Розділ п’ятий РЕВОЛЮЦІЙНА ПОЕЗІЯ
Дмитрий БЫКОВ
— российский писатель, поэт, общественный деятель, журналист, кинокритик, сценарист, биограф Бориса Пастернака и Булата Окуджавы. Родился в 1967 г. в Москве. Окончил факультет журналистики МГУ. В 1985 году поступил на работу в газету «Собеседник». С 1992 года работает на телевидении в разных телепроектах («Хорошо БЫков», «Времечко» и др.). С 2006-го по 2008 год был главным редактором арт-проекта Moulin Rouge. В 2011 году стал участником проекта «Гражданин поэт»: Дмитрий Быков является автором стихов на актуальные темы, которые читает Михаил Ефремов. С 2012 года — соведущий радиопрограммы «Новости в классике» на Коммерсантъ FM. Лауреат российских литературных премий: «Национальный бестселлер» за книгу «Борис Пастернак» (2006), Международная литературная премия имени Стругацких за роман «Икс» (2013), а также премии для журналистов «Золотое перо России» (2010). Автор десятков книг («Эвакуатор» (2006), «Остромов, или Ученик чародея» (2011) и др.) Живет и работает в Москве.
Истерика Януковича
По свежайшим озвученным данным,
Доносящимся с той стороны,
Все не кончилось мирным Майданом,
А дошло до гражданской войны.
Янукович, тебе не по силе
В этот раз повернуть времена.
Если хочешь решать, как в России, –
Значит, надо и жить, как она.
Как российские учат драконы,
Что российскую массу жуют, –
Ты драконские принял законы,
Но драконы у вас не живут.
Мы огромней, мертвей и железней,
Нас сковал безнадежной покой,
А в Украйне — ни сонной болезни,
Ни голландской болезни такой.
Запрещать и грозиться по-хамски –
Значит гробить карьеру свою:
Ведь ни ханский подход, ни паханский
Не сработают в вашем краю.
Там была за тебя половина,
Но теперь ты дошел до черты:
Не захочет тебя Украина,
Коль у Путина учишься ты.
Отыграл ты свое, Янукович.
Даже выстроив хрупкую тишь,
Ты их, может, сейчас успокоишь,
А потом навсегда улетишь.
Так кончаются южные путчи.
Сам же знаешь, видать по глазам…
Приезжай к нам преемником лучше.
Лучше ты, чем Кадыров Рамзан.
Любовь и газ
О, как мы любили друг друга! Как все умилялись вокруг! Мы мучились лишь от испуга, что все это кончится вдруг. Мы нежились на сеновале, бродили по россыпям рос… Друг друга слегка ревновали, но это слегка, не всерьез. С утра, не жалеючи пыла, я вкалывал (не клевещи!), а ты мне галушки лепила, варила мне сталь и борщи… Борща незабвенного запах поныне внушает восторг… Но ты все косилась на Запад, а я все смотрел на Восток. Нет, я тебя сроду не гнобил, не мучил (сошла ты с ума?!). Тебе я подставил Чернобыль, но ты виновата сама! Но женской походкой зовущей ушла ты налево с тоской, и мы Беловежскою Пущей развод обозначили свой. Над миром другая эпоха взлетела, крылами плеща… Но мне без любви твоей плохо, хочу я тебя и борща! Ты ходишь в оранжевом, стильном, с красавцами польских кровей, а я с вожделением сильным любви домогаюсь твоей. Бывало, по целой неделе честил твою Раду и ВЦИК: свобода твоя—в беспределе, твоя независимость–цирк! А ты на Майдане плясала, назло распахнув малахай… И я запретил твое сало! И ты мне сказала: «Нехай!» Ты в жар меня снова бросала и наглым румянцем цвела, и я разрешил твое сало! Но ты лишь плечом повела. Ты держишь меня за дебила, ты стала тверда и горда… Да может быть, ты не любила меня вообще никогда? Со злобой бессильного старца я вижу себя без прикрас. Умри! Никому не достанься!
И я перекрыл тебе газ.
Нет, я не тиран, не зараза. Все наши разборки–фигня. Я думал, без этого газа ты снова полюбишь меня. Что делать?! Я раб этих черт ведь, мне так на них сладко смотреть! И я перекрыл лишь на четверть, потом–постепенно–на треть… Во всех этих сварах и драчках я тихо мечтал, трепеща, что ты приползешь на карачках с огромной кастрюлей борща, и после естественной дани мы снова пройдем по росе… Но ты все поешь на Майдане с оранжевой лентой в косе, свою репутацию губишь, поденно теряешь очки, и так меня сильно не любишь, что в НАТО вступаешь почти!
Задумчивый, как шизофреник, гуляю постылой Москвой… Ну хочешь, я дам тебе денег? Язык разрешу тебе твой? Забуду любую обиду, скажу, что Майдан–не беда, ты просто хотя бы для виду со мною ночуй иногда! Готов я и с Польшею ладить–ты только являйся в кровать, чтоб мне тебя изредка гладить и кончик косы целовать. Начнем, если хочешь, сначала! Ведь я тебе «да» отвечал, и ты мне «ага» отвечала, когда нас Богдан обвенчал! Пойми, я иллюзий не строю, у каждого свой каравай, зовись суверенной страною, но будь, ради бога, со мною, иначе я все перекрою!
И ты отвечаешь: «Давай».
Я злобу на ближних срываю, кляну я твое колдовство и газ тебе то закрываю, то вновь открываю его… Заметь, я при этом ни раза тебе не давал звездюлей! Я думаю–может, без газа я все-таки как-то милей? И, раз ошибаясь за разом, все жду я заветного дня и думаю: может быть, с газом ты снова полюбишь меня… Но ты мне в глаза посмотрела и молвила, словно врагу:
— Коханый! Не в вентиле дело!
А что я еще-то могу?
***
Какой эфир ни слушаю, куда я взгляд ни кину –
в жежешную полемику, в агитку ли властей, –
все тотчас же кидаются орать про Украину,
как будто больше нет уже российских новостей.
Родимая империя скукожилась настолько,
что все определяется в отеческом дому
лишь санкциями Запада да просьбами Востока
ввести туда такое же, которое в Крыму.
Взгляну на Соловьева ли, взгляну на Киселева,
смотрю на Соколова ли, на Гришина порой –
ну где ж у них проблемы-то эпохи, право слово?
Да кто у них герои-то? Сплошной антигерой.
