Майстер корабля

Високо в небо соколи літали!

Далеко в море гості запливали


І парус, парус, парус доганяв.

Надувши груди білі, йшли фрегати,

Над морем місяць уставав салдатом

І просторінь шляхів охороняв.

Веселий день любови кочової!

На палубі вино, брязкіт зброї,

І плескіт хвиль, неначе крик коня.

Надувши груди білі, йшли фреґати,

Над морем місяць уставав салдатом

І просторінь шляхів охороняв.

Любовна міць на палубі рухливій,

На кораблі, що йде, мов білий привид,

И зорю на щоглу, як ліхтар, підняв!

Надувши груди білі, йшли фреґати,

Над морем місяць уставав салдатом

І просторінь шляхів охороняв.

Nеіn! hіег hаt еs kеіnе Not:

Schwarze Madchen, weibes Brot!

Morgen in ein ander Stadtchen:

Schwarzes Brot und weibe Madchen.

Hi! все добре на землі:

Чорна дівка, білий хліб!

Завтра в інший край мандрівка:

Чорний хліб і біла дівка.

But the standing toast that pleased me most

Was, «The wind that blows, the ship that goes,

And the lass that loves a sailor!»

Але завше я пив лиш за те, що любив,

Лиш за «Вітер, що дме, корабель, що пливе,

За дівча, яке любить матроса!»

O navis, referent in mare te novi

Fluctus?

О корабле, тебе вже манить хвиля

Моря?