Коли курява спаде

1

Санг’є Дролма (тиб.), або просвітлена Тара (скр.), ім’я в перекладі на тибетську головного жіночого персонажа тибетського буддійського пантеону; ім’я Дролма — поширене в Тибеті жіноче ім’я, походить від Санг’є Дролма, також ім’я богині — перекладається як Рятівниця чи Спасителька.

2

Йдеться про сторожового собаку — мастифа, яких тибетці поїли підігрітим молоком для отримання особливого бархатистого «тембру» голосу.

3

Титул землевласника туси, введений у Східному Кхамі (нині у складі чотирьох провінцій КНР) адміністрацією Цін (1642–1911), внаслідок чого місцеві князі й вожді племен отримали цей титул і печатку, зберігаючи свою владу і свій адміністративний апарат. Титул туси був спадковий, але спадкоємця мав затверджувати імператор.

4

Ама (тиб.) — мама, матінка.

5

Місце перебування душ померлих у китайській міфології.

6

Лі (кит.) — китайська міра довжини, 1 лі = 0,33 м.

7

Сіно-Тибетські гори (Сичуаньські Альпи) у Китаї, слугують західним кордоном Сичуаньської котловини, обмежують зі Сходу Тибетське нагір'я, розподілені глибокими (до 3000 м) ущелинами річок Меконг, Салуїн, Янцзи.

8

Виготовлені на пару великі пельмені з м’ясом.

9

Один з видів поховання у тибетців, у тому числі й дітей, — поховання у воді (інші — кремація, небесне поховання, в землі).

10

Тибетський дрозд із чорною головою, мешкає на висотах 2200–2600 метрів над рівнем моря в змішаних лісах.

11

За стратифікацією тибетського суспільства спільнота платників податків із спадковим правом на оренду землі і відпрацюванням повинностей (у тому числі й тяглової) у місцевого землевласника, звались треба.

12

Династія Цін правила в Китаї з 1642-го по 1911 рік.

13

Китайська Республіка проіснувала в континентальній частині Китаю з 1911-го по 1949 рік.

14

H'єн (тиб.) — досл. корінь, коріння — родичі.

15

Від шару (тиб.). У тибетській системі спорідненості зв'язок дітей з покоління в покоління тільки з матір'ю — ша (досл. м'ясо), походження, кревності й наслідування по батьківській лінії — ру (досл. кістка), шарі — кревні, рідні.

16

Походить від тибетського лама (монах, вчитель) і менпа (лікар, знахар).

17

Ідеться про здійснення традиційного для тибетського суспільства обряду очищення — санг (тиб.) або кадіння пахощами, що виготовлені з ялівцю та інших складових.

18

Персонаж буддійського пантеону Санг'є Менла (тиб.) — просвітлений Гуру — Цілитель, або будда Медицини — Бхайшаджагуру (скр.) — голова іконографічної групи «Вісім будд медицини». Вважалося, якщо з вірою торкнутися його зображення, то можна зцілитися від будь-якої хвороби.

19

Кістка ще називається стан. — Давньоіндійське суспільство поділялося на чотири стани, або варни: брахмани — жреці, освічені, подвижники; кшатрії — воїни, правителі; вайш'ї — торговці, землероби; шудри — слуги, наймані робітники.

20

Царевич Сіддхартха з роду Шак'я, чи ченець Гаутама, який по досягненню стану бодхі, або пробудження, відомий як Будда Шак'ямуні — Пробуджений аскет з роду Шак'я; жив приблиз. з 623-го по 543 рік до н. е.

21

Кордон між своїм і чужим простором (зовнішнім і внутрішнім) визначався через поріг (тиб. тхемца, досл. коренева сходинка), тому існує заборона наступати на поріг, сідати на нього. Двері, а відтак поріг, туси облаштовуються високо, аби ніхто не посмів порушити власний простір господаря.

22

Китайська міра довжини чжан (кит.), 1 чжан дорівнює ≈ 3 м.

23

Важливість і швидкість доставки адресату листа визначалось прикріпленим маховим пером.

24

Обраний у поселенні землеробів громадою на три роки очільник або староста.

25

Землероби — власники земель, і безземельні, об'єднані в громади і знаходились в залежності від власника замку, — простолюд.