На западную мафию нацелен взор влюбленный,
дерется с англосаксами отважный царь Горох,
повсюду наблюдение за пятою колонной
плюс горестные новости из первых четырех.
Как будто ни правительства, ни личного состава,
ни школы, ни геологов, ни мощных производств,
как будто у Отечества проблем уже не стало -
а лишь «Медведев встретился» да «Путин произнес».
Какое непостижное, извратное влеченье
к проклятию, к распятию... Сплошная Скойбеда!
Поспорьте хоть о способах леченья-обученья,
делах науки-техники, Героях Соцтруда...
Ужели наши граждане лавиною единой
задумали обрушиться на бывшую сестру,
и весь досуг их, Господи, заполнен Украиной,
борьбою с мужеложеством и происками ЦРУ?
Ужели мы действительно страна второго сорта?
Не верю, нет, немыслимо! Ведь есть, в конце концов,
цифирь помимо рейтинга, и труд помимо спорта,
и не одни душители, и не один Немцов!
А то уже, по Бродскому, мы видим лишь руины,
сомнительное варево из желчи и слюней.
Давайте хоть о чем-нибудь помимо Украины,
да можно б и сенаторов представить поскромней.
С российской точки зрения, идет осада Трои,
весь мир на нас окрысился, кругом сплошная жесть...
Но есть же население, проблемы и герои,
свои, не заграничные, какие ни на есть!
Во времена советские — их каждый третий помнит, –
родному телевиденью вполне хватало тем.
Как мы глумились, юные, над тем «Рабочим полднем»,
над черно-белым «Временем», над «Сельским часом» тем!
Андропов был не лапонька, и Брежнев был не зайка,
и «Время» было мутное — «станки-станки-станки», –
но складывалась, граждане, какая-то мозаика –
благодаря вещанию, а чаще вопреки.
Случались и дискуссии — о фильмах, о морали:
не только кулинарные программы о борще!
Не только огрызались мы, и не всегда карали,
а про колонну пятую молчали вообще.
Ну да, инакомыслящих метут по психбольницам,
и рейтинг Бровеносного превыше сотни всполз, –
но главным инфоповодом там не был Солженицын,
и академик Сахаров упоминался вскользь...
Сегодня охранительство, подобное горилле,
ликует беспрепятственно. Сигнал резвиться дан.
Но черти, что б вы делали, о чем бы говорили,
когда б не нацпредатели, не Крым и не Майдан?!
Прости меня, о Родина, за это злое слово.
Не цацкается с крысами Верховный Крысолов.
И что в тебе, прости меня, сегодня есть живого?
Лишь мы. Да эти санкции. Да Крым. Да Киселев.
— российский писатель, поэт, общественный деятель, журналист, кинокритик, сценарист, биограф Бориса Пастернака и Булата Окуджавы. Родился в 1967 г. в Москве. Окончил факультет журналистики МГУ. В 1985 году поступил на работу в газету «Собеседник». С 1992 года работает на телевидении в разных телепроектах («Хорошо БЫков», «Времечко» и др.). С 2006-го по 2008 год был главным редактором арт-проекта Moulin Rouge. В 2011 году стал участником проекта «Гражданин поэт»: Дмитрий Быков является автором стихов на актуальные темы, которые читает Михаил Ефремов. С 2012 года — соведущий радиопрограммы «Новости в классике» на Коммерсантъ FM. Лауреат российских литературных премий: «Национальный бестселлер» за книгу «Борис Пастернак» (2006), Международная литературная премия имени Стругацких за роман «Икс» (2013), а также премии для журналистов «Золотое перо России» (2010). Автор десятков книг («Эвакуатор» (2006), «Остромов, или Ученик чародея» (2011) и др.) Живет и работает в Москве.
Истерика Януковича
По свежайшим озвученным данным,
Доносящимся с той стороны,
Все не кончилось мирным Майданом,
А дошло до гражданской войны.
Янукович, тебе не по силе
В этот раз повернуть времена.
Если хочешь решать, как в России, –
Значит, надо и жить, как она.
Как российские учат драконы,
Что российскую массу жуют, –
Ты драконские принял законы,
Но драконы у вас не живут.
Мы огромней, мертвей и железней,
Нас сковал безнадежной покой,
А в Украйне — ни сонной болезни,
Ни голландской болезни такой.
Запрещать и грозиться по-хамски –
Значит гробить карьеру свою:
Ведь ни ханский подход, ни паханский
Не сработают в вашем краю.
Там была за тебя половина,
Но теперь ты дошел до черты:
Не захочет тебя Украина,
Коль у Путина учишься ты.
Отыграл ты свое, Янукович.
Даже выстроив хрупкую тишь,
Ты их, может, сейчас успокоишь,
А потом навсегда улетишь.
Так кончаются южные путчи.
Сам же знаешь, видать по глазам…
Приезжай к нам преемником лучше.
Лучше ты, чем Кадыров Рамзан.
Любовь и газ
О, как мы любили друг друга! Как все умилялись вокруг! Мы мучились лишь от испуга, что все это кончится вдруг. Мы нежились на сеновале, бродили по россыпям рос… Друг друга слегка ревновали, но это слегка, не всерьез. С утра, не жалеючи пыла, я вкалывал (не клевещи!), а ты мне галушки лепила, варила мне сталь и борщи… Борща незабвенного запах поныне внушает восторг… Но ты все косилась на Запад, а я все смотрел на Восток. Нет, я тебя сроду не гнобил, не мучил (сошла ты с ума?!). Тебе я подставил Чернобыль, но ты виновата сама! Но женской походкой зовущей ушла ты налево с тоской, и мы Беловежскою Пущей развод обозначили свой. Над миром другая эпоха взлетела, крылами плеща… Но мне без любви твоей плохо, хочу я тебя и борща! Ты ходишь в оранжевом, стильном, с красавцами польских кровей, а я с вожделением сильным любви домогаюсь твоей. Бывало, по целой неделе честил твою Раду и ВЦИК: свобода твоя—в беспределе, твоя независимость–цирк! А ты на Майдане плясала, назло распахнув малахай… И я запретил твое сало! И ты мне сказала: «Нехай!» Ты в жар меня снова бросала и наглым румянцем цвела, и я разрешил твое сало! Но ты лишь плечом повела. Ты держишь меня за дебила, ты стала тверда и горда… Да может быть, ты не любила меня вообще никогда? Со злобой бессильного старца я вижу себя без прикрас. Умри! Никому не достанься!
И я перекрыл тебе газ.
