Монети для патріарха

1

Сердюки – піші наймані полки, відтак у частині таких полків була кінна сотня.

2

Це ти один здолав чотирьох? (Араб.)

3

Так. Це були погані воїни! (Араб.)

4

Варшавська конфедерація підтримувала шведів, сандомирська – боролася проти них.

Конфедерація – збройний союз шляхти.

5

Клеймо золінгенського майстра Вільгельма Дінгера.

6

Сині однострої носили старі, кадрові полки шведської армії. Полки, набрані у Фінляндії або сформовані вже після початку війни, а також різні ополченці носили сірі однострої (точніше, пошиті з нефарбованого полотна). Перші перемоги росіян над шведами в Прибалтиці та Польщі були отримані, в основному, над «сірими».

7

Володіння гетьманом Мазепою арабською мовою – історичний факт. Крім того, він володів ще сімома мовами.

8

Маср, або Міср – Єгипет. (Міср – у більшості діалектів арабської мови, але у власне єгипетських діалектах – Маср).

9

Мамелюки (мамлюки, мамлуки) – єгипетське та сирійське військо, сформоване з рабів.

10

Білі та червоні – з початку XVII ст. Єгипет та арабські країни Передньої Азії стали ареною конфронтації, а в останній чверті XVII – першій чверті XVIII ст. – жорстоких громадянських війн між релігійно-політичними угрупованнями білих та червоних. Червоні демагогічно апелювали до міських низів та бедуїнів, які в тодішніх арабських країнах відзначалися крайнім фанатизмом, ксенофобією та неприйняттям будь-яких новацій. Білі спиралися на міську верхівку, і кращі з їхніх лідерів виступали за міцний законний порядок та модернізацію суспільства. До червоних належала більшість яничарів, які в описаний час поповнювалися декласованими елементами, до білих – більшість мамелюків.

11

Каїр.

12

Александрія. Відповідно коптською мовою та місцевою говіркою мови арабської.

13

З XIV ст. Антіохійська патріархія реально знаходиться у Дамаску.

14

Букурешт – Бухарест.

15

Історична особа. Помер у Києві, похований у Києво-Печерській лаврі. Інформація про його діяльність також відповідає дійсності.

16

З’їдення – вбивство за допомогою магії.

17

Дубоссари – столиця Ханської України – невеликого васального від Кримського ханства державного утворення, яке включало два міста – Ягорлик та Дубоссари і кільканадцять сіл.

18

У XVIII столітті писали саме порутчик, а не поручик.

19

Великим герцогом.

20

Тобто Меншикову.

21

«И никто б голосов таких не испущал, что малороссийский край гетманского регименту (тобто має автономний статус. – Авт.), а отзывались бы везде единогласно – их царского пресветлого величества самодержавной державы гетман и старшина народ малороссийский обще с великороссийским народом». – Коломацькі статті.

22

Дещо вміє, чогось навчений – староукраїнські евфемізми для позначення чаклуна (не те щоб дуже потужного).

23

Курінний – мається на увазі не курінний отаман Запорозької Січі, а командир підрозділу, на які поділялися сотні реєстрового козацтва, приблизно – командир відділення.

24

Полушка – всупереч поширеній точці зору, монета у чверть копійки – половина шеляга.

25

За Петра І монети у три та п’ять копійок були срібними.

26

Політична поліція.

27

Королева Бона (1494–1557) – дружина короля Сигізмунда І.

28

Історичний факт.

29

Історичний факт.

30

Багинет – це кинджал, який вставляється в дуло рушниці. Шведи першими, замість багинета, взяли на озброєння повноцінний багнет.

31

Історичний факт.

32

Ольстра – кобура для пістоля, підвішена біля сідла.

33

Мортириця – гранатомет.

34

Історичний факт.

35

У романі використані справжні листи Петра І.

36

Однострій сердюцьких полків.

37

Будівництво нової фортеці біля Лаври тривало ще десять років.

38

Палій. – Його зараз модно лаяти, хоча ця лайка така ж поверхова, як і захвалювання російських істориків.

Факти свідчать, що під час конфліктів 1690-х рр. Палій намагався зберегти фактичну незалежність Правобережжя, маневруючи між Росією та Польщею, а коли це не діяло, погрожував обом сторонам спілкою з татарами (хоча реально на такий союз пішов лише один раз, у 1692 р., коли повідомив татар про похід поляків та, скориставшись з татарської загрози, без бою роззброїв польські частини). Поляки, до речі, однозначно трактували фастівського полковника як борця за незалежність (польські документи містять згадки про створення Палієм «уділу», «держави» і навіть «монархії», де він королює). В той же час він діяв аж надто прямолінійно і постійно конфліктував з усіма гетьманами та іншими полковниками, хоча необхідною умовою для перемоги була єдність козацьких лав. За його наказами були вбиті два (можливо, навіть три) правобережних наказних гетьмани. Як мінімум один раз Палій офіційно назвав себе гетьманом, хоча його ніхто не обирав.