26

27

Наведені нижче рядки нагадують про долю Цан’яна Г’єцо (1683–1706), Далай-лами VI, буддійського ієрарха, що не дотримувався вищих обітниць, і відомий в історії Тибету ще як поет і шанувальник жінок, чиї вірші постали складовою тибетської народної культури.

28

Наведений далі текст є вільним переказом міфу про створення світу в традиції бон — добуддійської релігії Тибету: в порожнечі з’являються вітри, що, звившись у вихор, створюють жар-вогонь, від зіткнення холодного вітру і вогню виникає волога-вода, в якій під впливом вихору вітрів найдрібніші порошинки перетворюються на грубіші, що потім постають складовою землі-основи і гір.

29

В архаїчному тибетському суспільстві вік «сакральної зрілості», що надавала право сину правителя, в даному контексті сину туси, зайняти трон батька визначався досягненням тринадцяти років, але магічну силу влади син набував тільки під час здійснення ритуалу поховання батька.

30

Події в романі відбуваються за часів перебування при владі Тхубтен Г’єцхо (1876–1933), Далай-лами XIII, та Тенцзін Г’єцхо (1935), Далай-лами XIV, який у 2011 відмовися від світської влади, що перейшла до голови уряду в екзилі (калону-тріпа).

31

За міфами про появу першого тибетського правителя він визначається як повелитель усіх чорноголових (тиб. бу нак — людина з чорною головою).

32

Жіночий персонаж китайської міфології, що сходить до образу Авалокіте-швари, бодхісатви Милосердя в буддійському пантеоні; покровителька жінок, шанована усіма конфесіями Китаю.

33

На знак високого статусу особи над нею розкривали жовту парасолю.

34

Проявленням якості будди або стану просвітленості в світі людей вважається перевтіленець — тулку (тиб.) — калька санскритського нірманакая. Тулку, або живий будда може вважатися перевтіленням персонажу пантеону, як-от далай-лама — перевтілення Авалокітешвари, бодхісатви Милосердя або духовного лідера — вчителя, який постійно перевтілюється для виконання духовної праці. Тулку як явище властиве усім релігійним школам Тибету, як буддійським — гелук, каг’ю, сак’я, н’їнгма, так і релігії бон.

35

Цугтор, або Цуттор Намг'ялма (скр. Ушнішавіджая) — персонаж буддійського пантеону, в цьому контексті — богиня-дарувальниця довгого життя.

36

Ритуальний вітальний шарф (рушник) з тонкого шовку білого, блакитного, червоного, жовтого кольорів із витканими благодатними візерунками, що дарується під час урочистих подій.

37

Ритуальний музичний інструмент індійського походження, виготовляється з металевим мундштуком (для цього облямовується в метал) або залишається природна форма — дунгкар (тиб. dung dkar) — біла мушля; в буддизмі — символ голосу Будди, що проповідує дхарму; в ритуалі — відганяє злих духів.

38

Духовий музичний інструмент, різновид гобою — г'ялінг (тиб.), або сурна (тиб.), один із головних інструментів ритуальної музики; прийшов, як вважають тибетці, з Ірану.

39

Виконання сакрального танцю мало на меті продемонструвати глядачам урочистість істинного вчення над усіма іншими; приборкати злих духів, що загрожують вченню; настрашити ворогів буддизму; знищити негативні сили і відродити позитивні — довге життя, багатство, духовне відродження. Головне завдання містерії — поширення блага для місцевості, де вона відбувається.

40

В перші часи після заснування Китайської Республіки (на континенті проіснувала впродовж 1911–1949) було проголошено політичне гасло — мирне співіснування п'яти націй.

41

Ханьці — етнонім, самоназва китайців.

42

Йдеться про родові генеалогічні хроніки — дунграб, що складалися при дворі шляхетних тибетських родин.

43

Слово «туси» — іноземне запозичення. Китайською мовою титулу «розпорядник земель» відповідає слово туси (кит.).

44

Титул першого тибетського царя небесного походження на ім’я Н’ятіценпо, який спустився у світ людей з неба чи по драбині, чи по мотузці, аби знищити зло, визначає слово г'єлпо (тиб.).