Нет, я не тиран, не зараза. Все наши разборки–фигня. Я думал, без этого газа ты снова полюбишь меня. Что делать?! Я раб этих черт ведь, мне так на них сладко смотреть! И я перекрыл лишь на четверть, потом–постепенно–на треть… Во всех этих сварах и драчках я тихо мечтал, трепеща, что ты приползешь на карачках с огромной кастрюлей борща, и после естественной дани мы снова пройдем по росе… Но ты все поешь на Майдане с оранжевой лентой в косе, свою репутацию губишь, поденно теряешь очки, и так меня сильно не любишь, что в НАТО вступаешь почти!
Задумчивый, как шизофреник, гуляю постылой Москвой… Ну хочешь, я дам тебе денег? Язык разрешу тебе твой? Забуду любую обиду, скажу, что Майдан–не беда, ты просто хотя бы для виду со мною ночуй иногда! Готов я и с Польшею ладить–ты только являйся в кровать, чтоб мне тебя изредка гладить и кончик косы целовать. Начнем, если хочешь, сначала! Ведь я тебе «да» отвечал, и ты мне «ага» отвечала, когда нас Богдан обвенчал! Пойми, я иллюзий не строю, у каждого свой каравай, зовись суверенной страною, но будь, ради бога, со мною, иначе я все перекрою!
И ты отвечаешь: «Давай».
Я злобу на ближних срываю, кляну я твое колдовство и газ тебе то закрываю, то вновь открываю его… Заметь, я при этом ни раза тебе не давал звездюлей! Я думаю–может, без газа я все-таки как-то милей? И, раз ошибаясь за разом, все жду я заветного дня и думаю: может быть, с газом ты снова полюбишь меня… Но ты мне в глаза посмотрела и молвила, словно врагу:
— Коханый! Не в вентиле дело!
А что я еще-то могу?
***
Какой эфир ни слушаю, куда я взгляд ни кину –
в жежешную полемику, в агитку ли властей, –
все тотчас же кидаются орать про Украину,
как будто больше нет уже российских новостей.
Родимая империя скукожилась настолько,
что все определяется в отеческом дому
лишь санкциями Запада да просьбами Востока
ввести туда такое же, которое в Крыму.
Взгляну на Соловьева ли, взгляну на Киселева,
смотрю на Соколова ли, на Гришина порой –
ну где ж у них проблемы-то эпохи, право слово?
Да кто у них герои-то? Сплошной антигерой.
На западную мафию нацелен взор влюбленный,
дерется с англосаксами отважный царь Горох,
повсюду наблюдение за пятою колонной
плюс горестные новости из первых четырех.
Как будто ни правительства, ни личного состава,
ни школы, ни геологов, ни мощных производств,
как будто у Отечества проблем уже не стало -
а лишь «Медведев встретился» да «Путин произнес».
Какое непостижное, извратное влеченье
к проклятию, к распятию... Сплошная Скойбеда!
Поспорьте хоть о способах леченья-обученья,
делах науки-техники, Героях Соцтруда...
Ужели наши граждане лавиною единой
задумали обрушиться на бывшую сестру,
и весь досуг их, Господи, заполнен Украиной,
борьбою с мужеложеством и происками ЦРУ?
Ужели мы действительно страна второго сорта?
Не верю, нет, немыслимо! Ведь есть, в конце концов,
цифирь помимо рейтинга, и труд помимо спорта,
и не одни душители, и не один Немцов!
А то уже, по Бродскому, мы видим лишь руины,
сомнительное варево из желчи и слюней.
Давайте хоть о чем-нибудь помимо Украины,
да можно б и сенаторов представить поскромней.
С российской точки зрения, идет осада Трои,
весь мир на нас окрысился, кругом сплошная жесть...
Но есть же население, проблемы и герои,
свои, не заграничные, какие ни на есть!
Во времена советские — их каждый третий помнит, –
родному телевиденью вполне хватало тем.
Как мы глумились, юные, над тем «Рабочим полднем»,
над черно-белым «Временем», над «Сельским часом» тем!
Андропов был не лапонька, и Брежнев был не зайка,
и «Время» было мутное — «станки-станки-станки», –
но складывалась, граждане, какая-то мозаика –
благодаря вещанию, а чаще вопреки.
Случались и дискуссии — о фильмах, о морали:
не только кулинарные программы о борще!
Не только огрызались мы, и не всегда карали,
а про колонну пятую молчали вообще.
Ну да, инакомыслящих метут по психбольницам,
и рейтинг Бровеносного превыше сотни всполз, –
но главным инфоповодом там не был Солженицын,
и академик Сахаров упоминался вскользь...
Сегодня охранительство, подобное горилле,
ликует беспрепятственно. Сигнал резвиться дан.
Но черти, что б вы делали, о чем бы говорили,
когда б не нацпредатели, не Крым и не Майдан?!
Прости меня, о Родина, за это злое слово.
Не цацкается с крысами Верховный Крысолов.
И что в тебе, прости меня, сегодня есть живого?
Лишь мы. Да эти санкции. Да Крым. Да Киселев.
Юрій ВИННИЧУК
Убий підараса
Настала пора, коли кожен із нас
Постав перед вибором часу:
До влади прийшли бандюки й брехуни,
Наперсточники й свинопаси.
Здолали державу і склали до ніг,
П’ючи нашу кров як вампіри,
А їхній пахан, ледь прибитий яйцем,
Веде нас до прірви.
Бандитом він був і бандитом зоставсь
Тепер уже вищого класу.
Бо вже не шапки, а мільйони краде –
Убий підараса.
За те що Вкраїну продав ворогам
І заповіти Тараса,
Привів табачню і московських попів –
Убий підараса.
Табачніки правлять свій відьомський бал,
Зійшла, мов зоря, їхня раса.
Ми знову раби й малороси-хохли –
Убий підараса.
Тебе не забуде Вкраїна коли,
Шахтарю з Донбасу,
Ти візьмеш у руки сталеве кайло
І вб’єш підараса.
Нема в нас святішої більше мети
Чи іншого спасу!
У бога прощення піди попроси
І вбий підараса.
Коли на тарілочці нас подадуть
Кремлю, що вже плямкає ласо,
То буде запізно, повстань і убий!
Убий підараса!
Убий підараса
Настала пора, коли кожен із нас
Постав перед вибором часу:
До влади прийшли бандюки й брехуни,
Наперсточники й свинопаси.
Здолали державу і склали до ніг,
П’ючи нашу кров як вампіри,
А їхній пахан, ледь прибитий яйцем,
Веде нас до прірви.
