частина тексту відсутня через типографський брак.
Jeune homme — властиво «молодий чоловік». Pigeon — властиво «голуб», але обидва слова вживалися в смислі «фат».
Кінці — шматки ниток, що залізниця забирає на текстильних фабриках; робітники витирають тими кінцями заяложені руки.
На паровозах старої системи все «движеніє» було під паровозом, тому часто доводилося туди лазити — помічникові; очевидно, машиніст лазив тільки в особливих випадках, або коли помічник плохий.
Втулки, де проходять штоки в циліндрі, набиваються промасленою паклею, скрученою в жгут; оце й єсть — «набити сальники». Це робота теж помічникова.
Знов це робота помічника. А де на паровозі троє (на кур'єрському), там це робить кочегар.
Топити паровоз — це справді вмілість, і немала. Сказати про машиніста, що він не вміє топити, це все одно, що сказати про салдата, що він не вміє винтовки держати в руках.
«За крилом возити» — це технічний вираз у машиністів і є символом крайньої образи. Річ тут ось у чім. Сторони паровозної будки називаються крилами. Праве крило — машиністове, бо він там стоїть; ліве — помічникове; коли помічникові нічого робити, або коли він не вміє чого зробити, то він сидить на своїй дощечці за своїм крилом, за лівим. Тому недопустити помічника до роботи й робити все на паровозі самому — це значить підкреслювати повну нездібність помічника, або бажання нанести йому образу. Оце й називається возити помічника за крилом.
При сильній роботі паровоза розход пари стає великий, і машиніст «вибивається з пару», тоб-то розходує його більше, ніж здобуває, і манометр усе падає. Але як що є вода в котлі, то пари можна нагнати або усиленою топкою, або осібним прибором (так званим сифоном). Коли ж у машиніста немає й води, — отоді становище критичне. Оце й називається «вибитися і з води й з пару».
Взяти з місця загалом трудно; коли ж дають два паровози, отже значить для великого составу, то давати брати місця одному паровозові — це очевидно буде тільки наміром поставити в утруднене становище.
Пару пускає в циліндри машиніст за допомогою «регулятора». «Прикрити регулятор» — це значить пустити трішки пари, поставити паровоз на неповну роботу, коли він може ледве-ледве сам себе везе; а на під'йомі це особливо помітно.
Коли рельси мокрі, паровоз не везе — під колеса за допомогою особливого приладдя підсипається пісок. Підсипати його при сухих рельсах — це значить утруднити роботу другому паровозові, бо він мусить тоді тягти по піску.
Це максимальний зі звичайних під'йомів (на тисячу сажнів путь підіймається на вісім сажнів).
При важкій роботі посилається в циліндри багато пари, і ця пара з силою виривається потім з труби; коли Кеслер тільки попихкує в трубу, то це значить, що він зовсім мало дає пари, отже зовсім і не везе.
Потяг обслуговують дві бригади: паровозна й кондукторська.
Це так звана система «подвійного поширення». В звичайних машинах пара, відробивши, має в собі ще досить енергії. Отже, в системах подвійного поширення ту пару не випускають геть, а направляють у другий циліндр, більшого об'єму, і пара тут поширюється другий раз, тоб то другий раз дає роботу.
Щити встановлюється на паровозах зимою.
Місце, де єднається тендер з паровозом, прикривається вигнутим залізним листом,— це й єсть «фартух».
Тут гра слів. З одного боку «кочегарка» це ніби кочегар жіночого роду (хоч таких і не буває), а з другого — це місце, звідкіля топлять котли на фабриці, а також приміщення для кочегарів.
«Составитель» — той, що єднає вагони в один потяг, переставляє поїзди, куди треба, і т. ін.
Составителю треба, напр., подати вагон на третю лінію, він свистить тричі. Машиніст маневрового паровоза, чуючи цей сигнал, і собі свистить тричі, це знак, що він почув і зрозумів сигнал; а окрім того, це сигнал стрілочникові, щоб давав третю лінію. Стрілочник у відповідь і собі трубить тричі — дає знак, що почув і зробив.