45

Про час появи плантацій опійного маку в Г’яронзі мало що відомо, але згідно з подіями в романі перші посіви припадають на початок 30-х рр. XX ст. за часів Чана Кайші (1887–1975), голови уряду Китайської республіки (1928–1949) на материковому Китаї.

46

В тибетській традиції цзамба — ячмінне борошно, яче масло й сіль додаються у налитий в чашку заварений чай. Відомо п'ять сортів чаю, що постачався з Китаю, найпоширеніший і найдешевший — так званий шінгг’я чи дерев’яний чай, спресований у цеглинки з гілочок після підрізки чайного куща з рідким додаванням листків.

47

Йдеться про мантру богині на ім’я Тара (скр.), або тибетською Дролма, чи Рятівниця» Спасителька: ОМ TAPE ТУТАРЕ ТУРЕ СОХА, що перемагає зло, нищить перешкоди на шляху до звільнення, рятує від страхів, захищає від хвороб, виконує усі бажання.

48

Закликання Дролми чи Тари або Зеленої Тари і наступний епізод є натяком на одну з тантричних практик передачі сакрального знання. Дролма — проявлення сили співстраждання, захисниця.

49

Тибетською мовою апа — батько.

50

Символ побачення — «дощ і хмаринки». За легендою, одному князю уві сні з'явилась фея гори Ушань і поділила з ним ложе. Покидаючи його, вона сказала: «Я вранці буваю вранішньою хмаринкою, а ввечері пізно йду я дощем».

51

Тибету властиві кілька форм шлюбу, утому числі й полігамія, що дозволяє мати кілька дружин.

52

Характерною ознакою традиційного тибетського жіночого одягу вважаються довгі білі рукави.

53

Імовірно, чотири туси, відомі в історії північно-східної частини Г'єлронга (нині Баркхем тиб., Maerkang кит.), як Сомо (тиб. so mo), Чокце (тиб. cog tse), Дзігак (тиб. rdzi'gag) та Тенпа (тиб. bstan ра), слугували прототипами персонажів туси, діючих у романі.

54

Ідеться про Нгулчу, або «Срібну ріку», китайською — Дадухе («Велика переправа» — приток ріки Міньцзян, чиї витоки знаходяться біля південного схилу гір Міньшань на території Нгава-Тибетського-Цянського автономного округу в провінції Сичуань.

55

Один із шести світів буття, окрім уділів богів, напівбогів, людей, тварин, духів, є нарака або пекло, де перебуває внаслідок накопичених гріховних діянь аж поки вони не скінчаться, жива істота.

56

За давньою китайською традицією в рот небіжчика вкладали яшму, про що свідчать численні археологічні знахідки.

57

Йдеться про обряд викупу життя, в даному контексті — захисту правителя, що здійснюється над фігурками у вигляді умовних замісників людини — г'єллуд.

58

Співається фрагмент міфу про битву Яка Карва і Коня Кхугронмендара, молодшого з трьох братів Коней, в якій Кінь отримав перемогу над Яком за допомогою людини.

59

Першим у битві з Яком гине старший брат Кінь.

60

За тибетськими народними уявленнями, людина гине, коли розбивається бірюза, місцеперебування її душі — ла, що у тибетців втілює життєву силу. Про майбутню небезпеку віщують зміни кольору бірюзи.

61

Міф, що містить історію про війну між Яком і Конем, зафіксований серед тибетських документів, віднайдених у Дуньхуані і датованих VI—IX ст.

62

У тибетців книга, або печа (тиб.) відома у двох формах: давня рукописна, що походить з Дуньхуану у вигляді горизонтального сувою; в традиції, що походить з Індії, являє собою низку горизонтальних вузьких аркушів паперу з нанесеним текстом, іноді скріплених, між двома дерев’яними кришками, часом загорнутих у тканину жовтого, червоного, барвистого кольорів, але жовтому надавалася перевага як кольору віри.

63

Одна з восьми понадприродних сил — літати (а ще проходити крізь стіни, залишатися вічно юним, ставати незримими тощо), що набуваються свідомо духовною практикою, або проявляються спонтанно.