Бандитом він був і бандитом зоставсь
Тепер уже вищого класу.
Бо вже не шапки, а мільйони краде –
Убий підараса.
За те що Вкраїну продав ворогам
І заповіти Тараса,
Привів табачню і московських попів –
Убий підараса.
Табачніки правлять свій відьомський бал,
Зійшла, мов зоря, їхня раса.
Ми знову раби й малороси-хохли –
Убий підараса.
Тебе не забуде Вкраїна коли,
Шахтарю з Донбасу,
Ти візьмеш у руки сталеве кайло
І вб’єш підараса.
Нема в нас святішої більше мети
Чи іншого спасу!
У бога прощення піди попроси
І вбий підараса.
Коли на тарілочці нас подадуть
Кремлю, що вже плямкає ласо,
То буде запізно, повстань і убий!
Убий підараса!
Сергій ЖАДАН
— письменник, перекладач. Народився 1974 р. у м. Старобільську (Луганська обл.). 1996 р. закінчив факультет україно-німецької філології Харківського національного педагогічного університету ім. Сковороди. Захистив дисертацію на тему українського футуризму, працював викладачем кафедри української та світової літератури (2000-2004). Поетичні збірки: «Цитатник» (1995, 2005), «Генерал Юда» (1995), «Пепсі» (1998), «Балади про війну і відбудову» (2001), «Історія культури початку століття» (2003), «Марадона» (2007), «Ефіопія» (2009), «Лілі Марлен» (2009), «Вогнепальні й ножові (2012) та ін. Прозові книжки: «Біґ Мак» (2003), «Депеш Мод» (2004), «Anarchy in the UKr» (2005), «Гімн демократичної молоді» (2006), «Ворошиловград» (2010), «Месопотамія» (2014). Двічі переможець конкурсу «Книжка року BBC» (2006, 2010). Мультимедійні проекти: CD-збірка «Хор монгольських міліціонерів»,«Радіо-Шансон: вісім історій про Юру Зойфера» (2007), «Спортивний клуб армії», «Зброя пролетаріату» (з музичним гуртом «Собаки в Космосі», 2008, 2012) та ін. Живе і працює в Харкові.
***
Доки тебе стереже твоя спрага,
доки тебе тримається віра,
сонце рухається з точністю птаха
і час підбирається з обережністю звіра.
Вітчизни пізня вокзальна облава,
теплі руки й грудневі дороги.
Країна болить, як перебита лапа
щеняти, що виривається з нічної облоги.
Виривайся, виривайся з ночі й туману,
вигризай зневіру та безнадію.
Я потім лікуватиму твою рану,
наскільки встигну, наскільки зумію.
Я потім зрозумію, потім побачу,
коли слідом за тобою вирвусь,
всю цю твою безпритульність псячу,
всю цю твою дитячу вірність.
Лишай ні з чим їхню підлу варту,
оминай розставлені вміло пастки.
Варто битись і підводитись варто,
якщо потому й доведеться впасти.
Зірки мають виснути над тобою,
або розриватись, як ручні гранати.
Серце має заливатися кров’ю
і переганяти її, переганяти.
Кості мають міцно зростатись.
Шрами повинні додавати злості.
Щось із тобою повинно статись.
Щось сталося вже і триває досі.
Доки ти всім цим живеш і мариш.
Доки вихоплюєш, доки полюєш.
Доки ти все це в собі тримаєш.
Доки ненавидиш. Доки любиш.
— письменник, перекладач. Народився 1974 р. у м. Старобільську (Луганська обл.). 1996 р. закінчив факультет україно-німецької філології Харківського національного педагогічного університету ім. Сковороди. Захистив дисертацію на тему українського футуризму, працював викладачем кафедри української та світової літератури (2000-2004). Поетичні збірки: «Цитатник» (1995, 2005), «Генерал Юда» (1995), «Пепсі» (1998), «Балади про війну і відбудову» (2001), «Історія культури початку століття» (2003), «Марадона» (2007), «Ефіопія» (2009), «Лілі Марлен» (2009), «Вогнепальні й ножові (2012) та ін. Прозові книжки: «Біґ Мак» (2003), «Депеш Мод» (2004), «Anarchy in the UKr» (2005), «Гімн демократичної молоді» (2006), «Ворошиловград» (2010), «Месопотамія» (2014). Двічі переможець конкурсу «Книжка року BBC» (2006, 2010). Мультимедійні проекти: CD-збірка «Хор монгольських міліціонерів»,«Радіо-Шансон: вісім історій про Юру Зойфера» (2007), «Спортивний клуб армії», «Зброя пролетаріату» (з музичним гуртом «Собаки в Космосі», 2008, 2012) та ін. Живе і працює в Харкові.
***
Доки тебе стереже твоя спрага,
доки тебе тримається віра,
сонце рухається з точністю птаха
і час підбирається з обережністю звіра.
Вітчизни пізня вокзальна облава,
теплі руки й грудневі дороги.
Країна болить, як перебита лапа
щеняти, що виривається з нічної облоги.
Виривайся, виривайся з ночі й туману,
вигризай зневіру та безнадію.
Я потім лікуватиму твою рану,
наскільки встигну, наскільки зумію.
Я потім зрозумію, потім побачу,
коли слідом за тобою вирвусь,
всю цю твою безпритульність псячу,
всю цю твою дитячу вірність.
Лишай ні з чим їхню підлу варту,
оминай розставлені вміло пастки.
Варто битись і підводитись варто,
якщо потому й доведеться впасти.
Зірки мають виснути над тобою,
або розриватись, як ручні гранати.
Серце має заливатися кров’ю
і переганяти її, переганяти.
Кості мають міцно зростатись.
Шрами повинні додавати злості.
Щось із тобою повинно статись.
Щось сталося вже і триває досі.
Доки ти всім цим живеш і мариш.
Доки вихоплюєш, доки полюєш.
Доки ти все це в собі тримаєш.
Доки ненавидиш. Доки любиш.