Головний «упряжний прилад» — гак і петля, з'єднані гвинтовим фаркоплем; коли, буває, фаркопль трісне, обережно можна потяг довезти й на запасних ланцюгах.
Три свистки — сигнал остановки; а для ока — махання днем прапорцем, а ввечері — ліхтарем в обидва боки.
Путі коло депа; там їздять самі лише паровози.
«Стати під поїзд» — технічний вираз; значить — причепитися паровозом до поїзда.
Стаючи під поїзд, він, очевидно, ішов заднім ходом.
Уся передня частина котла, де міститься арматура — «лоб».
Воду до котла подає особливий прилад — «інжектор; їх на паровозі два, по обох крилах; технічний термін для подачі води — «закачать воду».
Рукав, по якому з тендера йде вода.
Клапан коло самого паровозу; він подає воду безпосередньо вже до котла.
«Путевая» — маленьке посвідчення станції, що путь впереді вільна; без цієї «путички» машиніст не має права їхати.
Місце, де пересікаються рельси; там кладеться одна сплошна чугунна пліта — «крестовина».
Перші порції пари, огріваючи холодні циліндри, дають багато води; цю воду ганяє тоді поршень туди й сюди, з силою б'ючи в кришку; при недогляді може вибити кришку. Для випуску цієї води маються два краники в циліндрі.
Тоб-то — щоби помічник зразу ж заглянув у топку; після перших же вибухів пари в топці вже видно дефекти, яких не помітиш на стоянці.
«Підіймається ричаг» — переставляються золотники — менші порції пари подаються в котел; на новіших паровозах золотники передвигають не ричагом, а гвинтом.
Міцне чугунне кільце закінчує топку назверх; до нього пристають і дверцята.
Просто заглянувши в топку, само собою нічого не побачиш — вогонь сліпить очі. Помічник кладе лопату на кільце й заглядає на вогонь з-під неї; тоді лопата закриває всю масу вогню, видко тільки дно топки.
Прогоріле місце дає доступ холодному повітрю в топку; отже коли неловкий помічник не побачить такого місця, або не зуміє закрити,— він може кидати вугілля скільки вгодно, а пари не буде.
У цім одна з тайн уміння палити. Помічник мусить побачити всі дефекти в один момент, бо топку одчиненою держати неможна: занадто багато холодного повітря йде через дверцята, а це мало того, що охолоджує топку, а можуть навіть тріснути димогарні труби. Так от в один момент помічник мусить побачити всі критичні місця в топці, а потім уже наосліп, на пам'ять, кидати вугілля так, щоби воно падало тільки на дірку.
На паровозі такий шум, що говорити трудно — треба кричати.
Підчас руху поїзда три свистки — сигнал кондукторам гальмувати.
Довга масивна кочерга.
Кожний киргизький рід (усі киргизи діляться на роди) має осібний знак для своїх стад, і цей знак узивається «тамга»; він кладеться з лівої сторони; найбільше тамгують коней та верблюдів; вівцям та рогатій скотині не випалюють тамг, а нарізають вухо.
Рослинка така, з якої добувають червону краску й красять потім овечі та козлині шкури для чобіт; тільки киргизки не товчуть цієї краски й не кришать її, як то робиться звичайно, а жують: кажуть, буцім від того краска кращою виходить...
Дівчата киргизькі, на знак своєї дівочої чести, носять у кешені гвоздику та червоний шовк, а на шапочці — совине пірце.
Писано десь 98 чи 99 року. В році 1899 було видруковане окремим оповіданням п. заг. «Добром усе переможеш» за авторським псевдонімом Гнат Галайда у видавництві народніх книжок Вс. И. Гуртом. У російськім перекладі п. заг. «Добром все переможешь» було видане «Харьковским Обществом Грамотности» року 1900.