64

До духів низової тибетської міфології належать жіночі духи подвійної природи із почту як гнівних, так і добрих богів — «кхадома», що можуть приносити як добро, так і зло; можуть поставати і в людській подобі.

65

Натяк на притчу про суперечку між павичем і змією, що сходить до вчення шейха Ади, сина Мусафира (XII ст.), і вказує на традиційну суфійську доктрину «внутрішнього і зовнішнього».

66

Борошно з обсмаженого голозернового ячменю — цзамба, що завжди разом із чашкою для чаю у торбинці при собі має кожний тибетець.

67

Одне з найскладніших і дискусійних понять буддизму. Мета буддійських споглядань на шляху до звільнення — «осягнення порожнечі», що в різних напрямках буддійської думки трактується по-різному.

68

Під час подій китайської революції 1911–1912 рр. повалено маньчжурську династію, а відтак правляча школа гелук на чолі з далай-ламою перестала бути придворною при імператорі в Пекіні.

69

У переносному сенсі — «Сніжний» — назва Тибету. Під час подій китайської революції 1912 р. в Тибеті відбувалося військове протистояння як між тибетцями і китайцями, так і між тибетцями, що підтримували уряд далай-лами і тими, хто був орієнтований на китайців.

70

Головний герой тибетського епосу — Ґесар, за однією з версій, волею богів посланий на землю звільнити чорноголових, тобто тибетців, від злих і ворожих сил.

71

Натяк на один з міфів, за яким Тибет містився на спині великої риби, чия голова сягала Непалу, а хвіст у Кхамі; і коли риба рухала головою, в Кхамі починався землетрус.

72

Перший найбільший землетрус XX ст. на заході Сичуані, у складі якої нині знаходяться й тибетські землі, зокрема і Г'єлронг, датується 1933 р.

73

Посада ката в Тибеті була спадковою; за своїм соціальним статусом вони займали один із найнижчих щаблів у суспільстві.

74

Кату дозволялося забирати всі речі з тіла страченого й одяг у тому числі.

75

Приставна драбина у вигляді колоди із зарубками, що легко втягувалася наверх при загрозі.

76

Деревина ялини китайської (лат. Picea brachytyla), що росте на території ТАР і Сичуані, важко псується, тож у Китаї з неї виготовляють труни.

77

Перші християнські місіонери з проповіддю Доброї вісті, тобто Євангелія, з’являються (спочатку католики, потім протестанти) на тибетсько-китайському пограниччі в Сичуані наприкінці XIX ст. Місіонерська діяльність продовжувалася з перервами до утворення у 1949 р. КНР.

78

Йдеться про дерево (Pippala, або Ficus religiosa), під яким ченець Гаутама став Буддою, або Просвітленим, тому і зветься Дерево Будди.

79

Прийдешній будда Майтрея перебуває на Небі Радості, або Галден (тиб.) чи Тушіта (скр.) в очікуванні часу сходження в світ людей задля їхнього порятунку.

80

Йоджана — давньоіндійська міра довжини, дорівнює приблизно 16 км.

81

Заснована в тибетському буддизмі на початку XV ст. школа — благого закону, або гелук (тиб.) наслідувала філософському вченню мадх'ямака (від Нагарджуни до Чандракірті) з особливим ставленням до вчителя — лами (визначений як четверта коштовність у додаток до Будди, Дхарми — вчення, Сангхі — громади), а її послідовники дотримувалися обітниці безшлюбності, не вживали алкоголю; зовні від інших шкіл вирізнялись жовтими капелюхами. Визначення «нова» — натяк на події, що відбувалися у Лхасі у 20–30 рр. XX ст.

82

Столиця Тибету (нині адміністративний центр Тибетського автономного району, Китай) — Лхаса, або Земля Богів, заснована в VII ст.

83

У монастирях школи гелук вчений ступінь буддійських монахів — ґеше (термін навчання від 12 до 20 рр.) отримувався під час успішних екзаменаційних диспутів.

84

Цонкапа Лопсан Дакпа (1357–1419), тибетський релігійний діяч і реформатор, проповідник — засновник школи гелук, створення якої вплинуло на подальшу історію Тибету.