Орест ЛЮТИЙ
— професор антропології. Художній керівник антитоталітарного гурту «Сталін унд Гітлер капут». Закінчив Львівську політехніку за спеціальністю лінгво-філософія, навчався на кафедрі антропології та антропософії Віденського університету. Правнучатий племінник Зіґмунда Фрейда. Практикуючий психотерапевт, співочий антрополог. У 2012 році, на хвилі антиукраїнської злочинної діяльності Партії регіонів та комуністів, з прийняттям закону про мови «Ківалова-Колісніченка», а також скорочення квоти української музики в теле— та радіоефірах, оголосив «особисту війну» московським запроданцям та п’ятій колоні в Україні, започаткувавши проект «Лагідна українізація», а згодом і «Сувора українізація», основним завданням якого є демотиваційна переробка на український лад пропагандистських радянських та російських пісень (включаючи так звану попсу, шансон і міський романс). За позовом депутата російської Держдуми комуніста Валерія Рашкіна (це не жарт!), генпрокуратурою Росії відкрите кримінальне провадження проти творчості Ореста Лютого, а органам відповідних служб наказано викрасти та доставити виконавця на територію Росії для проведення над ним показового судового процесу за статтею 282 УК РФ. Живе і працює у м. Стрий Львівської області. Принципово неодружений.
Стоїть верба поблизу лісу
(Переспів з О. Пушкіна «У лукоморья дуб…»
на мотив пісні Лєпса «Рюмка водки на столе»)
Стоїть верба поблизу лісу
У стрічках вся — така краса!
Довкола ходить кіт-гульвіса
І коїть справжні чудеса.
Піде праворуч — сонце сходить,
Ліворуч піде — враз мороз…
В лєсу кацапи зачаїлись
І кожний другий — малорос.
Плекають наглую надію
Красуню вербу ізвести;
Спилять, спалить, а прах розвіять…
Із ними військо і менти.
Та кіт муркоче: «Хуй вам в рота!»
Скоріш удавитеся ви,
Ніж вчините оту мерзоту!
Бо на сторожі той верби
Богатирі стоять поліські,
Дніпровських мавок омофор,
Мольфари всі, татари кримські
І з ними дядько Чорномор!
Бо то наш дух — наш Дух Вкраїнський,
Наш Руський дух — бо Русь — це ми,
А не мордва чувашо-фінська
Комуно-хохло-москалі!
Хохло-москаль — рідня Кощєю,
Баби-Яги він скурвий син:
Хохол, продажний всєй душею,
І брат його — алкаш-москвин.
Нам не потрібні оці пики:
Брехливе бидло, владний хам,
Духовні покручі, каліки –
Табачнік, Путін, Чінгізхан!
Орда новітня євразійська
І «Руській мір» — імперський срам…
Своя Держава Українська
Понад усе потрібна нам!
Не тільки душу, тіло, розум,
Усе життя положим ми
За нашу правду і свободу,
Хай згинуть хохло-москалі!
Стоїть верба поблизу лісу
У розмаїтті квітів-трав,
І я там був, і кіт-гульвіса
Мені той вірш подарував!
Вагони повнії москалів
(На мотив «Шаланды полные кефали».
Присвячується Герою України Роману Шухевичу)
Вагони, повнії москалів,
В Бескидах Роман підривав,
І комуняцькі пси скавчали,
Як на гілляку їх саджав!
Синіють гори за Самбором,
І Стрий так лагідно тече,
А Роман наш бере гранату,
І жодна падла не втече!
ПРИСПІВ:
Я вам не скажу за всю Вкраїну,
Вся Вкраїна дужа й широка
Але у Карпатах й на Волині
Пам’ятають Рому-вояка!
Гуцулка Ксеня якось вранці
З долини принесла наказ,
Йому сказала: «Всі вас знають,
А я так бачу перший раз!»
Сургуч зірвавши із пакета
Їй з сумом Роман відповів:
«Ви дуже файная кобєта,
Та треба бити ворогів!»
Вже третій день гудуть Карпати
Про славний, переможний бій…
Так Роман наш — вояк завзятий
Гуцулку Ксеню полюбив!
Вже третій день печуть гуцули
З НКВДістів шашлики…
На свято гуцули напнули
Старі петлюрівські шлики!
Гаспада малороси
(На мотив пісні О. Газманова «Господа офицеры»)
Гаспада малороси, по натягнутих нервах
Українська держава, як наждачка шкребе,
Хто стояв на Майданах, хто у тюрмах відсидів,
Хто за правду боровся, вас навік прокляне!
Хто Москві не продався, свою честь не зганьбивши,
Не робив хто кар’єри на кремлівських харчах,
Той, хто бився за волю, хто врагам не корився,
Хто за віру загинув у страшних таборах.
ПРИСПІВ:
Малороси-жополізи, ви спаковуйте валізи,
І валіть собі у Рашу к праотцям!
Малороси — підараси, ви ганьба вкраїнськой раси,
Із полови ваші зроблено серця.
Гаспада малороси, на вкраїнських могилах
Ви танцюєте танці в страусіних туфлях
Кадебістів нащадки, комуняцькі потвори
За ґеорґієвской лєнтой свій ховаєте страх.
Але час не пробачить! Українська держава
Всіх запроданців хижих перетравить на тлін.
Забуття і прокльони, і зневага нащадків –
Майбуття-бо немає в малоросів-хохлів.
Час наблизився кари, вам пиздець незабаром,
Майбуття-бо немає в малоросів-хохлів.
Ідьот кацап по городу
(На мотив пісні «Идет солдат по городу»)
У кацапа виходной — десять днів підряд!
Всіх сусідів, всю сім’ю заїбав кацап.
На хуй послана жена і старушка-мать,
На хуй послана страна:
Бухать — так вже бухать,
Бухать — так вже бухать!
Ідьот кацап по городу, по Лєнінградской уліце,
Ідьот в штанах обриганих, з пєчаллю на ліце.
Скажіть кацапу, дєвушкі, якого хуя в городє
Таджикі всі устроєні, а він так, сука, нє?
А кацап накатить сто, купить ескімо,
Прямо в паркє Горького вступить у гівно,
Матюкньотся і пашльйот Путіну прівєт –
Той пробачить, той паймьот і дасть на всьо отвєт,
І дасть на всьо отвєт!
Ідьот кацап по городу, по пролєтарской уліце
Бардак в Росіє-матушкє, в прєкраснєйшей странє!
Скажіть кацапу, дєвушкі, якого хуя в городє
Всі айзера устроєні, а він так, сука, нє?
Там, де Путін — на Кремлє — звьозди майорять,
Лєнін-дєдушка лежить, йоб же ж твою мать!
Там вєлікіє дєла, там імпєрскій дух,
Бо Росія-матушка покручє всех вокруг,
Покручє всєх вокруг!
Ідьот кацап по городу, по краснозвьоздной уліце,
Як гордий син атєчєства і старший брат в сємьє,
От только єсть загвоздочка: якого хуя в городє
Чечени всі устроєні, а він так, сука, нє..?
