Узвіз — крутий підйом на гору; вулиця, дорога.
Нощеденно — цілодобово.
Верета — рядно; одяг з грубої тканини; різнобарвний вовняний килим.
Буг — обруч.
Обада — брехня.
Схола (від грецьк. schola) — «дозвілля», «місце навчання»); школа.
Грядуниця — кульбаба.
Опанча (єпанча) — кирея, чоловічий верхній одяг.
Оброть — вуздечка для коня.
Оловир — шовкова тканина, заткана золотом.
Роздерть — частина лісу, землі, очищена від рослинності.
Лагвиця — посудина для рідини з вузькою шиєю.
Вотола — одяг або груба тканина.
Погост — садиба, дворище; селище; місце торгу, куди з'їжджалися купці.
Тіун — князівський, боярський чи єпископський управитель.
Бирич — князівський управитель (пізніше поліцейський чиновник), що оголошував розпорядження властей.
Овин — будівля для сушіння снопів.
Гов'яда — бик.
Опан — котел, сковорода.
Жрело — голос.
Отрок — молодший дружинник князя.
Воривка — вірьовка.
Ворохба, ворохобний — бунт, заколот; бунтівливий, заколотний.
Закладник — боржник.
Потяг — побори, податки.
Виталище — житло, господа, оселя.
Овина — овеча шкура, овчина.
Підкліть — нижня, господарська частина терема.
Ґражда — хлів, стійло.
Ряд — договір.
Убрус — старовинний жіночий головний убір.
Ям (єм) — прибалтійсько фінське плем'я, що жило з І тисячоліття у внутрішній частині Фінляндії. В XI–XII ст. платило данину Новгороду. В середині XIII ст. було підкорене шведами. Пізніше разом з іншими карельськими племенами створило фінську народність.
Гари — кораблі.
Блазн — спокуса, принада.
Вольниця — вовняна тканина.
Поприще — українська стародавня міра довжини (те ж, що й гони), рівнялось 60—120 сажням.
Пряжмо — хліб.
Зимниця — пропасниця, гарячка, лихоманка.
Гридь — князівський воїн.
Сольба — посольство.
Поруб — льох, що служив в'язницею.
Проскупій — злодій.
Свепет — дикий мед.
Мегерка — повстяна шапочка пастуха.
Опаниця — чашка.
Толковин — союзник, спільник.
Чересла — поясниця.
Вєть — рада, а водночас і віть, гілка.
Тул — колчан, сагайдак для стріл.
Авдоном — самодержець.
Єдма — болото.
Веретея — вузенька смужка землі.
Чадигрі — м'які чоботи з тканини чи шкіри, поверх яких надівались черевики.
Алафа — подарунок, нагорода.
Дайте двох коней!
Багрець — сукно червоного кольору.
Синодик — книга для записів імен померлих, які мали згадуватись під час богослужіння.
Одрина — хлів, сарай, хата.
Посмаг — сухар.
Облога — наклеп.
Навадник — наклепник.
Магометанської віри.
Синовець — племінник по брату.
Геньбувати — ставитись до когось, до чого-небудь зверхньо, гордовито (те ж, що й гребувати).
Кричники — ті, що варили крицю (сталь).
В'ятчаний — старий, ветхий.
Лива — болото.
Бачмага — черевик.
Межень — середина літа.
Ялівець — яскравий клан гик тканини, що кріпився до верхівки шолома.
Баралище — місце битви.
Верижиця — намисто, ланцюжок (прикраса).
Чуга — верхній одяг, що носився, як накидка.
Ногавки (ноговиці) — штани; рід панчіх з грубої вовни.
Стрий — дядько по батьку.
Чуйка — верхній чоловічим одяг з темного сукна, прямого крою, інколи комір оздоблювався оксамитом чи хутром.
Хза — спеціально вироблена, дуже м'яка шкіра для взуття, яке носила знать.
Барма — опліччя з намиста, прикраса великого князя.
Калантар — панцир без рукавів, зроблений з металічних пластинок.
Чечак — гостроверхий шолом із шкіри.
Дастархан — скатерть, обрус.
Корзно — старовинний верхній одяг, схожий на візантійську хламиду, прямокутного або напівокруглого крою, що скріплювався спеціальною застібкою — фібулою.
Хосен (хіспа) — користь, вигода.
Резана — грошова одиниця у Київській Русі (1/50 гривни).
Сиропусна неділя — останній день Масниці, неділя перед великим постом.
Здання — будівля.
Нізчимна їжа — пуста їжа, пісна.
Ігемонія — (гегемонія, від грецьк. hegemonia) — головна, керівна роль у чому-небудь.
Жажіль — ланцюг.
Герули (ерули) — одне а войовничих німецьких кочових племен, що жили спочатку в Північній Європі, а потім перекочували на південь. Східні герули були підкорені гуннами, а після розпаду гунського союзу оселились у Подунав'ї, на початку VI ст. були підкорені лангобардами. Західні герули у той же час потрапили під владу франків.
Ісаври — народ, союзний з Візантією, що дав династію візантійських імператорів, засновану Левом III, прозваним Ісавром. За її правління зміцніло становище Візантії.
Остроготи (остготи, грейтунги) — відгалуження германського племені готів. Жили в Причорноморських степах. Після розпаду гунського союзу вдерлись до Італії і створили свою державу. В ній було збережено багато римських правових і політичних установ. У VI ст. була завойована Візантією.
Віндики — (від лат. vindico — вимагаю, позиваю) — люди, що позивали когось з метою повернути своє майно, яким хтось володів незаконно.
Монофізити — прибічники християнського вчення, яке виникло у Візантії в V ст. Трактували поєднання двох природ во Христі: поглинання людського начала божественним.
Каган — титул глави держави у древніх тюркських народів (печенігів, половців, хозарів і т. д.), а також пізніше у східних слов'ян і монголів.
Напалок — перстень.
Колт — давньоруська жіноча прикраса у вигляді порожнистої металевої підвіски, яка прикріплювалася до головного убору.
Буртаси — об'єднання племен, що жили в V–XI ст. на обох берегах Волги (приблизно від сучасної Сизрані до Волгограда). Влаштовували набіги на волзько-камських болгар та печенігів. З кінця VII ст. були під владою Хозарського каганату, а в кінці X ст. потрапили в залежність до Русі. Після приходу в XI ст. половців втратили своє етнічне обличчя. Культура їх, очевидно, зробила вплив на формування мордви.
Окрил — плащ.
Кайстра — повстяна торба, тайстра, часто вишита.
Здатель — будівельник, зодчий, творець.
Алача — бухарська тканина.
Адамашка — різновид шовкової тканини.
Резоїмець — людина, яка давала гроші в борг, лихвар (від «резана»).
Увіз — пристань.
Обельний — холоп, раб, котрим господар міг розпоряджатися, як власним майном.
Правіж — стягнення.