85

За етичними нормами раннього буддизму визначається п'ять обітниць утримування від поганих вчинків: не вбивати, не красти, не блудити, не брехати, не пиячити, що обтяжують карму — діяння і призводять до наступного недоброго переродження. У буддизмі махаяни такими нормами постають обітниця утримання від причинення зла, накопичення добрих справ і діяльність на благо усіх живих істот.

86

Перша буддійська школа в Тибеті, заснована у VIII ст., так звана «стара», або н’їнгма; її послідовники вважали себе прихильниками вчення, яке з’явилося у Тибеті з приходом проповідника Падмасамбхави; зовні від інших шкіл вирізнялись червоними капелюхами.

87

Йдеться про релігію Тибету — бон, чи «заклинання», що передувала буддизму і домінувала до часткового витиснення останнім у VIII ст.; її складовою, на думку дослідників, є поєднання шаманізму, анімістичних віруваннь з елементами вірувань, поширених на теренах древнього Ірану. Засновником бону вважається напівміфологічний вчитель Шенраб Міво.

88

Мається на увазі зустріч Будди Шак'ямуні з головами шести небуддійських шкіл, яких він переміг під час змагання у надприродних здібностях. Ця його перемога є сюжетом 13-го розділу Сутри про мудрість і глупоту — одного з перших тибетських літературних творів (VIII ст.).

89

Йдеться про рух рімей (тиб. дослівно «те, що не має поділу») — «неупереджене», що виник у Східному Тибеті у 2-й пол. XIX ст. в середовищі шкіл каг'ю, н'їнгма і сак'я і мав на меті зняття меж між діючими школами, зберігаючи приналежність власній школі.

90

За буддійською традицією золото, що роздрібнено в порошок і змішане з медом чи клеєм, є підношення тому зображенню буддійського персонажа, що має золотитися, а відтак сприяти накопиченню доброго кореня того, хто робить таке підношення.

91

Йдеться про Північно-Китайську рівнину, одну з найбільших рівнин на сході Азії, де знаходиться Пекін — столиця Китаю.

92

Наводиться у вільному переказі бонський міф про світоутворення.

93

Галузь знання геомантії, досл. з кит. «вітер і вода», або феншуй, за допомогою якого, як вважається, можна визначити місце для будівництва дому чи поховання.

94

Доу — китайська міра сипучих тіл, дорівнює приблизно 10 літрам.

95

Співається балада за мотивами міфу про битву Яка Карва і Коня Ідгі-Денчама, старшого брата, який першим загинув у битві з Яком.

96

Історично Г'єлронг складався з вісімнадцяти окремих князівств на чолі з г’єлпо.

97

Китайська ялинка або кунінгамія ланцетна чи ланцетоподібна (Cunninghamia lanceolata).

98

Йдеться про періодичні об'їзди підвладної території — полюддя.

99

Йдеться про посаду прегустатора, що сходить до звичаю при дворі давньоперських правителів змушувати призначених осіб першими куштувати вино та їжу, аби запобігти отруєння, і відповідає функціям шамана — знахаря і цілителя, який ставить діагноз.

100

Йдеться про ведення записів щодо наступництва по низхідній лінії — дунграб, фамільний родовід.

101

У даному контексті — конструкція, що зводиться для виконання шаманського обряду.

102

Духовий музичний інструмент у вигляді довгої металевої труби з розтрубом на кінці — дунчен, що сягає в довжину від 1,5 до 6 метрів.

103

Маються на увазі представники інших релігійних шкіл Тибету.

104

Жест запрошення до диспуту в буддійських школах.

105

Характерною ознакою ченців школи гелук є шва сер, або жовтий капелюх.

106

Червона стрічка — ознака здійснення обряду цхетхар (тиб.), або звільнення життя, за яким на знак викупної жертви на волю відпускали тварину.

107

Міра ваги в Китаї — лян дорівнює в різних місцевостях від 37 до 50 грамів.

108

Виготовлена з дорогоцінного металу іграшка у вигляді старовинного замкá, поширена в Китаї.

109

Йдеться скоріш за все про записи Кунга Легпай Зангпо (1455–1529), прозваного за веселу вдачу, своєрідне відчуття гумору і незвичну поведінку в раблезіанському стилі. Позбавлений розуму Кунга, чи Друкпа Кюнле, відомий поет й персонаж фольклору.