СЛАВА УКРАЇНІ!
(на мотив пісні «День победы»)
Україно, ти далекою була
У неволі посивіла голова!
На Сибіру і в Мордовських таборах
Прославляли тебе в думах і піснях….
ПРИСПІВ:
Слава Україні та її синам:
Запорожцям і упівським воякам,
Гайдамакам і петлюрівським полкам
Вічна Слава, Вічна Слава, Вічна Слава!
Дні і ночі проти вражої юрби
Ми боролись на Донбасі і Дніпрі!
Дні і ночі у Карпатах і степах
На катів московських наганяли страх!
ПРИСПІВ.
Рідна ненько, нас мільйони полягли –
Дай з долонь напитись чистої води…
Всю Європу боронили як могли
Проти нечисті азійської орди!
— професор антропології. Художній керівник антитоталітарного гурту «Сталін унд Гітлер капут». Закінчив Львівську політехніку за спеціальністю лінгво-філософія, навчався на кафедрі антропології та антропософії Віденського університету. Правнучатий племінник Зіґмунда Фрейда. Практикуючий психотерапевт, співочий антрополог. У 2012 році, на хвилі антиукраїнської злочинної діяльності Партії регіонів та комуністів, з прийняттям закону про мови «Ківалова-Колісніченка», а також скорочення квоти української музики в теле— та радіоефірах, оголосив «особисту війну» московським запроданцям та п’ятій колоні в Україні, започаткувавши проект «Лагідна українізація», а згодом і «Сувора українізація», основним завданням якого є демотиваційна переробка на український лад пропагандистських радянських та російських пісень (включаючи так звану попсу, шансон і міський романс). За позовом депутата російської Держдуми комуніста Валерія Рашкіна (це не жарт!), генпрокуратурою Росії відкрите кримінальне провадження проти творчості Ореста Лютого, а органам відповідних служб наказано викрасти та доставити виконавця на територію Росії для проведення над ним показового судового процесу за статтею 282 УК РФ. Живе і працює у м. Стрий Львівської області. Принципово неодружений.
Стоїть верба поблизу лісу
(Переспів з О. Пушкіна «У лукоморья дуб…»
на мотив пісні Лєпса «Рюмка водки на столе»)
Стоїть верба поблизу лісу
У стрічках вся — така краса!
Довкола ходить кіт-гульвіса
І коїть справжні чудеса.
Піде праворуч — сонце сходить,
Ліворуч піде — враз мороз…
В лєсу кацапи зачаїлись
І кожний другий — малорос.
Плекають наглую надію
Красуню вербу ізвести;
Спилять, спалить, а прах розвіять…
Із ними військо і менти.
Та кіт муркоче: «Хуй вам в рота!»
Скоріш удавитеся ви,
Ніж вчините оту мерзоту!
Бо на сторожі той верби
Богатирі стоять поліські,
Дніпровських мавок омофор,
Мольфари всі, татари кримські
І з ними дядько Чорномор!
Бо то наш дух — наш Дух Вкраїнський,
Наш Руський дух — бо Русь — це ми,
А не мордва чувашо-фінська
Комуно-хохло-москалі!
Хохло-москаль — рідня Кощєю,
Баби-Яги він скурвий син:
Хохол, продажний всєй душею,
І брат його — алкаш-москвин.
Нам не потрібні оці пики:
Брехливе бидло, владний хам,
Духовні покручі, каліки –
Табачнік, Путін, Чінгізхан!
Орда новітня євразійська
І «Руській мір» — імперський срам…
Своя Держава Українська
Понад усе потрібна нам!
Не тільки душу, тіло, розум,
Усе життя положим ми
За нашу правду і свободу,
Хай згинуть хохло-москалі!
Стоїть верба поблизу лісу
У розмаїтті квітів-трав,
І я там був, і кіт-гульвіса
Мені той вірш подарував!
Вагони повнії москалів
(На мотив «Шаланды полные кефали».
Присвячується Герою України Роману Шухевичу)
Вагони, повнії москалів,
В Бескидах Роман підривав,
І комуняцькі пси скавчали,
Як на гілляку їх саджав!
Синіють гори за Самбором,
І Стрий так лагідно тече,
А Роман наш бере гранату,
І жодна падла не втече!
ПРИСПІВ:
Я вам не скажу за всю Вкраїну,
Вся Вкраїна дужа й широка
Але у Карпатах й на Волині
Пам’ятають Рому-вояка!
Гуцулка Ксеня якось вранці
З долини принесла наказ,
Йому сказала: «Всі вас знають,
А я так бачу перший раз!»
Сургуч зірвавши із пакета
Їй з сумом Роман відповів:
«Ви дуже файная кобєта,
Та треба бити ворогів!»
Вже третій день гудуть Карпати
Про славний, переможний бій…
Так Роман наш — вояк завзятий
Гуцулку Ксеню полюбив!
Вже третій день печуть гуцули
З НКВДістів шашлики…
На свято гуцули напнули
Старі петлюрівські шлики!
Гаспада малороси
(На мотив пісні О. Газманова «Господа офицеры»)
Гаспада малороси, по натягнутих нервах
Українська держава, як наждачка шкребе,
Хто стояв на Майданах, хто у тюрмах відсидів,
Хто за правду боровся, вас навік прокляне!
Хто Москві не продався, свою честь не зганьбивши,
Не робив хто кар’єри на кремлівських харчах,
Той, хто бився за волю, хто врагам не корився,
Хто за віру загинув у страшних таборах.
ПРИСПІВ:
Малороси-жополізи, ви спаковуйте валізи,
І валіть собі у Рашу к праотцям!
Малороси — підараси, ви ганьба вкраїнськой раси,
Із полови ваші зроблено серця.
Гаспада малороси, на вкраїнських могилах
Ви танцюєте танці в страусіних туфлях
Кадебістів нащадки, комуняцькі потвори
За ґеорґієвской лєнтой свій ховаєте страх.
Але час не пробачить! Українська держава
Всіх запроданців хижих перетравить на тлін.
Забуття і прокльони, і зневага нащадків –
Майбуття-бо немає в малоросів-хохлів.
Час наблизився кари, вам пиздець незабаром,
Майбуття-бо немає в малоросів-хохлів.
Ідьот кацап по городу
(На мотив пісні «Идет солдат по городу»)
У кацапа виходной — десять днів підряд!
Всіх сусідів, всю сім’ю заїбав кацап.