Повстання 1702–1704 рр. більшість сучасників називала «другою Хмельниччиною», меншість – «повстанням Самуся», бо він був повстанським гетьманом. Термін «повстання Палія» вигадали російські історики. Палій не зразу приєднався до цього повстання, і поляки навіть просили в нього захисту від повстанців. Більше того, після приєднання він фізично не міг брати активної участі, бо хворів (судячи з описів, на віспу), а після його одужання великих боїв уже не було.

В той же час Палій уже тоді схилявся до ідеї, що протекція далекої Швеції буде менш обтяжливою.

Конфлікт з Мазепою, як уже сказано, був для Палія не винятком, а правилом. Особливої гостроти конфлікту додавало те, що Палій постійно вдавався до соціальної демагогії [Це була саме демагогія, у приватних листах Палій засуджував «гультяйство». Крім того, після його арешту були конфісковані величезні багатства, а сучасники одноголосно свідчать, що у рядових козаків Фастівського полку часто не було навіть одягу. ] (чого Мазепа на дух не переносив), а також те, що вчинені Палієм убивства правобережних гетьманів викликали в гетьмана «обох берегів Дніпра» зрозумілі побоювання. Після того як Палій з табору Мазепи послав сотню для нападу на польський гарнізон у Немирові, порятувати його не зміг би ніхто, бо навіть якби Мазепа пробачив таке порушення дисципліни, то він би сам не зносив голови за порушення союзного договору (я не заперечую того, що з моральної точки зору польські карателі, що страчували мешканців Немирова, заслуговували на покарання). Крім того, Палія було викрито в агітації за повстання проти старшини; якби він попався на такому не при Мазепі, а при Богдані Хмельницькому, то однозначно був би страчений.

Тобто Семена Палія – як і майже кожного історичного діяча – не можна малювати ані лише світлою, ані лише темною фарбою. Проте заперечувати його заслуги перед Україною чи замовчувати їх було б неісторично.

Свідчення про те, що Палій був чаклуном, збереглися не лише у фольклорі, але й в офіційних документах того часу. Так, в офіційному посланні польського реґіментаря Дружкевича від 17 жовтня 1692 р. до самого Палія поляк звинувачує фастівського полковника в тому, що той «з’їв» (знищив за допомогою магії) наказного гетьмана Павла Апостола-Щуровського. На цей лист можна було б не звертати уваги, якби не та обставина, що Дружкевич особисто опитував польських офіцерів – свідків убивства.

39

Антін Танський – зять С. Палія. Після арешту останнього очолив сформований з ветеранів-паліївців компанійський полк. Цей полк кілька разів виконував функції особистої охорони Мазепи, що само по собі свідчить – гетьман не боявся помсти з боку колишніх паліївців.

40

Катиця (похідне від слова «кат») – прізвисько, яке дала Мотря Кочубей своїй матері за жорстокість

41

Потворник – чаклун.

42

Фузея – рушниця, яка має вигнутий приклад. До кінця XVII ст. у більшості рушниць, крім дорогих, зроблених на замовлення, приклади були прямі, що створювало величезні незручності при прицілюванні.

43

Дідом генерального судді В. Кочубея був татарин Кучук-бей.

44

Після революції 1917 року в палаці Кочубеїв знайшли потаємну мечеть. Тоді й з’ясувалося, що всі Кочубеї, у тому числі міністри Російської імперії, продовжували таємно сповідувати іслам. На нашу думку, це пояснює, чому така релігійна людина, як Мазепа, офіційно сватався до хрещениці, а сама хрещениця також не вважала такий шлюб гріховним.

45

В ісламі, всупереч поширеній думці, обрізання не є релігійним догматом, а лише звичаєм, що інколи порушується.

46

Таке висловлювання зафіксоване в історичних джерелах.

47

Легенди про велетенських змій були записані у кримських татар ще у ХХ ст. Правдоподібність цих легенд полягає в тому, що йдеться саме про простих, хоча й дуже великих змій, які не розмовляють людським голосом, не творять див тощо.

48

Лятавець – у народних легендах надприродна істота, політ якої «маскується» під метеорит (падаючу зірку).

49

Голомень – бічна площина клинка.

50

Великий Государ – усупереч поширеній думці, популярне в народі слово «цар» ніколи не було головним елементом титулу російських монархів. До 1721 р. ним було словосполучення «Великий Государ», опісля – імператор.

51

Історичний факт.

52

Прапорщик – в описаний час цей термін треба розуміти майже буквально, тобто в бою прапорщик міг бути прапороносцем.

53

Історичний факт.

54

Історичний факт.