110

Переписування книжок вважалося доброчинною справою, особливо виконання чорнилами на золотій основі і сприяло накопиченню благого кореню.

111

Йдеться про формулу прихистку: Будда, Дхарма, Сангха, де Будда — вчитель, Дхарма — його вчення, Сангха — послідовники.

112

Тибетська книга, що мала верхню та нижню кришки, для кращого збереження загорталась у тканину.

113

Період з 1916-го по 1928 рік в історії Китаю визначається як час мілітаристів, коли білим — мілітаристським силам Півночі і Центру Китаю протистояв червоний — Перший об'єднаний фронт — союз партії Гоміньдан і Компартії Китаю (розпався 1927 р.).

114

Характерна архітектурна ознака тибетських поселень на теренах провінції Сичуань, зокрема у Г'єлронзі, наявність високих башт, що будувалися на кордонах, на торговельних шляхах, на вершинах і виконували захисну, статусну, охоронну функції, та внаслідок їхньої сейсмостійкості слугували місцем збереження цінностей і товарів; башти будувалися для кожного сина правителя.

115

Єдиний антияпонський фронт уряду Національної партії (Ґоміньдан) і Комуністичної партії Китаю діяв протягом 1937–1945 рр.

116

Китайське місто, засноване у 472 до н. е., яке певний час виконувало роль столиці Китаю; уряд Китайської Республіки перебував у Нанкіні протягом 1927–1937 рр. і 1946–1949 рр.

117

З 1935 р. у Нанкіні відкривається «представництво» Тхубдена Чойк'ї Н'їми (1883–1937), Панчен-лами IX, як «уповноваженого на західних кордонах».

118

Друге за розміром місто Тибету й адміністративний центр історичної провінції Цанг — Шиґадзе (ТАР, КНР).

119

У провінції Цанг, поруч із Шиґадзе, розташований монастир Ташілхунпо, заснований 1447 р. — традиційне місцеперебування Панчен-лами — перевтілення будди Амітабхі, ієрарха школи гелук; Панчен-лама IX протягом 1923–1936 рр. перебував у Китаї.

120

Йдеться про події протистояння спільними зусиллями Ґоміньдану і Компартії японській агресії, коли Радянський Союз допомагав Китаю.

121

Англійське представництво з'являється 1936 р. у Лхасі (історична столиця Тибету, з 1950 р. — центр Тибетського автономного району» КНР).

122

Представники введеного ще у XVIII ст. на теренах Східного Кхаму інституту туси, тобто місцеві князі та вожді племен, прагнули зберегти свою напівнезалежність від уряду Лхаси.

123

До недавнього часу в Тибеті існувало три форми шлюбу: моногамія (одношлюбність), полігамія (багатошлюбність, вживається для визначення багатожонства) і поліандрія (багатомужество).

124

Одна з чотирьох священних гір китайських буддистів — гора Емей (Емей-шань, 3077 м над рівнем моря), на якій був побудований перший буддійський храм Китаю, розташована в пров. Сичуань; місце перебування бодхісатви Самантабхадра, або Пусянь-пуса (кит.).

125

У Тибеті чоловік входив у родину дружини за умови відсутності сина і наявності доньки; її чоловік входив у родину дружини, брав її прізвище, а в майнових відносинах підпорядковувався дружині.

126

За тибетською традицією чоловіки й жінки могли разом купатися в гарячих джерелах.

127

Дран'єн (досл. милозвучний) — тибетський шести- або семиструнний щипковий музичний інструмент.

128

Перший г'єлпо — правитель, спустився з неба, і люди, що зустріли його, проголосили його володарем (ценпо), посадили на трон (ті) і понесли трон, поклавши на шиї (н’я), звідки й ім’я Н’ятіценпо. Н’ятіценпо мав відкрити двері до лха — богів і закрити двері у мертвих, тобто захистити світ живих від світу мертвих.

129

У тибетському суспільстві пережитки групового шлюбу, що відбилися у наявності різних форм шлюбу і дошлюбних відносин, багато в чому вплинули на відсутність умовностей, заборон, табу тощо.

