний герой авантюрно-еротичного роману французького письменника Луве де Кувре (1760–1797) «Любовні пригоди кавалера де Фоблаза» (вид. в 1787–1790 рр.).

12

«Небезпечні зв'язки» — роман французького письменника Шодерло де Лакло (1741–1803), в якому показано розклад аристократичного суспільства напередодні Великої французької революції (вид. в 1782 р.).

13

Тут: дуже швидко (іт.).

14

Фідіїв Юпітер — славнозвісна статуя бога Зевса, створена великим давньогрецьким скульптором Фідієм (бл. 500–431 рр. до н. е.). У римлян Зевс звався Юпітером.

15

Шапталь Жан Антуан (1756–1832) — відомий у свій час французький хімік.

16

Мане-Текел-Фарес — за біблійним сказанням, ці слова були написані невидимою рукою на стіні зали, де бенкетував вавілонський цар Валтасар (VI ст. до н. е.), і провіщали йому загибель. Пророцтво це говорить: «Розрахований, зважений і розділений».

17

Усіма правдами і неправдами (латин.).

18

Собака Алківіада. — Натяк на давньогрецького безпринципного політичного діяча і стратега афінянина Алківіада (451–404 ст. до н. е.), який, за Словами Плутарха, наказав відрубати хвоста своєму улюбленому собаці, щоб дати привід співгромадянам говорити саме про це, а не про інші його вчинки, що заслуговують на більший осуд.

19

Бентам Ієремія (1748–1832) — англійський філософ, апологет капіталізму і необмеженої підприємницької (аж до прямого грабунку) свободи капіталістів.

20

Тут: частково виконуючого обов'язки сторожа (латин.).

21

Ост-Індія (Східна Індія) — загальна історична назва Індостану, Індокитаю та Індонезії, де вже з XVII ст. існувало багато пайових торговельних компаній, що належали Голландії, Англії і Франції; за їхньою допомогою названі держави проводили колоніальну політику і грабували місцеві багатства.

22

«Прийдіть, уклонімося!» — початкові слова молитви (латин.).

23

…Марата, кинутого на смітник… — Один із найвизначніших учасників Великої французької революції Жан Поль Марат (1743–1793) був урочисто похований у Пантеоні (паризькому храмі, перетвореному під час революції на усипальницю великих людей Франції), але після термідоріанського перевороту його прах забрали з Пантеону.

24

Лафонтен Август (1759–1831) — німецький письменник.

25

Боссюе Жак Бенінь (1627–1704) — французький єпископ, ідеолог абсолютизму.

26

Атріди — давньогрецький рід, над яким, за переказами, тяжіло прокляття, що спричинило численні трагедії та злочини членів цього роду.

27

Будь-яким способом (латин.).

28

Капталь — середньовічний феодальний титул, поширений у південно-західній Франції.

29

Початкові слова модної тоді опери (іт.).

30

«Про одруження» (латин.).

31

З допомогою (латин.).

32

Текст для електронної книжки взято за виданням: Оноре де Бальзак. Вибрані твори — К.: Держлітвидав України, 1953. — 724 с. Селяни: роман, с. 455–692, пер. з фр. Є. Дроб'язко. (http://kompas.co.ua)

33

Брегель, Ян (1570–1625) — фламандський живописець, що дістав прізвисько «оксамитового» за м'якість колориту.

34

Сераль — жіноча половина палацу турецького султана.

35

Луїні, Бернардіно (бл.1480 — бл.1533) — відомий італійський живописець школи Леонардо да Вінчі.

36

Рубенс, П'єр-Поль (1577–1640) — фламандський художник.

37

Краса сарацинів у Гренаді — Альгамбра, старовинна фортеця і палац мавританських володарів Іспанії, пам'ятник арабської архітектури XII–XIV століть.

38

Краса Лімані. — Лімань (інакше зветься Овернь) — старовинна провінція Франції.

39

Слово «Еги» походить від латинського слова aqua — вода.

40

Тунське озеро — знаходиться в Швейцарії.

41

Відкупщик Буре — французький фінансист XVIII століття, дуже розбагатів на відкупах і спекуляціях.

42

Стиль помпадур — названий так на честь маркізи де-Помпадур (1721–1764), коханки короля Людовіка XV.

43

Ми готуємо навколо Парижа околиці Рима — навколо Рима лежить Кампанья — болотиста і малярійна місцевість по річках Тібру і Анно.

44

Флоріна, Марієтта, Сюзанна дю-Валь-Нобль, Туллія — куртизанки, героїні різних романів Бальзака.

45

Дюбаррі, Жанна — фаворитка Людовіка XV; була гільйотинована під час першої буржуазної революції.

