Гей, колись була розкіш-воля

1. Розпрощався стрілець зі своєю ріднею,

Сам поїхав в далеку дорогу.

За свій рідний край, за стрілецький звичай

Ми йдем в бій за свою перемогу.

2. А вітер колише зеленою травою,

Дуб зелений додолу схилився,

Листям шелестить: вбитий стрілець лежить,

Над ним коник його зажурився.

3. Ой коню мій, коню, не стій наді мною,

Я тим часом полежу прикритий.

Біжи, коню мій, скажи ненци рідній,

Що я лежу у степу забитий.

4. Нехай батько і ненька і ріднії сестри,

Нехай вони за мною не плачуть.

Я в степу лежу, за Вкраїнов тужу,

Чорний крук наді мною закряче.