130

Праведники народжуються у Чистій землі — Сукгаваті (скр.), чи Девачен (тиб.) — обителі блаженства, де перебуває будда Амітабга, або Безмежне світло.

131

Тибетський різновид гри в го, чи мігманг (досл. множинність очей).

132

Повалення Маньчжурської династії у 1911 р. і проголошення республіки призвело до військових конфліктів, довгої громадянської між силами Китайської Республіки і китайськими комуністами впродовж 1927–1950 рр. з перервами на спільну антияпонську війну (1937–1945).

133

У Китаї був спосіб торгуватися «на пальцях», тобто на дотик під прикриттям рукава (широкого в китайському традиційному одязі), щоб не бачили конкуренти, про яку ціну йдеться.

134

Базове вчення буддизму про обумовлене існування, що відоме як причинно-наслідковий зв'язок, або карма; описує діяльність окремих елементів — дгарм в процесі буття, послідовність їх виникнення. Ланцюг причинно-залежного походження складається з низки етапів існування, що ведуть живих істот (у тому числі і людину) від нарождення до старості й смерті, а потім до нового нарождення як результат причини, умов наслідків.

135

Гірська галка — клушиця (Pyrrbocoraks pyrrhocoraks).

136

Сніжний голуб (С. leuconota). Пір'я на голові в нього грифельно-сіре, на шиї й грудях — біле, іноді бурувато-сіре; хвіст — сизий з білою смужкою; лапи червоні.

137

Гумористичний персонаж тибетського фольклору, на зразок Ходжі Насреддіна, навіть згадки про якого викликають сміх та усмішки в кожного тибетця, незалежно від його стану, від поважного лами до простого чабана.

138

Зміна одягу — символ зміни тілесних одіянь, зміни долі, перевтілення.

139

Так китайці називають Чумацький Шлях.

140

Тексти «Бардо Тходол, або Звільнення завдяки почутому» (тиб. тходол), від проміжного стану між життям і смертю (тиб. бар) — своєрідні путівники для небіжчиків, що читалися ченцем, були властиві усім школам тибетського буддизму, а також релігії бон. Найпоширеніший такий текст належить школі гелук і відомий як «Тибетська книга мертвих», чи «Бардо Тходол».

141

За змістом вірш навіяний епізодом з міфу про битву між Яком Карва і Конем Кхугронмендаром, молодшим братом, коли середній брат попереджає про загрозу втрати незалежності внаслідок допомоги людини під час битви.

142

Йдеться про Першу громадянську війну в Китаї (1927–1936) між Ґоміньданом на чолі з Чаном Кайші — білими і послідовниками Китайської комуністичної партії (створена 1921 р.) на чолі з Мао Цзедуном — червоними.

143

Місто центрального підпорядкування в провінції Сичуань (КНР) з 1997 р. — Чунцін. Місто виникло понад 3 тисячі років тому, протягом 1937–1945 рр. (під час китайсько-японської війни) перебувало у статусі столиці ґоміньданівської Китайської Республіки.

144

Йдеться про Тугбдена Чок'ї-Н'їму (1883–1937), Панчен-ламу IX (VI), який внаслідок протистояння з Далай-ламою XIII перебував у Китаї з 1925-го по 1937 рік.

145

З адміністративним центром провінції Сичуань (КНР) — містом Ченду, що виникло у IV ст. до н. е. пов'язані події китайської революції XX ст.: Сичуанське вересневе повстання 1911 р. Місто перебувало під владою Ґоміньдану до 27 грудня 1949 р.

146

Йдеться про китайських військових, прибічників партії Ґоміньдан.

147

Йдеться про уряд Китайської Республіки на чолі з Чаном Кайші.

148

Йдеться про підписання Акта капітуляції Японії 2 вересня 1945 р. на борту американського лінкора «Міссурі».

149

Йдеться про відкрите збройне протистояння між послідовниками Ґоміньдану і Комуністичної партії Китаю протягом 1945–1949 рр., що завершилося поразкою перших і утворенням Китайської Народної Республіки на чолі з Комуністичною партією Китаю (КПК).

150

Так дослівно з китайської мови перекладається назва хвороби «сифіліс».

151

Йдеться про школу гелук.

152

Мається на увазі Ficus religiosa L. — фікус священний.