46

В принципі я не люблю приміток, і це перша, яку я собі дозволяю; її історичний інтерес буде мені виправданням; крім того, вона доведе, що описувати бої слід зовсім інакше, ніж робиться в сухих поясненнях письменників-спеціалістів, які уже три тисячі років тільки й кажуть нам, що про правий чи лівий фланги і про більш або менш прорваний центр, але солдата, його геройство, його страждання не згадують ані єдиним словом. Сумлінність, з якою я готую свої «Сцени військового життя», примушує мене відвідувати всі поля боїв, зрошені французькою й іноземною кров'ю: отже, я схотів побувати й на рівнині Ваграма. Під'їжджаючи до берегів Дунаю, проти Лобау я помітив на порослому м'якою травою березі якусь хвилястість грунту, що нагадувала великі борозни на полях, засіяних люцерною. Я запитав, від чого залежить такий стан землі, вважаючи його якимсь особливим способом її обробітку. «Тут, — сказав мені селянин, який служив нам провідником, — сплять кірасири імператорської армії; те, що ви бачите, це їхні могили». Ці слова примусили мене здригнутися; принц Фрідріх Шварценберг, переклавши їх, пояснив, що цей селянин супроводив вози, навантажені кірасами. За однією з тих частих випадковостей, що трапляються на війні, наш провідник доставив Наполеонові його сніданок у ранок битви під Ваграмом. Незважаючи на свою вбогість, він зберігав подвійний наполеондор, який йому дав імператор за молоко і яйця. Грос-Аспернський священик провів нас на те славетне кладовище, де французи і австрійці, по коліна в крові, билися один з одним, виявивши і з того, і з другого боку однакову славну мужність і впертість. Отам, пояснюючи нам, що мармурова плиточка, яка притягла нашу увагу, з накресленим на ній ім'ям власника Грос-Асперна, вбитого на третій день бою, була єдиною нагородою, даною родині покійного, священик сказав нам з глибоким сумом: «То був час великих бід і то був час великих обіцянок; а тепер, тепер — час забуття..». Слова ці здалися мені повними величної простоти, але, поміркувавши над ними, я знайшов виправдання уявній невдячності австрійського королівського дому. Ні народи, ні государі не досить багаті, щоб винагородити за всі самовіддані вчинки, привід яким дають великі війни. Нехай ті, хто служить справі з задньою думкою про нагороду, продають свою кров і стають кондот'єрами! Хто шпагою або пером воює за свою батьківщину, ті повинні думати тільки про те, щоб добре робити свою справу, як казали наші батьки, і сприймати все, навіть славу, не інакше, як щасливу випадковість.

47

Картонний велетень, що вітає Єлизавету при вході в Кенільвортський замок. — Мається на увазі епізод у романі Вальтера Скотта «Кенільворт» — опис прийому, влаштованого графом Лейстером на честь англійської королеви Єлизавети в Кенільвортському замку.

48

Сади Арміди — мова йде про «Зачаровані сади» чарівниці Арміди, героїні поеми Tacco «Визволений Єрусалим»; ім'я Арміди стало означати жінку-спокусницю.

49

Жан Руве — за переказами, винахідник сплавлення лісу плотами; жив у Франції в XVI ст.

50

Ізола-Белла — острів на озері Лаго-Маджоре в Італії, вкритий красивими садами.

51

Шарле, Нікола-Туссен (1792–1846) — французький художник, славився своїми малюнками і літографіями з побутовою тематикою.

52

Маршал Рішелье, Арман Дюплессі — внучатий племінник відомого кардинала Рішельє, французький полководець другої половини XVIII ст. Не маючи ніяких наукових знань, за протекцією попав у члени Академії наук.

53

«Тонсар» походить від французького дієслова «tonser» — стригти, робити тонзуру.

54

Податок на вікна і двері, залежно від їх кількості в будинку, ввела Директорія.

55

Проти неба (лат.).

56

«Тіволі» — паризький сад для розваг.

57

Хліб янголів (лат.).

58

Буасо — стародавня французька міра сипких тіл, місткістю близько відра.

59

Єкю дорівнювало трьом франкам.

60

Крихітка (італ.).

61

Багато суду — багато несправедливості (лат.).

62

О, село! (лат.).

63

Торжество галла над франком. — У XVIII ст. і на початку XIX століття у Франції було поширене уявлення, що дворянство походить від франків-завойовників, а народ — від галлів, споконвічного населення країни.

64

Зробила герцога з сина капітана дю-Плесі. — Мова йде про Армана Дюплессі, герцога і кардинала Рішельє, всевладного міністра Людовіка XIII.

65

Фук'є-Тенвіль (1747–1795) — громадський обвинувач революційного трибуналу першої буржуазної французької революції, нещадно боровся її ворогами.

66

Піччіні, Ніколо (1728–1800) — італійський композитор, опери якого в свій час мали великий успіх.

67

Пітт, Вільям-молодший (1759–1806) — прем'єр-міністр Англії, непримиренний ворог революційної Франції; Кобург — герцог Саксен-Кобурзький, австрійський фельдмаршал, командував військами інтервенції проти революційної Франції.

68

«…поділилися, але на манер Монгомері» — французьке прислів'я, що означає такий поділ, коли один дістає все, а другий — нічого.