На хуй послана жена і старушка-мать,
На хуй послана страна:
Бухать — так вже бухать,
Бухать — так вже бухать!
Ідьот кацап по городу, по Лєнінградской уліце,
Ідьот в штанах обриганих, з пєчаллю на ліце.
Скажіть кацапу, дєвушкі, якого хуя в городє
Таджикі всі устроєні, а він так, сука, нє?
А кацап накатить сто, купить ескімо,
Прямо в паркє Горького вступить у гівно,
Матюкньотся і пашльйот Путіну прівєт –
Той пробачить, той паймьот і дасть на всьо отвєт,
І дасть на всьо отвєт!
Ідьот кацап по городу, по пролєтарской уліце
Бардак в Росіє-матушкє, в прєкраснєйшей странє!
Скажіть кацапу, дєвушкі, якого хуя в городє
Всі айзера устроєні, а він так, сука, нє?
Там, де Путін — на Кремлє — звьозди майорять,
Лєнін-дєдушка лежить, йоб же ж твою мать!
Там вєлікіє дєла, там імпєрскій дух,
Бо Росія-матушка покручє всех вокруг,
Покручє всєх вокруг!
Ідьот кацап по городу, по краснозвьоздной уліце,
Як гордий син атєчєства і старший брат в сємьє,
От только єсть загвоздочка: якого хуя в городє
Чечени всі устроєні, а він так, сука, нє..?
СЛАВА УКРАЇНІ!
(на мотив пісні «День победы»)
Україно, ти далекою була
У неволі посивіла голова!
На Сибіру і в Мордовських таборах
Прославляли тебе в думах і піснях….
ПРИСПІВ:
Слава Україні та її синам:
Запорожцям і упівським воякам,
Гайдамакам і петлюрівським полкам
Вічна Слава, Вічна Слава, Вічна Слава!
Дні і ночі проти вражої юрби
Ми боролись на Донбасі і Дніпрі!
Дні і ночі у Карпатах і степах
На катів московських наганяли страх!
ПРИСПІВ.
Рідна ненько, нас мільйони полягли –
Дай з долонь напитись чистої води…
Всю Європу боронили як могли
Проти нечисті азійської орди!
Артем ПОЛЕЖАКА
— український поет-слемер, співак і шоумен. Народився 1975 року у Харкові. Вищу освіту отримав у Харківському інституті інженерів комунального будівництва. Автор поетичної збірки «Мої нездійснені мрії» (2010). Свого часу виступав перед різноманітною аудиторією: від школярів до мешканців геріатричного пансіонату та ув’язнених. Є переможцем численних слемів (у Києві, Хмельницькому, Миколаєві, Харкові й інших містах) і учасником різноманітних акцій громадянської непокори, зокрема проти законопроекту «Про мови в Україні» 2010 року. Окрім участі в слемах, також виступав разом із музичним гуртом «Барабас» в якості співака, або виконавця власних віршів. Також є постійним ведучим концертів і провокативних акцій Мистецького Об’єднання «Остання Барикада» («Київська Барикада», «Житомирська Барикада», «День Незалежності з Махном», Фестиваль вертепів «Карпатія» тощо). Лауреат Міжнародної літературної премії ім. Олеся Ульяненка за порно-поему «Jenna» (2013). Живе і працює в Києві.
Репортаж
Господин Киселёв, в Киеве страшно!
Опять малороссов попутал нечистый!
На площади варят военную кашу.
По улицам толпами ходят фашисты.
Кругом баррикады, окопы и рвы.
Ещё до сих пор мои руки трясутся –
Когда тут узнали, что я из Москвы,
Меня хотели убить трезубцем!
Кругом гомосеки и лесбиянки!
От наркоманов деваться некуда!
Студент-филолог из Могилянки
Избил пятерых сотрудников Беркута!
Мустафа на трибуне кричал про джихад,
И толпа бесновалась «Хотим в Европу!»
А потом провели большой гей-парад,
И ВСЕ УБЕЖАЛИ ЕБАТЬСЯ В ЖОПУ!!!
После митинга я захотел в туалет,
Но с кастетом и криком «Героям слава!»
На меня в подворотне напал Филарет
И заставил креститься слева направо!
На данный момент известно точно:
Гитлер Адольф воскрешён отныне!
Говорят, постарались прошлою ночью
Мольфары-генетики из Коломыи!
Коллегу свою потерял я давно –
Её тут поймали и, кажется, съели.
В центре Крещатика батька Махно
Играется маузером на карусели!
Быть может, старушки, и те — немногие,
Не стали громить магазины и шопы…
Потом объявили, что будет оргия,
И ВСЕ УБЕЖАЛИ ЕБАТЬСЯ В ЖОПУ!!!
Я продолжаю свой репортаж
Из столицы фашиствующей Украины.
Сзади меня был Гостинный Двор,
Теперь, полюбуйтесь — одни руины!
В переходах метро танцуют гопак –
За это ль, скажи, воевали деды?!
Гуцулы в Михайловском, в Лавре — бардак!
Жиды, либералы и людоеды!..
Жидов тут вобще (всех бы разом под суд!),
Простите, хотел сказать «иудеев»…
Они раздают прохожим мацу,
Вводят в гипноз и внушают идеи!
Ночами творится такое, скажу я,
От ужаса с треском взрывается сердце –
Повстанцы, скукожившись возле буржуек,
Пьют вёдрами кровь христианских младенцев!
Под Администрацией Президента
Возможность была всех накрыть (хорошо бы!),
Но клич гомосеков раздался где-то,
И ВСЕ УБЕЖАЛИ ЕБАТЬСЯ В ЖОПУ!!!
Господин Киселёв, передайте Путину,
Что сколь бы ни были хохлы свирепы –
На всякую нечисть найдётся орудие:
Дубинки, газ и духовные скрепы!
Господин Киселёв, передайте Путину,
Что Киев — мать городов русских!
Так пусть митингуют эти паскудины
На львовских бандеровских улочках узких!
Пробьётся соборности юная завязь!
Пойдём триедино топтать наши тропы!
Извините, пожалуйста, я прерываюсь –
МЕНЯ ТУТ, КАЖЕТСЯ………………………………
Балаклавочка
(Пісня майданівського вояка.
Майданівський шансон)
Приховай, невидимка-шапочка!
Не за себе б’юсь — за Державу!
Балаклава моя, балаклавочка,
Балаклавочка, балаклава!
Розгорни свій покров-накидочку –
Захисти від куль Україну,
Шина-шина, моя ж ти шиночка,
Моя шиночка, моя шина!
А прийдуть тітушки опівночі –
Як тебе, скажи, не любити,
Ех ти, битка, моя ти биточка,
Моя биточка, моя битка!
Вишиковуйся та ставай в рядок –
Покуштуй, фашист, пляшку жару!
Беркут-беркутик, сучий виблядок,
Пєтушара ти, пєтушара!
Грають «Ляпіси» у навушниках,
Вже не ті ми, вчорашні мрійники –
Ми з тобою тепер порушники,
Ми з тобою для них — розбійники!
Ось така-то у нас забавочка,
Бій затятий, війна кривава…
Бережи ж мене, балаклавочка,
Балаклавочка, балаклава!
— український поет-слемер, співак і шоумен. Народився 1975 року у Харкові. Вищу освіту отримав у Харківському інституті інженерів комунального будівництва. Автор поетичної збірки «Мої нездійснені мрії» (2010). Свого часу виступав перед різноманітною аудиторією: від школярів до мешканців геріатричного пансіонату та ув’язнених. Є переможцем численних слемів (у Києві, Хмельницькому, Миколаєві, Харкові й інших містах) і учасником різноманітних акцій громадянської непокори, зокрема проти законопроекту «Про мови в Україні» 2010 року. Окрім участі в слемах, також виступав разом із музичним гуртом «Барабас» в якості співака, або виконавця власних віршів. Також є постійним ведучим концертів і провокативних акцій Мистецького Об’єднання «Остання Барикада» («Київська Барикада», «Житомирська Барикада», «День Незалежності з Махном», Фестиваль вертепів «Карпатія» тощо). Лауреат Міжнародної літературної премії ім. Олеся Ульяненка за порно-поему «Jenna» (2013). Живе і працює в Києві.
Репортаж
Господин Киселёв, в Киеве страшно!
Опять малороссов попутал нечистый!
На площади варят военную кашу.
По улицам толпами ходят фашисты.
Кругом баррикады, окопы и рвы.
Ещё до сих пор мои руки трясутся –
Когда тут узнали, что я из Москвы,
Меня хотели убить трезубцем!
Кругом гомосеки и лесбиянки!
От наркоманов деваться некуда!
Студент-филолог из Могилянки
Избил пятерых сотрудников Беркута!
Мустафа на трибуне кричал про джихад,
И толпа бесновалась «Хотим в Европу!»
А потом провели большой гей-парад,
И ВСЕ УБЕЖАЛИ ЕБАТЬСЯ В ЖОПУ!!!
После митинга я захотел в туалет,
Но с кастетом и криком «Героям слава!»
На меня в подворотне напал Филарет
И заставил креститься слева направо!
На данный момент известно точно:
Гитлер Адольф воскрешён отныне!
Говорят, постарались прошлою ночью
Мольфары-генетики из Коломыи!
Коллегу свою потерял я давно –
Её тут поймали и, кажется, съели.
В центре Крещатика батька Махно
Играется маузером на карусели!
Быть может, старушки, и те — немногие,
Не стали громить магазины и шопы…
Потом объявили, что будет оргия,
И ВСЕ УБЕЖАЛИ ЕБАТЬСЯ В ЖОПУ!!!
Я продолжаю свой репортаж
Из столицы фашиствующей Украины.
Сзади меня был Гостинный Двор,
Теперь, полюбуйтесь — одни руины!
В переходах метро танцуют гопак –
За это ль, скажи, воевали деды?!
Гуцулы в Михайловском, в Лавре — бардак!
Жиды, либералы и людоеды!..
Жидов тут вобще (всех бы разом под суд!),
Простите, хотел сказать «иудеев»…
Они раздают прохожим мацу,
Вводят в гипноз и внушают идеи!
Ночами творится такое, скажу я,
От ужаса с треском взрывается сердце –
Повстанцы, скукожившись возле буржуек,
Пьют вёдрами кровь христианских младенцев!
Под Администрацией Президента
Возможность была всех накрыть (хорошо бы!),
Но клич гомосеков раздался где-то,
И ВСЕ УБЕЖАЛИ ЕБАТЬСЯ В ЖОПУ!!!
Господин Киселёв, передайте Путину,
Что сколь бы ни были хохлы свирепы –
На всякую нечисть найдётся орудие:
Дубинки, газ и духовные скрепы!
Господин Киселёв, передайте Путину,
Что Киев — мать городов русских!
Так пусть митингуют эти паскудины
На львовских бандеровских улочках узких!
Пробьётся соборности юная завязь!
Пойдём триедино топтать наши тропы!
Извините, пожалуйста, я прерываюсь –
МЕНЯ ТУТ, КАЖЕТСЯ………………………………
Балаклавочка
(Пісня майданівського вояка.
Майданівський шансон)
Приховай, невидимка-шапочка!
Не за себе б’юсь — за Державу!
Балаклава моя, балаклавочка,
Балаклавочка, балаклава!
Розгорни свій покров-накидочку –
Захисти від куль Україну,
Шина-шина, моя ж ти шиночка,
Моя шиночка, моя шина!
А прийдуть тітушки опівночі –
Як тебе, скажи, не любити,
Ех ти, битка, моя ти биточка,
Моя биточка, моя битка!
Вишиковуйся та ставай в рядок –
Покуштуй, фашист, пляшку жару!
Беркут-беркутик, сучий виблядок,
Пєтушара ти, пєтушара!
Грають «Ляпіси» у навушниках,
Вже не ті ми, вчорашні мрійники –
Ми з тобою тепер порушники,
Ми з тобою для них — розбійники!
Ось така-то у нас забавочка,
Бій затятий, війна кривава…
Бережи ж мене, балаклавочка,
Балаклавочка, балаклава!
ТЕЛЕГРАМКанал с обзорами, анонсами новинок и книжными подборками
Книжный Вестник
Бот для удобного поиска книг (если не нашлось на сайте)
Поиск книг
Свежие любовные романы в удобных форматах
Любовные романы
О психологии, саморазвитии и личностном росте
Саморазвитие
Детективы и триллеры, все новинки
Детективы
Фантастика и фэнтези, все новинки
Фантастика
Отборные классические книги
Классика
ВКОНТАКТЕБиблиотека с любовными романами, которая наверняка придётся по вкусу женской части аудитории
Любовные романы
Библиотека с фантастикой и фэнтези, а также смежных жанров
Фантастика
Самые популярные книги в формате фб2
Топ фб2
книги