69

«Тартюф» — славетна комедія великого французького драматурга Мольєра, осміює лицемірів і святенників.

70

Кур'е, Поль-Луї (1772–1825) — французький вчений-еллініст і автор дотепних памфлетів проти уряду періоду Реставрації, був убитий своїм слугою з метою пограбування.

71

Місту Риму й усьому світу (лат.).

72

За висловом першого герцога Бірона. — Мабуть, герцог Шарль-Бірон, маршал Франції за Генріха IV.

73

Людина «Ста днів» — Наполеон І.

74

Дора, Клод-Жозеф — французький поет, представник легкої поезії XVIII століття.

75

«Меркурій» — французька газета.

76

Метр — звернення у Франції до нотаріусів, адвокатів, суддів.

77

Беарнець — прізвисько французького короля Генріха IV (1553–1610), який народився в провінції Беарнь на півдні країни.

78

Веронезе, Паоло (1528–1588) — відомий італійський художник венеційської школи.

79

Вуверман, Філіпп — голландський живописець XVII століття; прославився картинами на батальні й мисливські теми.

80

Ван дер Мелен, Антон-Франціск (1634–1690) — фламандський художник, зображав переважно походи короля Людовіка XIV.

81

Згубний для її щастя французький герб — натяк на те, що король Наваррський, ставши королем Франції Генріхом IV, розійшовся зі своєю фавориткою, графинею де-Море.

82

Абат Грегуар (1750–1831) — французький священик, член Конвенту, голосував за страту короля. За Реставрації — кандидат ліберальної опозиції до палати депутатів (1819).

83

Вольтижери — окремі команди легкої піхоти із солдатів малого зросту (у Франції до 1814 р.).

84

Гверильяси — назва партизанів у Іспанії під час воєн з Наполеоном (1808–1813).

85

Справа йде про ваші інтереси (лат.).

86

Оаристис («Дружня бесіда») — ідилія, яку приписують грецькому поету III ст. до н. е. Феокріту і яка зображала любовну сцену між погоничем биків Дафнісом і пастушкою Наїдою. Назва розділу «Оаристис» дана іронічно.

87

«Ранелаг» — великий паризький ресторан, що знаходився біля в'їзду в Булонський ліс.

88

Сарбакан — довга трубка для видування скла, розпалювання вогню тощо.

89

Гарпагон. — Головний персонаж комедії Мольєра «Скупий».

90

Телеміт- член Телемського абатства. Рабле в своєму романі «Гаргантюа й Пантагрюель» зобразив під цим ім'ям свого роду гуманістичну утопію-монастир, де молоді чоловіки і жінки вільно займаються науками та мистецтвом. Девіз телемського братства: «Роби, що хочеш».

91

Лікерам мадам Анфу приписувалась властивість повертати виснажені сили.

92

Центіар — 1 кв. метр землі.

93

Трофеї війни (лат.).

94

Юрисдикція Мармурового стола. — У XVIII столітті наглядачі за водами й лісами користувалися правом суду на своїх ділянках. Апеляційний суд, що переглядав їхні вироки, засідав у Парижі, в приміщенні судових установ, за мармуровим столом.

95

Пірон, Алексіс (1689–1773) — французький поет родом з Бургундії; деякі його поетичні твори написані на бургундському діалекті.

96

Люс де-Лансвіль, Парні, Сен-Ламбер, Руше, Віже, Андрійо, Бершу були його героями. — Згадані тут поети XVIII століття і першої половини XIX століття культивували різні жанри поезії, але всі що-небудь «оспівували»: людину, природу, пори року (Сен-Ламбер), місяці року (Руше), астрономію (Бершу), землеробство, сади, різні технічні прийоми ремесел (Деліль).

97

«Налой» — героїко-комічна поема Буало, складається з шести пісень.

98

Паламед — один з грецьких героїв Троянської війни, якому в «Іліаді» приписується винахід терезів, диска та різноманітних ігор.

99

В Бургундії є ще один поет. — Гурдон натякає на ліберального романтика Ламартіна, що народився в бургундському місті Макон в 1790 р.

100

Наука про розведення культурних плодових дерев.

101

Півголосом, крадькома (італ.).

102

«Пурсоньяк» — комедія-балет Мольєра.

103

Нуррі, Адольф — французький співак, яким захоплювався Бальзак.

104

«Поль і Віржіні» — роман французького письменника Бернардена Сен-П'єра (1737–1814), який мав великий успіх.

105

«…шаноба, яку збуджував цукор за імператора». — Внаслідок блокади Франції Англією і континентальної системи, створеної Наполеоном, цукор, що привозився з колоній, коштував дуже дорого.

106

«Султанка» — прикраса для жіночих зачісок; «янгол» — модні в той час рукава жіночої сукні.

107

Обожнювач (італ.).

108

Чорна банда — назва скупників земель для спекулятивних цілей.

109

«Затишний куточок» (ісп.).